четвер, 28 червня 2012 р.

Пошкодуйте чорнило!


Українці переписують Основний Закон, як Гемінґвей «Прощавай, зброє!»

Сьогодні Україна відзначає День Конституції — 16 років тому після 23-годинного засідання народні депутати затвердили Основний Закон держави. Кажуть, конституційна ніч розпочалася із дзвінка тодішнього президента Леоніда Кучми — з борта літака він передзвонив спікеру Олександру Морозу і пригрозив, що поки Конституції не ухвалять, із зали нікого не випустять. За іншою версією, депутати самі вирішили працювати до останнього: буцім напередодні просочилася інформація про те, що Л. Кучма підготував указ про розпуск Верховної Ради.

О 09.19 28 червня 1996 року силами 321-го депутата Конституцію проголосували. На всю процедуру пішло 23 години без перерви. Як згадують очевидці, Леонід Кучма навіть просив вибачення перед депутатами «за те, що не зовсім коректно стимулював цей процес».

Це була велика перемога. Українську Конституцію високо оцінили й експерти, й міжнародна спільнота.

Від часу ухвалення Основний Закон змінювали півдесятка разів. Особливо глобальних змін він зазнавав двічі — під час так званих конституційних реформ. У 2004 році після президентських виборів опозиції та владі таким способом вдалося досягнути компромісу в умовах помаранчевого Майдану. Віктор Ющенко став президентом тільки після того, як пожертвував значною частиною власних повноважень. У 2010-му, після перемоги Віктора Ющенка, цей процес було визнано неконституційним. Президент знову отримав повноваження, а сам документ ще більше заряснів неточностями, недолугостями та протиріччями.

Сьогодні ми живемо за Конституцією взірця 1996 року, не розуміючи до кінця, що робити зі змінами та доповненнями, ухваленими між 2004-м та 2010 роком... Але й особливо тим не переймаючись: спеціально створена Конституційна асамблея уже працює над новими, глобальними змінами до Основного Закону. Голова асамблеї Леонід Кравчук обіцяє представити громадськості результати діяльності 94-х експертів уже в 2014 році. Обіцяє максимальну прозорість, публічність та деполітизацію конституційного процесу.

Коментуючи «Газеті» необхідність конституційних змін, Леонід Кравчук зазначив, що нинішня Конституція відверто відстала від потреб нинішнього суспільства. «Я наведу простий приклад. Характер місцевого самоврядування як форма правління на місцях, його права та статус визначають характер демократичного суспільства. Натомість у нашій Конституції розділ «Місцеве самоврядування» виписано у такій формі, яка не відповідає ані європейським цінностям, ані потребам громади. В центрі українського життя має стати громада. Цей розділ — один з ключових, який вимагає суттєвого доопрацювання. Наступне: одним з головних завдань нині є модернізація правоохоронної системи. Це — необхідність. Однак ми не можемо ухвалити відповідні закони, оскільки в Конституції не виписано засади такої реформації. І таких пунктів безліч. Я не можу зараз оцінити майбутні зміни у відсотках — вони можуть становити і 5%, і 10, і 20, і навіть 50%. Можу лише сказати одне: зміни будуть серйозні», — розповідає перший український президент.

А поки експерти працюють, політики готуються до виборів. А оскільки Конституція і зміни до неї є чи не найулюбленішою передвиборною фішкою наших обранців, то й цей рік не став винятком. Серед традиційних запропонованих змін: вдосконалення статусу народного депутата у контексті ліквідації пільг і скасування недоторканності та запровадження в Україні другої державної мови. Обидві ініціативи нереальні — 300 парламентських голосів для ухвалення будь-яких змін до Основного Закону бракує навіть у менш скандальних питаннях. Леонід Кравчук запевняє, що до Конституційної асамблеї з пропозицією змінити статус російської мови не зверталися: «Поки що таких пропозицій не було. Думаю, й не буде. Це питання не має перспективи як з точки зору змісту, так і суті. Хіба може російська мова називатися регіональною, якщо 70% книжок та газет видають власне російською? Це — панівна мова! Нинішня ситуація з мовою виходить не з потреб, а з підлаштування під політичну кон’юнктуру, в цьому випадку — під вибори. Кожен може і повинен любити рідну мову, але поважати державну є обов’язком громадянина. Не поважати державну мову можуть тільки невігласи або люди, нездатні на любов до своєї країни. Можливо, вони й себе люблять тільки раз на рік, коли сідають за стіл, напов­нений пляшками».

Ще одне актуальне питання у контексті Конституції — форма державного устрою України. Через конституційні реформи Україна встигла побувати як парламентсько-президентською, так і президентсько-парламентською республікою. Отож побоювання щодо зміни форми правління є цілком логічними. Тим паче, що часто звучать заяви про перехід до суто президентської держави чи про наміри президентські вибори проводити просто в сесійній залі...

Леонід Кравчук запевнив, що нині питання зміни державного устрою не постає. Але якщо раптом постане, не влада це повинна вирішувати. «Не можна комусь одному щодня міняти устрій — це не питання носія влади, це питання суто народне», — категорично запевнив він, відзначивши, що саме це питання, цілком імовірно, мали б ухвалювати за результатами всенародного референдуму.

P.S. Ернест Гемінґвей колись зізнався, що свій відомий роман «Прощавай, зброє!» переписував 39 (!) разів. Тож в українських конституціалістів ще все попереду…

Для «газети»

Олег Баляш, депутат Львівської обласної ради, фракція Партії регіонів

Нинішня Конституція зазнавала кількох змін, нині постає питання про чергові зміни до Основного Закону. Але конфронтація між владою та опозицією є настільки великою, що можна бути певним: 300 голосів для проведення конституційних змін у Верховній Раді не буде. Тим паче, що ті зміни, які пропонує влада та опозиція, часто діаметрально протилежні. Скажімо, звучить пропозиція обирати президента в парламенті, є ініціатива запровадити другу державну мову в Україні, скасувати Конституційний Суд тощо. Це речі, щодо яких опозиції з владою однозначно не вдасться домовитися. Тому, думаю, до питання змін до Конституції можна буде повернутися лише після парламентських виборів, коли буде зрозумілою нова конфігурація Верховної Ради.

Але Конституцію, звісно, міняти потрібно: все рухається уперед і потребує змін, й Основний Закон також. Однак тут важливо, аби цей процес був максимально аполітичним, адже Конституцію пишуть не для політиків, а для людей. У цьому напрямі зараз працює Конституційна асамблея, і коли вона подасть свої напрацювання, можна буде розпочати процес громадського обговорення для того, аби нова версія Основного Закону максимально відображала і водночас захищала права громадян.

Ігор Васюник, заступник голови Львівської обласної організації ГО «Фронт змін»

Конституція України є основним документом, який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування органів влади, чітко закріплює права й обов’язки кожного, незалежно від соціального становища людини. Всі інші закони, які ухвалюють, повинні спиратися винятково на конституційні засади. Головне слово «повинні», бо на сьогодні Конституція має радше декларативний характер. Конституцію переписують під нову владу, а основними демократичними нормами, правами громадян нехтують заради ухвалення популістських Законів.

Сьогодні Основний Закон в Україні встановлює не народ, а купка олігархів, які узурпували владу. Прикриваючись народом, ця група маніпуляціями та підступом нині змінює Конституцію та трактує її на свій лад. Для узаконення далекосяжних планів, залишилося на конституційному рівні закріпити вибори президента в парламенті та узаконити функціонування російської мови як другої державної. Чому узаконити? Не таємниця, що в південно-східній частині України українські школи нині активно закривають, натомість російськомовний інформаційних простір щораз посилюється.

Конституція України стверджує: «Держава відповідає перед людиною за свою діяльність». Однак нині держава у складі законодавчих, виконавчих та судових органів є системою колективної безвідповідальності. Україна як держава, за яку століттями боролися українці, сьогодні стає ворогом для свого народу, культури та традицій.

Одна з найбільш розвинених країн світу — США — керується конституцією, яку розробили батьки американської держави та ухвалив народ ще понад 200 років тому і яка з успіхом діє і нині. Натомість, українська Конституція, яку затвердили 1996 року, кардинально змінювалася кілька разів. Сьогодні указом президента України Віктора Януковича створено Конституційну асамблею. Метою робочої групи, як це не дивно звучить, є «напрацювання пропозицій щодо змін до Конституції України на основі узагальнення практики реалізації Основного закону України, з урахуванням досягнень та тенденцій розвитку сучасного конституціоналізму». Пояснення цьому тільки одне: влада готує основу для узаконення своїх дій. Зміни до Конституції України планують ухвалити одразу в оновленому після виборів парламенті. Тут помітно план формування у майбутньому парламенті провладної конституційної більшості для введення російської мови як державної та намір обирати президента у Верховній Раді.

Ірина Гамрищак, 28 червня 2012 р.
//www.gazeta.lviv.ua/politic/2012/06/28/3557
//www.ui.ua/ua/all_ukraine/historyua/historyof_present_times/

Немає коментарів: