четвер, 26 січня 2012 р.

Крига скресла?


Здавалося, що ідея Президента Януковича щодо створення Конституційної асамблеї якось тихо «канула у вічність». В усякому разі, від початку літа ніхто не чув про якісь рухи у цьому напрямку.

Аж ось крига скресла. Відповідний указ Президента про створення асамблеї з’явився вчора.

Нагадаємо, рік тому було створено спеціальну комісію, яку очолив перший президент України Леонід Кравчук, а серед її членів були політологи і юристи. За 12 місяців фахівці провели безліч круглих столів і розробили дуже важливий документ — концепцію утворення Конституційної асамблеї. Оновлена Конституційна асамблея з лютого налічуватиме 100 осіб. Їхні імена поки що не розголошують.

Про підготовку зміни Основного Закону в розмові з «Днем» розмірковують перший президент України Леонід Кравчук, радник Президента України, член Венеціанської комісії Марина Ставнійчук і професор права Віктор Мусіяка.

ЦЕ МАЄ БУТИ ЗАКОН ПРЯМОЇ ДІЇ

Леонід КРАВЧУК, перший президент України:

— Леоніде Макаровичу, нещодавно в інтерв’ю The New York Times Президент згадав про Конституційну асамблею. 

Узагалі-то минув уже цілий рік із того моменту, як ця тема з’явилася. І за цей час практично не було жодних згадок про асамблею. Громадськість, мабуть, уже забула, що це таке. На якому етапі ви зараз?

— Ми зайняли таку, на мій погляд, дуже розумну позицію: поки телятко не народилося, не треба ставити собі завдання його зарізати. Ми досить серйозно працювали. За цей рік, який минув, ми визначили, що таке Конституційна асамблея в Україні, які мають бути принципи її діяльності, які принципи її організації, які завдання вона перед собою ставить. Як вона буде працювати й організаційно, і теоретично, й у правовому полі.

Після того, як Венеціанська комісія подала нам свої зауваження, ми провели дуже багато засідань, провели конференції в КНУ ім. Т. Шевченка, у Могилянці, у харківських, львівських університетах. Тобто провели дуже багато зустрічей і круглих столів.

Наприкінці минулого року вже було підготовлено документ. Президент його розглянув і сказав, що підготує указ про створення Конституційної асамблеї. Це буде десь у межах 100 осіб. Приблизно 30 % — це професіонали-конституціоналісти, далі будуть громадські діячі, політики, представники відповідних політичних сил... І, отже, це буде дискусія й опрацювання змін до Конституції. Підкреслюю: ЗМІН. Ми не будемо писати нову Конституцію. Ми їх оприлюднимо й подамо до Президента України. І він як суб’єкт законодавчої ініціативи внесе цей проект, звичайно, зі своїми зауваженнями і доповненнями (на це він має право) до парламенту. Думаю, що це вже буде Верховна Рада нового скликання, яку оберуть наприкінці цього року.

— 2010 року Конституційний Суд без усіляких асамблей вже змінив Конституцію. Відтоді в нас нова політико-правова реальність, президентська республіка...

— Венеціанська комісія вже заявила, що ці дії Конституційного Суду були неправомірними. Він перевищив свої повноваження, вийшов із правового поля. І вони й до Президента, і до всіх нас звернулися, щоб ми увійшли у правове поле. І почали реальну конституційну реформу, побудовану на легітимності. Так, щоб усе було законно, з участю широкого кола громадських діячів, науковців, людей, які розв’язують ці питання. Щоб ми знали, що Конституція не написана в кабінеті, а щодо неї велися дискусії, до неї причетна велика кількість людей. Щоб це був справді договір між владою й суспільством, щоб Конституція була не під особу, а документом, за яким живе й повинна жити держава.

— Чи означає це, що ми знову будемо змінювати устрій? Від президентської республіки можемо знову перейти до парламентської? Чи як воно буде?

— Очевидно, коли підійдемо до цього питання, ми, можливо, проведемо якісь соціологічні опитування. Можливо, навіть опитування широкого масштабу, щоб знати думку людей. Я як людина не можу зараз відповісти вам на це запитання, навіть якщо в мене є своя особиста позиція. Це буде не моя позиція, і не позиція Януковича, і не Верховної Ради. Ми хочемо знати думку людей.

— Утім, цікаво знати й вашу особисту думку. Скажімо, а що в теперішній Конституції вас не влаштовує?

— Мене багато чого не влаштовує. Практично в кожному розділі є речі, які має бути виписано якісніше. Не повинно бути подвійного тлумачення. Це має бути закон прямої дії, за яким має жити держава й розвиватися суспільство.

— Насправді в Україні не так уже й багато фахових юристів-конституціоналістів. На початку нашої розмови ви сказали, що над Конституцією будуть працювати 100 осіб. Чи не забагато це? Знаєте, як кажуть, у семи няньок дитина без ока.

— Ні. Я думаю, це оптимальна кількість. Ми довго думали над нею. Треба, щоб туди знов-таки увійшли представники політичних партій, які мають авторитет у суспільстві, щоб вони сказали своє слово. Щоб це були вчені, щоб це були громадські діячі. Щоб було представлено громадянське суспільство. Ми аналізували це з усіх боків, іншого варіанта немає. Принаймні з нашої точки зору.

Так, Конституцію написати можуть і 20 осіб, можуть і 10. Але ж ми хочемо, щоб це було доведено до дискусії, до обговорення, до тлумачення думок. Щоб ми залучили іноземних експертів. Ми хочемо, щоб там провідними були європейські цінності. Ми хочемо, щоб в основі лежало верховенство права, демократія. Не просто як категорії, гарні слова, а як механізми, які діють і забезпечують демократичне життя держави.

Є ПОТРЕБА ПОЧИНАТИ ПОВНОМАСШТАБНИЙ КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС

Марина СТАВНІЙЧУК, радник Президента України:

— Марино Іванівно, Леонід Кравчук влітку минулого року заявив, що «Конституційна асамблея буде створена не раніше кінця цього року». Наразі її поки немає. Як взагалі просувається процес?

— Науково-експертну групу було створено в лютому минулого року, насамперед — з метою напрацювання пропозицій щодо порядку формування і діяльності майбутньої Конституційної асамблеї. Пропозиції щодо відповідної Концепції Конституційної асамблеї, які б дали можливість започаткувати конституційний процес, уже внесено. Глава держави їх розглянув. Наскільки мені відомо, ні Леонід Макарович, ні чинний Президент не стверджували, що Конституційну асамблею мало бути створено минулого року. Як на мене, йшлося про те, що науково-експертною групою мала бути створена концепція порядку формування і діяльності Конституційної асамблеї, відповідно, запропоновані принципи та порядок організації її роботи. 25 січня Президент України видав Указ щодо започаткування конституційного процесу і пов’язаний він з питаннями формування та організації діяльності Конституційної асамблеї. На сьогодні запропонований виважений підхід, яким надається перевага насамперед фахівцям, професіоналам у сфері права, політики, філософії, економіки. Безумовно, що за відповідними критеріями у складі Конституційної асамблеї має бути представлені і політичні парламентські сили, а також політичні партії, що отримали серйозну підтримку на останніх виборах в Україні, мають бути широко представлені громадські організації, які спеціалізуються на проблемах конституціоналізму, прав людини тощо.

— Чинна влада через Конституційний Суд 2010-го повернула повноваження Основного Закону 1996 року. Після цього, вона ініціювала процес створення Конституційної асамблеї, яка має запропонувати зміни до Конституції. Яка логіка?

