пʼятниця, 28 вересня 2012 р.

Віталій Червоненко. Конституционная ассамблея по вызову


Когда Виктор Янукович предложил создать
Конституционную ассамблею для разработки системных и сбалансированных изменений в Конституцию, многие эксперты и журналисты усомнились в искренности намерений Президента. В начале 2011 года еще свежи были воспоминания о возвращении Конституционным судом Основного Закона 1996 года и сверхполномочий для Виктора Федоровича.

Сложно было представить, что украинская власть захочет создать ассамблею, чтобы вот так запросто переписать Конституцию на демократический лад, усилить роль парламента и отобрать часть полномочий у главы государства, на что неоднократно в своих решениях указывала Венецианская комиссия. Тем более, что для внесения изменений в Конституцию для переноса парламентских выборов на 2012 год никаких конституционных ассамблей вообще не понадобилось.

После долгих мук 17 мая 2012 года Президент таки выдал указ о создании Конституционной ассамблеи. Также была определена главная задача этого органа – «наработка предложений изменений в Конституцию Украины на основе обобщения практики реализации основного закона с учетом достижений и тенденций развития современного конституционализма».

Глава ассамблеи Леонид Кравчук где только мог рассказывал о независимости органа, но оппозиционеры огласили ассамблее бойкот. Многие независимые эксперты, включенные в ассамблею, также выражали сомнения в независимости ее работы, но предложение Президента все же приняли.

20 июня ассамблея собралась на первое заседание, и процесс пошел: члены поделились на комиссии и приступил к подготовке масштабного проекта концепции конституционной реформы.

Каково же было их удивление, когда на втором заседании 21 сентября говорили не о концепции, а утвердили спущенный с Банковой законопроект о поправках в 98 статью Конституции.

Украинская делегация во главе с вице-премьером Хорошковским как раз ехала в Брюссель, и надо было срочно что-то сделать, чтобы показать борьбу с коррупцией. Не придумали ничего лучшего проекта о расширении полномочий Счетной палаты. Европейцам так и представили – Конституционная ассамблея утвердила, считайте, все уже сделано. Некоторые юристы намекали, что их попросту используют, а Конституционная ассамблея должна заниматься другими делами – готовить масштабную реформу, а не решать тактические проблемы отдельных министров.

Спустя несколько дней стал известен новый план Банковой - устроить «одобрямс» руками Конституционной ассамблеи законопроекту о реформировании Высшего совета юстиции. Начинание нужное, но опять же – всего лишь для замыливания глас европейцам.

Так зачем нужна Конституционная ассамблея: разработки масштабной конституционной реформы или как ширма, прикрывающая все прихоти Банковой? Стоит ли ждать выхода из ее состава независимых экспертов, не желающих выступать в роли этой самой ширмы? Об этом «Главкому» рассказал член Конституционной ассамблеи, глава Центра политико-правовых реформ Игорь Колиушко.

На последнем заседании Конституционной ассамблеи ей было предложено рассмотреть законопроект об изменениях полномочия Счетной палаты по контролю за доходами государственного бюджета, разработанный на Банковой без вашего участия. По этому поводу возникли разногласие, но документ все же был одобрен. У вас не сложилось впечатление, что ассамблее отвели роль своеобразного мальчика по вызову, который одобряет все, что нужно по первому требованию власти?

– Я согласен, что угроза превращения ассамблеи в то, что вы сказали, в связи с этим решением возникла. У многих коллег закрались подобные сомнения. Но мне кажется, что на этом примере еще нельзя делать окончательные заключения. Это могло быть стечением некоторых обстоятельств и ошибочным решением. Соглашусь, что этот законопроект одобрять было нельзя, надо было просто взять этот вопрос во внимание и использовать в работе над концепцией конституционной реформы.

Если у Президента есть необходимость прямо сейчас внести изменения в Конституцию, то он мог внести этот законопроект без какого-либо рассмотрения на Конституционной ассамблее.

Недавно стало известно, что в Администрации Президента разработан законопроект об изменениях 131 статьи Конституции касательно состава Высшего совета юстиции. Его также планируют спустить ассамблее для одобрения. Это вас убедит в вышеупомянутой роли, которую этому органу отводит власть?

– Если так будет, тогда ваше определение подтвердится. Все будет зависеть от предложений. Тема реформы местного самоуправления и судебной реформы всегда называлось приоритетом внесения изменений в Конституцию. Много людей, в том числе и Леонид Макарович Кравчук, в своих выступлениях акцентировали на том, что, если по некоторым вещам есть консенсус, то не надо ждать дискуссии по другим разделам Конституции.

Но для меня главное не то, какие вопросы рассматриваются и кем они инициированы, а как принимаются решения в Конституционной ассамблее по ним. Если ассамблея будет рассматривать эти вопросы корректно, давать оценку ситуации, выявлять проблему, искать альтернативные решения, а потом их принимать, тогда все нормально. В такой ситуации можно выделять отдельные вопросы из общего массива проблем конституционного реформирования.

Если же будут и дальше вносить готовый проект и сразу же принимать решение о направлении документа Президенту для внесения в парламент, то такая Конституционная ассамблея никому не нужна.

Можно говорить, что тот проект о реформировании полномочий Счетной палаты, который одобрила ассамблея – мертворожденный? Им прикрылись и пустили туман в глаза европейцев, но перспективы принятия у него нет…

– Конечно, перспективы быть принятым у одобренного ассамблеей проекта, нет. Во многих выступлениях говорили, что не надо принимать такие крайние решения – неотлагательно внести и так дальше. Но была политическая целесообразность, связанная с командировкой первого вице-премьер-министра Хорошковского в Брюссель. Чиновник хотел там отрапортовать о принятых мерах по наведению порядка в контроле за финансами, борьбе с коррупцией и так далее. Так нам было объяснено в кулуарах, потому большинство пошло на такое решение. Я за это не голосовал, по форме – это совершенно не правильно.

Если ситуация с законопроектом по ВСЮ будет такой же, какая будет позиция членов – большинство, несмотря на негодования меньшинства, все примет по указке из Администрации Президента?

– Не исключено, что так и будет. Тут есть один нюанс. По сути против тех же предложений об изменениях в 98 статье по Счетной палате никто не выступал. Все выступали за смысл предложений, но против - по форме. Ведь нет необходимости рассматривать проект в таком авральном порядке.

Вы верите, что ассамблея может разработать системный проект изменений в Конституцию, а не будет банально использоваться для решения тактических задач правительства?

– Думаю, это не очень корректный вопрос. Не имеет значения, верю ли я в что-то. Если меня туда делегировали, значит, я должен сделать все, чтобы направить работу ассамблеи на конструктивный путь.

Это вам удается делать?

– Нет, пока у меня это не получается. Но нет и полного отвержения моих предложений. Комиссия поддержала то, что я предложил. Была отдельная встреча с Мариной Ивановной Ставнийчук, она с пониманием восприняла все предложения. Посмотрим на результаты.

У многих экспертов с самого начала работы ассамблеи было подозрение, что в один прекрасный момент спустят сверху готовый проект всех изменений, а вам отведут роль массовки для «одобряма». У вас есть такое подозрение?

– Подозрение такое есть. Но пока нет оснований сказать, что именно так все и произойдет. Слишком мало времени прошло.

Представляете для себя, что должно случиться, чтобы вы вышли из состава ассамблеи?

– Конечно, представляю. Не буду сейчас уточнять, что должно случиться, но я четко понимаю, что когда я исчерпаю возможность влиять на ситуацию по конструктивной работе, я уйду. Думаю, вопрос ухода из Конституционной ассамблеи может решиться в течение нескольких месяцев, не больше. За это время ситуация должна проясниться: или работа пойдет, или уйду я.

Ваши коллеги, недовольные процессом принятия решений, могут поступить также и покинуть ассамблею?

– Есть подобные настроения, но у всех разное отношение к вопросу выхода из Конституционной ассамблеи. Много различных структур и людей, не причастных к власти, агитируют, чтобы мы все ни в коем случае не уходили. Они просят, чтобы мы оставались для контроля за ситуацией.

28.09.2012 г.
Виталий Червоненко, «Главком»
//glavcom.ua/articles/8204.html

15.03.2013 Віктор Мусіяка. Парад прав і свобод 
13.03.2013 Микола Мельник. Конвертаційна Асамблея? 

вівторок, 25 вересня 2012 р.

Елена Геда. Во ВСЮ меняются


Президент готовит реформу
Высшего совета юстиции

В администрации президента подготовили изменения в Конституцию, предусматривающие новый порядок формирования Высшего совета юстиции (ВСЮ). Предполагается, что в его состав будут входить преимущественно судьи. Кроме того, проект предлагает уменьшить число сотрудников прокуратуры в совете с трех до одного и ввести в него омбудсмена. Инициативу об увеличении квоты судей в ВСЮ эксперты оценивают положительно, однако говорят о необходимости проводить эти изменения системно, пишет "Коммерсантъ Украина".

Вчера "Ъ" стало известно, что юристы администрации президента подготовили проект изменений в ст. 131 Конституции, которая посвящена Высшему совету юстиции. На днях документ направят в Конституционную ассамблею (КА), а также на экспертизу в Совет Европы. Речь идет о новом порядке формирования совета, состоящего из 20 членов. Сейчас по должности в его состав входят председатель Верховного суда, министр юстиции и генеральный прокурор. По три человека в ВСЮ назначают Верховная рада, президент Украины, съезды судей, адвокатов и представителей высших юридических учебных заведений и научных учреждений. Еще двух членов избирает Всеукраинская конференция представителей прокуратуры.

По информации "Ъ", предполагается, что большинство в ВСЮ — 14 из 20 человек — будет представлять судейский корпус. В частности, 11 членов будут избираться съездом судей, еще три — главы Верховного и Конституционного судов, а также глава Совета судей — будут входить в состав ВСЮ по должности. Кроме того, в совете будет присутствовать лишь один представитель органов прокуратуры — генеральный прокурор. Документ также предусматривает введение в ВСЮ уполномоченного Верховной рады по правам человека. При этом из его состава будет выведен министр юстиции. Еще по два члена совета будут назначать съезд представителей высших юридических учебных заведений и научных учреждений и съезд адвокатов.

В профильном парламентском комитете предложенные изменения считают целесообразными. "Согласно действующей Конституции, состав Высшего совета юстиции формируют три ветви власти, и очевидно, что судей там мало. Поэтому европейское сообщество рекомендует нам реорганизовать порядок формирования ВСЮ",— сказал "Ъ" глава подкомитета по вопросам увольнения судей и реагирования на нарушения законодательства в сфере правосудия Вадим Колесниченко (Партия регионов). По его словам, реформирование совета проходит в рамках второго этапа судебной реформы. "Верховная рада и президент будут отстранены от формирования ВСЮ, эта функция перейдет к съездам судей и юридическому сообществу",— утверждает господин Колесниченко. Он считает, что именно такой порядок формирования совета позволит эффективно осуществлять контроль над судьями. "Разделение ветвей власти — таким было требование европейского сообщества. Иначе мы не получим независимого правосудия",— уверен депутат.

Бывший член Высшего совета юстиции (2004-2010 годы) Степан Гавриш полагает, что менять порядок его формирования — преждевременно. "Совет Европы несколько раз указывал Украине на необходимость увеличить в ВСЮ число представителей судейского корпуса. Но насколько это правильно с точки зрения контроля деятельности судебной власти и прежде всего рассмотрения вопросов, связанных с деятельностью судей по исполнению присяги, я сегодня сказать не могу",— заявил "Ъ" господин Гавриш. По его мнению, изменения в Конституцию должны предполагать системную реформу правоохранительной и судебной системы, которая позволит судьям оставаться независимыми де-факто. "По Конституции они независимы, а фактически и политически полностью контролируются,— сказал Степан Гавриш.— Тот же омбудсмен, которого предлагают ввести в состав ВСЮ,— тоже политическая фигура, назначенная парламентским большинством".

В Конституционной ассамблее настаивают, что до рассмотрения отдельных инициатив должна быть разработана концепция конституционных изменений. "Телегу перед лошадью ставить нельзя,— считает член КА, судья Конституционного суда в отставке Николай Козюбра.— Даже если законопроект будет одобрен Советом Европы, без системы вносить изменения нельзя".

Что касается предложенного порядка формирования Высшего совета юстиции, то эксперт называет его "отчасти целесообразным". "В том, что в состав ВСЮ должны входить преимущественно судьи, никаких сомнений нет: все подобные советы, как бы они ни назывались, состоят в основном из судей и считаются органами судейского самоуправления",— объяснил "Ъ" господин Козюбра. Вместе с тем он отметил, что в мировой практике в состав такого органа часто входят министр юстиции и генпрокурор. "Что касается омбудсмена, то я таких примеров не знаю, и вряд ли это целесообразно: омбудсмен должен заниматься своими делами, которых у него и так много",— говорит представитель КА.

Елена Геда, 25.09.2012 г.
Газета "Коммерсантъ Украина", №148 (1638)
//www.kommersant.ua/doc/2029718

15.03.2013 Віктор Мусіяка. Парад прав і свобод 
13.03.2013 Микола Мельник. Конвертаційна Асамблея? 

//www.mk.ru/merinov/

Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні (проект) 2012


Президент Української асоціації районних та обласних рад, голова Харківської обласної ради Сергій Чернов взяв участь у другому засіданні Комісії з питань адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування Конституційної Асамблеї, скликаної Президентом України для напрацювання змін до Основного закону держави.

Члени Комісії обговорили проект Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні [див. нижче]. Намічено шляхи вдосконалення конституційно-правового регулювання місцевого самоврядування в Україні.

25.09.2012 р.
//uaror.org.ua/sergij-chernov-vzyav-uchast-u-drugomu-zasidanni-komisi%D1%97-z-pitan-administrativno-teritorialnogo-ustroyu-ta-miscevogo-samovryaduvannya-konstitucijno%D1%97-asamble%D1%97/


З робочих матеріалів засідання
Комісії з питань адміністративно-територіального устрою
і місцевого самоврядування Конституційної Асамблеї
(версія станом на 20.09.2012)


КОНЦЕПЦІЯ
реформування місцевого самоврядування та
територіальної організації влади в Україні

Проблема, яка потребує розв’язання

В Україні закладено конституційні засади місцевого самоврядування, ратифіковано Європейську хартію місцевого самоврядування, прийнято низку базових нормативно-правових актів, які створюють правові та фінансові основи його діяльності.

Проте від часу ухвалення Конституції України та базових для місцевого самоврядування нормативно-правових актів розвиток місцевого самоврядування фактично зупинився на рівні територіальних громад міст обласного значення, оскільки переважна більшість територіальних громад через їх надмірну подрібненість та надзвичайно слабку матеріально-фінансову базу виявилась неспроможною до виконання усіх повноважень місцевого самоврядування.

Існуюча в Україні система місцевого самоврядування на сьогодні не задовольняє потреби суспільства. Функціонування місцевого самоврядування у більшості територіальних громад не забезпечує створення та підтримки сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, надання населенню якісних і доступних адміністративних та соціальних послуг шляхом сталого розвитку громади.

Починаючи з 1991 року чисельність сільського населення зменшилася на 2,5 млн. осіб, а кількість сільських населених пунктів — на 348 одиниць. Разом з тим кількість сільських рад збільшилася на 1067 одиниць.

З майже 12 тис. територіальних громад більш як половина має чисельність жителів менш як 3 тис. осіб, з них 4809 громад — менш як 1 тис. осіб, а 1129 громад — менш як 500 осіб, у більшості з яких не утворено відповідно до законодавства виконавчих органів місцевих рад, відсутні бюджетні установи, комунальні підприємства тощо. Органи місцевого самоврядування таких громад фактично не можуть здійснювати надані їм законом повноваження.

Дотаційність 5419 місцевих бюджетів становить понад 70 відсотків, 483 територіальні громади на 90 відсотків утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

Необхідність постійної фінансової підтримки малочисельних територіальних громад з використанням системи дотацій вирівнювання, яка реалізується через районні бюджети, стримує розвиток малих міст та великих селищ.

Суттєвого вдосконалення також потребує система територіальної організації влади з метою підвищення ефективності управління суспільним розвитком на відповідній території.

Збереження диспропорційності та архаїзму радянської системи адміністративно-територіального устрою як основи існування нераціональної територіальної організації влади (відсутність цілісної території адміністративно-територіальної одиниці базового рівня, перебування територіальної громади села, селища, міста у складі іншої територіальної громади або на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, територіальної громади району в місті), призводять до конфлікту компетенції, як між органами місцевого самоврядування, так і між органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади, а відтак до неналежного рівня організації регіональної та місцевої влади, малоефективного управління суспільним розвитком на відповідній території.

Реалізація структурних реформ матиме більш комплексний і стійкий економічний ефект, за умови гармонізації їх пріоритетів і етапів з реформою місцевого самоврядування та територіальної організації влади.

Перед місцевим самоврядуванням постали виклики, які потребують ефективного та швидкого реагування:

- тенденція до погіршення якості та доступності публічних послуг через ресурсну неспроможність переважної більшості органів місцевого самоврядування щодо здійснення власних і делегованих повноважень;

- загрозлива зношеність теплових, каналізаційних, водопостачальних мереж і житлового фонду та загроза техногенних катастроф в умовах обмеженості фінансових ресурсів місцевого самоврядування для інвестицій в інфраструктуру;

- складна демографічна ситуація у більшості територіальних громад (старіння населення, знелюднення сільських територій та монофункціональних міст);

- тенденції до розходження державної регіональної політики, місцевої політики у соціально-економічному розвитку з реальними інтересами територіальних громад через їх соціальну дезінтегрованність, нерозвиненість форм демократії участі, неспроможність жителів до солідарних дій, спрямованих на захист своїх прав і відстоювання інтересів у співпраці з органами місцевої влади та досягнення спільних цілей розвитку громади;

- зниження кваліфікаційного рівня посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема через недостатню конкурентність органів місцевого самоврядування на ринку праці, зниження рівня престижності посад, що призводить до низької ефективності управлінських рішень;

- корпоратизація органів місцевого самоврядування, закритість і непрозорість їх діяльності, корупція, що веде до зниження ефективності використання ресурсів, погіршення інвестиційної привабливості територій, зростання соціальної напруженості;

- тенденція до надмірної централізації повноважень та фінансово-матеріальних ресурсів;

- порушення принципу повсюдності місцевого самоврядування викликало відсторонення місцевого самоврядування від вирішення питань у сфері земельних відносин, посилило політичну та соціальну напругу серед сільського населення.

Ці виклики посилюються проблемами правового та інституційного характеру, які не були вирішені належним чином за роки незалежності.

Мета концепції

Метою Концепції є визначення напрямів, механізмів та строків формування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації влади, спроможної максимально забезпечити передовсім, надання якісних та доступних публічних послуг, становлення інститутів демократії участі, задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній території, узгодження інтересів держави та територіальних громад.

Шляхи і способи розв’язання проблеми

Проблему передбачається розв’язати шляхом:

- запровадження обґрунтованої територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, здатної забезпечити доступність та якість адміністративних та соціальних послуг, що надаються цими органами;

- створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для забезпечення здійснення органами місцевого самоврядування власних (самоврядних) і делегованих повноважень;

- розмежування повноважень в системі органів місцевого самоврядування та в системі органів виконавчої влади на місцях на різних рівнях адміністративно-територіального устрою за принципом субсидіарності;

- розмежування повноважень між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на засадах децентралізації влади;

- встановлення механізмів державного контролю за законністю рішень органів місцевого самоврядування та якістю надання населенню адміністративних та соціальних послуг;

- максимального залучення населення до прийняття управлінських рішень, сприяння розвитку форм демократії участі на місцях;

- встановлення механізмів координації діяльності місцевих органів виконавчої влади.

Принципи реформування

Реформування місцевого самоврядування має базуватись на основі Конституції Україні та законів України та положеннях Європейської хартії місцевого самоврядування і здійснюватись на основі наступних принципів:

  • законності та верховенства права;
  • відкритості, прозорості та громадської участі;
  • повсюдності місцевого самоврядування;
  • субсидіарності;
  • доступності адміністративних та соціальних послуг;
  • підзвітності і підконтрольності органів та посадових осіб місцевого самоврядування територіальній громаді;
  • підконтрольність органів місцевого самоврядування органам виконавчої влади у межах делегованих повноважень;
  • правовій, організаційній та фінансовій спроможності місцевого самоврядування;
  • державної підтримки місцевого самоврядування;
  • партнерства між державою та місцевим самоврядуванням;
  • стимулювання економічного зростання територій.

Завдання реформи

1. Забезпечити доступність та якість публічних послуг.

1.1. Базові адміністративні та соціальні послуги мають надаватися відповідно до державних стандартів. Основою таких стандартів мають бути:

- територіальна доступність. Базові адміністративні та соціальні послуги повинні надаватися у громаді, де проживає особа;

- зручність. Базові адміністративні послуги повинні надаватися в одному приміщенні, у зручний для споживачів спосіб;

- інформаційна відкритість. Інформація про базові послуги (порядок і умови їх отримання) має бути доступною у кожному населеному пункті;

- професійність. Базові адміністративні та соціальні послуги повинні надаватися фаховим персоналом, що добре обізнаний у відповідних категоріях справ та виконує свої функції на оплачуваній основі. Запровадження системи безперервної освіти службовців органів місцевого самоврядування.

1.2. Для забезпечення доступності та якості адміністративних та соціальних послуг має бути проведено оптимальний розподіл повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою за принципом субсидіарності та децентралізації.

1.3. Повноваження місцевого самоврядування поділяються на власні, пов’язані з вирішенням питань місцевого значення, та делеговані (передані державою), що стосуються здійснення державних програм.

Повноваження передаються державою органам місцевого самоврядування, що діють на тому рівні адміністративно-територіального устрою, на якому можливо і доцільно здійснювати ці повноваження з огляду на кадровий, фінансовий, інфраструктурний потенціал та ресурси, необхідні для їх реалізації повноважень на такому рівні.

1.4. Для забезпечення оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою:

- удосконалюється система залучення громадськості до розробки управлінських рішень і контролю за їх реалізацією;

- визначається достатня податкова база, що забезпечує виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень та встановлюється ґрунтований на об’єктивних критеріях рівень фінансування державою делегованих повноважень;

- на кожному адміністративно-територіальному рівні створюються представницькі органи місцевого самоврядування з власними виконавчими органами;

- забезпечується ефективний державний контроль за дотриманням органами місцевого самоврядування Конституції та законів України.

2. Визначення обґрунтованої територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, здатної забезпечити доступність та якість адміністративних та соціальних послуг, що надаються цими органами.

2.1. Формування критеріїв для адміністративно-територіальних одиниць різних рівнів адміністративно-територіального устрою держави, передбачивши при цьому, що:

- адміністративно-територіальний устрій складається з трьох рівнів:

базовий: адміністративно-територіальні одиниці - громади;
районний: адміністративно-територіальні одиниці – райони;
регіональний: адміністративно-територіальні одиниці - Автономна Республіка Крим, області, м.Київ, м.Севастополь;

- територія адміністративно-територіальної одиниці є нерозривною, наявність анклавів та ексклавів не допускається;

- в межах адміністративно-територіальної одиниці не може бути інших адміністративно-територіальних одиниць того ж рівня;

- адміністративний центр адміністративно-територіальної одиниці, як правило, повинен бути максимально наближеним до географічного її центру;

- територія адміністративно-територіальної одиниці визначається на основі доступності послуги швидкої допомоги в ургентних випадках, та пожежної допомоги не має перевищувати 20 хвилин.

2.2. Функціонування на кожному з рівнів адміністративно-територіального устрою відповідних органів місцевого самоврядування та (або) місцевих органів виконавчої влади:

- базовий рівень – сільська, селищна, міська ради та їх виконавчі органи, представництва (представники) окремих органів виконавчої влади;

- районний рівень – районні ради та їх виконавчі органи, районні держадміністрації, територіальні органи центральних органів виконавчої влади;

- регіональний рівень – Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада Міністрів АРК, обласні ради та їх виконавчі органи, обласні держадміністрації, територіальні органи центральних органів виконавчої влади;

3. Створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для забезпечення здійснення органами місцевого самоврядування власних (самоврядних) і делегованих повноважень.

3.1. Визначені законом повноваження органів місцевого самоврядування мають бути забезпечені відповідними ресурсами для їх здійснення.

3.2. Обсяг дотації вирівнювання з державного бюджету розраховується на основі уніфікованих стандартів надання адміністративних та соціальних послуг. Дотація вирівнювання надається безпосередньо до кожного місцевого бюджету.

3.3. Фінансову основу здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень складають податки та збори, які за своєю природою зв’язані з територією відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Суттєво розширюються права органів місцевого самоврядування щодо визначення податкової бази та регулювання ставок оподаткування. Основними джерелами наповнення місцевого бюджету є місцевий податок на землю в адміністративних межах громади (як у межах так і поза межами населених пунктів) та місцевий податок на нерухоме майно з оподаткуванням всього майна, єдиний податок, збір за місця для паркування транспортних засобів, туристичний збір, які регулюються радою в межах визначених законом ставок. Крім того, для забезпечення виконання делегованих державою повноважень (освіта, охорона здоров’я, культура і фізична культура, соціальний захист) до місцевих бюджетів спрямовується частина податку на доходи фізичних осіб, яка розраховується за відповідними формулами, визначеними чинним законодавством.

3.4. Не допускається надання податкових пільг, які зменшують доходи місцевих бюджетів. Пільги по податках можуть встановлюватися лише тим органом місцевого самоврядування, до бюджету якого зараховуються такі податки.

3.5. Органи місцевого самоврядування повинні отримати доступ до залучення кредитних ресурсів для інвестиційного розвитку через спрощення процедур погодження запозичень та місцевих гарантій та збалансування їх з способами державного контролю, спрямованого на убезпечення органів місцевого самоврядування від банкрутства.

3.6. Підвищення прозорості та ефективності використання бюджетних коштів шляхом запровадження програмно-цільового методу для всіх місцевих бюджетів.

3.7. Матеріальною основою місцевого самоврядування повинно бути майно, в тому числі земля, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст (комунальній власності), а також об'єкти їх спільної власності. Територіальні громади мають отримати право розпоряджатися земельним ресурсом в межах своєї території.

3.8. Територіальні громади повинні отримати право об’єднувати їх майно та ресурси в рамках співробітництва територіальних громад, для реалізації спільних програм та для більш ефективного надання адміністративних та соціальних послуг населенню суміжних територіальних громад.

4. Максимальне залучення населення до прийняття управлінських рішень, сприяння розвитку форм демократії участі на місцях.

4.1. Запровадження ефективних механізмів громадської участі у виробленні органами місцевого самоврядування важливих управлінських рішень, зокрема в питаннях прийняття стратегії розвитку громади, ухвалення статутів територіальних громад, схем планування територій (генпланів міст, сіл, селищ), тощо.

4.2. Надання загальним зборам громадян за місцем проживання, згідно із законом, права ініціювати позачергові звіти посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальною громадою, а також встановлення обов’язку для органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб обґрунтовувати власні рішення про врахування або неврахування рішень загальних зборів.

4.3. Створення при органах місцевого самоврядування консультативно-дорадчих органів для проведення консультацій з громадськістю, сприяння здійсненню громадських експертиз проектів рішень та рішень органів місцевого самоврядування.

4.4. Забезпечення права територіальних громад на місцевий референдум, мінімізувати можливості адміністративного тиску на суб’єктів місцевого референдуму.

4.5. Удосконалення процедури створення органів самоорганізації населення (ОСН), визначення чіткого порядку делегування їм повноважень органів місцевого самоврядування, а також виділення коштів для ОСН, їх витрачання, звітування за їх використання, матеріально-технічних засобів для діяльності.

4.6. Поширення практики створення органів самоорганізації населення, зокрема у територіальних громадах, які складаються із більш як одного населеного пункту, наділення їх частиною повноважень органів місцевого самоврядування.

5. Встановлення механізмів державного контролю за законністю рішень органів місцевого самоврядування та якістю надання населенню адміністративних та соціальних послуг.

5.1. Зміна статусу місцевих державних адміністрацій з органів загальної компетенції на контрольно-наглядові органи у системі виконавчої влади з функцією координації діяльності місцевих органів виконавчої влади.

5.2. За місцевими державними адміністраціями закріплюється нагляд за законністю рішень органів місцевого самоврядування з правом їх зупинення та одночасним зверненням до суду.

5.3. Позбавлення місцевих рад права висловлювати недовіру главам відповідних місцевих державних адміністрацій.

Реалізація Концепції
здійснюється двома етапами.

На першому підготовчому етапі (2012 - 2014 рр.)
передбачається:

  • розробити та прийняти акти законодавства щодо удосконалення та впровадження механізмів демократії участі на місцях, вдосконалення правового регулювання процедур проведення загальних зборів (конференцій) жителів територіальної громади за місцем проживання та встановлення додаткових гарантій діяльності органів самоорганізації населення, створити сприятливі правові умови для широкого залучення населення до прийняття управлінських рішень органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами;
  • створити законодавчу основу для реалізації права територіальних громад на добровільне об’єднання, передбачивши при цьому 3 роки надання державної підтримки новоутвореним об’єднаним громадам для поліпшення інфраструктури надання послуг та транспортної доступності;
  • запровадити співробітництво територіальних громад на засадах ресурсно-організаційної кооперації; прийняти закони про співробітництво територіальних громад, про внесення змін до Бюджетного кодексу (щодо визначення основних засад фінансування проектів такого співробітництва);
  • уніфікувати та стандартизувати адміністративні та соціальні послуги, що надаються населенню органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади, виходячи із принципів максимальної доступності послуг для їх споживачів та забезпечити на законодавчому рівні умови для їх належного фінансування;
  • створити постійно-діючі робочі групи з підготовки, популяризації та проведення реформи місцевого самоврядування в кожному регіоні з залученням до їх роботи науковців, краєзнавців, представників громадських об’єднань, органів місцевого самоврядування;
  • визначити Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства головним центральним органом виконавчої влади з проведення реформи та запровадити на рівні Кабінету Міністрів України механізм координації проведення реформи місцевого самоврядування через створення комітету з реформи на чолі з Прем’єр-міністром;
  • визначити на законодавчому рівні власні повноваження, функції, права, обов’язки та відповідальність органів місцевого самоврядування за надання населенню якісних адміністративних та соціальних послуг;
  • забезпечити комплексну підготовку посадових осіб, залучених до проведення реформи на національному та регіональному рівнях;
  • запровадити систему безперервної освіти службовців органів місцевого самоврядування;
  • провести широку інформаційно-роз’яснювальну роботу з реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади;
  • удосконалити систему планування території громад, вирішити питання забезпечення новостворених громади схемами планування території та генеральними планами.

На другому етапі впровадження (2015—2017 рр.)
передбачається:

  • законодавчо врегулювати систему адміністративно-територіального устрою;
  • здійснити моделювання адміністративно-територіальних одиниць в регіонах та підготувати проекти необхідних нормативних актів для завершення формування нової системи адміністративно-територіального устрою України;
  • завершити формування законодавчої бази діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на новій територіальній основі з визначенням повноважень та їх ресурсного забезпечення відповідно до вимог цієї Концепції;
  • створити конституційну основу утворення виконавчих органів обласних та районних рад, розподілу повноважень між ними та відповідними місцевими адміністраціями;
  • створити конституційну основу утворення виконавчих органів обласних та районних рад, розподілу повноважень між ними та відповідними місцевими адміністраціями.
  • здійснити інституційну реорганізацію органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади на новій територіальній основі та перерозподіленими повноваженнями;
  • провести місцеві вибори з урахуванням реформованої системи органів місцевого самоврядування.

Реформування місцевого
самоврядування передбачає:

  • визначення повноважень органів місцевого самоврядування, що утворюються в адміністративно-територіальних одиницях базового, районного та обласного рівня, на засадах субсидіарності з урахуванням їх спроможності здійснювати такі повноваження і рівня їх фінансового забезпечення, а також повноважень місцевих органів виконавчої влади;
  • удосконалення механізму здійснення жителями відповідних адміністративно-територіальних одиниць контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування;
  • визначення на законодавчому рівні вимог до якості адміністративних та соціальних послуг, що надаються населенню органами місцевого самоврядування базового та регіонального рівня, критеріїв оцінювання їх якості;
  • забезпечення визначення на законодавчому рівні порядку здійснення місцевими органами виконавчої влади контролю за виконанням органами місцевого самоврядування Конституції і законів України;
  • утворення об’єднаних територіальних громад згідно із законодавчо визначеною процедурою з власними органами місцевого самоврядування, в тому числі виконавчими органами рад. Жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що не є самостійною адміністративно-територіальною одиницею, можуть ініціювати створення та обирати органи самоорганізації населення або ініціювати започаткування посади старости та обирати його, які входять до складу системи органів місцевого самоврядування відповідної територіальної громади, що є самостійною адміністративно-територіальною одиницею;
  • визначення чітких меж кожної адміністративно-територіальної одиниці, забезпечення повсюдності юрисдикції органів місцевого самоврядування на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, недопущення існування в межах територіальної громади інших адміністративно-територіальних одиниць;
  • утворення виконавчих органів обласних та районних рад.

Реформування територіальної
організації влади передбачає:

  • зміну статусу місцевих держадміністрацій з місцевих органів виконавчої влади на органи, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства, законністю актів органів місцевого самоврядування, а також координацію діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади на відповідній території;
  • виконання територіальними органами центральних органів виконавчої влади на відповідній території функцій із здійснення контролю за дотриманням у визначених сферах вимог законодавства, надання адміністративних та соціальних послуг населенню та юридичним особам;
  • формування мережі територіальних органів центральних органів виконавчої влади з метою забезпечення оптимальних умов для одержання населенням та юридичними особами адміністративних та соціальних послуг, які надаються такими органами.

Очікувані результати

Реалізація Концепції сприятиме:

  • правовій, організаційній та матеріальній спроможності територіальних громад, органів місцевого самоврядування, провадженню їх діяльності з дотриманням принципів та положень Європейської хартії місцевого самоврядування;
  • доступності адміністративних та соціальних послуг, підвищенню їх якості;
  • впровадженню механізму здійснення місцевими держадміністраціями та населенням контролю за наданням органами місцевого самоврядування, територіальними органами центральних органів виконавчої влади публічних послуг;
  • створенню сприятливих правових умов для максимально широкого залучення населення до прийняття управлінських рішень, а також розвитку форм демократії участі на місцях;
  • формуванню ефективної територіальної системи місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, здатної забезпечити сталий соціально-економічний розвиток відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
  • утворенню об’єднаних територіальних громад, спроможних самостійно або через органи місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення;
  • створенню умов для забезпечення соціально-економічного розвитку територіальних громад, зокрема об’єднаних;
  • стимулюванню економічного розвитку територій за рахунок удосконалення механізмів впливу органів місцевого самоврядування на визначення пріоритетів місцевого економічного розвитку;
  • забезпеченню розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування базового та регіонального рівня, місцевими держадміністраціями та територіальними органами центральних органів виконавчої влади.

Обсяг фінансових ресурсів

Фінансування заходів щодо реалізації Концепції здійснюється з державного та місцевих бюджетів у межах асигнувань, що передбачаються у бюджетах відповідних територіальних громад на відповідний рік, а також міжнародної технічної та фінансової допомоги.

____________
//uaror.org.ua/wp-content/uploads/2012/09/Koncepcia13092012.doc

*** 
01.03.2013 (V) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування
06.12.2012 (ІV) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування 
18.10.2012 (ІIІ) Засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування 
16.10.2012 Доповідь Комісії з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування: «Напрями вдосконалення конституційного регулювання системно-структурної організації місцевого самоврядування в Україні» 
28.08.2012 Круглий стіл «Шляхи реформування місцевого самоврядування в Україні» 
04.07.2012 Перше засідання Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування

понеділок, 24 вересня 2012 р.

Віктор Янукович: Ми робитимемо акцент на необхідності надання нового поштовху вирішенню тривалих конфліктів на європейському просторі


Виступ Президента на пленарному засіданні 67-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН

Шановний пане Голово!
Шановні колеги! Пані та панове!

Від імені України щиро вітаю вельмишановного пана Вука Єремича з обранням на посаду Голови 67-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН.

Бажаю Вам успіхів та плідної діяльності на цій посаді.

Тема цьогорічних дебатів - врегулювання міжнародних спорів мирними засобами - є незмінно актуальною. Цей імператив зафіксований у Статуті ООН державами-засновниками організації, серед яких була і Україна.

