середа, 30 квітня 2014 р.

Майлис Репс: Украине необходимо провести политическую реформу


В начале этой недели сразу несколько делегаций Совета Европы побывали в Украине для встреч с руководством страны и знакомством с тем, как украинские власти готовятся к выборам. В Киев для встреч с исполняющим обязанности президента Украины Александром Турчиновым и премьер-министром Арсением Яценюком сначала приехали представители Парламентской ассамблеи Совета Европы (ПАСЕ), а в среду с лидерами Украины встретились генеральный секретарь Совета Европы Торбьерн Ягланд и председательствующий сейчас в Кабинете министров Совета Европы министр иностранных дел Австрии Себастиан Курц.

Стоит напомнить, что ранее в апреле Совет Европы стал первой международной организацией, применившей к России санкции: на сессии ПАСЕ европейские парламентарии поддержали нынешние власти Украины, а делегацию России лишили права голоса, наказав таким образом Москву за оккупацию Крыма. Однако в Совете Европы, вместе с выражением поддержки территориальной целостности и независимости Украины, говорят и о необходимости политических реформ в этой стране.

Докладчик ПАСЕ по Украине, член делегации Эстонии в Ассамблее Майлис Репс развила эту тему в интервью Русской службе «Голоса Америки».

Данила Гальперович: Какие задачи стоят перед ПАСЕ смысле помощи и поддержки политической реформы в Украине?

Майлис Репс: Я таких задач для себя лично вижу две: во-первых, мы, докладчицы по Украине – я и моя шведская коллега Мариэтта де Пурбэ-Лундин – должны давать оценки тем законодательным инициативам, которые исходят от Верховной Рады, и если эти инициативы у нас вызывают сомнения в смысле их соответствия стандартам Совета Европы, то мы должны сразу же реагировать. Так уже было при подготовке нашего доклада по ситуации в Украине для сессии ПАСЕ. То есть, это такая ежедневная работа, которую нужно делать.

Во-вторых, нужно следить за теми изменениями в конституцию страны, которые Украина намерена внести. Ведь, если эти изменения не дойдут в согласованном варианте до первого чтения в парламенте еще до выборов президента, то, помня опыт украинской политики, я не слишком оптимистична по поводу того, что, будучи избранным, новый президент легко согласится отказаться от большой части своих полномочий. Вот почему нам бы еще до президентских выборов хотелось бы получить ясное представление этих конституционных поправок.

Как Совет Европы, мы должны, конечно, поддержать предстоящие выборы и пожелать того, чтобы они прошли настолько спокойно и честно, насколько это возможно.

Д.Г.: Если говорить о юго-востоке Украины, бывали ли вы там в качестве докладчиков ПАСЕ, и будете ли вы пытаться побывать в Крыму?

М.Р.: Еще до всех захватов зданий мы побывали в Донецке и Луганске. Если все сложности, которые там возникли, будут продолжаться, мы можем еще раз туда поехать для лучшего понимания изменившейся обстановки. Насчет Крыма – сложно: если мы станем спрашивать у российских властей разрешения на посещение этой территории, то мы де-факто признаем то, что Россия сделала.

Если же мы поедем в Крым напрямую, то мы туда, скорее всего, не попадем. И прорабатывается вариант, при котором мониторинг как бы будет касаться и России, и Украины, так что не будет явно произнесено, территорию какой страны мы посещаем в Крыму, но это сейчас дело юристов – решить, в какой форме это возможно.

Д.Г.: Вы – парламентарий из Эстонии, одной из стран, которая пережила советскую оккупацию, и в которой с особым беспокойством относятся к любым движения российских людей в погонах. Что вы думаете о нынешних действиях российских военных, опасаетесь ли вы чего-либо с их стороны?

М.Р.: Я думаю, что все мы обеспокоены происходящим, но, говоря рационально, я не считаю, что люди в странах Балтии сейчас напуганы или чувствуют прямую угрозу. Тем не менее, я в этой ситуации нахожу особенно важным то, как реагирует на все это Запад, как реагирует Европа и США.

Потому что, если мы начнем как должное воспринимать риторику, которая встречается даже в некоторых международных медиа, – что, мол, мы должны понять действия России, поскольку они относятся к «зоне российских интересов» – вот тогда становится по-настоящему тревожно, ибо, в таком случае, где же тогда предел? Так можно и про Лондон сказать – там есть большое количество людей, говорящих по-русски, да и в Германии, да и в США, так что же теперь – допускать такие разговоры на международном уровне? Мы в каком веке живем, и на сколько веков назад мы таким образом возвращаемся?

Я иногда слышу такие аргументы в материалах больших новостных корпораций, и от этого, вообще-то, страшно.

Д.Г.: Вам не кажется, что с Россией в каком-то смысле ситуация тупиковая, поскольку вы пытаетесь подавать сигналы, намекать, даже вводить санкции в отношении страны, которая выразила ясное желание забрать Крым у Украины и сделала это?

М.Р.: Вообще-то, это не совсем мое дело, как докладчика по Украине, комментировать что-либо относительно России. Но логически, если говорить о Совете Европы, следующие шаги должны быть такими: в 2015 году нужно будет решать, лишать ли опять Россию права голоса в ПАСЕ или вообще прекращать ее полномочия в Ассамблее. Я, конечно, хотела бы сказать что-то более оптимистичное, но я сомневаюсь, что к январю 2015 года ситуация с Крымом как-то вернется в прежнее русло. Ну, разве что сами люди в Крыму пересмотрят свое мнение о произошедшем.

Ведь есть сотни вопросов: вода, электричество, газ, деньги, положенные людьми в украинские банки, права собственности на землю и жилье. Если люди там не будут получать ответы на вопросы по всем этим проблемам, они по-настоящему занервничают. И еще я надеюсь, что к январю 2015 года люди в ПАСЕ не решат, что пора уступить «реальной политике» и забыть о произошедшем.

Данила Гальперович, 30.04.2014
http://www.golos-ameriki.ru/content/pace-rapporteur-on-ukraine-interview/1904927.html

Мустафа Найєм. Нова Конституція: війна за повноваження 

http://hub.coe.int/

вівторок, 29 квітня 2014 р.

Татьяна Урбанская. Конституционная реформа: из крайности в крайность


Украина нуждается в реформах, в том числе – конституционной. Увы, сегодняшнее обсуждение проекта Основного закона заставляет усомниться в прозрачности и честности намерений депутатов подготовить действительно качественный документ.

Началом процесса усовершенствования Конституции, условно, можно считать Соглашение от 21 февраля, подписанное теперь уже беглым экс-президентом Украины Виктором Януковичем и представителями оппозиции, ныне возглавившими страну. «Конституционная реформа, которая уравновесит полномочия президента, правительства и парламента, начнется немедленно и будет закончена осенью 2014 года», - гласил один из пунктов Соглашения.

В тот же день Верховная Рада приняла законопроект о возвращении к Основному закону в редакции 2004 года. 386 народных депутатов поддержали решение вернуться к парламентско-президентской форме правления. А на следующий день (так как Янукович к тому времени сбежал) парламент своим постановлением ввел проголосованный ранее закон в действие. Естественно, на этом процесс конституционных изменений не был закончен, поскольку Основной закон не совершенен ни в одной из существующих редакций.

Дабы в будущем избежать возникновения конфликтов между ветвями власти (как это наблюдала вся Украина во время противостояния президента Ющенко и премьера Тимошенко), 4 марта была создана парламентская временная специальная комиссия (ВСК) по вопросам подготовки законопроекта о внесении изменений в Конституцию Украины. Состав комиссии, в которую, в том числе, вошли видные юристы режима Януковича – представитель Партии регионов Валерий Писаренко и экс-регионал Владимир Пилипенко (оба считаются «людьми Портнова», замглавы Администрации президента при Януковиче) — вызывал вопросы. Как вызывали вопросы и сроки подготовки комиссией нового проекта Основного закона — 15 апреля.

Впрочем, 15 апреля новый текст Основного закона в Верховной Раде не появился, а работу комиссии парламент продлил до 15 мая. На сегодняшний день, по словам главы ВСК Руслана Князевича, в комиссию уже поступило 986 предложений от народных депутатов по усовершенствованию главного закона страны. «Мы пытаемся нащупать тот хрупкий компромисс, который может объединить все политические силы в парламенте... Надеюсь, в ближайшее время, мы разработаем основу законопроекта, в котором будут учтены все предложения, не вызывающие негативного восприятия у всех членов комиссии», - сказал Князевич.

В целом, планировалось, что ВСК сумеет договориться нормам Конституции, которые, условно, можно разделить на три блока. Первый — децентрализация и предоставление реальных полномочий органам местного самоуправления. Второй — баланс власти на центральном уровне. Третий — реформа судебной системы.

Президенту — полное урезание

Наработки по каждому из этих пунктов озвучил премьер Арсений Яценюк: «Сейчас в регионах Украины идет широкая дискуссия о необходимости децентрализации власти. И правительство поддерживает идею о том, что чрезмерные полномочия центральной власти должны быть отменены, а значительная часть экономического, финансового, социального и гуманитарного ресурсов должны быть переданы на места», - сказал он.

В практической плоскости это значит ликвидацию областных и районных государственных администраций, создание исполнительных комитетов в каждой области и районе, а также передачу этим исполкомам властных полномочий по бюджету, финансам, экономике и социалке. Центральная же власть будет осуществлять контроль за регионами только на областном уровне. «Такое государственное представительство не должно иметь никакого финансового влияния и экономического воздействия на развитие регионов», - отметил Яценюк.

Кроме того, предусматривается пересмотр полномочий института президента, дабы глава государства не имел шансов на монополизацию власти в стране. Так, по словам Яценюка, президент будет лишен полномочий по назначению руководителей областных государственных администраций в связи с ликвидацией оных. «Должны быть изменены и другие функции президента, которые у него имеются по действующей Конституции. Например, сейчас глава государства имеет право останавливать акты исполнительной власти с последующей подачей в Конституционный Суд. Мы считаем, что эта функция должна остаться у президента, но президент имеет право только подавать в Конституционный Суд на предмет неконституционности того или иного акта без его остановки, так как это нарушает принцип баланса властей», - сказал глава правительства.

Также планируется урезать права президента в вопросе внесения кандидатур министра обороны и министра иностранных дел при формировании Кабмина. «Мы считаем, что это нарушает принцип единства власти. Речь идет о том, что состав Кабмина формируется парламентской коалицией на основании представления премьер-министра. Президент может вместе с правительством вносить кандидатуру по министру обороны и министру иностранных дел, а именно: через механизм, когда премьер-министр, на основании соответствующих консультаций с коалицией, вносит это представление в парламент по согласованию с главой государства», - пояснил Яценюк.

Кроме того, Кабмин предлагает лишить главу государства права назначать судей. «Первое назначение судьи, которое осуществляется президентом на основании указа, должно также быть отменено. Президент должен быть лишен влияния на судебную ветвь власти... Президент может иметь право на подписание указа о назначении судьи, но исключительно на основании представления Высшего совета юстиции с определенным сроком. Если президент в течение 10 дней не подписал соответствующий указ о назначении судьи, то решение Высшего совета юстиции о назначении такого судьи вступает в силу без его подписи», - рассказал премьер-министр.

В остальном, реформа судебной системы, по словам Яценюка, будет сводиться к тому, что Верховный Суд Украины получит реальный статус высшей судебной инстанции. «Судебная ветвь власти должна быть подотчетна исключительно Высшему совету юстиции как независимому органу. Не президент, а Высший совет юстиции должен вносить представление на назначение судьи», - сказал глава правительства.

Децентрализация vs дерибан полномочий

Эти предложения вызвали бурю эмоций в рядах парламентариев. Во-первых, депутаты не согласились с необходимостью ликвидации обладминистраций в нынешних условиях. «Яценюк, де-факто, предлагает ликвидировать полстраны... Не справившись с антитеррористической операцией, власти решили ликвидировать государственность на половине территории Украины», - считает народный депутат Олесь Доний.

По его словам, наличие в каждой из областей собственного исполнительного органа власти приведет к тому, что в Донецкой, Одесской, Херсонской и других областях можно будет провести референдум по принципу Крыма: «Там тоже не было облгосадминистрации, а был собственный исполнительный орган. Вот почему они и смогли провести «референдум».

По мнению Дония, полномочия необходимо передавать не территориальным образованиям — областям, а территориальным общинам: «Например, надо предоставить полномочия городу Старобельску, городу Алчевску, так как это — территориальные общины». Если же идти по пути, который предлагают власти, то, по словам депутата, ни у Старобельска, ни у Алчевска не появится новых возможностей, так как все средства и полномочия пойдут в Луганский областной исполком.

С его мнением согласна и народный депутат от УДАРа Ирина Геращенко: «Я за децентрализацию власти, но считаю, что, на нынешнем этапе, главы обладминистраций должны представлять центр, хотя их полномочия должны быть урезаны. Вместе с тем, должны быть увеличены полномочия местных советов в вопросах формирования бюджетов, гуманитарной политики и социалки... Конституция не может писаться под дулами автоматов... Украинская Конституция должна быть написана без диктовки Кремля».

Во-вторых, депутатов возмутило тотальное урезание президентских полномочий. «Из того, что я услышал в выступлении премьера, скажу одно: уважаемые, децентрализация и дерибан полномочий — это две разных вещи... Украине не нужен президент с полномочиями секретаря премьер-министра», - считает народный депутат Виктор Балога.

«Нужно четко понимать, какую страну мы хотим увидеть после внесения изменений в этот общественный договор между украинцами и государством. Нельзя менять Конституцию под кого-то... Президент избирается всенародно, и общественный запрос формирует к нему высокую ответственность. Поэтому нужно хорошо задуматься, стоит ли оставлять главе государства лишь церемониальные функции, без реального влияния на государственную политику. Президент должен быть достаточно влиятельной и сильной фигурой, но с оглядкой на то, как такие же сильные фигуры премьера и президента в прошлом раскачивали страну», - рассказал УНИАН народный депутат от УДАРа Виктор Чумак.

По его мнению, весьма достойный проект Конституции разработали эксперты Центра политико-правовых реформ, который и следовало бы взять за основу. К слову, в этом проекте речь идет о том, что Кабмин должен формироваться парламентским путем и отвечать перед Верховной Радой. В то же время, президент должен избираться всенародно и иметь весомые полномочия.

Основной закон «под премьера»

Учитывая аннексию Крыма, начало досрочной президентской избирательной кампании, всплеск сепаратизма на Востоке страны и наличие угрозы военного вторжения России в Украину, оживленное проталкивание нынешней властью нового Основного закона, «верстка» которого происходит ускоренными темпами, выглядит, действительно, странно. Однако, как бы там ни было, Яценюк считает озвученные предложения не борьбой за власть, а распределением властных полномочий. Хотя, похоже, изменения в Конституцию задуманы для игры в одни ворота — ворота главы исполнительной ветви власти. Учитывая реалии нынешней досрочной президентской кампании, в кулуарах Верховной Рады уже поговаривают, что такие изменения в Основной закон прописаны «под Юлю».

Отрицать, что эти слухи не имеют под собой оснований, не приходится, по ряду причин. Так, недоумение вызывает призыв Яценюка ко всем политическим силам подписать новый проект Конституции до 25 мая. «До 25 мая страна должна увидеть новую редакцию Конституции. До 25 мая каждый кандидат в президенты должен сказать: это правильная Конституция и именно так я буду ее выполнять, и на основании нее я буду нести высокое звание главы государства», - сказал он.

То есть, потенциальному президенту предлагают добровольно превратиться в «свадебного генерала», но, при этом, нести ответственность за происходящее в стране. Впрочем, даже с этим можно было бы согласиться, если бы в парламенте со своими рассуждениями о необходимости изменений Основного закона, не появилась одна из кандидатов на должность главы государства — Юлия Тимошенко. Она, в частности, отметила, что депутатам следует договориться и принять правила жизни, закрепленные Конституцией и законами. «Нужно дать людям ощущение, что не деньги все решают в стране, не политические кулуарные договоренности, а реальные конституционные изменения», - сказала она.

Выступление Юлии Владимировны в парламенте выглядело несколько странно, поскольку, если говорить о правах, свободах и выполнении законов, действующая Конституция также не включает в себя ни одной статьи, мешающей депутатам и министрам уже сегодня менять коррупционную систему власти и выполнять законы, которые ими же принимались.

Как бы там ни было, после спича Тимошенко, кулуары Верховной Рады загудели: Юля, мол, чувствует, что не может выиграть выборы, поэтому готовится к премьерству с максимальными полномочиями главы правительства. «Сколотит «ширку» (широкую коалицию, — УНИАН) с регионалами и станет главной в стране», - с досадой сокрушались депутаты.

Их опасения, к слову, не лишены смысла, учитывая, что предложенные ВСК и Кабмином изменения в Конституцию, удивительным образом, поддержали представители Партии регионов. В том числе, уже упомянутые выше «юристы режима». В частности, Валерий Писаренко отметил, что Партия регионов считает необходимым «довести этот вопрос (внесения изменений в Основной закон, — УНИАН) до конца именно сейчас. Мы предлагаем ввести прямые выборы руководителя области путем открытого голосования, передать исполнительную власть на местах Советам, которые будут сформированы на уровне районов и областей... Мы настаиваем на бюджетной автономии регионов... Мы говорим, что именно на уровне Конституции мы можем побороть коррупцию, упростив процедуру импичмента президента и установив, что такое решение мы будем принимать здесь, в сессионном зале, без проволочек», - сказал он.

Впрочем, обозначив решающую роль парламента, а, точнее, проправительственной коалиции в Верховной Раде, парламентарий тут же посетовал, что украинцы «годами спорят, кто является владельцем этой страны... Этого не должно быть, люди не должны выделять президента, премьер-министра, спикера Верховной Рады как людей, имеющих определенные права на страну».

Похоже, депутат не часто общается с людьми вне парламента. Иначе заметил бы, что простые украинцы вовсе не спорят, кто в стране «хозяин», и, в отличие от властьимущих, хорошо запомнили и совсем недавно даже успешно применили на практике пятую статью Основного закона: «Носителем суверенитета и единственным источником власти в Украине является народ».

Татьяна Урбанская, 29.04.2014
http://www.unian.net/politics/913136-konstitutsionnaya-reforma-iz-kraynosti-v-kraynost.html

Мустафа Найєм. Нова Конституція: війна за повноваження 

http://caricatura.ru/

понеділок, 28 квітня 2014 р.

Олександр Корнійчук: Маємо створити справді народну Конституцію та не допустити підміни поняття «децентралізація»


Голова фракції «Батьківщина» Сергій Соболєв повідомив, що Конституційна комісія відзвітує 29 квітня у Верховній Раді України щодо напрацьованих змін до Основного закону щодо децентралізації влади.

Напередодні обговорення ми поспілкувалися на тему змін до Конституції України з народним депутатом України (фракція «УДАР Віталія Кличка») [головою Хмельницької обласної організації партії] Олександром Корнійчуком.

- Ми домовилися завтра провести обговорення тих ключових моментів, які вже напрацювала Конституційна комісія. Йдеться насамперед про децентралізацію влади на користь областей, а саме про ліквідацію районних та обласних адміністрацій і закріплення нової системи виконкомів, які виконуватимуть їхні повноваження на конкретній території, а також про перерозподіл бюджетних потоків, – каже Олександр Корнійчук.

- На чому базуватимуться зміни до Основного Закону?

- На нових принципах. Ми не повинні повторювати помилки минулого, коли політичні еліти не виробили чіткого і компромісного бачення нової української Конституції, а позиція громадянського суспільства у конституційних питаннях грубо ігнорувалася. До цих помилок слід віднести і закріплену у Конституції надмірну централізацію управління радянського типу, яка й стала однією з причин невдоволення на сході України. Новий етап конституційного процесу в Україні має базуватися на нових принципах. Ми маємо створити дійсно народну Конституцію.

- Усі напрацювання комісії мають лягти в основу нової Конституції?

- Ну, мабуть, не усі. Їх потрібно вивчати. Тому, я гадаю, завданням нового президента якраз і стане забезпечення детального опрацювання поданих пропозицій у Комісії фахівцями. І вже з їх урахуванням потрібно буде розробити відповідні зміни та доповнення до тексту проекту Конституції. В цьому контексті неприпустимим є не лише втручання Росії у новітній конституційний процес, але й є нав’язування всій Україні свого бачення державного устрою України та системи управління представниками лише 2 із 24 областей. Тому консенсус щодо державного устрою має базуватися на позиції всіх регіонів України. Це стане запорукою стабільності у державі.

- Тобто, нова Конституція нам вкрай необхідна?

- Так, якщо ми хочемо і далі жити в єдиній країні, якщо хочемо будувати заможне майбутнє, маємо вирішити проблему владної глухоти вже у найближчий час. На жаль, простих рішень тут бути не може. Тільки розмова, тільки діалог є запорукою того, що кризова ситуація буде подолана з мінімальними втратами для всіх, для України, а в країні не настане хаос і повна некерованість. Діалог – це двосторонній процес, до нього мають бути готові обидві сторони. Тобто, не лише влада, яка вже зробила перший крок, але й люди, які вважають, що їх голос не чують. Результати цього діалогу і мають бути закріплені у новій Конституції.

- А стара Конституція, чим вона не влаштовує сьогодні суспільство?

- За старими правилами країна жити вже не може і це не потрібно. Потрібно утверджувати європейські традиції. В Україні має бути комфортно жити усім її громадянам, але досягнути цього можна поєднуючи зусилля, а не тягнучи ковдру на себе.

- Які є ризики при написанні нової Конституції?

- Ми маємо не допустити підміни понять. При розробці нової Конституції потрібно виходити з балансу інтересів держави і громадян, і не допустити підміни понять, яке нам намагаються нав’язати ззовні. Федерація – це об`єднання у її складі держав або квазі-держав, які за договором поділилися своїм суверенітетом з наддержавним утворенням – федеральним центром. Тобто федерації утворюються шляхом злиття окремих державних утворень, а не навпаки. Це означає, що в Україні немає жодних передумов для створення федерації, а всі розмови про федерацію на сході – обман з корисливою метою. Цього допустити не можна. Натомість проведення децентралізації вкрай необхідне для посилення України. Однак і тут слід остерігатися підміни понять. Адже під виглядом «децентралізації» вони намагаються проштовхнути фактичний розпад держави.

- Що таке децентралізація і чи не стане вона задекларованим лише на папері поняттям?

Відрізнити «підробну децентралізацію» дуже просто. Децентралізація – це розвиток місцевого, а не регіонального рівня. Регіональний рівень є лише проміжною ланкою у державі, і не повинен відбирати стільки ресурсів, скільки він відбирає тепер. Центр повинен делегувати максимум повноважень і ресурсів на базовий рівень – рівень громад (міст і сіл), де й сконцентровані усі повсякденні інтереси України. Як наслідок децентралізації, більшість питань повсякденного життя громади буде вирішуватися на рівні самої громади – швидко і ефективно. Децентралізація – це не розділення країни, це створення можливостей для розвитку міст, сіл, селищ, там де живуть люди в єдиній Україні. Це вивільнення ресурсів для покращення життя своєї громади, а не створення додаткового прошарку регіональних політичних еліт, фактично – місцевих князьків. Коли ж під децентралізацію мають на увазі збільшення фінансування регіонів – це явно свідчить про мету: певні політики на обласному рівні мріють і далі розкрадати бюджет, залишаючи місцевим громадам лише крихти з «панського столу».

28 квітня 2014 року
http://udarkm.com.ua/news/492/oleksandr-korn-ichuk-ma-mo-stvoriti-spravd-narodnu-konstituts-yu-ta-ne-dopustiti-p-dm-ni-ponyattya-detsentral-zats-ya
http://ye.ua/news/news_9533.html

Віталій Кличко. Конституційна асамблея не вирішить проблем суспільства 
Ігор Ткачук. Співпрацю влади із народом щодо ймовірних змін до Конституції може налагодити лише нова влада 
Роман Чернега. «Незмінні норми» Основного Закону - гарантія стабільності конституційного ладу 
*** 
Заява Координаційної ради Громадянської Асамблеї України з приводу теперішньої кризи та в зв’язку з проведенням круглого столу національної єдності 

понеділок, 21 квітня 2014 р.

ИТАР-ТАСС. План урегулирования ситуации на востоке Украины Виктора Януковича 2014


ИТАР-ТАСС. РОСТОВ-НА-ДОНУ.
Заявление Виктора Януковича

  1. Немедленно отвести все вооруженных сил Украины в места постоянной дислокации, вывести с востока страны направленные туда отряды так называемой «национальной гвардии», переодетые в военную форму, вооруженные автоматическим оружием и гранатами.
  2. Немедленно начать мирный диалог с выдвинутыми населением восточных регионов лидерами с целью поддержания там систем жизнеобеспечения.
  3. Назначить и провести в областях Украины референдумы по вопросу федерализации страны и полномочиях областей.
  4. Назначить и провести референдум о президентской либо парламентской форме власти в Украине.
  5. Провести конституционную реформу по итогам референдумов, и только после этого - парламентские и президентские выборы.

Применение оружия на востоке Украины уже ничего не изменит. Люди оскорблены. Вы назвали миллионы людей террористами. У людей уже нет другого пути, кроме борьбы за свои права, свою жизнь и своих детей.

Эти пять задач необходимо решить. Это единственный путь к сохранению целостности Украины. Если этого не будет сделано, нашей стране грозит распад, вряд ли мирный. Скорее через гражданскую войну. Опомнитесь! Вы толкаете брата на брата, а воспользуются этой бедой другие.

Еще раз обращаюсь к военнослужащим, сотрудникам специальных сил. Вас хотят использовать, хотят, чтобы вы пролили кровь, а потом эту кровь на вас же и повесить. Вы же сами понимаете, что так и будет. Не переходите черту! Не выполняйте преступные приказы!

Я призываю всех граждан Украины сохранить присущие нам терпимость, спокойствие, уважение друг к другу, в каком из регионов мы бы ни жили. Мы должны и мы сможем сохранить нашу любимую Украину.

Текст заявления опубликован ИТАР-ТАСС 21.04.2014 г.
http://itar-tass.com/mezhdunarodnaya-panorama/1136663
http://www.1tv.ru/news/leontiev/256977

29.05.2014 ИТАР-ТАСС. Удивление и шок Виктора Януковича 

Андрей Дубчак. Дневник лучших фото от сайта Радио Свобода:
http://www.radiosvoboda.org/media/photogallery/25224680.html


02 апреля 2014 г. Залп российских самоходных гаубиц «Мста-С» во время военных учений в Волгоградской области недалеко от границы с Украиной
06 апреля 2014 г. Захват «сепаратистами» здания СБУ в Луганске
06 апреля 2014 г. Захват «сепаратистами» здания Донецкой областной государственной администрации
07 апреля 2014 г. «Сепаратисты» в здании СБУ Луганска.
Оглашение о независимости «Донецкой республики». 6-ая седмица Великого поста. Благовещение Пресвятой Богородицы
08 апреля 2014 г. Столкновения пророссийских активистов с украинской милицией возле облгосадминистрации в Харькове 
09 апреля 2014 г. Российские боевые вертолеты в поле недалеко от поселка Северный, 40 км. от границы с Харьковской областью Украины
09 апреля 2014 г.  Пророссийская активистка наблюдает из-под забора здания украинской милиции в одной из частей Донецка
10 апреля 2014 г. «Сепаратисты» в здании СБУ Луганска
10 апреля 2014 г.  Пророссийская демонстрация в день 70-летия освобождения Одессы от фашистских захватчиков
13 апреля 2014 г. «Русские идут. Иконно-калашников ход».
«Сепаратисты» возле здания СБУ в Луганске
14 апреля 2014 г. Пророссийский активист охраняет баррикаду с флагом «Донецкой республики» возле захваченного отделения милиции в Славянске
14 апреля 2014 г. «Сепаратисты» у захваченой мерии Славянска  
16 апреля 2014 г. «Груз 200». «Сепаратисты» грузятся на БМП в Славянске  
18 апреля 2014 г. «Сепаратисты» на улице Славянска  
21 апреля 2014 г. Будущее за нами - требуй референдум.
Баррикада возле захваченного «сепаратистами» здание СБУ в Луганске 
http://www.radiosvoboda.org/content/луганщина-два-народних-губернатори-і-наміри-провести-два-референдуми-/25357659.html
21 апреля 2014 г. Неизвестный «сепаратист» проводит украинскую журналистку Ирму Крат после пресс-конференции в Славянске
http://ua.krymr.com/content/article/25360199.html
22 апреля 2014 г. «Сепаратист» и украинские милиционеры возле здания Донецкой облгосадминистрации 
23 апреля 2014 г. Сященнослужитель проходит рядом с баррикадой «сепаратистов» в Славянске
25 апреля 2014 г. Российские военнослужащие на бронетранспортерах на окраине Белгорода у российско-украинской границы
27 апреля 2014 г. «Сепаратисты» идут захватывать телецентр в Донецке  
28 апреля 2014 г. Столкновения «сепаратистов» с участниками акции «За единство Украины» в Донецке
28 апреля 2014 г. «Сепаратисты», фотографы, милиционеры и участник акции «За единство Украины» в Донецке 
29 апреля 2014 г. «Сепаратисты» берут штурмом здание Луганской областной государственной администрации  
30 апреля 2014 г. «Сепаратисты» в здании прокуратуры Луганска

четвер, 17 квітня 2014 р.

Закон України Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою 2014


Верховна Рада України;
Закон від 17.04.2014 № 1223-VII
Документ 1223-18, набирає чинності, поточна редакція -
Прийняття від 17.04.2014
Набрання чинності відбудеться 13.08.2014



ЗАКОН УКРАЇНИ

Про відновлення прав осіб, депортованих
за національною ознакою

Цей Закон визначає статус осіб, депортованих за національною ознакою, встановлює гарантії держави щодо відновлення їхніх прав, принципи державної політики та повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування щодо відновлення прав цих осіб.

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

депортація - насильницьке переселення народів, національних меншин та осіб за національною ознакою з місць їх постійного проживання на підставі рішень, прийнятих органами державної влади колишнього СРСР або союзних республік;

компенсація - відшкодування державою депортованій особі матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок депортації.

Стаття 2. Законодавство України про відновлення прав депортованих осіб

Законодавство у сфері відновлення прав депортованих осіб складається з Конституції України, Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", цього Закону, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, інших законів України та нормативно-правових актів, прийнятих на їх виконання.

Стаття 3. Державна політика щодо відновлення прав депортованих осіб

Україна визнає депортації народів, національних меншин та осіб з місць постійного проживання на підставі рішень, прийнятих органами державної влади колишнього СРСР або союзних республік, як незаконні та злочинні акти, здійснені проти них, та визначає відновлення прав громадян України із числа депортованих осіб одним з пріоритетних напрямів політичного, соціально-економічного, культурного і духовного розвитку суспільства.

Україна визнає акти органів державної влади колишнього СРСР щодо реабілітації депортованих осіб, насильницьки переселених з місць постійного проживання, та відновлення їхніх прав.

Державна політика щодо відновлення прав депортованих осіб визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і забезпечується органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Держава сприяє добровільному поверненню в Україну, адаптації та інтеграції в українське суспільство депортованих осіб, створює умови для їх облаштування, забезпечення землею, житлом, працевлаштування, освіти, збереження і розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності.

Держава забезпечує право депортованих осіб на повернення історичних назв населених пунктів, що були перейменовані за часів СРСР у зв'язку із здійсненням депортації.

Під час реалізації гарантій депортованим особам не повинні обмежуватися права і законні інтереси громадян, які проживають на відповідних територіях.

Стаття 4. Визнання статусу депортованих осіб

Для цілей цього Закону депортованою особою визнається особа, яка набула громадянства України і належить до:

осіб кримськотатарського народу, представників інших національностей (громадян колишнього СРСР), які були насильницьки переселені за національною ознакою на спецпоселення згідно з рішенням органів державної влади колишнього СРСР або союзних республік з місць постійного проживання, що є територією сучасної України;

осіб (громадян колишнього СРСР), які були примусово направлені на спецпоселення до членів своїх сімей після закінчення військової служби, повернення з евакуації, відбуття примусових робіт, покарання тощо;

осіб (громадян колишнього СРСР), які на момент депортацій перебували за межами місць постійного проживання (на військовій службі, в евакуації, на примусових роботах, у місцях позбавлення волі тощо), але на яких згодом були поширені обмеження прав і свобод за національною ознакою, у тому числі заборона на повернення і проживання в місцях постійного проживання;

осіб, які народилися в сім'ях депортованих осіб до моменту їх повернення в місця постійного проживання, але не пізніше набрання чинності цим Законом.

Окремими законами України може встановлюватися порядок відновлення прав інших категорій осіб, яких було піддано насильницькому переселенню.

Стаття 5. Надання та позбавлення статусу депортованої особи

Надання та позбавлення статусу депортованої особи здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері відновлення прав депортованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Факт депортації особи підтверджується відповідною довідкою або іншими документами, виданими компетентними органами України, інших держав - колишніх республік СРСР.

У разі відсутності зазначених документів факт депортації особи встановлюється в судовому порядку за заявою заінтересованої особи.

Підготовка документів, необхідних для встановлення факту депортації особи, покладається на уповноважений орган. У разі наявності в особи необхідних документів для встановлення факту депортації вона подає їх до уповноваженого органу разом із заявою.

Термін розгляду заяви уповноваженим органом не може перевищувати трьох місяців.

У разі прийняття рішення про надання заявнику статусу депортованої особи їй видається посвідчення, зразок якого затверджується Кабінетом Міністрів України.

За видачу посвідчення та здійснення заходів для встановлення факту депортації плата з осіб не справляється.

У разі прийняття рішення про відмову в наданні статусу депортованої особи центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері відновлення прав депортованих осіб, письмово повідомляє про це заявника із зазначенням причини відмови.

Рішення про відмову у видачі посвідчення може бути оскаржено в судовому порядку.

Особа може бути позбавлена статусу депортованої у разі:

набуття громадянства іншої держави;

вибуття на постійне місце проживання за межі України;

надання неправдивих відомостей, на підставі яких їй було надано статус депортованої.
{Частина десята статті 5 набирає чинності з 1 січня 2015 року - див. пункт 1 статті 14 цього Закону}

Депортована особа у порядку, встановленому законом, має право на безоплатну правову допомогу з питань, пов'язаних з наданням статусу депортованої особи, та інших питань, пов'язаних з депортацією.

У разі якщо особа свідомо надала неправдиві відомості, на підставі яких їй був наданий статус депортованої особи, відповідне рішення скасовується, а винна особа несе відповідальність у встановленому законом порядку.

Особа, позбавлена статусу депортованої особи, зобов'язана повернути всі компенсаційні виплати, надані їй відповідно до цього Закону.

У разі надання особі статусу депортованої особи визнаються недійсними пов'язані з депортацією рішення про позбавлення її державних нагород, вчених ступенів, військових, спеціальних і почесних звань, пенсій та інших прав.

За бажанням депортованої особи або її родичів (у разі смерті депортованої особи) повідомлення про визнання недійсними пов'язаних з депортацією рішень про позбавлення її державних нагород, вчених ступенів, військових, спеціальних і почесних звань, пенсій та інших прав повинно бути безкоштовно опубліковане у засобах масової інформації або в інший спосіб доведене до відома громадськості за місцем роботи чи проживання депортованої особи.

Стаття 6. Державні гарантії депортованим особам, які повернулися в Україну на постійне проживання

Депортованим особам, які повернулися в Україну на постійне проживання, гарантується за їхнім бажанням право на поселення в межах тих адміністративно-територіальних одиниць, де вони (або їхні батьки, або дід чи баба) проживали на момент депортації.

Депортованим особам у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, відшкодовується вартість проїзду і перевезення багажу до місця постійного проживання в Україні.

Депортованим особам, які перебувають на окремому квартирному обліку, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, надається у власність житло, збудоване чи придбане за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших коштів, передбачених на такі цілі.

Депортованим особам, які будують індивідуальне житло, може бути надана одноразова матеріальна допомога на завершення індивідуального будівництва в розмірі 30 мінімальних заробітних плат на момент видачі такої допомоги.

На депортованих осіб, яким при поверненні в місця постійного проживання було надано у власність житло, збудоване або придбане за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, чи надана одноразова матеріальна допомога на завершення будівництва індивідуального житла, дія цього Закону в частині надання житла чи матеріальної допомоги не поширюється.

Депортованим особам у разі потреби позачергово надаються земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва і обслуговування жилого будинку відповідно до вимог Земельного кодексу України або надається у власність житло, збудоване чи придбане за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів місцевого самоврядування, інших коштів, передбачених на такі цілі.

У місцях компактного проживання депортованих осіб за рахунок коштів, передбачених у відповідних бюджетах, споруджуються об'єкти житлового, комунального та соціального призначення.

Депортованим особам створюються умови для забезпечення життєдіяльності, задоволення соціальних, культурних та освітніх потреб.

Депортованим особам, які знаходилися на спецпоселенні, що визначається періодом з моменту депортації до моменту зняття режиму спецпоселень, їхній трудовий (страховий) стаж за період спецпоселення зараховується до стажу роботи (страхового стажу) для призначення трудових пенсій у потрійному розмірі.

Депортовані особи, які досягли пенсійного віку або є інвалідами, отримують пільги на:

одержання путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку;

знижку оплати жилої площі та комунальних послуг на 50 відсотків у межах норм, передбачених законодавством, а також вартості палива (у тому числі рідкого) в межах встановлених норм для осіб, які проживають у будинках без централізованого опалення;

50-відсоткову знижку вартості ліків за рецептом;

позачергове влаштування до закладів соціального захисту населення.
{Частина десята статті 6 набирає чинності з 1 січня 2015 року - див. пункт 1 статті 14 цього Закону}

Стаття 7. Порядок та умови компенсації

Вилучені внаслідок депортації будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок не зайнятий, а майно збереглося) повертаються депортованій особі або її спадкоємцям натурою. У разі відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна.
{Частина перша статті 7 набирає чинності з 1 січня 2015 року - див. пункт 1 статті 14 цього Закону}

Заяви про компенсацію та повернення майна подаються не пізніше трьох років з дня набуття особою статусу депортованої особи.

Відшкодування вартості вилучених внаслідок депортації будівель та іншого майна депортованій особі або її спадкоємцям здійснюється поетапно протягом п'яти років після прийняття відповідного рішення уповноваженим органом. При цьому одноразово сплачується не менше п'ятої частини нарахованої суми. У разі смерті депортованої особи після прийняття відповідного рішення відшкодування вартості здійснюється спадкоємцям такої особи.
{Частина третя статті 7 набирає чинності з 1 січня 2015 року - див. пункт 1 статті 14 цього Закону}

Повернення майна чи відшкодування його вартості депортованим особам або (у разі їх смерті) спадкоємцям здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
{Частина четверта статті 7 набирає чинності з 1 січня 2015 року - див. пункт 1 статті 14 цього Закону}

У разі отримання (часткового отримання) компенсації депортованою особою за рішеннями органів влади колишнього СРСР, Кабінету Міністрів України, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відшкодування вартості майна здійснюється з урахуванням цих виплат (компенсацій).

Депортованим особам, яким при поверненні в місця постійного проживання було надано у власність житло, збудоване або придбане за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів, житло, яке в них було вилучено внаслідок депортації, не повертається або його вартість не відшкодовується.

Громадянам України з числа депортованих осіб, які поселилися в сільській місцевості, державою забезпечується безкоштовна передача у власність землі сільськогосподарського призначення в розмірі земельного паю, визначеного для цієї місцевості, за рахунок земель запасу та резервного фонду в разі їх наявності.

Стаття 8. Фінансування заходів щодо відновлення прав депортованих осіб

Кошти на фінансування заходів, пов'язаних із поверненням, облаштуванням та відновленням прав депортованих осіб, щорічно передбачаються в Державному бюджеті України, бюджеті Автономної Республіки Крим та бюджетах місцевого самоврядування окремим рядком.

Для фінансування заходів, пов'язаних із поверненням, облаштуванням та відновленням прав депортованих осіб, можуть використовуватися також кошти міжнародних організацій та іноземних держав, що виділяються ними для цих потреб.

Облаштування депортованих осіб, їх адаптація та інтеграція в українське суспільство здійснюються відповідно до державних цільових програм, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 9. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері відновлення прав депортованих осіб

Кабінет Міністрів України:

забезпечує проведення державної політики у сфері відновлення прав депортованих осіб;

затверджує порядок надання та позбавлення статусу депортованої особи, а також зразок посвідчення депортованої особи;

затверджує державну цільову програму облаштування депортованих осіб, які повернулися в Україну на постійне проживання, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство;

затверджує порядок відшкодування вартості проїзду і перевезення багажу депортованим особам до місця постійного проживання в Україні;

затверджує порядок надання одноразової матеріальної допомоги на завершення будівництва індивідуального житла депортованим особам, які повернулися в Україну на постійне проживання;

затверджує порядок забезпечення депортованих осіб, які повернулися в Україну на постійне проживання, житлом, збудованим або придбаним за рахунок бюджетних коштів;

затверджує порядок повернення майна або відшкодування його вартості депортованим особам або (у разі їх смерті) їх спадкоємцям;

видає інші нормативно-правові акти на реалізацію цього та інших законів для відновлення прав депортованих осіб;

вживає заходів щодо забезпечення відновлення прав депортованих осіб, а також сприяє їх адаптації та інтеграції в українське суспільство.

Стаття 10. Повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері відновлення прав депортованих осіб

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері відновлення прав депортованих осіб:

координує підготовку і здійснення центральними та місцевими органами виконавчої влади заходів щодо забезпечення прав депортованих осіб;

сприяє діяльності органів виконавчої влади у сфері міжнародного співробітництва щодо розв'язання проблем депортованих осіб;

розробляє порядок надання та позбавлення статусу депортованої особи, а також зразок посвідчення депортованої особи;

організовує та координує роботу, пов'язану з визначенням статусу депортованих осіб;

забезпечує розробку проекту державної цільової програми облаштування депортованих осіб, які повернулися в Україну на постійне проживання, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство;

вносить пропозиції щодо фінансування заходів, спрямованих на облаштування депортованих осіб, які повернулися в Україну на постійне проживання, їх адаптацію та інтеграцію в українське суспільство;

вносить пропозиції щодо: порядку відшкодування вартості проїзду і перевезення багажу депортованим особам до місця постійного проживання в Україні; надання їм одноразової матеріальної допомоги на завершення будівництва індивідуального житла; забезпечення житлом, збудованим або придбаним за рахунок бюджетних коштів; повернення майна або відшкодування його вартості депортованим особам або (у разі їх смерті) їх спадкоємцям;

організовує роботу щодо виплати передбачених законодавством України відшкодувань та матеріальної допомоги депортованим особам;

здійснює інші заходи щодо забезпечення захисту прав депортованих осіб, які повернулися в Україну.

Стаття 11. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у сфері відновлення прав депортованих осіб

Верховна Рада Автономної Республіки Крим бере участь у розробці та реалізації державних цільових програм з питань облаштування депортованих осіб, їх адаптації та інтеграції в українське суспільство, затверджує республіканські програми для забезпечення реалізації державної політики у сфері відновлення прав депортованих осіб.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, органи місцевого самоврядування беруть участь у розробці та реалізації державних і регіональних програм соціально-економічного та національно-культурного розвитку депортованих осіб.

Стаття 12. Відповідальність за порушення законодавства у сфері відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою

Особи, винні у порушенні законодавства у сфері відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, несуть відповідальність згідно із законом.

Стаття 13. Міжнародне співробітництво у сфері відновлення прав депортованих осіб

Україна розвиває і підтримує всі форми міжнародного співробітництва у сфері відновлення прав депортованих осіб, що не суперечать міжнародному праву та національному законодавству.
Міжнародне співробітництво у вирішенні проблем депортованих осіб здійснюється на основі міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Україна вживає заходів для укладення двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів щодо забезпечення відновлення прав депортованих осіб.

Міжнародне співробітництво з країнами, в яких проживають чи проживали депортовані особи, здійснюється на основі укладення двосторонніх угод із цими країнами про співробітництво в організації повернення та облаштування цієї категорії громадян.

Стаття 14. Прикінцеві та перехідні положення

1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім частини десятої статті 5, частини десятої статті 6 і частин першої, третьої, четвертої статті 7, які набирають чинності з 1 січня 2015 року.

До приведення інших законів у відповідність із цим Законом вони діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

2. Статтю 25 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27) після частини п'ятої доповнити новою частиною такого змісту:

"6. Громадянам України із числа депортованих осіб, які поселилися в сільській місцевості, державою забезпечується безкоштовна передача у власність землі сільськогосподарського призначення в розмірі земельного паю, визначеного для цієї місцевості, за рахунок земель запасу та резервного фонду в разі їх наявності".

У зв'язку з цим частини шосту - десяту вважати відповідно частинами сьомою - одинадцятою.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення до законів України змін, що випливають із цього Закону;

забезпечити прийняття нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.

Виконуючий обов'язки
Президента України,
Голова Верховної Ради
України О.ТУРЧИНОВ

м. Київ
17 квітня 2014 року
№ 1223-VI

____________
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1223-vii


Указ Президента України №472/2014 Про День боротьби за права кримськотатарського народу 
Закон України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України 2014 
Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави 2014 
Декларація Про боротьбу за звільнення України 2014 
Конституція АРК (герб, прапор, гімн) 1998
День пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій 1998 
Конституція України. Розділ Х. АРК 1996
Закон України Про національні меншини в Україні 1992
Декларація прав національностей України 1991
Звернення Верховної Ради України До парламентів і народів світу 1991
Звернення Президії Верховної Ради України до громадян України всіх національностей 1991-у/р
Закон України Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні 1991
Закон Української РСР Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки 1991

http://www.agatov.com/content/view/2564/72/
http://joinfo.ua/sociaty/903975_Krimskie-tatari-provedut-svoy-referendum-statuse.html