Нині закидають борозну
в саме серце України і ятрять те, що болить – материнську мову. Випробовують, скільки
чи ще буде терпіти люд український.
Крок за кроком випробовують,
привчають до внутрішнього негаразду сумління. До, у певній мірі, і болю.
Чи "вони"
зухвалі? Чи "вони" обдумують свої кроки? Розумом – так, серцем – навряд.
Про таких кажуть –
чи ж мають вони ще Бога в серці? Уже не питаючи – чи
живуть із Богом у серці, бо це вже щось зовсім інше.
Напевно, для своїх
справ, влади, грошей – те, що їх радує – щось мають. Влада дає більше ніж
гроші – дозволяє творити буття, на свій копил.
І тут питання – чи
надовго? До якого часу?
Головніше ж питання
– за якими законами?
Джунглів? Людськими?
Божими?
Певні частини світу,
якою б гарною не була культура й самобутність кожної з тамтешніх націй, подіями
в них кричачи-кричать про свій біль світові: закон
джунглів – не для людини.
Римська імперія, як
і кожна та кожен, хто на тих основах ще будує, – приклад радше минулого.
Бог не пише нам Конституцій
– Бог пише в серці,
кожного з нас.
І якщо ми тільки з
розумом, владою й грішми – не Бог у нашому серці, – а мамона.
За справами вашими
вам воздасться (Пс. 61, 13; Мт. 16, 27).
Василь Капкан, для
УП.Життя, 05.07.2012
//life.pravda.com.ua/columns/2012/07/5/105909/
![]() |
Голодувальники "за мову" вистояли ще одну ніч.
|
![]() |
Під Укрдім стягуються підкріплення спецпідрозділу Беркут. Вони розміщаються позаду Українського дому.
|
![]() |
Крім того, біля Українського дому з'явився ще один автозак. Водночас правоохоронці повідомили в неофіційному коментарі, що наказу "зносити табір" ніхто не давав. |
Немає коментарів:
Дописати коментар