неділю, 31 жовтня 2004 р.

Постанови 3-го Всеукраїнського військового з'їзду (Про повстання в Петрограді. Проголошення Української Демократичної Республіки. Українські Установчі Збори) 1917


Всеукраїнські військові з'їзди (Українські військові з'їзди 1917) - з'їзди представників українських фронтових частин російської армії, Чорноморського і Балтійського флотів, військових організацій і т-в.

1-й військовий з'їзд був скликаний з ініціативи Українського Військового Організаційного Комітету (голова - полк. Глинський) для координації дій українського військового руху. Відбувся 5-8(18-21).5.1917 (за ін. даними 5-10(18-23).5.1917) - у Києві. На з'їзд прибуло понад 700 делегатів, які представляли 1.580.702 українських вояків. Відкрив з'їзд голова Української Центральної Ради М.Грушевський. До складу президії було обрано С.Петлюру, М.Міхновського, В.Винниченка, Ю.Капкана, С.Письменного. В центрі уваги з'їзду були питання загальнополітичного характеру. Делегати з'їзду поставили вимогу, щоб Тимчасовий Уряд і Петроградська Рада негайно оголосила окремим актом принцип національно-територіальної автономії України і призначила міністра у справах України. З'їзд визнав Українську Центральну Раду “єдиним компетентним органом, призваним рішати всі справи, що стосуються цілої України” З'їзд розглянув питання про ставлення до війни та про загальні принципи створення національної армії. Під впливом демагогічних заяв В.Винниченка було відхилено пропозицію М.Міхновського про встановлення збройним шляхом соборної самостійної Української держави. З'їзд прийняв нав'язану прихильниками соціалістичної орієнтації резолюцію, в якій закликав воюючі сторони до встановлення миру без анексій і контрибуцій і, фактично, заперечував необхідність створення регулярної української армії. В резолюції зазначалося, що “... постійне військо як знаряддя панування буржуазних класів не відповідає змаганням народу...”. З'їзд розглянув також питання про зміцнення дисципліни у військових частинах та боротьбу з дезертирством, про запровадження викладання українською мовою в усіх цивільних і військових навчальних закладах, та ін.

2-й всеукраїнський військовий з'їзд проходив 5-11(18-23).6.1917 у Києві. На з'їзді були присутні 1976 делегатів (пізніше - бл. 2,5 тис. делегатів), які представляли 1.732.444 українських військовослужбовців. Головою з'їзду було обрано В.Винниченка. З'їзд прийняв ряд резолюцій політичного і військового характеру. Делегати зажадали, що Тимчасовий Уряд визнавав розпорядження Української Центральної Ради і запропонував УЦР негайно приступити до організації самостійних державних і військових структур. З'їзд вирішив якнайшвидше розробити план українізації війська і вжити всіх заходів для негайного втілення його в життя. На з'їзді було обрано Тимчасову Раду Військових Депутатів у складі 132 чол., яка увійшла до складу УЦР. На чолі Тимчасової Ради Військових Депутатів стояла президія, до складу якої входили стрілець О.Гермайзе, хорунжий М.Зрублевський, вістун П.Войтенко, стр. С.Березняк, хорунжий О.Паливода, поручик П.Куцяк і пор. М.Панченко. З'їзд доручив УГВК розробити план створення Вільного Козацтва.

3-й всеукраїнський військовий з'їзд відбувся 20-31.10(2-13).11.1917 у Києві. В роботі з'їзду взяло участь бл. З тис. делегатів. [На з'їзд прибули 965 делегатів (переважно українських есерів і соціал-демократів), а протягом засідань їхня кількість зросла майже в 2,5 раза. Вони представляли 3 мільйони вояків-українців. З'їзд вітали представники французької, бельгійської та румунської місій.] 

Головував на з'їзді Д.Лебединець. З доповіддю на з'їзді виступили М.Грушевський, М.Ковалевський та ін. В своїй резолюції з'їзд вимагав від УЦР негайного проголошення Української незалежної республіки, повної українізації армії і флоту, укладення миру. З делегатів з'їзду було сформовано перший Український полк охорони революції. 

Полк у ході боїв [Жовтневого більшовицького повстання у Києві проти військ Тимчасового Уряду 29-31.10(11-13).11.1917, за наказом Центральної Ради, підтримав більшовиків та покінчив з військовими частинами] штабу Київської Військової Округи, які підтримували повалений Тимчасовий Уряд. 

Постанови 3-го всеукраїнського військового з'їзду в значній мірі вплинули на рішення УЦР проголосити Українську Народну Республіку.

Всеукраїнські військові з'їзди своїми рішеннями надавали важливу політичну підтримку діяльності Української Центральної Ради, сприяли розгортанню військового руху і створенню Збройних Сил Української Народної Республіки.

____________
І.З.Підкова, Р.М.Шуст. Довідник з історії України. У 3-х т.
//histpol.pl.ua/pages/content.php?page=616
В.Ф.Солдатенко - Україна у революційну добу. Рік 1917
//litrus.net/book/read/2015?p=101

Постанова 3-го всеукраїнського військового з'їзду про проголошення Української Демократичної Республіки. 20-31 жовтня 1917 р.
ЦДАВО України, ф.1115, оп.1, спр.2, арк.93
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?8


Делегати 3-го всеукраїнського військового з'їзду слухають кобзаря.
Мітинг з нагоди 3-го всеукраїнського військового з'їзду у Києві 
(в центрі - М.Грушевський, С.Петлюра, В.Винниченко).
//www.ridnaukraina.com/view.aspx?type=news&lang=1&nid=274&id=103

До Бою під Крутами лишилося 2 місяці і 16 днів
Меморандум Генерального Секретаріату України Тимчасовому Урядові Російської Республіки 1917 

Знак учасника 3-го всеукраїнського військового з'їзду
//narodna.pravda.com.ua/nation/4fb8ccbba3627/

3 коментарі:

Вадим Мурачов сказав...

ПРОМОВА С. ПЕТЛЮРИ НА ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ 2-му ВІЙСЬКОВОМУ З'ЇЗДІ *

ПЕТЛЮРА: Коли ми творимо наше національне військо, треба знати основи, на яких буде будуватись демократичне українське військо. Ви уже ухвалили схему статуту Г.У.К. [Генеральний Український Військовий Комітет], зразковий статут громади, але це ще не все. Треба ще знати щоденну тактику, точні правила, якими вояк повинен керуватись. Це ніби „Заповіді" українському воякові.
Далі докладчик вичитує та пояснює кожен пункт цих ,,3аповідів". Головне завдання їх — це виховання людини на принципах дійсного демократизму та братерства: вояки-громадяни, члени організацій, повинні завжди стояти на сторожі здобутків революції та виховати з себе дійсних синів свого народу і розмовляти виключно по-українському, також писати додому листи виключно рідною мовою, завертаючи тим самим до свого і своїх рідних. Після читання докладчик закінчує: ,,От ті головні точки, які Г.У.К. визнав за потрібне подати на вашу увагу. Звичайно, кожен з вас давно про це думає, і ми тут подаємо не тільки тому, що треба все це ще й надрукувати, щоб кожен мав все це повсякчас з собою, щоб кожен у своїй щоденній праці міг керуватися цими заповідями. Бо тільки тоді, як кожен буде свідомо додержувати цих пунктів, ми матимемо сильну організацію, здобудем тверде та непохитне військо, що дійсно здібне буде захистити волю свого народу та вивести зі злиднів на шлях всесвітнього культурного життя".
Збори одноголосно ухвалюють всі вичитані докладчиком пункти та прохають якскорше надрукувати їх.

ЛЕВІТСЬКИИ докладає, на чому зупинились балачки з приводу виборів постійних членів у склад Г.У.К. Після деяких балачок з цього приводу, збори величезною більшістю ухвалюють залишити постійними членами усіх 17 душ, обраних на попередньому з'їзді та додати до них зараз 10 осіб нових. Решту, до 40, українці мусять обрати уже на невеличких фронтових та окружних з'їздах.

Заява надзвичайної ваги.
На трибуну виходить т. Винниченко при цілковитій тиші, що зразу запанувала в залі. З повною повагою до історичної хвилі т. Винниченко чятає Універсал Всеукраїнської Центральної Ради до українського народу. Після останніх слів збори, як один чоловік, проголошують Славу вільній Україні.

ПЕТЛЮРА: Я гадаю, що у цю хвилину мені пощастить висловити думки, що хвилюють ваші груди. Хвиля, яку ми переживаємо з вами, є хвилею великої відповідальности. Во ім'я спасіння України, во ім'я спасіння цілої Росії, Центральна Українська Рада зважується взяти на свої плечі надзвичайно великі та відповідальні обов'язки. Ви бачили, які великі заходи були вжиті Ц.У.Р., щоб революційний уряд прислухався до нашого голосу. Все було зроблено, але Центральне Правительство показало себе глухим і не зрозуміло того великого організаційного процесу, що відбувається зараз у нашому народі під проводом Ц.У.Ради. За той державний розум, що під сей час виявила Ц.У.Рада, за те розуміння історичного моменту з повною справедливістю, може уперше, можна сказати: „Слава Україні".

Гучний вигук „Слава Україні" з двох тисяч грудей був відповіддю на слова промовця.

* „Робітнича Газета", Київ, 14 червня 1917 p., ч. 60. У книжці „Симон Петлюра. Статті, листи, документи", Нью-Йорк, 1956, був поданий доклад С. Петлюри на Всеукраїнському Другому Військовому З'їзді за „Вістником Союзу Визволення України".
http://poltava-repres.narod.ru/petlura/tvor/tom_2/79.htm

Вадим Мурачов сказав...

Із Резолюцій 2-го Всеукраїнського Військового З`їзду
5-11 червня 1917 року

(…) Другий Всеукраїнський Військовий З’їзд у складі 2308 делеґатів з фронтів, тилу й фльоти представників 1,600.000 озброєного українського народу, обміркувавши позіцію, яку заняв Центральний Тимчасовий Уряд щодо українського народу та Центральної Української Ради, визнає:

1. Тимчасовий Російський Уряд цілковито не розуміє національних відносин на Україні й не оцінює як слід великої зорґанізованої та стіхійної сили пробуженої української демократії.

2. Сим нерозумінням і сістематичним опором домаганням української демократії Тимчасове Центральне Правительство загострює національні конфлікти на Україні, перешкоджає великій орґанізаційній роботі україн ського народу й викликає анархістичні настрої серед населення ріжних національностей, на Україні сущих.

Зважаючи на це, Другий Військовий З’їзд постановляє:

1. Поставити на увагу Тимчасовому Російському Урядові, що коли він дорожить збереженням здобутків революції по всій Росії, а зокрема спокоєм і плановою орґанізацією народніх мас на Україні, то першим засобом для сього є одміна постанови уряду в справі домагань, які були представлені йому Центральною Українською Радою, й негайне признання тих домагань.

2. Пропонувати свому найвищому представницькому орґанові – Українській Раді – в сій справі до Уряду більше не звертатися й негайно приступити до твердої орґанізації краю в згоді з національними меншостями, – себто до фактичного переведення в життя підстав автономного ладу яко єдиного способу врятувати Україну й усю Росію від безладдя та загибелі.

З’їзд з свого боку забезпечує найактивнійшу й рішучу піддержку Центральній Раді в усіх її заходах і кличе весь зорґанізований український народ одностайно й неухильно виконувати всі її постанови”. (…) Всеукраїнський Військовий З’їзд у справі переведення підвалин автономії України в життя вважає необхідним пропонувати Центральній Раді яко мога скорше скликати теріторіальні збори для порозуміння з національними меншостями й розгляду проєкту статуту автономії України. (…) Підтримуючи постанови 1-го Українського Військового З’їзду про українізацію війська, З’їзддоручає Укр. Військ. Ґен. Ком. як найскорше розробити детальний план
українізації війська й ужити всіх заходів для негайного проведення його в життя. (…)

Всеукраїнський Військовий З’їзд у земельнім питанню на Україні цілком приєднує свій голос до постанов про земельну справу Всеукраїнського Селянського З’їзду, що відбувся 28 травня – 2 червня сього року в Київі, й усіма засобами буде підтримувати його постанови. (…)
____________
ДАСО. Листівки. – № 2674. – С. 15
//shron.chtyvo.org.ua/Ivanuschenko_HM/Ukrainske_vidrodzhennia_1917-1920_na_Sumschyni_t1.pdf

Вадим Мурачов сказав...

3-й ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ З'ЇЗД*

2-й день (далі)

Т[ов]. ПЕТЛЮРА (від Військового Генерального Комітету): Інституція, від імени якої я маю честь вас вітати, є плоть од нашої плоті і сила її є ваша сила (оплески, і з боку „самостійників" чуються по адресі промовця ворожі репліки).
Оскільки ви були організовані, остільки ми могли виявити свою силу і рішучість (голос в місця: „нічого ви не виявили").
Генеральний] Військовий] Ком[ітет] зробить вам доклад, після чого ви й казатимете це. Сміло можу твердити, що Ген[еральний] Військ[овий] Ком[ітет] має тепер під собою ґрунт, має й силу („самостійник" з місця: „то наша сила").
Тут нема „ваших" і ,,наших", тут всі наші. Ми всі є єдине революційне українське військо (оплески).
Але як раніш, так і тепер, я скажу, що разом з тим всі ми є переодягнуті робітники і селяни. Тому іх думки, їх ідеї — мусять бути нашими думками, нашими ідеями.
В справах політичних, отже, ми повинні йти шляхом, наміченим Центральною Радою. Ніяких сепаратних ліній від тих, які ведуть селяни і робітники в Цен [тральній] Раді не повинно бути.
Виробивши сильну думку, спільне слово, ми скажемо, що це слово для кожної частини, для кожного козака є закон.
Ось в чому наша сила!

* „Робітнича Газета", Київ, 24 жовтня 1917 p., ч. 166.
http://poltava-repres.narod.ru/petlura/tvor/tom_2/80.htm