середа, 13 липня 2005 р.

Александр Koнфиcaxop. На чем держится власть


Получить, завоевать и добиться власти намного проще, чем ею распоряжаться и удержать. Необходимо встраиваться в высокий темп жизни, ее изменений, формировать инструменты контроля, осуществлять прямую и косвенную регуляцию взаимодействия людей и системы общественных отношений, поддерживать оптимальный режим общественного существования.

Элиас Канетти дает наглядный пример выражения действий власти, проводя параллель с действиями дирижера. Дирижер стоит в одиночестве. Он находится на возвышении, хорошо видимый оркестру и залу. Все — и оркестранты, и слушатели подчиняются его движениям, приказания отдаются движениям руки или руки и палочки. Дирижер — вождь всех собравшихся в зале. Он видит весь оркестр, и каждый, в свою очередь, чувствует и знает, что он его видит и слышит. Дирижер всеведущ, ибо каждый из музыкантов знает лишь свою партию, а дирижер — всю партитуру. Он точно знает, что позволено каждому в определенный момент и что делает каждый в данный момент. Он видит и слышит каждого в любой момент, что дает ему свойство вездесущности. Он управляет всеми сторонами морального мира, мановением руки разрешает то, что должно произойти, и запрещает то, что не должно. Он «разворачивает» весь сценарий (партитуру) в его одновременности и последовательности, становясь владыкой мира.

Отношение к власти, ее восприятие людьми субъективно и зависит от того, в каком образе власть и властители будут представлены в сознании человека, с чем ассоциироваться, какие вызывать эмоции и т. д. От сложившегося отношения к власти зависит ее эффективность, устойчивость, успешность и в конечном итоге возможность власти добиться поставленных целей. Решить эти и многие другие задачи возможно только тогда, когда наряду с другими средствами будут реализовываться «принципы эффективности» политической власти.

Принцип сохранения. Он требует от политика и властителя отношения к власти как к единственно подлинной ценности, за которую необходимо бороться до конца. Все остальные ценности (в том числе обеспеченность, богатство и жизнь) — лишь производные от власти и с ее потерей теряются безвозвратно. Основная идея принципа — удержание и умножение власти всякими способами. С властью добровольно не расстаются (за редчайшим исключением); за власть борются, и борются до конца, несмотря на жертвы и цену, которая будет заплачена за ее сохранение. Власть подобна наркотику, от нее трудно отказаться, она ставит человека в пожизненную зависимость от себя.

Принцип своевременности. Основная идея этого принципа, дополняющего принцип сохранения, — не власть сама по себе как таковая нужна политику, а политик нужен власти. Формируется общественное мнение о том, что именно сейчас во власти должны быть люди, обладающие определенным, необходимым именно в настоящее время набором профессиональных, личностных, психологических качеств и характеристик. Использование принципа своевременности позволяет смягчить и объяснить характеристики принципа сохранения, дополнить и расширить его в смысловом плане.

Политик для создания собственного имиджа и восприятия в сознании людей должен представляться не слугой власти, а именно тем единственным, кто сейчас сможет распорядиться властью наиболее полно и эффективно для блага самих людей. Соблюдение этого принципа позволяет, во-первых, подчеркнуть исключительность политика, его незаменимость в данный исторический момент и, во-вторых, обеспечить поддержку со стороны населения. Этот принцип используется достаточно часто в практической политической деятельности, в частности при проведении избирательных кампаний. Не власть для политика, а политик для власти — основа соблюдения, использования и реализации принципа своевременности.

Принцип действенности. Власть — это действие. Она задает членам общества цель и диктует необходимые формы поведения, которого они должны придерживаться, чтобы достичь ее. Но если действенность начинает ослабевать, властители не прикладывают необходимых усилий для достижения поставленных целей, боятся использовать все имеющиеся в их распоряжении ресурсы, вся система властных отношений перестает работать. Власть становится бессильной, когда порядок поддерживается, но теряет способность действовать. Анализируя популярность политических деятелей, исследователи отмечают, что резкое падение популярности идет от бездействия перед лицом важных событий. Бездействие вредит больше, чем что-либо еще. Активность и принятие ответственности за события являются важнейшей составляющей имиджа политика. Действия, предпринимаемые политиком, должны быть решительными и поражать воображение объектов власти. Для политика нет большего греха, чем неполное использование им всех ресурсов и средств власти.

Носитель власти не должен пасовать перед трудностями и обстоятельствами. Он обязан справляться с ними, уметь подчинить их себе, заставить работать в свою пользу. Нерешительность в поступках и действиях не должна быть присуща человеку, обладающему властью. Нерешительность является показателем слабости и безволия политика. Инициатива всегда должна быть на его стороне и работать в его пользу. Политика должны характеризовать конкретные дела. Именно активность, способность действовать, показать свои возможности дают тот запас прочности, который позволяет властителю держать власть в своих руках.

Непростительная для политиков ошибка — боязнь использования активных мер, нерешительность, нежелание или неумение в необходимый момент в полной мере использовать потенциал власти, все ее механизмы и возможности. Кардинал Ришелье говорил: «Кто уклоняется от игры, тот ее проигрывает». Власть должна быть решительной, дееспособной, иначе она перестает быть властью. Политик, забывающий об этом принципе и не умеющий использовать его, становится «политическим трупом».

С. Н. Паркинсон отмечает, что люди никогда не восстают против тирании, но всегда — против власти слабеющей и колеблющейся. Человеку не свойственно ломиться в дверь, запертую на ключ и закрытую на засов (дееспособная власть). Удар, как правило, приходится в приоткрытую или шаткую дверь со сломанным замком. Власть, которую оспаривают и противоречиво интерпретируют, — уже не власть.

Многие характеризуют последнего российского государя Николая II как мученика, но его самая главная ошибка — незнание и неиспользование принципа действенности. Он сделал власть бессильной, позволил относиться к ней критически, не предпринял активных и действенных шагов для ее удержания и сохранения, нейтрализации противников. Цена его политической ошибки оказалась слишком дорогой. Уходить и уклоняться от борьбы в то время, когда необходимо использовать все возможные средства для сохранения и удержания власти, защиты ее от вооруженных оппонентов, не скрывающих своих намерений, — значит расписываться в своей слабости и бессилии, склонности к поражению, какие бы причины и оправдания при этом не выдвигались.

Необходимо отметить, что на самом деле насилие, подавление и диктатура противоречат подлинной природе власти. Постоянное насилие порождает апатию, безразличие и враждебность. Властителям всегда надо помнить об осмотрительности, которую Ж. Лафонтен назвал «матерью безопасности». Власть не должна представать в грубом виде, как сила ради силы, борьба ради борьбы. Для обеспечения этого необходима реализация следующего принципа — принципа адекватности.

Принцип адекватности. В обществе всегда существовали, существуют и будут существовать люди, не признающие действующих законов, норм и правил. Эти люди недовольны властью, постоянно критикуют ее, используя самые разные способы и средства. Такие люди всегда были, есть и будут. От того, каким образом власть реагирует на их недовольство, критику, оппозиционное отношение, настроение и поведение, зависит восприятие самой власти. Действия власти по отношению к таким людям должны быть адекватным действиям оппозиции. Если это критика со страниц газет и журналов, «самиздатовской» литературы, то реакция властей должна быть такой же. Если оппозиция в борьбе с властью использует формы экстремальной политики, власть должна реагировать соответствующим образом. Адекватная реакция на действия оппозиции — один из способов завоевания авторитета.

Принцип легитимности. Политика и политики зачастую не ограничивают себя как моральными, так и юридическими обязательствами. Во многом на основе этого формируется отношение к политике как к грязному делу. На самом деле политик при реализации своих планов и идей должен опираться исключительно на закон, вырабатывать правовой подход, подводить законодательную базу под все свои действия. Беззаконие самой власти ведет к беззаконию в обществе, утрате веры в справедливость и моральное право самих властителей осуществлять властные отношения. Принцип легитимности в полной мере осуществлял Иосиф Сталин. Один из ответов на вопрос о том, почему большинство людей так безропотно переносили и принимали как должное развернутый в стране террор, как раз и заключается в том, что все происходило исключительно по законам, законам того времени. Естественно, что не только использование принципа легитимности позволило создать практически полностью управляемый народ. Для обеспечения управляемости использовались в том числе знания законов психологии веры.

В. В. Крамник отмечает, что существует четкая связь между легитимностью и стабильностью. Легитимность власти, опирающаяся на законы, обеспечивает эффективную поддержку действий власти со стороны людей и стабильность политической системы в целом. Власть должна опираться на нормы, законы, традиции народа, его убеждения, ценности, установки и идеалы, разрабатывать «правила игры» в виде законов, не допуская его нарушений как со своей стороны, так и со стороны людей.

Принцип поддержки. Реализуемую концепцию смысла жизни, образа жизни, жизненной позиции и мировоззрения, политического и экономического устройства общества большинство людей могут разделять или не разделять, соглашаться или не соглашаться. Политикам необходимо сформировать, культивировать и поддерживать слой людей, для которых действующие законы являются их законами. По этим законам построена их жизнь, и именно они помогли достичь этим людям успеха, статуса, благосостояния. Надо добиться того, чтобы эти люди понимали, что если эти законы, нормы и правила изменятся, вместе с ними исчезнет и то, чего этот слой людей смог достичь. Власть должна создать «слой людей», так называемый средний класс, которые будут четко понимать, что своим успехом они обязаны именно этой власти. В таком случае власть получит с их стороны необходимую поддержку.

Реализация политиками принципов легитимности и поддержки приводит к образованию нового качественного типа отношений между субъектами и объектами власти — возникновению доверия, которое представляет собой согласие по поводу верований и ценностей.

Принцип скрытности. Э. Канетти пишет, что в ядре власти лежит тайна. К сфере власти относится неравное распределение просматриваемости. Властвующий должен видеть все насквозь, но не должен позволять «смотреть в себя». Он должен оставаться закрытым, его настроения и намерения никто не должен знать. В качестве успешного примера использования принципа скрытности Э. Канетти приводит правителя герцогства Милан Филиппа Мария, последнего Висконти. Э. Канетти отмечает, что никто не мог сравниться с ним в умении скрывать свою подлинную сущность. Он никогда не говорил прямо, чего хочет, а маскировал свои намерения особым способом выражения.

По отношению к объектам власти субъекты, реализующие властные отношения, должны быть возвышенными, недоступными и необъяснимыми для простых людей. Власть и властители должна быть покрыта неким налетом таинственности, непознанности, неразгаданности. Имеющий власть не должен позволять раскрыть себя в полной мере. В этом случае он может рассчитывать на успех в своей деятельности, на подчинение всех своей воле. Властитель должен слыть в некоторой степени сверхчеловеком. В полной мере этот принцип использовал И. Сталин. Деятельность политика, механизмы принятия решений, работа аналитических и других обеспечивающих служб должны проводиться в условиях конфиденциальности. Утечка информации — нарушение правил игры или заранее четко продуманный ход. Политик должен все знать, одновременно находиться везде и всюду, быть в курсе происходящих событий и управлять ими. Необходимо отметить, что если события инициируются самим политиком, то возможные последствия ему известны, просчитаны и заранее подготовлены.

Принцип понимания. Действия власти, итог того, к чему она стремится, должны быть понятными и понятыми людьми. Если действия власти будут непонятны или не поняты людьми, то от них будет невозможно добиться правильного и полного исполнения всех указаний власти. Власть, требующая тяжелых жертв и лишений ради неопределенных результатов, сможет заставить признать себя только в том случае, если ей придется присутствовать всегда и везде, определять поведение, отношения, чувства, эмоции и мысли всех членов общества. Иначе все общество будет напоминать героев известной басни Крылова «Лебедь, Рак и Щука». Объектам власти должна быть понятна конечная цель политики и политиков. Отсутствие понимания конечной цели действий власти ведет к тому, что общество теряет ориентиры, перестает понимать, куда и зачем оно движется, ради чего люди живут и работают. Принцип понимания соответствует понятию идеологии в обществе.

Что необходимо политику для успешной деятельности, опираясь на предложенные Макиавелли постулаты? Приведем некоторые советы, отметив, что они достаточно циничны, но, к сожалению, слишком часто используются нашими политиками в практической политической деятельности. Итак, необходимо:

  • отделить политику от морали и поставить силу и хитрость вместо закона. Парализовать индивидуальную интеллигентность и вводить народ в заблуждение своей внешностью;
  • держать в тайне от страны то, что происходит в мире, и от столицы — что происходит в провинции. Превращать инструменты мысли в инструменты власти;
  • требовать бесконечной апологии для каждого своего действия, самому учить других истории своего правления. Создавать преданных последователей, награждая их всякими лентами и безделушками и возводить культ узурпатора до степени религии. Создавать пустоту вокруг себя, чтобы таким образом быть самому незаменимым. Запечатлеть свое имя везде и всюду, так как капля воды точит гранит;
  • ослаблять общественное мнение, пока оно не погрузится в апатию, пользоваться выгодой превращения людей в доносчиков, управлять обществом посредством его же пороков;
  • говорить как можно меньше и не то, что думаешь, при этом изменить истинное значение слов.

Ниже приведены некоторые принципы власти, которые мы наблюдали в отечественной истории (Авторханов, 1992).

  • Для тех, кто из простых людей стал государем, мало трудностей бывает в возвышении, но чрезвычайно много в сохранении власти.
  • Все вооруженные пророки побеждали, невооруженные — терпели поражение. Характер людей варьируется — легче их убедить раз, но держать их в этом убеждении — трудно. Надо действовать так, чтобы тех, кто более уже не верит, заставить верить силой. Кто думает, что новые благодеяния заставляют забывать старые оскорбления, глубоко ошибается.
  • Люди меньше боятся наносить оскорбления тому, чья власть основана на любви, чем тому, кто управляет посредством страха. Любовь к государю основана на свободной воле людей, а страх — на воле государя. Мудрый государь должен опираться на то, что зависит от его собственной воли, а не на то, что зависит от воли других.
  • Имеются два метода борьбы: один — опираясь на закон, другой — действуя силой. Первый метод — метод людей, второй — метод зверей. Государь должен уметь пользоваться обоими. Обязанный так действовать, государь должен подражать и лисице, и льву. Лев не может защитить себя от капкана, а лисица — от волков. Надо быть лисицей, чтобы предвидеть капкан, и львом, чтобы устрашить волков.
  • Умный рулевой не должен дорожить доверием к нему, если это вредит его интересам. Хорошо казаться великодушным, верным, гуманным, искренним, религиозным.
  • В действиях людей, особенно государей, цель оправдывает средства. Государь, который боится собственного народа больше, чем иностранцев, должен строить тюрьмы.
  • Нельзя давать никакому государству уверенности в том, что ведется определенная (внешняя) политика, напротив, необходимо заставлять других думать, что все под сомнением.
  • Нет другого пути избежать лести, как дать людям знать, что они не оскорбляют тебя, если расскажут правду, но если кто-либо расскажет эту правду, то ты потеряешь его уважение.
  • Умный государь должен иметь Совет мудрых людей и дать им свободно говорить правду, но только о том, о чем их спрашивают, и ничего больше. Вне этого он не должен никого слушать, действовать обдуманно и быть твердым в своих решениях. Государь должен собирать Совет когда он хочет, а не тогда, когда хотят другие, и решительно отводить непрошеные советы. При этом государь должен ставить много вопросов и быть терпеливым слушателем.
  • Только те меры безопасности хороши, надежны и длительны, которые зависят от самого правителя и от его собственных способностей и умения предвидеть.

Александр Koнфиcaxop, 13 июля 2005 г.
//elitarium.ru/2005/07/13/na_chem_derzhitsja_vlast.html

Конец старого мира
Основы власти и властвования
Триада власти: сила, богатство и знание

photo: nnm.ru

вівторок, 5 липня 2005 р.

Національна комісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права 2005-2010




УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

{Указ втратив чинність на підставі Указу Президента

Про Національну комісію із зміцнення
демократії та утвердження верховенства права

{Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента
N 340/2006 (340/2006) від 03.05.2006
N 915/2006 (915/2006) від 31.10.2006
N 719/2007 (719/2007) від 20.08.2007
N 238/2009 (238/2009) від 13.04.2009}

З метою об'єднання зусиль органів державної влади, політичних партій, громадських організацій, інших інститутів громадянського суспільства для зміцнення в Україні демократії та утвердження верховенства права і відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України (254к/96-ВР) постановляю:

1. Утворити Національну комісію із зміцнення демократії та утвердження верховенства права як консультативно-дорадчий орган.

2. Затвердити Положення про Національну комісію із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (додається).

3. Призначити ГОЛОВАТОГО Сергія Петровича Головою Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права. {Стаття 3 втратила чинність на підставі Указу Президента N 719/2007 (719/2007) від 20.08.2007} //www.uazakon.com/document/fpart43/idx43831.htm

4. Голові Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права подати в установленому порядку у місячний строк пропозиції щодо персонального складу Національної комісії.

Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 5 липня 2005 року
N 1049/2005

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 5 липня 2005 року N 1049/2005

ПОЛОЖЕННЯ
про Національну комісію із зміцнення
демократії та утвердження верховенства права

1. Національна комісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (далі - Комісія) є постійно діючим консультативно-дорадчим органом при Президентові України, утвореним з метою сприяння досягненню Україною відповідності Копенгагенським критеріям 1993 року щодо набуття членства в Європейському Союзі в частині забезпечення стабільності та ефективності функціонування відповідних інститутів, які гарантують демократію, верховенство права, додержання прав людини і захист меншин (далі - політична складова Копенгагенських критеріїв), виконанню відповідних положень Плану дій "Україна - Європейський Союз" (994_693).

2. Комісія у своїй діяльності керується Конституцією (254к/96-ВР) та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, а також цим Положенням.

3. Основними завданнями Комісії є:

підготовка пропозицій щодо досягнення Україною відповідності політичній складовій Копенгагенських критеріїв та виконання відповідних положень Плану дій "Україна - Європейський Союз";

проведення моніторингу ефективності реалізації нормативно-правових актів стосовно відповідності вимогам політичної складової Копенгагенських критеріїв і відповідних положень Плану дій "Україна - Європейський Союз" та підготовка проектів відповідних законодавчих, інших нормативно-правових актів;

підготовка довідкових матеріалів, що стосуються питань відповідності вимогам політичної складової Копенгагенських критеріїв, виконання відповідних положень Плану дій "Україна - Європейський Союз", вжиття заходів до висвітлення цієї роботи в засобах масової інформації;

підготовка пропозицій щодо розвитку законодавства з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, реалізації конституційного принципу захисту судом прав і свобод людини і громадянина. {Пункт 3 доповнено абзацом згідно з Указом Президента N 340/2006 (340/2006) від 03.05.2006}

4. Комісія для виконання покладених на неї завдань має право:

звертатися в установленому порядку до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій для одержання інформації та документів, необхідних для її роботи;

залучати в разі потреби в установленому порядку представників виконавчої влади, експертів, науковців (за погодженням з їх керівниками) до опрацювання окремих питань;

утворювати підкомісії, тимчасові робочі та експертні групи для опрацювання окремих питань;

організовувати наукові конференції, семінари, наради тощо з питань, що належать до її компетенції.

5. Комісія утворюється у складі Голови, заступника Голови, відповідального секретаря та інших членів Комісії, які виконують свої обов'язки на громадських засадах. {Абзац перший пункту 5 в редакції Указу Президента N 238/2009 (238/2009) від 13.04.2009}

Голова Комісії призначається та увільняється від виконання обов'язків Президентом України. {Абзац пункту 5 в редакції Указу Президента N 238/2009 (238/2009) від 13.04.2009}

Голова Комісії є членом Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом).

Персональний склад Комісії за поданням її Голови затверджує Президент України.

6. Голова Комісії:

здійснює керівництво діяльністю Комісії;

визначає порядок її роботи;

головує на її засіданнях;

представляє Комісію у взаємодії з органами виконавчої влади,
підприємствами, установами, організаціями, а також у відносинах з
міжнародними організаціями;

регулярно, не рідше одного разу на місяць, інформує Президента України про діяльність Комісії.

7. Основною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться у разі потреби, але не рідше одного разу на квартал. Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більшість її членів. Делегування членами Комісії своїх повноважень іншим особам не допускається.

Рішення Комісії приймаються більшістю голосів присутніх на засіданні членів Комісії. У разі рівного розподілу голосів голос Голови Комісії є вирішальним.

Рішення Комісії оформлюється протоколом, який підписує Голова Комісії.

Рішення Комісії мають рекомендаційний характер і є обов'язковими для розгляду органами виконавчої влади і посадовими особами, яким вони адресовані.

8. У разі виникнення потреби у прийнятті законодавчих актів, актів Президента України чи Кабінету Міністрів України з питань, що розглядаються на засіданні Комісії, пропозиції з цих питань на розгляд Комісії вносяться разом з проектами відповідних нормативно-правових актів.

9. Забезпечення діяльності Комісії здійснюється Секретаріатом Президента України. {Пункт 9 в редакції Указу Президента N 915/2006 (915/2006) від 31.10.2006}

10. Комісія використовує в роботі бланк зі своїм найменуванням.

Державний секретар України О.ЗІНЧЕНКО
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1049/2005



УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про склад Національної комісії із зміцнення
демократії та утвердження верховенства права

Затвердити персональний склад Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права, утвореної Указом Президента України від 5 липня 2005 року N 1049 (1049/2005) (додається).

Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 31 серпня 2005 року
N 1223/2005

ЗАТВЕРДЖЕНО
 Указом Президента України
 від 31 серпня 2005 року, N 1223/2005

СКЛАД
Національної комісії із зміцнення демократії
та утвердження верховенства права

ГОЛОВАТИЙ Сергій Петрович - голова підкомітету Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, Голова Комісії

ЗВАРИЧ Роман Михайлович - Міністр юстиції України, заступник Голови Комісії

АВЕР'ЯНОВ Вадим Борисович - завідувач відділу державного управління та адміністративного права Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

БАЛАКЛИЦЬКИЙ Іван Ілліч - Голова Державної судової адміністрації України

Данило БІЛАК - старший радник з питань демократичного врядування та верховенства права ПРООН, радник Прем'єр-міністра України на громадських засадах (за згодою)

БОЙКО Віталій Федорович - Голова Верховного Суду України у відставці (за згодою)

БУТЕЙКО Антон Денисович - перший заступник Міністра закордонних справ України

ВАСИЛЕНКО Володимир Андрійович - представник України у Комісії ООН з прав людини, консультант аналітичного відділу Департаменту секретаріату Міністра закордонних справ України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

ВАСИЛЕНКО Юрій Олександрович - суддя апеляційного суду міста Києва у відставці (за згодою)

ВОЙТЮК Ірина Анатоліївна - ректор Академії суддів України, кандидат юридичних наук

ДОВГЕРТ Анатолій Степанович - завідувач кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

ДРІЖЧАНИЙ Ігор Васильович - заступник Голови Служби безпеки України

ЗАЙЦЕВ Юрій Євгенович - головний редактор журналу "Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі" (за згодою)

КИСІЛЬ Василь Іванович - старший партнер Адвокатського об'єднання "Василь Кисіль і Партнери", адвокат (за згодою)

КОЗЬЯКОВ Сергій Юрійович - партнер Адвокатського об'єднання "Сергій Козьяков і Партнери", адвокат (за згодою)

КОЗЮБРА Микола Іванович - професор Національного університету "Києво-Могилянська академія", доктор юридичних наук, суддя Конституційного Суду України у відставці (за згодою)

КОЛІУШКО Ігор Борисович - голова Центру політико-правових реформ (за згодою)

КОНДИК Павло Михайлович - заступник начальника управління правового аналізу та експертизи Юридичного департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України

КУРДЕЛЬЧУК Данило Маркович - президент Української іноземної юридичної колегії (за згодою)

МАРТИНЕНКО Петро Федорович - декан юридичного факультету Міжнародного Соломонового університету, кандидат юридичних наук, суддя Конституційного Суду України у відставці (за згодою)

МОЦИК Олександр Федорович - Перший заступник Державного секретаря України

МУСІЯКА Віктор Лаврентійович - народний депутат України (за згодою)

ОНОПЕНКО Василь Васильович - Голова Комітету Верховної Ради України з питань правової політики (за згодою)

ПОЛУДЬОННИЙ Микола Миколайович - Радник Президента України

РОМАНОВ Роман Валерійович - менеджер програми "Верховенство права" Міжнародного фонду "Відродження" (за згодою)

САФУЛЬКО Сергій Федорович - член Вищої ради юстиції, голова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при Кабінеті Міністрів України (за згодою)

СКУРИДІН Володимир Геннадійович - адвокат (за згодою)

СТРЕТОВИЧ Володимир Миколайович - Голова Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією (за згодою)

ТКАЧУК Анатолій Федорович - голова Інституту громадянського суспільства (за згодою)

ШЕВЧЕНКО Ігор Анатолійович - керуючий партнер юридичної фірми "Шевченко, Дідковський і Партнери", адвокат (за згодою)

ШЕВЧУК Станіслав Володимирович - виконуючий обов'язки професора Міжнародного Соломонового університету, кандидат юридичних наук (за згодою)

ШИШКІН Віктор Іванович - доцент Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат юридичних наук (за згодою)

ЯВОРСЬКИЙ Володимир Михайлович - виконавчий директор всеукраїнської асоціації громадських організацій "Українська Гельсінська спілка з прав людини" (за згодою).

Державний секретар України О.ЗІНЧЕНКО
//www.uazakon.com/document/fpart40/idx40108.htm



УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

{Указ втратив чинність на підставі Указу Президента
N 478/2010 (478/2010) від 02.04.2010}

Про внесення зміни до Указу Президента України
від 5 липня 2005 року N 1049

Внести зміну до Положення про Національну комісію із зміцнення демократії та утвердження верховенства права, затвердженого Указом Президента України від 5 липня 2005 року N 1049 (1049/2005) "Про Національну комісію із зміцнення демократії та утвердження верховенства права", виклавши пункт 9 в такій редакції:

"9. Забезпечення діяльності Комісії здійснюється Секретаріатом Президента України".

Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 31 жовтня 2006 року
N 915/2006
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/915/2006



УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

{Указ втратив чинність на підставі Указу Президента
N 478/2010 (478/2010) від 02.04.2010}

Питання Національної комісії із зміцнення
демократії та утвердження верховенства права

Відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України (254к/96-ВР) постановляю:

1. Визначити пріоритетом діяльності Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права на період до завершення законодавчого забезпечення судової реформи підготовку проектів законів з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів на засадах верховенства права, гарантування права особи на справедливий суд, а також довідкових матеріалів з цих питань, проведення моніторингу проходження відповідних законопроектів.

2. Призначити ОНІЩУКА Миколу Васильовича Головою Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права, звільнивши з цієї посади С. Головатого.

У зв'язку з цим визнати такою, що втратила чинність, статтю 3 Указу Президента України від 5 липня 2005 року N 1049 (1049/2005) "Про Національну комісію із зміцнення демократії та утвердження верховенства права".

3. Голові Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права М. Оніщуку подати до 1 вересня 2007 року пропозиції щодо оновлення персонального складу Національної комісії.

Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 20 серпня 2007 року
N 719/2007
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/719/2007



УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

{Указ втратив чинність на підставі Указу Президента
N 478/2010 (478/2010) від 02.04.2010}

Про новий склад Національної комісії
із зміцнення демократії та утвердження
верховенства права

{Із змінами, внесеними згідно з Указами Президента
N 464/2008 (464/2008) від 21.05.2008
N 238/2009 (238/2009) від 13.04.2009
N 822/2009 (822/2009) від 13.10.2009}

Відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України (254к/96-ВР) постановляю:

1. Затвердити новий персональний склад Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (додається).

2. Визнати таким, що втратив чинність, Указ Президента
України від 31 серпня 2005 року N 1223 (1223/2005 ) "Про склад Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права".

Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 24 вересня 2007 року
N 914/2007

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 24 вересня 2007 року N 914/2007

СКЛАД
Національної комісії із зміцнення демократії
та утвердження верховенства права

ОНІЩУК Микола Васильович - Міністр юстиції України, кандидат юридичних наук, Голова Комісії

СТАВНІЙЧУК Марина Іванівна - заступник Глави Секретаріату Президента України - Представник Президента України у Конституційному Суді України, заступник Голови Комісії

КУРДЕЛЬЧУК Данило Маркович - президент Української іноземної юридичної колегії, адвокат, відповідальний секретар Комісії (за згодою)

АВЕР'ЯНОВ Вадим Борисович - завідувач відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України, член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук (за згодою)

АНДРЕЙЦЕВ Володимир Іванович - президент Євразійської асоціації правничих шкіл та правників, академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук (за згодою)

БАЛАКЛИЦЬКИЙ Іван Ілліч - Голова Державної судової адміністрації України (за згодою)

БОЙКО Андрій Михайлович - декан юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат юридичних наук (за згодою)

БОЙКО Віталій Федорович - колишній Голова Верховного Суду України, суддя Верховного Суду України у відставці, кандидат юридичних наук (за згодою)

ВАРФОЛОМЕЄВА Тетяна Вікторівна - ректор Академії адвокатури України, член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук (за згодою)

ВАСИЛЕНКО Володимир Андрійович - представник України у Комісії ООН з прав людини, радник відділу оперативного реагування Департаменту секретаріату Міністра закордонних справ України, доктор юридичних наук

ВЕРБЕНСЬКИЙ Михайло Георгійович - заступник Міністра внутрішніх справ України - начальник Головного штабу, кандидат юридичних наук

ВОЗНЮК Володимир Денисович - перший заступник начальника Управління правового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України, суддя Конституційного Суду України у відставці

ВОЙТЮК Ірина Анатоліївна - ректор Академії суддів України, кандидат юридичних наук (за згодою)

ГНАТЕНКО Андрій Васильович - голова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України (за згодою)

ДОВГЕРТ Анатолій Степанович - завідувач кафедри міжнародного приватного та митного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук (за згодою)

ЄВДОКИМОВ Валерій Олександрович - голова Союзу юристів України, президент Світового Конгресу українських юристів, президент Всесвітньої асоціації юристів, кандидат юридичних наук (за згодою)

ЗАХАРОВ Євген Юхимович - співголова Харківської правозахисної групи (за згодою)

КИСІЛЬ Василь Іванович - старший партнер Адвокатського об'єднання "Юридична фірма "Василь Кісіль і Партнери", адвокат, доктор юридичних наук (за згодою)

КОЗЮБРА Микола Іванович - завідувач кафедри державно-правових наук Національного університету "Києво-Могилянська академія", суддя Конституційного Суду України у відставці, член-кореспондент Академії правових наук України, доктор юридичних наук (за згодою)

КОЛІУШКО Ігор Борисович - голова правління Центру політико-правових реформ (за згодою)

КОНДИК Павло Михайлович - заступник Міністра Кабінету Міністрів України - начальник Управління правового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України (за згодою)

КОННОВ Сергій Володимирович - президент Всеукраїнської громадської організації "Асоціація правників України", старший партнер Адвокатської контори "Коннов і Созановський" (за згодою)

КРИВЕНКО Віктор Васильович - голова Судової палати в адміністративних правах Верховного Суду України, кандидат юридичних наук (за згодою)

МАРТИНЕНКО Петро Федорович - декан юридичного факультету Міжнародного Соломонового університету, суддя Конституційного Суду України у відставці, кандидат юридичних наук (за згодою)

МЕДВЕДЬКО Олександр Іванович - Генеральний прокурор України (за згодою)

МЕЛЬНИК Микола Іванович - керівник служби Голови Верховного Суду України, доктор юридичних наук (за згодою)

НАЛИВАЙЧЕНКО Валентин Олександрович - Голова Служби безпеки України

ОСЕТИНСЬКИЙ Анатолій Йосипович - заступник Голови Вищого господарського суду України, кандидат юридичних наук (за згодою)

ПАСЕНЮК Олександр Михайлович - Голова Вищого адміністративного суду України (за згодою)

ПИЛИПЧУК Петро Пилипович - голова Ради суддів України, Перший заступник Голови Верховного Суду України (за згодою)

ПОЛУДЬОННИЙ Микола Миколайович - заступник Міністра фінансів України

РАФАЛЬСЬКА Інна Владиславівна - голова Київської міської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (за згодою)

РОМАНОВ Роман Валерійович - директор програми "Верховенство права" Міжнародного фонду "Відродження" (за згодою)

САМОХВАЛОВ Віктор Панасович - член Президії Третейської палати України, кандидат юридичних наук, адвокат (за згодою)

ТАЦІЙ Василь Якович - президент Академії правових наук України, ректор Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, академік Національної академії наук України (за згодою)

ТКАЧУК Анатолій Федорович - заступник Міністра регіонального розвитку та будівництва України

ФУТЕЙ Богдан - суддя Федерального Суду Претензій Сполучених Штатів Америки (США), доктор права (за згодою)

ШЕВЧУК Станіслав Володимирович - професор Міжнародного Соломонового університету, доктор юридичних наук (за згодою)

ШИЦЬКИЙ Іван Богданович - суддя Верховного Суду України, кандидат юридичних наук (за згодою).

{Склад із змінами, внесеними згідно з Указами Президента N 464/2008 (464/2008) від 21.05.2008, N 238/2009 (238/2009) від 13.04.2009, N 822/2009 (822/2009) від 13.10.2009}

Глава Секретаріату
Президента України В.БАЛОГА
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/914/2007



УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

{Указ втратив чинність на підставі Указу Президента
N 478/2010 (478/2010) від02.04.2010}

Питання складу Національної комісії із зміцнення
демократії та утвердження верховенства права

На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 вересня 2007 року N 914 (914/2007) "Про новий склад Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права" вивести зі складу Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права В. Шишкіна.

Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 21 травня 2008 року
N 464/2008
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/464/2008



УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

{Указ втратив чинність на підставі Указу Президента
N 478/2010 (478/2010) від02.04.2010}

Питання Національної комісії із зміцнення демократії
та утвердження верховенства права

1. Внести до пункту 5 Положення про Національну комісію із зміцнення демократії та утвердження верховенства права, затвердженого Указом Президента України від 5 липня 2005 року N 1049 (1049/2005) "Про Національну комісію із зміцнення демократії та утвердження верховенства права", зміни, замінивши абзац перший двома абзацами такого змісту:

"5. Комісія утворюється у складі Голови, заступника Голови, відповідального секретаря та інших членів Комісії, які виконують свої обов'язки на громадських засадах.

