середа, 29 лютого 2012 р.

Передвиборчі маніпуляції опозиції та Конституційна Асамблея


Схоже партія «УДАР» намагалась використати експертні майданчики «в темну» для маніфестування власної позиції щодо Конституційної Асамблеї.

Чим ближчі парламентські вибори тим політичні актори активніше намагаються використати будь-який привід для маніфестації власної позиції. Не стала виключенням і тема Конституційної Асамблеї. При цьому наші політики не гребують і маніпулятивними технологіями. Так 29 лютого 2012 року було анонсовано проведення круглого столу під гучною назвою «Конституційна реформа: пошук політичного компромісу чи ширма для влади?», який організувала Школа політичної аналітики при НаУКМА. Все було б добре, якби не намагання організаторів «використати в темну» учасників круглого столу в інтересах однієї з політичних партій.

В прес-релізі, поширеному перед «круглим столом», містилися позиції не прийнятні для дискусійного формату. Зокрема, в документі зазначається, що «кожен потенційний учасник Конституцій Асамблеї повинен усвідомлювати, що своїми діями він виправдовує претензії діючої влади на ревізію положень Основного Закону». Автори прес-релізу вважають, що громадські незалежні експерти своєю участю в Конституційній Асамблеї «легітимізують узурпацію влади» і т. п. Таким чином, до самої дискусії та обговорення експертам нав’язують вже сформовану позицію. За цих умов участь в такому «круглому столі» перетворюється на підтримку політичного маніфесту однієї партії.

Оскільки директор Школа політичної аналітики при НаУКМА Ростислав Павленко є функціонером партії «УДАР», є всі підстави вважати, що означений «круглий стіл» є відомою політтехнологією використання «експертних» заходів для просування певних меседжів в інтересах цієї політичної сили.

Тепер трохи конкретики. В означено прес-релізі окрім політичних заяв міститься такий пасаж: «Тому за відсутності гарантій діяльності Конституційної Асамблеї на засадах, спрямованих на системне оновлення положень Конституції України із врахуванням досягнень і тенденцій сучасного європейського конституціоналізму… її функціонування слугуватиме досягнення тактичних вузько політичних цілей… До цього крім загальних фраз про бажання подальшої демократизації країни не існує жодної системною пропозиції на рівні законопроекту, так само, як і не існує консенсусу щодо шляхів внесення змін в разі, якщо буде підготовлено проект нової Конституції (а такий варіант не виключається)… За таких обставин, а надто напередодні парламентських виборів Конституція банально стає елементом політичного торгу…» і тому подібне.

По-перше, Україна потребує модернізації всієї країни. Фрагментарні, сегментні реформи позитивного результату дати не можуть. Про це йдеться і в нещодавній Резолюції ПАРЄ «Функціонування демократичних інституцій в Україні» від 26 січня 2012 року. В тексті резолюції вказано, що «Асамблея ще раз підтверджує свою позицію, яка полягає в тому, що буде неможливо запровадити необхідні для України реформи, щоб виконати зобов’язання перед Радою Європи, без реформування Конституції. Тому вона закликає Президента України та Верховну Раду невідкладно ініціювати всебічний процес конституційної асамблеї та не відкладати це питання до завершення наступних парламентських виборів».

Конституційно-правова модернізація розглядається як процес приведення права України, і передовсім Конституції, у відповідність до сучасних потреб суспільства та держави, національної правової традиції, критеріїв і стандартів європейського конституціоналізму, європейського права. Це проходить червоною ниткою в Указах Президента (№224/2011 та № 31/2012), схваленій Концепції формування та організації діяльності Конституційної Асамблеї.

По-друге, Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) у своєму висновку щодо проекту Концепції Конституційної Асамблеї (проект Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права) підтримала ідею Конституційної Асамблеї: «У світлі закликів Венеціанської Комісії для всеосяжної конституційної реформи із урахуванням нинішньої політичної ситуації в Україні, ініціативу Президента України і Комісії зі зміцнення демократії та верховенства права скликати Конституційну Асамблею, покликану почати процес конституційної реформи, а не довірити це виключно парламенту чи Президенту, - можна тільки вітати. Здається, також доречно, що Асамблея буде мати тільки консультативний характер, оскільки Конституція України надає ключову роль у прийнятті рішень у цій сфері парламенту. Таким чином, не буде перерви у конституційній наступності.» (пункт 18 Висновків).

З огляду на це Президентом України була підтримана ідея створення Конституційної Асамблеї як спеціального допоміжного органу, головною метою створення та діяльності якого є підготовка законопроекту про внесення змін до Конституції України (пункт 2.1 Концепції).

І на завершення. Сподіваюся, що подальший процес обговорення конституційної реформи відбуватиметься в атмосфері взаємоповаги, прозоро і без маніпуляцій. Тим більше, що це не прибавляє авторитету такій структурі як Школа політичної аналітики при НаУКМА.

Віталій Кулик, 29 лютого 2012 р.
//blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/kulikv/a59066
Сергій Корсун, «Модернізація»
//www.anekdot.ru/an/an0711/e071120.html

вівторок, 28 лютого 2012 р.

Unsere Verfassung ist der Wille des Führers Воля Фюрера - ось наша Конституція


Олександр Мороз
Як тільки зайшла про це (повернення до Конституції 1996 року) розмова, Соцпартія першою висловила негативну думку з цього приводу. Але найцікавіше те, що проти її зміни виступили люди,які зараз називають себе об'єднаною опозицією. А ще два роки тому вони були за те, щоб переписати Основний закон. Але тепер раптом опозиція змінила свою думку і виступає проти цього.
Згідно з указом президента представники від Соцпартії також повинні увійти до складу Конституційної асамблеї. Найближчим часом ми це зробимо, адже створена комісія буде розглядати важливі для України питання. Якщо я буду в силах щось змінити, я це зроблю.

28.02.2012
//izvestia.com.ua/ru/article/26433

Андрій Клюєв
Керівництво країни твердо має намір забезпечити чесні й справедливі вибори.
Питання конституційної реформи, яка націлена на збалансований розвиток країни й створення діючої системи державного управління, є одним із ключових питань президентських реформ.
Це завдання виконуватиме Конституційна асамблея. У ній передбачається участь всіх політичних сил, фахівців, неурядових організацій й міжнародних експертів в підготовці пропозицій по внесенню змін до Конституції.

28.02.2012
//www.pravda.com.ua/rus/news/2012/02/28/6959614/

Олег Ляшко
Воля фюрера – ось наша конституція. Так писав правознавець, вищий чиновник нацистської Німеччини Ганс Франк. Простежуються чіткі паралелі з сучасною Україною. Маємо і Геббельсівну, а воля Януковича – конституція для парламенту, уряду, місцевих чиновників, суддів, при чому навіть для суддів Конституційного Суду України. І оскільки воля Гаранта якось не узгоджується з справжньою Конституцією та Законами, останні до виконання тепер наче і не обов’язкові. Сама влада їх порушує на кожному кроці. Це тому розкрадаються державні кошти та власність, тому зазіхнули на землю, стратегічні об’єкти, тому здають національні інтереси, переслідують та піддають репресіям політичних опонентів, громадянам не дозволяють збиратись на мирні акції.
Навіщо Януковичу міняти Конституцію, коли в нього все ніби і так «в шоколаді»? Мета єдина – закріпити владу Януковича, забезпечивши йому гарантії подальшого президентства з можливим розширенням повноважень. Для цього регіоналам треба виконати програму мінімум – утримати Януковича при владі…
Через катастрофічне падіння рейтингу Янукович розуміє, що обраним народом президентом у 2015 році йому не стати навіть при тотальній фальсифікації. Тож у новій Верховній Раді більшість у мінімум 300 «кнопокодавів» мусить спершу внести зміни до Конституції про обрання президента парламентом. І вже потім ці ж 300 і більше оберуть президентом Януковича. Чудова конституційна реформа? Єдино можлива при нинішній владі.
Хтось скаже, що поправки до Конституції готуватиме Конституційна Асамблея. Але усіх її 100 членів затверджуватиме особисто Янукович. Крім того, не виникає сумнівів, що це будуть такі ж експерти конституційного права, як і нинішні судді Конституційного суду. Не виникає сумнівів, що напрацювання членів Асамблеї точно співпадуть з «волею фюрера».

28.02.2012
//nbnews.com.ua/blogs/27404/

Володимир Фесенко
Для Віктора Януковича і для авторів ідеї Конституційної Асамблеї набагато важливіше, щоб там були кваліфіковані і авторитетні експерти. А приймати Конституцію в будь-якому випадку будуть у Верховній Раді. І опозиція зможе вплинути на цей процес.
Демарш опозиції проти Конституційної Асамблеї викликаний наближенням виборів і справою Юлії Тимошенко.
Йдеться про демонстрацію своєї опозиційності. Тим самим опозиція наголошує, що вона не хоче мати нічого спільного з нинішньою владою і не хоче брати участь у розробці конституційних ініціатив, які підуть від імені Президента.
Коли Ющенко виступив з подібною ініціативою, її теж не підтримали представники тодішньої опозиції, включно з тими, які відносяться до нинішньої влади.
Було б краще, якби спектр учасників Асамблеї був ширший і включав також представників опозиції. Але я думаю, з точки зору іміджу набагато важливіше дві інші речі. По-перше, ідея створення КА позитивно сприйнята Парламентською Асамблеєю Ради Європи ... і це відображено в досить критичної резолюції ПАРЄ по Україні. По-друге, треба враховувати, що процес роботи над конституційними змінами буде досить довгим і нарешті на імідж впливатиме не те, хто готував ці зміни, а якими вони будуть.
Я думаю, якщо пропозиції громадських організацій щодо формування Асамблеї будуть враховані, і якщо представники громадського сектора будуть активно впливати на діяльність Конституційної Асамблеї, то іміджеві втрати будуть мінімальними.

26.01.2012
//www.unn.com.ua/ru/exclusive/626341-konstitutsionnaya-assambleya-mogeet-effektivno-rabotat-i-bez-oppozitsionerov---ekspert/

Олександр Єфрємов
Що таке опозиція в наш час? Ось деякі примірять на себе каптан і кричать - я головний опозиціонер. Особливо це видно в плані ставлення опозиції до Тимошенко. У мене створюється таке враження, що представники опозиції роблять все можливе, щоб її втопити своїми руками. Тому що бояться, що якщо, не дай Бог, ситуація відіграється в зворотну сторону, то ті, хто приміряв сьогодні каптан опозиціонера, виявляються невідомо де. Повторюся: вони не захищають, а роблять все можливе, щоб якомога більше її потопити. Це з одного боку.
А з іншого боку опозиція робить все можливе, щоб у міжнародної громадськості створити негативний імідж нашої держави. Ви мені скажіть, політичні структури, які працюють таким чином, мають право називатися опозиційними політичними структурами, або це структури, які відстоюють свої особистісні інтереси?
Президент запропонував удосконалити Конституцію, зробити Основний закон таким, який би краще організував наше життя. Глава держави доручив очолити цю роботу першому президентові Леоніду Макаровичу Кравчуку, який зібрав навколо себе фахівців, які знаються на конституційному праві, і які б виписали цей документ.
Давайте ж розбиратися, кому в даному випадку опозиція висловила недовіру - Кравчуку або тим людям, які є кращими фахівцями в нашій державі?..
Якщо зустрітися з людиною, яка має певне відношення до якогось розділу Конституції, він, як правило, хотів би, щоб щось було вдосконалено. А шматками вносити зміни до Конституції сьогодні не можна - так її можна просто порвати.
Якщо конституційна комісія, проаналізувавши Конституцію, в кінцевому підсумку скаже, що в Основному законі нічого змінювати не треба - я думаю, президент з цим погодиться. Але вона може прийняти і інше рішення, і запропонує внести зміни в якісь розділи ...
Я навіть сьогодні не готовий сказати, що ми повинні змінювати в Конституції. Не готовий. Але у нас же навіть герба держави немає. У нас є малий герб, а герба держави немає.

24.02.2012
//www.interfax.com.ua/rus/exclusive/95903/

Микола Оніщук:
Висловлю песимістичне очікування: під кого б не писала зміни та доповнення до Конституції Конституційна асамблея, ці зміни Верховною Радою України не будуть ухвалені. На це існує, як мінімум, дві причини. У випадку посилення президентських повноважень, тобто переходу до суто президентської моделі правління, опозиція, як варто очікувати, буде категорично проти. З відомих причин. Вона ж буде категорично проти і у випадку переходу до парламентської форми правління (коли уряд формується не президентом, а парламентом), оскільки в такому випадку це буде перекреслювати амбіції кандидата у президенти від опозиційного табору. Таким чином, об’єктивно зацікавлених ні в першому, ні в другому, які б набрали 2/3 голосів парламенту прогнозовано не буде. Особливо якщо взяти до уваги, що йдеться про новообрану Верховну Раду за результатами виборів восени цього року.
Таким чином, можу заспокоїти активістів цього руху та вказати на марність їхніх зусиль. Це той випадок, коли списи будуть поламані без бою.

22.02.2012
//chat.glavred.info/guest_list_todo.php?id=200&action=0ce46b0f97a54cd4e61b92d6dfa80746

Микола Томенко
Для країни та громадян сьогодні важливіша Конституційна асамблея по захисту Конституції, а не по її зміні.
Головна проблема не втому, що кількісні параметри представництва опозиції будуть складати 4 чи 5 осіб зі ста, виходячи з Указу Президента, і навіть не в тому, що ніхто достеменно не може сказати які розділи будуть змінюватися у Конституції і яким є остаточне завдання цієї асамблеї. Найважливіше те, що сьогодні головна проблема, як її бачить українське суспільство та експерти, це тотальне порушення норм діючої Конституції, яке здійснюється на всіх рівнях: від Президента до місцевого чиновника». Тому треба в першу чергу забезпечити виконання Конституції, не допустити її порушення, а вже потім думати про її зміну.
Тому, якщо Президент вирішив створити Конституційну асамблею з відомих вчених-конституціоналістів і експертів, то її завданням мало би бути здійснення моніторингу за виконанням Конституції та гарантування її виконання, а не зміна під певне політичне замовлення.

14.02.2012
//tomenko.ua/info/2207.htm

Юрій Мірошниченко
Джерелами всіх наших ідей є Конституція.
З юридичної точки зору у нас є два суб’єкти законодавчої ініціативи, коли йдеться про внесення змін до Конституції. Внесення змін до Конституції може відбуватися лише шляхом або законодавчої ініціативи президента, або п’ятдесяти й більше народних депутатів. І президент, поважаючи саме такий підхід, але намагаючись підняти рівень легітимності таких пропозицій, ініціює процес. І зміст цих пропозицій - ось головна мета консультативно-дорадчого органу, який створив президент.
Глава держави запропонував, щоб до Конституційної асамблеї ввійшло максимально широке коло осіб. Спеціалісти в галузі конституційного права, представники громадськості, представники наукових кіл, представники регіональних об’єднань. Він (президент. - ред.) запропонував увійти і політикам від опозиції.
Разом із тим Президент запропонував усім співпрацювати незаангажовано під якусь конкретну політичну мету. А задля того, щоб Конституція віддзеркалювала всі ті наші потреби, на які сьогодні очікує український народ.
Тому ми розвіяли міф про те, що це - випадковий орган, що він нібито не є конституційним, що він буде підміняти парламент, що він буде підміняти або ухвалювати на своїх засіданнях нову Конституцію. Такого не буде.
Йдеться про процес внесення змін до діючої Конституції України. Це передбачено чинною Конституцією. І в той спосіб, який чітко передбачений діючою Конституцією.

14.02.2012
//www.deputat.org.ua/vr_news_8509.htm

Юрій Гримчак
Сьогоднішня Конституційна Асамблея буде працювати у виконанні адміністрації президента, і вона майже така ж, яку свого часу створював Віктор Андрійович Ющенко. Тоді Партія регіонів сказала, що не буде брати в ній участь… і вона тоді зробила правильно. Ми сьогодні робимо те саме. Перед створенням Конституційної Асамблеї слід провести круглий стіл, у тому числі і за участю опозиції, вислухати різні точки зору і чітко визначити, як її формувати. Домовлятися слід відкрито, у присутності журналістів.
А на сьогодні, що таке Конституційна Асамблея? Це дорадчий орган при Президентові України. І досвід останнього часу показує, що якщо опозиція бере в чомусь участь, то, як виявляється, тільки для того, аби прикрити якісь дії влади. Вже один раз прикрили. Не хочеться більше. Єдине, коли опозиція знайшла якусь спільну мову з владою, це був закон про вибори. А тепер нас б’ють і ліві, і праві, і зелені, і сині.
Перша, основна і безумовна вимога – звільнити усіх політв’язнів. Якщо хочете сідати за круглий стіл, є два варіанти: або нинішня влада сідає до в’язниці, або випускає лідерів опозиції з в’язниці.
Влада повинна сама навчитися домовляти з опозицією всередині країни. Чути її.

07.02.2012-18.28
//www.unn.com.ua/ua/exclusive/604780-yu.grimchak:-mi-ne-uviydemo-do-konstitutsiynoyi-asambleyi,-yak-kolis-pr---do-konstitutsiynoyi-radi-yuschenka/

Олександр Єфремов, 
Леонід Кожара
26 січня президент України Віктор Янукович видав указ про формування Української конституційної асамблеї…
Партія регіонів рішуче вітає цю ініціативу, яка дасть можливість виконати вимоги щодо нової Конституції на основі національного консенсусу та угоди між різними політичними силами в країні…
У зв'язку з цим ми надзвичайно розчаровані, що об'єднана опозиція відмовилася брати участь в асамблеї. Ми хотіли б попросити вас взяти на себе ініціативу і переконати опозиційні партії щодо того, що робота в цій асамблеї надзвичайно важлива, щоб наблизити Україну до Європейського Союзу і для виконання основних вимог для просування на цьому шляху…
Ми сподіваємося, що інституції ЄС переконають всі політичні сили в нашій країні в необхідності повноцінної участі в цьому важливому проекті (з листа на ім’я верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки, віце-президента Єврокомісії Кетрін Ештон)

07.02.2012
//news.dt.ua/POLITICS/regionali_prosyat_evrosoyuz_povernuti_opozitsiyu_v_konstitutsiynu_asambleyu-96943.html

Наталя Королевська
Якщо влада виконає резолюцію ПАРЄ - випустить Юлію Тимошенко і Юрія Луценка на свободу - тоді можна буде створювати легітимну Конституційну Асамблею і разом з людьми писати положення нової Конституції. І від того, що у нас вузьке коло людей перепише Конституцію - життя людей краще не стане.
Конституцію, як ікону, не потрібно переписувати до кожного Великодня. Сьогодні завдання номер один - виконувати нинішні положення Конституції України, де дуже чітко гарантовані: гідна освіта, охорона здоров'я, свобода громадянських позицій, право на проведення мирних акцій протестів, мітингів. У ній всі положення доступно і зрозуміло викладені для людей, але, на жаль, влада їх не виконує. І від того, що в Конституції будуть переставляти коми - результату не буде. Нехай спочатку навчаться виконувати нинішню Конституцію, а далі будемо говорити про нову.
Я проти подвійних стандартів у всьому. І якщо нам сьогодні потрібна допомога Європи, допомога ПАРЄ - ми повинні чітко казати: є політичні репресії в країні, є проблеми всередині країни, і нам потрібно їх спільно вирішувати. І якщо сьогодні влада відчуває себе безкарною, то вона повинна розуміти – будь-якому беззаконню є межа. І в резолюції ПАРЄ чітко позначено: не буде реакції - будуть застосовані більш жорсткі методи.

07.02.2012

//file.liga.net/person/514-aleksandr-moroz.html
//file.liga.net/person/536-andrei-kluev.html
//file.liga.net/person/244-oleg-lyashko.html
//file.liga.net/person/902-vladimir-fesenko.html
//file.liga.net/person/365-aleksandr-efremov.html
//file.liga.net/person/258-nikolai-onishyk.html
//file.liga.net/person/850-nikolai-tomenko.html
//file.liga.net/person/251-urii-miroshnichenko.html
//file.liga.net/person/965-urii-grimchak.html
//news.zn.ua/tags/lieonid-kozhara
//file.liga.net/person/718-leonid-kojara.html
//file.liga.net/person/411-nataliya-korolevskaya.html

неділя, 26 лютого 2012 р.

Игры президентов


Критиковать принятую под покровом ночи Конституцию Украины считается хорошим тоном. Правда, делать это тоже нужно умеючи. 

Вне конкуренции в данном направлении второй президент страны Леонид Кучма, который, уходя со своего поста, не только успел ее поменять, но и, пользуясь тем, что Основной Закон "родился" лишь на шестой год существования государства, благодаря этому казусу едва не продлил свои полномочия на очередной срок.

Предшественник Леонида Даниловича - Леонид Макарович - подобными наполеоновскими планами не страдал. Зато Кравчук, так и не сумевший за время своего непродолжительного правления облагодетельствовать соотечествен­ников главным сводом правил поведения в государстве, ровно год назад выступил с инициативой данный кондуит поменять. Когда о переписывании Конституции говорят действующие политики и высоколобые обозреватели, то получается, конечно, небезынтересно, но когда такую тему развивает человек, которого принято называть "патриархом", то использовать подобное очень целесообразно.


Идею создания Конституционной ассамблеи для подготовки изменений в Основной Закон без лишних задержек поддержал президент Виктор Янукович - и 21 февраля прошлого года подписал соответствующий указ. В нем было особо отмечено, что инициатива о создании ассамблеи исходит от самого экс-президента Леонида Кравчука.

Также указом определяется научно-экспертная группа, сформированная Кравчуком для наработки предложений по механизму создания и деятельности Конституционной ассамблеи, определения основ, алгоритма и этапов ее работы, а также для анализа концепций реформирования Конституции. В состав группы, кроме самого Кравчука, вошли судья Верховного Суда в отставке Василий Маляренко, ректор Университета им. Шевченко Леонид Губерский, проректор Юридической академии им. Ярослава Мудрого Юрий Барабаш и другие.

Институту государства и права им. В. М. Корецкого НАНУ предложено оказывать научно-экспертной группе по подготовке Конституционной ассамблеи содействие в работе, в том числе аналитическое сопровождение и пр. А правительству поручено обеспечивать "по обращению президента Украины в 1991-1994 гг. Кравчука решение вопросов относительно создания надлежащих условий для деятельности научно-экспертной группы по подготовке Конституционной ассамблеи, освещение ее работы".

Но не зря Леонид Макарович застолбил за собой место украинского политика, лучше всех умеющего находить путь между капельками. Кравчук в тот же день, когда Янукович предоставил ему новую должность, построил себе железобетонный плацдарм, с которого удобно нападать и держать сколь угодно продолжительную оборону. Начав с традиционного утверждения, "нынешняя Конституция не является такой, которая отвечает интересам украинского народа", Кравчук пообещал, что Конституционная ассамблея будет постоянно действующим органом, а "весь процесс до подготовки текста и передачи его субъекту законодательной инициативы может занять 2-2,5 года".

Запас прочности Леонид Макарович выбрал себе достаточно длительный. Ходжа Насреддин за несколько, правда, более продолжительный срок обещал научить осла говорить. Кравчук был скромнее, а основной упор в своих конституционных выступлениях делал на то, что принимать Конституцию должно на всенародном референдуме.

В поучительных беседах о будущем Основного Закона прошла весна, в последний день которой президент аналитического центра "Открытая политика" Игорь Жданов поставил диагноз вялотекущей реформе: "Я думаю, что конституционная реформа проводится к президентским выборам 2014 года и будет связана с конкретной политической ситуацией, в частности рейтингов президента Виктора Януковича. Не исключено, если увидят, что рейтинг нынешнего главы государства слишком низкий и он не может рассчитывать на второй срок, возможно, тогда придут к заключению выбрать президента в парламенте, но при этом оставить те полномочия, которые сегодня есть у президента как народного избранника.

Это будет плохой вариант. К сожалению, политическая элита меняет Конституцию под конъюнктуру принимаемых законов". Потом и сам Кравчук охладел к процессу, который возродился лишь в феврале текущего года. Теперь в конституционных процессах другие лица, но можно не сомневаться, что Леонид Макарович найдет себе занятие в очередной раз.

______________________________

23 июня 2011 г.
Леонид Кравчук, президент Украины (1991-1994 гг.):
"Конституционные нормы должны быть выписаны так, чтобы не возникало разночтений и они трактовались однозначно".

4 февраля 2012 г.
Валентин Наливайченко, председатель политсовета партии "Наша Украина":
"Политические шулеры и коррупционеры соберутся на Конституционную ассамблею, и эта Ассамблея освятит только одно - политическую коррупцию и шулерство. Вот почему оппозиция отказывается принимать участие в ее работе".

5 февраля 2012 г.
Виктор Янукович, президент Украины:
"То, что сегодня оппозиция отказалась от участия в Конституционной ассамблее, безусловно, для нас неожиданность. Мы хорошо понимаем, что это обычное политиканство".

Владимир Витык, по материалам «Власть денег», 26 февраля 2012 г.
//news.finance.ua/ru/~/2/0/all/2012/02/26/270797


субота, 25 лютого 2012 р.

Конституційна Асамблея: питання статусу, порядку формування та діяльності


Конституційна реформа:
критичні зауваження не сприймаються?

Указ Президента Віктора Януковича щодо питань формування та організації роботи Конституційної Асамблеї, виданий наприкінці січня цього року, викликав чимало нарікань з боку не лише опозиції, але й громадськості. Що не дивно, адже йдеться про можливість внесення змін до Конституції України, наслідки запровадження яких можуть стати у стократ гіршими, ніж після проведення судової, пенсійної та податкової реформ. Розуміючи це, окремі політичні, громадські діячі вдалися до різкої критики такої ініціативи влади. Приєдналися до цієї дискусії і науковці, які на круглому столі "Конституційна Асамблея: питання статусу, порядку формування та діяльності", що відбувся в приміщенні Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, висловили своє бачення вирішення цієї проблеми.

Залучення вчених

Відкрив обговорення директор Інституту, в якому проходив цей захід, академік НАН України Юрій Шемшученко. У своєму вступному слові він зазначив, що необхідність реформування Конституції визнає не лише діюча влада, а й міжнародні інституції, такі як Рада Європи і Венеціанська Комісія. Проте робити це треба шляхом реалізації демократичних і правових засад вітчизняного конституційного процесу, головна мета якого - вдосконалення Основного Закону, його системне оновлення. "Тому дуже важливою є думка українських вчених-конституціоналістів, - підкреслив пан Шемшученко. - Адже досвід показує: все, що робилося політиками без науковців у вирішенні конституційних питань, не дало позитивних результатів. Пригадаємо хоча б зміни до Основного Закону 2004 року, які були внесені поспіхом, без попереднього консультування із провідними фахівцями, вченими. Як наслідок, пізніше вони були визнані КСУ неконституційними. Щоб таких помилок не траплялося у майбутньому, нам слід сьогодні серйозніше ставитися до вирішення цих важливих питань".

Із чим погодилася радник глави держави - керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації Президента, кандидат юридичних наук Марина Ставнійчук, яка запевнила присутніх, що публічність, відкритість конституційного процесу є запорукою його надполітичності. "Тому владою була підтримана ініціатива створення майданчиків для обговорення проблем реформування Основного Закону", -- додала вона і залишила круглий стіл, пояснюючи це необхідністю брати участь у іншому не менш важливому заході. А усі присутні у залі продовжили обговорювати поставлені перед ними проблеми.

Президентська мудрість

Набагато красномовнішим від попередніх доповідачів виявився перший Президент України Леонід Кравчук, призначений головою Науково-експертної групи з підготовки Конституційної Асамблеї як консультативно-дорадчого органу. Спершу він визнав, що конституційна реформа потрібна. "Її час давно настав, і ми не маємо право ігнорувати вимоги сучасності", -- сказав він. Після чого вдався до розбору критики, яка надходить від окремих політичних діячів. Так, розмови про вигоду діючого Президента, який ініціює прийняття змін до Конституції нібито задля того, щоб якомога довше залишатися при владі, він назвав фантазіями. Адже, якби Віктор Янукович дійсно цього хотів, то міг би це зробити вже сьогодні через парламент.

Абсурдними, на думку пана Кравчука, є і пропозиції про формування Конституційної Асамблеї лише з членів опозиції або ж виключно на виборчій основі. Неочікуваною для багатьох присутніх на заході стала й критика з вуст Леоніда Кравчука, який ще нещодавно вважався мало не соратником Юлії Тимошенко, позиції опозиційних депутатів, які відмовляються брати участь у реформуванні Конституції. "Я звертаюся до тих політиків, які фантазують: створіть свій опозиційний проект змін і доповнень до Основного Закону та винесіть його на голосування у сесійну залу Верховної Ради. Не варто відсторонюватися від цього важливого для країни процесу", -- зауважив він.

Реакцією вчених на ці слова виявилася репліка із зали про можливість винесення групами депутатів у складі 150 чоловік багатьох законопроектів конституційної реформи. До чого це призведе? До об’єднання запропонованих проектів змін до Конституції, у наслідок чого з’явиться або компромісний, або, що найгірше, антинародний варіант, який у врешті-решт і пройде голосування. Такі випадки, на жаль, уже траплялися в українському парламенті.

Соціально-економічний аспект

Не райдужними виявилися і прогнози відомого економіста - віце-президента НАН України, академіка Валерія Гейця, який зазначив, що зараз людей не надто хвилюють рекомендації Венеціанської комісії, оскільки вони зайняті зароблянням грошей на хліб. "Найбільше сьогодні турбують населення України соціально-економічні проблеми, а також розподіл людей на багатих і бідних. Крім того, соціальні опитування доводять, що серед українців немає одностайності у проблемі обрання політичної системи. Лише 8% опитаних вважають її недосконалою сьогодні, 30 - 35% пам’ятають радянську політичну систему і стільки ж бажають наслідувати у цій справі західну модель управління державою", -- констатує пан Геєць, виступ якого став переломним моментом у обговоренні. Адже подальші доповіді науковців виявилися більш емоційними.

Спершу доктор юридичних наук, постійний представник Верховної Ради України у КСУ Анатолій Селіванов зазначив, що у дискусії, присвяченій такій важливій темі, чомусь стримується критичний підхід. Говорячи про можливі зміни до Конституції, він запропонував запитати з цього приводу думку народу. І, ніби звертаючись до провладних політиків, промовив: "Не чіпайте конституційний лад! Краще винесіть це питання на референдум". Після чого пролунали оплески колег-науковців. Проте найбільше аплодисментів дісталося головному науковому співробітнику Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, члену-кореспонденту НАН України Василю Сіренку, який виступив із нищівною критикою дій влади.

З приводу формування Конституційної Асамблеї та її ролі він висловився так: "Не в добрий час задумано це діло". І потім пояснив свою думку: "У нас уже провели реакційну пенсійну, судову реформу, видали новий Податковий кодекс, хочуть ще прийняти Трудовий та Житлово-комунальний. І зроблять це, бо реальної опозиції в країні немає… Мало їм було розгромити Верховний Суд, який за Конституцією є найвищою судовою установою. Щоправда, потім схаменулися і повернули йому частину повноважень, проте він уже не виконує тих функцій, які передбачені Конституцією. Тепер влада взялася за саму Конституцію…".

Критичний підхід

Після таких слів, сказаних на емоційному підйомі, зал принишк в очікуванні ще більш різкої критики дій влади. І отримав її. "Загалом, подивіться, як у нас реалізуються конституційні права людини, -- продовжив свою запальну промову пан Сіренко. - Прийшов у лікарню - плати за лікування, яке має бути безкоштовним. Але чомусь не порушуються кримінальні справи проти лікарів, які беруть з пацієнтів хабарі, проти вчителів школи, які постійно збирають з учнів на щось там гроші, забуваючи, що освіта у нас безкоштовна. От чому конституційні права в Україні не реалізуються. Тому немає жодних гарантій, що після проведення конституційної реформи ми не отримаємо такого ж невтішного результату. А без реалізації задекларованих прав вартість будь-якого проекту Основного Закону буде дорівнювати ціні паперу, на якому він написаний!". На цьому Василь Сіренко завершив свою промову, отримавши привітання від своїх колег, значна частина яких одразу ж поквапилася вийти із зали засідань.

Загалом, склалося таке враження, що декому з науковців не надто приємно було брати участь у такому обговоренні. Ще на початку заходу голова ЦВК, член-кореспондент НАН України Володимир Шаповал, чий виступ був заявлений у порядку денному, не забажав займати відведене йому місце у президії, а скромно присів у "глядацькій" частини зали. Коли ж до нього наблизився оператор з телекамерою, він попросив не знімати його і швиденько вислизнув за двері. Слідом за ним вийшов і колишній Голова ВСУ Василь Маляренко, якому, мабуть, не надто приємно було слухати промови про нещасну долю найвищого суду України. А за ним потягнулися й інші науковці. Тому подальше обговорення проходило у спорожнілому приміщенні...

Олександра Тимощук, 
Юридичний вісник України №8, 25 лютого - 2 березня 2012

//www.mk.ru/merinov/

четвер, 23 лютого 2012 р.

Громадянська Асамблея України закликає надати право писати Конституцію народу


Опозиція та громадські організації скритикували указ Януковича про створення Конституційної асамблеї для підготовки змін до Конституції. Натомість пропонується законопроект із затвердження Конституції на референдумі.

Указом від 21 лютого президент Віктор Янукович доручив підтримати ініціативу екс-президента Леоніда Кравчука щодо створення Конституційної асамблеї для підготовки змін до Конституції України. До складу цього органу, за офіційною інформацією, мають увійти сам Кравчук, наукові співробітники "найбільш вагомих навчальних закладів юридичного напряму", а також судді Верховного та Конституційного судів у відставці.

Представники громадськості називають указ незрозумілим. Згадана в указі асамблея не буде достатньо представницькою для органу, що має написати нову Конституцію, сказав Deutsche Welle голова правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко. Незрозумілим експерт назвав і те, що, власне, збираються вдосконалювати. "Якщо президент бачить необхідність широкого реформування Конституції, то він мав би пояснити, чому, для чого і в якому напрямку".

Закон про Установчі збори

Якщо депутати не здатні внести такі зміни до Основного закону, які б уможливили реформи і не допустили нових конфліктів між гілками влади, в народа є право самостійно ухвалити нову Конституцію на референдумі, сказав Коліушко. Він нагадав, що це гарантоване статтю 5 чинної Конституції.

Але готувати проект нового Основного закону має, на його думку, Конституційна асамблея, спеціально для цього скликана через механізм Установчих зборів. Закон із затвердження такої процедури вже внесений до парламенту заступником фракції НУНС Тарасом Стецьківим.

Згідно з ним, делегати Установчих зборів обираються в мажоритарних округах з числа "моральних та професійних авторитетів". Вони мають добровільно відмовитися від участі в органах місцевої, центральної, законодавчої, виконавчої, судової та представницької влади щонайменше на 10 років. А політичні партії, згідно з проектом закону, усуваються від висування та агітації.

23.02.2012
Автор: Олександр Савицький
Редактор: Захар Бутирський
//www.dw.de/dw/article/0,,14861240,00.html

14.05.2014 Заява Координаційної ради Громадянської Асамблеї України з приводу теперішньої кризи та в зв’язку з проведенням круглого столу національної єдності
05.07.2012 Заява Координаційної ради Громадянської Асамблеї України з приводу подій навколо ухвалення законопроекту №9073   
22.03.2012 IV Форум Громадянської Асамблеї України «Криза демократії в Україні. Позиції громадянського суспільства». Громадянська Конституційна Асамблея 
18.03.2012 Положення про Громадянську Конституційну Асамблею (проект) 
01.02.2012 Заява Оргкомітету Громадянської Асамблеї України з приводу Указу Президента України про Питання формування та організації діяльності Конституційної Асамблеї 
29.12.2009 Проект Закону України Про порядок підготовки і затвердження нової редакції Конституції України 
09.04.2009 Резолюція ГАУ 2009: Дія громадянського суспільства в умовах державної кризи 
21.06.2008 Резолюція ГАУ 2008: Нова Конституція: позиції громадянського суспільства 
29.04.2008 Повернемо Україну народу! (звернення) 
24.07.2007 Резолюція ГАУ 2007: Політична криза: позиції громадянського суспільства

Максим Максимов. Если бы нами управляли не воры


"Граждане должны осознавать, какое государство они строят". Виктор Янукович на открытии сессии ВР 7 февраля 2012 года

Когда нынешние правители Украины были молодыми и только начинали зарабатывать непосильным трудом свой авторитет, на Донбассе, в известных кругах, бытовал криминальный обычай с жутким названием "Повязать кровью". 

Нельзя сказать, что это ноу-хау донецких... Священник Константин Пархоменко пишет: "Чтобы стать членом банды, нужно повязать себя с остальными бандитами убийством. Вместе с другими воткнуть в агонизирующую жертву нож…

В советское время на государственном уровне введена была похожая изощренная хитрость. В сталинское, хрущевское, брежневское время государственная машина выносила приговор (писателю, диссиденту, кому-то еще), а люди должны были отозваться криком: "Одобряю и поддерживаю"!"

Только недавно отгремел скандал с EX.UA. Закрытие крупнейшего файлообменника вызвало взрыв негодования пользователей, массовые DDoS –атаки на правительственные сайты, падение последних, ожесточенные споры в сетях на тему "можно или нельзя", пиар отдельных авантюристов.

Формально, с позиции буквы закона, в конфликте с EX.UA власть права: когда пользуешься чужим – нужно платить.

Однако прав и апостол Павел: "Буква убивает, а Дух животворит"
А Иисус, так тот и вовсе по меркам капиталистов еретик. Чего только стоит: "Даром получили, даром отдавайте". С этим наверняка захотят, и будут спорить. Особо яростно – вчерашние бандиты, сегодня сплошь ставшие законниками и владельцами крупнейших предприятий.

Не поспоришь с другим: господствующий порядок убивает Украину.

Факты – вещь упрямая. Только в декабре нас стало на 10.800 человек меньше. И так уже 20 лет, из месяца в месяц.

Дух не отвергает букву,
он предлагает другой путь

Если бы воры не украли у нас все, что только можно было украсть, а доля зарплат была чуть больше нищенской, украинец смог бы с чистой репутацией и спокойной совестью покупать лицензионный продукт и считаться цивилизованным добропорядочным бюргером.

Однако теперешняя власть – воры. И они заинтересованы сделать других ворами.

Воровской власти не нужны граждане – ей нужны подельники, те, кто будет, как в сталинские времена, кричать "Одобряю и поддерживаю!" Ради такого удовольствия власть Януковича опустит нас в криминальное дерьмо "по саму маківку", как сказал накануне в своем последнем слове Юрий Луценко. Просто потому, что она не может иначе.

Природа такая: если не кровью повязать, то хоть дерьмом измазать...

Разницу двух подходов, двух миров, западного и новых украинских законников прекрасно показал в "ЗН" Юрий Бутусов:

"Ведущие государства мира – США и Франция, предпринимают системные усилия для защиты интеллектуального, культурного и научного труда. Они защищают не оффшоры на Кипре, не экологически грязные и энергоемкие металлургические и химические гиганты, не газовые схемы, а право киноиндустрии, шоу-бизнеса, IT-рынка получать максимально высокие прибыли от своего труда...

Интеллектуальный труд – это основа нации, это бизнес будущего, это наиболее капиталоемкий сегмент экономики развитых стран.

Но в Украине, где государство не делает и не делало ничего для создания рынка национального кино, литературы, искусства, технологий, где ученые и исследователи никому не нужны, и вынуждены эмигрировать, чтобы заработать, защиту авторских прав конечно, же, легко представить как ненужную прихоть каких-то наглых заокеанских заправил, которые мешают "бедным украинцам" с полным правом воровать блокбастеры и программы".

Самое же паскудное в этой схеме, что наши дети, рождаясь и мужая в государстве жуликов и воров – с малолетства впитывают их закон.

Иначе говоря, проблема не в том, что воруют – проблема в том, что воры заставили нас принять свои правила.

И общество смирилось. А государство беспомощно задрало лапки.
Сегодня под маркой "реформ" легализуется воровство в государственных масштабах. Просто отныне, согласно закону о декриминализации экономических преступлений, на это, как и на любой другой бизнес, назначается государственная пошлина. А такой рудимент, как обязательная отсидка, за воровство бюджетных миллионов – и вовсе официально признана пережитком прошлого.

Скажите, что это, если не сбывшаяся мечта всех жуликов, от самых мелких воров-шапошников до настоящих воров-олигархов?

Недавно бывший бютовец, а ныне успешный законник бело-голубых, руководитель главного управления АП по вопросам судоустройства Андрей Портнов не без гордости отрапортовал, что в результате вступления в силу закона о декриминализации экономических преступлений по состоянию на 9 февраля на счета Госказначейства поступило аж 88 миллионов гривен! Излишне говорить, что при миллиардных оборотах государственных жуликов – это даже не проценты, так, "10 копеек" в кружку нищих на входе в храм социальной справедливости донецких жуликов.

Не надо быть семи пядей во лбу, чтобы понимать: реабилитируется старая идеология "донецких". "Сделал – тебе считается!" – донецкий вариант "Победителей не судят, так как они пишут правила".

Не важно, что именно ты при этом сделал, каковы издержки, главное – стать хозяином мира.

По новому закону, если украл тысячу – будешь сидеть в тюрьме. Если миллион – получишь ещё одну попытку, шанс исправиться и украсть миллиард.

Если сразу миллиард – тебе "считается" – будешь управлять новой страной.

Согласно настоящему "основному" закону криминального государства, главное – воровать много, не мешок картошки и не мобильник, чтобы не дай Бог не пришлось сидеть.

Естественно, в таком государстве несанкционированный просмотр нелицензионного мультика считается одним из тяжких грехов.

Какую страну мы строим

На открытии десятой сессии украинского парламента Янукович говорил: "В числе приоритетов 2012 года ставлю как задачу достижение нового качества государства и государственных услуг. Гуманность, честность и справедливость – основа нового качества".

Задумаемся, о какой справедливости говорит президент? Может быть, о справедливости для гражданина?

Нет, он говорит о справедливости для вора и его сообщника.

"Прежде всего, должны быть, наконец, демонтированы устаревшие, еще советские нормы репрессивного права в отношениях государства и гражданина, государства и бизнеса. Постепенно, но неуклонно, мы будем выводить экономику из тени".

На практике, после реформ Януковича-Азарова более ста тысяч предпринимателей предпочли "завязать" с бизнесом, лишь бы только никогда больше не иметь дело с репрессивным аппаратом жуликов и воров.

Совсем иначе чувствует себя крупный капитал.

Там же, на открытии сессии спикер Литвин признавался: "стандарти демократії визначає той, хто сильніший. У першу чергу економічно". Не трудно просчитать, что стандарты украинской "демократии" определяют олигархи – десяток-другой людей, чьи имена давно стали одиозными. Недаром бизнесмен Ярославский ещё год назад говорил практически то же самое: "Государство и бизнес должны объединить усилия на серьезной основе, а не по принципу "ты – мне, я – тебе". И помогать нужно сильным, а не слабым".

О том же, о "демократии сильных" в парламенте говорил и президент: "Мы не имеем права заниматься "уравниловкой", что также несправедливо по отношению к конкретному человеку".

Что правда, то правда: "конкретные" люди не терпят уравниловку.

...Итак, похоже, наверху – консенсус. А как остальные?

Стареющее население требует социальных гарантий, государство отвечает "их нет у меня".

Какие гарантии, когда большая криминальная страна выходит из тени?

Богатые и сильные только начинают жить по новым правилам. Им не до отработанного материала, типа стариков или чужих детей. Да что там старики или дети, если сильных мужчин, бывших воинов-афганцев – посреди бела дня лишают законных льгот!

Это не криминальная революция 90-х.

Это – цивилизованная, легальная, криминальная эволюция нового тысячелетия.

Тем временем

Парламентская оппозиция, знай, твердит, что с помощью новой Конституции Янукович хочет переизбраться в парламенте. Оно и понятно, оппозиционная забота, как войти во власть. Отсюда специфические страхи, как не допустить переизбрания Януковича в парламенте. А между тем президент уже в том возрасте, когда одной ногой пытаются нащупать вечность и оттуда всматриваются вдаль.

Чтобы деткам Саше и Витюше передать отлаженный, рабочий инструмент "Украина", Виктор Федорович, как заботливый родитель, готов сквозь хулиганское "Юле волю!" почти по-отечески терпеливо уговаривать оппозицию: "не допускайте политизации этого процесса, доверьтесь, наконец, науке и гражданскому обществу. Ведь нам всем нужен новый Общественный договор, а не банальные новые правила политической игры".

Янукович не врет. Его цель – действительно новый Общественный договор.

Папе не терпится легализовать государство хозяев и рабов, вассалов и сюзеренов, стрелков и мишеней, воров и терпил, лузеров и винеров. Какая уж тут уравниловка? Кого с кем? Лозинского и убитого им Олейникова? Ахметова и затоптанного Коноплева?

Нет, прав Янукович: "Страна – это, как говорят, не казарма, где все получат немного и поровну".

Украина Януковича – это латифундия, где есть помещичья усадьба, а есть остальная Украина. Вот там, отделенные запретками за восьмиметровыми заборами, в казармах "где все получат немного и поровну" – и обитает "кріпацький придаток до цитаделі бандитського світу "Межигір'я", как метко выразился недавний герой Роман Забзалюк.

Именно против этого пока ещё суверена замышляется реформа Конституции. И права Ирина Погорєлова: "не треба тримати диктофон під диваном гаранта, щоб зрозуміти сенс ініціювання конституційних змін. А цей сенс, передусім, у докорінному перегляді розділу про права й свободи громадян, без чого навіть теперішній Конституційний суд не впорається з постійними тлумаченнями відбору цих прав і свобод на користь "реформ".

Вот этой очевидной истины не приемлют нынешние оппозиционеры, которые, как малые дети, устраивают деструкцию конституционным реформам Януковича. А ведь Папа, и вправду, обо всех заботится. И о них тоже далеко не в последнюю очередь.

***

Янукович говорит, что в 2012-м Украине нужно избавиться от комплекса неполноценности. Он, в общем, прав. Только весь фокус в том, что они – воры и жулики – и есть наша неполноценность.

Максим Максимов, 23 февраля 2012 г.
//www.pravda.com.ua/rus/columns/2012/02/23/6959254/

Микола Оніщук: Під кого б Конституційна Асамблея не писала зміни до Конституції, Верховна Рада їх все одно не ухвалить


«Україна опинилася в критичній ситуації щодо перспективи своїх європейських прагнень, оскільки непрозорість, недемократичність і фальсифікування парламентських виборів приведуть її до повної ізоляції на європейському просторі», – вважає екс-міністр.

На сайті «Главред» відбувся чат із президентом Інституту правової політики, екс-міністром юстиції України Миколою Оніщуком. Спілкуючись із читачами, він поділився власними оцінками запропонованих змін до Конституції та проекту нового Кримінально-процесуального кодексу. Крім того, екс-міністр висловив переконання, що під кого б Конституційна Асамблея не писала зміни до Конституції, Верховна Рада їх все одно не ухвалить.

Подаємо стенограму чату з Миколою Оніщуком.

АРОSTOL: Пане Оніщук! Питання до Вас, як до знаного юриста. Скажіть, мав право суддя Кірєєв брати до розгляду справу Юлії Тимошенко, якщо державна машина не відмінила його і не опротестувала та не довела, що був хабар прем’єру?

На останніх двох виборах фактично закон забороняв опротестувати порушення на ДВК, була одна можливість скласти протокол з міліціонером, який не знає виборчого права, і тому, як правило, відмовлявся. Чи збережеться ця практика в майбутньому, чи ми повернемось до найкращого виборчого закону 2006-2007 років? Без цього говорити про демократичність виборів неможливо.

Микола Оніщук: Одна з вимог останніх резолюцій Ради Європи – заборонити розглядати суддям, які перебувають на випробовувальному терміні (перше призначення на п’ятирічний термін), розглядати справи щодо злочинів, за які передбачається покарання більше п’яти років позбавлення волі. Підтримую цю пропозицію і вважаю, що вона має бути завізована негайно через внесення відповідних положень до чинного закону «Про статус суддів та судоустрій».

Що стосується можливості опротестувати рішення, бездіяльність ДВК, порушень на виборчих дільницях, то Ви праві, що чинне законодавство ці можливості суттєво скоротило. Тут є і користь: виборчий процес та встановлення результатів виборів обмежені в часі, проте це не означає, що пошук оптимального балансу між правовою визначеністю щодо результатів виборів і можливості уникнути фальшування, в тому числі через опротестування, має бути продовжений.

ігор Дніпропетровськ: Пане Оніщук, Ви намагаєтесь одночасно и толерувати владі, і бути в опозиції. Це Вам не додасть поваги ні від кого. Ви чого хочете від життя? Вам сьогодні уже приблизно 55. Ну, ще 25 років Ви проживете. Не страшно Бога?

Микола Оніщук: Ви праві в тому, коли говорите, що я не радикал. Я, дійсно, ним не був і, мабуть, не буду. Але я намагався слідувати своїм світоглядним принципам і тоді, коли не пішов за Кінахом у більшість, яку формувала Партія регіонів, і тепер, коли не знаходжуся на утриманні влади, водночас намагаюся говорити «так» тим, хто робив і робить в Україні щось корисне, незалежно від того, хто це пропонує, і маю мужність чи сміливість говорити «ні», коли щось відбувається не так, чи процеси рухаються не в тому напрямку, який відповідає інтересам країни і її пересічних громадян.

Бога не боюся, бо нічого, за що мені було б соромно по великому рахунку не скоїв. Дійсно, доля була до мене до цього часу прихильна, адже багато чого вдалося зробити для сім’ї, для односельчан, маю надію, також і для країни, принаймні у тих сферах, де я мав вплив.

Не зовсім зрозумів, що Ви мені пропонуєте робити у віці 55-ти. Пенсіонером точно не буду, це я Вам обіцяю. Займаюся спортом, фізичною культурою, маю повноцінний робочий день і приємність спілкуватися з друзями, хоч і не так часто.

Пробачте, але порад не потребую.

Не всім в опозиції треба ходити з вилами – треба комусь бути і представником поміркованого крила. Я себе відношу до поміркованого крила опозиції.

селянин: Пане Онищук, чем Вы сегодня конкретно занимаетесь, и за кого Вы сегодня?

Микола Оніщук: Чим займаюся, можна зрозуміти, прочитавши це інтерв’ю.

Я сьогодні за європейську перспективу України, за гарантії дотримання прав людини, за незалежність правосуддя, за верховенство права, за справедливість і моральність політики. На сьогодні є представником опозиційної партії і маю надію на об’єднання опозиції – на виборах до Верховної Ради.

555225: 1. Пан Онищук, какой бандеро-нацизм лучше, галицкий или украинский? 2. Пан Онищук, Вы русский язык еще не забыли? 3. Селюкизм – это беда или счастье Украины?

Микола Оніщук: Будь-який нацизм, чи то шовінізм (а Ви пропустили ще одну його різновидність) є антилюдським, антигуманим.

Російську мову не забув і не збираюся забувати, тому що навіть мої діти інколи між собою нею спілкуються.

Україна завжди була і залишається переважно аграрною країною, і від села нам нікуди не подітися. Проблема в іншому – в мисленні та вихованні людей, які страждають провінційністю досить часто. Це і перевага, і недолік одночасно. Перевага – тому що ми не страждаємо шовінізмом, імперськими амбіціями, великодержавністю. Біда – це містечковість мислення, меншовартість та похідні від них явища.

Не знаю, чи задовольнила Вас відповідь.

моредед: Господин Онищук! Вопрос к Вам, как к экс-министру юстиции. В зале пленарного заседания 450 мест для депутатов. Канал «Рада» ведет трансляцию заседания, голосуют за Закон «Противодействие коррупции, при ....». Одна из фракций, насчитывающая в своих рядах 189 депутатов, голосует за этот Закон 187-ю голосами. Я вижу по каналу, что в зале этих депутатов наберется, едва ли, человек 40. Проверяю на сайте ВР количество зарегистрировавшихся депутатов этой фракции – точно, 187 – нет. Вопрос: 1. Является ли этот Закон легитимным? 2. Кто должен нести ответственность за такие действия, как нарушение статьи Конституции Украины и Закона о статусе народного депутата? Спасибо за ответ.

Микола Оніщук: Мені неодноразово доводилося говорити, що неособисте голосування є відвертим нехтуванням конституційних вимог. І жодні пояснення, з якими доволі часто виступали представники більшості, тут не в змозі заперечити цю очевидну істину. Хоча Конституція та закони України і не містять відповідальності за таке порушення. В той же час домогтися відновлення конституційного порядку можна через принципову позицію регламентного комітету за його бажання. Іншими словами, у випадку встановлення факту неособистого голосування, тобто ухвалення будь-якого закону народними депутатами, що фактично відсутні в залі, від регламентного комітету до голови Верховної Ради мала би висуватися вимога щодо непідписання відповідного закону. Але хто ж сам собі відрубає руку?

Kolin K.: Як вважаєте, чи отримаємо ми в результаті цієї конституційної реформи Януковича по-справжньому достойну Конституцію? Ви особисто вірите, що в результаті всіх цих дій Конституція буде вдосконалена?

Микола Оніщук: Потреба у вдосконаленні Конституції існує. Хоча я песимістично оцінюю перспективи ухвалення оновленого варіанту Конституції (внесення змін до неї). Все ж таки конституційне удосконалення потрібне, більше того – необхідне. Насамперед з метою запровадження в українську систему організації влади механізму стримувань і противаг, принаймні коли йдеться про існуючу парламентсько-президентську модель правління.

Для прикладу можу назвати положення восьмого розділу «Правосуддя», яке необхідно якщо не докорінно, то суттєво, змінити. Так, йдеться зокрема про необхідність запровадження в українську судову систему виборних мирових суддів (які досить успішно функціонували на території України ще в дореволюційну епоху); підняття вікового цензу кандидатів на посаду судді до 29 років; встановлення конституційних гарантій реального запровадження суду присяжних у кримінальному судочинстві, в тому числі за злочини, що передбачають покарання більше п’яти років; зміну складу та порядку формування Вищої ради юстиції та виведення з неї представників президента та Верховної Ради, що обіймають політичні посади, включаючи забезпечення більшості у складі Вищої ради юстиції представників суддівського корпусу, що обрані безпосередньо суддівським товариством; ліквідацію так званого випробовувального п’ятирічного строку, на який судді призначаються вперше; виведення із системи призначення суддів політичних інститутів, яким є Верховна Рада України.

В такій же мірі новацій потребують практично всі розділи Конституції, включаючи і Конституційний суд, межі компетенції якого та порядок формування мають бути змінені. У цій царині доцільно розглянути можливість передачі функцій Конституційного суду Верховному суду України, оскільки останній нині звільнений від касаційного перегляду справ і міг би бути ефективним інструментом відновлення довіри до конституційного судочинства.

Бондар Т.: Миколо Васильовичу, чи не плануєте Ви повернутися в політику, йти на вибори в Раду цього року?

Микола Оніщук: Планую. Зокрема, маю намір балотуватися по одному з виборчих округів на своїй Малій Батьківщині.

violenze: Доброго дня, пане Миколо! Я це питання задав Шкілю, але він не наважився на нього відповісти, тому адресую його Вам. Вам не здається, що Ви всі (сучасні влада, опозиція та всі, хто кружляє на політичній орбіті) набридли народу? Ми вже будували «идеальную страну» з Тимошенко, потім кудись «проривалися» з нею ж, обігрівали хати картопляним бадиллям під мантри Ющенка, «покращили життя» з Януковичем, на черзі хлопчик Арсеній з «гаечным ключом»... Чи не настав час Вам всім просто залишити народ у спокої? Якщо Ви теж проігноруєте питання... це буде смішно. Вдалого Вам дня!

Микола Оніщук: Кожен народ має ту владу, якої він достойний. Зв’язок тут органічний. Досвід показує, що ідеалістичні прагнення надзвичайно рідко реалізуються, особливо якщо знатися на реальній політиці. Проте я підтримую Вас у тому, що політичні еліти мають бути суттєво оновлені, принаймні на 2/3. Проте домогтися цього одномоментно практично неможливо. Така генетична природа українських реалій як таких.

Я здивований, чому Шкіль цього питання побоявся. Здається, він здатний до критичної самооцінки та ніколи не чіплявся за владу. Я теж.

Бондар Т.: Наскільки чесними, на Ваш погляд, будуть вибори-2012?

Микола Оніщук: Складно бути пророком.

Фальсифікацій не оминути, адже йдеться про долю нинішньої влади, яка знаходиться у Партії регіонів. В той же час Україна перебуває в критичній ситуації щодо перспективи своїх європейських прагнень, оскільки непрозорість та недемократичність і фальсифікування парламентських виборів приведуть Україну до повної ізоляції на європейському просторі. Якщо не сказати більше. Маю надію, що «властьдержащие» свідомі цих ризиків, як і того, що будь-яка влада завжди закінчується. Питання в тому, що буде з тими, хто зловживав нею, потім?

Бондар Т.: Ви очолюєте Інститут правової політики. Скажіть, наскільки влада враховує розробки, поради, рекомендації при створенні того чи іншого закону?

Микола Оніщук: Інститут є неурядовою дослідницькою та експертно-аналітичною установою, яка не фінансується державним бюджетом. Розробки інституту дійсно скеровуються, зокрема в адміністрацію президента, хоча доступні і на веб-сайті інституту, в тому числі в формі моїх заяв, виступів, коментарів із різних актуальних питань держави і правотворення, які стосуються конституційного реформування, правосуддя, кримінальної юстиції, тощо. Останні розробки, які були скеровані в АП, стосувалися проблем ювенальної юстиції в Україні та вдосконалення діяльності державної пенітенціарної служби.

Має місце продуктивна взаємодія у цьому плані із радником президента, керівником відповідного управління АП Андрієм Портновим.

varyag: Пане Миколо! У мене до Вас питання як до колишнього міністра юстиції. Шановний, що конкретно Ви зробили на посаді міністра щодо реформування державної виконавчої служби? Чому Ви не приділяли належної уваги виконанню рішень суддів? Чому це відомство і при Вас було корумпованим, і залишається таким? Чому професіонали змушенні йти зі служби, а корупція процвітає, бо ж середня заробітна плата державного виконавця на сьогодні 1500 гривень. Робота пов’язана з «забезпеченням верховенства права» нівелюється. При вас виконавці змушені були на свою мізерну зарплатню шити форму. Це нонсенс! Можна довго й нудно говорити про те, що Ви плануєте зробити, але згадайте, що Ви вже «не зробили». Дякую за «змістовну» відповідь.

Микола Оніщук: Найперше, що було поставлено мною для реформування та вдосконалення Мінюсту, була саме реформа державної виконавчої служби. З тим, щоб покращити рівень виконання рішень судів. В цьому плані були здійснені конкретні кроки, в числі яких забезпечення доступу державних виконавців до державних реєстрів у процесі розшуку майна, розширення засобів контролю за діями державних виконавців з боку стягувача, включаючи запровадження електронного реєстру виконавчих впроваджень, спрощення процедури реалізації арештованого майна, підвищення зарплатні державним виконавцям тощо. Також була підготовлена та ухвалена нова редакція закону про державне провадження, де наведені й інші положення, що мали на меті покращити діяльність ДВС.

Була скасована низка мораторіїв, встановлених державою щодо неможливості стягнення на майно державних підприємств, чи тих, де частка держави становить 25% і більше, підприємств ТЕКу тощо.

Що стосується низького відсотку забезпечення виконання судових рішень, то це не лише проблема ефективності діяльності виконавчої служби, а й відсутність майна та інших засобів відшкодування величезної кількості боржників за судовими рішеннями. Лідером тут є держава у зв’язку з небажанням (відсутністю) коштів державного бюджету на виконання судових рішень.

Що стосується мізерної зарплати ДВС, то назвіть мені галузі державної служби, де зарплати не є мізерними!?

Дякую за змістовне запитання.

just: Насколько назрела необходимость принятия нового УПК? Как Вы оцениваете его вариант, разработанный Администрацией президента и уже принятый Верховной Радой в первом чтении?

Микола Оніщук: В цілому оцінюю проект нового КПК як позитивний, що містить суттєві новаторські норми, які наближають нас до європейських стандартів кримінального судочинства. Варто зауважити, що цей проект КПК розроблявся щонайменше двома урядовими та президентськими командами. І основний масив нововведень був запропонований ще Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права під моїм керівництвом. Є суттєвим і бажаним, щоб під час його доопрацювання в другому читанні висловлені вище недоліки проекту були усунуті. Водночас треба мати на увазі, що яким би якісним не був закон, ефективність від його застосування залежатиме від наявності політичної волі слідувати гуманістичним положенням проекту та реальної, а не декларованої, незалежності судової системи.

діля: Пане Оніщук, поясніть основні новації Кримінального кодексу та «слизькі місця» нового проекту (тільки простою мовою, зрозумілою не тільки юристові, а пересічному громадянину). Дякую.

Микола Оніщук: Щодо основних новацій проекту Кримінально-процесуального кодексу – їх багато. Ми вже говорили про ліквідацію інституту направлення справи на додаткове розслідування, суттєве обмеження застосування тримання під вартою, як запобіжного заходу. По суті, він стає виключним і застосовується лише до вбивць, рецидивістів, тих, хто скоїв озброєне пограбування з тяжкими наслідками тощо. Водночас введення альтернативних запобіжних заходів, таких, як домашній арешт, особиста порука, контрольоване перміщення (браслети с GPS-ом). Широке використання угод про примирення з потерпілим та з обвинуваченням у випадку визнання вини. Суттєва дебюрократизація стадії досудового розслідування, використання відео і аудіо, як способів фіксування показань. Забезпечення реальної, а не декларативної, змагальності під час судового процесу. Надання права захисту збирати докази на рівні з обвинуваченням (докази невинуватості), включаючи запрошення до суду свідків захисту. Мається на увазі, що таке запрошення не залежатиме від звинувачення, як це має місце нині. Новаторським є також положення про те, що будь-яка зібрана інформація (документи, покази тощо) стає доказами лише в суді через безпосередність їх дослідження у судовому засіданні. Ніякі докази, здобуті на етапі досудового розслідування, не мають наперед визначеної юридичної сили. За сплином перехідного періоду прокуратура втрачає право на проведення розслідування і має зосереджуватися лише на процесуальному керівництві слідства. Суттєво покращені в проекті також процесуальні можливості для потерпілих, які нарешті стають повноцінними учасниками як процесу досудового розслідування, так і судового розгляду. З боку потерпілого достатньо для цього лише подати заяву. Доречно зауважити, що металеві клітки в залах судових засідань мають бути видалені, а там, де це необхідно, на їх місці має з’явитися скло. Це до теми гідності особи, яка хоч і звинувачується, але все ще залишається невинуватою.

Проект КПК вимагає також отримувати згоду (дозвіл слідчого судді) не тільки на арешт (тримання під вартою підозрюваного чи обвинувачуваного), а й на затримання як таке. Окрім випадків, коли йдеться про затриманого безпосередньо на місці злочину.

Скорочені та чітко визначені терміни досудового розслідування до шести місяців, а щодо тяжких та особливо тяжких злочинів – до 12 місяців.

Що стосується «слизьких місць», то до них можна віднести (окрім того, що я вже говорив в одному з попередніх запитань) тему протоколів допиту, які в проекті КПК делікатно називаються «документами». Насправді ж концепція КПК виходила з того, що допит, як слідча дія, має сенс як доказ лише в суді, тому ніякої потреби подавати до суду допити свідків, зокрема, чи то підозрюваного, обвинувачуваного, потреби немає. Достатньо запросити таких осіб до залу судового засідання. Існує також невиправдана конкуренція щодо кількості та компетенції керівників слідчого. Йдеться про наділення керівника слідчого підрозділу повноваженнями, які є невиправданими та дублюють повноваження прокурора, як процесуального керівника слідства.

Не є прогресивним те, що залишився 72-годинний термін пред’явлення до суду затриманого для отримання згоди на взяття під варту, який мав би бути скорочений щонайменше до 24, а бажано до 12 годин.

Lorry: Ваша оцінка, наскільки новий Кримінальний Кодексу України відповідає Конституції? Адже деякі народні депутати критикували його за те, що він суперечить Основному Закону...

Микола Оніщук: Є декілька сюжетів проекту нового КПК, які пов’язали з темою неконституційності. Насамперед йдеться про встановлені проектом обмеження на право бути представником підозрюваного, обвинувачуваного лише професійно підготовленим адвокатам. Знову ж таки з посиланням на відповідне рішення КС. Скажу відверто, тема неоднозначна, оскільки саме представництво інтересів підсудного, обвинувачуваного, підозрюваного на сьогодні є в професійному плані неякісно забезпеченим. Оскільки для допуску до цієї функції достатньо лише мати диплом правника. Це не тільки не гарантує професійну якість такого захисту, але й девальвує саму професію адвоката. Єдине, з чим можна погодитися, це надання можливості й права бути захисником у кримінальному процесі родичам обвинувачуваного і потерпілого.

Друге положення, про яке можна говорити щодо його конституційності, це проблема притягнення до кримінальної відповідальності народних депутатів. Проект не передбачає, знову ж таки на відміну від рішення КС з цього питання, ніяких особливостей, окрім того, що взяття під варту народного депутата здійснюється лише з дозволу Верховної Ради України. Підтримуючи тезу про те, що парламентарі мають перебувати в однакових умовах щодо притягнення до кримінальної відповідальності з пересічними громадянами, маємо водночас внести зміни до Конституції, яка на сьогодні надає відповідні імунітети народним представникам.

monika: Господин Онищук, за последние два года Конституционный суд не раз выходил за рамки своих обязанностей. Существуют ли в нашем государстве механизмы влияния на КСУ? Является ли такой суд легитимным?

Микола Оніщук: Ціла низка рішень КС у його нинішньому складі, дійсно, виглядають політично умотивованими як мінімум, як максимум – такими, що виходять за межі його компетенції. Наочний і очевидний приклад – рішення КС по скасуванню змін до Конституції, у якому КС взяв на себе, по суті, законодавчі функції, чим підмінив парламент, а значить, і народ.

Ця тема неодноразово мною коментувалася. Зауважу лише, що проявила себе також тенденція перевищення меж юрисдикції Конституційно суду, що обумовлює необхідність ретельного аналізу ситуації, що склалася, та запровадження в тканину Конституції відповідних інструментів унормування цієї проблеми. Виходом із ситуації, що склалася, є також створення прецеденту в Україні оскарження рішень КС до Європейського суду з прав людини, оскільки акти КС є різновидом актів судової влади. Як відомо, нещодавно Європейський суд з прав людини встановив, розглядаючи рішення суду Литви за заявою колишнього президента Роланда Паксаса, перевищення повноважень конституційного суду цієї країни у справі, яка стосувалася встановлення заборони усунутого в порядку імпічменту президента цієї країни щодо можливості балотуватися до парламенту Литви. Таким чином, саме звернення до Європейського суду з прав людини може бути одним із засобів приборкання всеосяжності компетенції Конституційного суду.

Щодо легітимності КС, то краще говорити в такому випадку про легальну природу його рішень, оскільки вказаний суд створений у порядку, визначеному Конституцією, та діє відповідно до закону.

Легітимність – більш складна категорія, яка ґрунтується не тільки на формальному дотриманні нормативних положень, а й на усій сукупності засад, які формують і охоплюються категорією верховенства права.

aneti: Ви не раз звертали увагу, що в Україні має бути двопалатний парламент. Чим він кращий від існуючого? І що він може змінити?

Микола Оніщук: Якщо говорити про конституційні зміни в частині зміни системи організації влади в Україні, то я особисто вважаю, що реально реалізувати в цій системі стримування і противаги можна тільки через двопалатність. Більше того, я вважаю це єдиним можливим варіантом, який може надати сучасному державотворенню ознак стабільності, сучасності та прогресивності. Двопалатність дозволяє розвести між палатами питання творення законів та формування державних інститутів (призначення на посади усієї сукупності посадовців) між нижньою та верхньою палатами. Таким чином, яким би гострим не був політичний процес, включаючи проведення одночасних парламентських виборів до нижньої палати, оскільки верхня палата ніколи не розпускається, зміна урядів жодним чином не впливатиме на стабільність роботи верхньої палати, яка взаємодіє з президентом, забезпечує інституційну стабільність усіх інших органів влади (насамперед, конституційних).

Також зауважу, що поширеною помилкою є теза про те, що двопалатні парламенти не властиві унітарним країнам. Франція, Польща, Італія, які є супер-унітарними державами, мають саме двопалатні парламенти. Це – як приклад. Я вже не кажу про суттєве покращення за таких умов власне законотворчого процесу, оскільки верхня палата завжди урівноважує політичний законодавчий радикалізм, якщо він має місце в нижній палаті.

Існують і інші аргументи «за», і їх багато. Проте ця відповідь вже буде схожою на лекцію.

лурдес: Під кого писатиме Основний Закон Конституційна Асамблея?

Микола Оніщук: Висловлю песимістичне очікування: під кого б не писала зміни та доповнення до Конституції Конституційна Асамблея, ці зміни Верховною Радою України не будуть ухвалені. На це існує, як мінімум, дві причини. У випадку посилення президентських повноважень, тобто переходу до суто президентської моделі правління, опозиція, як варто очікувати, буде категорично проти. З відомих причин. Вона ж буде категорично проти і у випадку переходу до парламентської форми правління (коли уряд формується не президентом, а парламентом), оскільки в такому випадку це буде перекреслювати амбіції кандидата у президенти від опозиційного табору. Таким чином, об’єктивно зацікавлених ні в першому, ні в другому, які б набрали 2/3 голосів парламенту прогнозовано не буде. Особливо якщо взяти до уваги, що йдеться про новообрану Верховну Раду за результатами виборів восени цього року.

Таким чином, можу заспокоїти активістів цього руху та вказати на марність їхніх зусиль. Це той випадок, коли списи будуть поламані без бою.

лурдес: Доброго дня. Прокоментуйте відмову представників опозиції брати участь в роботі Конституційної Асамблеї.

Микола Оніщук: У значній мірі вищенаведена відповідь є відповіддю і на це запитання.

спостерігач: Голова парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності прогнозував що до 23 лютого надійдуть тисячі поправок до КПК Януковича. Чи відомо вам, скільки попроавок і стосовно чого надійшло? Наскільки вони будуть враховані? Адже відомо, що експерти Ради Європи, в принципі, вже схвалили документ.

Микола Оніщук: За інформацією, яка вже є оприлюдненою, до парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності надійшло більше тисячі поправок до проекту нового КПК. Особливого оптимізму щодо врахування поправок я не маю. Разом із тим, є теми, які дійсно заслуговують на увагу. Зокрема, це вилучення з проекту КПК норм (положень), які надають право суду доручати органам досудового розслідування проведення додаткових слідчих дій. Оскільки всі слідчі дії під час судового засідання мають здійснюватися саме судом. Адже невипадково частина судового процесу іменується судовим слідством. Не існує процесуальних дій, які не можуть бути здійснені в залі суду. Зокрема, найбільш поширеними є допит свідків, спеціалістів, експертів, оголошення результатів експертиз, огляд і пред’явлення речових доказів у залі суду, допит обвинувачуваного тощо. Необхідно на практиці, тобто процесуально, реалізувати положення щодо заборони суду відправляти справу на дослідування. Сформульоване вище положення проекту є відходом від цього доктринального положення.

Це ж стосується і поправок щодо суду присяжних. Є очевидним, що в КПК реалізовано конституційне положення щодо участі народних засідателів у кримінальному судочинстві, але аж ніяк не можна говорити при цьому про суд присяжних, оскільки сама назва «суд присяжних» означає, що цей суд наділений самостійним правом встановлювати наявність факту злочину та провини підсудного. Іншими словами, це – суд факту, який складається із непрофесійних суддів (палати присяжних) у кількості, визначеній законом. Як правило, це 6 чи 12 присяжних. Професійний же суд, що складається із суддів, що обираються і призначаються згідно з законом, здійснює власне юридичну кваліфікацію злочину та визначає міру покарання. Саме останній і є судом права.

Донецьк: Донецька міська рада подала апеляцію на судове рішення про скасування ліквідації україномовної загальноосвітньої школи №111. Ваша думка, пане Миколо, як має бути вирішений цей конфлікт?

Що взагалі думаєте про закриття україномовних шкіл? Про ініціативу (чи чутки про ініціативу) міністра освіти скоротити кількість навчальних годин на вивчення історії України, української літератури? Дякую за відповіді.

Микола Оніщук: Особисто я категорично проти спроб нинішнього міністра освіти щонайменше поставити під сумнів необхідність ЗНО, а також пропозиції щодо скорочення кількості навчальних годин на вивчення історії України та української літератури. На моє переконання, це відкрито антиукраїнські і антицивілізаційні пропозиції, які, окрім шкоди для утвердження української державності, нічого принести не можуть.

Особливо хотів би виокремити тему ЗНО. Воно було запроваджено саме під час моєї каденції в уряді, і я особисто доклав чимало зусиль для підтримки міністра Вакарчука щодо реалізації цього стандарту. Переконаний, що саме ЗНО дозволило подолати корупцію щодо вступу до державних вишів та реально, а не декларативно, надало можливість дітям із простих та малозабзпечених сімей отримати доступ до вищої освіти.

Sneg: Законопроект № 9665, внесений у ВР Януковичем, фактично прирівнює до Конституції щорічні послання президента. Ви вважаєте це адекватним і правильним рішенням? ВР у першому читанні вже цей законопроект прийняла, тобто фактично з цим погодилася.

Микола Оніщук: Статус послання президента визначається Конституцією у тому розумінні, що послання формулює бачення глави держави стосовно концепції розвитку країни. Водночас Конституція надає президенту відповідні інструменти для реалізації його концептуальних бачень. Таким, насамперед, є право законодавчої ініціативи та право накладати вето на закони. Це ж стосується і значного кола призначень, які здійснює президент у царині виконавчої влади тощо.

Таким чином, це саме ті механізми, які забезпечують реалізацію президентом його бачень, доктрин, програм розвитку країни. Намагання надати посланню статусу якогось особливого юридично-політичного акту з незрозумілою юридичною природою є малопродуктивним і руйнує конституційну чіткість механізмів, способів реалізації та повноважень суб’єктів державної влади.

Лариса С.: Пане Оніщук, яка ваша позиція, ставлення до ув’язнення Тимошенко?

Микола Оніщук: Моя позиція у цьому питанні від початку синхронізувалася з думкою європейської спільноти та переважної частини населення України. Я вважаю неприпустимим використання правоохоронної системи та правосуддя з будь-якою політичною метою.

zess: На думку Миколи Томенка, конституційний переворот, підготований Партією регіонів – це «остаточне перетворення України на одну з сильніших авторитарних моделей президентської республіки». Чи погоджуєтеся Ви з думкою віце-спікера парламенту? В чому основні переваги такої «реформи» для глави держави, в чому передусім він виграє в разі прийняття цього документу?

Микола Оніщук: Перспективи ухвалення будь-яких змін до Конституції, принаймні ті, що стосуватимуться системи організації влади, виглядають далеко неоднозначними. Чому? Читайте у моїх попередніх відповідях.

prokop1: Шановний пан Миколо! Негайно потрібна Ваша допомога, щоб хтось із Ваших друзів надав депутатський запит Хомутинику, аби він, як голова комітету, офіційно для суду розтлумачив: за третій і четвертий квартали 2010 року ФОП на спрощеній системі оподаткування з оборотом не більше 150 тисяч гривень, без найманої праці, повинні чи ні сплатити страхові внески в Пенсійний фонд України. Скільки підприємці до нього не звертались, відповіді немає. Будь ласка, не залишайте питання без відповіді.

Микола Оніщук: З готовністю відреагую на Ваше прохання, зокрема, звернуся до депутатів із «Нашої України» щодо формулювання такого депутатського запиту

Надія Майна, Віра Підгайна (фото), «Главред», 23.02.2012
//glavred.info/archive/2012/02/23/084527-8.html