вівторок, 31 січня 2012 р.

Конституційна Асамблея - план по валу


Михайло Погребінський
Януковичу дали погану пораду. Створення Конституційної асамблеї - нісенітниця. Я проти цієї асамблеї. Я вважаю, що вона нікому не потрібна, в тому числі президенту. Мабуть, якісь радники його переконали, що цей інструмент йому знадобиться в майбутньому. Я не бачу тут криміналу. Правда, назвати цей орган потрібно було якось інакше. Припустимо, експертна рада при президенті. Але не потрібно було притягати сюди назву «Конституційна асамблея», яка викликає підозри в тому, що президент спробує обійти прийнятий порядок внесення змін в основний закон.

//news.liga.net/news/politics/599765-yanukovichu_dali_plokhoy_sovet_pogrebinskiy.htm

Володимир Філенко
Ця асамблея не має ніякого відношення до Конституційної асамблеї, тому що цей орган, як це відбувається в цивілізованих країна Євросоюзу, має обиратися, а не призначатися президентом.
Це просто дорадчий орган, який назвали епатажно асамблеєю. Але ж це окозамилювання, дурість повна. Навіщо? Щоб зберегти владу і не сісти у в'язницю знову. Янукович буде робити все що завгодно, лише б знову не потрапити за грати. Він відкрив ящик Пандори і буде за це відповідати. І мова тут навіть не про опозицію сьогодні, мова про прецедент. Уникнути в'язниці не вийде.

//news.liga.net/news/politics/599757-yanukovich_ne_khochet_snova_v_tyurmu_no_vykhoda_net_byutovets.htm

Леонід Грач
Президент монопольно керує всіма політичними процесами в Україні. Він має абсолютний вплив на парламент. Президент довів рік тому, що коли йому потрібно було змінити форму правління в країні, він легко знайшов для цього всі важелі. Зрозуміло, що в таких умовах будь-яка Конституційна асамблея - проста балаканина. Президент ніколи не допустить зменшення своїх повноважень. Все, чого хоче ця людина - більше повноважень, і правити, не озираючись. І менше всього, зрозуміло, Януковича хвилює думка вищого органу влади в країні - народу.

//news.liga.net/news/politics/599751-grach_yanukovich_khochet_pravit_ne_oglyadyvayas_ni_na_kogo.htm

Павло Жовніренко
В країні купа проблем, створених цією владою. Погратися з Конституцією - один з кращих способів відвернути увагу людей від справжніх і важливих питань - платежів, комуналки, тарифів, виплат, Тимошенко, свободи слова. 
Демонструє (Янукович - ред.) неймовірну розтяжку. Так сісти на шпагат і зіпсувати відносини з усіма сусідами відразу не виходило ще ні в одного президента, жоден його попередник до такого не скочувався. Тепер закинули тему (Конституційної Асамблеї - ред.), яка буде шуміти навіть після виборів до Верховної Ради.

//news.liga.net/news/politics/599748-ekspert_o_yanukoviche_do_takogo_ne_skatyvalsya_ni_odin_prezident.htm

Володимир Фесенко
Початковим завданням Конституційної асамблеї при президенті Вікторі Януковичу було продемонструвати українцям і світові, що президент, який повернув собі повноваження Кучми, готовий до діалогу.
Варто пам'ятати, що Конституційна асамблея з'явилася в кінці 2010 року (на початку 2011 р. - ред.). У той час з рейтингами Януковича ще все було в порядку. Так що я не вважаю, що створення асамблеї було пов'язано з бажанням так чи інакше продавити кандидатуру Януковича на другий президентський термін - або обирати президента в парламенті, або будь-які інші подібні ідеї. Просто президенту, на тлі повернення повноважень Кучми, потрібно було показувати відкритий конституційний процес, демонструвати демократію. 
Зрозуміло, існує ряд проблем з діючою Конституцією, які потрібно прибрати. Але на момент створення, я вважаю, основним завданням було продемонструвати всередині і зовні країни відкритість влади і готовність обговорювати питання. Деталі суспільство дізнається після парламентських виборів. До цього часу асамблея ні до чого конкретного не прийде. Все залежатиме від розстановки сил в наступному парламенті.

//news.liga.net/news/politics/599739-fesenko_rasskazal_pochemu_yanukovichu_zagovoril_o_konstitutsii.htm

Юрій Кармазін
Ця так звана Конституційна асамблея у виконанні прислуги Януковича - Марини Ставнійчук, яка в адміністрації президента курирує цю тему, не легітимна. Президент намагається грати на понятті «Конституційна асамблея», яке є в цивілізованих країнах. Справжня асамблея призначається народом, а не створюється указами і в інтересах однієї людини з Банкової. У переліку дорадчих органів при президенті немає такої структури, як Конституційна асамблея. Отже, питання до прокурора: а хто за всю діяльність цього органу буде платити? Крім того, українську версію «Конституційної асамблеї» створює не легітимний президент. Янукович обирався під абсолютно інші повноваження, але вирішив, що може повернути собі владу Кучми, правити і царювати вічно. Але так не буде.

//www.day.kiev.ua/3037757

Володимир Зубанов
Конституцію неминуче потрібно вдосконалювати. Потрібно уточнювати повноваження президента, Кабінету міністрів та місцевих органів влади. 
Конституційна асамблея була створена президентом для того, щоб надати майбутньому документу більшої легітимності. Будь-які інші способи створення такого важливого для держави документа викличуть лише підозри в особистій вигоді. А орган, що складається з громадських організацій, відомих політиків та експертів - це зріз суспільства, зріз кращих умів, які зможуть зробити збалансований документ. 
Я проти обрання президента в парламенті та зміни форми правління в Україні з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську. Якщо таке буде запропоновано, я то вважаю, що так не можна. Для країни, якій потрібні реформи, потрібен сильний лідер. Ми ще не визначили спільні цілі, ми не знаємо, яку країну хочемо бачити у майбутньому. І якщо ми влаштуємо роздрай у парламенті, вибираючи там президента, то так можна догратися до розколу країни.

//news.liga.net/news/politics/599727-assambleya_utochnit_polnomochiya_vsekh_vetok_vlasti_regional.htm


Віталій Кулик
Приймати Конституцію чи зміни до неї буде не Конституційна асамблея. Є процедура, прописана в Основному законі, діючому - це парламент, і є кілька розділів Конституції, які приймаються на референдумі. Без волі парламентарів, без волі і опозиції, в тому числі, і без волі народу не можна буде прийняти в цілому оновлений закон. Тому ніхто нікого не виключає з процесу, немає ніякого сепаратного зговору.

Процес оновлення Конституції може затягнутися до 2015 року, і до цього часу ситуація в парламенті може змінитися (АП).

//24tv.ua/home/showSingleNews.do?ap_bez_zgodi_opozitsiyi_ta_suspilstva_konstitutsiyu_uhvaliti_ne_mozhna&objectId=182969

Андрій Павловський
План такий - винести його (проект конституції - ред.) на референдум, після цього, за наслідками референдуму, примусити його прийняти, а після цього подає Янукович в Конституційний суд, який каже що термін до нової Конституції перебування президента на посаді не враховується, тобто вибори 2015 року проводити не можна, заради цього це робиться. Це повністю білоруський варіант.

//24tv.ua/home/showSingleNews.do?ap_bez_zgodi_opozitsiyi_ta_suspilstva_konstitutsiyu_uhvaliti_ne_mozhna&objectId=182969

Сергій Таран
Проблема української Конституційної асамблеї полягає в тому, що набір до неї відбувається з особистої волі президента. Це нівелює саму ідею її створення, яка за своєю природою є позитивною. Вона полягає в тому, що люди, які не беруть безпосередню участь у політиці, але є професіоналами, пишуть Конституцію, яка потім затверджується у парламенті або на референдумі. Тоді цей документ не є компромісом партій. Люди будуть чудово розуміти, що ця асамблея – це цирк і профанація. Взагалі вона мала б отримати підтримку у суспільстві, але в нинішньому складі це неможливо. Це буде якась експертна група при Адміністрації президента. Статус асамблеї буде нівельований. У народу вже немає до неї довіри через те, що її створювали без консультацій із громадськістю. Поки вона не надала жодної концепції принципів формування та повноважень асамблеї. Якщо раптом влада змінить свій підхід, то для опозиції може з'явитися причина змінити свою позицію. За нинішніх умов вона не передумає.


//file.liga.net/person/670-mihail-pogrebinskii.html
//file.liga.net/person/298-vladimir-filenko.html
//file.liga.net/person/204-leonid-grach.html
//wlna.info/ukraine/28894-ekspert-yanukovich-sel-v-takoy-shpagat-chto-isportil-otnosheniya-so-vsemi-sosedyami.html
//file.liga.net/person/902-vladimir-fesenko.html
//file.liga.net/person/681-urii-karmazin.html?sphrase_id=18630
//file.liga.net/person/221-vladimir-zybanov.html
//www.newspb.ru/allnews/1359841/
//batkivschina.com/183-uryad-yanukovicha-azarova-krade-u-malozabezpechenih-smey-50-nalezhnih-yim-koshtv.html
//ua.glavred.info/archive/2008/09/30/134154-1.html

Юрій Костенко. Призначили винною... Конституцію



Тим не менш, Президент вже затвердив концепцію роботи асамблеї. Чи є нагальна необхідність за кожної влади шарпати українську Конституцію? І чи призведе це до "покращення життя вже сьогодні"?

Якщо в США за більше, ніж 200 років незалежності, накопичилось всього 27 конституційних поправок, які не змінювали суть Основного Закону, то Україна за 20 років незалежності спромоглася приміряти на себе фактично всі існуючі в світі конституційні моделі. До 1996 року в Україні існувала парламентська республіка, потім – президентська, 2006-2010 року, – змішана парламентсько-президентська. Нині країна знов повернулася до президентської форми правління та потужної вертикалі влади, схожої на ту, що існувала за часів Політбюро. Але всі випробувані моделі, які в розвинутих країнах світу забезпечують демократичний поступ та високий рівень життя, в Україні не дали очікуваного ефекту. Демократія, економіка, соціальні стандарти в Україні так і не наблизилися до європейських. Чому?

Кожен Президент, говорячи про необхідність чергових конституційних змін, навіть не згадував той факт, що в незалежній Україні всі ці роки залишаються відсутніми так звані конституційні закони, які створюють механізм втілення у життя конституційних норм, – політичних та економічних свобод, соціальних стандартів, судоустрою, земельного права тощо. Тобто всі 20 років незалежності, як і в радянські часи, наш Основний Закон лише декларує права, виконання яких не забезпечується українським законодавством. І цю ваду не виправили ні за однієї влади.

Ще однією невирішеною політичною проблемою України залишається "совкова" модель владного управління, коли з єдиного центру на кшталт Політбюро вирішуються всі питання, – від промислової політики і соціального захисту до розподілу сільських бюджетів. Українська система управління, що успадкувала всі каліцтва радянської системи – від монополії владних повноважень до ігнорування прав особи, – так і не була приведена у відповідність до базових демократичних засад. За 20 років незалежності так і не відбулося розподілу владних повноважень на три незалежні складові – законодавчу, виконавчу та судову владу. Адже 1991 року комуністи так і не були відсторонені від влади через стратегічні помилки тодішнього керівництва Народного Руху, тому владний комуністичний менталітет так і не зник з "Печерських пагорбів".

В усіх інших посткомуністичних країнах – державах Балтії, Польщі, Чехії, Угорщини тощо, – комуністичний менталітет було викорінено або в результаті виборів, або ж через люстрацію. Скажімо, в Литві правий "Саюдіс" (громадсько-політичний рух на кшталт Народного Руху) виборов більшість у парламенті та сформував уряд без комуністів ще після виборів 1990 року. У Польщі та інших європейських країнах після політичного розгрому комуністів їх примусово відлучили від владних повноважень, завдяки законам про люстрацію, які прийняли парламенти. Це принципове оновлення влади дозволило в короткі терміни сформувати демократичні засади влади, європейську ринкову економіку і потужний середній клас.

Так звана демократична українська влада, на відміну від польської чи литовської, так і залишилася з комуністичним менталітетом. Саме тому в економічній політиці незалежної України підхід "дєдушкі Лєніна", який розглядав приватне підприємництво як найбільшого ворога "рабочє-крєстьянской власті", залишається незмінним і сьогодні. За 20 років незалежності в Україні так принципово і не змінена енерговитратна та збиткова структура економіки (домінують "радянські" сировинні галузі виробництва), а зарегульованість підприємницької діяльності (обсяги малого підприємництва у нас лише 10%) не дозволяють радикально збільшувати доходи державного бюджету. Більше 15 років вони залишаються на рівні 30-35 млрд. дол. Для порівняння: польський бюджет перевищує український майже у п'ять разів. Більшу частину доходів європейської ринкової економіки, як відомо, забезпечує не великий капітал, а малий та середній підприємець.

Попри неодноразові переписування Конституції українськими комуністами та їх бюрократичними нащадками, ми так і не побачили реальних реформ і в українському селі. Притаманний українському селянству поклик до приватного господарювання був знищений нащадками "дєдушкі Лєніна" ще на початках незалежності. Селяни-одноосібники та фермери, які вижили у боротьбі з державним чиновником, перебувають на межі збитковості та обробляють в Україні не більше 3% сільськогосподарських угідь. В той же час, в країнах ЄС фермери складають 90% від загальної чисельності сільгоспвиробників, що дає і робоче місце на селі, і доходи місцевому бюджету.

Внаслідок політичного засилля в українській владі колишніх комуністів, а також відтворення "совкової" моделі влади їх номенклатурними нащадками, Україна за статками громадян опинилася останньою в Європі. Впродовж 20 років незалежності влада лише змінює політичні обгортки, – як-то "уряд реформаторів", "народний президент", "демократична більшість" тощо. Змінюються також портрети наших "гетьманів", але залишається незмінною сутність української політики, – вона як була комуністичною, "совково-дубовою", адміністративною, такою й залишається. Українська влада – чи "народна", чи "антинародна" – виховувалася у колисці адміністративно-командної системи й в принципі не визнає права людини ні на яку економічну свободу та приватну ініціативу. Підтвердженням цього висновку є відсутність суттєвих економічних зрушень за майже п'ятирічну діяльність "помаранчевих" реформаторів та демократичної більшості ВР, яка була утворена в 2007 році. Які законодавчі системні кроки було зроблено за той час, щоб Україна, як, приміром, Грузія, піднялася з 118 до 4 місця за умовами ведення бізнес-діяльності? Нагадую, що президент Саакашвілі зі своєю демократичною більшістю парламенту досяг таких результатів всього за 2 роки.

Що, приміром, зробила загалом українська влада – попередня-"антинародна", нинішня-"антиукраїнська" чи "помаранчева"-проукраїнська, – для посилення енергетичної незалежності України? Замість опори на національні енергоресурси, будівництва альтернативних маршрутів енергопостачання, усі без виключення можновладці продовжують бити поклони перед Росією, – від Тимошенко до Азарова. Така поведінка українських керманичів абсолютно не залежить від їх політичного кольору, бо головна вада нашої доморощеної влади – стара ментальність, базована на адміністративному радянському підході та українській колоніальній меншовартості.

Щоб прискорити демократичний поступ, не Конституцію потрібно міняти, а в першу чергу створювати європейську систему контролю за владою з боку суспільства. Це досягається за рахунок демократичних виборів, коли кожні 4-5 років влада звітує перед народом. І народ судить про досягнення влади не по статистичних даних, а по тому, що кожна українська родина має у себе на столі. Щоб система демократичних виборів працювала ефективно, виборець має чітко знати, яка політична партія чи коаліція є владою, і які політичні сили (підкреслюю, не лідери-вожді, а саме ідеологічні партії) є в опозиції.

В Україні такої системи виборів всі 20 років незалежності не існувало. З 1990 по 1998 рік у нас працювала чисто мажоритарна система, яка делегувала до парламенту не політичну силу, спроможну формувати більшість, а політиків-одинаків, які часто-густо підкоряються інтересам влади, а не суспільства. Змішана система (1998-2006 рр.) також не забезпечила чіткої політичної персоніфікації парламентської більшості, а відтак – не дала громадянам можливості контролювати владу через її зміну, бо ніхто не знає, хто при владі. Згадаймо, – політичну перемогу на виборах 2002 року отримав блок Віктора Ющенка "Наша Україна", але більшість парламенту, завдяки мажоритарникам-перебіжчикам, продовжувала контролювати діюча на той час владна команда, яка програла вибори. Лише партійно-політична виборча система дає можливість змінювати владу за результатами її роботи. Наприклад, "помаранчевих" в результаті виборів 2009 року змінили "біло-блакитні". Однак сьогодні Україна знову повернулася до моделі виборів, коли 50% парламенту будуть політично персоніфіковані, а решта – ні.

Демократична система роботи влади полягає в тому, що державна політика здебільшого віддзеркалює не особисті інтереси депутата-мажоритарника, а інтереси найчисельніших прошарків населення. Тому у будь-якій демократичній державі світу на виборчих перегонах між собою конкурують не лідери-вожді, а найбільші складові суспільного інтересу у вигляді ідеологічних партій. Одна з них – це виробничий інтерес суспільства, бо без виробництва не буде ні грошей, ні пенсій, ні ковбаси, ні сала, ні чобіт. Гарні умови для виробничої діяльності всіх форм власності, – і державної, і приватної, і корпоративної, – забезпечують праві політичні сили. Друга величезна складова суспільного інтересу – це інтерес робітника, який вимагає за свою роботу високої платні та соціальних стандартів. Його інтереси представляють здебільшого ліві партії. Між цими двома суспільними інтересами – виробничим та соціальним – і відбувається політична боротьба.

В часи економічної скрути виборець більше голосує за праві політичні сили, бо вони реанімують економіку, наповнюють бюджет, створюють робочі місця. Коли в бюджеті є, що ділити, тоді на політичну арену виходять ліві партії, які обіцяють віддати виборцям все, що накопичили праві, – у вигляді соціальних програм, високих пенсій та зарплати. І таке коливання державної політики – від економічних пріоритетів до соціальних, – відбувається в середньому кожні 5-8 років у всіх країнах ЄС та США.

На моє переконання, майбутнє України – за потужною правою командою, яка за прикладом посткомуністичних країн Європи зможе, нарешті, вибороти більшість у парламенті, сформувати уряд, витіснивши "совкову" номенклатуру, та, врешті-решт, проведе системні демократичні реформи на користь українського підприємця, національного виробника та середнього класу.

Юрій Костенко, 31 січня 2012 р.
//blogs.pravda.com.ua/authors/kostenko/4f281f1f034d4/

//radiosvoboda.org/content/article/24488042.html
//unp.net.ua/_nw/4/29235097.jpg

Конституційне фіаско Януковича та лікбез для опозиції


Бліцкриг з конституційною асамблеєю (Указ №31/2012) зазнає поразки і викликає саркастичні посмішки в юридичних середовищах. Технократичний підхід до конституційних змін як інструменту модернізації країни свідчить, що жоден з президентів країни не має уявлення про призначення, роль і сутність Основного закону.

Нагадаємо державним мужам класику світового конституціоналізму:

«...дійсна конституція країни – це фактичне співвідношення сил, що існує в країні і писана конституція лише тоді має міцність, коли відповідає реальному співвідношенню суспільних сил», Ф. Лассаль, 

або:

«Конституція здійснюється на практиці тільки тією стороною, що має найбільшу силу поза стінами парламенту», Дж. Ст. Мілль.

Як відомо, згідно з соціологічними опитуваннями, ані влада, ані псевдо-опозиція не мають ніякої сили поза стінами парламенту.

З огляду на ці визначення сутності конституції, поважних вчених, конституціоналістів та інших потенційних учасників асамблеї пошили (вибачте) в дурні... Їм не пояснили, для чого переписувати Конституцію. Адже підготовча робота до масштабних і швидких реформаційних змін насамперед передбачає бачення інституціональних, управлінських та інформаційно-технократичних перетворень, що в перекладі на доступну мову означає - технічне завдання, ідеологія та мета прийняття нової конституції, або внесення змін до діючої.

Для всіх це сьогодні загадка, хоча ми готували відповідні документи для попередніх президентів та до президента діючого. Нажаль, розуміння Конституції як інструменту посилення особистого впливу свідчить про хуторянське мислення і повну відсутність потенції до державотворення. Як наслідок – створення допоміжного органу з функціями експертної групи і невідповідною назвою - конституційна асамблея. Можливо, в адміністрації президента не володіють юридичним понятійним апаратом (не плутати з понятійним парламентським сленгом), але в світі прийнято вважати, що конституційна асамблея, або конституційні збори є органом установчої влади, що обов’язково створюється за участі виборців, оскільки є інструментом прямої демократії. Про це, до речі, сказав один з найавторитетніших конституціоналістів Центральної та Східної Європи Володимир Шаповал.

Безліч політологів, експертів та політиків вже висловили свої критичні зауваження та відмовились працювати в такому органі. Правда, не всі заяви виглядають аргументованими та кваліфікованими. Так наприклад, паркетний опозиціонер А. Яценюк заявив, що Асамблея повинна працювати при Верховній Раді, тим самим в черговий раз продемонструвавши свою юридичну безграмотність і кон'юктурність.

В Рішенні Конституційного Суду від 11 липня 1997 року записано: «Отже, прийняття Конституції України Верховною Радою України було безпосереднім актом реалізації суверенітету народу, який тільки одноразово уповноважив Верховну Раду України на її прийняття. Це підтверджується пунктом 1 статті 85 Конституції України, яка не передбачає права Верховної Ради України на прийняття Конституції України, а також статтею 156 Конституції України, згідно з якою законопроект про внесення змін до розділів, які встановлюють засади конституційного ладу в Україні, після його прийняття у Верховній Раді України має затверджуватись всеукраїнським референдумом».

Рішення від 5 жовтня 2005 року: «Чинна Конституція України прийнята Верховною Радою України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей (преамбула Конституції України). Тобто при прийнятті 28 червня 1996 року Конституції України суверенна воля народу була опосередкована Верховною Радою України. Із нормативно-правового змісту положень частин другої, третьої статті 5 Основного Закону України, за якими народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні та народові належить право визначати і змінювати конституційний лад в Україні, випливає, що народ має право приймати нову Конституцію України».

В ті часи Конституційний Суд був ще незаангажований і приймав адекватні рішення, з яких випливає, що тільки народ має право приймати нову конституцію, а не Верховна Рада чи Президент. Делегітимація законодавчих та виконавчих органів влади позбавляє їх не тільки юридичного, але й морального права торкатись Конституції України. А скликання народних конституційних зборів буде проводитись з урахуванням міжнародної практики конституціоналізму за сприяння й під контролем світових держав та визнаних демократичних інститутів.

Конституція - це занадто серйозно, щоб довіряти її політикам.

Блог Юрия Збитнева, Реформация, 31.01.2012
//lb.ua/blog/yuriy_zbitnev/134515_konstitutsiyne_fiasko_yanukovicha_ta.html

//photo.99px.ru/i/?pid=19896

Під кого творитиме Основний Закон Конституційна Асамблея


Президент взявся за Конституцію

Здавалося б, навіщо чинній владі перейматися конституційною реформою, якщо ця влада й так успішно повернула собі повноваження Основного Закону 1996 року руками Конституційного суду? Але ж хочеться в очах Заходу виглядати принаймні легітимно. А крок КС свого часу викликав доволі критичну реакцію європейських інституцій. 
І найавторитетніший орган з питань конституційного права в Європі – Венеціанська комісія – чітко заявив, що рішення Конституційного суду “ставить питання про легітимність дій у минулому, оскільки інституції України працювали протягом кількох років на основі конституційних норм, пізніше визнаних неконституційними, пише УНІАН

Це також ставить питання легітимності щодо діючих інституцій, оскільки і Президент, і парламент були обрані відповідно до конституційних норм, які більше не визнаються дійсними. 


Президент України після цього рішення має набагато більше повноважень, ніж могли передбачити виборці, коли він обирався. Діяльність основних державних органів у даний час базується на основі правил, змінених судом, а не на правилах, змінених демократичним легітимним органом”.

Тож на Банковій вирішили, що потрібно внести зміни в Конституцію начебто в конституційний спосіб, щоб не було сумнівів у легітимності влади. І минулого тижня Віктор Янукович підписав указ про формування Конституційної асамблеї

За ідеєю Банкової, зміни до Основного Закону підготують 100 авторитетних українців, які знаються на праві й державотворенні та не перебувають на держслужбі.

Хто й навіщо мінятиме Конституцію?

Так хто й навіщо мінятиме Основний Закон України?

Віктор Мусіяка
– Зміни до Конституції справді необхідно вносити. У нинішньому стані конституційної матерії ми далі рухатися в демократичному європейському вимірі не можемо, – розповідає один з “батьків” першої Конституції України, соратник активного “регіонала” Володимира Сівковича Віктор Мусіяка. 

Конституція 1996 року приймалася в умовах великих внутрішніх і зовнішніх небезпек, коли нам необхідно було отримати нову державу і треба було створити, зберегти й використати відповідну концентрацію влади. Цей період минув. Зараз Конституція, яка закріплює порядок доволі жорсткої президентської влади, авторитарний режим, – це не є проєвропейський шлях розвитку держави. Владі доведеться йти на те, щоб демократизувати всю систему влади, органів самоврядування, які фактично знищені сьогодні з точки зору прав… Є і маса інших речей, які необхідно підправити.

Ініціатором створення Конституційної асамблеї офіційно виступив перший президент України Леонід Кравчук ще на початку 2010 року. Власне, він і став керівником робочої групи, яка опікувалася підготовкою майбутньої асамблеї. Проте, за словами Мусіяки, ідея Конституційної асамблеї пішла не від Леоніда Макаровича.

– Формування такої асамблеї досі пропонувалося різними громадськими організаціями. Мова йшла про орган, який мав би підкоригувати Основний Закон. Щоб до цієї Асамблеї обиралися фахівці в такий спосіб, як, скажімо, у Верховну Раду, і вони мали б тільки повноваження на підготовку змін до Конституції і припинили своє існування, коли завершиться процес прийняття цих змін.

Але ідея обрання членів Конституційної асамблеї за принципом виборів нардепів не пройшла. Конституційну асамблею вирішили створювати під крилом президента Януковича і його ж указом.

– Хто був проти формату обрання членів КА? – поцікавилися ми у Віктора Лаврентійовича.

– Не знаю. Напевно, були якісь дискусії в науково-експертній групі. Я був у групі консультантів при Інституті держави і права, яка допомагала готувати ці документи.

Відповідно до президентського указу, сотня майбутніх членів Конституційної асамблеї має бути сформована до 16 квітня 2012 року. Передбачено, щоб не менш як половину від її складу становили вчені-конституціоналісти та інші фахівці в галузі права. Пропозиції щодо третини кандидатур персонального складу КА (34 особи), схвалені більшістю голосів від загального складу Науково-експертної групи, вносяться президенту. А пропозиції щодо двох третин від персонального складу Асамблеї (66 осіб) вносять Януковичу безпосередньо різні громадські організації, аналітичні центри, політичні сили. Приміром, 14 кандидатур має запропонувати Національна академія наук.

Позиція опозиції

Крім учених-конституціоналістів та інших фахівців-правників, передбачається, що делегувати свого кандидата в Конституційну асамблею може кожна фракція та група в парламенті й низка політичних партій, які мають достатню підтримку населення. У концепції формування та організації діяльності Конституційної асамблеї названо і БЮТ, і НУ-НС, і «Фронт Змін», і Всеукраїнське об’єднання «Свобода», і “Удар”...

Та чи готова опозиція міняти Основний Закон разом з владою?

Ігор Гринів
– Зміни до Конституції – це одна з найтонших речей, які є в системі законотворення, – розповідає народний депутат від БЮТ Ігор Гринів.

– Недаремно так сильно захищена Конституція від можливості внесення змін. Це такий документ, який потрібно міняти дуже рідко. І якщо вже міняти – то міняти концептуально. У нас кожен президент під завершення своїх повноважень пробує пристосувати Конституцію під себе: або видумує собі посаду в новій Конституції, або хоче так перерозподілити повноваження, щоб знову залишитися при владі. Те, що робить сьогодні Янукович, – явно має характер легітимізації, збереження його повноважень через фактично ліквідацію посади президента. Є така недовіра: те, що пробує робити через асамблею Янукович, – це просто спроба будь-яким чином не києм, так палицею залишитися при владі. За таких умов наша фракція (хоча думаю, що й уся опозиція) грати з ним у цю гру не буде.

За словами Гриніва, бачення змін до конституції у БЮТ дуже просте: ключові питання виносяться на референдум. Спочатку радяться з людьми, а коли вже є концепція – за роботу беруться правники-фахівці, які мають відпрацювати юридичну техніку.

Арсеній Яценюк
– Зміни до Конституції готуються президентом Януковичем винятково для того, щоб залишитися у владі й після 2015 року, – переконаний лідер партії «Фронт Змін» Арсеній Яценюк. 

– Він прекрасно розуміє, що виграти наступні президентські вибори в нього шансів немає, якщо справи в країні так ітимуть і далі. Тому вигадує механізм, який допоможе йому залишитися президентом.

На його думку, залучення до Конституційної асамблеї опозиційних сил потрібне владі не для реального обговорення змін, а лише для створення видимості обговорення та легалізації цього процесу перед Заходом.

– Почати процес змін має Конституційна асамблея не імені президента Януковича, а імені народу України. Вона має представити суспільну й експертну думку, а не обґрунтувати бажання президента залишатися при владі пожиттєво, – наголошує Яценюк.

ВО “Свобода” планує узгодити спільну позицію з іншими опозиційними силами, які входять до Комітету опору диктатурі.

Олег Тягнибок
– На думку “Свободи”, Конституцію потрібно ухвалювати шляхом загальнонаціонального референдуму, – каже лідер ВО “Свобода” Олег Тягнибок. 

– Конституція, звісно, потребує вдосконалення. Але вона мала б ухвалюватися всенародно. Ми розуміємо, для чого створюється ця Конституційна асамблея. Для цієї влади українофобів важливо поміняти Конституцію України, щоб забезпечити голосування за кандидатуру президента не всенародно, а в парламенті. Ідея нібито демократичного ухвалення Конституції, нібито введення в цю асамблею представників різних політичних партій і громадських організацій – це намагання побавитися в демократію з українською громадою. Але Януковичу й цій владі ніхто вже не вірить.

Тягнибок зазначає, що “Свобода” ще у 2007 році запропонувала проект Основного Закону. “І ми готові відстоювати в тому числі й наш варіант Конституції”, – каже політик.

Фото Володимира Коваля /Я-Корр
Партія “Удар” теж вирішила звернутися до колег з опозиційному табору, аби виробити спільне рішення щодо участі чи неучасті в роботі КА.

«Якщо представники опозиції зможуть донести спільну позицію щодо вдосконалення Конституції і реально впливати на робочий процес з підготовки тексту Основного Закону, тоді є сенс долучитися до цієї роботи. Якщо ж влада вкотре пропонує опозиції декоративну функцію і збирається через таку присутність легітимізувати фарс, то ми не маємо права освячувати своєю присутністю роботу Асамблеї», – ідеться в заяві партії.

В “Ударі” також застерігають, що через рішення асамблеї можуть бути освячені зміни до Конституції, котрі дозволять обирати Президента в парламенті.

– Якщо залучення опозиції до удосконалення Конституції є лише гарним, але порожнім жестом влади, не розрахованим на реальний результат і врахування думки опозиції, то ми маємо спільно відмовитися від участі в цьому фарсі, – ідеться у зверненні “Удару” до колег з демократичному табору.

Леонід Кравчук
Чи можна буде говорити про збалансованість та об’єктивність запропонованих змін до Конституції, якщо опозиція не братиме участі в їх підготовці, поцікавились ми в Леоніда Кравчука.

– Якщо опозиційні партії вирішать не брати участі в Конституційній асамблеї – це їхнє право, – каже Леонід Макарович. – Але це зовсім не означає, що більшість партійних структур і громадських організацій вчинять так само. І це не означає, що тоді Конституційна асамблея не буде легітимною. Президент легітимний, і він створює легітимну асамблею. Інша річ, ми б хотіли, аби не було такого: асамблея ще не почала працювати, ще не опрацювала концепції, підходу до тих змін, які потрібно внести до Конституції, а вже апріорі її почнуть бойкотувати. Це не є раціональний шлях до змін.

Віктор Мусіяка теж переконаний: коли є найменші можливості впливу на ситуацію, яка розвивається навколо Основного Закону, – не треба втрачати такий шанс.

– У ситуації, яка склалася сьогодні, можна було б ігнорувати все, що відбувається за ініціативи влади та президента. Але не думаю, що це далекоглядна політика, – вважає пан Мусіяка. 

– Бути всередині процесу й намагатися впливати на нього або інформувати суспільство про те, що там відбувається, які ідеї реалізуються, – це значно краще, ніж стояти за межами цього процесу. Участь у цьому процесі жодним чином не принижує опозицію. Вона завжди зможе мати слово, яке чітко визначатиме її позицію.

Між тим, що напише асамблея і тим, що прийме ВР, можуть бути суттєві розбіжності

У 2008 році тодішній президент Віктор Ющенко теж надумав міняти Основний Закон і навіть створив Національну конституційну раду. Щоправда, згодом конституційна реформа Ющенка канула в Лету. Наскільки життєздатним виявиться творення Януковича?

– Ющенко створив Раду, яка була аналогією комісії ВР з підготовки конституційний змін, - каже Кравчук. - І цю Раду він сам же й очолював. Це був шлях, як написати Конституцію для себе.

Серед сил, які задіяні у Конституційній асамблеї, не буде представників безпосередньої виконавчої влади, там не буде президента. Президент тільки створює її, але участі в ній не бере. Ми працюємо з розумінням того, що Конституція має бути написана для українського народу.

На думку Мусіяки, готувати зміни до Конституції асамблея буде не менш як рік, тож нинішній склад Верховної Ради не визначатиме долю Основного Закону.

– Моя позиція така: приймати остаточне рішення щодо змін до Конституції цей склад парламенту просто не має права. Варіант запропонованих змін має бути винесений новому складу ВР.

– На нинішній склад парламенту ми навіть не орієнтувалися, коли починали працювати над концепцією Конституційної асамблеї, – запевняє і Леонід Кравчук.

– Ми знали, що це тривалий процес. Ми хочемо, щоб пройшли круглі столи, дискусії, конференції, щоб кожна людина, яка має знання чи запас напрацювань щодо Конституції, могла подати свої зміни й доповнення до асамблеї… Я думаю, що це може бути весна 2014 року… Я був захоплений, як ми працювали над концепцією підготовки Конституційної асамблеї. Вірю, що ці люди, зв’язані тільки з наукою, з практикою, не служать партійним босам, не пишуть Конституції для однієї людини – чи то президента, чи ще когось. Вони напишуть зміни такі, як треба. Інша справа – як до цього поставиться нова Верховна Рада: чи схвально, чи робитиме спробу написати свої зміни. Але це вже не моя справа. Ми зробимо те, що зможемо зробити, ми підготуємо, апробуємо, проголосуємо й оприлюднимо народу. Але Конституційна асамблея не приймає Конституцію, приймає Верховна Рада. Між тим, що напише асамблея і тим, що буде прийнято ВР – можуть бути суттєві розбіжності.

Анна Ященко, 31.01.2012
//www.unian.net/ukr/news/news-482959.html

Непарламентская ассамблея


Оппозиция отказалась помогать президенту писать новую Конституцию

Крупнейшие оппозиционные партии приняли решение отказаться от участия в работе Конституционной ассамблеи (КА), которая должна подготовить проект нового основного закона. В оппозиции называют этот орган ширмой для реализации планов президента Виктора Януковича и надеются, что их решение обесценит деятельность ассамблеи. В администрации президента говорят о готовности к компромиссу, но настаивают, что работа КА продолжится, пишет "Коммерсантъ Украина".

Заявление о совместном решении оппозиционных партий бойкотировать работу созданной президентом Конституционной ассамблеи обнародовал вчера лидер "Фронта змин" Арсений Яценюк. "Комитет сопротивления диктатуре 30 января принял решение не участвовать в работе ассамблеи",— сообщил политик. По его словам, КА в ее нынешнем виде преследует цель "разработать проект, который предусматривал бы избрание главы государства в парламенте".

О поддержке решения Комитета сопротивления диктатуре (КСД) заявили и другие участники этого объединения. "Никаких конституционных ассамблей! То, что сделала Банковая — это ширма, цель которой — задекларировать участие оппозиции и негосударственных организаций в процессе",— заявил "Ъ" член совета партии "Наша Украина" Даниил Лубкивский.

Демарш оппозиции вызвал возмущение в администрации президента (АП). "Я понимаю, что у нас год выборов, и оппозиции выгодно жестко критиковать власть, но ведь есть вопросы, по которым следует работать конструктивно. Кстати, хочу отметить позицию партии УДАР (не входит в КСД.—"Ъ"), в которой заявили о намерении присмотреться к идее ассамблеи",— сказала "Ъ" советник президента, руководитель Главного управления конституционно-правовой модернизации АП Марина Ставнийчук. Впрочем, уже вечером представители партии УДАР сообщили, что присоединяются к инициативе КСД об отказе от сотрудничества с ассамблеей.

Активное обсуждение будущего Конституционной ассамблеи обусловлено тем, что на минувшей неделе, 25 января, президент подписал указ о формировании этого органа и организации его деятельности. Согласно документу, в состав КА войдет 100 человек — преимущественно представители научных и экспертных организаций. Парламентским фракциям и непарламентским партиям в КА отведена лишь небольшая квота — 12 мест, 6 из которых должны были заполнить политические силы, декларирующие сегодня свою оппозиционность.

Несмотря на то что выход оппозиции из КА не приведет к заметному сокращению ее численности, представители КСД уверены, что это создаст серьезные имиджевые проблемы для власти и сделает продолжение работы данного органа бессмысленным. "Если ассамблея начнет деятельность без оппозиции — грош цена будет ее работе",— заявил "Ъ" господин Лубкивский. "Я могу гарантировать, что работа ассамблеи не будет заморожена,— парировала госпожа Ставнийчук.— Но хочу отметить, что мы сделаем все возможное для поиска консенсуса".

Необходимо отметить, что ранее представители КСД, в том числе Арсений Яценюк, выступали за создание Конституционной ассамблеи, однако настаивали на том, чтобы этот орган действовал в парламенте, а не при президенте. Лидер "Фронта змин" пояснил, что именно это различие не позволяет ему поддержать инициативу господина Януковича. "Конституционная ассамблея должна быть создана в парламенте, а президент — быть одним из ее членов",— пояснил господин Яценюк.

Марина Ставнийчук в ответ заявила о готовности к компромиссу. "Если вопрос только в том, на чьей площадке будет работать ассамблея, то президент может рассмотреть вариант того, чтобы ее состав согласовывался с парламентом",— сказала она. Впрочем, шансы на то, что оппозиция начнет переговоры с властью об условиях компромисса, крайне невысоки. "Если мы в КСД декларируем, что нынешний режим — диктатура, то о каком сотрудничестве с ней может идти речь?" — пояснил Даниил Лубкивский, добавив, что в оппозиции намерены разработать альтернативное видение политреформы.

В негосударственных организациях, которые также были приглашены к работе ассамблеи, не намерены поддерживать инициативу оппозиции, хотя единодушного решения пока не выработали. "У нас складывается впечатление, что комиссия действительно создается для экспертной работы, поэтому мы скорее всего будем участвовать в ее деятельности. Но если впоследствии окажется, что КА политизирована, решение может быть пересмотрено",— пояснил "Ъ" исполнительный директор Украинского Хельсинского союза по правам человека Владимир Яворский. "Мы до сих пор не решили, принимать ли предложение президента. Есть и те, кто выступает за, и те, кто уверен, что негосударственные организации просто используют для легитимизации планов власти",— сказала "Ъ" координатор партнерства "Новый гражданин" Светлана Залищук.

Еще до начала работы над новой редакцией Конституции Марина Ставнийчук столкнулась с противоположными подходами к составлению этого документа. Фото: УНИАН

Сергей Сидоренко, 31.01.2012
Газета "Коммерсантъ Украина", №12 (1502) 
//www.kommersant.ua/doc/1862427
Фото УНИАН

понеділок, 30 січня 2012 р.

Конституційна Асамблея - вал по плану


Юрій Гримчак 
Згідно діючої Конституції, будь-які зміни до діючої Конституції вносить парламент, і тому якщо вже створювати якийсь орган по зміні, то створювати в парламенті. А президент, якщо він хоче приймати в цьому участь, він може бути однією із сторін. А сьогодні те, що створено - це 200 чоловік, з яких 100 невідомо звідки взяті і хто ці люди будуть, а декілька людей всього будуть представники опозиції.

//24tv.ua/home/showSingleNews.do?kod_ne_pisatime_konstitutsiyu_razom_z_prezidentom&objectId=182694

Кость Бондаренко 
Необхідна якась конституанта - більш-менш легітимний орган, який може сформувати новий текст Основного Закону. Більшість держав Європи пішли таким шляхом. Україна теж йде цим шляхом.
Двічі українська Конституція приймалася на коліні. Конституційна асамблея дозволить уникнути профанації, дозволить створити збалансований документ, розроблений фахівцями. Практика показала, що редакція від 2004-го року ще гірше, ніж попередня. Тоді Україна повернулася до редакції 1996-го року. Тепер потрібно розробити новий документ, тому що їхати на рейках 1996-го року дуже проблематично.
Обрання глави держави у Верховній Раді - це досить суперечливо. Діючому Президентові України Віктору Януковичу немає альтернативи на президентській посаді. Давайте дивитися на речі об'єктивно. Сьогодні немає альтернативи Януковичу. Не тому, що він хороший або поганий. Просто, дивлячись на наш політикум, я не бачу тих, хто міг би скласти йому конкуренцію у 2015-му році. Тимошенко - геній деструкції. Яценюк - дуже точна копія Ющенка. А всі інші занадто відстають. Падаючі рейтинги Януковича - це не проблема. У Кучми, коли він стартував в 1999-му році, рейтинг був близько 7%. Так що не все втрачено.

//news.liga.net/ua/news/politics/599050-pol_tolog_yanukovichu_nema_alternativi.htm

Данило Лубківський 
Дуже б хотілося, щоб опозиція нарешті припинила ритуали, а звернула увагу на найсуттєвіші проблеми країни. У цьому сенсі треба підтримати ініціативу партії УДАР про спільне для опозиції бачення конституційного процесу та участі у роботі Конституційної асамблеї, створеної владою. Конституція потребує, насамперед, чесного виконання і водночас потребує змін. Конституційна асамблея мала б діяти як тимчасовий представницький орган, спеціально створений для розробки й ухвалення Основного закону.
Але проблема полягає не лише в цьому. Опозиція має представити загальне політичне бачення альтернативи, яку б вона пропонувала людям. Замало говорити про конституційні хиби й узурпацію влади, треба нарешті сказати суспільству про конституційні орієнтири, до яких ми б хотіли вести Україну.
Опозиція має провести обговорення цих питань, реагуючи і на створення Конституційної асамблеї, і на суть процесу.
За допомогою фахівців-конституціоналістів, за допомогою іноземного досвіду нам треба формувати серед людей розуміння, якою має бути ефективна і справедлива конституційна модель.

//www.unian.net/ukr/news/news-482787.html

Олександр Мороз 
Створення конституційної асамблеї буде прямим порушенням порядку, передбаченого Основним Законом.
Тема створення та роботи Конституційної Асамблеї мусується близько року, відразу після появи дивної ініціативи Леоніда Кравчука. Дивної тому, що вона з'явилася взагалі. Дивної й тому, що він добре знає конституційний порядок зміни Основного Закону. Про асамблею там немає згадок. Тобто мова йде про пряме порушення порядку, передбаченого Конституцією.
Для підготовки ініціатив президента, реалізації його прав суб'єкта законодавчої ініціативи він може організовувати робочі групи, комісії тощо. Але обрана пафосна назва тимчасового робочого органу сама по собі демонструє двозначний намір, що стосується принципових норм Конституції.
Про їх зміст можна лише здогадуватися, хоча простіше було б поставити питання таким чином: а які норми Конституції заважають нинішній владі робити життя людей кращим, захищати їх права і свободи? Відповідь проста, — жодні норми цьому не заважають. Тобто не Конституцію треба міняти, а тих, хто її не дотримується. Тут у президента, до речі, повноважень достатньо.

//volianarodu.org.ua/uk/Polityka/Stvorennya-Konstytutsiynoji-asambleji-pryame-porushennya-Konstytutsiji-O-Moroz
//sprotiv.org/2012/01/30/konstitucijna-asambleya-tirana-yanukovicha-nezakonna/

Тарас Березовець 
Конституцією намагалися грати всі попередники Януковича. На відміну від того ж Ющенка, нинішній президент все робить повільно, але, як правило, доводить до якогось логічного завершення. Правда, можливі фінальні результати незрозумілі навіть Андрію Портнову.
Конституційна асамблея - спроба показати, що ігор з основним законом країни більше не буде, продемонструвати, що ведеться серйозна, ґрунтовна робота.
Але я впевнений, що функції асамблеї будуть чисто декоративними, а запрошені експерти - фоном. Текст готувати будуть Портнов, Ставнійчук та інші співробітники адміністрації президента.
В результаті роботи асамблеї, цілком можливо, що Україні буде переформатована з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську форму з можливістю обрання президента у Верховній Раді. Так, наприклад, відбувається в Німеччині. І це може підійти нинішньому президенту, рейтинги якого продовжують падати.
Але на сьогоднішній день це абсолютно не очевидно. Як буде діяти асамблея, як її будуть використовувати, стане ясно ближче до 2015 року. До цього часу, я думаю, навіть сама влада не зможе пояснити, навіщо насправді потрібна ця асамблея.

//ratings.liga.net/vote/detail.php?ELEMENT_ID=1253270

Олексій Гарань
 … коли шулерство озвучено указом президента, варто нагадати у чому це шулерство полягає.
«Конституційна Асамблея» («конституанта») передбачає, що вона формується виборами і має повноваження прийняття Конституції, а не просто дає рекомендації президенту чи парламенту. Тому те, що нам пропонують – це, насправді, не Асамблея, а лише дорадча рада, яку можна назвати по-різному, можна й «Конституційною комісією», але знову ж таки – це не «Конституційна Асамблея» в справжньому її розумінні. Насправді, влада грає в слова. Спочатку зробили «зачистку» політичного і владного простору під себе, а потім запропонували «діалог». … для нашої влади використання терміну «Асамблея» – це, радше, гра в демократію. А мета її: закріпити своє монопольне становище.

//blogs.pravda.com.ua/authors/haran/4f26735fc9c7a/

Костянтин Дикань 
Я вважаю, що у внутрішній політиці влада встигла зробити багато помилок. Тепер їй необхідно активізувати діяльність у внутрішній політиці з тим, щоб перевести увагу суспільства на щось інше. Президент України Віктор Янукович з допомогою Конституційної асамблеї спробує перевести увагу суспільства зі своїх помилок на нові вигадки.
Влада давно анонсувала зміни до Конституції. В майбутньому це може бути використано як сильний інформаційний привід для суспільства. Конституцію поліпшувати потрібно. Але, звичайно, це буде зроблено навіть не цього року.

//www.newsmarket.com.ua/2012/01/u-vnutrishniy-polititsi-vlada-vstigla-zrobiti-bagato-pomilok-ekspert/
30 січня 2012 р.

Микола Катеринчук 
Враховуючи те, що влада каже, що ми евроінтегруємося, напевно, пора вже включати окремі розділи Конституції ЄС до конституції української. У нас в Європейській партії є напрацювання, які особливо стосуються другого розділу «Права та обов'язки громадян», які, в принципі, декларативні. Вони писалися з хорошими намірами, але це мертві норми, які реально не фінансуються державним бюджетом і не працюють. Тому я думаю, що курс реформ, який позначений, повинен бути відображений і в змінах до конституції. Єдине, я боюся, що як завжди почне змінюватися політична система.
Мені здається, завдання будь-якого президента - це дотримуватися тої Конституції, яка є. А що стосується асамблеї - зберуться, напишуть, як це робилося не раз. Інша справа, що буде проголосовано, і що буде виноситися на референдум.

//www.from-ua.com/news/31f2880b7213b.html

Андрій Єрмолаєв 
Тема конституційних змін звучить протягом останніх 10 років. Пов'язана вона не тільки і не стільки з політичною системою, скільки з необхідністю вироблення нових положень, що відображають реалії в світі, що відображають стан національної держави, його характеристики, створення конституційних механізмів, що реально забезпечують права і свободи громадян, що створюють умови для ефективного функціонування механізмів прямої і представницької демократії. Конституція - це не навічно дані скрижалі, це суспільний договір, який відбиває можливості і здатності нації до самоорганізації.
Але є ще один важливий момент, який потрібно враховувати: в Україні конституційний процес не може бути результатом виборів і не може бути результатом лише одного голосування в парламенті. Це процес, в якому суспільство вчиться жити в нормі. Тому Конституційна асамблея покликана не тільки виробити нові підходи до базових положень конституційного закону,знайти більш оптимальну формулу для політичної системи, для функціонування місцевого самоврядування, але це ще має бути і публічний процес, щоб для більшості громадян те, що відображено в Конституції, не було новиною в книжці, а було проблемою, яку вони чують від юристів, вчених, експертів.
Конституційний процес повинен стати, по суті, процесом пошуку суспільної злагоди в області політики, в галузі державного будівництва. Тому Конституційна асамблея - це не закрита група, це система взаємодії, в якій кращі уми, провідні експерти, працюючи над конституцією, одночасно будуть займатися і просвітницькою, роз'яснювальною роботою. Це спроба піти від старої практики - прийняти на догоду дня, в один день, в ніч, правильний документ для політичних сил. Я вважаю, що це своєчасне й потрібне рішення.

//www.from-ua.com/news/644b656409908.html
28 січня 2012 р.

Вадим Карасьов 
Конституційна Асамблея нікому не потрібна, адже в Конституцію вже внесли зміни - повернули повноваження президенту.
Єдине, що можуть депутати це критикувати цю Асамблею та набирати на цьому бали. Не за рахунок участі у ній, а, навпаки, від критики цієї Конституційної асамблеї. Це - бюрократичне дитя, яке народилось в бюрократичній колбі адміністрації президента. І ця Конституційна асамблея носить суто імітаційний характер. І люди це розуміють. Це димова завіса для того, щоб відвести суспільство від обговорення реальних проблем - політичних, соціальних та економічних.
Люди далекі від конституційних процесів, від конституціоналізму - реального чи уявного, справжнього чи імітаційного. Їх цікавить інше, те що заважає жити - відсутність гарантій прав та свобод, соціальних прав, пенсійна реформа, невиплати з бюджету.

//www.unn.com.ua/ua/exclusive/593047-konstitutsiyna-asambleya-potribna-vladi,-schob-vidvolikati-uvagu-suspilstva---v.krasov/

//file.liga.net/person/965-urii-grimchak.html
//file.liga.net/person/54-konstantin-bondarenko.html
//www.segodnya.ua/interview/14045184.html
//file.liga.net/person/514-aleksandr-moroz.html
//file.liga.net/person/1025-taras-berezovec.html
//file.liga.net/person/678-aleksei-garan.html
//mrkiev.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=277:--2011----2012-&catid=1:new
//file.liga.net/person/473-nikolai-katerinchyk.html
//file.liga.net/person/679-andrei-ermolaev.html
//file.liga.net/person/447-vadim-karasev.html