понеділок, 2 липня 2012 р.

Компроміс українського суспільства


28 червня Україна відзначила День Конституції. 

Саме цього дня в 1996 році на засіданні Верховної Ради України був ухвалений основний закон країни - перша Конституція незалежної української держави. З тих пір багато чого змінилося, як в устрої держави, так і в менталітеті й культурі її громадян. З кожною зміною президента, складу Верховної Ради чи Кабінету міністрів Конституція як основна законодавча база зазнавала змін.

Якою є історія основного закону країни? Наскільки змінилася Конституція України з часу її ухвалення? Відповіді на ці та інші запитання “Ужгород” дізнавався у людей, котрі прямо пов’язані з дослідженнями сфер, яких торкається Закон.

Якою є Конституція України з політичного погляду, ми запитали у кандидата політичних наук УжНУ Павла Білака.

- На якому рівні довершеності перебуває Конституція України в порівнянні з аналогічними документами інших держав?

- Конституція нашої держави, враховуючи спектр норм і прав, які закріплені в ній, нічим не поступається конституціям інших, східних чи західних, країн. Експерти Венеційської комісії під час конституційного процесу в Україні (середина 90-их років) схвально поставилися до цього документа, тоді Конституція України отримала досить високі експертні оцінки. Однак тепер, коли з дня ухвалення Конституції минуло 16 років, ми переконуємося в тому, що в основі цього документа було закладено певні внутрішні протиріччя, він був свого роду компромісом.

Враховуючи те, що на час ухвалення Конституції з моменту розпаду Радянського Союзу минуло всього-на-всього кілька років, громадяни України ще не встигли відвикнути від установленого режиму, який передбачав отримання безкоштовної медичної допомоги, безкоштовне здобуття вищої освіти і т. ін. Конституція як основний закон мала гарантувати ці соціальні стандарти.

З другого боку, ця Конституція є демократичною, оскільки вона закріпила основні політичні, соціальні й економічні права людей. Тепер ми бачимо, що багато з цих норм були суто декларативними і популістськими, оскільки держава не здатна або ж свідомо не бажає виконувати обов’язки, які вона поклала на себе у 1996-ому. Безперечно, формально в нас існує і безкоштовна освіта, і безплатне медичне обслуговування, та практика показує дещо інше - вона доводить, що ці права є звичайною фікцією. Суть Конституції не в її існуванні, а у виконанні й дотриманні її норм.

З погляду розподілу повноважень Конституція 1996-ого року встановлює більше президентсько-парламентський стиль правління, згідно з яким досить великих повноважень набуває людина, яка сидить у президентському кріслі. Тенденцію до авторитаризації влади спробували подолати під час Помаранчевої революції. Тоді внаслідок компромісу між чинною владою і силою “помаранчевих”, котрі зрештою прийшли до влади, був ухвалений Закон України “Про внесення змін до Конституції України”. Згідно з ним Україна ставала парламентською республікою, в якій більших повноважень набуває вже парламент, а не президент. Та щойно до влади прийшов Віктор Янукович - ці норми майже одразу було скасовано, і тепер ми живемо за Конституцією 96-го.

- Наскільки помітними з позитивного чи негативного боку є зміни до Конституції?

- Зміни до Конституції не є чимось дивним чи надзвичайним. Та все ж усім варто зрозуміти, що Конституція не є просто документом. Це відображення соціально-економічних і політичних реалій, які існують в той чи інший час у певній державі. Безперечно, що кожна з політичних сил завжди намагається підлаштувати цей закон під себе. Проблемним є те, що політичні сили України розуміють Конституцію не як еталон держави, а як інструмент досягнення поставлених перед собою цілей.

- Що ви можете розповісти про функціонування Конституційної Асамблеї, створеної порівняно недавно?

- У роботі цієї Асамблеї беруть участь патріархи української політики, усі колишні президенти. У багатьох громадян виникає запитання щодо її функцій і цілей. На жаль, з певною часткою імовірності можу стверджувати: ця Конституційна Асамблея скликана нинішньою владою на чолі з президентом для того, щоб у майбутньому знову внести якісь зміни, котрі були б вигідними для сьогоднішньої верхівки. Справжніх мотивів створення цієї Асамблеї ми тепер не можемо дізнатися.

Президент України Віктор Янукович прив’язав її роботу до реалізації реформ, які озвучувалися ще на початку його каденції. Та знову ж таки, все це дуже позитивно звучить, але проблемним є те, що ці реформи залишилися тільки на папері. Єдина з них, яка введена в дію, - це адміністративна реформа, що передбачала скорочення міністерств. Та одразу після так званого скорочення з’являються державні агенції - відповідно, структура, замість того щоб зменшитися, стала більш гнучкою: за рахунок зменшення кількості міністерств зросло число вищезгаданих агенцій і збільшилися видатки на утримання державного апарату. Що ж стосується інших реформ, озвучених Віктором Федоровичем, то можемо з упевненістю сказати, що адміністративно-територіальна реформа, як і реформа місцевого самоврядування, навіть не розпочиналася.

- Що стосується дотримання конституційних норм в Україні - наскільки серйозно ставляться до них політики?

- На жаль, в Україні дуже низька політична культура і культура виконання й дотримання конституційних норм. У нашій державі ними маніпулюють, як тільки можуть, і підлаштовують під нинішню владу. Це є ще однією, не менш важливою, проблемою суспільства.

- Наскільки дотичними є поняття “конституція” і “демократія” в нашій державі?

- Ці дві речі загалом не є взаємопов’язаними. Конституція не є передумовою або ж гарантією демократії, адже, як нам відомо, конституції існували і під час тоталітарного режиму. Як приклад можу навести Конституцію УРСР. Світова ж практика наголошує на тому, що конституція є втіленням демократичного духу народу, бо в ній прописані ті речі, які становлять суть демократії. По-перше, це верховенство права, по-друге - поділ влади, що унеможливлює домінування якоїсь одної гілки влади. Також там прописані всі права громадян, основні механізми їх забезпечення. Разом з тим, у таких державах, як Швеція і Великобританія, конституції взагалі не існує - тим не менше, вони є демократичними.


З приводу історичного погляду на Конституцію України “Ужгород” поспілкувався з виконувачем обов’язків декана історичного факультету УжНУ, кандидатом історичних наук, доцентом кафедри історії України Володимиром Феничем.

- З чого розпочалося становлення сучасної Конституції нашої держави?

- Безперечно, ведучи мову про чинну Конституцію України, ми не можемо не згадати Конституцію Радянського Союзу 1978-ого року, в якій було закладено принципи державного суверенітету. Згодом, у 1990 році, ці принципи і дозволили Україні проголосити Декларацію про державний суверенітет, яка стала першим серйозним документом на шляху до державотворення України. Якби радянської конституції не було, знайти аргументи, які б дозволили проголошення вищезгаданої Декларації, а відповідно, й Конституції в цілому, було б значно складніше. Ще одним важливим рішенням був Закон про державну мову, схвалений у жовтні 1989 року (зміна до якого, до речі, сьогодні стоїть на порядку денному). Це теж лягло в основу конституційного формування. Під час становлення Конституції України владою враховувався досвід західних країн, країн пострадянського простору. Неабияка увага приділялася і традиціям конституціоналізму в Україні - маю на увазі Конституцію Пилипа Орлика 1710 року, а також конституційні акти, що мали місце в діяльності українських урядів 1917-1920 років. Зокрема, йдеться про Центральну Раду і Конституційний Проект, який був ухвалений в останній день її діяльності.

- Якими були передумови створення сучасної Конституції України?

- Говорячи про передумови її створення, не можна не відмітити, що ухвалювалася вона в досить складних і напружених умовах, в умовах протистояння різних політичних сил і лідерів. Що ж стосується її оцінки, то я б назвав цю Конституцію недосконалим компромісом українського суспільства. Мабуть, жодна з конституцій у світі не зазнавала стількох змін, як Конституція України. І це не є ознакою доброго смаку.

Ми повинні зрозуміти, що якщо в інших державах конституція є основним законом, тим творінням, яке суспільство вважає найдосконалішим, то і в Україні слід навчитися її поважати, дотримуватися її, а не підлаштовувати під кожну політичну силу, яка формувала владу. Якщо мова йде про повну досконалість основного закону України, то чи доцільним є щоразу змінювати його? Очевидно, що це є неприпустимим, адже в такий спосіб ми завжди зізнаємося у неспроможності бути цивілізованою європейською нацією. Конституцію треба поважати, а не зловживати нею.

- Наскільки активно сьогодні пропагується вивчення Конституції України і її норм в Ужгородському національному університеті?

- З цього приводу керівництвом університету було вжито заходів щодо проведення “круглого столу” на історичному факультеті, запланованого на 27 червня. Думаю, що саме історикам, політологам і юристам потрібно об’єктивно розмірковувати з приводу того, яким повинно бути завтрашнє суспільство, в т. ч. його конституційний сегмент. Користуючись нагодою, хотів би звернутися до майбутніх абітурієнтів та їхніх батьків, котрі тепер стоять на порозі прийняття доленосного рішення, аби привітати їх із Днем Конституції, яку, сподіваюся, майбутнє покоління буде більше шанувати, аніж нинішнє.

Іннеса МАНЗУЛИЧ, 02.07.2012
Газета «Ужгород» № 26 (670)
//gazeta-uzhgorod.com/?p=2298
//uzhgorod-ua.com/view_post.php?id=2277
//www.golos.com.ua/Article.aspx?id=261404

28 червня. Ужгород. На Театральній площі з нагоди Дня Конституції розгорнули найбільший на Закарпатті Державний Прапор.
//uzhgorod-ua.com/view_post.php?id=2277

Немає коментарів: