неділя, 31 жовтня 2004 р.

Постанови 3-го Всеукраїнського військового з'їзду (Про повстання в Петрограді. Проголошення Української Демократичної Республіки. Українські Установчі Збори) 1917


Всеукраїнські військові з'їзди (Українські військові з'їзди 1917) - з'їзди представників українських фронтових частин російської армії, Чорноморського і Балтійського флотів, військових організацій і т-в.

1-й військовий з'їзд був скликаний з ініціативи Українського Військового Організаційного Комітету (голова - полк. Глинський) для координації дій українського військового руху. Відбувся 5-8(18-21).5.1917 (за ін. даними 5-10(18-23).5.1917) - у Києві. На з'їзд прибуло понад 700 делегатів, які представляли 1.580.702 українських вояків. Відкрив з'їзд голова Української Центральної Ради М.Грушевський. До складу президії було обрано С.Петлюру, М.Міхновського, В.Винниченка, Ю.Капкана, С.Письменного. В центрі уваги з'їзду були питання загальнополітичного характеру. Делегати з'їзду поставили вимогу, щоб Тимчасовий Уряд і Петроградська Рада негайно оголосила окремим актом принцип національно-територіальної автономії України і призначила міністра у справах України. З'їзд визнав Українську Центральну Раду “єдиним компетентним органом, призваним рішати всі справи, що стосуються цілої України” З'їзд розглянув питання про ставлення до війни та про загальні принципи створення національної армії. Під впливом демагогічних заяв В.Винниченка було відхилено пропозицію М.Міхновського про встановлення збройним шляхом соборної самостійної Української держави. З'їзд прийняв нав'язану прихильниками соціалістичної орієнтації резолюцію, в якій закликав воюючі сторони до встановлення миру без анексій і контрибуцій і, фактично, заперечував необхідність створення регулярної української армії. В резолюції зазначалося, що “... постійне військо як знаряддя панування буржуазних класів не відповідає змаганням народу...”. З'їзд розглянув також питання про зміцнення дисципліни у військових частинах та боротьбу з дезертирством, про запровадження викладання українською мовою в усіх цивільних і військових навчальних закладах, та ін.

2-й всеукраїнський військовий з'їзд проходив 5-11(18-23).6.1917 у Києві. На з'їзді були присутні 1976 делегатів (пізніше - бл. 2,5 тис. делегатів), які представляли 1.732.444 українських військовослужбовців. Головою з'їзду було обрано В.Винниченка. З'їзд прийняв ряд резолюцій політичного і військового характеру. Делегати зажадали, що Тимчасовий Уряд визнавав розпорядження Української Центральної Ради і запропонував УЦР негайно приступити до організації самостійних державних і військових структур. З'їзд вирішив якнайшвидше розробити план українізації війська і вжити всіх заходів для негайного втілення його в життя. На з'їзді було обрано Тимчасову Раду Військових Депутатів у складі 132 чол., яка увійшла до складу УЦР. На чолі Тимчасової Ради Військових Депутатів стояла президія, до складу якої входили стрілець О.Гермайзе, хорунжий М.Зрублевський, вістун П.Войтенко, стр. С.Березняк, хорунжий О.Паливода, поручик П.Куцяк і пор. М.Панченко. З'їзд доручив УГВК розробити план створення Вільного Козацтва.

3-й всеукраїнський військовий з'їзд відбувся 20-31.10(2-13).11.1917 у Києві. В роботі з'їзду взяло участь бл. З тис. делегатів. [На з'їзд прибули 965 делегатів (переважно українських есерів і соціал-демократів), а протягом засідань їхня кількість зросла майже в 2,5 раза. Вони представляли 3 мільйони вояків-українців. З'їзд вітали представники французької, бельгійської та румунської місій.] 

Головував на з'їзді Д.Лебединець. З доповіддю на з'їзді виступили М.Грушевський, М.Ковалевський та ін. В своїй резолюції з'їзд вимагав від УЦР негайного проголошення Української незалежної республіки, повної українізації армії і флоту, укладення миру. З делегатів з'їзду було сформовано перший Український полк охорони революції. 

Полк у ході боїв [Жовтневого більшовицького повстання у Києві проти військ Тимчасового Уряду 29-31.10(11-13).11.1917, за наказом Центральної Ради, підтримав більшовиків та покінчив з військовими частинами] штабу Київської Військової Округи, які підтримували повалений Тимчасовий Уряд. 

Постанови 3-го всеукраїнського військового з'їзду в значній мірі вплинули на рішення УЦР проголосити Українську Народну Республіку.

Всеукраїнські військові з'їзди своїми рішеннями надавали важливу політичну підтримку діяльності Української Центральної Ради, сприяли розгортанню військового руху і створенню Збройних Сил Української Народної Республіки.

____________
І.З.Підкова, Р.М.Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т.
//histpol.pl.ua/pages/content.php?page=616
В.Ф.Солдатенко - Україна у революційну добу. Рік 1917
//litrus.net/book/read/2015?p=101

Постанова 3-го всеукраїнського військового з'їзду про проголошення Української Демократичної Республіки. 20-31 жовтня 1917 р.
ЦДАВО України, ф.1115, оп.1, спр.2, арк.93
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?8


Делегати 3-го всеукраїнського військового з'їзду слухають кобзаря.
Мітинг з нагоди 3-го всеукраїнського військового з'їзду у Києві 
(в центрі - М.Грушевський, С.Петлюра, В.Винниченко).
//www.ridnaukraina.com/view.aspx?type=news&lang=1&nid=274&id=103

До Бою під Крутами лишилося 2 місяці і 16 днів
Меморандум Генерального Секретаріату України Тимчасовому Урядові Російської Республіки 1917 

Знак учасника 3-го всеукраїнського військового з'їзду
//narodna.pravda.com.ua/nation/4fb8ccbba3627/

пʼятниця, 22 жовтня 2004 р.

Украинская Советская Федеративная Народная Республика (Народный Секретариат УСФНР) 1918


Содержание страницы:
  • Сообщение об избрании председателем Народного Секретариата М.Скрипника и назначении на соответствующие должности Народных Секретарей 1918
  • Декларация Центрального Исполнительного Комитета Советов Украины 1918
  • Телеграфное сообщение Главковерху В.Антонову-Овсиенко о принятии Народным Секретариатом постановления относительно ввода военного положения в Полтавской, Черниговской и Херсонской губерниях, мобилизации всего трудоспособного населения для дела обороны 1918 
  • Резолюция II Всеукраинского съезда Советов о государственном устройстве 1918-у 
  • Выступление председателя Народного Секретариата М.Скрипника на заседании ВЦИК о положении на Украине 1918-у 
  • Резолюция Совнаркома в связи с объявлением Украинской Народной Республики самостоятельной Федеративной Советской Республикой 1918 
  • Записка И.В.Сталина об играх в Правительство и Республику (прямая речь) 1918-у 
  • Заявление Чрезвычайного полномочного посольства УСФНР Совнаркому и ВЦИК об «играх в Правительство и Республику» 1918-у 
  • Заявление Народного Секретариата правительству Российской Федерации о немедленном возвращение правительству Советской Украины ценностей, эвакуированных из Украины в Россию во время наступления немецких войск на территорию Украины 1918
  • Резолюция І съезда КП(б)У О революционном объединении Украины с Россией 1918-у
  • І съезд КП(б)У 1918-у
  • Резолюция II съезда КП(б)У О текущем моменте 1918-у
  • ІІ съезд КП(б)У (член ЦК КП(б)У И.В.Сталин) 1918-у
  • Украинская Советская Федеративная Народная Республика 
  • Донецко-Криворожская Республика 
  • Донская Советская Республика 
  • Кубанская Советская Республика 
  • Одесская Советская Республика 
  • Таврическая Советская Республика 
  • Черноморская Советская Республика 
  • Северо-Кавказская Советская Республика 
  • Кубано-Черноморская Советская Республика 
  • Ставропольская Советская Республика 
  • Терская Советская Республика 
  • Народный Секретариат УНР-УСФНР 
  • Повстанбюро 
  • Всеукраинский Центральный Военно-Революционный Комитет 
  • Временное Рабоче-Крестьянское правительство Украины



Сообщение об избрании
председателем Народного Секретариата М.Скрипника
и назначении на соответствующие
должности Народных Секретарей
4 марта 1918 г.

Центральный Исполнительный Комитет в заседании 4 марта принял отставку секретаря по внутренним делам т. Бош и военным делам т. Шахрая. На пост председателя Народного Секретариата был избран т. Скрипник с оставлением его Народным Секретарем торговли и промышленности.

Секретарем труда избран тов. И. Клименко; внутренних дел - Неронович; призрения (социального обеспечения) - т. Лапчинский и иностранных дел временно т. Затонский.

____________
Вестник Украинской Народной Республики. 1918. №35. 5 марта.



Декларация
Центрального Исполнительного 
Комитета Советов Украины
7 марта 1918 г.

1. Мы никогда не рассматривали Украинскую Советскую Республику как национальную республику, а исключительно как Советскую Республику на территории Украины.

2. Мы никогда не стояли на точке зрения полной независимости Украинской Народной Республики, рассматривая ее как более или менее самостоятельное целое, связанное с общероссийской Рабоче-Селянской Республикой федеративными узами.

3. Одновременно мы не возражали против образования различных советских объединений, оставляя разрешение вопроса о взаимоотношениях их как с краевой, так и центральной общефедеративной Советской властью до более подходящего времени.

4. В настоящий момент, когда объединенная буржуазия, частью открыто, как Центральная Украинская Рада и ее новейшие союзники австро-германские империалисты, частью скрыто, как буржуазия российская, Дон, Крым и др., грозят раздавить Рабоче-Селянскую власть Украины, при том Украину в границах III и IV универсалов, т.е. в том числе и те части Украины, которые составляют Донскую, Донецкую, Крымскую и Одесскую Советские Республики, именно теперь особенно необходимо тесное обьединение всех советских организаций.

5. Центральный Исполнительный Комитет призывает все Советы к такому объединению на следующих основаниях:

а) Объединение создается в целях всемерной вооруженной защиты Советской власти на территории, на которой организуется особый Комитет по борьбе с контрреволюцией из представителей пойменованих п. 4 Советских Республик;

б) Ни одна из входящих в союз Республик не может без ведома и согласия правительств остальных республик вийти из обьединения и заключать секретные соглашения;

в) К этому Комитету переходит вся полнота власти по формированию, организаций й руководству военно-техническими силами;

г) Военно-оперативные части находятся целиком и исключительно в руках общего главного командования и всеми военными силами распоряжается только это главнокомандование;

д) Главнокомандующим войсками Украинской Народной Республики и общим главнокомандующим всеми военными силами назначается т. Овсеенко (Антонов).

6. Все средства, необходимые для успешного ведения гражданской войны (финансы, продовольствие, обмундирование, оружие и т.п.), распределяются объединенными комитетами.

7. В целях создания всех необходимых объединенных организаций на 15 марта 1918 года в Екатеринославе созывается конференция представителей переименованных Республик по два представителя от правительства каждой Республики.

____________
Вестник Украинской Народной Республики. 1918. 9 марта.



Телеграфное сообщение
верховному главнокомандующему В.Антонову-Овсиенко о принятии Народным Секретариатом постановления относительно ввода военного положения в Полтавской, Черниговской и Херсонской губерниях, мобилизации всего трудоспособного населения для дела обороны
15 марта 1918 г.

В ответ на телеграмму Вашу, переданную Кульбочко, Народный Секретариат сообщает следующее постановление, принятое в заседании 14 марта и утвержденное Центральным Исполнительным Комитетом в заседании 15 марта:

1) Объявить всю территорию военных действий (губернии Полтавскую, Черниговскую и Херсонскую) на военном положении.

2) Проведение этой меры поручить верховному главнокомандующему и обязать все местные советские организации всемерно содействовать.

3) Признавая священную обязанность каждого гражданина защищать против наступающих контрреволюционных банд завоевания, достигнутые борьбой рабочего класса и крестьянства, призвать всех боеспособных трудящихся к оружию и всех трудоспособных к труду для дела обороны.

4) Поручить всем местным советам ввести трудовую повинность для всех граждан, труд которых понадобится для дела обороны. Для этого объявить мобилизацию всех трудящихся от 18 до 37 лет и поручить мобилизационному отделу Народного Секретариата по военным делам произвести при посредстве местных советов подбор лиц, годных для борьбы.

5) Действие настоящего постановления о мобилизации и о трудовой повинности распространить в настоящее время на территории Полтавской губернии, предоставляя Нарсекретарю военных дел по соглашению с Главковерхом распространить, когда это будет необходимо, действие этих мер на территории остальных губерний, объявленных на военном положении.

Одновременно этим Народный Секретариат извещает Вас, что им отпущены необходимые кредиты на дело мобилизации и обороны, которые находятся в Полтаве в распоряжении Нарсекретаря военных дел товарища Нероновича.

Одновременно Народный Секретариат предлагает Вам:

1) приказы Ваши, в том числе приказы о назначениях командных лиц, сообщать управляющему делами Нарсекретариата для распубликования в официальном органе правительства;

2) разъяснять всем назначенным Вами на территории Украины комиссарам и военноначальникам, что они являются должностными лицами Украинской Республики и должны выступать в качестве именно таковых;

3) ежедневно доставлять Народному Секретариату [в] Екатеринослав реляции о ходе операций военных, сообщая копию донесения Нарсекретарю Нероновичу в Полтаву.

Наконец, просим Вас прислать на 16 марта в Екатеринослав для участия в конференции представителей южных советских объединений по вопросу об обороне.

Народные Секретари:
председатель Секретариата Николай Скрипник
За управляющего делами Георгий Лапчинский

____________
ЦДАВО України. Ф.1. Оп.1. Спр.3. Арк.43. Незасвідчена копія.
//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1261882&cat_id=661258



Резолюция
II Всеукраинского съезда Советов
о государственном устройстве
18 марта 1918 г.

Рабочий класс и все трудящиеся массы Украины рассматривали Украинскую Народную Республику как Советскую республику, объединяющую всех живущих на территории Украины трудящихся, независимо от их национальности, и тесно связанную федеративными узами со Всероссийской Рабоче-Крестьянской Республикой.

В настоящее время мирный договор, насилием навязываемый германским империализмом Российской Федерации, формально прекращает федеративную связь Украины со всею Советской Федерацией. Украинская Народная Республика становится самостоятельной Советской Республикой. Но по существу отношения советских республик остаются прежними.

Трудящиеся массы Украины выражают твердую уверенность, что дальнейшей борьбой рабочего класса на Украине и в других странах мира уже в ближайшем будущем должна быть восстановлена эта формальная федеративная связь, и все советские республики объединятся в единую мировую социалистическую федерацию.

Стремясь объединить для борьбы с контрреволюционной Центральной Радой всех трудящихся на всей территории Украины, завладеть которой стремится Центральная Рада, то есть Украины в рамках 3 и 4 Универсалов, трудящиеся массы Украины рассматривают Украинскую Советскую Республику как республику федеративную, объединяющую все советские объединения - вольные города и республики, как автономные части Украинской Федеративной Советской Республики.

____________
Съезды Советов в документах. 1917-1936гг. - Т. II - М., I960.- С.26.
//pravo.biz.ua/content/014/0177.htm
//leksika.com.ua/13470211/ure/drugiy_vseukrayinskiy_zyizd_rad


Обзор работы I и II Всеукраинских съездов Советов. 1927 г. 
Ф. 1, оп. 3, спр. 2121, арк. 1, 7.
//www.archives.gov.ua/Sections/Zyzd-Rad/CDAVO/index.php?2



Виступ голови Народного Секретаріату
М.Скрипника на засіданні Всеросійського
Центрального Виконавчого Комітету Рад
Робітничих, Солдатських і Селянських Депутатів
про становище в Україні
1 квітня 1918 р.

Товариші, дозвольте мені від імені ЦВК рад робітничих, солдатських і селянських депутатів України вітати головний осередок Радянської Федеративної Росії, основне ядро, з якого виходить соціалістичний рух по всіх країнах, як у тих країнах, що тепер відокремлюються, як Україна, так в усіх інших країнах земної кулі.

Товариші, становище на Україні в цей час дуже скрутне. Ви знаєте з газет, що після того, як німецьким і австрійським багнетом провели риску по карті Російської Радянської Федерації, відокремили Україну від усіх інших рад Російської Федерації, контрреволюційна українська буржуазія, що повалена трудящими масами України і втратила вже всяке довір’я трудящих мас, знайшла собі опору в середньоєвропейському імперіалізмі - австрійському та німецькому. Трудящі маси України на своїй конференції визнали Радянську владу і організували її, і єдина можливість контрреволюційної української буржуазії знову захопити собі владу - це змовитися з австро-німецьким імперіалізмом. Вони зробили це, уклавши відомий усім спочатку таємний, потім відкритий договір з Австро-Німеччиною, який надзвичайно тяжко позначився на Російській Федерації, який важким тягарем впав на трудящі маси України. І перед нами стоїть питання: як бути далі? В той час, як ви тут, на півночі Російської Федерації, на з’їзді і в своєму ЦВК визнали важливим і необхідним, щоб розв’язати собі руки для боротьби із своєю буржуазією, який завгодно тягар щодо мирного договору взяти на себе і тяжкий договір підписати лише для того, щоб мати можливість боротися із своєю буржуазією, поки там, у Західній Європі, не розгориться пожар світової соціалістичної революції, у нас на Україні становище інше. Ми згодні з вами, і український з’їзд визнав, що тут діяли правильно, підписавши цей договір, пішовши цим шляхом, але в нас на Україні становище інше. З Німеччиною ми укласти мирний договір не можемо, бо Німеччина вступила в договір з нашою контрреволюційною українською буржуазією. Ми говоримо, щоб розв’язати собі руки, щоб вести дальшу боротьбу, ми навіть цей тяжкий, нестерпний, значно тяжчий, ніж для вас, договір згодні були б підписати за умови невтручання Німеччини в наше життя, але ми стоїмо перед завданням зараз відстоювати війною завоювання соціалістичної революції. І тут угода яка б то не була з Центральною Радою означала б здачу всього того, за що ми боремося, - здачу соціалістичної революції. Ми бачимо, що з цього грунту трудящі маси України не можуть зійти і не зійдуть.

II Всеукраїнський з’їзд рад, зібравшись в достатній кількості, понад 1250 чоловік представників від усіх губерній України, в тому числі чимале представництво з місцевостей, зайнятих австро-німецьким нашестям, одностайно, крім невеликої групи 65 прибічників гайдамацької Центральної Ради, став на грунт необхідної боротьби за дальший розвиток соціалістичної революції у нас на Україні. Ми визнали, що відповідно до цього нам необхідно стати на такий грунт: допускаючи можливість [компромісів] щодо чужоземної буржуазії, із своєю буржуазією ми повинні боротися непохитно, віддаючи всі свої сили цьому. Весь український з’їзд визнав, що нав’язаний Австро-Німеччиною Російській Федерації мирний договір формально розривав ті федеративні узи, які досі зв’язували Російську Федерацію з Україною. Ми, товариші, завжди були прихильниками об’єднання всіх трудящих мас, всього робітничого класу, всього найбіднішого класу в єдину силу, що бореться проти єдиного ворога - світового капіталу, і ми завжди боролися проти того, щоб які-небудь шовіністичні спонуки відокремлювали Україну від усієї Радянської Федерації, але зараз цілі боротьби, що однаково стоять перед нами і перед вами, змушують нас визнати, що цей нав’язаний Німеччиною [Російській] Федерації мирний договір формально підриває федеративні узи і український революційний народ стає самостійною Радянською Республікою. Звичайно, по суті об’єднання обох республік залишається попереднім. Ми впевнені, з’їзд цей заявить гучноголосно у своїй резолюції, що в подальшій боротьбі трудящих мас федеративний зв’язок буде відновлений і всі Радянські республіки об’єднаються в єдину світову соціалістичну республіку.

Але тепер ми стоїмо перед завданням самостійно, своїми силами, не втягуючи вас у боротьбу, не змушуючи вас зійти з того шляху, на який ви стали, вести боротьбу з усією українською контрреволюційною буржуазією, яку тепер підтримує австро-німецький імперіалізм. Важкі, нестерпно важкі умови цієї боротьби. Прибічників Центральної Ради, контрреволюційного органу, тепер немає, і українські війська, що окремим кроком виступили проти, при зустрічі з нашими військами розбиваються. Наш крок надзвичайно важкий, тому що він був у період демобілізації армії. Ціла армія демобілізованих солдатів посунула з фронту, направляючись на північ, на схід, на захід, і нам доводилося зоорганізовувати цілий потік мас, що перехрещувалися, але ми поступово організували опір, і тепер ви бачите, ми боремося цілком. Разом з тим я повинен сказати, що в інших країнах, як [і] у вас [в] Російській Федерації, так і в нас серед різних груп, верств робітників і селян, були деякі, що, як і за Миколи II, думали, що треба інакше якось робити. Тягар економічного життя так важко падає на робітників, але ми знаємо, що українська маса переживає соціально-політичну революцію і змушує вже зараз зрозуміти класові завдання, коли робочий день до 10, до 10,5 годин, у 3-4 рази більший, коли селяни оподатковані у розмірі 25-100 крб. кожний для того, щоб відшкодувати збитки поміщика, коли кожний селянин визнає необхідним стати на захист своїх інтересів і йти проти контрреволюції. Візьмемо Херсонську губернію та ін., і ми бачимо: ті ж селяни ведуть партизанську боротьбу. Це, товариші, дає надію. Далі рухається ворог, він займає нові місця, збільшується той потік селянсько-робітничий, що стає на захист інтересів, коли він бачить перед собою нашестя контрреволюційного війська. Питання про стан боротьби робітників не розв’язане. Я присутній тут як представник, посланий вітати Народну Республіку Радянську.

Дозвольте, товариші, заявити про те, що ваша соціалістична організаційна діяльність йде в іншій площині, ніж у нас. Ми стоїмо на аванпості. В нас більш загострені відносини, ніж у вас. Коли в листопаді - грудні місяці ми говорили: у нас на Україні світова революція, ми мали рацію; тепер дії контрреволюційної Ради визначені, і важливо майбутнє, щоб у нас на Україні встановилася світова соціалістична революція. Ми боремося і ми говоримо: у цій боротьбі перед нами стоїть багато перспектив, перед нами головне завдання - це вплив на український з’їзд. Представниками з’їзду ви йменуєтесь, дозвольте сказати те, що є єдиним у наш час:

Хай живе народна трудова маса!

Хай живе комуністична революція!

____________
Скрипник М.О. Вибрані твори. К., 1991. С.95-98.
//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1261882&cat_id=661258



Резолюция в связи с объявлением
Украинской Народной Республики самостоятельной
Федеративной Советской Республикой
3 апреля 1918 г.

Принимая к сведению декларацию Чрезвычайного посольства Народного Секретариата Украины и постановление Второго Всеукраинского съезда Советов Рабочих, Крестьянских и Солдатских Депутатов об объявлении Украинской Народной Республики самостоятельной Федеративной Советской Республикой, Совет Народных Комиссаров шлет горячий, братский привет Рабоче-Крестьянскому правительству, Народному Секретариату и Центральному Исполнительному Комитету Советов Рабочих, Крестьянских и Солдатских Депутатов Украины.

Вынужденное теми тяжелыми условиями, которые получили исчерпывающую характеристику в резолюции Московского Чрезвычайного съезда Советов, вступить в договор согласно мирному трактату с центральными державами и с Киевской Радой Советское правительство России выражает свое восторженное сочувствие геройской борьбе трудящихся и эксплуатируемых масс Украины, являющихся в настоящее время одним из передовых отрядов всемирной социальной революции.

Совет Народных Комиссаров выражает свою непоколебимую уверенность в том, что близко то время, когда революционные массы Украины, рука об руку с пролетариатом и крестьянством России, поддержанные революционным социалистическим пролетариатом всего мира, выйдут победителями из борьбы против империалистического и капиталистического гнета, за полное освобождение рабочего класса и за социализм.

[Совет Народных Комиссаров]

____________
Декреты Советской власти. Том II. 17 марта - 10 июля 1918 г.
М.: Гос. издат-во политической литературы, 1959.
//www.hist.msu.ru/ER/Etext/DEKRET/18-04-03.htm



Й.В.СТАЛІН (пряма мова):

Я рішуче протестую проти Вашої політики втягування Донської області у війну з Німеччиною. Ніякого військового союзу південних республік та жодних їх спільних грошей не може бути й не буде. Ми вже дали Донському Ревкому директиву виставити прикордонну охорону західного кордону, і він виконає це. Ми всі тут такої думки, що Цекук повинен, просто морально зобов’язаний залишити Таганрог та Ростов. Задосить гралися в Уряд та Республіку, мабуть, вже вистачить, час кинути гру. Прошу передати копію цієї записки надзвичайному комісару Серго, Донському Ревкому та Цекук.

____________
Запис розмови по прямому проводу Сталіна із Затонським 4 квітня 1918 року. ЦДАВО України, фонд 1, опис 1, справа 7в, частина 1, арк.64 - копія 
5 квітня 1918 р. голова Надзвичайного посольства Радянської України в РРФСР М.О.Скрипник в ході розмови по прямому проводу з В.П.Затонським ознайомився із змістом прямої мови І.В.Сталіна. 
6 квітня 1918 р. посольство направило до Раднаркому та Всеросійського ЦВК наступну заяву:



Заява Надзвичайного повноважного посольства
Української Радянської Соціалістичної Федеративної Республіки Раді Народних Комісарів та Всеросійському Центральному Виконавчому Комітету
6 квітня 1918 р.

…Народний Комісар Сталін зробив наступну заяву: Ми всі тут такої думки, що Цекук повинен, просто морально зобов’язаний залишити Таганрог та Ростов. Задосить гралися в Уряд та Республіку, мабуть, вже вистачить, час кинути гру. Прошу передати копію цієї записки Надзвичайному Комісару Серго, Донському Ревкому та Цекук. Нарком Сталін.

Лише напередодні, 3 квітня, Рада Народних Комісарів прийняла Надзвичайне посольство Української Радянської Федерації і прийняла одностайну постанову, що визнавала Народний Секретаріат і незалежність Української Республіки. А наступного дня у відповідь на звернення тов. Затонського особисто до Сталіна Нарком Сталін офіційно заявив - задосить гралися в Уряд та Республіку, мабуть, вже вистачить, час кинути гру.

Ми повинні заявити найрішучіший протест проти виступу Наркома Сталіна. Ми повинні заявити, що ЦВК [Центральний Виконавчий Комітет] Рад України й Народний Секретаріат як спонукання до своїх дій мають не те чи інше ставлення того чи іншого НАРКОМА Російської Федерації, а волю трудящихся мас України, що викладена в постанові ІІ-го Всеукраїнського з’їзду Рад. Заяви, схожі на викладені Наркомом Сталіном, спрямовані на підрив Радянської влади в Україні й не можуть бути сприйняті з боку представника Радянського уряду сусідньої Республіки. Трудящі маси України ведуть свою боротьбу зі своєю буржуазною контрреволюцією незалежно від того чи іншого рішення Раднаркому Російської Федерації, а підривається Радянська влада в Україні зараз багнетами німецьких військ. І якщо хтось насмілюється назвати боротьбу української трудящої маси грою, яку час кинути, то власне самі маси України думають інакше й ті делегації, що звертаються до нас навіть із окупованих німцями місцевостей України, підтверджують це, як і та боротьба, що ведеться нашими військами. Дружні стосунки, до яких долучилася Рада Народних Комісарів Російської Федерації по відношенню до Української Республіки, потребує недопущения заяв, скерованих на підрив Радянської влади в Україні й спрямованих на користь ворогів українських трудящих мас.

Окремі групи та частини Російської Федерації, що від неї відколюються (Крим, Дон і т. д.), зараз пропонують Українській Народній Республіці утворити Південну Радянську Федерацію.* Але Народний Секретаріат завжди намагався об’єднати для боротьби з Центральною Радою трудящі маси месцевостей, на які накинула оком ця Центральна Рада, що зовсім не має на меті долучити в свою боротьбу Російську Федерацію або її окремі частини.

Щодо вимог Наркома Сталіна, щоби Народний Секретаріат України залишив Таганрог, ми лишень підкреслимо, що Таганрог є частиною території Української Народної Республіки і тільки населення цієї території може вирішити, до якої саме Радянської Федерації воно бажає належати: до Російської чи до Української.

Згідно з вище викладеним просимо Уряд Російської Федерації зробити відповідні роз’яснення відносно заяви Наркома Сталіна і тим унеможливити наслідки його заяви, котрі так шкідливо можуть вплинути на боротьбу трудящихся мас України за соціализм.

Надзвичайне повноважне посольство Української
Радянської Соціалістичної Федеративної Республіки

Голова Народного Секретаріату М.Скрипник
Народні Секретарі Коцюбинський, Врублевський

____________
ЦДАВО України, фонд 1, опис 1, справа 7в, частина 1, арк.64 - копія
ЦДАВО України, фонд 1, опис 1, справа 7в, частина 1, арк.57 - копія
//uk.wikipedia.org/wiki/Повстанбюро



Заявление Народного Секретариата
правительству Российской Федерации
о немедленном возвращение правительству 
Советской Украины ценностей, эвакуированных 
из Украины в Россию во время наступления 
немецких войск на территорию Украины

На заседании Совета Народных Комиссаров 3 апреля с/г Чрезвычайное посольство Советской Украинской Народной Республики внесло заявление о необходимости немедленного возвращения правительству Советской Украинской Народной Республики эвакуированных в Россию Народным Секретариатом и местными советами Украины ценностей. На это заявление представитель Совета Народных Комиссаров ответил общим согласием обеспечить в этом отношении интересы трудящихся масс Украины, заявивши посольству, что о техническом выполнении этого требования Народного Секретариата посольству придется иметь сношения с Народным Комиссаром иностранных дел.

К сожалению, должны мы констатировать, что наши переговоры с Народным Комиссариатом иностранных дел до сих пор не дали решительно никаких результатов. Представитель Народного Комиссариата иностранных дел т. Чичерин заявляет, что предварительно вынесенное общее постановление о возвращении Народному Секретариату эвакуированных из Украины ценностей, необходимо выяснить, не представляет ли какая часть этих ценностей остаток «субсидий», направлявшихся на Украину Советом Народных Комиссаров.

Мы должны указать, что за все время состояния Украинской Народной Республики в составе Российской Федерации Народный Секретариат имел от Совета Народных Комиссаров ассигнованную в середине декабря субсидию в миллион на организацию Советской власти на Украине. Все же остальные суммы, отправлявшиеся Советом Народных Комиссаров на Украину, отправлялись в виде подкрепления Харьковскому отделению Государственного банка, бывшему тогда отделением Государственного банка Российской Федерации. Расходование этих сумм производилось исключительно по ассигновкам центральной власти Российской Федерации.

Ассигнованные же Советом Народных Комиссаров до заключения мира с Германией в распоряжение Народного Секретариата на дело обороны страны 200 миллионов рублей в действительности в распоряжение Народного Секретариата не поступали. Они были сданы главным комиссаром Государственного банка т. Пятаковым в Харьковское отделение Государственного банка и расходовались Чрезвычайным Комиссаром Совета Народных Комиссаров тов. Серго Орджоникидзе.

Из них 25 миллионов по ассигновке Совета Народных Комиссаров были выданы для юго-западных дорог (из этой суммы при эвакуации Одессы Одесский Совнарком принял на хранение на крейсер «Алмаз» [эвакуировал «большевистскую братву» Одесской Советской Республики] 9 млн. руб., которые затем коллегией Черноморского флота были взяты для их целей), 10 млн. [руб.] до заключения мира с Германией пошли на дело обороны, 115 млн. руб. были т. Серго самостоятельно израсходованы для оплаты донецких рабочих и для финансирования донецких предприятий, а 50 млн. [руб.] забронированы и находятся в полном распоряжении Главковерха.

Таким образом, о каком бы то ни было остатке от «субсидий» не может быть и речи.

Эвакуированные из Украины в Россию ценности составляются из:

а) ценностей, взятых от населения Украины на хранение под расписки Народного Секретариата и его коллегий, Центрального Исполнительного Комитета, местных советов и отдельных должностных лиц украинской Советской власти. За ценности эти мы отвечаем перед населением, и мы не можем допустить, чтобы они стали предметом притязаний контрреволюционной Центральной Рады или чтобы они перестали быть достоянием населения Украины;

б) из ценностей, реквизированных или конфискованных Народным Секретариатом для дела борьбы с контрреволюционной Центральной Радой, этому делу они и должны послужить;

в) из обязательств, векселей и других бумаг местной украинской буржуазии, являющихся необходимым оружием борьбы украинских трудящихся масс;

г) из выпущенных Центральной Радой кредитных билетов, являющихся достоянием Украинской Народной Республики;

д) из отобранных у рабочих для обмена под расписки коллегии Народного Секретариата украинских кредитных билетов, за которые мы несем целиком ответственность перед трудящимися массами Украины;

е) из различных ценностей и бумаг, отобранных нами у населения Украины под расписки, в целях предстоящего обмена этих бумаг на другие;

ж) из различных бланков вексельных, гербовых и других;

з) из различных бумаг и документов Народного Секретариата Украинской Советской Республики и его различных учреждений и т. д.

Общая ценность всего этого достояния Украинской Народной Республики достигает суммы около 160-180 миллионов, вероятно, около 4-5 млн. различными денежными знаками и казначейскими обязательствами Российской Федерации - 34 миллиона украинских кредитных билетов.

Ввиду наступления германцев мы эвакуировали эти достояния трудящихся масс Украины в отделения Государственного банка Российской Федерации (Москва, Саратов, Самара, Нижний, Воронеж), не затрудняя их формальностями сдачи за советским правительством Украины, ибо для нас было несомненно, что единственным ответом на наше предложение возвратить их Народному Секретариату может быть тот ответ, который дан 3 апреля посольству представителем Совета Народных Комиссаров: эвакуированные из Украины в Россию ценности должны быть немедленно возвращены Советской власти Украины, и нужно лишь сговориться через Народный Комиссариат иностранных дел относительно того, как получить, как хранить и т. д.

Ценности эти несомненно являются достоянием трудящихся масс Украины - мы не можем предположить возможности чьего-либо желания зачислить эти ценности в чью-либо другую собственность только потому, что они находятся вне территории Украины. Как ценности, принадлежащие всецело и исключительно Украинской Народной Республике, ценности эти могут оспариваться у представительства трудящихся масс Украины, Народного Секретариата, лишь представительницей украинской контрреволюции - Центральной Радой.

Всякие задержки в возвращении этих ценностей советскому правительству Украины лишь помогают нашим врагам, которые с помощью германских штыков создают видимость того, будто они, не признанные населением Украины, все же являются ее правительством, могущим претендовать на ее достояние.

Ввиду всего изложенного, просим Совет Народных Комиссаров во исполнение обязательств, принятых Российской Федерацией постановлением от 3 апреля, дать общее распоряжение о немедленной выдаче Народному Секретариату Советской Украинской Народной Республики ценностей, эвакуированных из Украины в различные отделения Государственного банка Российской Федерации и тем устранить возможность усиления контрреволюции на Украине и обеспечить борьбу наших трудящихся масс.

Ввиду того, что переговоры Совета Народных Комиссаров с Центральной Радой уже начинаются и поэтому изменяется политическая обстановка, просим Совет Народных Комиссаров дать нам определенный ответ о возвращении Народному Секретариату эвакуированных из Украины ценностей.

Так как на наше предложение мы имели уже ответ Совета Народных Комиссаров в его заседании 3 апреля и теперь может идти речь лишь о письменном зафиксировании этого ответа, чего мы добиваемся уже целую неделю, просим Совет Народных Комиссаров дать указанное распоряжение не позднее завтрашнего дня 11 апреля.

При неполучении такого распоряжения посольство должно будет, к сожалению, констатировать, что мы не можем получить от правительства Российской Федерации принадлежащие трудящимся массам Украины ценности и должны будем указать населению Украины, что за получением этих ценностей оно должно будет обращаться непосредственно к правительству Российской Федерации.

Чрезвычайное полномочное посольство
Советской Украинской Народной Республики:

Председатель Народного Секретариата
и Народный Секретарь иностранных дел Н.Скрипник
Народные Секретари Н.Врублевский, [Ю.] Коцюбинский

10 апреля 1918 г.
г. Москва.

____________
ЦДАВО України. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 7 в. Арк. 65-66 зв. Оригінал.
//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1261882&cat_id=661258



Резолюція І з'їзду КП(б)У
ро революційне об'єднання України з Росією]
5–12 липня 1918 р. Москва

1. Всі соціальні групи населення України поділилися на два основні табори: табір, що стоїть на боці соціалістичної революції, і табір контрреволюційний, що стоїть проти неї. Табір контрреволюційний, у свою чергу, має два основні підрозділи: по-перше, фінансово-капіталістично-поміщицький і, по-друге, дрібнобуржуазно-куркульсько-інтелігентський.

2. Відповідно до цього на Україні є три головні політичні центри притягання:

а) німецько-гетьманський;
б) націоналістичний центр решток Центральної Ради;
в) радянський.

Виходячи з того, що:

1) Україна економічно нерозривно зв'язана з Росією;

2) економічна єдність України і Росії за останнє 10-ліття створила міцний базис для єдності боротьби пролетаріяту України і Росії;

3) відокремлення України від Росії, як в силу цього, так і в силу всієї міжнародної обстановки, має характер тимчасової окупації;

4) ідея «самостійності» України, під ширмою якої німецькі імперіялісти:

загарбували й поневолювали Україну під ярмо капіталістів та поміщиків, остаточно дискредитована в найширших трудових масах України;

5) повстання на Україні розгортається під лозунгом відновлення революційного возз'єднання України з Росією, —

І з'їзд Комуністичної партії України вважає, що завданням нашої партії на Україні є: рішуче порвавши з помилками минулого, боротися за революційне об'єднання України з Росією на засадах пролетарського централізму в межах Російської Радянської Соціялістичної Республіки, на шляху до утворення всесвітньої пролетарської комуни.

____________
Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з'їздів, конференцій і пленумів ЦК:У 2 т. К., 1976. —Т. 1. — С. 14—15, 20
donklass.com/arhiv/histdisk/history.univ/history/ukrbooks/doc1900.html



І з’їзд КП(б)У (перший всеукраїнський з’їзд Комуністичної Партії більшовиків України) — Москва, 5-12 липня 1918 р. На з’їзді було 65 делегатів з ухвальним голосом і 147 — з дорадчим, які представляли 45 партійних організацій, у яких налічувалося понад 4 тисячі комуністів. Присутні були також 60 гостей.

Порядок денний з’їзду:
1. Доповідь Організаційного бюро по скликанню Першого з’їзду КП(б)У (доповідач Скрипник Микола Олексійович);
2. Доповідь Всеукраїнського партійного тимчасового комітету (доповідач Майоров Михайло Мойсейович);
3. Звіт більшовицької фракції в Народному Секретаріаті (доповідач Бубнов Андрій Сергійович);
4. Про поточний момент (доповідач П’ятаков Юрій Леонідович);
5. Про збройне повстання (доповідач Бубнов Андрій Сергійович);
6. Про державні відносини Радянської України з Радянською Росією (доповідач Квірінг Емануїл Йонович);
7. Про ставлення до так званих «рад»;
8. Про ставлення до інших партій (доповідач Затонський Володимир Петрович);
9. Про об’єднання з лівими українськими соціал-демократами;
10. Про партію (доповідач Скрипник Микола Олексійович);
11. Організаційні питання (доповідач Скрипник Микола Олексійович);
12. Вибори ЦК КП(б)У.

Обрано Центральний Комітет в складі 15 членів та 6 кандидатів у члени ЦК.

Члени ЦК КП(б)У:
Амосов Іван Карпович, Бубнов Андрій Сергійович, Буценко Панас Іванович, Грузман Шулим Айзикович, Затонський Володимир Петрович, Картвелішвілі Лаврентій Йосипович, Квірінг Емануїл Йонович, Косіор Станіслав Вікентійович, Крейсберг Ісаак Миронович, Лутовинов Юрій(Іван) Хрисанфович, П’ятаков Юрій Леонідович, Ровнер Пінхус Лазарович, Тарський (Соколовський) Леонід Львович, Фарбман Рафаїл Борисович, Шварц Ісак Ізраїльович.

Кандидати в члени ЦК КП(б)У:
Лебідь Дмитро Захарович, Майоров Михайло Мойсейович, Скрипник Микола Олексійович, Слинько Петро Федорович, Гамарник Ян Борисович, Яковлєв Яків Аркадійович.

8-9 вересня 1918 р. на Пленумі ЦК КП(б)У з членів ЦК вибули Картвелішвілі Лаврентій Йосипович та Фарбман Рафаїл Борисович, кооптовані в склад ЦК Майоров Михайло Мойсейович і Слинько Петро Федорович.



Резолюція II з’їзду КП(б)У
Про поточний момент
 17-22 жовтня 1918 р. Москва

1. Зміна міжнародного становища у зв’язку з вереснево-жовтневою поразкою німецького імперіалізму, сильним зростанням революційного руху в Австро-Угорщині та прагненням англо-американського імперіалізму використати ослаблення німецької могутності для перетворення України в свою воєнну і політичну базу для повалення Радянської влади в Росії надає особливої ваги революційному рухові на Україні.

2. Дальше існування гетьманської влади на Україні становить величезну небезпеку для російської революції. Воно перетворює: Україну в центр об’єднання всіх поміщицьких і білогвардійських сил Дону, Кубані, Бессарабії і всієї решти Росії.

3. Перед загрозою перенесення революції на власну територію німецький імперіалізм готовий взяти на себе доручення світового імперіалізму, роль міжнародного жандарма або навіть погодитись на спільну з англо-американцями окупацію України і Росії.

4. Така зміна міжнародного становища неминуче викликає і зміну внутрішнього становища України. Внаслідок часткового виведення німецьких військ з України і особливо посиленого розвалу окупаційної армії на Україні гетьманський режим втрачає основну силу, що його створила і його підтримувала. Російська велика буржуазія гарячково організує на Україні свої сили, створює білу гвардію, невпинно посилює жандармський і поліцейський апарати, вступає в угоду з Красновим і добровольчою армією, одночасно веде переговори з [країнами] Згоди, шукаючи всюди білогвардійські військові сили для придушення пролетарської революції на Україні і в Росії та відновлення царської Росії.

5. В той же час розгублена українська національна дрібнобуржуазно-куркульська буржуазія з її інтелігенцією на чолі (українські соціалісти-революціонери, українські соціалісти-федералісти, українські соціал-демократи та ін.) сподівається і намагається врятувати своє становище з допомогою англо-американських штиків, як раніше вона домагалася це зробити з допомогою штиків німецьких. Одночасно ці люди ведуть переговори з гетьманом і верховним німецьким командуванням про створення українського національного уряду. Вся ця політика, що мала на меті утворення самостійної буржуазної України, на ділі звелася і зводиться до придушення політичної самостійності українських трудящих мас.

6. Розгубленість пануючих груп усіх орієнтацій на Україні зростав перед фактом зміцнення Радянської Росії, яка з кожним днем збільшує свої сили в запеклій сутичці із світовим імперіалізмом, з другого боку – перед фактом розвалу і революціонізування німецьких військ, що виявляється в масовому відмовленні йти на фронт, у демонстраціях, в насильствах над офіцерами, в масовому співчутті Радянській владі в Росії.

7. Ця боротьба і зіткнення українських і російських груп контрреволюції, стихійно зростаюче обурення, гнів, протест і відчай широких народних мас в обстановці зміни міжнародного становища – створюють для робітників і селян України надзвичайно сприятливі умови для спільної боротьби з робітником і селянином Росії як проти іноземних завойовників, так і проти буржуазно-поміщицької контрреволюції, в ім’я відновлення Радянської влади на території всієї України. Загальним завданням у цій боротьбі є об’єднання Радянської України з Радянською Росією, яке тільки і може забезпечити українським трудящим масам повну свободу національного й культурного розвитку.

8. Основним завданням Комуністичної партії України є в цих умовах – поглиблення і розширення партійного апарату, перенесення центра ваги організаційної діяльності на територію самої України, концентрація партійних сил переважно в робітничих пунктах України для організованого захоплення в них влади і одночасного створення організованих, дисциплінованих бойових військових частин, удар яких, координований з бойовими діями пролетаріату і селянства України, роздавить гетьманщину.

9. Щодо окупаційних військ, які залишаються на Україні, наша партія повинна докласти всіх зусиль, щоб спрямувати стихійно-бунтарський солдатський рух в загальне русло боротьби робітників і селян України й Росії проти капіталістів російських, українських, німецьких і англо-американських. Необхідно до максимуму розгорнути серед них агітаційну і пропагандистську роботу. На ділі треба проводити лозунги: «Братання з революційними австро-німецькими солдатами»«Разом з червоними німецькими й австрійськими солдатами про їх спільного ворога». На перший план в агітації треба висунути те, що революція в Німеччині є цілком назрілою, а Австро-Угорщина вступила вже у фазу розкладу монархії, і тільки спільна боротьба революційних німецьких робітників з робітниками й селянами Росії та України проти спільних ворогів може вивести трудящі маси Німеччини з того тупика, в який загнали їх пануючі класи. З цією ж метою необхідно встановити якнайтісніші організаційні й тактичні зв’язки з революційними пролетарями Німеччини та окупованих областей.

10. Особливу увагу партія повинна звернути на роз’яснення масам робітників і селян небезпеки англо-американської окупації, щоб підготувати їй збройний опір. Англо-американський імперіалізм несе робітникам і селянам таке саме рабство, що й імперіалізм німецький.

11. Поряд з тим необхідно, щоб наша партія організувала всіляку допомогу Радянській Росії в її боротьбі проти красновських банд, південної та добровольчої армій, які спираються на військову і матеріальну підтримку гетьманських властей.

У цій боротьбі мають бути застосовані всі засоби революційної масової боротьби.

12. Необхідно використовувати і керувати всіма проявами масового стихійного революційною руху робітників і селян України, який не повинен полягати в спалахах і несвоєчасних спробах загального виступу, що привели в минулому до розгрому багатьох ще не зміцнілих організацій.

13. Визнаючи необхідним масовий терор для ослаблення ворога, як з метою виснаження німецьких солдатів, так і особливо з метою знищення білогвардійців, офіцерів, жандармів, буржуазії, – партія рішуче і категорично висловлюється проти такої партизанської війни, особливо в прикордонній смузі, яка могла б втягти робітників України і Росії в несвоєчасний загальний виступ або полегшити німецькому командуванню внести в окупаційні війська озлобленість і згуртованість проти Радянської Росії. З огляду на можливе очищення окупаційними військами значних районів і зайняття цих районів білогвардійцями, які мобілізуються, – перед нашими місцевими організаціями стоїть завдання: враховуючи загальну обстановку і співвідношення сил, рішуче виступати для знищення цих білогвардійців, відновлюючи там, де є надія продержатись якийсь час, потрібний для організації сил опору, Радянську владу.

14. В усій цій підготовчій роботі партія повинна, спираючись на сили пролетарської Росії, координувати і підпорядковувати свої дії ЦК РКП, і тільки у згоді з ним вибрати момент загального виступу.

____________
Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. - Т. І. – С. 34-36.
//ukr-revolution.at.ua/publ/dokumenti/rezoljucija_ii_z39jizdu_kpbu/6-1-0-30



II з’їзд КП(б)У (другий всеукраїнський з’їзд Комуністичної Партії більшовиків України) — Москва, 17-22 жовтня 1918 р. На з’їзді було 125 делегатів, які представляли близько 9 тисяч комуністів підпільних партійних організацій України і Криму.

Порядок денний з’їзду:
1. Доповіді з місць;
2. Звіт ЦК КП(б)У;
3. Звіт Всеукраїнського Центрального Військово-Революційного Комітету (ВЦВРК);
4. Доповідь про міжнародне становище;
5. Доповідь про поточний момент;
6. Про святкування першої річниці Великої Жовтневої Соціалістичної Революції;
7. Про взаємовідносини між партійними організаціями і ревкомами;
8. Про ставлення до партії лівих соціалістів-революціонерів, лівих бундівців та ін.партій, які заявили про визнання платформи Радянської влади;
9. Про Статут КП(б)У;
10. Про час скликання ІІІ з’їзду КП(б)У;
11. Вибори керівних органів КП(б)У.

Обрано Центральний Комітет у складі 15 членів та 15 кандидатів у члени ЦК і Ревізійну комісію КП(б)У у складі 3 членів та 2 кандидатів.

Члени ЦК КП(б)У:
Артем (Сергеєв Федір Андрійович), Безчетвертний (Ніколаєв) Микола Ілліч, Грузман Шулим Айзикович, Дробніс Яків Наумович, Закс (Гладнєв) Самуїл Маркович, Затонський Володимир Петрович, Зимак Олександр Йосипович, Квірінг Емануїл Йонович, П’ятаков Юрій Леонідович, Реут Михайло Венедиктович, Слинько Петро Федорович, Сталін Йосип Віссаріонович (член ЦК КП(б)У в період між ІІ та ІІІ з’їздами КП(б)У, 17-22 жовтня 1918 р. — 1-6 березня 1919 р.), Тарський (Соколовський) Леонід Львович, Шварц Ісак Ізраїльович, Яковлєв Яків Аркадійович.

Кандидати в члени ЦК КП(б)У:
Амосов Іван Карпович, Близниченко Андрій Омелянович, Винокуров-Наумов Наум Михайлович, Гамарник Ян Борисович, Жарко Панас Михайлович, Золотов Федір Михайлович, Клочко Володимир Юрійович, Косіор Станіслав Вікентійович, Луговий (Левінштейн) Олександр Васильович, Моршин І.Д., Ровнер Пінхус Лазарович, Скрипник Микола Олексійович, Смоляков Лазар Абрамович, Харечко Тарас Іванович, Черниш (Борисов) Б.В.

Члени Ревізійної комісії КП(б)У:
Бек (Бик) Йосип Мойсейович, Реут Михайло Венедиктович, Рябинська–Михайлова Є.

Кандидати в члени Ревізійної комісії КП(б)У:
Кропачов А.М. Моршин І.Д.

____________
//uk.wikipedia.org/wiki/I_з'їзд_КП(б)У
//uk.wikipedia.org/wiki/II_з'їзд_КП(б)У
//uk.wikipedia.org/wiki/III_з’їзд_КП(б)У



*ЗАБАВА
«Южная Советская Федерация»
(возможный набор «игрушек»):

Украинская Советская Федеративная Народная Республика (УСФНР) - провозглашена 18 марта 1918 г. ІІ Всеукраинским съездом Советов в Екатеринославе (ныне Днепропетровск). Признана Советом Народных Комиссаров самостоятельным государством 3 апреля 1918 г. Переименована в Украинскую Социалистическую Советскую Республику (УССР) решение Временного Рабоче-Крестьянского правительства Украины 6 января 1919 г. Окончательно упразднена 10 марта 1919 г. на ІІІ Всеукраинском съезда Советов в Харькове. 
Донецкая Советская Республика (Донецко-Криворожская /Криворогская Советская Республика) - провозглашена 12 февраля 1918 г. на IV областном съезде Советов Рабочих Депутатов Донецкого и Криворогского бассейнов в Харькове. С 19 марта 1918 г. в составе УСФНР. Ликвидирована постановление Совета Обороны РСФСР 17 февраля 1919 г
Донская Советская Республика - образование на территории Области Войска Донского с центром в Ростове-на-Дону, 23 марта - 4 мая 1918 г. Упразднена 30 сентября 1918 г. решением Президиума ВЦИК. 
Кубанская Советская Республика - образование на территории Кубанской области с центром в Екатеринодаре, 13 апреля - 30 мая 1918 г. Позднее вошла в Кубано-Черноморскую Советскую Республику. 
Одесская Советская Республика - образование на территории Херсонской и Бессарабской губерний с центром в городе Одессе, 18(31) января - 13 марта 1918 г
Таврическая Советская Республика (Советская Социалистическая Республика Тавриды) - образование на территории Крыма, 19 марта - 30 апреля 1918 г., центр - Симферополь. 
Черноморская Советская Республика - образование на территории Черноморской губернии с центром в Новороссийске, март - май 1918 г. Позднее вошла в Кубано-Черноморскую Советскую Республику.


