четвер, 25 червня 1992 р.

Закон України Про національні меншини в Україні 1992


Верховна Рада України;
Постанова від 25.06.1992 № 2495-XII
Документ 2495-12, поточна редакція -
Прийняття від 25.06.1992



ПОСТАНОВА
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про введення в дію Закону України
"Про національні меншини в Україні"

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 36, ст. 530)

Верховна Рада України постановляє:

1. Ввести в дію Закон України "Про національні меншини в Україні" (2494-12) з дня його опублікування.

2. Доручити Кабінету Міністрів України подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення змін і доповнень до законодавчих актів України, що випливають із Закону України "Про національні меншини в Україні", та привести рішення Уряду у відповідність з цим Законом.

Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ

м. Київ, 25 червня 1992 року
N 2495-XII


Верховна Рада України;
Закон від 25.06.1992 № 2494-XII
Документ 2494-12, чинний, поточна редакція -
Редакція від 10.08.2012підстава 5029-17



ЗАКОН УКРАЇНИ

Про національні меншини в Україні

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 36, ст.529)

(Вводиться в дію Постановою ВР N 2495-XII (2495-12) 
від 25.06.92, ВВР, 1992, N 36, ст.530)

{Із змінами, внесеними згідно із Законом N 5029-VI 
(5029-17) від 03.07.2012}

Верховна Рада України виходячи із життєвих інтересів української нації та всіх національностей в справі розбудови незалежної демократичної держави, визнаючи нерозривність прав людини і прав національностей, прагнучи реалізувати Декларацію прав національностей України (1771-12), дотримуючись міжнародних зобов'язань щодо національних меншин, приймає цей Закон з метою гарантування національним меншинам права на вільний розвиток.

Стаття 1. Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення.

Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах.

При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини.

Стаття 2. Громадяни України всіх національностей зобов'язані дотримувати Конституції та законів України, оберігати її державний суверенітет і територіальну цілісність, поважати мови, культури, традиції, звичаї, релігійну самобутність українського народу та всіх національних меншин.

Стаття 3. До національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Стаття 4. Відносини, які виникають з приводу реалізації громадянами України прав і свобод, пов'язаних з їх належністю до національних меншин, регулюються Конституцією України (888-09), цим Законом, прийнятими на їх підставі іншими законодавчими актами, а також міжнародними договорами України.

Стаття 5. У Верховній Раді України, в разі необхідності - в місцевих Радах народних депутатів, діють постійні комісії з питань міжнаціональних відносин. В місцевих органах державної виконавчої влади можуть створюватися відповідні структурні підрозділи.

При місцевих Радах народних депутатів можуть утворюватися і функціонувати на громадських засадах дорадчі органи з представників національних меншин. Порядок формування цих органів визначається відповідними Радами народних депутатів.

Центральним органом державної виконавчої влади у сфері міжнаціональних відносин є Міністерство у справах національностей України. При Міністерстві функціонує як дорадчий орган Рада представників громадських об'єднань національних меншин України.

Стаття 6. Держава гарантує всім національним меншинам права на національно-культурну автономію: користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних навчальних закладах або через національні культурні товариства, розвиток національних культурних традицій, використання національної символіки, відзначення національних свят, сповідування своєї релігії, задоволення потреб у літературі, мистецтві, засобах масової інформації, створення національних культурних і навчальних закладів та будь-яку іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Пам'ятки історії і культури національних меншин на території України охороняються законом.

Стаття 7. Держава вживає заходів для підготовки педагогічних, культурно-просвітницьких та інших національних кадрів через мережу навчальних закладів. Державні органи на основі міждержавних угод сприяють національним меншинам у підготовці спеціалістів в інших країнах.

Стаття 8. Мова роботи, діловодства і документації місцевих органів державної влади і місцевого самоврядування визначається статтею 11 Закону України "Про засади державної мовної політики" (5029-17).
{Стаття 8 в редакції Закону N 5029-VI (5029-17) від 03.07.2012}

Стаття 9. Громадяни України, які належать до національних меншин, мають право відповідно обиратися або призначатися на рівних засадах на будь-які посади до органів законодавчої, виконавчої, судової влади, місцевого і регіонального самоврядування, в армії, на підприємствах, в установах і організаціях.

Стаття 10. Держава гарантує національним меншинам право на збереження життєвого середовища у місцях їх історичного й сучасного розселення. Питання про повернення на територію України представників депортованих народів вирішуються відповідними законодавчими актами та договорами України з іншими державами.

Стаття 11. Громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність.

Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Стаття 12. Кожний громадянин України має право на національні прізвище, ім'я та по батькові.

Громадяни мають право у встановленому порядку відновлювати свої національні прізвище, ім'я та по батькові.

Громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати "по батькові", мають право записувати в паспорті лише ім'я та прізвище, а у свідоцтві про народження - ім'я батька і матері.

Стаття 13. Громадяни, які належать до національних меншин, вільні у виборі обсягу і форм здійснення прав, що надаються їм чинним законодавством, і реалізують їх особисто, а також через відповідні державні органи та створювані громадські об'єднання.

Участь або неучасть громадянина України, який належить до національної меншини, у громадському об'єднанні національної меншини не може служити підставою для обмеження його прав.

Стаття 14. Державні органи сприяють діяльності національних громадських об'єднань, які діють відповідно до чинного законодавства.

Національні громадські об'єднання мають право висувати своїх кандидатів у депутати на виборах органів державної влади відповідно до Конституції України (888-09 ), законів про вибори народних депутатів України і депутатів місцевих Рад народних депутатів.

Стаття 15. Громадяни, які належать до національних меншин, національні громадські об'єднання мають право у встановленому в Україні порядку вільно встановлювати і підтримувати зв'язки з особами своєї національності та їх громадськими об'єднаннями за межами України, одержувати від них допомогу для задоволення мовних, культурних, духовних потреб, брати участь у діяльності міжнародних неурядових організацій.

Стаття 16. У державному бюджеті України передбачаються спеціальні асигнування для розвитку національних меншин.

Стаття 17. Україна сприяє розвиткові міжнародного співробітництва у забезпеченні й захисті прав та інтересів національних меншин, зокрема шляхом укладання й реалізації багатосторонніх і двосторонніх договорів у цій сфері.

Стаття 18. Будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною ознакою забороняється й карається законом.

Стаття 19. Якщо міжнародним договором України встановлено інші положення ніж ті, які містяться в законодавстві України про національні меншини, то застосовуються положення міжнародного договору.

Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 25 червня 1992 року
N 2494-XII

____________
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2495-12
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2494-12


Указ Президента України №472/2014 Про День боротьби за права кримськотатарського народу 
Закон України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України 2014 
Закон України Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою 2014 
Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави 2014 
Декларація Про боротьбу за звільнення України 2014 
Конституція АРК (герб, прапор, гімн) 1998 
Конституція України. Розділ Х. АРК 1996 
Звернення Верховної Ради України До парламентів і народів світу 1991 
Декларація прав національностей України 1991 
Звернення Президії Верховної Ради України до громадян України всіх національностей 1991-у/р 
Закон України Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні 1991 
Закон Української РСР Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки 1991


вівторок, 23 червня 1992 р.

Угода між Україною і Російською Федерацією про подальший розвиток міждержавних відносин 1992


Україна, Російська Федерація;
Угода, Міжнародний документ від 23.06.1992
Документ 643_018, чинний, поточна редакція -
Підписання від 23.06.1992


 

УГОДА
між Україною і Російською Федерацією
про подальший розвиток міждержавних відносин
(укр/рос)

Україна і Російська Федерація,

прагнучи зміцнити дружні, рівноправні партнерські зв'язки, засновані на загальновизнаних нормах міжнародного права,

відзначаючи внесок народів України і Росії у розвиток демократичних процесів в обох державах та їхню відповідальність за їх подальше поглиблення,

погодились про нижченаведене:

1. Сторони будуватимуть свої відносини як дружні держави і невідкладно візьмуться за розробку нового повномасштабного політичного договору, який відбивав би нову якість відносин між ними.

До укладення такого договору Сторони неухильно додержуватимуться положень Договору між УРСР і РРФСР від 19 листопада 1990 року та наступних українсько-російських домовленостей.

2. Усвідомлюючи реальність загрози з боку реваншистських антидемократичних сил як крайньо лівого, так і крайньо правого толку, Сторони заявляють про свою рішучість вжити всіх необхідних заходів для захисту конституційного ладу, прав і свобод громадян.

3. Сторони врегулюють взаємні платіжні зобов'язання станом на 1 липня 1992 року і вживуть скоординованих дій щодо реорганізації платіжно-розрахункових відносин, включаючи розрахунки між суб'єктами господарювання з урахуванням наступного запровадження в обіг української національної грошової одиниці.

4. У взаєморозрахунках за товари та послуги Сторони виходитимуть з цін світового ринку. Для погашення заборгованості, що виникатиме, Сторони надаватимуть одна одній довгострокові кредити на пільгових умовах.

5. Сторони створюють міждержавну двосторонню комісію з регулювання торгово-економічних і коопераційних зв'язків, у тому числі між підприємствами оборонного комплексу, а також змішану експертну групу для вивчення і підготовки пропозицій щодо розв'язання питань про порядок погашення цінних паперів, випущених урядом і центральними органами колишнього Союзу РСР.

6. Сторони докладуть зусиль до як найшвидшої ратифікації Угоди про порядок розв'язання спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, від 20 березня 1992 року.

7. Сторони створять узгоджений механізм обслуговування внутрішнього боргу колишнього СРСР, що утворився внаслідок вилучення валютних коштів підприємств і організацій союзним урядом.

8. Сторони підтверджують прихильність до принципу відкритості державних кордонів між ними. В цьому контексті вони визначать правила митного контролю і безвізового режиму пересування громадян обох держав.

Сторони співробітничатимуть у припиненні контрабанди, незаконного обігу наркотиків, зброї та іншої протиправної діяльності.

9. Відзначаючи, що зараз у галузі міжнаціональних відносин в Україні і Росії немає підстав для тривоги і взаємних претензій, вони проте укладуть відповідні угоди і вживуть усіх інших заходів, які захищають інтереси осіб українського походження на території Росії і російського походження на території України.

10. Сторони співробітничатимуть у попередженні та урегулюванні конфліктів, які можуть нанести шкоду їх безпеці або іншим чином суттєво торкатимуться їх інтересів.

11. Сторони підтверджують свою відданість існуючим угодам, що визначають статус Стратегічних сил Об'єднаних Збройних Сил СНД. Вони погодилися продовжити консультації з метою досягнення домовленостей по виконанню взятих на себе зобов'язань відповідно до Договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь від 31 липня 1991 року, Лісабонського протоколу від 23 травня 1992 року і раніше укладених угод щодо стратегічних ядерних сил.

Сторони вживуть заходів для як найшвидшої ратифікації Договору про звичайні збройні сили в Європі від 19 листопада 1991 року і набрання ним чинності і співробітничатимуть у питаннях виконання цього міжнародного акта.

12. Сторони, продовжать переговори, пов'язані з використанням коштів, що їх виділяє Німеччина для фінансування виведення військ.

13. Сторони домовились про передачу Україні у власність частини майна колишнього СРСР за кордоном шляхом виділення найближчим часом окремих будинків для розміщення і нормального функціонування дипломатичних та консульських представництв. З цією метою створюється спільна комісія МЗС України і Російської Федерації, яка внесе відповідні пропозиції Уряду Російської Федерації.

14. У зв'язку з створенням своїх Збройних Сил Сторони підтвердили важливість продовження переговорів по створенню на Чорному морі ВМС України та ВМФ Росії на базі Чорноморського флоту. Вони погодились на договірній основі використовувати існуючу систему базування і матеріально-технічного забезпечення. До завершення переговорів Сторони домовились утриматися від односторонніх дій.

15. Військовослужбовці України і Росії, призвані для проходження служби в частинах, що входять до складу ОЗС СНД, присягають державі, громадянами якої вони є.

16. Сторони продовжать роботу по вдосконаленню міжпарламентських зв'язків, активізують діяльність міжпарламентської комісії України і Росії, двостороннє співробітництво постійних комітетів і комісій Верховних Рад у законодавчій галузі.

17. З метою розвитку українсько-російських відносин у руслі дружби, співробітництва і партнерства Сторони домовились надати зустрічам на вищому рівні регулярного характеру. Буде також створено переговорний механізм на базі державних делегацій для розробки повномасштабного політичного договору, а також підготовки таких зустрічей і координації дій по виконанню рішень, які приймаються на зустрічах.

Угода набуває чинності з дня її підписання.

Складено в м.Дагомисі 23 червня 1992 року в двох дійсних примірниках, кожен українською та російською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

Президент України Л. Кравчук
Президент Росії Б. Єльцин

Голова Верховної Ради України І. Плющ
Голова Верховної Ради Росії Р. Хасбулатов

Прем'єр-міністр України В. Фокін
В.о. Голови Ради Міністрів -
Голова Уряду Росії Є. Гайдар

____________
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/643_018



 

СОГЛАШЕНИЕ
между Российской Федерацией и Украиной
о дальнейшем развитии межгосударственных
отношений

Российская Федерация и Украина,

стремясь укрепить дружественные, равноправные партнерские связи, основанные на общепризнанных нормах международного права,

отмечая вклад народов России и Украины в развитие демократических процессов в обоих государствах, и их ответственность за их дальнейшее углубление,

согласились о нижеследующем:

1. Стороны будут «строить свои отношения как дружественные государства, и незамедлительно приступят к разработке нового полномасштабного политического договора, который отражал бы новые качества отношений между ними.

До заключения такого договора стороны неуклонно будут соблюдать положения Договора между УССР и РСФСР от 19 ноября 1990 года и последующих украинско-российских договоренностей.

2. Осознавая реальность угрозы со стороны реваншистских антидемократических сил как крайне левого, так и крайне правого толка, стороны заявляют о своей решимости предпринять все необходимые меры для защиты конституционного строя, прав и свобод граждан.

3. Стороны урегулируют на 1 июля 1992 года и предпримут скоординированные действия по реорганизации платежно-расчетных отношений, включая расчеты между хозяйствующими субъектами с учетом предстоящего введения в обращение украинской национальной денежной единицы.

4. Во взаиморасчетах за товары и услуги будут исходить из цен мирового рынка. Для погашения возникающих задолженностей, стороны будут предоставлять друг другу долгосрочные кредиты на льготных условиях.

5. Стороны создают межгосударственную двустороннюю комиссию по регулированию торгово-экономических и кооперационных связей, в том числе между предприятиями оборонного комплекса, а также смешанную экспертную группу для изучения и подготовки предложений по разрешению вопросов о порядке погашения ценных бумаг, выпущенных правительством и центральными органами бывшего Союза ССР.

6. Стороны предпримут усилия для скорейшей ратификации соглашения о порядке разрешения споров, связанных с осуществлением хозяйственной деятельности от 20 марта 1992 года.

7. Стороны создадут согласованный механизм обслуживания внутреннего долга бывшего СССР, образовавшегося в результате изъятия валютных средств предприятий и организаций союзным правительством.

8. Стороны подтверждают приверженность принципу открытости государственных границ между ними. В этом контексте они определят правила таможенного контроля и безвизового режима передвижения граждан обоих государств.

Стороны будут сотрудничать в пресечении контрабанды, незаконного оборота наркотиков, оружия и иной противоправной деятельности.

9. Отмечая, что в настоящее время в области межнациональных отношений у России и Украины нет оснований для тревоги и взаимных претензий, они, тем не менее, заключат соответствующие соглашения и примут все другие меры, отражающие интересы лиц российского происхождения на территории Украины и украинского происхождения на территории России.

10. Стороны будут сотрудничать в предотвращении и урегулировании конфликтов, могущих нанести ущерб их безопасности или иным образом существенно затрагивающих их интересы.

11. Стороны подтверждают свою приверженность существующим соглашениям, определяющим статус стратегических сил Объединенных Вооруженных сил СНГ. Они согласились продолжить консультации с целью достижения договоренностей по выполнению взятых на себя обязательств в соответствии с Договором о сокращении и ограничении стратегических наступательных вооружений от 31 июля 1991 года, Лиссабонским протоколом от 23 мая 1992 года и ранее заключенными соглашениями в отношении стратегических ядерных сил.

Стороны примут меры для скорейшей ратификации договора об обычных вооруженных силах в Европе от 19 ноября 1990 года и его вступлении в силу, и будут сотрудничать в вопросах выполнения этого международного акта.

12. Стороны продолжат переговоры, связанные с использованием средств, выделяемых Германией для финансирования вывода войск.

13. Стороны договорились о передаче Украине в собственность части имущества бывшего СССР за рубежом путем выделения в ближайшее время отдельных зданий для размещения и нормального функционирования дипломатических и консульских представительств. В этих целях создается совместная комиссия МИД Российской Федерации и Украины, которая внесет соответствующие предложения правительству Российской Федерации.

14. В связи с созданием своих вооруженных сил, стороны подтвердили важность продолжения переговоров по созданию на Черном море ВМФ России и ВМС Украины на базе Черноморского флота. Они согласились на договорной основе использовать существующую систему базирования и материально-технического обеспечения. До завершения переговоров стороны договорились воздержаться от односторонних действий.

15. Военнослужащие России и Украины, призванные для прохождения службы в частях, входящих в состав ОВС СНГ, приводятся к присяге государства, гражданами которого они являются.

16.Стороны продолжат работу по совершенствованию межпарламентских связей, активизируют деятельность межпарламентской комиссии России и Украины, двустороннее сотрудничество постоянных комитетов и комиссий Верховных Советов в законодательной области.

17. В целях развития российско-украинских отношений в русле дружбы, сотрудничества и партнерства, стороны договорились придать встречам на высшем уровне регулярный характер. Будет также создан переговорный механизм на базе государственных делегаций для разработки полномасштабного политического договора, а также подготовки таких встреч и координации действий по выполнению принимаемых на встречах решений.

Соглашение вступает в силу со дня его подписания.

Совершено в г.Дагомысе 23 июня 1992 года в двух подлинных экземплярах, каждый на русском и украинском языках, причем оба текста имеют одинаковую силу.

Президент России Б.Ельцин
Президент Украины Л.Кравчук

Председатель Верховного Совета России Р.Хасбулатов
Председатель ВС Украины И.Плющ

И.о. Председателя Совета Министров -
Председателя правительства России Е.Гайдар
Премьер-министр Украины В.Фокин

____________
http://sevkrimrus.narod.ru/ZAKON/1992god.htm

О прекращении действия соглашений, касающихся пребывания Черноморского флота Российской Федерации на территории Украины 2014 
 

23 июня 1992 года главы Украины и России подписали в Дагомысе соглашение, которое позволило продолжить переговоры по судьбе Черноморского флота. До этого каждый из президентов подписал указ о том, что флот подчиняется именно его стране. © РИА Новости. Дмитрий Донской
http://rian.com.ua/photolents/20100420/78363910_10.html