середу, 29 вересня 2004 р.

(ІІ) Декларація Генерального Секретаріату України 1917




ДЕКЛАРАЦІЯ
ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРІАТУ УКРАЇНИ
29 вересня [12 жовтня] 1917 р.

Генеральний Секретаріат, утворений волею демократії України, в ній черпаючи свою силу, на неї спираючись в своїй діяльності, має провадитися принципами і директивами, що вироблені демократією України, представленою в Центральній Раді, і за всю діяльність відповідає перед цим своїм революційним демократичним парламентом.

Разом з тим Генеральний Секретаріат, признаний і затверджений як вищий орган влади на Україні Тимчасовим правительством, тим самим стає в тісні державно-правові відносини до найвищих органів влади Всеросійської республіки.

В «Інструкції» Генеральному Секретаріатові ці відносини точно не зазначені. Тому-то Генеральний Секретаріат, в першу чергу, розробляє по всіх секретарствах ті норми, якими мають визначатися межі компетенції кожного секретарства і всього Секретаріату в цілому.

Основою нового життя кожна нація вважає право на своє національно-державне самовизначення. Українська демократія голосом своїх з’їздів, організацій і революційного парламенту – Центральної Ради – виразно визначила майбутній національно-політичний стан свій як рівноправного, державного тіла в федеративній республіці Росії. Стоячи твердо на визначеній позиції, що має на увазі єдність Російської Федеративної Республіки, Генеральний Секретаріат в своїй національно-політичній роботі простуватиме до тої мети і організаційними, творчими засобами має забезпечити українському народові державне право на його землі. Основи будучого ладу України, після умови з Временним правительством 3 [16] липня, має виробити Українська Центральна Рада в виді Автономного Статуту України; цим займається спеціальна комісія Центральної Ради, і Генеральний Секретаріат ставить своїм завданням, з свого боку, всяко улегшати й допомогти роботі цеї комісії. Проект статуту має бути внесений в Українські й Всеросійські Установчі збори. Першою умовою майбутнього державного ладу України має бути об’єднання всієї української землі і всього українського народу в одній автономній одиниці. Для забезпечення справедливих прав всього нашого народу, що прагне миру, на основі самовизначення націй Генеральний Секретаріат уживає всіх заходів, щоб на мирній конференції, яка обговорюватиме наслідки війни, були серед делегації і представники українського народу. Дбаючи про права українського народу, Генеральний Секретаріат однаково справедливо і уважно ставитиметься до національних прав і домагань усіх національностей, що заселяють територію України. Ніякого насильства, ніякого ламання права самовизначення націй на Україні допущено не буде.

Для найсправедливішого виявлення волі демократії України повинні бути скликані всенародні Українські Установчі Збори, і для того Генеральний Секретаріат негайно приступить до складання відповідного законопроекту.

Переходячи до ближчих завдань, Генеральний Секретаріат має на меті перш за все зміцнити і розвинути здобутки революції. Війна, економічне винищення держави несуть за собою темне, несвідоме невдоволення широких народних мас. На цьому грунті ростуть анархія і контрреволюція. Генеральний Секретаріат через Секретарство внутрішніх справ буде всіма силами рішуче боротись зо всіма проявами безладдя і контрреволюційними замахами за допомогою демократичних органів місцевого самоврядування.

На тому ж грунті війни і економічної руїни в краю поширюється епідемія грабежів, самосудів, анархістичних виступів безвідповідальних груп. Генеральне Секретарство внутрішніх справ вважає за найкращий спосіб боротьби з цим лихом активну, організовану самодіяльність і самооборону людності. Для того Секретарство виробляє законопроект про організації «Вільного козацтва», які силою самого життя, здорового інстинкту широких демократичних мас стали виникати по всіх усюдах України. Правильно організоване, організаційно зв’язане з вищим органом влади революційної демократії краю – Генеральним секретаріатом, «Вільне козацтво», що буде в розпорядженні органів місцевого самоврядування, має стати твердою опорою Секретарству внутрішніх справ у боротьбі з елементами безчинства і злодіяцтва.

Передбачаючи великі труднощі при переведенні демобілізації, Секретарство внутрішніх справ організує в своєму складі демобілізаційний відділ, входить в тісні організаційні зносини з відповідними організаціями та установами, військовими та громадськими, щоб об’єднати всі засоби в один широкий план забезпечення місцевої людності під час демобілізації.

Довершенням великої російської революції мають бути Установчі Збори Всеросійські. Секретарство внутрішніх справ буде всіма належними і підлеглими йому апаратами допомагати і сприяти організації виборів. Найбільш певним засобом для того Секретарство внутрішніх справ вважає заснування в його складі Бюро по виборах, а також цілий ряд з’їздів, як з’їзд комісарів, представників народних управ (земств) і міських самоуправ та інших громадських установ, на які Генеральний Секретаріат спиратиметься в своїй органічній роботі. Одним з найважніших завдань своїх Генеральний Секретаріат ставить сприяти широкому розвиткові діяльності місцевих самоуправ та поширенню їх компетенції. Це має стати головною умовою встановлення ладу на Україні.

Утворена революцією велика Російська Федерація має спиратись на трудящі народні маси і пролетаріат. Інтереси трудящих мас повинні завше стояти на чолі, і перед ними мусять поступатися інші інтереси.

І тому перетворення централістичної Російської імперії в федеративну республіку само по собі ще не задовольнить всіх завдань, що повстали з розвитком революції. Політична революція має повести і до перетворення соціального устрою народів, що заселяють Росію.

З цього огляду на чільне місце на Україні, як і по других краях Російської держави, висувається земельне питання. Трудящим масам України належить право на землю, що вони її обробляють. Ця вимога має бути задоволена. Остаточне вирішення земельної справи належить Українським і Всеросійським Установчим Зборам. І Генеральний секретаріат ставить собі завдання розробити для внесення на Всеросійські та Українські Установчі Збори план земельної реформи на Україні.

На ближчу чергу Генеральне Секретарство по земельних справах ставить собі упорядкування земельних відносин через місцеві земельні комітети з широкою компетенцією щодо розпорядження земельними фондами та з широкими засобами їх діяльності, організацію агрономічних сил на Україні та об’єднання всієї справи агрономічної допомоги. Буде поширено шкільну та позашкільну сільськогосподарську освіту, хліборобську кооперацію, особливо хліборобські артілі.

Поруч з підготуванням переходу землі до рук трудящого народу Генеральне Секретарство земельних справ підготовлятиме перехід всіх лісів у національну власність. Для того Генеральне Секретарство має виробити план організації лісоводства на основі національної культури і експлуатації лісу з розробкою його державно-громадським способом; для збільшення ж запасу лісу має виробитись план меліорації і використання всіх ялових земель на Україні. Охорона лісів та інших природних багатств України від грабіжницької експлуатації та нищення звертає на себе увагу Секретарства.

Визнаючи, що в теперішнім часі неможливо скасувати капіталістичну форму промисловості і торгу, Генеральний Секретаріат, одначе ж, вважає, що інтереси трудящих мас вимагають державного контролю і регуляції господарського життя, для чого в осередку економічного життя України в найближчому часі має стати Економічний комітет, він має регулювати всю справу постачання та поділу харчів, сирих матеріалів та палива і разом регулювати всю промисловість і торг. Для поліпшення економічного життя України в першу чергу повинно ужити засобів, щоб розвивалися продуктивні сили краю та піднялася продуктивність праці, що так занепала.

У справі фінансів України Генеральне Секретарство фінансів признає необхідним найперше виробити основи для розмежування в напрямі децентралізації спільнодержавних і спеціально-місцевих українських фінансів. Україна повинна мати свій спеціальний бюджет поруч з загальнодержавним. Побільшання державних доходів України мусить статися через підвищення оподаткування маючих верств людності. Для того потрібно ввести прогресивне оподаткування маєтків та податок на незаслужений приріст їх вартості.

Але не досить знайти нові джерела державних доходів, так само потрібно знайти способи для того, щоб платилися ті податки, які вже установлено. Треба зауважити, що всі прямі податки не платяться; тому потрібно, щоб українські адміністративні органи, яким поручено побирати ці доходи, виявили в цім напрямі належну діяльність. Приближення влади до людності України завдяки автономії повинно в великій мірі допомогти цьому. В найближчому часі буде вироблено законопроект про те, що на чолі всіх кредитових установ України має стати Національний український банк, до якого мусять перейти всі справи Київської контори державного банку та всіх його відділів на території України. Діяльність Національного банку має бути погоджена з діяльністю другої центральної кредитової установи на Україні – Українського народного банку.

Надзвичайно важна справа регуляції економічного життя, організації праці та її законодатної охорони. Для того найперше потрібно планомірно проводити програму робітничої політики, що тісно зв’язана обставинами нинішнього тяжкого часу і направлена до закріплення за робочим людом революційних здобутків та до утворення нових соціально-політичних установ, що дають робочому людові змогу шляхом законодатним забезпечувати свою працю (палати праці, промислові суди та ін.).

Допомагаючи в цім усім заходам Міністерства праці, спираючись на піддержку робітничих організацій і будучи в згоді з ними за поруку повної користі, Секретарство праці, з свого боку, доложить усіх сил на те, щоб якнайповніше упорядкувати робітничу справу на Україні. Особливу увагу воно звертає на робітницьку справу в хліборобстві і сільськогосподарчій промисловості.

Стоячи на принципі повної свободи коаліції, завойованої робітничим класом, Секретарство праці при неминучих у сучаснім громадянстві колізіях між працею і капіталом буде обороняти інтереси господарського розвитку в цілості, намагаючись закріпити вплив примиряючих інституцій і допомагаючи установляти колективні умови. В сфері соціального забезпечення Секретарство праці надає першорядне значення проведенню в життя нових поширених законів забезпечення.

Війна не повинна ні на хвилину одхиляти від підготовлення демобілізації промисловості. Заходи, до яких треба братися в боротьбі з безробіттям для регуляції робітничого ринку і для заснування сіток бірж праці з крайовою біржою на чолі, складають теж одне з найближчих завдань Секретаріату.

На полі народної освіти на протязі цього академічного року має бути вироблений і по змозі здійснений проект нової по змісту і по формі школи на Україні, на підставах демократичних і національних, причому кожна народність в своїх культурних пориваннях матиме відповідне задоволення при передачі завідування освітньою справою національних меншостей з боку товаришів Генерального Секретаря національних справ і при загальнім контролі Генерального Секретаря освіти. Так само будуть зроблені заходи до того, щоб на протязі року утворились відповідні курси для учителів і видані були підручники та шкільні пособія як українські, так і інші, а також мають готуватися кадри лекторів для українських університетів та іншої вищої школи. Буде змінено форму шкільної управи в напрямі демократизації.

Буде одкрито в Києві Педагогічну академію, народні університети, буде звернено особливу увагу на позашкільну освіту за допомогою всіх просвітніх товариств на Україні. Буде зроблено заходи, щоб вищий контроль над всіма школами, не тільки середніми, але й вищими, при захороні автономії вищої школи належав Генеральному Секретаріатові.

Інтереси національної умілості найдуть собі повного заступника в Генеральному Секретаріаті, і в тій цілі засновано в Секретарстві освіти відділ мистецтва.

Генеральний Секретаріат, обстоюючи права українського народу через Секретарство національних справ, оборонятиме, забезпечуватиме національні меншості від юридичних і фактичних обмежень в громадських і політичних відносинах, сприятиме реорганізації на основах свободи і демократизму існуючих національних організацій і утворенню нових установ для вдоволення потреб їх національного життя. Взагалі Секретарство національних справ слідкуватиме за національним життям народів України і сприятиме встановленню добрих між ними відносин. Разом з тим Секретарство справ національних має бути заступником українських інтересів не тільки на Україні, але і за її межами. Щоб бути завжди в курсі національного життя і національних відносин, Секретарство закладає інформаційний відділ, що рівночасно подаватиме найширші відомості про національне життя на Україні.

Ось ці завдання, які ставить собі Генеральний Секретаріат в найближчу чергу і яких має додержувати в своїй діяльності. Слід при тім зазначити, що та діяльність його, особливо в перший час, поставлена в досить тяжкі обставини, з якими треба рахуватися. Перш за все доводиться організувати саму техніку цілком нової адміністративної машини, заводити і установляти нові, що не мають для себе традиції, відносини адміністративних осіб та інституцій. А що найважніше – діяльність Генерального Секретаріату обмежена самою сферою його компетенції. Інструкція Генеральному Секретаріатові не затвердила його компетенції в справі продовольчій, дорожній, поштово-телеграфній, судовій та військовій.

Генеральний Секретаріат вважає, що в цей грізний, відповідальний час ніяка організація краю не може провадитись без повної, цілковитої компетенції його в сфері продовольчої справи, і визнає необхідним негайне затвердження Секретарства продовольчих справ; вже виробляється для того і відповідний законопроект. Так само заінтересована Україна в справі транспорту та поліпшення дорожньої справи, особливо в зв’язку з майбутньою демобілізацією. Не втручаючись в сферу загальної залізнодорожньої політики, Генеральний Секретаріат визнає за собою право контролю над правильним виконанням планів і розпоряджень центрального правительства в справі транспорту, право представлення Міністерству доріг до призначення на посади чи зміщення з них відповідних урядових осіб, право проведення доріг шосейних та інших грунтових, порядкування шляхами водяними. Для того Генеральний Секретаріат вважає необхідним затвердження Секретарства доріг, так само як і Секретарства пошт і телеграфів з аналогічним до Секретарства доріг обсягом компетенції.

В справі суду на Україні Генеральний Секретаріат визнає необхідним, щоб апарати суду було краще пристосовано до місцевого населення відповідно до нових національних форм життя на Україні, а для цього потрібне затвердження Секретарства судових справ в складі Генерального Секретаріату.

Організація українських військових частин іде безупинно. Будучи органічною потребою відродженої української нації, вона, як показали факти, стає позитивним фактором як в справі оборони на фронті, так і в справі охорони революції в державі. Генеральний Секретаріат, маючи на меті надати по змозі більше планомірності в формуванні українських військових частин, визнає для сього необхідним затвердження Секретарства військових справ. Признаючи, що командна влада мусить бути єдина, а так само мусить бути єдина система оборони, визнаючи цю компетенцію за Верховним командуванням і Військовим міністерством, Генеральний Секретаріат визнає разом з тим, що Секретарству військових справ мусить бути надано компетенцію і відповідні права в сфері організації і формування українських військових частин і зосібне право представлення військовій верховній владі на затвердження і усунення військових чинів в військових округах на території України і в усіх українських частинах війська.

Секретаріат виробить всі згадані проекти про затвердження секретарів і поведе їх шляхом законодатним.

По силі §1 «Інструкції Генеральному секретаріатові» в сферу компетенції Генерального Секретаріату входять лише п’ять губерній української землі. Цей механічний болючий поділ українського національного тіла теж складає чималу перешкоду для широкої та планомірної органічної праці Генерального Секретаріату України і мусить бути найшвидше скасований, для чого є певні формальні основи в самій інструкції, згідно з якими буде зроблено всі певні заходи.

З повною ясністю, розуміючи всі ті труднощі та перешкоди і все ж оддаючи всю свою працю для творення перших основ державного життя України, Генеральний Секретаріат в сей історичний момент більш, ніж коли, мусить черпати свою силу з самого джерела тої сили – волі народу. Як орган влади революційної демократії України, представленої в її революційному парламенті – Центральній Раді, Генеральний Секретаріат є перейнятий глибоким переконанням, що його робота можлива лише в повному єднанні з тими революційно-демократичними силами і що лише в довір’ї, співчутті та співробітництві з ними полягає весь успіх його діяльності.

____________
Нова Рада. 1917. 30 вересня [13 жовтня].
//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1212864&cat_id=661174

Четвертий Універсал Української Центральної Ради 1918 
До бою під Крутами лишилося 3 місяці і 18 днів
Звернення Генерального Секретаріату до Народу України 1917 

Будинок Генерального Секретарства земельних справ. Хрещатик, 27. Київ. Будинок зруйнований під час Другої світової війни.
//uk.wikipedia.org/wiki/Генеральний_секретаріат_УЦР—УНР

понеділок, 27 вересня 2004 р.

Звернення Генерального Секретаріату до Народу України 1917




ВІД ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРІАТУ
ОФІЦІЙНО

Народе України! Волею і словом революційного парламенту твого, Української Центральної Ради, в тісній згоді з правительством революційного всеросійського народу ти обрав і поставив нас, Генеральний Секретаріат, на чолі власті, сказавши нам творити нове і вільне життя у нашім краю.

Во врем’я люте і трудне поклав на нас ти це високе і тяжке завдання. Війна – ота вогненна і кривава спадщина царя Миколи Другого, дощенту виточила сили і в злидні кинула краї багаті, плодовиті. Державне хазяйство розхиталось, занепало. Із півночі великої Російської республіки суне голод. На заході четвертий рік палає і не вгаса вогонь війни, і погасити його не в силі народ многострадальний.

Великий переворот, утворений народами Росії, розніс високі чорні мури царської неволі. Увесь старий монархічний лад скасовано. У вогні, чаду, в напруженій борні з занепадом революційна демократія примушена творити новий лад державного та соціального життя.

Край веселий і багатий, нашу тиху Україну, теж зруйновано, зубожено. І ти, народе тихої Вкраїни, так само став до творення свого життя і нас покликав до тої славної, великої роботи.

Ми ж, волю твою волячи, без сумніву та без вагання стали там, де нас призначено, і як вищий орган влади України з свідомістю великого завдання ознайомимо всіх громадян.

Найпершою задачею ми становимо собі зміцнити новий республіканський лад на Україні. Старому царському ладу не може бути і не буде вороття.

Сотні літ народ український поневірявся у національному безправстві, в утисках, в знущаннях. Тепер, відроджений, оновлений, хазяїном ввіходить він у рідний край до вільного життя. Але століття тих страждань, державна мудрість і спільний інтерес є запорукою тому, що ні одна нація, яка живе на вкраїнській землі, не знатиме насильства в своїх правах національних.

І ми, Секретаріат України, кермуючись оцим неписаним законом демократій всієї нашої землі, готуючи свій край до автономного життя в великій федерації республіканської Росії, оповіщаємо, що не допустимо ніяких утисків або знущання з прав національних чиїх-будь. Бо тільки згода націй та братерське співжиття дадуть Україні той бажаний новий лад.

Трудящі маси, робітництво, селянство та тії з них, що вдягнені в солдатські шинелі, поклали край старим порядкам політичним. Так само мусить бути край тому порядкові, коли економічно дужі класи безоглядно панували над класами працівників. Генеральний Секретаріат України непохитно стане на сторожі прав трудящих мас. Але, крім всесвітнього нещастя, крім війни, безладдя в господарстві, ще інші темні та злочинні сили штовхають нас в безодню. Свідомі та несвідомі вороги народу, свобод і революції вчиняють над населенням безчинство, грабежі, насильства.

Ми рішуче попереджаємо усіх безчинників і ворогів революції: властю революційного народу України ми неухильно, без вагання будемо боротись з ними і преслідувати кожний вчинок, що вносить безлад і заколот у край.

У час лихоліття і недолі Україна встала до будування нових форм свого життя, і тим сильнішою, твердішою повинна бути влада, якій доручено провадити ту роботу.

Тому до всіх демократій звертаємо наше слово.

Народе України, в твоїх руках порядок, лад і вся майбутня доля нашої землі! Без згоди, без співробітництва, без дружної охочої піддержки тобою обраної влади не може бути творіння вільного ладу. Бо тільки дружними зусиллями, бо тільки з’єднані напруженням одної волі всіх ми здержимо наш край на кінчику безодні і, може, одведем і виведем міцним, здоровим, незруйнованим на шлях великої майбутності.

Генеральний Секретаріат України
Київ, 27 вересня [10 жовтня1917 р.

____________
Робітнича газета. 1917. 1 [14] жовтня.
//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1212864&cat_id=661174




//auction.violity.kiev.ua/121976-gazeta-robitnicha-gazeta-1917-god-109

Четвертий Універсал Української Центральної Ради 1918 
До бою під Крутами лишилося 3 місяці і 20 днів
Домагання (імперативний мандат) делегатів Демократичної наради від України 1917 

четвер, 16 вересня 2004 р.

Съезд народов и областей России (Съезд Народов, Федеративный Съезд, Съезд порабощенных народов России) 1917


«Свободная Россия может быть
только децентрализованной».
Александр Керенский

«Нет такого народа, который подвергался бы
большему угнетению, чем народ украинский».
Александр Керенский

«Украинцы от федеративной России
мечтают прийти к федеративной Европе».
Михаил Грушевский

«За Российской федерацией последует
европейская федерация, а затем — всемирная»
Максим Славинський

____________
Съезд народов и областей России
[Съезд Народов, Федеративный Съезд,

8(21)  15(28) сентября 1917, Киев.

Инициатор созываУкраинская Центральная Рада
(постановление от 27 июня (10 июля).

Должны были приехать представители «народов-федералистов». Участвовало 86 делегатов (действительные мандаты) от 14 наций, национально-религиозных и сословно-территориальных объединений — украинцы, казаки, крымские татары, эстонцы, латыши, поляки, молдаване, евреи, грузины, азербайджанцы, литовцы, буряты, представители мусульманских организаций.

Преобладали умеренно социалистические и буржуазные деятели. Общее настроение — антисепаратистское.

Открывая съезд, глава Украинской Центральной Рады М.С.Грушевский подчеркнул, что Киев стал центром федералистского движения славян ещё во времена Кирилло-Мефодиевского братства; теперь очевидно, что свобода неотделима от федерации; спасение России — в её федерализации; был избран почётным председателем съезда.

Президиум: В.М.Бельский (Литовская партия социалистов-народников), К. О. Брахман (Латышская национал-демократическая партия), И. А. Бараташвили (Партия грузинских социалистов-федералистов), Н.И.Шраг (Партия украинских эсеров); секретари — А.Сеттаров (Мусульманская партия крымских татар), Писецкий (Партия украинских социал-демократов).

От лица Временного правительства съезд приветствовал М.А.Славинский, радикал-демократ, председатель Особого совещания по проведению областной реформы, который сказал, что съезд следовало бы провести в Петрограде, и передал напутствие А.Ф.Керенского:

«Передайте, что свободная Россия может быть только децентрализованной».

По мнению Славинского, к настоящему времени все народы России уже «державны», повсеместно намечаются различные формы автономии — «от простой земской до политической автономии»; фактически автономна уже Украина; в Сибири, на Кавказе, в Эстонии и Латвии идёт тот же процесс. Хотя Временное правительство не вправе провозгласить федеративный строй до Учредительного Собрания, но оно не препятствует автономистской работе на местах. Особое совещание по проведению обласной реформы старается войти в контакт со всеми народностями и областями России с тем, чтобы учесть все автономно-федералистские начинания.

А.Л.Шульгин — генеральный секретарь Центральной Рады по национальным делам — также процитировал Керенского:

«Нет такого народа, который подвергался бы большему угнетению, чем народ украинский».

Шульгин не согласился со Славинским, будто Украина уже «фактически автономна». Поэтому задачей Генерального Секретариата является создание фундамента, на котором будет базироваться национально-территориальная автономия «без искусственного сокращения её территории».

Съезд приветствовали: киевский городской голова Е.Л.Рябцев, представитель польских организаций Кноль, от ЦК ПСР К.А.Сухов, от Трудовой Народно-социалистической партии Я.З.Гендельман, от сионистов Гиндес, от Еврейской объединённой социалистической партии М.И.Шац, от «Поалей-Циона» Б.Ворохов, от Грузинской Национально-демократической партии И.Х.Мачивариани, от Латышской национал-демократической партии К.О.Брахман, от ППС-фракции — К.Лукашевич.

9(22) сентября, работа началась с выступления С.В.Петлюры, украинского социал-демократа, деятеля Центральной Рады, претендовавшего на пост генерального секретаря по военным делам. Он подчеркнул, что, хотя украинское национальное движение развёртывается под знаком преданности революции, русское общество, включая социалистов, не может избавиться от губительного централизма. Временное правительство, объявив Россию демократической республикой, не объявило её республикой федеративной. Ставятся постоянные препятствия «украинизации» армии, особо упорствует начальник Киевского ВО полковник эсер К.М.Оберучев.

«Мы должны заявить и Временному правительству и Демократическому совещанию, что настала пора обратиться к народам России, чтобы они послали своих представителей в состав Временного правительства. И только эти представители... смогут залечить раны страны», — заключил Петлюра.

Представитель казачества Юго-Западного фронта А.А.Долгов начал с протеста против обвинений казачества в контрреволюционности. Он отметил, что казачество собирается в единую силу, по этому же пути должны пойти все народы России и положить начало мощному союзу отдельных народностей, которому «никакие ветры из болотных низов Петрограда не будут страшны».

Последние слова съезд встретил аплодисментами.

И.Бараташвили, грузинский социалист-федералист, заявил: «... мы за федерацию и не говорим пока о независимой Грузии, но и это слово будет сказано» (10(23) сентября он выступил с просьбой не понимать его так, будто Грузия стремится к самостоятельности).

Представитель Всероссийского мусульманского военного Совета Ю.Музафаров обратил внимание на тяжёлое положение, в котором находятся 1,5 млн. мусульман на фронте.

Представитель мусульманского военного комитета Киевского ВО Ю.Изиров (Юсуф-бек Изиров) заверил, что идея федерации всегда поддерживалась мусульманами.

А.Озенбашлы (Крымскотатарская социалистическая партия) указал, что крымские татары поддерживают идею социализации земли и не позволят, чтобы над ними кто-нибудь господствовал.

10(23) сентября Э.Шабарова, представлявшая крымскотатарское женское общество, приветствовала раскрепощение мусульманских женщин, которое принесла революция.

Представительница Крымскотатарской социалистической партии Айше-ханум Исхакова от лица учительниц-татарок выступила против империалистической политики, за самоопределение всех народов.

Представитель донского казачества Карасёв высказался за единую неделимую российскую республику, но отметил, что, если съезд выступит за федеративный принцип, донское казачество поддержит его.

Представитель Совета Союза казачих войск Р.К.Иванов отметил, что казачество — это особая ветвь русского народа, имеющая право на самостоятельное существование. От имени 12 казачих войск он огласил декларацию, в которой содержались следующие требования: демократическая республика на федеративных началах типа США; русский язык в качестве общегосударственного, в черте федеративных единиц — язык большинства населения; Совет Союза казачих войск поддерживает только те нации, которые стремятся к федерации; в области внешней политики — война до полного разгрома прусского милитаризма; гарантии прав народов России на самостоятельное существование могут обеспечить только широкие национальные организации, слитые в мощный союз.

Представитель бурятского народа военный врач Д.С.Сампилов заверил, что буряты пойдут рука об руку с другими народами России.

Последующие выступления показали, что участники съезда скрывали имевшие место внутренние трения.

Начальник Киевского ВО Оберучев заверил, что он, побывавший в Швейцарии и США, всегда придерживался идеи федерации, все народы России могут осуществить своё право на самоопределение. Вместе с тем необходимо собрать все военные силы в единый кулак, а не распылять их по национальному принципу. Иначе мечты о федерации не сбудутся.

Грушевский обратил внимание на заявление Бараташвили о том, что тот смотрит на федерацию, как на ступень к независимости, и заявил, что украинцы придерживаются иного мнения:

«От федеративной России мечтают прийти к федеративной Европе».

Он отметил, что и Временное правительство стало более положительно относиться к идее федерации. Чтобы спасти Россию от гибели, необходимо перестроить её на федеративных началах.

Славинский выразил солидарность с Грушевским и призвал преодолеть недоверие к национальной политике Временного правительства.

В конце заседания были оглашены приветственные телеграммы: от восточного бюро партии «Дашнакцутюн», петроградского отделения Демократической партии Латвии, Кутаисского комитета Партии социалистов-федералистов, Комитета объединённых горцев Северного Кавказа.

11(24) сентября Ю.Гаевский, украинский эсер, выступил с докладом «Федерация в связи с теорией государственного права», дополнения сделал А.О.Вольдемар, вице-председатель исполкома Всероссийского литовского Сейма, профессор Пермского университета.

Затем выступили идеолог «Поалей-Циона» Б.Ворохов (с докладом «Федерализм с экономической точки зрения»), сионист Н.С.Сыркин («Государство наций и национальное государство»), украинский социал-демократ Кушнир («Федеральные штаты»).

Последующая работа проходила в секциях, где вырабатывались резолюции и решались организационные вопросы, вынесенные на пленарное заседание 15(28) сентября.

В основе резолюции, разработанной Вольдемаром, главное внимание уделялось выработке оптимального соотношения общефедерального и краевых языков», необходимости созыва местных учредительных собраний до Всероссийского Учредительного Собрания, преобразования армии по национальному принципу.

В другие резолюции общего характера выдвигалось пожелание участия в будущем мирном конгрессе представителей не государств, а народов.

Остальные резолюции касались частных вопросов и были разноречивы.

За оккупированной Литвой признавалось право на образование суверенного государства из «русской и прусской её частей».

Говорилось о необходимости «автономии латышской самоопределяющейся единицы».

Резолюция о Белоруссии выражала пожелание создания по согласованию с Временным правительством особой автономии.

Резолюция о казачестве признавала его особой нацией, для которой также необходима автономия.

По еврейскому вопросу резолюции принято не было, так как представители партий российской ориентации не смогли договориться с сионистами.

Окончание съезда прошло под знаком единства взглядов. Грушевский выразил особое удовлетворение участием в работе съезда представителя Временного правительства Славинского.

Последний подчеркнул, что «все народы оказались едины с великорусским народом и Временным правительством» и что «за Российской федерацией последует европейская федерация, а затем — всемирная».

Последние слова вызвали бурную овацию.

Была выбрана делегация съезда на Демократической совещание: В.М.Бельский, Б.Борохов, А.А.Долгов, А.О.Вольдемар, Ю.Изиров.

Съезд Народов и Областей России образовал Совет Народов с центром в Киеве для подготовки закона о федерации к Учредительному Собранию.

16(29) сентября состоялось 1-е заседание Совета Народов.

Председателем Совета Народов был избран глава Украинской Центральной Рады Михаил Грушевский.

____________
[Выбранная Съездом Народов специальная делегация в последний день заседания срочно отбыла в Петроград на Демократическое совещание. Однако выступление ее представителя было встречено прохладно...]

[02(15) ноября 1917 года инициативу Украинской Центральной Рады и Михаила Грушевского «продолжил» Иосиф Сталин и Совет Народных Комиссаров...]

____________
Литература: «Вісти з укр. Центр. Ради у Київі», 1917, № 22—23; «День», 1917, 17 сентября; «Киевская Мысль», 1917, 10—19 сентября; «Власть Народа», 1917, 10, 22 сентября; «Речь», 1917, 19 сентября; Революционное движение в России в 1917. Общенациональный кризис, М., 1961, с 527—528. В. Л. Булдаков.
//mirslovarei.com/content_pol/sezd-narodov-i-oblastej-rossii-sezd-narodov-federativnyj-sezd-6755.html
//litrus.net/book/read/2015?p=94



Правительственные флаги: Комуча (Комитет членов Учредительного Собрания), Временного Областного правительства Урала, Временного правительства Сибири, Временного Всероссийского правительства (Уфимской Директории).

1. Комитет членов Учредительного Собрания.

(8 июня 1918 г., Самара)
На некоторых зданиях были вывешены царские флаги.

____________
Попов Ф.Г. 1918 год в Самарской губернии. Хроника событий. Куйбышев, 1972. С. 133.

Пошли через Дворянскую улицу. Там развевались царские флаги, и вся улица была запружена буржуями…

____________
Гоня. Учредиловское (из воспоминаний работницы) //Поезд смерти. Куйбышев, 1957. С. 19.

Официальным… знаменем Комуча стал красный флаг с надписью: «Власть народу – власть Учредительному собранию».

____________
И.Майский. Демократическая контрреволюция. М.-Пг., 1923. С.60.



(Июнь 1918 г., Самара)
Комуч, в первый же день своей власти, выбросил над своим зданием красный флаг. Большинство населения отнеслось к этому акту его с недоумением, обвиняя Комуч в большевизме и тому подобных гркхах. Некоторые даже встретили появление красного флага грубыми выкриками вроде «Долой эту красную тряпку!».

Но Комитет и в этом вопросе проявил большую настойчивость.. Комуч полагал, что то, что делали большевики, разогнав Учредительное собрание…, есть, по существу, контрреволюция. Борьба Комуча есть борьба за возвращение народу его свобод и, следовательно, есть по существу борьба революционная. Символ революции – красное знамя. Вот почему именно красное знамя мы выбросили на своих зданиях. Этим фактом мы хотели подчеркнуть как перед своими друзьями, так и перед своими врагами, характер нашей власти и нашей деятельности и характер всей дальнейшей нашей революции.

____________
Климушкин П.Д. Борьба за демократию на Волге //Гражданская война на Волге в 1918 году //Прага, 1928. С.48.

(Самара, «Вестник Комуча». 19 июля 1918 г.)
Боролись под красным флагом. «Красное знамя, поднятое Комучем в момент восстания, - писал в самарской газете «Вестник Комуча» его председатель Вольский, - является символом борьбы всех угнетенных против большевиков и немцев… Что касается русского национального флага, то его Комитет не рассматривал и полагает его на разрешение Учредительного собрания».

____________
Рыбников В.В., Слободин В.П. Белое движение в годы Гражданской войны в России: сущность, эволюция и некоторые итоги. М., 1993. С.43.

Многие действия Комуча вызвали неудовольствие и даже озлобление среди добровольцев формирующихся отрядов, среди населения приволжских губерний и, особенно, среди офицеров. Подъем красного флага над зданием Комуча указывал, что засевшие там эсеры хотели уничтожить большевиков только для того, чтобы продолжать дело «углубления революции» по своим старым рецептам.

____________
Ефимов А.Г. Памяти адмирала Колчака //Военная быль. Парж, 1964. №66. С.6.

(Август 1918 г., Самара)
Для характеристики положения в высшей степени показателен следующий красноречивый эпизод. Над зданием Комитета развевался красный флаг. Как-то раз, во второй половине августа, в Самару ночью приехала группа сибирских офицеров. Отправившись бродить по городу, они натолкнулись на здание Комитета и с удивлением… увидали реющее над их головой красное знамя. Вызвавши дежурного коменданта, офицеры в весьма нахальном тоне задали ему вопрос:

- Что это за красная тряпка болтается над зданием?

Комендант пытался их урезонить, но напрасно. Произошла перебранка. Комендант хотел арестовать офицеров, но вместо того сам был ими арестован. Инцидент привлек внимание других лиц, находившихся в это время в здании Комитета. Затрещали звонки телефонов, явился Управляющий делами Комитета и, узнав в чем дело, отправился к Галкину с предложением немедленно арестовать сибирских офицеров. Однако Галкин заявил:

- Я сам неоднократно говорил, что эту тряпку надо убрать.
Конечно, никаких действительных мер к обузданию сибирских офицеров Галкиным принято не было. Узнав обо всей этой истории, члены Комитета сильно вспылили. На заседании 18 августа Управляющему Военным ведомством было выражено неодобрение за проявленные им по время описанного инцидента слабость и нераспорядительность. Галкин взбеленился и пригрозил своей отставкой. Это подействовало…

____________
И.Майский. Демократическая контрреволюция. М.-Пг., 1923. С.156-157.

(Июль 1918 г., Симбирск)
Рядом стояли и офицер, и рабочий, и инженер, и мужик, и техник, и купец. Крепко они держали национальный флаг в руках…

____________
Вырыпаев В.О. Каппелевцы //Вестник первопоходника. Лос-Анджелес, 1964. №3. С.12.

(7 августа 1918 г., Казань)
К утру все было кончено, и над городом вызывающе и гордо под прояснившимся небом реяли по ветру национальные русские флаги.

____________
Федорович А.А. Генерал Капель. Мельбурн, 1967. С. 36.

(Август 1918 г., бои под Казанью, отряд поручика Ватягина)
(Бои под Казанью). В этот момент подъехал на автомобиле с национальным флагом полковник Степанов… Выйдя из автомобиля, полковник Степанов поблагодарил нас за такую удачную операцию и спросил: «Где ваш командир?». Взяв под козырек, я ответил, что наш командир тяжело ранен, и указал на лежащего поручика Ватягина…

____________
Мейбом Ф.Ф. Тернистый путь //Первопоходник. Лос-Анджелес, 1975. №24. С.22.

(Июль 1918 г., с. Батраки, район Самары)
На следующее утро хоронили двух юнкеров, убитых на «Милютине» в бою у села Батраки. Гробы покрыли Георгиевскими флагами – флагами Народной армии. Дело в том, что Народная армия… ввела георгиевскую ленту вместо кокарды на шапках, и мичман М., вместо Андреевского флага, вначале поднимал на судах черно-желтый флаг, в виде ленты большого размера, по примеру армии Каппеля.

____________
Лейтенант М. Война на Волге в 1918 году //С берегов Америки. Юбилейный исторический сборник общества русских морских офицеров в Америке. 1923-1938. Нью-Йорк, 1939. С.291.

В августе, после взятия Казани, на судах флотилии были подняты Андреевские флаги вместо черно-желтого Георгиевского флага, как было введено в Народной армии.

____________
Кадесников Н.З. Краткий очерк Белой борьбы под Андреевским флагом на суше, морях, озерах и реках России в 1917-1922 гг. СПб., 1992. С.60.

2. Временное Сибирское правительство.

(Август 1917 г., Томск. Конференция общественных организаций Сибири)
Сочетание белого и зеленого цветов было традиционной эмблемой сибирского областнического движения. Поэтому созванная областниками Конференция общественных организаций Сибири 5 августа 1917 г., заслушав доклад делегата П.А. Казанцева, единодушно утвердила следующее описание сибирского флага: «Национальный Сибирский флаг представляет собою сочетание 2-х цветов: белого и зеленого. Белый цвет означает снега Сибирские, зеленый — Сибирскую тайгу. По форме флаг является прямоугольником, который диагональю, соединяющей левый верхний угол с правым нижним разделяется на две части, причем верхняя часть зеленая, нижняя белая».

____________
Журавлев В.В. Государственная символика Белой Сибири //История Белой Сибири. Тезисы научной конференции. Кемерово, 1995. С.12.

После голосования (по вопросу о необходимости для Сибири автономии) член конференции П.А. Казанцев развернул, при дружном рукоплескании членов конференции, бело-зеленое знамя с надписью «Да здравствует автономная Сибирь», пояснив историю белого и зеленого сибирских цветов.

Впоследствии «бело-зеленое» знамя украшало собой зал заседаний всех сибирских съездов, Сибирской Областной Думы и правительственных учреждений. Первая Сибирская армия своим отличительным знаком имела бело-зеленую нашивку на фуражке или на рукаве.

____________
Якушев И.А. Февральская революция и сибирские областные съезды //Вольная Сибирь. Прага, 1927. Т.2. С.23.



3. Временное Всероссийское правительство 
(Уфимская Директория).

(Октябрь 1918 г., Омск)
Над зданием, где когда-то жил генерал-губернатор, и где в царские дни вывешивался императорский штандарт, теперь веяло бело-зеленое знамя Сибирского правительства.

____________
И. Майский. Демократическая контрреволюция. М.-Пг., 1923. С.301.

(9 октября 1918 г., Омск)
С удовольствием заметил национальные флаги над железнодорожными мастерскими. Вокзал тоже убран национальными флагами.

____________
Болдырев В.Г. Директория, Колчак, интервенты. Воспоминания. Новниколаевск, 1925. С.65.

(22 октября 1918 г., Омск)
Сибиряки просят сохранить их войскам наименование «сибирские», а также оставить бело-зеленую кокарду и флаг. Я согласился на двойную кокарду и на ленты их цветов к русскому национальному флагу.

____________
Болдырев В.Г. Директория, Колчак, интервенты. Воспоминания. Новониколаевск, 1925. С.81.

(Октябрь 1918 г. Самарское направление)
На следующий день утром пришел батальон «Учредительного собрания». Тысяча свежих бойцов, прекрасно снаряженных и обмундированных, сменила Волжскую дивизию генерала Сахарова… Не понравился нам этот батальон с развернутыми красными, ненавистными нам флагами, со всевозможными лозунгами революции.

____________
Мейбом Ф.Ф. Тернистый путь //Первопоходник. Лос-Анджелес, 1975. №27. С.9.

(Октябрь 1918 г., Челябинск)
На вокзале торжественная встреча депутации. Почетный караул со старым царским знаменем. Это, видимо, установилось явочным порядком. Вопрос, чрезвычайно деликатный в то время.

____________
Болдырев В.Г. Директория, Колчак, интервенты. Воспоминания. Новониколаевск, 1925. С.64.

4. Временное Областное Правительство Урала.

Временное Областное Правительство Урала (ВОПУ) было образовано 13 августа 1918 года в Екатеринбурге. Председателем правительства стал П.Иванов. В своём заявлении от 19 августа правительство заявило, что «двухцветный флаг, состоящий из двух горизонтальных полос – ярко-красной вверху и светло-зелёной внизу, как отличительный знак Области Урала».

____________
//www.vexillographia.narod.ru/

19 октября 1918 г. Советом Правительства утвержден двухцветный Уральский флаг, состоящий из двух равных горизонтальных полос - верх ярко-красный, низ светло-зеленый.

____________
ГАСО. Ф.-1961рс, оп.1, д.57, л.174.



Национальный флаг «Зеленого Клина» (Украинской автономии Дальнего Востока); Национальный флаг Башкирской республики; Национальный флаг Тунгусской республики; «Зеленое знамя» (использовалось рядом государственных образований мусульманских народов в качестве национального флага, в частности – в казахских племенах).

5. Тунгусская республика (1924-1925 гг.).

После того, как в июне 1924 г. на съезде аяно-нельканских, охотско-аянских и маймаканских тунгусов и якутов было избрано Временное Центральное Тунгусское Национальное Управление, 14 июля 1924 года в Аяне состоялся Всетунгусский съезд Охотского побережья с прилегающими к нему районами. На съезде была принята декларация о независимости тунгусского народа и неприкосновенности его территории с морскими, лесными, горными богатствами и ресурсами. Тогда же был принят флаг нового государства, состоявший из горизонтальных равновеликих полос белого, зеленого и черного цветов. Белый цвет флага символизировал сибирский снег, зеленый – лес, тайгу, черный – землю.

____________
//www.vexillographia.ru/russia/index.htm

6. Флаг Башкирской республики (1918-1919).

Установлен по решению Башкирского национального совета и утвержден Фарманом (приказом) Военного Совета (Шуро) от 20 августа 1918 г. №4547. Представлял собой прямоугольное полотнище, состоявшее из горизонтальных равновеликих полос синего, зеленого и белого цветов. Использовался также в качестве общевойскового знамени в частях башкирского корпуса.

____________
Ильдар Шаяхметов И. О военно-исторической реконструкции униформы и символики Башкирских войск 1917-1919 гг. (Ватандаш. Уфа, 2007.
//www.vatandash.ru/index.php?article=147 7
Таймасов Р. Башкирский корпус: вымыслы и действительность //Ватандаш. Уфа, 2000. №8. С.114-115.

7. «Зэлэный Клын» (1918-1922 гг.).

Зелёный Клин – историческое украинское название южной территории Дальнего Востока (в 1918 г. интерпретировалась как терртиория от Байкала до Берингова пролива.

Первые попытки юридического оформления украинской государственной национальной автономии на Дальнем Востоке были предприняты после Февральской революции: 11 июня 1917 г. (ст. ст.). В Никольске-Уссурийском состоялся Первый Всеукраинский съезд Дальнего Востока. Здесь же была сформирована Дальневосточная краевая Рада, а на местах появилось 10 Окружных рад. Исполнительная власть передавалась Краевому секретариату.

Украинское движение, сепаратистское по своей сути, оказалось враждебным власти Верховного Правителя России А.В.Колчака, хотя и не вступало с ним в открытое противостояние. И лишь 11 июля 1920 г. атаман Г.М.Семенов, в соответствии с указом от 4 января 1920 г. осуществлявший «всю полноту военной и гражданской власти на всей территории Российской Восточной Окраины», своим указом признал за украинцами Зеленого Клина право на национальное самоопределение в рамках единого Дальневосточного государства украинцев, казаков и бурятов с предоставлением каждому народу национально-территориальной автономии.

Украинцам передавалась вся полнота власти на местах, что было дополнительно подтверждено указом Г.М.Семенова от 31 октября 1920 г., в котором также говорилось о необходимости создания единого Дальневосточного селянско-казачьего национального комитета (правительства), которому принадлежала бы вся власть на Дальнем Востоке.

Национальный флаг Зелёного Клина в основе своего дизайна использовал флаг Чехословацкой республики, цветового решения – традиционный украинский флаг. Зеленый цвет обозначал тайгу, синий – небо и море, желтый - хлебное поле («Далекий Схід». Харбин,1931 г.).

____________
//ru.wikipedia.org/wiki/Зелёный_Клин
//www.zn.ua/3000/3150/23711/
//kolchakiya.narod.ru/heraldry/wight_gov_flags.htm

Конституция Украинской Социалистической Советской Республики (УССР). Декларация прав и обязанностей трудящегося и экслуатируемого народа Украины 1919 
Манифест Временного Рабоче-Крестьянского правительства Украины 1918
Конституция Российской Социалистической Федеративной Советской Республики (РСФСР) 1918 
Украинская Советская Федеративная Народная Республика (Народный Секретариат УСФНР) 1918
(ІІ) Декларация прав трудящегося и эксплуатируемого народа 1918 
Декрет Центрального Исполнительного Комитета О роспуске Учредительного Собрания 1918 
(І) Декларация прав трудящегося и эксплуатируемого народа 1918  
Конфликт революций. Центральный Совет и Совет Народных Комиссаров («Генеральский» и Народный Секретариат УНР) 1917-1918
Декларация прав народов России (Иосифа Сталина) 1917 
Манифест Михаила Романова (Учредительное Собрание) 1917 
Величайший Манифест (отречение Николая ІІ) 1917 
Письмо Исполнительного комитета Александру ІІІ («Самая смелая и страшная петиция о правах») 1881 
Народная Воля (Учредительное Собрание) 1879-1881 
Земля и Воля 1878