Рішення Конституційного Суду, звичайно, треба виконувати всім — і громадянам, і тим, хто перебуває при владі. Однак я би хотіла нагадати, що питання повномасштабної конституційної реформи є актуальним за будь-яких обставин, в тому числі — з урахування рішення КС. Європейська комісія за демократію через право у грудні 2010-го розглядала конституційну ситуацію в Україні вже після рішення Конституційного Суду. Не даючи своєї оцінки безпосередньо рішенню Конституційного Суду, вона одну з основних проблем конституційної ситуації в Україні виділила як проблему легітимності. Рішення КС, повертаючи чинність редакції Конституції 1996 року, все ж поставило під сумнів легітимність органів влади, Основний Закон після конституційної реформи 2004 року. Отже, є необхідність починати повномасштабний конституційний процес.

З іншого боку, є низка нагальних інституційних проблем, які вимагають також негайного вдосконалення Конституції. Насамперед це стосується системи судочинства в Україні. Судова реформа в Україні, розпочата два роки тому, триває. Реформа судочинства пов’язана з реформою правоохоронної системи в цілому. Але вирішити серйозно проблеми реформи судочинства без вдосконалення в цій частині Конституції не має можливості. На це звертають увагу експерти в середині країни, про це неодноразово заявляли органи Ради Європи, зокрема Венеціанська комісія, яка за останні роки декілька разів експертувала законопроекти, пов’язані з реформою системи судочинства, та здійснює моніторинг проведення судової реформи в Україні.

Серйозною і нагальною проблемою є і питання реформування місцевого самоврядування, адміністративно-територіального устрою. На ці проблеми неодноразово звертав увагу Президент України. Ці питання також вимагають системного, комплексного підходу, вдосконалення насамперед на рівні Конституції.

— Судова реформа була започаткована півтора року тому, але на її адресу як на старті, так і зараз звучить багато критики. Ми це можемо спостерігати, виходячи з того, що відбувається навколо резонансних справ. Чи будуть вносити зміни до вже чинної судової реформи?

— Очевидно, що судова реформа одна з надзвичайно складних реформ в правовій системі України. Зрозуміло, що багато кроків зроблено позитивно, але є і недоліки. Венеціанська комісія, аналізуючи законопроекти щодо судової реформи і здійснюючи моніторинг вже ухвалених законів в цій галузі, рекомендує прислухатися до її висновків про те, що справжню судову реформу в Україні неможливо здійснити без внесення змін до Конституції в частині правосуддя. Тому очевидно, що хід судової реформи має бути скореговано, покращено, ті позитивні кроки і тенденції, які мають місце, повинні тривати, а недоліки, які є в системі судоустрою, суддівського самоврядування, в системі добору на посади суддів, треба усунути. Насамперед з метою створення незалежної судової гілки влади, незаангажованої, незалежної, тієї, яка здатна забезпечувати права людини на ефективне правосуддя.

— Які ще передбачаються зміни в Конституцію, наприклад, яка буде форма правління після реформування?

— Сьогодні дещо зарано говорити про повний перелік тих питань, які необхідно вирішувати під час конституційного процесу. Однак цілком зрозуміло, що якщо і приступати до повномасштабної конституційної реформи, то мова повинна йти про комплексний підхід. Крім вирішення конституційних питань реформи правосуддя, реформи місцевого самоврядування, адміністративно-територіальної реформи, адміністративної реформи, є також питання загальноконцептуального значення. Мова йде про ефективні механізми реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина.

Серед іншого йдеться про ефективне забезпечення політичних прав. Скажімо, в Конституції України, буквально з 1996 року, закріплено одне із пріоритетних політичних прав — це право на мирні зібрання. За весь період український парламент так і не спромігся, попри часті намагання, закріпити на рівні конституційного закону відповідне політичне право. При вдосконаленні Конституції повинні бути створені такі механізми, які би стали запобіжниками того, що пріоритетні політичні та інші права людей обов’язково мають бути забезпечені.

Також мова йде про необхідність серйозного гарантування соціальних прав громадян.

Всі ці питання — пласт, який вимагає серйозної концептуальної роботи. Ще одна ключова проблема — це створення єдиного ефективного механізму державної влади, при цьому, нам потрібен чіткий механізм стримувань і противаг як в організації владної вертикалі і владних горизонталей. Безумовно, що актуальною є проблема забезпечення реального парламентаризму. Є багато концептуальних проблем, які вимагають системного аналізу, виявлення недоліків, що мали місце в процесі реалізації Конституції як в редакції 1996 року, так і в редакції 2004 року, винесення уроків з практики застосування Конституції, а далі — серйозної роботи щодо удосконалення Основного Закону.

ЗАЛИШАТИСЯ У КВАЗІПРАВОВОМУ ПОЛІ НЕ МОЖНА

Віктор МУСІЯКА, професор права:

— Я був у групі консультантів, яка працювала при Інституті держави і права. Ми допомагали формувати відповідні документи для прийняття рішень щодо створення Конституційної асамблеї для науко-експертної групи, яку очолює Леонід Макарович Кравчук. Усі рекомендації, пропозиції перебувають зараз в Адміністрації Президента, залишається тільки одне — має бути сигнал громадсько-політичним організаціям, які повинні запропонувати своїх кандидатів до складу асамблеї. Потім має бути указ про створення та склад асамблеї. Тобто залишилися суто організаційні моменти.

Так, немає сумнівів, що чинна Конституція влаштовує владу, інакше не було б того, що сталося 2010 року, коли через Конституційний Суд змінили Основний Закон. Але справа в тому, що є Венеціанська комісія, інші європейські структури, які вказали на те, що Конституція України має змінюватися в порядку, який визначає сама Конституція, а не рішенням КС. Тому влада сьогодні й започаткувала цей процес із конституційною реформою, вона намагається підвести підвалини Конституції під свої дії. Вони не повинні викликати ніяких сумнівів ні в Європі, ні в Україні. А далі, коли асамблея вже буде створена, невідомо, які ще ідеї можуть виникнути в її діяльності, наприклад — під час формування відповідних змін до Конституції.

Поки можна говорити, що влада хоче започаткувати конституційний процес. Як вона його використає? Повторюю: для влади важливо створити легітимні підвалини для свого функціонування. Це можна зробити тільки через навіть косметичні зміни, тим більше — їхнє остаточне ухвалення на референдумі. Тоді влада вже може спокійно функціонувати, не побоюючись того, що їй можуть закидати, мовляв, ви шляхом узурпації отримали повноваження.

Чому відбулися зміни 2004 року, ми знаємо, там було більше корпоративних інтересів, ніж державних. Але ж була необхідність демократизації конституційних засад функціонування держави. З цієї точки зору цей крок був позитивний для держави. Сьогодні ми повернулися назад — до авторитарної системи, яка була необхідна в той момент, коли держава формувалася. Коли створювалися засади, які б дали нормальний імпульс для розвитку і неможливість повернення назад. Тоді ми вважали, що основна небезпека — з боку комуністичної ідеології, а виявилося, що абсолютно нові сили, які були породжені новими процесами, стали основними чинниками небезпеки конституційному ладу.

Але ми маємо рухатися далі, тим більше — в європейському векторі, який вимагає, щоб були демократичні засади й основи формування державних інститутів, взагалі функціонування суспільства. Вносити зміни в нинішню Конституцію однозначно потрібно. Навряд чи суспільство сприйме кроки, які будуть направлені на посилення влади президента, вертикалі влади, тому їй доведеться робити кроки в напрямку демократичних засад. Можливо, з’явиться розуміння, що залишатись у квазіправовому полі не можна, що треба шукати демократичні форми зміни влади, тим більше, життя показує, що суспільство все більше не сприймає існуючий стан.

26 січня 2012 р.
Підготували Олена Яхно, Іван Капсамун, «День»
//www.day.kiev.ua/222567

Малюнок Анатолія Казанського /з архіву «Дня», 1996 р.

Немає коментарів: