вівторок, 26 червня 2012 р.

Юрій Луценко. Танці навколо Конституції


Із дивною послідовністю кожний український президент через певний час після свого обрання починає кампанію по зміні Конституції. Так було при Кучмі, при Ющенку, так продовжується і при Януковичу.

Діючий глава держави ризикує взагалі увійти в історію як найбільший ґвалтівник Основного закону країни – обраний за однією Конституцією, він у незаконний спосіб скасував її в погоні за царськими повноваженнями, а тепер прагне ще раз її переписати під особистим контролем.

Чим викликана така настирливість українських керманичів у цьому напрямку? Чому вони не можуть виконувати свої функції гаранта Конституції, а постійно намагаються змінити її?

На це є дві причини.

Перша з них – вузька, персональна. Іграми навколо Конституції українські президенти намагаються пояснити провали очолюваної ними влади. Нинішній керманич спочатку пропонував потерпіти, поки запущені ним реформи дадуть позитив. Але дуже скоро стало очевидно, що реформи – міф, під завісою якого йде остаточне пограбування країни. Так звана адміністративна реформа привела до того, що видатки на чиновницький апарат склали 16,8 млрд. грн., а всі соцвиплати населенню – 14 млрд. грн.! Так звана пенсійна реформа, яка мала зменшити дірку в Пенсійному фонді, призвела до того, що після підвищення пенсійного віку українським жінкам, знищення пільг по вислузі і тому подібним «драконівським заходам» ця дірка збільшилася із 30 мільярдів за Тимошенко до 65 мільярдів – за Януковича. Медична реформа на ділі означає лише знищення і так кволої мережі райлікарень та ФАПів. Земельна реформа без жодних маскувань є скупкою національного багатства за безцінь.

Увесь цей мафіозний дерибан супроводжувався тужною піснею «У всьому винна Юля». Але, погодьтеся, що на третій рік необмеженої влади Януковича ця пісня викликає лише криву посмішку над танцюристом, якому відомо що заважає.

У критичних умовах виборчої кампанії влада згадала про ще одну пісню трутнів із президентськими повноваженнями. Тепер для «покращення нашого життя вже сьогодні», виявляється, треба переписати Конституцію. Бажано так, щоб ніяких виборів у народу вже й не було.

Але цей процес конституційного свербежу має ще й другу, більш глибоку політичну причину. Справа у тому, що при всіх своїх вадах текст Основного закону містить широкий набір прав людини і механізм народовладдя. Владна олігархія не хоче ні ділитися з народом, ні тим більше дозволяти йому міняти їх владу.

Щоб зрозуміти, що таке українська влада, досить глянути на історію закону про недопущення двійного оподаткування з Республікою Кіпр. У перекладі на нормальну мову в ньому йдеться про те, що наші олігархи, які господарюють в Україні, але тримають банківські рахунки на Кіпрі, мають право платити податки лише в одній країні – в Україні (де податок на прибуток 30%), чи на Кіпрі (де цей податок близько 3%). Цей закон намагалися скасувати в українському парламенті разів зо двадцять. І завжди ці спроби провалювалися голосами ПР, Литвина, КПУ і багатих депутатів із НУ-НС і БЮТ.

Як результат – із України щорічно виводяться в офшорні зони понад 200 млрд. грн., що рівнозначно доходам Держбюджету. Саме тут зарита собака ганебних українських зарплат і пенсій. Чудес не буває, якщо хтось стає мільярдером, то десятки мільйонів мають стати жебраками.

У цьому відношенні влада Януковича – 100% влада олігархів. Не дарма світові агенції фіксують фантастичні в часи кризи темпи росту капіталів Ахметова, Пінчука, Коломойського. Прогнозовано найбільшими темпами зростають мільярди сім”ї Януковича.

Звідки таке чудо? З нових виробництв? З нових технологій? Ні – з кишень пограбованого народу. Річна мінімальна пенсія українця менша річного доходу глави Нацбанку в 150 тисяч разів! Середня зарплата українця в три рази менша від литовця, в 4 рази менша від поляка, в 5 разів менша від чеха.

Правляча мафія завжди важко переживає часи виборів. Як після Французької революції королі запам’ятали, що каміння вміє літати, а гільйотина робить своє діло, так і після Майдану народ і олігархи втямили, що на виборах все в руках людей, а влада – змінна.

Саме тому перед виборами й загострюється бажання крупного капіталу переписати українську Конституцію. Так робило оточення Кучми в 2004 році, так намагаються робити і придворні мільярдери Януковича.

Що ми можемо протиставити їхнім планам закріплення в Основному законі принципів межигірської рабовласницької республіки?

Перше: опозиція має чітко проголосити своєю метою зміну системи олігархії. Політично це означає несумісність держслужби і бізнесу. Економічно це означає необхідність сплати податків тут, в Україні.

Друге: пограбоване населення має вийти із оціпеніння і захистити себе. 90% головних питань 90% виборців зводяться до однієї відповіді. Хочеш європейських зарплат і пенсій? Скинь мафію! Шукаєш роботи? Скинь мафію! Прагнеш справедливості в судах? Скинь мафію! Не хочеш, щоб забрали твою змелю, твій бізнес? Скинь мафію!

І тільки після цього поговоримо і про мову, і про Конституцію

____________
Юрій Луценко, 28 червня 2012 року
//www.nso.org.ua/ua/analytics/10378

//vidomosti-ua.com/ukraine/50084

Немає коментарів: