четвер, 28 червня 2012 р.

Конституція України може перетворитися на засіб консервації влади


Нині чинна Конституція 1996 року була прийнята з великими боями між парламентом і президентом. 

Із тих пір цей плід компромісу безсонної ночі 28 червня намагалися не раз переробити. 

Напередодні Дня Конституції України поговоримо про те, хто і навіщо хотів і хоче переписувати Основний закон країни.

Що цікаво, зазвичай змінити насамперед намагалися не ту частину Основного закону, яка стосуються численних прав і свобод українського громадянина. Змінити намагалися баланс між гілками влади. Порушити баланс, знищити всі важелі протидії та противаги задля повної концентрації влади в руках однієї політичної сили чи фігури. Але не всі...

Скажімо, розпочата 2004 року за ініціативи соціалістів політична реформа мала на меті цілком протилежне – спуск влади донизу за рахунок посилення ролі органів місцевого самоврядування. „Великим” політичним гравцям така затія явно не припала до душі. Адже це призведе до чіткої звітності кожного політика перед громадою, яка його висунула і обрала. Простіше кажучи, треба буде працювати на результат, виконуючи передвиборні обіцянки. Передусім не на парламентських виборах, а на місцевих. Це означає - вирішувати конкретні проблеми громадян, а не чубитися в прямому ефірі у Шустера. Всі ми пам’ятаємо, до чого призвела ця ініціатива, яка значною мірою обмежувала повноваження Президента України. СПУ скоординовано і дружно – праві й крайні ліві - але незаконним шляхом витіснили з парламенту, а Конституційний Суд як уособлення наскрізь корумпованої судової системи знищив усі зародки політичної реформи 2004 року, повернувши Конституцію зразка 1996 року.

Подібний підхід, коли Основний закон країни фактично перетворюється на інструмент утримання влади в руках однієї політичної сили, породжує справедливі побоювання, коли вища державна влада починає будь-які розмови про зміни Конституції. Побоювання, що одного прекрасного дня ми перетворимося на копію нашої великої сусідки, новообраний керманич якої нещодавно прозоро і однозначно натякнув, що може залишитися на посаді президента як мінімум до 2024, а то й до 2036 року: „Але якщо ситуація дозволить, якщо я захочу”. Готові ми до такого? А враховуючи політичну і громадську апатію українців, усе до того йде...

17 травня наш Президент підписав указ про створення Конституційної Асамблеї – структури, заявленої як ще один допоміжний орган при Президентові України. Подія резонансна, хоч і готували цю комісію ще з минулого року. А резонансною її великою мірою зробили представники так званої опозиції, які вважають, що Асамблея потрібна тільки для створення нових механізмів утримання влади, або й взагалі, щоб забезпечити вибори Януковича не на всенародному голосуванні, а вже безпосередньо в парламенті. Подібні побоювання мають певні підстави, якщо враховувати стрімке падіння рейтингу Президента, потенційне загострення відносин органів виконавчої влади з майбутнім складом парламенту і наростання соціально-економічної напруги в країні.

Діяльність Конституційної Асамблеї, яка лишень розпочала роботу, вже викликала діаметрально протилежні оцінки і коментарі. При тому, що немає документів, які дозволили б говорити про потенційно можливі напрямки змін Конституції. Є лише напівпорожні фрази. Радник Президента, керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації Президента України Марина Ставнійчук у своїй статті пише, що перший етап майбутнього конституційного процесу пов'язаний з напрацюванням конституційних ініціатив якісного поліпшення реформи правосуддя і реформи правоохоронної сфери, проведенням реформи місцевого самоврядування. А другий етап, на думку пані Ставнійчук, може бути орієнтований на комплексне оновлення Конституції України, затвердження якісно нової демократичної моделі політичної системи європейського зразка, дотримання стандартів, прав і свобод людини, народовладдя, гарантій їхньої реалізації, ефективного державного управління. На думку політологів, з якою важко не погодитися, подібна невизначеність досить зручна для чинної української влади, котра отримує великий простір для політичних маневрів напередодні виборів. Це одна з гирьок на терезах рейтингів (як і, скажімо, статус російської мови). І з наближенням виборів гирьки намагатимуться робити дедалі важчими, роздмухуючи штучний конфлікт у соціумі.

Хочеться нагадати, що сучасна українська історія вже не раз доводила той факт, що сама по собі будь-яка нова редакція Конституції не зможе усунути основних політичних і соціально-економічних проблем країни. У нас уже стало традицією вказувати на невідповідність чинного тексту Конституції реаліям сучасного життя. При цьому, як правило, поза увагою залишаються питання застосування та виконання основних положень чинної Конституції, багато з яких так і лишаються гарними, але нічим не підкріпленими деклараціями.

Як справедливо наголосив Олександр Мороз: „Потрібно зосередитися на тих проблемах, котрі справді турбують людей. Адже Основний закон не створює жодних перешкод для забезпечення людей роботою, навпаки, – зобов'язує владу гарантувати людям соціальний захист, пенсії, стипендії, медичне обслуговування і безпеку. То давайте цим і займатися, а не придумувати якісь причини, через що конституційні норми в багатьох випадках стають формальностями, а Конституція не поважається громадянами”.

Водночас, зважаючи на те, що Конституційна Асамблея як робочий орган для напрацювання пропозицій щодо змін Основного закону таки створена, лідерам СПУ було б нелогічним і неправильним відмовитися від участі в її роботі, не скористатися ще однією можливістю публічно відстоювати лінію соціалістів щодо конституційного процесу.

Насамкінець доречно було б навести дані соціологічного дослідження Центру Разумкова, згідно з якими 31,3% опитаних найголовнішою причиною складної соціально-економічної й політичної ситуації в Україні назвали високий рівень корупції. 18,2% громадян бачать корінь усіх проблем у превалюванні особистих інтересів можновладців над суспільними. 14,4% відзначили ігнорування представниками влади норм Конституції і законів України. 13,3% вказали на неефективне управління державою через некомпетентність його керівництва. А от недосконалість чинної Конституції України вважають головною причиною всіх наших негараздів лише 4,1% українців. То що ж треба змінювати, панове можновладці?

Віктор ЦАРЕНОК, 28.06.2012
//www.spu.pl.ua/post.php?id=10832
//obozrevatel.com/politics/na-sezde-spu-proizoshla-draka-storonnikov-moroza-i-rudkovskogo.htm

Немає коментарів: