Дмитро Десятерик. Питання принципу

Є в нашому політичному житті одна загадка. Ні, не корумпованість і безпринципність тих, хто керує країною, — з тими все зрозуміло. Опозиція — ось головна таємниця. Опозиціонери наші гарні, розумні й чесні. Лише до того моменту, поки не прийдуть до влади. Наступного ж дня вони перетворюються на тих, кого з такими зусиллями перемогли. Ось чого б це, а?

У Бірмі (М’янмі) позавчора очікували на, без перебільшень, вікопомну подію. Після перших в історії країни вільних виборів свої місця в парламенті мали посісти опозиційні політики, зокрема багаторічний лідер протестного руху, лауреат Нобелівської премії миру, легендарна Аун Сан Су Чжі. Однак цього не відбулося.

Причина на перший погляд смішна. Депутати бірманського парламенту складають присягу, в якій є слова «захищати конституцію». Су Чжі і решта новоспечених депутатів, її однодумців з Національної ліги за демократію (всього 43 людини), відмовляються вступати в свої права, бо хочуть замінити формулу «захищати конституцію» на «поважати конституцію».

Бірма перебувала під правлінням військової диктатури 50 років. 1962 року до влади прийшли місцеві комуністи з усіма відповідними наслідками: тотальною націоналізацією та експропріацією, репресіями, повним придушенням будь-яких свобод. Країну охопив голод, товари першої необхідності можна було придбати за картками. Коли 1988 року на вулиці вийшли студенти з вимогами реформ, влада відповіла кулями. Загинули тисячі людей. Резонанс був надто великий, і 1989 року режим провів вибори, на яких перемогла Національна ліга за демократію. Хунта скасувала результати й помістила Аун Сан Су Чжі під домашній арешт.

Більш ніж 20 років у країні точилася боротьба народу за свою свободу й гідність. Після розпаду СРСР всі базікання про особливий бірманський шлях до соціалізму було відкинуто. Військові відверто, не гребуючи засобами, чіплялися за владу. Коли 2007 року спочатку буддійські ченці, а потім і студенти знову почали вимагати демократичних змін, реакція уряду була традиційною: прямо на вулицях було вбито понад 3000 мирних демонстрантів.

Весь цей час Аун Сан Су Чжі, навіть перебуваючи під домашнім арештом, лишалася лідером протесту. Високий дух і незламність цієї жінки, котру шанобливо називають Леді, надихали бірманців, і зрештою цієї весни диктатура мусила відступити.

Одне слово, ці вибори, їхні результати були глибоко вистраждані і тими, хто голосував, і тими, кого було обрано. І раптом — такий демарш. Через одне слово.

Пояснення дуже просте. Бо «охороняти Конституцію» (ще й не дуже демократичну) допускає, зокрема й боротьбу проти власного народу. А «поважати» якраз означає верховенство права.

Для Аун Сан Су Чжі і її однодумців це питання принципу. Якби вони прийняли таке формулювання без заперечень, то розписалися б у тому, що їм люба влада як така, що вони по суті нічим не відрізняються від хунти. Причому навряд чи цей компроміс помітили б виборці — вони б вибачили своїй Леді все.

Але бірманські опозиціонери йдуть у парламент заради підконтрольності влади, а не заради самої влади. І тому ризикують такими сприятливими для них результатами заради того, бо вже зараз прагнуть виконувати свої обіцянки. Навіть якщо це розчарує декого з їхніх прихильників.

А тепер подивіться на наших незламних борців і відчуйте різницю.

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День» №73, 25 квітня 2012

//www.day.kiev.ua/227533/

//anglersrest.wordpress.com/2010/03/13/heroines-in-captivity/

//anglersrest.files.wordpress.com/2010/03/aung-san-suu-kyi.jpg

Право на повстання - право на восстание. Дайджест 2

Александр Эрделевский. 
Право на восстание 
ООН признает правомерность восстания, но лишь при вполне определенных условиях, которые можно назвать условиями правомерности восстания. К таковым относятся следующие обстоятельства: 
1) наличие в государстве, где произошло восстание, тирании и угнетения; 
2) наличие у повстанцев специальной цели в виде устранения тирании и угнетения; 
3) отсутствие в правовой системе государства эффективных и доступных для народа правовых средств для устранения тирании и угнетения.
//www.bestlawyers.ru/php/news/newsnew.phtml?id=368&idnew=15659&start=0

Юрий Солозубов. Право на восстание 
Было бы непростительной ошибкой определять политическую власть, как грубую физическую силу: кто палку взял, тот и капрал. Государственник Николай Устрялов как-то заметил по этому поводу : "Палку" должны ведь держать живые люди, "штыки" тоже умеют думать и чувствовать. Когда нет опоры в душах, ни штыки, ни тюрьмы, ни прочие безжизненные предметы не создадут и не охранят власти.
//viperson.ru/wind.php?ID=449881&soch=1

Юрий Солозубов. Право на восстание – 2
Приведем в подтверждение несколько подзабытое высказывание средневекового мыслителя Фомы Аквинского: «Тираническое правительство несправедливо, ибо оно стремится не к общему благу, а к частному благу того, кто правит… и поэтому восстание, поднимаемое против такого правительства, не имеет мятежного характера». 
//www.apn.ru/publications/article1366.htm

Владимир Абель. Право на восстание
Раб имеет право на восстание. Ни в одной священной книге не сказано, что человека, подобие Божие, можно превращать в корову или трактор. Восстав, раб возвращает себе человеческое достоинство. Вос-стание – вос-становление себя как человека. Если в роли угнетателя-рабовладельца выступает государство, значит, человек должен восстать против государства. 
//limonka.nbp-info.ru/311/311__11.htm

Владимир Абель. Мужской разговор с диктатурой
В 19 веке, знаменитый русский юрист Анатолий Федорович Кони в диссертации "О праве необходимой обороны" писал: "Народ, правительство которого стремится нарушить его государственное устройство, имеет в силу правового основания необходимой обороны право революции, право восстания".
//limonka.nbp-info.com/300_article_1150814158.html

Александр Роджерс. Право граждан на восстание – показатель наличия нации 
Разумеется, право на восстание должно быть зафиксировано в основном законе любой нормальной страны. И вовсе не для того, чтобы граждане с легким сердцем могли бузить по малейшему поводу. Они в обычной ситуации и не будут - вспомним, 80% населения всегда есть ведомая масса, интересы которых сводятся к удовлетворению самых примитивных интересов.
//alexandr-rogers.livejournal.com/6822.html

Сергей Зайков. Право на восстание 
Любимый вопрос, который Путин задавал всем, кто приходил к нему с новыми, обычно аморальными, предложениями, был: "А это законно?". Ну что ж, по мнению Путина можно совершать любой аморальный поступок, если он выглядит законно в рамках написанного часто самими преступниками законодательства. 
//www.analysisclub.ru/index.php?page=putin1&art=2483

Кирилл Ладыгин. Можно ли отменить право на восстание
Так что страх, который проглядывает в словах чиновника РПЦ МП, понятен. Саму мысль о покушении на власть нужно осудить, да. Вот только поможет ли? 
//www.zvezda.ru/politics/2008/07/18/rpc.htm

Дмитрий Десятерик. Осколки слёзы, или Право на восстание 
Власть, настолько обнаглевшая, что вытирает ноги о собственный народ, должна получить сдачи хотя бы от части этого народа — как было, кстати, и у нас, во времена «Украины без Кучмы». Народ имеет право на восстание, право хотя бы на битье нескольких оконных стекол в банке, финансирующем такую власть, и витрин в некачественной забегаловке, создающей иллюзию благосостояния у бедного и униженного режимом народа… 
//www.day.kiev.ua/263507/

Виталий Помазанов. Быть или не быть Украине 
Мы находимся на пороге социального взрыва. Во все времена народ обладал одним исключительным правом – правом на восстание. Как только "верхушка" полностью утрачивала адекватность, ее сносили. 
//www.pravda.com.ua/news/2009/6/3/95905.htm

Виталий Помазанов. Право на восстание  
Люди, стоящие во главе страны, являются не государственной, а бизнесовой элитой. В лучшем случае ее можно назвать правящим классом. Причем, классом антинародным. Сосредоточив в своих руках все ресурсы, они используют их исключительно для личного обогащения, ведут себя именно так, как и следует "бизнесюкам". 
//www.pravda.com.ua/news/2009/6/3/95894.htm

Вадим Мурачов. Заява ВО "Народна Конституція"
про гарантії для Українського Народу

Народна Конституція – це конституція прийнята народом і це конституція гарантій для Українського Народу. Народна Конституція – це право народу змінювати або скасовувати будь-які форми управління, припиняти повноваження парламенту, уряду, президента, якщо їхня діяльність є згубною для людей і держави. Народна Конституція – це, насамперед, права людини і повноваження громадянина. Народна Конституція – це право народу на повстання. Право народу на повстання – це справжній Закон Свободи вільної козацької нації.
//constituanta.blogspot.com/2011/02/blog-post_661.html

Право на повстання - право на восстание. Дайджест 1 

ІМХО

Андрій Нечипоренко. Повстання - основний засіб захисту прав людини 

Юрій Кириченко. Щодо конституційного закріплення захисту прав і свобод людини і громадянина (право на захист) 

Всеволод Речицький. Ідея обмеженого правління як політико-правова доктрина 

Олексій Курінний. Право народу на повстання у філософсько-правових концепціях європейської цивілізації 

Олександр Северин. Jus resistendi (Право на спротив) 

Заявление Всеукраинского Объединения «Народная Конституция» о праве народа на восстание 

Заявление Всеукраинского Объединения «Народная Конституция» о гарантиях для украинского народа

Санкюлот. Фригийский колпак

//sarmata.livejournal.com/122661.html?thread=706597