пʼятниця, 14 грудня 2012 р.

Борис Беспалий. Двуликий Янус


Референдум — один із інструментів демократії. Це лицьова сторона медалі. 

Чого ж його полюбляють різномасті диктатори? Адже "диктатори за демократію" звучить як проповідь вегетаріанства вустами людожера. Це зворотна сторона медалі. Аналіз новоспеченого закону "Про всеукраїнський референдум"свідчить, що друга, тіньова сторона для авторів насправді є першою, якщо не єдиною. Яке блюзнірство: в тіні демократичної риторики лаштувати чорний хід для диктатури!

До того вищою точкою України була Говерла, відтоді — двоглавий як Ельбрус, Пік Цинізму: один горб — над Банковою, другий — над Межигір’ям. Показовий штрих: біл-борд — речником референдуму виступає апологет "сильної руки" Медведчук, пам’ятний фразою: "Власть сильна, как никогда".

Першопрохідці, зазвичай, даровиті.

Першим поставив референдум на службу диктатурі сам Наполеон. Був він не лише великим полководцем і державним діячем, а й не аби яким демагогом. Захопивши владу 18 брюмера 1799 року переворотом, заднім числом він зарахував у співучасники увесь французький народ. Син революції, одначе.

У січні 1800-го референдум схвалив наполеонівську Конституцію, що надала автору титул Першого консула. За — 99,94%.

Апетит приходить з їжею, і 10 травня 1802 року другий референдум зробив Бонапарта довічним Першим консулом. "За" — 99,76%.

Далі — більше, у листопаді 1804-го референдум підніс Францію до статусу імперії, Наполеона — до імператора. За — 99,93%.

У правовому сенсі, саме через референдум Франція промарширувала від Першої республіки до Першої імперії, від зачатків демократії до завершеної диктатури.

В історії повторення як трагіфарс, і 22 квітня 1815 року, в агонії Ста днів, Наполеон провів референдум з легалізації свого повернення до влади. За — 99,67%.

І на вершині слави, і на порозі безодні великий корсіканець забезпечував приголомшивий результат — понад 99%! Нічого з недавнього минулого не нагадує?

Ще одна спільна риса його референдумів — усі вони конституційні. Нічиїх підступних задумів не нагадує?

Ухвалюючи Конституцію України, обачливі депутати ІІ скликання ввели конституційний референдум у її рамки. А зухвалі автори закону "Про всеукраїнський референдум" вивищили його над Конституцією, захопили плацдарм для наступу диктатури.

Хороший приклад повчальний, поганий — заразний. Передати послідовникам масштаб своєї особистості Бонапарт не міг, проте шлях їм проторував.

Першим учнем став його племінник Шарль Луї Наполеон Бонапарт, який провів 5 референдумів, з них 3 — конституційні. Ну і сімейка!

Перший, пробний референдум 21 грудня 1851 року продовжив термін президентства громадянина - президента з 4 до 10 років. "За" — 92,03%.

Проба пера явно удалась і, менш як через рік, 21 листопада1852-го честолюбець наважився на ключовий референдум — відновлення Наполеонівстької імперії (другої) та імператора Наполеона (третього). За — 96,86%.

Імперія другого гатунку, імператор — третього, але перевірку метод витримав. Задіяти інструмент демократії для антидемократичних цілей дано не лише геніям.

Полюбляв плебісцити навіть Гітлер.

У 1933 році 95% голосів підтримали вихід Німеччини з Ліги націй, що відкрило їй шлях до безконтрольного нарощування і переозброєння армії. Шлях до війни.

У серпні 1934 близько 90% голосів підтримали об’єднання посад президента і канцлера у "фюрера і рейхсканцлера". А 10 квітня 1938 аншлюс підтримали 99,08% німців і 99,75% австрійців.

Після Гітлера європейці вельми обережні з двосічним мечем референдуму . Зате досвід тиранів-лицемірів перетнув межі Європи і став надбанням всесвітнім.

Так, у Єгипті в 1976-1978 роках пройшла низка референдумів, що продовжила термін президентства Садата та збільшила повноваження правоохоронців.

На іншому кінці світу, у Венесуелі, конституційний референдум У. Чавеса 15 лютого 2009 року скасував обмеження на кількість переобрань президента, губернаторів, мерів і депутатів.

На теренах колишнього СРСР до зміцнення диктатур через референдум підійшли творчо. Наші люди.

Скасували референдумом конституційні обмеження на послідовні президентські терміни Азербайджан ( Алієв), Білорусь (Лукашенко), Казахстан (Назарбаєв), Таджикистан ( Рахмонов), Туркменистан ( Ніязов).

Продовжили референдумом терміни своїх каденцій президенти Білорусі (Лукашенко), Казахстану (Назарбаєв), Таджикистану ( Рахмонов), Туркменистану (Ніязов), Узбекистану (Карімов).

Останнє, за технологією, — це безальтернативні вибори з єдиним кандидатом. Це стосується і референдуму взагалі. На альтернативних виборах виборець обирає з кількох кандидатур, а на референдумі він визначається в межах однієї пропозиції.

Якщо ж на референдум винесено кілька питань, то це аналогічно безальтернативним виборам на кілька посад.

Ця різниця між референдумом і багатопартійними виборами є роздоріжжям для країн - кандидатів у демократи: через вільні вибори підеш — до демократії дійдеш, через референдум підеш — хтозна куди зайдеш.

Референдум — явище багатогранне, але ця стаття присвячена лише одній його грані — ризику диктатури.

По-перше, тому що говорити про все одразу, це все одно, що говорити ні про що.

По-друге, з цього боку нападають, з цього — й захищаємось. Якщо диктатура пройде, яке значення матимуть інші аспекти?

Недемократизм і неконституційність закону відверті, навіть демонстративні. Це — тест для суспільства.

На місцевих виборах восени 2010-го влада беззаконно зняла БЮТ з балотування у знакових Київській і Львівській областях, місті Тернополі. То був тест. БЮТ не відповів. Після цього не питайте, чого влада витворяє з ним що завгодно.

Тож, навчене досвідом, суспільство не має мовчки проковтнути так званий закон "Про всеукраїнський референдум".

Звернення до Конституційного Суду не безнадійне. Не тому, що КС на сторожі Конституції, а тому, що з таким законом цей суд став на гривню дешевшим.

А як щодо ініціації народного референдум про скасування антинародного закону?

Борис Беcпалий, 14 грудня 2012 року
//www.pravda.com.ua/columns/2012/12/14/6979673/
//1984-2010.blogspot.com/

Немає коментарів: