середа, 29 червня 2011 р.

Конституція: «чому так?» і «що робити?» позаду. На черзі – «яким чином?»


До річниці Конституції вийшло чимало публікацій, які пояснюють, чому наша Конституція така недолуга, і запитують що робити
У відповідь, будь ласка, 11 тез – менше не виходить.

1. Конституції потрібен "корсет" відповідальності

Прикро, але "найкраща в Європі Конституція" буксує: бракує дієвого механізму відповідальності влади в українських, себто неєвропейських умовах. Негатив, що маємо за 15 років після ухвалення Основного закону, широко відомий, немає потреби наводити. Народ злидарює, простір свободи зменшується, а жодна партія не пропонує позитивної стратегії розвитку країни.

2. Діагноз верхівці: хронічна неспроможність від переїдання

Чому немає механізму, немає стратегії? Тому що у влади немає часу: вона їсть. Подивіться динаміку рейтингів Форбсу. А опозиція ще вчора була такою ж владою, і сподівається знову нею стати. Обидва боки однієї медалі-політикуму по черзі дерибанять бюджет і цинічно ведуть розмови про демократію й свободу.

Партійно-політична верхівка не розуміє, що їй пора на вихід у повному складі: внаслідок хронічної політичної неспроможності.

3. Гальмує... досвід

Щоправда, з десяток депутатів, на відміну від усіх інших у ВР, визнали банкрутство сучасного політикуму. Усвідомили безперспективність партійної боротьби за владу в сучасних умовах, коли наявне змагання не ідей і програм, а брехні й грошей. Вирішили, що широкий непартійний рух – єдина перспектива зупинити деградацію, запровадили регіональні ініціативи: Зарваницька, Холодноярська, далі, можливо, буде.

І це добре, але явно замало. Бо головний напрям руху обрано з умов ХХ-го, а не ХХІ століття.

4. Тренд світової демократії

Тримаючись гарного, але суттєво застарілого досвіду, "ініціативники" явно недооцінюютьсучасні тенденції західних демократій, що спрямовані до горизонтальних політичних структур, які здатні дистанціювати політикум від розпусного впливу корпорацій.

Директор Інституту Землі при Колумбійському університеті, професор економіки Джефрі Сакс каже: "Гроші вирішують усе, вони розбещують політиків і ринки в усьому світі", – і робить висновок – "Нам потрібен новий вид політиків, які вестимуть виборні кампанії за допомогою вільного інтернету, а не через платну пресу. Коли політики звільняться від пожертв із боку фірм, вони зможуть контролювати корпоративні зловживання.

І ось кандидат у президенти від Республіканської партії Мішель Бехман (Michelle Bachmann) уже заявила, що республіканці повідають свою історію через соціальні медіа.

5. Шукають свіжу кров

Отже, західним демократіям потрібен новий вид політиків, вільних від пожертв із боку фірм. А хіба нам не потрібні такі політики? "Наша проблема полягає в наявності дуже обмеженої кількості інтелектуалів, опозиціонерів", – визнає один з "ініціативників", і це свята правда.

Заперечення викликає наступне: "Ми повинні виростити нову альтернативну еліту, нових опозиційних лідерів, громадських лідерів, інтелектуальних лідерів…"

Шановні, так можна було казати й робити ще 10 чи навіть 5 років тому. Але не сьогодні! Коли в нових політиків з'явиться потреба повчитися, вони звернуться не до депутатів ВР – навіть, до найпорядніших і найрозумніших із них.

Нові наслідують не місцевий, а світовий тренд.

6. Де зростає новий політикум

"Це мережі людей, які роками знають одне одного, і не тільки он-лайн, а завдяки зустрічам наживо; мережі людей, які проводять величезну кількість часу, як у Вікіпедії, обговорюючи, дискутуючи, навчаючись і з ентузіазмом працюючи, щоб усе йшло добре", –цю думку оприлюднила The Guardian.

І навела два риторичних запитання:

1) Які інші інструменти використовують люди, щоб вимагати більшої прозорості, відкритості й чесності від інституцій?

2) Як ви можете співпрацювати он-лайн і офф-лайн із мислячими людьми, які прагнуть зробити світ кращим?

У пострадянських країнах політична роль інтернету на порядок вища. Соціальні мережі, на додаток до переваг у демократичних країнах, певною мірою компенсують відсутність демократичних традицій і громадянського суспільства.

У Росії, наприклад, партії вже перестали приваблювати соціально активних людей, їм цікавіші блоги й соціальні мережі: саме активісти із соціальних мереж незабаром, можливо, змінюватимуть політичний ландшафт.

7. Мережі і Майдани

Ланцюг революцій у Магрибі примусив навіть інтернет-скептиків переглядати роль мереж у соціально-політичних трансформаціях. Тут Україна отримала можливість зазирнути в майбутнє завдяки східному сусіду: Росія за темпами доступу до інтернету випереджає Україну на один-два роки, а громадянське блогерство там на порядок активніше внаслідок авторитарності політичного режиму.

Відомий блогер Марина Литвинович пише: "Я вижу, что ситуация зреет. Я примерно чувствую ее скорость. … Это все что угодно может быть – революция, волнения гражданские… По моим ощущениям, перелом, когда Интернет повлияет сильно и свое мнение покажет, должен произойти на стыке 12–13 года".

Коли Майдан-2 відбудеться, народу треба подати не обіцянки, чергового месію чи "сильну руку" – а реальний проект демократичного оновлення держави.

Тільки не згадуйте комісію Леоніда Кравчука при Януковичі.

8. Гарантія політичного кредиту

Взяти владу й використати її для демократичного оздоровлення країни можливо лише за стійкої підтримки більшості. В українських умовах довіру може викликати лише міцна гарантія – гарантія політичного кредиту. Надійною заставою стане пакет законопроектів, що передбачає негайне дострокове позбавлення влади партій, що зрадили інтереси своїх виборців.

Отримавши перемогу, такий рух надасть Конституції "корсет відповідальності". І тоді вона стане запобіжником зловживань для партій і політиків будь-яких ідеологічних кольорів.

9. Моральний імператив

Жорсткий громадянський контроль відокремить бізнес від політики, перекриє доступ до влади казнокрадам, політичним зрадникам і брехунам, які сьогодні "правлять бал" наверху.

Усунення цинічної верхівки, яка є основним джерелом морального занепаду, станепередумовою оздоровлення суспільства.

10. Мережана демократія – єдність політичної нації

Загальноукраїнським проектом, Українською ідеєю, яка згуртує націю на громадянській основі, може стати випереджальне будівництво власної держави мережаної демократії. Подібний проект можна скласти й реалізувати лише на позапартійній основі, тимчасово відклавши ідеологічні суперечності, що переважно штучно роз'єднують народ.

11. Перший крок до очищення: це досить просто...

В умовах світової кризи представницької демократії і псевдодемократії в Україні, нам не залишається іншого виходу, як найшвидше будувати мережану демократію.

Технологічно це стало можливим завдяки масовому поширенню ІТ-технологій. Уже половина дорослих мешканців України виходить в інтернет щотижня, близько третини – щодня.

Ми зможемо контролювати владу завтра, якщо сьогодні примусимо її забезпечити власну прозорість – хоча би на рівні Естонії й Грузії. Прозорість – перший і обов'язковий крок до оновлення Конституції, до прямої демократії, до позитивного майбутнього.

Зроби його задля себе і своїх дітей – це швидко й неболяче.

Олександр Тертичний, 29 червня 2011 р.
//www.pravda.com.ua/columns/2011/06/29/6340672/
Фото: Часткова мапа мережі Інтернет станом на початок 2005 року
//uk.wikipedia.org/wiki/Інтернет

2 коментарі:

imho сказав...

Хто ми: халявщики, чи партнери? Нова парадигма політичного процесу
Олександр Тертичний, 25 грудня 2011 р.
http://www.pravda.com.ua/columns/2011/12/25/6841586/

Ліхтар для України від Асанжа з Березовським
Олександр Тертичний, 27 січня 2011 р.
http://www.pravda.com.ua/columns/2011/01/27/5831193/

imho сказав...

Громадянський рух: навіщо і який?
Олександр Тертичний, 14 березня 2012
http://www.pravda.com.ua/columns/2012/03/14/6960019/