суботу, 4 червня 1988 р.

Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки Про народне обговорення важливих питань державного життя Української РСР


Верховна Рада УРСР;
Закон від 04.06.1988 № 6008-XI
Документ 6008-11, остання версія -
Прийняття від 04.06.1988



ЗАКОН
УКРАЇНСЬКОЇ РАДЯНСЬКОЇ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ

Про народне обговорення важливих питань
державного життя Української РСР

(Відомості Верховної Ради УРСР, N 24, 1988, ст. 587)

Дальше поглиблення соціалістичної демократії, розвиток самоврядування народу передбачають розширення для кожного громадянина Української РСР реальних можливостей здійснювати конституційне право на участь в управлінні державними і громадськими справами, в обговоренні проектів законів і рішень загальносоюзного, республіканського та місцевого значення, а також важливих питань суспільного життя, які виносяться на обговорення громадськими організаціями відповідно до їх статутних завдань.

Цей Закон покликаний забезпечити умови для участі громадян у виробленні рішень з важливих питань державного і суспільного життя на основі широкої гласності, зіставлення і врахування різноманітних думок та пропозицій трудящих.

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Народне обговорення важливих питань державного життя Української РСР

Відповідно до Конституції Української РСР (888-09) проекти законів та інші важливі питання державного життя республіки можуть виноситись на народне обговорення.

Проекти законів та інші важливі питання виносяться на народне обговорення Верховною Радою Української РСР або Президією Верховної Ради Української РСР.

Стаття 2. Обговорення населенням важливих питань місцевого значення

Рішення з важливих питань місцевого значення, які зачіпають інтереси населення, що проживає на відповідній території, приймаються Радами народних депутатів і їх виконавчими комітетами після попереднього обговорення цих питань населенням.

Питання місцевого значення виносяться на обговорення населення Радами або їх виконавчими комітетами.

Стаття 3. Законодавство Української РСР про обговорення важливих питань державного життя

Порядок народного обговорення важливих питань державного життя Української РСР, а також обговорення населенням важливих питань місцевого значення визначаються цим Законом на основі Закону СРСР "Про всенародне обговорення важливих питань державного життя", іншими законами Української РСР.

Стаття 4. Участь громадян Української РСР в обговоренні 

Громадянам Української РСР забезпечується вільна участь в обговоренні важливих питань державного і суспільного життя.

В обговоренні питань республіканського і місцевого значення громадяни Української РСР мають право брати участь безпосередньо, а також через громадські організації, трудові колективи, збори за місцем проживання, органи громадської самодіяльності, збори військовослужбовців по військових частинах, засоби масової інформації.

Будь-які прямі чи непрямі обмеження прав громадян Української РСР - участь в обговоренні залежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, часу проживання в даній місцевості, роду і характеру занять забороняються.

Стаття 5. Участь громадських організацій і трудових колективів у підготовці і проведенні обговорення

У підготовці і проведенні обговорення важливих питань державного і суспільного життя беруть участь організації Комуністичної партії Радянського Союзу, професійних спілок, Всесоюзної Ленінської Комуністичної Спілки Молоді, кооперативні, жіночі, ветеранів війни і праці, інші громадські організації і трудові колективи.

Стаття 6. Участь депутатів Рад у підготовці і проведенні обговорення

У підготовці і проведенні обговорення важливих питань державного і суспільного життя республіки і важливих питань місцевого значення беруть участь депутати Верховної Ради Української РСР та місцевих Рад народних депутатів.

Стаття 7. Забезпечення проведення обговорення

Проведення обговорення важливих питань республіканського і місцевого значення забезпечують Ради народних депутатів.

Стаття 8. Гласність при проведенні обговорення

Проведення обговорення здійснюється на основі широкої гласності. Винесені на обговорення проекти законів та інші важливі питання державного життя публікуються в пресі, обнародуються по телебаченню і радіо, доводяться іншим способом до відома населення.

Засоби масової інформації всебічно висвітлюють хід обговорення, публікують пропозиції і зауваження громадян, державних органів, громадських організацій і трудових колективів, а також огляди пропозицій і зауважень, що надійшли, інформують про підсумки обговорення.

Стаття 9. Витрати, пов'язані з обговоренням

Витрати, пов'язані з обговоренням проектів законів та інших важливих питань державного життя, а також з обговоренням населенням проектів рішень місцевих Рад народних депутатів і їх виконавчих комітетів, провадяться за рахунок держави.

Стаття 10. Відповідальність за порушення законодавства про обговорення

Службові особи державних і громадських органів, які допустили порушення цього Закону, а також особи, які перешкоджають громадянинові Української РСР у вільному здійсненні його права брати участь в обговоренні, несуть встановлену законом відповідальність.

II. ПОРЯДОК НАРОДНОГО ОБГОВОРЕННЯ

Стаття 11. Питання, що виносяться на народне обговорення

На народне обговорення виносяться проекти законів і рішень, які зачіпають основні напрями політичного, економічного, соціального і культурного розвитку республіки, в тому числі великомасштабні науково-технічні, екологічні проблеми, вирішення яких вимагає використання значних народногосподарських ресурсів, здійснення конституційних прав, свобод і обов'язків радянських громадян, а також інші важливі питання державного життя, що належать до відання Української РСР.

Стаття 12. Порядок винесення питань на народне обговорення

Винесення проектів законів, інших питань на народне обговорення провадиться рішенням Верховної Ради Української РСР або Президії Верховної Ради Української РСР, прийнятим з їх ініціативи або за пропозицією обласної, Київської міської Ради народних депутатів. Рекомендації про доцільність винесення проекту закону чи іншого питання на народне обговорення можуть бути висловлені постійними комісіями Верховної Ради Української РСР, Радою Міністрів Української РСР, республіканськими органами громадських організацій, іншими органами та особами, які вносять відповідно до закону у Верховну Раду Української РСР або її Президію законопроект чи інше питання.

Проекти законів і матеріали з інших питань публікуються в газетах "Радянська Україна", "Правда Украины", інших республіканських газетах, а в разі потреби - і в місцевій пресі не пізніш як через 10 днів після прийняття рішення про винесення їх на народне обговорення. Вони також можуть бути опубліковані у спеціалізованих періодичних виданнях або розмножені іншим способом.

Одночасно з винесенням питання на народне обговорення Верховна Рада Української РСР або її Президія встановлюють строк і порядок організації роботи по розгляду пропозицій і зауважень, які надходять у ході народного обговорення, доручають проведення цієї роботи відповідним постійним комісіям Верховної Ради Української РСР або утворюють для зазначеної мети спеціальну комісію.

Стаття 13. Організація обговорення проектів законів та інших питань

Республіканські і місцеві радянські та інші державні органи, керівники підприємств, установ і організацій разом з громадськими організаціями забезпечують широке обговорення проектів законів, інших питань, створюють для цього необхідні умови.

Громадяни можуть надсилати пропозиції і зауваження щодо проектів законів, з інших питань, винесених на народне обговорення, безпосередньо до Президії Верховної Ради Української РСР або виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів, інших державних і громадських органів.

Проекти законів, інші питання, винесені на народне обговорення, можуть обговорюватися на сесіях Рад, засіданнях їх органів, депутатських груп, на зборах громадських організацій, трудових колективів, громадян за місцем проживання, органами громадської самодіяльності, на зборах військовослужбовців по військових частинах, у пресі, по телебаченню, радіо.

Стаття 14. Узагальнення пропозицій і зауважень

Пропозиції і зауваження, що надійшли в ході народного обговорення, узагальнюються відповідно виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, іншими державними і громадськими органами, засобами масової інформації. Для узагальнення пропозицій і зауважень, що надходять, зазначені органи можуть утворювати комісії і робочі групи. Пропозиції і зауваження в узагальненому вигляді надсилаються до Президії Верховної Ради Української РСР.

Стаття 15. Підбиття підсумків народного обговорення

Пропозиції і зауваження громадян, трудових колективів, державних і громадських органів щодо проекту закону або з іншого питання, які надійшли до Президії Верховної Ради Української РСР, розглядаються і враховуються при доопрацюванні проекту відповідними постійними комісіями Верховної Ради Української РСР чи спеціальною комісією, або органом, який вніс питання у Верховну Раду Української РСР або її Президію. Для попереднього розгляду пропозицій і зауважень ними можуть утворюватись підготовчі комісії і робочі групи, до складу яких включаються народні депутати, відповідні спеціалісти, діячі науки і культури, представники державних і громадських органів, наукових установ.

Засоби масової інформації регулярно інформують населення про пропозиції і зауваження, що надходять, та про хід їх розгляду, організують роз'яснення положень проекту закону чи іншого питання, винесеного на народне обговорення.

Підсумки народного обговорення проекту закону чи іншого питання розглядаються відповідно Верховною Радою Української РСР або Президією Верховної Ради Української РСР, про що інформується населення.

Пропозиції і зауваження, які не стосуються предмета обговорюваного проекту закону чи іншого питання, надсилаються за належністю до відповідних державних і громадських органів, що розглядають їх у встановленому порядку.

III. ОБГОВОРЕННЯ НАСЕЛЕННЯМ ВАЖЛИВИХ ПИТАНЬ МІСЦЕВОГО ЗНАЧЕННЯ

Стаття 16. Питання, які виносяться на обговорення населення 

На обговорення населення виносяться проекти рішень місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів про плани комплексного економічного і соціального розвитку та бюджет, про забезпечення соціалістичної законності, охорону правопорядку і прав громадян, про роботу підприємств, установ і організацій, зв'язаних з обслуговуванням населення, та інші важливі питання державного, господарського і соціально-культурного будівництва на місцях.

Рішення місцевих Рад з питань охорони природи, адміністративно-територіального устрою, житлового будівництва, розвитку охорони здоров'я, народної освіти, транспорту, торгівлі, громадського харчування, планування і забудови територій, охорони і використання пам'яток історії і культури, про прийняття наказів виборців до виконання приймаються, як правило, після їх обговорення населенням.

Стаття 17. Порядок винесення питань на обговорення населення

Винесення проектів рішень місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, інших важливих питань на обговорення населення провадиться місцевою Радою або її виконавчим комітетом з їх ініціативи, а також за пропозицією постійних комісій Ради, депутатських груп, депутатів, органів громадських організацій, трудових колективів, зборів громадян за місцем проживання, інших органів і організацій, передбачених законодавством Української РСР.

Проекти рішень місцевих Рад та їх виконавчих комітетів, матеріали з інших питань, винесених на обговорення, публікуються у місцевій пресі або доводяться до відома населення іншим способом не пізніш як через 10 днів після прийняття рішення про винесення їх на обговорення.

Одночасно з винесенням питання на обговорення населення місцева Рада або її виконавчий комітет встановлюють строк і порядок організації роботи по розгляду пропозицій і зауважень, які надходять в ході обговорення, пропонують проведення цієї роботи відповідним постійним комісіям місцевої Ради або утворюють для зазначеної мети спеціальну комісію.

Стаття 18. Організація обговорення проектів рішень і інших питань

Місцеві радянські та інші державні органи, керівники підприємств, установ і організацій разом з громадськими організаціями забезпечують широке обговорення проектів рішень обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, інших питань, винесених на обговорення населення, створюють для цього необхідні умови.

Громадяни можуть надсилати пропозиції і зауваження щодо проектів рішень та інших питань місцевого значення до відповідної Ради, її виконавчого комітету, інших державних і громадських органів.

Проекти рішень та інші питання, винесені на обговорення населення, можуть попередньо розглядатися на сесіях нижчестоящих Рад, на засіданнях їх виконавчих і розпорядчих органів, постійних комісій, депутатських груп, на зборах громадських організацій, трудових колективів, громадян за місцем проживання, засіданнях органів громадської самодіяльності, на зборах військовослужбовців по військових частинах, обговорюватися у місцевій пресі, по телебаченню і радіо.

Стаття 19. Узагальнення і розгляд пропозицій і зауважень

Пропозиції і зауваження, які надійшли в ході обговорення, узагальнюються відповідно виконавчими комітетами нижчестоящих Рад народних депутатів, іншими державними і громадськими органами, засобами масової інформації. Для узагальнення пропозицій і зауважень, які надходять, зазначені органи можуть утворювати комісії і робочі групи. Пропозиції і зауваження в узагальненому вигляді надсилаються до виконавчого комітету відповідної Ради.

Пропозиції і зауваження, які надійшли до виконавчого комітету Ради, розглядаються і враховуються при доопрацюванні проекту постійними комісіями Ради або спеціальною комісією, утвореною для цієї мети, а також у практичній діяльності.

Місцева преса, телебачення і радіо регулярно інформують населення про пропозиції і зауваження, які надходять, хід їх розгляду, організують роз'яснення положень проекту рішення та інших питань, винесених на обговорення.

Пропозиції і зауваження, які за своїм змістом належать до відання вищестоящих державних органів, надсилаються їм для розгляду.

Пропозиції і зауваження, які не стосуються предмета обговорюваного проекту рішення чи іншого питання, розглядаються виконавчим комітетом Ради і надсилаються за належністю у відповідні державні і громадські органи, які розглядають їх у встановленому порядку.

Стаття 20. Інформування населення про результати обговорення проектів рішень та інших питань

Результати обговорення проектів рішень та інших питань, що підлягають розглядові Радою народних депутатів, доповідаються виконавчим комітетом або відповідною постійною комісією чи іншою комісією на сесії Ради і доводяться до відома населення.

Результати обговорення проектів рішень та інших питань, які підлягають розглядові виконавчим комітетом Ради, доповідаються на засіданні виконавчого комітету і доводяться до відома населення.

Голова Президії
Верховної Ради Української РСР В.ШЕВЧЕНКО

Секретар Президії
Верховної Ради Української РСР М.ХОМЕНКО

м. Київ, 4 червня 1988 року
N 6008-XI

____________
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/6008-11

понеділок, 15 лютого 1988 р.

Азиатско-Тихоокеанская декларация человеческих прав индивидов и народов 1988




АЗИАТСКО-ТИХООКЕАНСКАЯ ДЕКЛАРАЦИЯ
ЧЕЛОВЕЧЕСКИХ ПРАВ ИНДИВИДОВ И НАРОДОВ
15 февраля 1988 г.

Принята единодушно аккламацией 15 февраля 1988 г. на 2-й Конференции азиатско-тихоокеанских юристов (по теме «Правовые вопросы мира, развития и прав человека»), созванной МАЮД [1] и Индийской ассоциацией юристов в Нью-Дели 13-15 февраля 1988 г.

Мы, юристы, собравшись в Нью-Дели с 13 по 15 февраля 1988 года на конференцию по правовым вопросам мира, развития и прав человека,

выражая чаяния азиатско-тихоокеанских народов - этой колыбели древнейших человеческих цивилизаций, религий и философских гуманистических учений,

пережившие, тем не менее, бесчисленные опустошительные войны, унесшие сотни миллионов людей,

пожертвовавшие не меньше жизней на алтарь болезней, голода, наводнений, засух, землетрясений и иных стихийных бедствий,

познавшие в своей истории глубину социального неравенства, несправедливостей и иноземного угнетения и колониального ига,

первыми пострадавшие от ядерного взрыва и продолжающие ощущать тяготы испытаний ядерного оружия,

освобождающиеся в ХХ веке от социального и национального гнета к свободе и равенству индивидов и народов,

вдохновленные первыми коллективными усилиями наших народов на Делийской конференции азиатских отношений 1947 г. и Бандунгской конференции наших стран 1955 г.

в стремлении создать в своем огромном регионе и на всем Земном шаре ненасильственный мир, свободный от ядерного оружия,

полные веры в цели и принципы Устава ООН 1945 г., Всеобщей декларации прав человека 1948 г., Декларации о предоставлении независимости колониальным странам и народам 1960 г., Пактов о правах человека 1966 г. и других международных актов по защите прав человека и народов, в том числе Делийской декларации 1986 г.,

приветствуя принятие народами и государствами Америки, Европы и Африки их континентальных актов по человеческим правам индивидов и народов,

стимулируемые заключением Договора о ликвидации ракет средней дальности и оперативно-тактических ракет, открывающего перспективу впервые в истории Человечества реального разоружения на благо индивидов и народов,

приняли настоящую Азиатско-Тихоокеанскую декларацию человеческих прав индивидов и народов:

а) Все народы имеют основное всеобщепризнанное право на самоопределение. В силу этого права они свободно устанавливают свой политический статус и свободно осуществляют экономическое, общественное и культурное развитие.

б) На основе права на самоопределение они имеют прав на неотъемлемый суверенитет над своими естественными богатствами и ресурсами.

В соответствии с этими правами каждый индивид и каждый народ имеет:

Статья 1
Право на жизнь.

Никто не должен посягать на этот высший дар. Все индивиды, народы и государства обязаны уважать право всех на жизнь, независимо о расы, религии, пола, национальности, уровня развития.

Статья 2
Право на мир и безопасность в своем коллективе, государстве, на Земле в целом.

Сохранение мира и безопасности на всех этих уровнях - забота, долг и обязанность каждого индивида, каждого народа, каждого государства.

Статья 3
Право на достойное существование - материальное, духовное, физическое - независимо от расы, национальности, религии, пола, уровня развития.

Человеческое достоинство нерушимо и неотъемлемо. Индивиды имеют право на гарантирование того, чтобы их жизнь была уважаема, и на личную физическую и умственную целостность. Никто не может быть подвергнут ни интеллектуальным или физическим пыткам, ни жестоким или унизительным наказаниям или обращению.

Статья 4
Право на достойную среду обитания.

Сохранение должного состояния окружающей среды на Земле - долг и обязанность каждого индивида, народа и государства.

Статья 5

Согласно этому праву каждый индивид и каждый народ может участвовать в таком экономическом, социальном, культурном и политическом развитии, которое обеспечивает все человеческие права и основные свободы, и имеет право содействовать такому развитию и пользоваться его благами.

Статья 6
Право быть свободным от насилия и страха.

Ненасилие должно быть основой жизни человеческого сообщества на всех социальных и политических уровнях. На место «равновесия страха» должна прийти всеобъемлющая международная безопасность.

Статья 7
Право на активное участие в решении государственных, международных и глобальных проблем.

Материальный и интеллектуальный потенциал человечества должен служить решению этих проблем. Соответственно этому своему праву каждый индивид и народ имеет долг перед нынешним и грядущим поколениями содействовать решению таких проблем.

Статья 8
Право на гарантированные условия для гармоничного развития личности человека и самобытности народа.

Достоинство народа должно уважаться независимо от расы, национальности, религии, уровня развития.

Статья 9
Право на свободу волеизъявления без ущерба правам и свободам других индивидов и народов.

Статья 10
Право жить в мире без оружия.

Гарантией этого права является всеобщее и полное разоружение, прежде всего ядерное и химическое, под строгим международным контролем. Долг каждого индивида, народа и государства всемерно содействовать реализации этого права.

Статья 11
Право жить в условиях недопустимости и запрета проведения испытаний ядерного оружия, где бы то ни было на Земле.

Каждый индивид и народ должен быть гарантирован от вредных последствий мирного использования ядерной энергии.

Статья 12
Право добиваться создания безъядерных зон в масштабах данной деревни, города, местности, страны, региона, объединяющего ряд государств, континентов.

Статья 13
Право жить в мире, не разделенном на противостоящие военные союзы.

Эти организации должны быть распущены, а иностранные военные базы ликвидированы.

Статья 14
Право на понимание и доверие.

Каждый человек и все народы должны добиваться взаимопонимания и доверия между индивидами, народами, государствами во имя мирного сосуществования на Земле как высшего принципа международных отношений.

Статья 15
Право на свободу и защиту от терроризма как индивидуального, так и государственного, как внутри страны, так и на международной арене.

Не запретив и не ликвидировав терроризм, нельзя построить ненасильственный мир. Борьба народов за самоопределение не должна считаться терроризмом.

Статья 16
Право на экономическую безопасность, позволяющую стабильно развиваться.

Статья 17
Право контролировать деятельность ТНК [транснациональных компаний] и других иностранных и национальных капиталовкладчиков, с тем, чтобы не допускать спекулятивного обогащения и добиваться, чтобы такая деятельность содействовала развитию данной страны, а также справедливому распределению богатства и доходов между различными социальными группами.

Статья 18
Право отвергать все виды займов, подрывающих национальный суверенитет или развитие или усиливающих зависимость от иностранного капитала или усугубляющих социальное неравенство.

Статья 19
Право быть объективно, без предвзятости, информированным о жизни, развитии и проблемах других народов.

Это - решающее условие установления и укрепления доверия между людьми и народами. Все индивиды, народы и правительства обязаны содействовать установлению доверия. Недопустимо разжигание ненависти к другим народам.

Статья 20
Право быть полностью информированным о внутренней и внешней политике своего правительства.

Недопустима политика, противоречащая интересам собственных народов или противопоставляющая их другим народам.

Статья 21
Право на всеобщее уважение и соблюдение всех прав и свобод человека и народов для всех независимо от расы, национальности, религии, пола, уровня развития.

Каждый индивид и народ должен уважать права и свободы других. Каждое правительство обязано уважать, применять, проводить в жизнь, гарантировать, сохранять и защищать все человеческие права и свободы и, в частности, перечисленные выше в настоящей Декларации, а также следующие права:
  • право на равную защиту перед законом, равенство перед законом и на независимое и беспристрастное судопроизводство;
  • право на свободу от произвольного ареста, заключения, ссылки, обыска или задержания;
  • право на свободу перемещения и проживания;
  • право на свободу мысли, совести и религии;
  • право на свободу мышления и выражения;
  • право на свободу собрания и организации

и другие права и свободы индивидов и народов.

____________
http://www.terralegis.org/terra/act/az241.html

Конвенция Содружества Независимых Государств о правах и основных свободах человека 1995 
Декларация прав и свобод человека и гражданина (РСФСР) 1991 
Всеобщая Исламская Декларация прав человека 1981 
Африканская Хартия Прав Человека и Народов 1981 
Всеобщая декларация прав народов 1976 
Американская конвенция о правах человека 1969 
Американская Декларация Прав и Обязанностей Человека 30 апреля 1948

IADL,
International Association
of Democratic Lawyers
[1] Международная ассоциация юристов-демократов (МАЮД) - международная организация юристов.

Основана 24 октября 1946 года в Париже, «для обеспечения совместных действий юристов в борьбе за мир, демократические права и свободы».

Объединяет юристов св. 80 стран. Местопребывание - Брюссель.

В годы холодной войны находилась под контролем Советского Союза. В число организаций-членов МАЮД входила ассоциация советских юристов. 

XVII съезд МАЮД прошёл в Ханое 6-10 июня 2009; XVIII съезд в Брюсселе 15-19 апреля 2014.

____________
http://www.iadllaw.org/
https://ru.wikipedia.org/wiki/Международная_ассоциация_юристов-демократов