Голова Комісії призначається та увільняється від виконання обов'язків Президентом України".

У зв'язку з цим абзаци другий і третій вважати відповідно абзацами третім і четвертим.

2. На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 вересня 2007 року N 914 (914/2007) "Про новий склад Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права" (зі зміною, внесеною Указом від 21 травня 2008 року N 464) (464/2008):

1) увести до складу Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права ВЕРБЕНСЬКОГО Михайла Георгійовича - заступника Міністра внутрішніх справ України - начальника Головного штабу, кандидата юридичних наук, КОЛІУШКА Ігоря Борисовича - голову правління Центру політико-правових реформ (за згодою), КУРДЕЛЬЧУКА Данила Марковича - президента Української іноземної юридичної колегії, адвоката, поклавши на нього обов'язки відповідального секретаря Комісії (за згодою), ОСЕТИНСЬКОГО Анатолія Йосиповича - заступника Голови Вищого господарського суду України, кандидата юридичних наук (за згодою), ФУТЕЯ Богдана - суддю Федерального Суду Претензій Сполучених Штатів Америки (США), доктора права (за згодою);

2) затвердити в складі Комісії таких осіб:

ОНІЩУК Микола Васильович - Міністр юстиції України, кандидат юридичних наук, Голова Комісії

ПУКШИН Ігор Гелярович - заступник Глави Секретаріату Президента України - Уповноважений Президента України з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України, заступник Голови Комісії

АНДРЕЙЦЕВ Володимир Іванович - президент Євразійської асоціації правничих шкіл та правників, академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук (за згодою)

ВОЗНЮК - перший заступник начальника Управління Володимир Денисович правового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України, суддя Конституційного Суду України у відставці

ЗАХАРОВ Євген Юхимович - співголова Харківської правозахисної групи (за згодою)

КОНДИК Павло Михайлович - заступник Міністра Кабінету Міністрів України - начальник Управління правового забезпечення Секретаріату Кабінету Міністрів України (за згодою)

НАЛИВАЙЧЕНКО Валентин Олександрович - Голова Служби безпеки України

ПОЛУДЬОННИЙ Микола Миколайович - заступник Міністра фінансів України

САМОХВАЛОВ Віктор Панасович - член Президії Третейської палати України, кандидат юридичних наук, адвокат (за згодою)

ТКАЧУК Анатолій Федорович - заступник Міністра регіонального розвитку та будівництва України

ШЕВЧУК Станіслав Володимирович - професор Міжнародного Соломонового університету, доктор юридичних наук (за згодою)

ШИЦЬКИЙ Іван Богданович - суддя Верховного Суду України, кандидат юридичних наук (за згодою);

3) вивести зі складу Комісії І. Дріжчаного, М. Корнієнка, С. Сафулька.

Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 13 квітня 2009 року
N 238/2009
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/238/2009



УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

{Указ втратив чинність на підставі Указу Президента
N 478/2010 (478/2010) від02.04.2010}

Про зміни у складі Національної комісії
із зміцнення демократії та утвердження
верховенства права

На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 вересня 2007 року N 914 (914/2007) "Про новий склад Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права" (зі змінами, внесеними Указами від 21 травня 2008 року N 464 (464/2008) та від 13 квітня 2009 року N 238) (238/2009):

увести до складу Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права СТАВНІЙЧУК Марину Іванівну - заступника Глави Секретаріату Президента України - Представника Президента України у Конституційному Суді України, поклавши на неї виконання обов'язків заступника Голови Комісії;

вивести зі складу Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права І.Пукшина, увільнивши його від виконання обов'язків заступника Голови Комісії.

Президент України В.ЮЩЕНКО
м. Київ, 13 жовтня 2009 року
N 822/2009
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/822/2009

13.04.2012 Сергей Головатый. Демократия у нас есть
14.03.2012 Сергій Головатий. Конституція - це акт народу
06.03.2012 Спів Головатий
06.03.2012 Комісія при Януковичу забракувала проект КПК Януковича 
01.03.2012 Указ Президента України №168/2012 Про деякі питання Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого, Марини Ставнійчук)
16.08.2011 Олександр Северин. Симулякр під венеціанським соусом
27.04.2011 Леонід Кравчук. Не поспішай, бо встигнеш
29.03.2011 Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська комісія). Висновок «Про концепцію створення і функціонування Конституційної Асамблеї в Україні» (Сергія Головатого)
11.03.2011 Сергій Головатий. Конституція 1996 року - це українська цінність. Але...
10.03.2011 Виталий Червоненко. Схватка за Конституционную Ассамблею
16.02.2011 Концепція створення і функціонування Конституційної Асамблеї (Сергія Головатого) 
09.12.2010 Указ Президента України №1116/2010 Питання Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого /положення, склад)
27.12.2005 Конституційна реформа 2004 року. Висновок Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого)