понеділок, 30 вересня 2013 р.

Звернення щодо Закону України «Про всеукраїнський референдум» Коаліції громадських організацій «За чесний референдум» 2013



Делегації українського
Головування в ОБСЄ 2013 р.


Звернення
щодо Закону України «Про всеукраїнський референдум»
Коаліції громадських організацій «За чесний референдум»

Звернення представників
громадськості щодо Закону України
«Про всеукраїнський референдум»
від 09 вересня 2013 року
Коаліція громадських організацій «За чесний референдум» звертається до України як до Головуючої країни в ОБСЄ, аби вчергове − цього разу з міжнародної трибуни − звернути увагу на проблеми виконання зобов'язань ОБСЄ в галузі людського виміру, котрі виникли у зв'язку з ухваленням Закону України «Про всеукраїнський референдум».

Закон «Про всеукраїнський референдум» був ухвалений із грубими порушеннями конституційної та парламентської процедур у листопаді минулого року. Влада пішла на порушення процедури, аби ввести у правове поле недемократичний та неконституційний по суті своїй Закон. Всупереч показовій «демократичності», він робить неможливим реальне волевиявлення народу та створює умови для узурпації державою права визначати та змінювати конституційний лад в Україні. Таким чином, правовий акт дозволяє скопіювати «успішний» досвід використання референдуму тоталітарними режимами.

Звернення представників
громадськості щодо Закону України
«Про всеукраїнський референдум»
від 09 вересня 2013 року
На небезпеках цього Закону для конституційної стабільності та законності в Україні робить акцент у своєму червневому висновку Венеційська Комісія. Євроінтеграційний курс України зобов'язує державу змінити неконституційні та недемократичні положення Закону України «Про всеукраїнський референдум» напередодні можливого підписання Договору про Асоціацію Україна-ЄС. Нагадаємо, що пункт, присвячений Закону, міститься в Порядку Денному Асоціації.

Наша Коаліція у своїх зверненнях до Президента, народних депутатів, Омбудсмана, Конституційної Асамблеї України неодноразово заявляла, що цей Закон прямо суперечить Конституції України та вимагає оцінки з боку Конституційного Суду України . Про те, що положення Закону мають бути переглянуті, публічно говорили представники як влади (наприклад, Прем'єр-міністр України Микола Азаров), так і опозиції (однією з найбільших загроз цей закон назвала в нещодавньому інтерв'ю Юлія Тимошенко). Утім, на сьогоднішній день можемо констатувати свідому бездіяльність влади, в той час як Закон − діє!

Враховуючи ці обставини, ми закликаємо українське Головування невідкладно привести цей Закон у відповідність до Конституції України та стандартів Ради Європи у сфері референдумів.

Зі свого боку, Коаліція громадських організацій «За чесний референдум» готова взяти участь у законопроектній роботі щодо зміни правового регулювання інституту референдуму в Україні та забезпечити широке публічне обговорення суті змін.

Варшава, 30 вересня 2013 року

Центр Громадянських Свобод
Український незалежний центр політичних досліджень
[К. Михайличенко]
Центр політико-правових реформ [І. Коліушко]
ГО Центр.UA [О. Рибачук]
ГМ Опора
ВГО Республіка
Рух добровольців «Простір свободи»
Інститут Політичної Освіти
Східноукраїнський центр громадських ініціатив
ГО Інформаційний центр «Майдан Моніторинг»
Інститут демократії імені Пилипа Орлика
Міжнародний інститут демократій
Центр інформації про права людини
Громадський рух «Ми - Європейці!»
Кримський правозахисний центр «Дія», Олександра Дворецька
ГО «Всеукраїнська Правова Країна», Вікторія Арт
Асоціація Політичних Наук
Комітет відновлення історичної пам'яті
Кіровоградська обласна молодіжна громадська організація
«Молодий Народний Рух»
Громадський Рух «Чиста Україна»
Всеукраїнська ініціатива «Рух Будівників Держави»
Кіровоградська обласна молодіжна громадська організація
«Молодь разом»
Кіровоградська обласна молодіжна громадська організація
«Майбутнє нації»
Кіровоградський Народний Контроль
Товариство «Гідність», Конотоп
Молодіжна організація СТАН
Чернігівський громадський комітет захисту прав людини

Міжнародний фонд «Відродження» поділяє занепокоєність організацій громадянського суспільства щодо загроз, які несуть недемократичні норми чинного закону «Про всеукраїнський референдум». Фонд підтримує заклик громадських організацій щодо приведення цього закону у відповідність до Конституції України та стандартів Ради Європи у сфері референдумів.

http://www.irf.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=40994:-q-q-q-q&catid=27:news-irf&Itemid=59
http://www.slideshare.net/agucul/coalition-appeal-president0909

21.06.2013 Конституційна Асамблея. Про звернення окремих членів Конституційної Асамблеї, Коаліції громадських організацій «За чесний референдум» 
31.05.2013 Леонід Кравчук. Якщо всі організації, які діють в Україні, даватимуть офіційну оцінку законам, то ми перетворимося на дискусійний клуб 
28.05.2013 Олександр Барабаш. Вадік Румин проведе референдум 
20.05.2013 Координаційне бюро Конституційної Асамблеї. Про звернення членів Конституційної Асамблеї та представників громадських організацій 
11.04.2013 Звернення Коаліції громадських організацій «За чесний референдум» щодо неконституційності порядку зміни Конституції України, встановленого у Законі України «Про всеукраїнський референдум» 
05.04.2013 Олександр Барабаш. Ігор Когут. Микола Козюбра.Ігор Коліушко. Володимир Крижанівський. Микола Мельник. Олександр Мороз. Відкрите звернення до голови Конституційної Асамблеї Леоніда Кравчука 
04.04.2013 Звернення Коаліції громадських організацій «За чесний референдум» щодо Закону України «Про всеукраїнський референдум» 
28.03.2013 Ігор Коліушко. Закон про референдум vs Конституційна асамблея. Що далі? 
22.03.2013 Комісія Конституційної Асамблеї з питань здійснення народовладдя. Про проект Рішення Конституційної Асамблеї щодо Закону України «Про всеукраїнський референдум» 
10.12.2012 Звернення громадськості щодо неконституційності Закону України «Про всеукраїнський референдум» 
06.12.2012 Леонид Кравчук. Конституционная Ассамблея вам не скорая помощь! 
28.11.2012 Олег Рибачук. Закон про референдум дозволить рвати Україну по живому 
21.11.2012 Ігор Коліушко. Юлія Кириченко. Парламент схвалив неконституційний порядок зміни Конституції України 
09.11.2012 Сергій Головатий. В Україні не існує держави й не існує права
  

пʼятницю, 27 вересня 2013 р.

Віктор Мусіяка: Конституція як суспільний договір має виходити від народу


Коли влада усвідомлює відсутність політичних, соціальних, інтелектуальних перепон можливому необмеженому розширенню її повноважень, вона, не вагаючись, іде на це. Як влучно зазначав Бертран де Жувенель, видатний французький політичний мислитель ХХ ст., "егоїзм, який спрямовує владу, і та ідея, яку вона має намір здійснити, – нероздільні риси, що яскраво проявляються в особистості велетнів влади: вони вже самі не знають, в захваті вони від себе чи свого народу, і, все відбираючи, думають, ніби все віддають".

Проект Концепції "модернізованої" Конституції, ухваленої Конституційною асамблеєю при президентові України, засвідчує таку мету повною мірою. Мабуть, іншого й не варто було очікувати, коли ідеєю "вдосконалення" Основного Закону опікується влада, яка її узурпувала.

Названим проектом передбачається, що майбутня "модернізована" Конституція "покликана стати загальнонаціональним політико-правовим договором".Доступною мовою це означає, що очікується загальне визнання Конституції "суспільним договором". У зв'язку з продукуванням цієї ідеї, асамблеїстам доречно було звернутися до її джерел. У тій чи іншій інтерпретації (див.: Т.Гоббс, Д.Локк, Ж.-Ж.Руссо, Дж.Мілтон, І.Кант, Д.Медісон та ін.) ідея "суспільного договору" передбачає, що пропозиція його укладення завжди виходить від суверена-народу. Конституційна асамблея пропонує революційну ідею: Конституцію як "суспільний договір", за яким народ передає свої суверенні права владі в обсязі, визначеному цим договором, зміст якого виписуватиме сама влада, котру суверен має тимчасово найняти на роботу для управління державою з метою забезпечення поточних і майбутніх інтересів. Те, що пропонується наразі в "протоколі про наміри" (проекті Концепції) як "суспільний договір", більше нагадує середньовічну ідею "договору підпорядкування", за якою суверен-народ, "який не здатен безпосередньо здійснювати владу", повністю відчужує її монархові разом із суверенітетом.

Ідея "суспільного договору" продукується владою і, природно, – в інтересах влади за схемою: ми складемо "Конституцію-договір", влаштуємо референдум, на якому ви скріпите його власною волею через урни. Чим не октройована (дарована) Конституція? Духовна особистість української нації (громадяни України всіх національностей) має всі підстави вважати себе зневаженою і приниженою такою пропозицією: неприйнятність механізму фактичного позбавлення народу його статусу суверена очевидна.

Справжній "суспільний договір" матиме місце, коли в Конституції будуть чітко виражені умови суверена про доступ до управління державою. Вибори до парламенту, президента та інших суб'єктів влади повинні бути своєрідним конкурсом на участь у договорі. Конституція виступатиме як "суспільний договір" лише тоді, коли вона буде підготовлена й ухвалена органом, сформованим для виконання цього завдання безпосередньо народом. Конституційна асамблея не є таким органом.

На тлі викладеного особливого звучання набувають такі ідеї, задекларовані в проекті Концепції. Пропонується сформулювати зміст статті 1 Конституції "не як факт" – "Україна є суверена і незалежна, демократична, соціальна, правова держава", а як "процес становлення" такої держави. Такий самий підхід Асамблея вважає за необхідне застосувати і до конституційних формулювань соціальних і політичних прав, які "залишаються декларативними, оскільки не забезпечені конкретними механізмами і гарантіями". З огляду на позицію влади, підтриману КСУ, не виключено, що реалізовуватиметься ідея надання владі повноважень "гарантувати" конституційні права лише в межах наявних у влади можливостей. Виходить, що "покращення вже сьогодні" поширюється і надалі поширюватиметься лише на конкретних адресатів.

Навіть у тоталітарній державі народ віддав свої політичні права, отримавши натомість відповідний рівень соціальних гарантій. Пропонований же "соціальний договір" передбачає добровільне позбавлення суверена належних йому природних прав за його ж добровільної згоди на "обов'язок" влади задовольняти його соціальні потреби в обсязі, який вона вважатиме можливим на певний момент. Очевидно, що конституційні права і свободи мають усі шанси перетворитися з декларативних на декоративні. Якому ще суверену, крім українського народу, можна так щиро й відверто зробити таку пропозицію, не ризикуючи отримати гідну відповідь?

Як показує проект Концепції, вплив на конституційний процес в Асамблеї "ієрархів" влади й різних навколовладних інтересантів здійснюється, маючи за мету саму конституційно визначену мету держави – її "генетичний код".

Мета Української держави закріплена в Преамбулі Конституції і в статті 3, яка проголосила: "Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та її гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави". Ця стаття перебуває в безпосередньому системному зв'язку з розділом ІІ Конституції України. Якщо сьогодні чітко зрозуміло, що розділи ІІІІХІІІ Конституції закріплюють засади конституційного ладу, то ідеї, які планується реалізувати в розділі І, можуть мати наслідком деформацію конституційного ладу. Ключем до цього є намір сформувати розділ "Перегляд конституції", який, маючи постійний механізм непрогнозованих змін і замін Конституції, підірве основу основ – її стабільність.

Невдовзі після обрання президентом України В.Янукович заявив: "Подальший "конституційний транзит" буде пов'язаний лише з посиленням представницької демократії і зміцненням місцевого самоврядування". А тепер порівняйте зміст обіцяного з масштабами та обсягом дійства, які поки що демонструє Асамблея в проекті "Концепції внесення змін до Конституції України".

Конституція України, ухвалена 1996 р., тим більше зі змінами, внесеними 2004 р., сприймалася владними командами, що змінювали одна одну останні 17 років, як Конституція, "не розрахована на застосування".Це підтверджується не лише неймовірною кількістю фактів її порушення, ігнорування, глумливої інтерпретації, в тому числі Конституційним судом (КСУ). Уже в 2000 р. було проведено референдум щодо внесення змін до Конституції. Згадаймо голосування в квітні 2004 р. змін до Основного Закону, коли парламент "недобрав" лише шість голосів до позитивного результату. Зміни, внесені до Конституції 8.12.2008 р., "скасовані" КСУ в 2010 р. В 2009-му в останній момент зірвалося голосування за так звану Конституцію ПР+БЮТ. Усе, що сьогодні відбувається навколо Конституції, нагадує бутафорний "конституційний процес" з ініціативи попереднього президента в 2007–2008 рр. Задекларовано практично ідентичні ідеї, починаючи з "нової Конституції для народу", ту ж готовність організувати "всенародний конституційний референдум за народною ініціативою", якщо народні депутати не зможуть дійти згоди "щодо цілісного і дієвого проекту Конституції". Не виключено, що буде спроба саме таким способом завершити "конституційний процес" з тим, щоб після референдумного ухвалення "Конституції" проголосити започаткування "дійсної" історії України: все, що було й відбудеться до цього вікопомного моменту, буде визнано невдалими експериментами.

Та форма правління, яка послідовно й безперешкодно торує шлях до кінцевої точки "конституційного транзиту", концентровано визначена одним з "батьків Конституції США", четвертим президентом США Джеймсом Медісоном: "Зосередження всієї влади – законодавчої, виконавчої і судової – в одних руках, незалежно від того, надана вона одній особі чи багатьом, у спадок, за призначенням чи обранням, можна по праву визначити словом "тиранія". В суспільну свідомість останні два десятки років доволі ефективно вкорінюється ідея, що людина – це елементарна частинка – індивідуум, якому протистоїть держава, проти якої людина безсила, коли та зневажає і заперечує її права. Підтвердження цього людина бачить чи не в повсякденній діяльності влади, що саме й уособлює державу, котра звільнила себе від моральних та інших соціальних пут, культивуючи хаос егоїстичних інтересів і сліпих пристрастей. Сьогодні влада є "берегинею" незліченних благ небагатьох і незначних благ безлічі: і ті й інші потребують постійного захисника, роль якого вона з готовністю взяла на себе. Це дає їй наснагу не тільки впевнено пропонувати свої послуги, а й переконливо-цинічно шантажувати суверена добровільно "відійти вбік".

Нехай відомі антиконституційні дійства не викликали і не викликають ні політичного, ні суспільного спротиву, бодай елементарної відрази. Якщо ми справді народ, наділений Основним Законом усією повнотою влади, тільки ми самі, усвідомивши себе сувереном, мусимо виступити захисниками й рятівниками Конституції, конституційного ладу. Україна, як "суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава" – за крок до політико-правового банкрутства. Вона потребує якнайшвидшої і радикальної санації: відновлення конституційно-правового ладу.

Реалізація верховенства волі народу-суверена – первинна умова відновлення конституційного ладу. Без його участі в конституційному процесі як природного первісного суб'єкта конституційного права ніяка санація держави неможлива. Саме народ повинен утвердити конституційну мету держави шляхом затвердження на референдумі поправок до Основного Закону, підготовлених і ухвалених спеціально створеним ним для здійснення цієї роботи органом – Установчими (Конституційними) зборами. По суті, народ-суверен повинен виконати установчу функцію відродження держави.

Установчі збори скликалися в багатьох державах у момент виникнення останніх або в критичні періоди існування. Найпоширенішим є спосіб формування Установчих (Конституційних) зборів шляхом обрання народом загальним і прямим голосуванням. Для України прийнятний саме такий спосіб формування Установчих (Конституційних) зборів. Всеукраїнський референдум для затвердження змін до Основного Закону, опрацьованих і ухвалених органом, створеним народом, буде актом юридичного "явлення на світ", легітимацією суверена – володільця всіх природних прав і багатств країни, інших ресурсів держави. З цього моменту ніхто не зможе безкарно зазіхати на будь-які природні права народу. Затвердження народом змін до Основного Закону має зумовити негайні позачергові вибори парламенту, президента, органів місцевого самоврядування. В Конституції повинні бути визначені основні (рамкові) параметри "суспільного договору", за яким суверен найматиме на тимчасову роботу до органів державної влади та місцевого самоврядування. Зокрема, ним має визначатися "рівень добробуту народу", який повинен бути забезпечений на конкретному етапі руху до досягнення конституційної мети держави. Це потребує закріплення в Конституції вимоги до політичних партій, кандидатів на посаду президента, до органів місцевого самоврядування викладати у передвиборних програмах зміст обов'язків, які вони беруть на себе в разі обрання. На підтвердження довіри до осіб і партій, обраних до органів влади та місцевого самоврядування, необхідно передбачити проведення контрольних референдумів після спливання половини строку повноважень.

Сьогодні найкраще – припинити будь-які намагання підкоригувати Основний Закон чи, тим більше, ухвалити в антиконституційний спосіб "нову" Конституцію. Поки основні учасники політичних процесів, саме суспільство не дозріють до готовності ввімкнути чесний механізм безпосередньої участі народу у творенні держави, а суверен не усвідомить, "хто в домі господар", будь-які спроби впливати на зміст Основного Закону будуть, у кращому разі, симулякрами, ще більш шкідливими явищами, ніж їх відсутність. Таке "дозрівання" може зайняти два-три роки, а можливо, затягнеться на кілька політичних актів змін команд при владі. Тільки за реальної, а не підігнаної готовності народу до цілеспрямованого ввімкнення всієї потуги власної волі у власному інтересі можуть бути встановлені цивілізовані відносини по вертикалі "принципал– агент", суверена з владою, яка знатиме своє конституційно визначене місце відповідно до дійсно суспільного договору.

Віктор Мусіяка 27 вересня 2013 року
http://gazeta.dt.ua/internal/konstituciya-yak-suspilniy-dogovir-maye-vihoditi-vid-narodu-_.html


//vforvendetta.warnerbros.com

вівторок, 17 вересня 2013 р.

Робоча група з доопрацювання проекту Концепції внесення змін до Конституції України (склад) 2013




РІШЕННЯ
координаційного бюро
Конституційної Асамблеї
від 17 вересня 2013 року №18

Про робочу групу з доопрацювання
проекту Концепції внесення змін до
Конституції України

З метою забезпечення виконання Рішення Конституційної Асамблеї "Про проект Концепції внесення змін до Конституції України" від 21 червня 2013 року № 14 координаційним бюро Конституційної Асамблеї ухвалено рішення:

1. Утворити робочу групу з доопрацювання проекту Концепції внесення змін до Конституції України (персональний склад додається). У разі потреби для вирішення окремих питань щодо змісту Концепції внесення змін до Конституції України можуть залучатися [а можуть не залучатися - ред.] інші члени Конституційної Асамблеї та експерти.

2. Визначити секретаря Конституційної Асамблеї М.Ставнійчук координатором робочої групи з доопрацювання проекту Концепції внесення змін до Конституції України.

3. Робочій групі з доопрацювання проекту Концепції внесення змін до Конституції України до 15 жовтня 2013 року забезпечити спільно з членами координаційного бюро Конституційної Асамблеї узагальнення пропозицій до проекту Концепції внесення змін до Конституції України та підготувати доопрацьований проект Концепції внесення змін до Конституції України для розгляду в установленому порядку на пленарному засіданні Конституційної Асамблеї.

Голова
Конституційної Асамблеї Л.Кравчук

Секретар
Конституційної Асамблеї М.Ставнійчук


Додаток
до Рішення координаційного бюро
Конституційної Асамблеї
від 17 вересня 2013 року №18


СКЛАД
робочої групи з доопрацювання
проекту Концепції внесення змін до
Конституції України

СТАВНІЙЧУК Марина Іванівна – секретар Конституційної Асамблеї, координатор робочої групи з доопрацювання проекту Концепції внесення змін до Конституції України

ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович – заступник Голови Конституційної Асамблеї, директор Інституту держави і права імені В.М.Корецького НАН України, академік Національної академії наук України, доктор юридичних наук, професор

БУТКЕВИЧ Володимир Григорович – голова Комісії Конституційної Асамблеї з питань прав, свобод та обов'язків людини і громадянина, суддя Європейського суду з прав людини у відставці, доктор юридичних наук, професор [заява про вихід]

ЄРМОЛАЄВ Андрій Васильович – голова Комісії Конституційної Асамблеї з питань організації державної влади, директор Національного інституту стратегічних досліджень [директор Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна»]

КОЗЮБРА Микола Іванович – член Конституційної Асамблеї, завідувач кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук Національного університету "Києво-Могилянська академія", суддя Конституційного Суду України у відставці, член-кореспондент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор [заява про вихід]

КОЛІСНИК Віктор Павлович – член Конституційної Асамблеї, завідувач наукового відділу конституційно-правових проблем державного будівництва Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України, член-кореспондент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор

КРУСЯН Анжеліка Романівна – член Конституційної Асамблеї, завідувач кафедри конституційного права Національного університету "Одеська юридична академія", доктор юридичних наук, професор

СЕРЬОГІНА Світлана Григорівна – голова Комісії Конституційної Асамблеї з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування, завідувач кафедри державного будівництва Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого", доктор юридичних наук, доцент

ТЕПЛЮК Михайло Олексійович – член Конституційної Асамблеї, заступник Керівника Апарату Верховної Ради України – Керівник Головного юридичного управління, кандидат юридичних наук

ФЕСЕНКО Володимир В'ячеславович – голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента"

ШАПОВАЛ Володимир Миколайович – член Конституційної Асамблеї, член-кореспондент Національної академії наук України, доктор юридичних наук, професор

ШИЛО Ольга Георгіївна – член Конституційної Асамблеї, доцент кафедри кримінального процесу Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого", доктор юридичних наук.

Залучити до роботи з доопрацювання проекту Концепції внесення змін до Конституції України для вирішення окремих питань щодо змісту Концепції внесення змін до Конституції України таких членів Конституційної Асамблеї:

БАРАБАШ Олександр Леонідович – віце-президент Асоціації народних депутатів України [заява про вихід]

БАРАБАШ Юрій Григорович – проректор з навчальної роботи Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого", член-кореспондент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор

ЄВГРАФОВ Павло Борисович – суддя Конституційного Суду України у відставці, кандидат юридичних наук

КОЛІУШКО Ігор Борисович – голова правління громадської організації Центр політико-правових реформ [заява про вихід]

КРЮЧКОВ Георгій Корнійович – народний депутат України третього та четвертого скликань Верховної Ради України

МОРОЗ Олександр Олександрович – голова Соціалістичної партії України

ОНІЩУК Микола Васильович – президент Інституту правової політики, доктор юридичних наук

ПІДПАЛОВ Леонід Васильович – заслужений юрист України

РАБІНОВИЧ Петро Мойсейович – заступник академіка-секретаря відділення теорії та історії держави і права Національної академії правових наук України, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор

РЕЧИЦЬКИЙ Всеволод Володимирович – експерт всеукраїнської асоціації громадських організацій "Українська Гельсінська спілка з прав людини", кандидат юридичних наук, доцент

СЕЛІВОН Микола Федосович – суддя Конституційного Суду України у відставці, академік Національної академії правових наук України, кандидат юридичних наук

ТИМЧЕНКО Іван Артемович – суддя Конституційного Суду України у відставці, академік Національної академії правових наук України, кандидат юридичних наук

ЯКИМЧУК Микола Костянтинович – перший проректор Національної академії прокуратури України – директор Інституту підвищення кваліфікації кадрів, доктор юридичних наук, професор.

Конституційна Асамблея («інші члени», персональний склад)

Залучити до роботи з доопрацювання проекту Концепції внесення змін до Конституції України для вирішення окремих питань щодо змісту Концепції внесення змін до Конституції України таких експертів:

ГОЛОВАТИЙ Сергій Петрович – співголова Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права, доктор юридичних наук

КЛЮЧКОВСЬКИЙ Юрій Богданович – президент української громадської організації "Інститут виборчого права", кандидат фізико-математичних наук

РОЗУМНИЙ Максим Миколайович – завідувач відділу політичних стратегій Національного інституту стратегічних досліджень, доктор політичних наук.

17.09.2013
Прес-служба Президента України Віктора Януковича
http://www.president.gov.ua/news/28801.html


 
30.10.2013 (ХІІ) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №19] 
20.05.2013 (Х) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №15-17] 
23.04.2013 (ІХ) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №14] 
22.03.2013 (VІIІ) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №13] 
20.02.2013 (VІI) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №11-12] 
05.02.2013 (VI) Засідання координаційного бюро КАЯК 
23.01.2013 (V) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №10] 
29.11.2012 (ІV) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №6-9, проекти рішень КАЯК №9-11] 
04.10.2012 (ІІІ) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №4-5] 
10.09.2012 (ІІ) Засідання координаційного бюро КАЯК [Рішення КБ №1-3] 
11.07.2012 Перше засідання координаційного бюро КАЯК 
20.06.2012 Координаційне бюро КАЯК (склад)