четвер, 29 квітня 2004 р.

Конституція Української Народної Республіки 1918




СТАТУТ 
ПРО ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ, ПРАВА І ВОЛЬНОСТІ 
УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНЬОЇ РЕСПУБЛІКИ

I. Загальні постанови 

§1. Відновивши своє державне право, яко Українська Народна Республіка, Україна, для кращої оборони свого краю, для певнішого забезпечення права і охорони вільностей, культури і добробуту своїх громадян, проголосила себе і нині єсть державою суверенною, самостійною і ні від кого незалежною.

§2. Суверенне право в Українській Народній Республіці належить народові України, цеб-то громадянам УНР всім разом.

§3. Це своє суверенне право народ здійснює через Всенародні Збори України.

§4. Територія УНР неподільна, і без згоди Всенародніх Зборів в 2/3 голосів присутніх членів не може відбутись ніяка зміна в границях Республіки або в правнодержавних відносинах якоїсь території до Республіки.

§5. Не порушуючи єдиної своєї власти, УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, додержуючи принципу децентралізації.

§6. Націям України УНР дає право на впорядкування своїх культурних прав в національних межах.


II. Права громадян України

§7. Громадянином УНР вважається кожна особа, яка це право набула порядком, приписаним законами УНР.

§8. Громадянин УНР не може бути разом з тим громадянином иншої держави.

§9. Громадянин УНР може зложити з себе громадянські права заявою до Уряду УНР з захованням приписаного законом порядку.

§10. Позбавити громадських прав громадянина УНР може тільки постанова Суду Республіки.

§11. Актова, громадянська і політична правомочність громадянина УНР починається з 20 літ. Ніякої ріжниці в правах і обов'язках між чоловіком і жінкою право УНР не знає.

§12. Громадяне в УНР рівні в своїх громадянських і політичних правах. Уродження, віра, національність, освіта, майно, оподаткування не дають ніяких привілеїв в них. Ніякі титули в актах і діловодстві УНР вживатися не можуть.

§13. Громадянин УНР і ніхто инший не може бути затриманий на території її без судового наказу инакше, як на гарячім вчинку. Але і в такім разі він має бути випущений не пізніше, як за 24 години, коли суд не встановить якогось способу його затримання.

§14. Громадянин УНР і ніхто инший на території її не може бути покараний смертю, ані відданий яким-небудь карам по тілу, або иншим актам, які понижують людську гідність, ані підпасти конфіскації майна, як карі.

§15. Домашнє огнище признається недоторканим. Ніяка ревізія не може відбутися без судового наказу. В наглих випадках можуть органи правової охорони нарушити недоторканість і без судового наказу; одначе і в тім випадку має бути на жадання громадянина доставлений судовий наказ не далі, як на протязі 48 годин по довершенню ревізії.

§16. Установлюється листова тайна. Органам державної влади не вільно відкривати листів без судового наказу инакше, як у випадках, законом означених.

§17. Громадянин УНР і ніхто инший на території не може бути обмежений в правах слова, друку, сумління, організації, страйку, скільки він не переступає при тім постанов карного права.

§18. Кожний громадянин УНР і всі инші на її території мають повну свободу перемін місця пробування.

§19. Постанови параграфів 14, 16, 17, 18 і 19 не торкаються нормовання спеціяльними законами виїмкового стану, який можна встановляти лише кожен раз окремим законом, згідно параграфів 79 - 80.

§20. Лише громадяне УНР користуються з усієї повноти громадянських і політичних прав, беруть участь в орудуванню державним і місцевим життям через активну і пасивну участь у виборах до законодатних установ і органів місцевого самоврядування.

§21. Активне і пасивне право участи у виборах, як до законодатних органів УНР, так і до всіх виборчих органів місцевого і громадянського самоврядування, мають всі громадяне УНР, коли їм до дня виконання виборчого акту вийде двадцять літ. Виїмок творять признані законом за безумних або божевільних, котрі находяться під опікою. Які карні переступства тягнуть позбавлення виборчого права, про те рішають Всенародні Збори звичайним законодатнім порядком. Ніяких инших обмежень виборчого права не може бути. Окремі постанови про права громадянства нормує спеціальний закон.


III. Органи власти
Української Народньої Республіки

§22. Вся власть в УНР походить від народу, а здійснюється в порядку, установленім цим статутом.

§23. Верховним органом власти УНР являються Всенародні Збори, які безпосередньо здійснюють вищу законодавчу власть в УНР і формують органи виконавчої і судової власти УНР.

§24. Вища власть виконавча в УНР належить Раді Народніх Міністрів.

§25. Вищим органом судовим єсть Генеральний Суд УНР.

§26. Всякого рода справи місцеві впорядковують виборні Ради і Управи громад, волостей і земель. Їм належить єдина безпосередня місцева власть: міністри УНР тільки контролюють і координують їх діяльність (параграф 50), безпосередньо і через визначених ними урядовців, не втручаючись до справ, тим Радам і Управам призначених, а всякі спори в ціх справах рішає Суд Української Народньої Республіки (параграфи 60 - 68).


IV. Всенародні Збори
Української Народньої Республіки

§27. Всенародні Збори вибираються загальним, рівним, безпосереднім, тайним і пропорціональним голосуванням всіх, хто користується громадянськими і політичними правами на Україні і в них судово не обмежений.

§28. Вибори мають бути впорядковані так, щоб один депутат припадав приблизно на сто тисяч людності і щоб при виборах ніхто не мав другого голосу. У всім иншім правила виборів у Всенародні Збори установляються законом.

§29. Депутатом може бути вибраний кожний не обмежений в своїх правах громадянин УНР, котрому минуло 20 років. Він не може бути потягнений до одповідальности за свою політичну діяльність. Підчас виконування своїх депутатських обов'язків він дістає платню в висоті і в порядку, установлених Всенародніми Зборами.

§30. Повірка виборів належить Судові УНР. Свої рішення в цих справах він передає Всенароднім Зборам. Признання мандатів неправними і скасовання виборів та призначення на їх місце нових виборів належить Всенароднім Зборам.

§31. Депутати до Всенародніх Зборів вибираються на три роки. По трьох роках з дня виборів вони тратять свою силу, коли Збори не були розпущені й заступлені новими дочасно.

§32. Дочасно Всенародні Збори розпускаються їх же постановою, а також волею народу, виявленою не меньш, як трьома міліонами виборців, писаними заявами, переданими через громади Судові, котрий, по провірці правосильности, повідомляє про це домагання Всенародні Збори.

§33. Нові вибори по постанові Всенародніх Зборів розписує виконавча власть. Всенародні Збори тратять свою повновласть з днем передачі її новообраним Всенароднім Зборам. Між постановою про росписання виборів і скликання нових Всенародніх Зборів не може минути більш, як три місяці.

§34. Скликає Всенародні Збори і провадить ними Голова їх, вибраний Всенародніми Зборами. Нові Всенародні Збори скликає і відкриває Голова, вибраний попередніми Всенародніми Зборами, Уряд Голови триває весь час, поки не будуть скликані нові Збори і буде вибраний ними Голова. Зміняє його заступник, вибраний Зборами на випадок смерти або тяжкої хвороби, до вибору нового Голови.

§35. Голова Всенародніх Зборів, як їх представник, іменем Республіки сповняє всі чинності, звязані з представництвом Республіки.

§36. В поміч Голові, в справах, вичислених в параграфах 32 - 33, Всенародніми Зборами вибірається йому товаришів, в числі, яке установлять Всенародні Збори. Один з них вибірається заступником Голови.

§37. Всенародні Збори збіраються на сесію не меньш, як два рази що-року. Перерва між сесіями не може бути більш трьох місяців. На пропозицію, внесену 1/5 депутатів, Всенародні Збори повинні бути скликані не пізніше місяця від її одержання Головою.

§38. Для правосильности рішень Всенародніх Зборів треба присутности більш як половини депутатів. Всі справи рішаються звичайною більшістю присутніх. Тільки відділення території, зміни конституції, проголошення війни і відання під слідство і суд міністрів рішаються спеціальною більшістю.


§39. Законодатні проєкти вносяться на розгляд Всенародніх Зборів:

а) президією в порозумінню з Радою Старшин Зборів;

б) поодинокими фракціями, зареєстрованими Всенародніми Зборами;

в) окремими депутатами, числом не меньш 30-ти;

г) Радою Народніх Міністрів УНР;

д) органами самоврядування, які об'єднують не меньш 100 тисяч виборців;

е) безпосередньо виборцями-громадянами Республіки, в числі не меньш 100 тисяч, писаними заявами, потвердженими через громади і поданими Судові, що по провірці їх правильности передає цю пропозицію Голові Всенародніх Зборів.

§40. Законодатні проєкти, внесені вказаним в параграфі 39 порядком, передаються президією Всенародніх Зборів до комісії і після докладу комісії приймаються остаточно Всенародніми Зборами. Законодатні проєкти, внесені не з ініціативи Ради Народніх Міністрів, разом з внесенням до президії Всенародніх Зборів подаються до відома Ради Народніх Міністрів.

§41. Законодатні проєкти, внесені, а не ухвалені в одній сесії, можуть прийти під ухвалу нової сесії, але не можуть переходити під ухвалу Всенародніх Зборів нового складу (після нових виборів).

§42. Внесення про зміну Конституції вносяться і проходять тим же порядком, вказаним в параграфах 39 - 41, але для ухвали їх потрібно 3/5 присутніх депутатів, а ухвала стає правосильною тільки тоді, коли ця ухвала буде поновлена звичайною більшістю Всенародніми Зборами в новім складі, після найближчих нових виборів. У всім иншім, не вказанім Конституцією, лад і діяльність Всенародніх Зборів нормується наказом, який Всенародні Збори ухвалюють і зміняють в звичайнім порядку.

§43. Закони і постанови Всенародніх Зборів розпубліковуються ними, як виїмки з протоколів їх засідань, за підписом Голови (або його товариша) і одного з Секретарів Всенародніх Зборів. Обов'язують вони від дня одержання їх в місцевих установах, оскільки не поставлено инакше в самім законі.

§44. Без ухвали Всенародніх Зборів не можуть побиратись ніякі податки.

§45. Без постанови Всенародніх Зборів не можуть бути зроблені на рахунок УНР ніякі позики, а ні взагалі якісь обложення державного майна.

§46. Громадяне України не можуть бути покликані до обов'язкової військової або міліційної служби инакше, як постановою Всенародніх Зборів України.

§47. Війна не може бути проголошена, ні згода не може бути заключена від імені УНР без постанови Всенародніх Зборів. Для проголошення війни треба ухвали двох третин присутніх членів Всенародніх Зборів.

§48. Всенародні Збори затверджують трактати політичні й економічні, що укладаються іменем УНР.

§49. Всенародні Збори установлюють одиниці міри, ваги і монети УНР.


V. Про Раду Народніх Міністрів
Української Народньої Республіки

§50. Яко вища виконавча власть УНР (параграф 22), Рада Народніх Міністрів її порядкує всіма справами, які зістаються по-за межами діяльности установ місцевої самоуправи (параграф 24) або дотикають цілої УНР; координує і контролює діяльність цих установ, не порушуючи законом установлених компетенцій їх, та приходить їм в поміч, коли вони до неї звертаються.

§51. Рада Народніх Міністрів дістає свою повновласть від Всенародніх Зборів і тільки перед ними відповідає.

§52. Формує Раду Народніх Міністрів Голова Всенародніх Зборів за порозуміння з Радою Старшин Зборів, і потім Рада Народніх Міністрів подається на затвердження Всенароднім Зборам.

§53. Тим самим способом робиться частинне доповнення Ради Народніх Міністрів.

§54. Число членів Ради Народніх Міністрів і спеціалізацію їх портфелів установлюють Всенародні Збори.

§55. Кожен депутат Всенародніх Зборів має право ставити запитання Раді Народніх Міністрів в цілому чи поодиноким її членам, оголошуючи запитання через президію Всенародніх Зборів.

§56. Фракція Всенародніх Зборів і депутати, в числі не меньше 15-ти, можуть ставити Раді Народніх Міністрів чи поодиноким її членам жадання вияснень, порядком параграфа 55. Коли Всенародні Збори більшістю голосів підтримають таке жадання, міністри не пізніше семи день мають на ці жадання дати пояснення у Всенародніх Зборах УНР - самі чи через своїх представників.

§57. Член Ради Народніх Міністрів, котрому більшість Всенародніх Зборів УНР висловить недовірря, складає свою повновласть, і через 24 години після цього Всенародні Збори можуть приступити до заміщення його способом, вказаним в параграфі 53. Те саме розуміється про цілу Раду Народніх Міністрів, коли їй буде висловлено недовірря в цілости.

§58. Постановою 2/3 Всенародніх Зборів члени Ради Народніх Міністрів можуть бути віддані під слідство й суд за свою діяльність.

§59. Члени Ради Народніх Міністрів мають право брати участь в дебатах Всенародніх Зборів з дорадчим голосом. Члени Всенародніх Зборів підчас свого пробування в складі Ради Народніх Міністрів теж мають тільки дорадчий голос.


VI. Суд
Української Народньої Республіки

§60. Суд в УНР одбувається іменем її.

§61. Поступовання в суді має бути прилюдне і устне.

§62. Судова власть в рамках цівільного, карного і адміністраційного законодавства здійснюється виключно судовими установами.

§63. Судових вирішень не можуть змінити ні законодатні, ні адміністраційні органи власти.

§64. В яких випадках адміністраційні органи можуть накладати й екзекувати кари - про те рішає виключно закон.

§65. Суд для всіх громадян Республіки один і цей самий, не виключаючи й членів Всенародніх Зборів та членів Ради Народніх Міністрів, з захованням при цьому постанов параграфа 58 цього закона.

§66. Найвищим Судом Республіки являється "Генеральний Суд УНР", зложений з колегії, вибраної Всенародніми Зборами на протяг пяти літ.

§67. Генеральний Суд являється найвищою касаційною інстанцією для всіх судів Республіки і не може бути судом першої та другої інстанції та мати функції адміністративної власти.

§68. В усім иншім організація і компетенція судів та особи і речевої приналежности судової установляється законом
.

VII. Національні Союзи

§69. Кожна з населяючих Україну націй має право в межах УНР на національно-персональну автономію, цеб-то право на самостійне устроєння свого національного життя, що здійснюється через органи Національного Союзу, влада якого шириться на всіх його членів, незалежно від місця і поселення в УНР. Це є невіднімаєме право націй, і ні одна з них не може бути позбавлена цього права або обмежена в ньому.

§70. Населяючим територію УНР націям - великоруській, єврейській і польській - право на національно-персональну автономію дається силою цього закону. Нації ж білоруська, чеська, молдавська, німецька, татарська, грецька та болгарська можуть скористуватися правом національно-персональної автономії, якщо до Генерального Суду про те поступить заява від кожної нації зокрема, підписана не меньш як 10.000 громадян УНР без ріжниці полу і віри, не обмежених по суду у своїх політичних правах, що заявляють про належність свою до даної нації. Генеральний Суд розглядає заяву в публичному засіданню в строк не пізніше, як через 6 місяців зо дня її подання, сповіщує про свою постанову Раду Народніх Міністрів і оголошує її до загальної відомости. Зазначені заяви від націй, які не перелічені в цій статі, подаються на розгляд Всенародніх Зборів УНР.

§71. Для здійснення зазначеного в параграфі 69 права, громадяне УНР, належні до даної нації, утворюють на території УНР Національний Союз. Членам кожного національного союзу ведуться іменні списки, які в сукупності складають національний кадастр, який по складанню публікується до загальної відомости; кожен громадянин має право вимагати як свого включення в даний національний кадастр, так і виключення з цього, з огляду на заяву про неналежність його до даної нації.

§72. Національний Союз користується правом законодавства і врядування в межах компетенції, котра точно встановляється в порядкові, зазначеному в параграфі 75 цього закону. Національному Союзові виключно належить право представництва даної нації, яка живе на території УНР, перед державними і громадськими установами. Законодатні постанови, які видаються національними зборами в межах компетенції Національного Союзу (параграф 75), належать до оголошення в загально-установленому порядку.

§73. З загальних засобів УНР та органів місцевого самоврядування одчисляється в роспорядження Національного Союзу на справи, якими він завідує, із сум, взагалі призначених на ці справи, певні частини, пропорціональні кількости членів даного національного союзу.

§74. Національний Союз установляє свій щорічний бюджет і має право:

а) оподаткування своїх членів на підставах, установлених для загальнодержавного оподаткування;

б) за своєю відповідальністю робити позики й приймати инші фінансові заходи для забезпечення діяльности Національного Союзу.

§75. Обсяг справ, належних до компетенції Національного Союзу й окремих його органів, як рівно і устрій установ, опреділяється постановою Установчих Зборів даної нації, котрі з цим опреділяють і порядок змінення своїх постанов. Прийняті постанови, які торкаються обсягу компетенції Національного Союзу, належать до розгляду і ствердження Всенародніми Зборами УНР.

Примітка. Незгідности, які можуть виникати з цього приводу між національними Установчими Зборами і Всенародніми Зборами УНР, розвязуються погоджуючою комісією, котра складається з однакового числа представників від цих установ. Постанови погоджуючої комісії переходять на остаточне ствердження Всенародніх Зборів УНР.

§76. Національні Установчі Збори утворюються з членів, обраних належними до даної нації громадянами УНР, котрим вийшло 20 років, на основі загального, без ріжниці полу і віри, рівного виборчого права, через безпосередні вибори і таємне голосування, з приложенням принціпу пропорціонального представництва.

§77. Органи Національного Союзу є органи державні. Вищим представницьким органом Національного Союзу є Національні Збори, які обіраються членами союзу на основах, зазначених в параграфі 76. Вищим виконавчим органом союзу є Національна Рада, котра обірається Національними Зборами і перед ними відповідає.

§78. Всі суперечки по питанню компетенції, які виникатимуть між органами Національного Союзу з одного боку та органами державного урядування, місцевого самоврядування і инших Національних Союзів з другого боку, розв'язуються адміністраційним судом.

VII. Про тимчасове припинення
громадянських свобід

§79. У випадку державної конечности (підчас війни або внутрішніх заворушень) можуть громадянські свободи бути частю обмежені, частю припинені.

§80. Котрі громадянські свободи і в якій мірі мають бути тоді припинені, має означити спеціяльний закон, виданий звичайним порядком.

§81. Заведення тимчасового припинення громадянських свобід чи їх обмеження, у випадках та межах, предвиджених в параграфі 80 законами, ухвалюють Всенародні Збори.

§82. Коли Всенародні Збори не зібрані, може припинити часово громадянські свободи Рада Народніх Міністрів на власну одвічальність, з обов'язком предложити цей свій розпорядок на перше засідання в найближчій сесії Всенародніх Зборів.

§83. Припинення громадянських свобід не може тривати довше, як три місяці, і продовження тоді повинні ухвалити Всенародні Збори.

Українська Центральна Рада.
Київ – 29 квітня 1918 року.

____________
Конституційні акти України 1917-1920: Невідомі конституції України. - К.: Філософська і соціологічна думка, 1992 //search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/Const4.html

Від бою під Крутами минуло 3 місяці 

Державний Герб України (УНР)
Державний прапор УНР
22 березня 1918 - 29 квітня 1918 
//hrono.ru/heraldicum/flagi/ukraine/UNR.htm

Проект основных законов Украинской Державы 1918




ПРОЕКТЪ
[ОСНОВНАГО ГОСУДАРСТВЕННАГО
УСТАВА УКРАИНСКОЙ ДЕРЖАВЫ]

І. ОСНОВНЫЯ ПРАВА ГРАЖДАНЪ И КАЗАКОВЬ.

1. Все украинские граждане и казаки, не взирая на различіе ихъ національности и веры, въ отношеніи ихъ политическихъ и гражданскихъ правъ, равны передъ закономъ.

2. Каждому гражданину и казаку обеспечивается свобода совести в вероисповведанія. Никакія преследованія за исповедуемыя верованія и убежденія, за перемену религіи или отказъ отъ вероученія не допускаются. Православная Церковь и вера объявляются главенствующей религіей в Государстве.

3. Для лиць нежелающихъ заключать исповедныхь браковъ, или ими довольствоваться, устанавливаются законные браки гражданскіе, съ правомъ развода въ случаяхь, установленныхъ закономъ.

4. Каждому гражданину обезпечивается свобода слова устнаго, письменнаго и печатнаго. Каждый воленъ высказывать изустно и письменно свои мысли, а равно обнародовать ихъ и распространять путемъ печати, или инымъ способомъ. За преступленія и проступки, совершенные путемъ устнаго и печатнаго слова, виновные отвечаютъ только передъ судомъ.

5. Частная переписка и иная всякаго рода корреспонденція не подлежитъ задержанію, вскрытію и прочтенію иначе, какъ по постановление судебной власти въ случаяхъ и порядке, закономъ опредъленныхъ.

6. Каждому гражданину обезпечивается свобода личности и жилища. Личность и жилище каждаго должны быть неприкосновенны. Входъ въ частное жилище, обыскъ, выемка въ немъ и вскрытіе частной переписки допускается только въ случаяхъ, установленныхъ закономъ и не иначе, какъ по постановленію суда. Всякое задержанное лицо въ городахъ и другихъ местахь пребыванія судебной власти въ теченіи 24 часовъ, а въ прочихъ местностяхъ имперіи не позднее, какъ въ теченіи 3-хъ сутокъ со времени задержанія, должно быть или освобождено, или представлено судебной власти. Всякое задержаніе, произведенное безъ достаточнаго основанія, или продолженное сверхъ законнаго срока, даетъ право пострадавшему на возмъщеніе Государствомъ понесенныхъ имъ убытковъ.

7. Никто не можетъ быть подвергнутъ преслъдованію и наказание иначе, какъ на основаніи закона — судебной властью и установленнымъ закономъ судомъ.

8. Никакія кары, взысканія или ограниченія въ пользованіи правами не могутъ быть налагаемы на частныхъ лицъ какою либо иною властью, кроме судебной.

9. Никто не можетъ быть судимъ инымъ судомъ, кроме темъ, коему дело его по закону подсудно и подвергнутъ другому наказанію кроме того, которое за его деяніе было установлено закономъ, действовавшимъ во время его учиненія; только въ случае, если по новому закону наказаніе за означенное деяніе определяется въ меньшемъ размере, наказаніе должно быть определено по новому закону.

10. Каждый воленъ, въ общихъ пределахъ, установленныхъ закономъ, свободно избирать и менять свое местожительство, занятіе, и пріобретать движемое и недвижемое имущество в случаях законами установленных.

Закономъ можетъ быть ограничено право свободнаго передвиженія только въ видахъ предупрежденія уклоненія отъ суда и следствия.

11. Никто не можетъ быть лишенъ своей собственности иначе, какъ ради общественной пользы, въ случаяхъ и въ порядкъ, въ законахъ установленныхъ, съ законнымъ за отчужденное вознагражденіемъ.

12. Обученіе на всехъ языкахъ свободно, всякія предупредительныя противъ него меры воспрещены; наказаніе проступковъ определяется только закономъ. Народное образованіе, даваемое на средства всего Государства, регламентируется общимъ закономъ; даваемое на средства местныхъ самоуправляющихся единицъ — постановленіями последнихъ.

13. Обученіе детей, за исключеніями, установленными закономъ по болезни, обязательно, но какъ принудительное ограничено лишь знаніемъ читать и писать на украинском языке и изъ арифметики знаніемъ четырехъ правилъ счисленія. Оно можетъ происходить на домахъ, въ частныхъ училищахъ и въ училищахъ, содержимыхъ на средства самоуправляющихся единицъ или Государства. Въ училищахъ последнихъ двухъ типовъ оно безплатное. Отъ постановленій самоуправляющихся единицъ зависитъ требовать включенія въ программу обязательного обученія еще первоначальныхъ сведеній изъ естественныхъ наукъ, географіи и исторіи.

14. Всемъ гражданамъ обезпечивается свобода собраній. Условія предуведомленія местныхъ властей о предстоящихъ собраніяхъ, присутствія сихъ властей на собраніяхъ и обязательнаго закрытія сихъ последнихъ, а также ограниченія местъ для собраній подъ открытымъ небомъ, определяются не иначе какъ закономъ.

15. Все украинскіе граждани и казаки вольны составлять общества и союзы, вь целяхь, непротивныхъ законамъ и благосостояніи страны испрашывая на то предварительного разрешеніе. Условия осведомленія власти о составленіи обществъ и ихъ обязательнаго, въ случаяхъ нарушенія ими уголовнаго закона, закрытія определяются не иначе какъ закономъ.

16. Условія и порядокъ сообщенія обществамъ и союзамъ правъ юридическаго лица определяются закономь.

17. Все украинскіе граждане и казаки имеють право обращаться къ Государственнымъ властямъ съ ходатайствами по предметамъ общественныхъ и Государственныхъ нуждъ. Ходатайства эти могутъ исходить отъ единичныхъ лицъ, или отъ техъ или другихъ группъ населенія.

18. Всемъ населяющимъ Украину народностямъ обезпечивается право свободнаго культурнаго самоопределенія, какъ то: полная свобода употребленія различныхъ языковъ и наречія въ частной и публичной жизни, свобода основаній и содержаній учебныхъ заведеній и всякаго рода собраній, союзовъ и учрежденій, имеющихъ целью сохраненіе и развитіе языка, литературы и культуры каждой народности и т. п.

19. Украинский язык признается общегосударственным языкомъ. Онъ долженъ быть языкомъ центральныхъ учрежденій, арміи и флота. Употребленіе наряду съ общегосударственнымъ языкомъ местныхъ языковъ регулируется въ общегосударственныхъ учрежденіяхъ и учебныхъ заведеніяхъ, содержимыхъ на средства всего Государства общегосударствеными законами, а въ учрежденіяхъ местнаго самоуправленія — постановленіями последнихъ. При отправлен[ии] всехъ правительственныхъ функцій местные языки должны пользоваться покровительствомъ закона на основаніяхъ, лучше всего обезпечивающихъ каждому пользованіе всеми публичными и гражданскими правами.

20. Иностранцы пользуются правами, предоставленными украинским гражданамъ и казакам съ соблюденіемъ ограниченій, установленныхъ въ законахъ.

21. Закономъ могутъ быть установлены ограниченія въ пользова[ни]и основными правами гражданъ лишь для лицъ, состоящихъ на действительной военной службе и для местностей, объявленныхъ на военномъ положеніи. Вне раіона военныхъ действій военное положеніе каждый разъ можеть быть вводимо лишь посредствомъ изданія о томъ особаго закона на срокъ не более 6 месяцев.

22. Всякое нарушеніе какихъ либо обезпеченныхъ закономъ гражданскихъ правъ учрежденіями или должностными лицами Государства даетъ право потерпевшему на возмещеніе Государствомъ понесенныхъ имъ убытковъ.

23. Каждому предоставляется на вошедшіе въ законную силу приговоры и решенія судебныхъ местъ, буде таковые признаются ими несогласными съ справедливостью и не подлежать дальнейшему обжалование въ судебныхъ инстанціяхъ, обращаться въ определенный закономъ срокъ къ Его Королевскому Величеству съ всеподданнейшимъ прошеніемъ о возстановленіи допущеннаго вследствіе несправедливаго приговора, или решенія, нарушенія, его правъ. Прошенія сіи подлежать разсмотренію въ установленномъ законодательномъ порядке и могуть иметь своимъ последствіемъ: сложеніе или уменьшеніе наказанія и уплату изъ Государственныхъ средствъ определеннаго денежнаго вознагражденія, причемъ права третьихъ лицъ, признанныя за ними окончательнымъ судебнымъ приговоромъ или решеніемъ, остаются въ силе.

II. ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТРОЙ И ГЛАВА ГОСУДАРСТВА.

24. Украинская Держава есть наследственная конституціонная монархія съ Королем во главе. Съ Королевским Украинским престолом нераздельны престолы и титулы Великого Князя Киевского и Гетьмана всея Украины и войск казацких.

25. Постановленія о порядке наследія престола, о совершеннолетіи Короля, о правительстве (регентстве) и опеке, содержащаяся въ статьяхъ части 1-й тома 1-го Свода Законов издания 1892 года остаются временно вь своей силе.

26. Король при вступленіи на престолъ, или по достиженіи совершеннолетія, въ присутствіи Совета Министровъ, Сената и Государстенного Совета если они находятся въ сборъ, приносить присягу въ соблюденіи и охраненіи Основнаго Государственнаго Устава, о чемъ возвещаетъ народу особымъ Универсалом. Такую же присягу приносить Правитель (регентъ) при вступленіи въ управлерніе Государствомъ.

27. Въ случае болезни Короля лишившей его возможности совершать акты управленія, Советъ Министровъ созываетъ Государственный Совет и Сенат которые, удостоверившись въ необходимости учрежденія Правительства (регентства), объявляютъ о вступленіи въ действіе упомянутыхъ выше узаконеній о правительстве и опеке.

28. На содержаніе Королевского двора отпускается изъ Государственныхъ средствъ, особая сумма которая определяется Советом Министров и Государственным Советом.

29. Король есть Верховный Глава Государства. Его Особа священна и неприкосновенна. Лица, содействующая Королю въ осуществленіи верховной власти и выполняющія Его повеленія, подлежать ответственности на основаніях в законах Украины.

30. Ни одинъ актъ Короля по управленію Государствомъ не можетъ иметь силы, если онъ не скрепленъ подписью Министра, который темъ самымъ принимаетъ на себя за этоть актъ — ответственность.

31. Король, утверждаетъ и обнародуетъ законы принятые Советом Министров, Государственным Советом и Сенатом.

32. Законы обнародуются во всеобщее сведеніе Сенатомъ, посредствомъ напечатанія въ установленномъ пррядке, и по обнародованіи получають обязательную силу съ назначеннаго для того въ самомъ законе срока. При неустановленіи же таковаго — по истеченіи двухъ месяцевъ со дня напечатанія закона.

33. Нарушающія законы распоряженія правительственнаго места или лица не имеютъ ни для кого либо обязательной силы. Ответственность должностныхъ лицъ за нарушеніе законовъ не умаляется въ томъ случае, если такое нарушеніе последовало по приказанію высшаго начальства.

34. Законъ не можетъ быть отмененъ или пріостановленъ иначе какъ только силою закона.

35. Государственный Советъ созывается Королевской грамотой, такими же грамотами закрываются ихь сессіи. Король можетъ распустить досрочно Государственный Совет темъ, чтобы выборы были произведены въ теченіи трехъ месяцевъ и Государственный Совет въ новомъ составе был созван не позднее какъ черезъ четыре месяца со дня распущенія. Сроки выборовъ и созыва Государственнаго Совета должны быть обозначены въ той же грамоте в коей производится распущеніе.

36. Королю принадлежитъ власть верховнаго управленія — онъ объявляетъ войну, заключаетъ миръ и иные договоры съ иностранными державами. Договоры мирные и торговые, а равно все те, которые сопряжены съ обязательствами для Государственной казны, или исполненіе которыхъ требуетъ измененія или дополненія действующихъ законовъ, получаютъ силу не раньше, какъ по одобреніи ихъ Государственнымъ Советомъ, Советом Министров и Сенатом.

37. Король назначаетъ и увольняетъ Министровъ и всехъ прочихъ должностныхъ лицъ, для назначенія и увольненія коихъ не установлено закономъ иного порядка.

38. Король назначаетъ пожизненныхъ членовъ Государственнаго Совъта.

39. Королю принадлежитъ верховное начальствованіе сухопутными и морскими вооруженными силами Россійской державы* [*В тексте не исправлено]. Онъ производить въ чины лично или черезъ лицъ ему подчиненныхъ и жалует графскіе и княжескіе титулы.

40. Король имеетъ право во исполненіе соответственнаго закона чеканить монету.

41. Королю принадлежитъ право полнаго помилованія и смягченія наказаний, съ темъ ограниченіемъ, какое установлено въ отношеніи Министровъ.

III. ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СОВЕТЪ

42. Государственный Советъ составляетъ верхнюю палату Украинскаго парламента.

43. Члены Государственнаго Совета, какъ верхней палаты, въ числе не более пятидесяти назначаются пожизненно Королем изъ числа лучшихъ и умнейшихъ людей Украины представляемыхь Королю земскими собраніями, городскими думами столичныхъ и областныхъ городовъ, Сенатомъ, сов[ет]ами университетовъ и другими учре[жде]ніями, которымъ это право въ будущемъ будетъ даровано въ законодательномъ порядке.

44. Остальные члены Государственнаго Совета въ числе ста избираются областными земскими собраніями на срокъ шести летъ.

45. Въ случае, если по какимъ либо прич[и]намъ какое либо место выборнаго члена Государственнаго Совета сделается вакантнымъ, назначаются дополнительные выборы. если до срока окончанія полномочій выбывшаго осталось более года.

46. Званія выборнаго члена Государственнаго Совета присваиваются избраннымъ лицамъ съ момента оглашенія результатовъ выборовъ въ месте ихъ производства.

47. Члены Государственнаго Совета не могутъ быть жалуемы чинами, орденами, или придворными званіями, а также арендами, или какими либо иными имущественными выдачами.

48. Члены Государственнаго Совета утрачиваютъ свое званіе, если, не состоя на Государственной службе вступаютъ въ оную на должность, сопряженную съ чинопроизводствомъ или полученіемъ отъ казны какого либо оклада содержанія, или, если, состоя уже на Государственной службе, назначаются на должность высшую по классу, либо сопряженную съ полученіемъ отъ казны высшаго оклада содержанія.

Правило настоящей статьи не распространяется на случай назначенія Министромъ.

49. Лица, выбывшія изъ состава Государственнаго Совета ніи предыдущей статьи могутъ возстановить свое положеніе путемъ новаго избранія ихъ.

50. Члены Государственнаго Совета въ своихъ сужденіяхъ и решеніяхъ не могутъ быть связаны наказами или указаніями своихъ избирателей.

51. Вне Государственнаго Совета члены ея не подлежать никакому преследованію или ответственности за поданный при отправленіи обязанностей члена Государственнаго Совета голось или за выраженныя при отправленіи сихъ обязанностей сужденія.

52. Во время собранія Государственнаго Совета члены ихъ не могутъ быть безъ предварительнаго разрешенія Сената ни привлекаемы къ уголовному следствію и суду, ни подвергнуты домашнему аресту, или взятію подъ стражу по подозренію въ совершеніи преступнаго деянія, или личному задержанію по несостоятельности, ни вызваны въ какой либо судъ или иное место въ качестве свидетеля или сведущаго лица. Изъ сего исключается лишь тотъ случай, когда членъ Государственнаго Совета будетъ застигнуть при совершеніи преступнаго деянія, или тотчасъ после его совершенія.

53. Члены Государственнаго Совета получаютъ вознагражденіе въ размере определенномъ закономъ. Отказъ отъ вознагражденія не пріемлется.

54. Собранія Государственнаго Совета созываются Королевской грамотой.

55. Если открытіе и закрытіе собранія не воспоследуетъ въ личномъ присутствіи Короля то собраніе открывается и закрывается отъ имени Его Величества Государственнымъ Канцлеромъ.

56. Когда на разсмотреніе собранія правительствомъ внесены роспись Государственныхъ доходовъ и расходовъ, сметныя предложенія и отчеты по выполнение росписи или сметы, то до полнаго разсмотренія сихъ актовъ, палаты не могутъ представлять Королю о закрытіи собранія.

57. Министры, хотя бы они не состояли членами Совета имеютъ, по ихъ должности, право присутствовать во всехъ заседаніяхъ ея* и участвовать въ обсужденіи всъхъ разсматриваемыхъ ею*[*Видимо речь о Думе] вопросовъ.

До приступа къ голосование, Министру, желающему дать объясненіе по содержание обсуждаемаго предмета, не можетъ быть отказано въ слове.

58. Высшее заведываніе охраною порядка внутри принадлежащихъ Совету зданій и въ прилегающей местности принадлежитъ Председателю. Въ распоряженіи Председателя состоитъ для сего въ потребномъ числе особая стража, имъ исключительно подчиненная.

59. Проекты законовъ раньше представленія ихъ на обсужденіе Королю предлагаются на обсужденіе Совету Министров и Сенату.

60. Одобренные проекты представляются Председателем Совета Королю утвержденіемъ.

61. Проекты законовъ, отклоненные Сенатом или Королем не могутъ быть предлагаемы вновь въ теченіе того же собранія (сессіи).

62. Государственные договоры, мирные и торговые, а равно все те, которые сопряжены съ установленіемъ для Государственной казны обязательствъ, съ измъненіемъ границъ Государственной территоріи, или исполненіе которыхъ требуетъ измъненія или дополненія действующихъ законовъ, получають силу не раньше, какъ по одобреніи ихъ Министрами и Сенатом вь законодательномъ порядке.

63. Государственная роспись устанавливается не более, чемъ на одинъ годъ, особымъ закономъ.

64. Проекть Государственной росписи предлагаются сначала Совету Министров и будучи одобренъ, передается въ Государственный Советъ. Далее представляется Королю.

65. Установленіе податей, налоговъ, пошлинъ и иныхъ сборовъ, Государственныхъ займовъ, принятіе Государствомъ гарантій, установленіе штатовъ, разрешеніе Государственныхъ сооруженій, отчужденіе отдельныхъ Государственныхъ имуществъ или доходовъ, сложеніе недоимокъ и казенныхъ взысканій и вообще, установленіе всякаго рода Государственныхъ доходовъ и расходовъ, если они не предусмотрены Государственной росписью, можетъ последовать не иначе, какъ путемъ изданія особаго о томъ закона.

IV. О МИНИСТРАХЪ.

66. Для управленія Государствомъ Король назначаетъ Председателя Министровъ, иначе — Государственнаго Канцлера и Министровъ; последнихъ — по представленіи Государственнаго Канцлера. Государственный Канцлеръ и Министры составляютъ въ своей совокупности Советъ, иначе — Кабинетъ Министровъ подъ председательствомъ Государственнаго Канцлера. Государственный Канцлеръ можетъ принять на себя и управленіе однимъ изъ министерствъ.

67. Государственный Канцлеръ и каждый изъ Министровъ въ отдельности ответствуютъ: а) за свои личныя действія или распоряженія, б) за действія и распоряженія подчиненныхъ ему властей, основанныя на его указаніяхъ, в) за скрепленные его подписью указы и иные акты Короля.

68. Государственный Канцлеръ и прочіе Министры въ совокупности ответствуютъ передъ Сенатом и Государственным Советом за общій ходъ Государственнаго управленія.

69. За совершенныя при отправленіи должности нарушенія законовъ или правъ гражданъ министры подлежать гражданской и уголовной ответственности.

За умышленныя нарушенія постановленій сего основнаго закона и за нанесеніе тяжкаго ущерба интересамъ Государства превышеніемъ, бездействіемъ или злоупотребленіемъ власти Министры привлекаются Королем кь ответственности, съ преданіемъ Суду Общаго Собранія департаментовъ Сената.

70. Помилованіе осужденнаго Министра можетъ последовать не иначе, какъ по ходатайству перед Королем Сената.

V. МЕСТНОЕ УПРАВЛЕНІЕ.

71. Украина разделяется на староства, повіты, волости и сельскія общины (селенія). Границы староств согласуются съ границами раіоновъ Судебныхъ Палать, границы повітов съ границами раіоновъ Окружныхъ Судовъ.

Границы уездовъ подлежатъ измененію съ такимъ разсчетомъ, чтобы въ уезде, за исключеніемъ городовъ, числилось не больше 450,000 жителей. Границы уездовъ и староств, уездныхъ и неуездныхъ городовъ определяются областными земскими собраніями. Границы волостей и общинъ изменяются по удобству местнаго населенія и определяются окружными земскими собраніями.

72. Местное управленіе состоитъ изъ органовъ центральнаго управленія и органовъ самоуправленія.

73. Органы местнаго центральнаго управленія составляють: вь старостве — Староства, въ уездахъ — Уездныя Правленія и ихъ Председателя. Въ столицахъ имеются отдельные Столичныя Правленія и ихъ Председатели.

73. Органы местнаго самоуправленія составляютъ: въ Старостве Областныя Земскія Собранія Областныя Земскія Управленія, въ уездахъ—Уездныя Земскія Собранія и Уездныя Земскія Управленія, въ волостяхъ — Волостныя Собранія и Волостное Управленіе и въ сельскихъ общинахъ въ более многолюдныхъ съ народонаселеніемъ не менее 1500 чел.— Сельскія Собранія и Сельскія Управленія, а въ малопюдныхъ съ народонаселеніемъ менее 1500 чел. — одни Сельскія Управленія. Кроме того, областные, уездные и неуездные города съ населеніемъ не менее 10,000 жителей имеютъ свои отдельныя самоуправленія, а именно: свои Городскія Думы и Городскія Управы.

75. Местное самоуправленіе въ общинахъ, волостяхъ и городахъ имеетъ быть основано на прямомъ и закрытомъ голосованіи всехъ местныхъ лицъ, имеющихъ право участія въ выборахъ если они прожили въ данной местности или городе, не менее 10 летъ, или если они или ихъ наследодатели въ теченіи трех лет уплачивали земскіе или городскіе сборы. Гласные Уездныхъ Земскихъ Собраний избираются Волостными Собраніями и думами неуездныхъ городовъ (имеющихъ не менее 8000 жителей). Гласные Областных Земскихъ Собраній избираются Уездными Земскими Собраніями и думами окружнаго и уездныхъ городовъ.

76. Гласные всехъ органовь местнаго самоуправленія избираются исключительно изъ среды избирателей, причемъ для двухъ третей гласныхъ могутъ быть устанавливаемы известные образовательные цензы, или взаменъ ихъ известные цензы имущественные. Цензы эти устанавливаются Областными Земскими Собраніями.

77. Избранные члены земскихъ управленій, а въ томъ числе и волостныхъ и сельскихъ, а равно члены городскихъ думъ не подлежать утвержденію. Но объ избраніи членовъ областныхъ земскихъ управленій и членовъ городскихъ управъ столицъ и областныхъ городовъ сообщается Староству, объ избраніи членовъ уездныхъ земскихъ управленій и членовъ городскихъ управъ уездныхъ и неуездныхъ городовъ сообщается Председателю уезднаго правленія, а объ избрании членовъ волостныхъ и сельскихъ правленій сообщается местному мировому судье. Все эти лица, получивъ сообщеніе объ избраніи, имеютъ право въ теченіи семи дней заявить протесть противъ избранія и предложить произвести новые выборы.

Земскимъ Собраніямъ и городскимъ думамъ предоставляется избирать въ члены своихъ управленій и городскихъ управъ больше чемъ положено число кандидатовь, и въ такомъ случае отъ вышепоименованныхъ лицъ, которымъ должно быть сообщено о результате выборовъ, зависитъ выборъ между кандидатами.

78. Если при вторичныхъ выборахъ, произведенныхъ вследствіе протеста вышепоименованныхъ должностныхъ лицъ, въ члены земскихъ управле[ни]й и городскихъ управъ будутъ вторично избраны те же лица единогласно, то противъ ихъ избранія протестъ не допускается.

79. Председатели земскихъ управленій и городскихъ управъ (городскіе головы) избираются на общихъ съ членами сихъ управленій и управъ основаніяхъ.

80. Кругъ ведомства органовъ местнаго самоуправленія долженъ простираться на всю область местнаго управленія, включая сюда и полицію безопасности и благочинія, за исключеніемъ лишь техъ отраслей управленія, которыя по условіямъ современной жизни необходимо требуютъ централизаціи, какъ напр. управленія военнаго, таможеннаго, акцизнаго монетнаго, почтово-телеграфнаго и т. п.

81. Органамъ местнаго самоуправленія должна принадлежать широкая власть издавать въ пределахъ законовъ общеобязательныя постановленія и приводить таковыя въ исполненіе; при этомъ возможно большая часть предметовъ, подлежащихъ ныне веденію законодательной власти, должна быть отнесена къ кругу действія обязательныхъ постановленій, какъ напр. правила объ охране лесовъ, о пользовали водами, подробное урегулированіе поземельныхъ отношеній, правила объ устройстве местныхъ путей сообщенія и о пользованіи ими, правила объ устройстве и пользованіи телефонами и т. п.

82. Деятельность местныхъ органовъ центральнаго управленія въ отношеніи круга ведомства органовъ местнаго самоуправлежя, за точно указанными въ законы исключеніями, должна сводиться къ надзору за законностью деятельности органовъ местнаго самоуправленія.

83. Въ случае если местные органы центральнаго управленія усмотрятъ въ деятельности органовъ местнаго самоуправленія какое нибудь нарушеніе закона, разрешеніе возникшаго по этому поводу спора, по протесту местныхъ органовъ центральнаго управленія, принадлежить судебной власти. Протесты подаются на незаконную деятельность органовъ сельскихъ и волостныхъ самоуправлений местному мировому судье, а въ остальныхъ случаяхъ въ Окружные Суды. Споры сего рода решаются въ двухъ инстанціяхъ, причемъ на определения Судебной Палаты и Окружнаго Суда (какъ второй инстанціи по деламъ подсуднымъ Мировымъ Судамъ) могутъ быть подаваемы кассаціонные отзывы въ Административный Департаментъ Сената.

84. Въ случае если местные органы центральнаго управле[ни]я усмотрятъ въ деятельности органовъ местнаго управленія меры, хотя и прямо не нарушающія законовъ, но, по ихъ усмотренію, явно нецелесообразны, они вправе заявить протестъ противъ приведенія сихъ меръ въ исполнена, и въ такомъ случае споръ передается на разрешеніе высшаго органа местнаго самоуправлежя, въ порядке постепенности: меры сельскаго собранія передаются на разрешеніе волостнаго собранія, меры волостнаго собранія на разрешеніе уезднаго земскаго собранія, меры уезднаго земскаго собранія или городской думы уезднаго или неуезднаго города на разрешеніе областнаго собранія, меры областнаго собранія или городской думы областнаго города, а въ томъ числе и стопицъ.

VI. О СУДЕБНОЙ ВЛАСТИ.

86. *[Статья 85 зачеркнута] Судьи, за исключеніемъ членовъ мироваго суда, и членовь Комерческихъ Судовъ, назначаются правительственною властью и несменяемы, лишь съ следующимъ ограниченіемъ. Вводится институтъ т. н. отрицательныхъ выборовъ, т. е. общество въ лице своихъ органовъ самоуправленія получаеть право тре­бовать устраненія почему либо неподходящихъ для него членовъ судебныхъ местъ. Это право осуще­ствляется тайнымъ голосованіемъ большинствомъ не менее 3/4 голосовъ относительно членовъ Окружныхъ Судовъ окружными земскими собраніями, отно­сительно членовъ Судебныхъ Палать областными зем­скими собраніями, а относительно Сенаторовъ Государственною Думою. Забаллотированный въ первый и второй разъ изложеннымъ порядкомъ судья долженъ быть немедленно замененъ другимъ, но можетъ за­нять судейскую должность въ другой местности, но забаллотированный вь третій разъ лишается права впредь занимать какую либо судейскую должность.

87. Институтъ Мировыхъ Судей преобразовы­вается въ Коллегиальное учрежденіе, состоящее изъ Мироваго Судьи и двухъ Мировыхъ Заседателей.

88. Волостные Суды упраздняются и все крестьянская дела передаются обыкновеннымъ судамъ.

89. Упраздняются Съезды Мировыхъ Судей и таковые заменяются Окружными Судами.

90. Кругъ ведомства суда расширяется админи­стративною юстиціею.

91. Въ сессіяхъ съ присяжными заседателями Коронный Судъ участвуете по его усмотренію, или въ составе 3-хъ членовъ, или одного.

92. Смертная казнь восстанавливается.

93. Устанавливается защита на предварительномъ следствіи и въ обряде преданія суду вводится состязательное начало.

94. Реорганизуется Сенатъ въ качестве верховнаго охранителя закона. Онъ состоитъ изъ трехъ Кассаціонныхъ Департаментовъ: Административнаго, Уголовнаго и Гражданскаго. Въ Общемъ своемъ Собраніи Сенатъ является высшимъ верховнымъ судомъ, которому вверяется обнародованіе законовъ, определеніе ответственности министровъ и общій надзоръ надъ законностью действій судебныхъ учрежденій и чиновъ. Всякая зависимость Сената отъ министра юстиціи отменяется.

VII. ПЕРЕХОДНЫЯ ПОЛОЖЕНІЯ.*
[*VІІ – ІХ разделы остались без изменений,
статьи в этих разделах не зачеркнуты]

132. Впредь до представленія областными земскими собраніями, городскими думами столичныхъ и областныхъ городовъ, Сенатомъ и советами университетовъ кандидатовъ на пожизненныхъ членовъ Государственнаго Совета и избраіня выборныхъ членовъ Государственнаго Совета, Его Императорским Величеством назначается 200 временныхъ членовъ Государственнаго Совета изъ состава членовъ нынешняго Государственнаго Совета и Сената и другихъ лицъ, достойныхъ сего званія. Все эти временные члены Государственнаго Совета теряютъ свое званіе после того, какъ вышеуказанные органы самоуправленія представятъ Государю списокъ своихъ кандидатовъ на пожизненныхъ членовъ Государственнаго Совета въ количестве не менее 300 и не изберутъ выборныхъ членовъ Государственнаго Совета.

133. Съ переустройствомъ Государственнаго Совета въ верхнюю палату нынешніе члены Государственнаго Совета, насколько они не будуть назначены или избраны членами Государственнаго Совета, какъ верхней палаты, переименовываются въ почетныхъ (неприсутствующихъ) членовъ Государственнаго Совета безъ права принимать участіе въ заседаніяхъ Государственнаго Совета и его функціяхъ.

134. Выборы въ Земскія Собранія и Городскія Думы на новыхъ основаніяхъ должны быть произведены повсеместно въ имперіи немедленно, причемъ первое собра[ние] Государственной Думы безъ ея согласія не можетъ быть распущено впредь до окончанія сихъ выборовъ.

135. Вследствіе реорганизации Сената и оставленія въ немъ только трехъ кассаціонныхъ департаментовъ (административнаго, уголовнаго и гражданскаго), остающиеся безъ занятій сенаторы переименовываются въ почетные (неприсутствующіе) сенаторы, безъ права присутствованія въ Сенате.

136. Немедленно после созыва Государственной Думы ей представляются для пересмотра и утвержденія новое уголовное уложеніе, новое гражданское уложеніе, вотчинный уставъ и все новые проекты отдельныхъ уставовъ.

137. Для разсмотренія сихъ уложеній и уставовъ, а равно для пересоставленія всего Свода Законовъ, Государственной Думе предоставляется учредить самостоятельную Кодификаціонную Коммисію и снабдить ее наказомъ по скорейшему пересоставленію законовъ Россійской Имперіи.

VIII. О ПРИСЯГЕ.

138. Немедленно после утвержденія Государемъ новаго Основнаго Закона о Государственномъ Устройстве Имперіи, составляющаго Конституцію Россійскаго Государства, все достигши 17 летняго возраста россійскіе подданные, не исключая чиновъ арміи и флота, обязаны принести торжественно присягу на верность Конституціи. Лица, желающія заменить присягу торжественнымъ обещаніемъ священнаго храненія Конституціи, могутъ вместо присяги приносить означенное торжественное обещаніе въ судебныхъ установленіяхъ.

139. Лица, уклонившіяся безъ уважительныхъ причинъ отъ вышепоименованной присяги или торжествен наго обещанія, вызываются въ судебныя установленія для привода къ присяге, или заменяющему ее торжественному обещанію и, въ случае отказа отъ принесенія присяги или дачи торжественнаго обещанія, признаются по судебнымъ приговорами, утратившими россійское подданство.

IX. О ПЕРЕСМОТРЕ КОНСТИТУЦІИ.

140. Измененіе одной или некоторыхъ статей конституціоннаго устава производится въ обыкновенномъ законодательномъ порядке съ темъ лишь, что для измененія правилъ, определяющихъ основныя права гражданъ, требуется въ обеихъ Палатахъ большинство не менее трехъ четвертей голосовъ всего состава Палатъ, а для измененія остальныхъ статей конституціи большинство не менее двухь третей голосовъ всего состава Палатъ.

____________
//www.history.univ.kiev.ua/download/Library-KNU-History/Sources/Constitutionalism%20PyzhykAM%20-%20Konstitutsiyni%20akty%20ta%20proekty%20doby%20Ukrains'koi%20revolyutsii.pdf

Грамота о восстановлении Великой России (отречение Павла Скоропадского) 1918-у/р 

Гетман Павел Скоропадский на съезде селян-хлеборобов. 1918 г.
//ukrmap.su/uk-uh10/262.html
Прием у Гетмана Павла Скоропадского. Киев, 1918 г.
Гетман Павел Скоропадский с премьер-министром Ф.Лизогубом и офицерами. В центре - адьютант О.Сахно-Устимович. Киев, 1918 г.
//pressaukr.narod.ru/pavlo.htm

Закони про тимчасовий державний устрій України 1918


Зміст сторінки:
  • Закони про тимчасовий державний устрій України 1918
  • Проект Конституції Української Держави 1918
  • Закон про громадянство Української Держави та додаток до нього (Заприсяжне обіцяння) 1918



ЗАКОНИ 
ПРО ТИМЧАСОВИЙ ДЕРЖАВНИЙ 
УСТРІЙ УКРАЇНИ

Тимчасово до обібрання Сойму і відкриття його діяльності, Державний устрій України і порядок 
керування основується на слідуючих законах:

Про Гетьманську владу

1. Влада управління належить виключно до Гетьмана України в межах всієї Української Держави.

2. Гетьман стверджує закони, і без його санкції ніякий закон не може мати сили.

3. Гетьман призначає Отамана Ради Міністрів. Отаман Міністрів складає Кабінет і представляє його у повному складі на затвердження Гетьмана. Гетьман затверджує і скасовує Кабінет у повному його складі. Гетьман приймає і звільняє инших урядових осіб в разі для останніх не обгрунтовано законом иншого порядку призначення і звільнення.

4. Гетьман є вищий керівничий всіх зносин Української Держави з закордонними державами.

5. Гетьман є Верховний Воєвода Української Армії і Фльоти.

6. Гетьман оголошує области на військовому, осадному або виключному положенні.

7. Гетьманові належить помилування засуджених, полегчення кари і загальне прощення зроблених злочинних подій з скасованням проти них переслідування і висвободження їх від суду і кари, а також складання казенних взимок і даровання милости в особистих випадках, коли цим не порушаються нічиї охоронені законом інтереси і громадянські права.

8. Накази й розпорядження Гетьмана закріпляються Отаман-Міністром або відповідним йому 
Міністром.

Про Віру

9. Первенствуюча в Українській Державі є віра християнська, православна.

10. Всі не належні до православної віри Громадяне Української Держави, а також всі мешканці на території України користуються кожний повсемістно свобідним відправленням їх віри і богослуженням по обряду 
оної.

Права і обов'язки
Українських Козаків і Громадян

11. Умови придбання прав Українського козацтва і громадянства, рівно як їх загублення, визначаються законом.

12. Захист Вітчизни - є святий обов'язок кожного козака і громадянина Української Держави.

13. Українські козаки і громадяне повинні платити установлені законом податки і пошлини, а також відбувати повинности згідно з постановленням закону.

14. Ніхто не може підлягати переслідуванню за злочинні вчинки тільки як в черзі, законом визначеній.

15. Ніхто не може бути затриманий під сторожею крім як у випадках, законом визначених.

16. Ніхто не може бути судимий і покаран крім як за злочинні вчинки, передбачені істнуючими в час їх здійснення законами.

17. Оселя кожного неторкана. Робити обшукування й виїмку в будинку без згоди його господаря можливо не инакше, як в випадках і порядку, законом визначених.

18. Кожний український козак і громадянин має право вільно виберати місце мешкання і працю, придбати і відчужити майно і без заборони виїзжати за кордон Української Держави.

19. Власність є неторкана. Примусове відчуження нерухомого майна, коли це необхідно для якої-небудь державної чи громадської користи, можливо не инакше, як за відповідну платню.

20. Українські козаки і громадяне мають право робити зібрання в метах не шкідливих законам, мирно і без зброї.

21. Кожний може в межах, установлених законом, висловлювати і писати свої думки, а рівно розповсюджувати їх шляхом друку або иншими засобами.

22. Українські козаки і громадяне мають право гуртувати громади і спілки в метах не противних законам.

Про закони

23. Українська Держава керується на твердих основах законів, виданих в установленій черзі.

24. Сила закону без виключення обов'язкова для всіх українських підданих і чужинців, в Українській Державі перебуваючих.

25. Закони, особисто видані для якої-небудь области чи частини населення, новим загальним законом не відсуваються, коли в ньому такої відміни не постановлено.

26. Закони обнародуються для загального освідомлення в утвореному порядку і перш обнародування до діла не прикладаються.

27. Після обнародування законові надається обов'язкова сила з часу призначеного для того в самому законі. В самому виданому законі може бути показане на вживання його, до обнародування, до виконання по телеграфу або через навмисних посланців.

28. Закон не може бути скасований инакше як тільки силою закону. Через те, поки новим законом не відмінено закон істнуючий, він заховує повну свою силу.

29. Ніхто не може відмовлятись незнанням закону, коли його було обнародувано істнуючим порядком.

30. Закони розробляються в кожному Міністерстві по надежности і передаються на загальне обміркування Ради Міністрів.

31. По ухвалі Радою Міністрів внесених законопроектів вони передаються на ствердження Гетьманові.

32. Закони, які торкаються де-яких відомств, передаються в Раду Міністрів після обговорення їх заінтересованими Міністерствами.

33. Міністрам дається можливість видавати розпорядження в розвитку і поясненню законів, при чому всі такі розпорядження підлягають попередній ухвалі Радою Міністрів.

Про Раду Міністрів і про Міністрів

34. Напрямок і об'єднання праці окремих відомств по предметах як законодавства, так і вищого державного управління накладаються на Раду Міністрів.

35. Керування справами Ради Міністрів накладається на Генерального Секретаря і на підлягаючу йому Державну Генеральну Канцелярію.

36. Отаман-Міністр і Міністри відповідають перед Гетьманом за загальний хід державного управління. Кожний з них окремо відповідає за свою діяльність і розпорядження.

37. За проступні по посаді вчинки Отаман-Міністр і Міністри підлягають громадській і карній відповідальности на основах, в законі 
визначених.

Про Фінансову Раду

38. Фінансова Рада є вища народня інституція для справ державного кредиту і фінансової політики.

39. Фінансова Рада складається з представників і членів, яких призначує Гетьман. Крім того в склад Ради входять на правах членів: Отаман-Міністр, Міністр Фінансів і Державний Контрольор.

40. На Раду накладається: 1) обміркування часу і умов державних позичок; 2) обміркування справ, дотичних державного кредиту, а також питань грошового обороту і 3) попередній, з особистого кожний раз розпорядження Гетьмана, розгляд справ по фінансовій частині, належачих вирішенню в законодавчім порядку.

41. Обміркування Ради передаються на погляд 
Гетьмана.

Про Генеральний Суд

42. Генеральний Суд Української Держави уявляє собою вищого охоронителя і захистника закону та Вищий суд України в справах судових та адміністративних.

43. Генеральний Суд оголошує до загальної відомості всі закони і накази Уряду, слідкуючи за закономірністю їх видання.

44. Порядкуючий Генеральний Суддя та всі Генеральні Судді призначаються Гетьманом.

Гетьман Всієї України
Павло Скоропадський

Отаман Ради Міністрів
М[икола]. Устимович

29 квітня 1918 р., м. Київ
[державна печатка]

____________
Державний Вістник. - 1918, 16 травня. - N 1.
Конституційні акти України. 1917 - 1920. Невідомі конституції України, К.: Філософська і соціологічна думка, 1992 р. 
//zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0004300-18



Проект Конституції Української Держави. 1918 р. 

____________
ЦДАВО України, ф. 3766, оп. 1, спр. 42, арк. 28-29. //www.archives.gov.ua/Sections/Constitution/2/index.php?38#photo




Закон про громадянство Української Держави та додаток до нього (Заприсяжне обіцяння). 2 липня 1918 р.
____________
ЦДАВО України, ф. 3766, оп. 1, спр. 42, арк. 7-9.
//www.archives.gov.ua/Sections/Constitution/2/index.php?30#photo




Закони про тимчасовий державний устрій України, 29 квітня 1918 р.
____________
ЦДАВО України, ф. 1064, оп. 2, спр. 1, арк. 19-23
//www.archives.gov.ua/Sections/17-Nez/index.php?39
//en.wikivisual.com/index.php/Pavlo_Skoropadskyi
//uk.wikipedia.org/wiki/Українська_Держава

Грамота про відновлення Великої Росії (зречення Павла Скоропадського) 1918-у/р 
Закон про відновлення українського козацтва 1918 
Грамота Гетьмана Усієї України та військ козацьких Павла Скоропадського (на випадок смерті або тяжкої хвороби) 1918

Тимчасовий Закон про Верховне Управління Державою на випадок смерти, тяжкої хороби і перебування по-за межами Держави Ясновельможного Пана Гетьмана всієї України 1918 
Закон про право продажу та купівлі землі поза міськими оселями 1918 
Грамота до всього українського народу 1918