ЗАБАВА
«Северо-Кавказская Советская Республика»
(набор «игрушек» - смотри выше, плюс):

Северо-Кавказская Советская Республика - образование в составе РСФСР. Провозглашена І съездом Советов Северного Кавказа в Екатеринодаре (ныне Краснодар) 7 июля 1918 г. Объединяла Кубано-Черноморскую, Ставропольскую и Терскую советские республики. Упразднена постановлением Президиума ВЦИК в декабре 1918 г
Кубано-Черноморская Советская Республика - образование в составе РСФСР в период с 30 мая по 6 июля 1918 г. Провозглашена в результате объединения Кубанской и Черноморской советских республик. Позднее вошла в Северо-Кавказскую Советскую Республику. 
Ставропольская Советская Республика - образование возникшее 1(14) января 1918 г. на территории бывшей Ставропольской губернии Российской империи с центром в Ставрополе. 8(21) января 1918 г. вошла в состав Советской России. 5-7 июля 1918 г. вошла в Северо-Кавказскую Советскую Республику РСФСР. 
Терская Советская Республика - образование в составе РСФСР, на территории бывшей Терской области Российской империи с центром в Пятигорске, затем - Владикавказе, март1918 г. - февраль 1919 г. С июля 1918 г. - в составе Северо-Кавказской Советской Республики.


ЗАБАВА
«Народный Секретариат»

Народный Секретариат Украинской Народной Республики (УНР) - исполнительный орган Временного Центрального Исполнительного Комитета (ЦИК) Советов Украины. Первое большевистское правительство (УНР (Советов)) сформированное в Харькове 12(25) декабря 1917 года в противовес Украинской Центральной Раде (УЦР) и Генеральному Секретариату УЦР-УНР. 
Народный Секретариат УНР (12(25) декабря 1917 г. - 18 марта 1918 г.) - занимался организацией массового ограбления всего и вся на подконтрольной ему территории республики («эвакуацией из Украины в Россию ценностей»), в частности ограблением Екатеринославской, Киевской, Полтавской, Черниговской, Харьковской, Херсонской губерний. При всем при этом нашел время объявить войну Генеральному Секретариату УЦР-УНР и принять постановление о создании в Украине Красной гвардии. 
Народный Секретариат УСФНР (Украинской Советской Федеративной Народной Республики (18 марта - 18 апреля 1918 г.) - безуспешно пытася вернуть «эвакуированные из Украины в Россию ценности украинским трудящимся». Видимо поэтому, как «правительство», затерялся уже через месяц после начала этой своей бур[н]ой деятельности. 
На первый план выходит Всеукраинское Бюро для руководства повстанческой борьбой против немецких оккупантов (Повстанбюро), 18 апреля 1918 г. - 5-12 июля 1918 г. - руководящий орган созданный решением Таганрогской сессии ЦИК Советов Украины. Меньше двух месяцев «борьбы» и мыслей о возвращении «эвакуированных ценностях» как не бывало. 
І cъезд КП(б)У состоявшийся в Москве 5-12 июля 1918 г. упомянул о Народном Секретариате и создал Всеукраинский Центрального Военно-Революционный Комитет (ВЦВРК), 5-12 июля - 28 ноября 1918 г. - руководящий орган по подготовке и проведению восстания рабочих и крестьян Украины против контроля над территорией Украины австро-немецких войск и режима гетьмана Павла Скоропадского. Еще 4 месяца «борьбы в московских ресторанах» и не осталось даже воспоминаний об «эвакуированных ценностях». 
28 ноября 1918 г. в Курске появляется Временное Рабоче-Крестьянское правительство Украины, сначала УСФНР, а с 6 января 1919 г. Украинской Социалистической Советской Республики (УССР). Именно 28 ноября 1918 г. формально можно считать последним днем существования Народного Секретариата - правительства УНР-УСФНР. Два месяца «непосильных трудов», месяц «крысячничества» и 7 месяцев «по умолчанию», 12(25) января 1917 г. - 28 ноября 1918 г.

Ред. – В. Ак-Мурза


Евгения Готлибовна Бош - Народный Секретарь внутренних дел, фактически первый руководитель Народного Секретариата ЦИК Cоветов УНР (12(25) января 1917 - 18 марта 1918), жена Георгия Пятакова, родилась 11(23) августа 1879 в Очакове Херсонской губернии (ныне Николаевской области) - застрелилась 5 января 1925 в Москве.

____________
//ru.wikipedia.org/wiki/Бош,_Евгения_Богдановна
//uk.wikipedia.org/wiki/Євгенія_Бош
//memory.sumy.ua/uryad.html
Николай Алексеевич Скрипник - Народный Секретарь торговли и промышленности, председатель Народного Секретариата ЦИК Советов УНР с 18 марта 1918, родился 25 января 1872 в селе Ясиноватая Бахмутского уезда Екатеринославской губернии (ныне г. Ясиноватая Донецкой области) - застрелился 7 июля 1933 в Харькове.

____________
«Пионер большевизма на Украине тов. М.О.Скрипник вместе с пионерами». Фото с «Универсального журнала», 1929.
//uk.wikipedia.org/wiki/Скрипник_Микола_Олексійович
//ru.wikipedia.org/wiki/Скрипник,_Николай_Алексеевич 
Договор об образовании СССР 1922 
Декларация об образовании СССР 1922 
Союзный рабоче-крестьянский договор между Российской Социалистической Федеративной Советской Республикой и Украинской Социалистической Советской Республикой 1920
Постановление Всеукрревкома О распространении на УССР декретов РСФСР 1920
Конституция Украинской Социалистической Советской Республики (УССР). Декларация прав и обязанностей трудящегося и экслуатируемого народа Украины 1919
Манифест Временного Рабоче-Крестьянского правительства Украины 1918
Конституция Российской Социалистической Федеративной Советской Республики (РСФСР) 1918
(ІІ) Декларация прав трудящегося и эксплуатируемого народа 1918
Декрет Центрального Исполнительного Комитета О роспуске Учредительного Собрания 1918
(І) Декларация прав трудящегося и эксплуатируемого народа 1918
Конфликт революций. Центральный Совет и Совет Народных Комиссаров («Генеральский» и Народный Секретариат УНР) 1917-1918
Декларация прав народов России (Иосифа Сталина) 1917
Съезд Народов и Областей России (Михаила Грушевского) 1917
Манифест Михаила Романова (Учредительное Собрание) 1917
Величайший Манифест (отречение Николая ІІ) 1917
Письмо Исполнительного комитета Александру ІІІ («Самая смелая и страшная петиция о правах») 1881
Народная Воля (Учредительное Собрание) 1879-1881
Земля и Воля 1878


//ru.wikipedia.org/wiki/Донецко-Криворожская_республика
//ru.wikipedia.org/wiki/Донская_Советская_Республика
//ru.wikipedia.org/wiki/Кубанская_Советская_Республика
//ru.wikipedia.org/wiki/Одесская_Советская_Республика
//dic.academic.ru/dic.nsf/es/56148/Таврическая
//ru.wikipedia.org/wiki/Черноморская_Советская_Республика
//ru.wikipedia.org/wiki/Северо-Кавказская_Советская_Республика
//ru.wikipedia.org/wiki/Кубано-Черноморская_Советская_Республика
//ru.wikipedia.org/wiki/Ставропольская_советская_республика
//ru.wikipedia.org/wiki/Терская_Советская_Республика
//ru.wikipedia.org/wiki/Народный_секретариат
//uk.wikipedia.org/wiki/Повстанбюро
//uk.wikipedia.org/wiki/Всеукраїнський_центральний_військово-революційний_комітет
//uk.wikipedia.org/wiki/Тимчасовий_Робітничо-Селянський_Уряд_України