Я переконаний, нині основоположний принцип мирного врегулювання спорів має залишатися наріжним каменем сучасної системи міжнародних відносин. Це - головна місія нашої Організації. Це - прямий обов’язок кожної держави-члена ООН.

Шановний пане Голово!

Наразі ми усі уважно слідкуємо за ситуацією в Сирії, яка залишається украй тривожною. Україна поділяє глибоке занепокоєння міжнародного співтовариства щодо ескалації насильства у цій державі.

Закликаємо всі причетні сторони докласти максимальних зусиль задля врегулювання конфлікту на основі поваги до Статуту ООН та загальновизнаних принципів міжнародного права.

Народ України ніколи не був та не буде байдужим до людських страждань. Ми не розділяємо горе на «своє» та «чуже».

Минулого року завдяки гуманітарній місії України з-під вогню в Лівії було вивезено громадян багатьох національностей, серед яких переважно - жінки та діти. У даному випадку йдеться не про одноразову акцію, а про рішучу налаштованість України використовувати свої можливості для захисту цивільного населення в «гарячих точках».

Саме тому цього року в момент загострення ситуації в Сирії ми одразу вивезли з цієї країни першу групу українських та польських громадян, які виявили бажання повернутися додому. Я хочу ще раз запевнити вас у тому, що й надалі українські літаки та кораблі, які можуть бути задіяні в зусиллях з евакуації громадян з «гарячих точок», завжди будуть відриті для всіх осіб, які потребують допомоги - незалежно від їх громадянства.

Україна схвалила рішення про надання через механізми ООН гуманітарної допомоги для внутрішньо переміщених осіб у Сирії та сирійських біженців.

Переконаний, що спільними зусиллями світового співтовариства вдасться забезпечити безпеку цивільного населення Сирії. Вірю в міжнародну солідарність у цьому питанні.

Нещодавно ми стали свідками трагічної події - нападу 11 вересня цього року на консульство США в Лівії. Україна рішуче засуджує будь-які акти насильства проти дипломатичних представництв та їх співробітників. Україна вже протягом багатьох років залишається активною прихильницею зміцнення превентивної дипломатії в міжнародних відносинах. Звісно – за ключової ролі ООН.

Керуючись таким підходом, Україна започаткувала в рамках Ради ООН з прав людини діалог на тему запобігання порушень прав людини, зокрема ініціювавши відповідну тематичну резолюцію.

Забезпечення раннього попередження конфліктів було одним з ключових елементів першого членства України як незалежної держави в Раді Безпеки ООН у 2000-2001 роках.

Роботу у цьому напрямі ми ведемо і в Комісії ООН з миробудівництва.

Це ж завдання визначене одним із пріоритетів українського головування в Організації з безпеки та співробітництва в Європі у 2013 році. Загалом під час нашого головування в ОБСЄ рішуче налаштовані докласти всіх зусиль для зміцнення безпеки в регіоні та демократичних інститутів її держав-учасниць. Ми також сприятимемо підвищенню ефективності ОБСЄ як регіональної організації за розділом 8 Статуту ООН.

При цьому ми робитимемо акцент на необхідності надання нового поштовху вирішенню тривалих конфліктів на європейському просторі та реагування на нові виклики і загрози безпеці, зокрема енергетичні.

Ми прагнемо підвищити ефективність ОБСЄ у ранньому попередженні конфліктів.

Українське головування активно сприятиме поглибленню міжнародного співробітництва та діалогу з метою підтримання стабільності, врегулювання кризових ситуацій і постконфліктної відбудови.

Особливу увагу ми приділятимемо переговорному процесу з Придністровського конфлікту, у розв’язанні якого Україна бере активну участь вже багато років.

Ми всіляко сприятимемо процесу Нагірно-Карабаського врегулювання, а також Женевським дискусіям з питань безпеки та стабільності на Кавказі.

Хотів би наголосити, що Україну як позаблокову державу не може не турбувати ерозія режиму Договору про звичайні збройні сили в Європі.

Ми виходимо з того, що цей міжнародно-правовий документ є наріжним каменем стабільності на континенті, а тому держави-учасниці мають докласти усіх зусиль, аби відновити його повноцінне та ефективне функціонування.

Саме тому в рамках свого головування в ОБСЄ Україна планує приділити особливу увагу питанню виходу з кризи, що виникла навколо цього Договору.

Мирне врегулювання та запобігання конфліктам стануть відправною точкою діяльності України у разі обрання до складу непостійних членів Ради Безпеки ООН на 2016-2017 роки.

Шановні пані та панове!

На початку цього року Генеральний секретар ООН пан Бан Кі-мун оприлюднив п’ятирічний план дій Організації. Повністю підтримуємо визначені у цьому плані пріоритети. Розглядаємо їх як дороговказ діяльності ООН у найближчій перспективі.

Сьогодні ми переживаємо період безпрецедентних змін. На жаль, у світі, особливо з огляду на глобальну кризу, поглиблюються тенденції до стагнації економічного розвитку, зростання бідності та соціальної нерівності, посилення нестабільності в окремих державах і регіонах.

Очевидно, що ефективна протидія цим загрозам можлива лише шляхом об’єднання зусиль світової спільноти. У цьому зв’язку особливо актуальним вбачається підвищення ефективності міжнародної співпраці силових та правоохоронних структур, вироблення кращих практик з протидії новим викликам і загрозам, впровадження надійних заходів зміцнення довіри.

Варто зазначити, що цьогорічна Конференція ООН зі сталого розвитку залишила відкритими досить багато питань, в яких міцно пов’язані екологічні та соціально-економічні аспекти сучасного життя. Втім, розглядаємо Конференцію «Ріо+20» як важливий етап у розвитку міжнародного співробітництва під егідою ООН у зазначеній сфері.

Підсумковий документ Конференції довів здатність країн з різною політичною та економічною вагою досягати компромісів навіть у сьогоднішній непростий період.

Позитивом є започаткування комплексного підходу до питань сталої енергетики для всіх, сталого споживання та виробництва, викорінення голоду, забезпечення розвитку міст.

Україна вітає рішення Конференції стосовно посилення Програми ООН з навколишнього середовища, що має забезпечити більш системний і комплексний менеджмент усього спектру природоохоронних проблем.

Надзвичайно важливими для нас моментами є заснування політичного форуму високого рівня зі сталого розвитку та створення міжурядової робочої групи, яка розроблятиме цілі сталого розвитку на період після 2015 року.

Ця тематика становить особливий інтерес для України, підтвердженням чого стало проведення у липні цього року Національної добровільної презентації досягнень України у сфері Цілей розвитку тисячоліття в Економічній та Соціальній Раді ООН.

Користуюсь нагодою, щоб запевнити: участь у зусиллях ООН у галузі сталого розвитку залишатиметься незмінним пріоритетом України.

Глобальна антропогенна зміна клімату являє собою одну з планетарних загроз. Тому ми розглядаємо протидію цьому виклику як першочергове завдання для всього людства. Зазначу, що Україна добровільно приєдналася до другого періоду Кіотського протоколу, взявши зобов’язання скоротити на 20 відсотків викиди парникових газів до 2020 року.

Зважаючи на це, в рамках майбутнього головування в ОБСЄ Україна також сприятиме обговоренню проблем впливу на навколишнє середовище людської діяльності в енергетичній сфері, енергоефективності та використання відновлюваних джерел енергії.

Шановні колеги!

Звертаючись до проблематики міжнародної безпеки, хочу наголосити на глибокій відданості України справі побудови більш безпечного та захищеного світу.

Ця відданість - у національній свідомості українців, в якій відбилися лихоліття воєн, тоталітаризму й голодоморів, а також наслідки Чорнобильської аварії - найбільшої техногенної катастрофи в історії людства. Тому прагнення України вберегти світ від подібних до пережитих нами трагедій виходить від самого серця українців.

Упродовж понад двох десятиліть своєї незалежності Україна є послідовним прибічником курсу глобального ядерного роззброєння та нерозповсюдження.

Ми добровільно відмовилися від третього в світі за потужністю ядерного арсеналу, ми дотрималися свого слова й цього року повністю вивезли з країни останні запаси високозбагаченого урану.

Вважаю, що ці важливі кроки, а також проведення минулого року в Києві Саміту з мирного та інноваційного використання ядерної енергії, є гідними наслідування.

У цьому ж світлі розглядаю Спільну декларацію України, Мексики та Чилі - країн, які доклали особливих зусиль з нейтралізації ризиків використання високозбагаченого урану.

Декларація залишається відкритою до приєднання.

На жаль, досі нереалізована амбітна мета поступової повної ліквідації ядерної зброї.

У цьому зв’язку ми наполягаємо: гарантії безпеки для держав, які відмовилися від своїх ядерних арсеналів та пішли на інші стратегічні поступки, мають бути відображені в юридично зобов’язуючих міжнародних документах.

Цього року Україна відзначила непересічну дату - двадцяту річницю участі в миротворчій діяльності ООН.

Щиро пишаюся внеском синів і доньок України, військовослужбовців і правоохоронців, представників цивільного персоналу, які служили та служать високим ідеалам миру під прапором ООН.

На цей час понад 34 тисячі українців виконали почесну миротворчу місію в понад 20 міжнародних операціях за мандатом ООН - від Гватемали до Тимору-Леште, від Хорватії до Мозамбіку.

Здобутий досвід дає Україні право говорити як про надбання та переваги, так і про проблемні питання сучасної миротворчості ООН. Серед останніх - загрозлива ситуація в галузі авіаційної мобільності, а також юридичні прогалини у розслідуванні злочинів, скоєних проти «блакитних шоломів».

Розраховую на подальшу підтримку ініціатив України, націлених на виправлення існуючих проблем миротворчої діяльності.

Шановні пані та панове!

Україна вітає успішне завершення Засідання високого рівня з верховенства права, яке відбулося тут, у Нью-Йорку 24 вересня цього року. У ході цього заходу українською стороною були задекларовані політичні зобов’язання, які ми будемо послідовно виконувати.

Переконані, що центром міжнародних зусиль зі зміцнення верховенства права має залишатися Організація Об’єднаних Націй. Водночас важливу роль у цій сфері й надалі повинні відігравати відповідні регіональні організації. Для України це Рада Європи, зокрема її Венеціанська комісія, тісна взаємодія з якою допомагає нам невпинно рухатися шляхом реформ у сфері верховенства права - і таким чином, реалізувати наші євроінтеграційні прагнення.

Цьому процесу активно сприятиме робота Конституційної Асамблеї - спеціального політичного органу, створеного в Україні для пошуку національного консенсусу стосовно положень Основного Закону.

У ході конституційного будівництва ми вивчаємо та будемо враховувати кращий досвід інших країн.

Пані та панове!

Твердо переконаний - глобальний поступ у кожній з окреслених ключових галузей нашої співпраці є неможливим без більш ефективної, дієвої та адаптованої до реалій ХХІ століття Організації Об’єднаних Націй.

Ключ до досягнення цієї мети - поглиблення процесу реформування ООН, насамперед її Ради Безпеки.

Позиція України є добре відомою: ми готові до обговорення усіх прогресивних концепцій реформування Ради Безпеки, здатних вивести держави-члени ООН на максимально широку згоду.

Вказане неодмінно передбачає врахування легітимних вимог усіх регіональних груп, зокрема Східноєвропейської.

Шановний пане Голово!

Пані та панове!

Лише Організація Об'єднаних Націй спроможна згуртувати людство для боротьби з актуальними викликами сьогодення.

Консолідована воля всіх 193-х держав-членів є непоборною силою, яка здатна подолати найбільш складні глобальні кризи.

Нашу єдність ми зобов’язані зміцнювати та берегти.

Вірю, що 67-ма сесія Генеральної Асамблеї сприятиме досягненню цієї благородної мети.

Дякую за увагу.

24-26 вересня 2012 року
Прес-служба Президента України Віктора Януковича
http://www.president.gov.ua/news/25549.html
http://migraciya.com.ua/news/Official/ua-session-67/

21.02.2014 Угода про врегулювання кризи в Україні 
22.01.2013 Виступ Президента на урочистостях з нагоди Дня Соборності та Свободи України 
04.07.2012 Вітання Президента України Віктора Януковича Президентові Французької Республіки Франсуа Олланду з нагоди національного свята (Дня взяття Бастилії) 
22.01.2012 Віктор Янукович. Наші громадяни сильні духом і вміють перемагати 
22.01.2011 Виступ Президента України Віктора Януковича на урочистому зібранні з нагоди Дня Соборності України