Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні. Проект Закону України про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) 2014

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 1 квітня 2014 р. № 333-р

Київ

Про схвалення Концепції реформування

місцевого самоврядування та територіальної

організації влади в Україні

1. Схвалити Концепцію реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, що додається.

2. Міністерству регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства разом із заінтересованими центральними та місцевими органами виконавчої влади за участю органів місцевого самоврядування та їх всеукраїнських асоціацій у тримісячний строк розробити та подати в установленому порядку Кабінетові Міністрів України проект плану заходів щодо реалізації Концепції, схваленої цим розпорядженням.

Прем’єр-міністр України А.ЯЦЕНЮК

Інд.71

Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні (презентація) 2014 pdf 

Концепція реформи місцевого самоврядування та проект змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) 2014 pdf 

Порівняльна таблиця до проекту Закону України Про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) 2014 pdf 

Роз'яснення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади) 2014 pdf 

Децентралізація влади. Реформа місцевого самоврядування (презентація) 2014 pdf

СХВАЛЕНО

розпорядженням Кабінету Міністрів України

від 1 квітня 2014 р. № 333-р

КОНЦЕПЦІЯ

реформування місцевого самоврядування та

територіальної організації влади в Україні

Проблеми, які потребують розв’язання

В Україні закладено конституційні засади місцевого самоврядування, ратифіковано Європейську хартію місцевого самоврядування, прийнято ряд базових нормативно-правових актів, які створюють правові та фінансові основи діяльності органів місцевого самоврядування.

Проте від часу прийняття Конституції України та базових нормативно-правових актів з питань місцевого самоврядування розвиток місцевого самоврядування фактично здійснювався лише на рівні територіальних громад міст обласного значення, оскільки переважна більшість територіальних громад через їх надмірну подрібненість та надзвичайно слабку матеріально-фінансову базу виявилися неспроможними виконувати всі повноваження органів місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування на сьогодні не задовольняє потреб суспільства. Функціонування органів місцевого самоврядування у більшості територіальних громад не забезпечує створення та підтримку сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку людини, її самореалізації, захисту її прав, надання населенню органами місцевого самоврядування, утвореними ними установами та організаціями високоякісних і доступних адміністративних, соціальних та інших послуг на відповідних територіях (далі — публічні послуги).

Починаючи з 1991 року чисельність сільського населення зменшилася на 2,5 млн. осіб, а кількість сільських населених пунктів — на 348 одиниць. Разом з тим кількість сільських рад збільшилася на 1067 одиниць.

В Україні утворено близько 12 тис. територіальних громад, у більш як 6 тис. громад чисельність жителів становить менш як 3 тис. осіб, з них у 4809 громадах — менш як 1 тис. осіб, а у 1129 громадах — менш як 500 осіб, у більшості з них не утворено виконавчі органи відповідних сільських рад, відсутні бюджетні установи, комунальні підприємства тощо. Органи місцевого самоврядування таких громад практично не можуть здійснювати надані їм законом повноваження.

Дотаційність 5419 бюджетів місцевого самоврядування становить понад 70 відсотків, 483 територіальні громади на 90 відсотків утримуються за рахунок коштів державного бюджету.

Здійснення постійної фінансової підтримки через районні бюджети малочисельних територіальних громад з використанням системи дотацій вирівнювання є обтяжливим для державного бюджету та стримує розвиток малих міст і великих селищ.

Удосконалення потребує також система територіальної організації влади з метою підвищення ефективності управління суспільним розвитком на відповідній території.

Збереження диспропорційності адміністративно-територіального устрою як основи існування нераціональної територіальної організації влади (відсутність цілісної території адміністративно-територіальної одиниці базового рівня, перебування територіальної громади села, селища, міста у складі іншої територіальної громади або на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, територіальної громади району в місті) призводить до конфлікту компетенції як між органами місцевого самоврядування, так і між органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади.

Проведення структурних реформ дасть змогу досягти стійкого економічного ефекту за умови гармонізації пріоритетів і етапів зазначених реформ із реформою місцевого самоврядування та територіальної організації влади.

На даний час ефективного та швидкого розв’язання потребують такі проблеми:

• погіршення якості та доступності публічних послуг внаслідок ресурсної неспроможності переважної більшості органів місцевого самоврядування здійснювати власні і делеговані повноваження;
• зношеність теплових, каналізаційних, водопостачальних мереж і житлового фонду та ризик виникнення техногенних катастроф в умовах обмеженості фінансових ресурсів місцевого самоврядування;
• складна демографічна ситуація у більшості територіальних громад (старіння населення, знелюднення сільських територій та монофункціональних міст);
• неузгодженість місцевої політики щодо соціально-економічного розвитку з реальними інтересами територіальних громад;
• нерозвиненість форм прямого народовладдя, неспроможність членів громад до солідарних дій, спрямованих на захист своїх прав та інтересів, у співпраці з органами місцевого самоврядування і місцевими органами виконавчої влади та досягнення спільних цілей розвитку громади;
• зниження рівня професіоналізму посадових осіб місцевого самоврядування, зокрема внаслідок низької конкурентоспроможності органів місцевого самоврядування на ринку праці, зниження рівня престижності посад, що призводить до низької ефективності управлінських рішень;
• корпоратизація органів місцевого самоврядування, закритість і непрозорість їх діяльності, високий рівень корупції, що призводить до зниження ефективності використання ресурсів, погіршення інвестиційної привабливості територій, зростання соціальної напруги;
• надмірна централізація повноважень органів виконавчої влади та фінансово-матеріальних ресурсів;
• відсторонення місцевого самоврядування від вирішення питань у сфері земельних відносин, посилення соціальної напруги серед сільського населення внаслідок відсутності повсюдності місцевого самоврядування.

Зазначені проблеми ускладнюються внаслідок проблем правового та інституційного характеру, а також неузгодженості реформ у різних сферах з реформуванням системи місцевого самоврядування та адміністративно-територіального устрою держави.

Мета Концепції

Метою Концепції є визначення напрямів, механізмів і строків формування ефективного місцевого самоврядування та територіальної організації влади для створення і підтримки повноцінного життєвого середовища для громадян, надання високоякісних та доступних публічних послуг, становлення інститутів прямого народовладдя, задоволення інтересів громадян в усіх сферах життєдіяльності на відповідній території, узгодження інтересів держави та територіальних громад.

Шляхи і способи розв’язання проблем

Проблеми передбачається розв’язати шляхом:

• визначення обґрунтованої територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, здатних забезпечити доступність та належну якість публічних послуг, що надаються такими органами, а також необхідної для цього ресурсної бази;
• створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для забезпечення здійснення органами місцевого самоврядування власних і делегованих повноважень;
• розмежування повноважень у системі органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою за принципом субсидіарності;
• розмежування повноважень між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на засадах децентралізації влади;
• запровадження механізму державного контролю за відповідністю Конституції та законам України рішень органів місцевого самоврядування та якістю надання населенню публічних послуг;
• максимального залучення населення до прийняття управлінських рішень, сприяння розвитку форм прямого народовладдя;
• удосконалення механізму координації діяльності місцевих органів виконавчої влади.

Принципи реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади

Реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади здійснюється з дотриманням таких принципів:

• верховенства права;
• відкритості, прозорості та громадської участі;
• повсюдності місцевого самоврядування;
• субсидіарності;
• доступності публічних послуг;
• підзвітності та підконтрольності органів і посадових осіб місцевого самоврядування територіальній громаді;
• підконтрольності органів місцевого самоврядування органам виконавчої влади у питаннях дотримання Конституції та законів України;
• правової, організаційної та фінансової спроможності місцевого самоврядування;
• державної підтримки місцевого самоврядування;
• партнерства між державою та місцевим самоврядуванням;
• сталого розвитку територій.

Завдання реформи

Забезпечення доступності та якості публічних послуг

Публічні послуги повинні надаватися відповідно до державних стандартів з урахуванням необхідності забезпечення:

• територіальної доступності, що передбачає надання послуг на території громади, де проживає особа;
• належної матеріально-технічної бази для надання основних форм публічних послуг (органи місцевого самоврядування повинні мати у своєму розпорядженні відповідні приміщення та інфраструктуру);
• відкритості інформації про послуги, порядок та умови їх надання;
• професійності надання публічних послуг.

Крім того, необхідно забезпечити безперервну освіту посадових осіб місцевого самоврядування.

Досягнення оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади

Доступність та належна якість публічних послуг забезпечується шляхом оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою за принципами субсидіарності та децентралізації.

Органам місцевого самоврядування базового рівня надаються повноваження відповідно до їх кадрового, фінансового, інфраструктурного потенціалу та ресурсів на новій територіальній основі.

Основними повноваженнями органів місцевого самоврядування базового рівня є забезпечення:

• місцевого економічного розвитку (залучення інвестицій, розвиток підприємництва);
• розвитку місцевої інфраструктури, зокрема доріг, мереж водо-, тепло-, газо-, електропостачання і водовідведення, інформаційних мереж, об’єктів соціального та культурного призначення;
• планування розвитку території громади;
• вирішення питань забудови території (відведення земельних ділянок, надання дозволів на будівництво, прийняття в експлуатацію будівель);
• благоустрою території;
• надання житлово-комунальних послуг (централізоване водо-, теплопостачання і водовідведення, вивезення та утилізація відходів, утримання будинків і споруд, прибудинкових територій комунальної власності);
• організації пасажирських перевезень на території громади;
• утримання вулиць і доріг у населених пунктах;
• громадської безпеки;
• гасіння пожеж;
• управління закладами середньої, дошкільної та позашкільної освіти;
• надання послуг швидкої медичної допомоги, первинної охорони здоров’я, з профілактики хвороб;
• розвитку культури та фізичної культури (утримання та організація роботи будинків культури, клубів, бібліотек, стадіонів, спортивних майданчиків);
• надання соціальної допомоги через територіальні центри;
• надання адміністративних послуг через центри надання таких послуг.

Структурні підрозділи територіальних органів центральних органів виконавчої влади на базовому рівні надаватимуть послуги з:

• санітарно-епідеміологічного захисту;
• соціального захисту населення (виплата пенсій, субсидій, компенсацій, забезпечення надання пільг);
• казначейського обслуговування;
• реєстрації актів цивільного стану.

Основними повноваженнями органів місцевого самоврядування районного рівня є забезпечення:

• виховання та навчання дітей у школах-інтернатах загального профілю;
• надання медичних послуг вторинного рівня.

Основними повноваженнями органів місцевого самоврядування обласного рівня є забезпечення:

• регіонального розвитку;
• охорони навколишнього природного середовища;
• розвитку обласної інфраструктури, насамперед обласних автомобільних доріг, мережі міжрайонних та міжобласних маршрутів транспорту загального користування;
• професійно-технічної освіти;
• надання високоспеціалізованої медичної допомоги;
• розвитку культури, спорту, туризму.

Повноваження передаються державою органам місцевого самоврядування, що діють на тому рівні адміністративно-територіального устрою, на якому можливо і доцільно їх здійснювати з огляду на кадровий, фінансовий, інфраструктурний потенціал та ресурси, необхідні для реалізації повноважень на такому рівні.

Для оптимального розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади на різних рівнях адміністративно-територіального устрою необхідно забезпечити:

• удосконалення системи залучення громадськості до розроблення управлінських рішень і контролю за їх реалізацією;
• визначення достатньої податкової бази, що дасть змогу забезпечити виконання органами місцевого самоврядування власних повноважень з урахуванням об’єктивних критеріїв фінансування державою делегованих повноважень;
• утворення на кожному адміністративно-територіальному рівні представницьких органів місцевого самоврядування з власними виконавчими органами;
• ефективний державний контроль за дотриманням органами місцевого самоврядування вимог Конституції та законів України.

Визначення обґрунтованої територіальної основи для діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади з метою забезпечення доступності та належної якості публічних послуг, що надаються такими органами

Формування критеріїв для адміністративно-територіальних одиниць різного рівня адміністративно-територіального устрою держави здійснюється з урахуванням того, що:

• адміністративно-територіальний устрій складається з трьох рівнів:
• базового (адміністративно-територіальні одиниці — громади);
• районного (адміністративно-територіальні одиниці — райони);
• регіонального (адміністративно-територіальні одиниці — Автономна Республіка Крим, області, мм. Київ і Севастополь);
• територія адміністративно-територіальної одиниці є нерозривною;
• у межах адміністративно-територіальної одиниці не може бути інших адміністративно-територіальних одиниць того ж рівня;
• територія адміністративно-територіальної одиниці базового рівня визначається з урахуванням доступності основних публічних послуг, що надаються на території громади (час прибуття для надання швидкої медичної допомоги в ургентних випадках та пожежної допомоги не має перевищувати 30 хвилин).

На кожному рівні адміністративно-територіального устрою функціонують відповідні органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади:

• на базовому рівні — сільська, селищна, міська ради та їх виконавчі органи, представництва (представники) окремих органів виконавчої влади;
• на районному рівні — районні ради та їх виконавчі органи, райдержадміністрації, територіальні органи центральних органів виконавчої влади;
• на регіональному рівні — Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні ради та їх виконавчі органи, облдержадміністрації, Київська та Севастопольська міські ради та їх виконавчі органи, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, територіальні органи центральних органів виконавчої влади.

Створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування власних і делегованих повноважень

Створення належних матеріальних, фінансових та організаційних умов та формування кадрового складу для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування власних і делегованих повноважень здійснюється з дотриманням таких принципів:

• наявність ресурсів, необхідних для здійснення визначених законом повноважень органів місцевого самоврядування;
• обчислення обсягу дотації вирівнювання на основі уніфікованих стандартів надання публічних послуг;
• надання трансфертів з державного бюджету безпосередньо кожному місцевому бюджету;
• визначення фінансовою основою здійснення органами місцевого самоврядування власних повноважень податків та зборів, які пов’язані з територією відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
• закріплення за місцевими бюджетами частини коштів, що надходять від сплати податку на прибуток новостворених юридичних осіб, протягом п’яти років від дати інвестування в юридичну особу;
• надання органам місцевого самоврядування права регулювати ставки місцевих податків і зборів;
• недопущення надання іншими органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади податкових пільг, які зменшують власні доходи місцевих бюджетів. Пільги з місцевих податків і зборів можуть встановлюватися лише тим органом місцевого самоврядування, до бюджету якого зараховуються такі податки і збори;
• надання органам місцевого самоврядування доступу до залучення кредитних ресурсів для інвестиційного розвитку шляхом спрощення процедур погодження запозичень і місцевих гарантій та збалансування їх із способами державного контролю, спрямованого на запобігання банкрутству об’єктів права комунальної власності;
• підвищення прозорості та ефективності використання бюджетних коштів шляхом запровадження програмно-цільового методу для всіх місцевих бюджетів;
• визначення матеріальною основою місцевого самоврядування майна, зокрема землі, що перебуває у власності територіальних громад сіл, селищ, міст (комунальній власності), об’єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, району, області, а також належної бази оподаткування;
• надання територіальним громадам права розпоряджатися земельними ресурсами в межах своєї території, об’єднувати свої майно та ресурси в рамках співробітництва територіальних громад для виконання спільних програм та більш ефективного надання публічних послуг населенню суміжних територіальних громад;
• максимальне залучення населення до прийняття управлінських рішень з питань місцевого значення та сприяння розвитку форм прямого народовладдя;
• запровадження ефективних механізмів участі громадськості у виробленні органами місцевого самоврядування важливих управлінських рішень, зокрема з питань визначення стратегії розвитку територіальної громади, затвердження статутів територіальних громад, проектів містобудівної документації (генеральних планів розвитку міст, селищ, сіл тощо);
• надання загальним зборам громадян за місцем проживання згідно із законом та відповідно до статуту територіальної громади права ініціювати позачергове звітування посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальною громадою, а також установлення обов’язку для органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб обґрунтовувати власні рішення про врахування або неврахування рішень загальних зборів громади;
• утворення при органах місцевого самоврядування консультативно-дорадчих органів для проведення консультацій з громадськістю, сприяння проведенню громадської експертизи проектів рішень та прийнятих рішень органів місцевого самоврядування;
• забезпечення права територіальних громад на місцевий референдум;
• удосконалення процедури утворення органів самоорганізації населення, визначення чіткого порядку надання їм частини повноважень органів місцевого самоврядування, а також надання коштів для здійснення зазначених повноважень, витрачання ними таких коштів, звітування про їх використання;
• поширення практики утворення органів самоорганізації населення, зокрема у територіальних громадах, до яких належать жителі більш як одного населеного пункту;
• запровадження механізму здійснення місцевими держадміністраціями державного контролю за відповідністю Конституції та законам України рішень органів місцевого самоврядування та якістю надання населенню публічних послуг;
• позбавлення місцевих рад права висловлювати недовіру головам відповідних місцевих держадміністрацій.

Етапи реалізації Концепції

Реалізація Концепції здійснюється двома етапами.

На першому підготовчому етапі (2014 рік) передбачається:

• у першочерговому порядку внести до Конституції України зміни щодо утворення виконавчих органів обласних і районних рад та розподілу повноважень між ними;
• розробити проекти та прийняти акти законодавства щодо запровадження механізму прямого народовладдя, удосконалення правового регулювання процедур проведення загальних зборів громадян за місцем їх проживання та встановлення додаткових гарантій діяльності органів самоорганізації населення, створити сприятливі правові умови для широкого залучення населення до прийняття управлінських рішень органами місцевого самоврядування;
• створити законодавчу основу для реалізації права територіальних громад на добровільне об’єднання, передбачивши при цьому надання державної підтримки об’єднаним громадам протягом п’яти років після утворення для поліпшення інфраструктури надання послуг та транспортної доступності;
• створити законодавчу основу для реалізації права територіальних громад на співробітництво на засадах ресурсно-організаційної кооперації та отримання державної підтримки для реалізації проектів такого співробітництва;
• законодавчо врегулювати нову систему адміністративно-територіального устрою;
• здійснити моделювання адміністративно-територіальних одиниць у регіонах та розробити проекти нормативних актів, необхідних для завершення формування нової системи адміністративно-територіального устрою;
• визначити Мінрегіон головним центральним органом виконавчої влади з проведення реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади і розробити на рівні Кабінету Міністрів України механізм координації проведення зазначеного реформування;
• провести широку інформаційно-роз’яснювальну роботу з питань реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади;
• завершити формування законодавчої бази з питань діяльності органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади на новій територіальній основі з визначенням їх повноважень та ресурсного забезпечення відповідно до вимог цієї Концепції.

На другому етапі реалізації Концепції (2015—2017 роки) передбачається:

• уніфікувати і стандартизувати публічні послуги, що надаються населенню органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з урахуванням принципів максимальної доступності послуг для споживачів та визначити на законодавчому рівні умови для їх належного фінансування;
• провести інституційну реорганізацію органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади на новій територіальній основі;
• провести місцеві вибори з урахуванням реформованої системи органів місцевого самоврядування;
• удосконалити систему планування території громад, вирішити питання забезпечення новостворених громад схемами планування території та генеральними планами.

Очікувані результати

Реалізація Концепції сприятиме:

• посиленню правової, організаційної та матеріальної спроможності територіальних громад, органів місцевого самоврядування, провадженню їх діяльності з дотриманням принципів та положень Європейської хартії місцевого самоврядування;
• доступності публічних послуг, підвищенню їх якості;
• впровадженню механізму здійснення місцевими держадміністраціями та населенням контролю за наданням органами місцевого самоврядування, територіальними органами центральних органів виконавчої влади публічних послуг;
• запровадженню стандартів (нормативів) якості публічних послуг, що надаються населенню органами місцевого самоврядування базового та регіонального рівня, критеріїв оцінювання якості;
• створенню сприятливих правових умов для максимально широкого залучення населення до прийняття управлінських рішень, а також розвитку форм прямого народовладдя;
• формуванню ефективної територіальної системи органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади для забезпечення сталого соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць;
• утворенню об’єднаних територіальних громад, спроможних самостійно або через органи місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення;
• соціально-економічному розвиткові територіальних громад і регіонів;
• стимулюванню економічного розвитку територій у результаті удосконалення механізмів впливу органів місцевого самоврядування на визначення пріоритетів місцевого економічного розвитку;
• визначенню чітких меж кожної адміністративно-територіальної одиниці, забезпеченню повсюдності юрисдикції органів місцевого самоврядування на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці та недопущенню наявності в межах території громади інших адміністративно-територіальних одиниць такого ж рівня;
• утворенню виконавчих органів обласних та районних рад;
• зміні статусу місцевих держадміністрацій з органів загальної компетенції на контрольно-наглядові органи у системі виконавчої влади з функцією координації діяльності територіальних органів центральних органів виконавчої влади на відповідній території;
• забезпеченню розподілу повноважень між органами місцевого самоврядування базового та регіонального рівня, місцевими держадміністраціями та територіальними органами центральних органів виконавчої влади.

Обсяг фінансових ресурсів

Фінансування заходів з реалізації Концепції здійснюється з державного та місцевих бюджетів у межах асигнувань, що передбачаються у бюджетах відповідних територіальних громад на відповідний рік, а також за рахунок міжнародної технічної та фінансової допомоги.

____________ 

http://minregion.gov.ua/koncepciya-reformuvannya-miscevogo-samovryaduvannya-ta-teritorialnoyi-organizaciyi-vladi-v-ukrayini-333230/rozporyadzhennya-kabinetu-ministriv-ukrayini-vid-01-04-2014-r--n-333-r-pro-shvalennya-koncepciyi-reformuvannya-miscevogo-samovry-669451/

Сергій Чернов. Проект Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні 2012

Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи Про участь громадян у місцевому публічному житті 2001

Конституція Леоніда Кучми. Розділ XI. Місцеве самоврядування 1996

Декларація щодо регіоналізму в Європі 1996

Європейська хартія місцевого самоврядування 1985

Тепер ми маємо основу для подальших дій і вже найближчим часом винесемо на Уряд перші законопроекти, які відповідають прийнятій концепції, - Володимир Гройсман, Віце-прем’єр-міністр – Міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства.
http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=247164339&cat_id=244274130

Доповідь Amnesty International 2013 Україна

УКРАИНА

Глава государства: Виктор Янукович

Глава правительства: Николай Азаров

Пытки и жестокое обращение оставались повсеместным явлением и по-прежнему совершались безнаказанно. Вследствие изъянов системы уголовного судопроизводства люди подолгу содержались в предварительном заключении и не могли воспользоваться гарантиями защиты задержанных. Беженцам и лицам, ищущим убежища, грозило содержание под стражей и принудительное возвращение в страны, где их права могли быть нарушены. Права представителей ЛГБТИ находились под угрозой.

Пытки и другие виды

жестокого обращения

Продолжали поступать сообщения о пытках и других видах жестокого обращения в отделениях милиции. В докладе по итогам визита в Украину в 2011 году, опубликованном в ноябре, Комитет Совета Европы по предупреждению пыток заявил, что в комитет «поступило огромное количество сообщений от задержанных лиц», которых работники милиции подвергли жестокому обращению (как физическому, так и психическому. В частности, Шевченковское РУВД города Киева было отмечено как особо «проблематичное».

Восемнадцатого сентября парламент принял закон, позволяющий уполномоченному по правам человека при Верховной Раде выполнять функции национального превентивного механизма. Это было сделано в порядке выполнения обязательств Украины в рамках Факультативного протокола к Конвенции ООН против пыток.

Семнадцатого июня сотрудники Петровского РОВД города Донецка подвергли пыткам вышедшего на пенсию шахтёра по имени Михаил Беликов. В парке к нему подошли три дежурных милиционера, поскольку он употреблял алкоголь в общественном месте. По его словам, сначала его избили в парке, а затем доставили в Петровский РОВД. В отделении трое милиционеров его обездвижили и удерживали, а четвёртый – находившийся при исполнении служебных обязанностей сотрудник милиции – изнасиловал его дубинкой. Их начальник посоветовал потерпевшему забыть о случившемся и потребовал от него 1500 гривен (144 евро) за освобождение. Михаил Беликов согласился, и его освободили, не предъявив обвинений. В тот же вечер у него резко ухудшилось самочувствие. Его доставили в больницу, где врачи обнаружили у него тяжёлые повреждения внутренних органов, из-за которых ему потребовалась операция, включавшая выведение колостомы. В конце года три милиционера предстали перед судом. Они проходили по пяти разным эпизодам побоев и вымогательства начиная с 2009 года, в том числе в связи с пытками Михаила Беликова. Двум из них предъявили обвинения в пытках по статье 127 уголовного кодекса.

Безнаказанность

В октябре в рамках Универсального периодического обзора ООН была проведена оценка положения с правами человека в Украине. Совет ООН по правам человека рекомендовал государству создать независимый орган для расследования случаев пыток и гарантировать компенсацию потерпевшим. По состоянию на конец года Украина ничего не ответила на эту и 145 прочих рекомендаций, полученных ею по итогам обзора. Лица, пострадавшие в результате пыток и жестокого обращения, по-прежнему сталкивались с трудностями, пытаясь добиться расследования своих жалоб. При этом меры наказания, назначаемые судами, зачастую не соответствовали тяжести преступлений.

Пятого января сотрудника милиции Сергея Приходько приговорили к пяти годам лишения свободы условно за превышение служебных полномочий. Его действия привели к смерти Игоря Индило в Шевченковском РУВД города Киева в мае 2010 года. Второго милиционера – Сергея Коваленко – амнистировали в декабре 2011 года на том основании, что у него маленький ребёнок. Четырнадцатого мая апелляционный суд отменил оба этих решения (и амнистию, и условный приговор) и вернул дело на доследование. Двадцать девятого октября киевский апелляционный суд повторно запросил доследование.

Двадцать третьего марта в Киеве милиционеры задержали известного аккордеониста Игоря Завадского и подвергли его пыткам и жестокому обращению. Он утверждал, что неподалёку от дома милиционеры в штатском сбили его с ног, после чего избили. Кроме того, его досмотрели, изъяли мобильный телефон и провели обыск в его квартире без соответствующей санкции. По словам Игоря Завадского, его также подвергли пыткам и жестокому обращению в Шевченковском РУВД города Киева. Его избивали три милиционера, а один из них сильно сжимал ему яички, вызывая крайнюю боль. Когда его бросили на пол, он ударился головой и потерял сознание. Милиционеры настаивали на проведении допроса без адвоката, и Игорю Завадскому удалось увидеться с адвокатом только 27 марта. Впоследствии ему пред’явили обвинение в «насильственном удовлетворении половой страсти в извращённых формах» и «развращении несовершеннолетних». Второго апреля он обратился в районную прокуратуру с жалобой на пытки и жестокое обращение. Лишь третьего июля ему сообщили, что ещё шестого апреля прокуратура отказалась возбудить уголовное дело на основании его жалобы. Тридцать первого июля Шевченковский районный суд отменил решение прокуратуры и вернул дело на доследование. По состоянию на конец года никакой информации о ходе расследования не поступало. Следствие по делу Игоря Завадского ещё продолжалось.

Беженцы и лица,

ищущие убежища

Украина по-прежнему нарушала международные обязательства в рамках Конвенции ООН о статусе беженцев, удовлетворяя запросы об экстрадиции даже в отношении лиц, ищущих убежища, и лиц, получивших статус беженца.

Двадцатого сентября украинские власти вернули Руслана Сулейманова в Узбекистан вопреки обязательствам Украины в рамках Конвенции ООН против пыток и Конвенции ООН о статусе беженцев. К концу года он находился в ташкентском СИЗО. Руслан Сулейманов переехал в Украину в ноябре 2010 года, опасаясь несправедливого судебного разбирательства, пыток и других видов жестокого обращения в Узбекистане после того, как строительную компанию, где он работал, попытались поглотить конкуренты. Его задержали в Украине 25 февраля 2011 года, а в мае 2011 года Генеральная прокуратура подтвердила, что его экстрадируют в Узбекистан для судебного разбирательства по делу о предполагаемых экономических преступлениях. И хотя его прошение о предоставлении убежища в Украине было отклонено, УВКБ ООН признало его беженцем и активно добивалось его переселения.

Как сообщалось, 19 октября сотрудники российских правоохранительных органов похитили Леонида Развозжаева – гражданина России и помощника депутата Ильи Пономарёва. Это произошло в Киеве, возле офиса Общества помощи еврейским иммигрантам, куда он обратился за юридической помощью и консультацией по вопросу получения убежища в Украине. Двадцать второго октября Леонид Развозжаев заявил, что по возвращении в Россию его подвергли пыткам и жестокому обращению, заставляя инкриминировать себе и другим активистам оппозиции организацию массовых беспорядков. Двадцать пятого октября представитель Министерства внутренних дел Украины подтвердил, что Леонида Развозжаева похитили «сотрудники правоохранительных органов либо правоохранительные органы других стран». Он также заявил, что это не преступление, а «вопрос взаимодействия силовых структур, о котором мне ничего не известно».

В июне УВКБ ООН отметило, что, несмотря на новый закон о беженцах 2011 года, процедуры и законодательство в этой сфере по-прежнему не отвечают международным стандартам. В частности, лицам, ищущим убежища, у которых зачастую нет документов, грозит содержание под стражей сроком до 12 месяцев за незаконное пребывание на территории Украины.

В январе 81 человек, которых удерживали в двух пунктах пребывания и большинство из которых являлись гражданами Сомали, объявили голодовку в знак протеста против содержания под стражей. Их заключили под стражу на срок до 12 месяцев «в целях депортации» после милицейской операции по искоренению «нелегальной миграции» в конце декабря 2011 года. Украина никогда не возвращала в Сомали никого из сомалийских граждан. Более того, их возвращение на родину носило бы незаконный характер во всех случаях, кроме исключительных обстоятельств. Как минимум один человек был зарегистрирован в УВКБ ООН в качестве лица, ищущего убежища, однако множество других не смогли попросить убежища, поскольку во многих частях Украины большую часть 2011 года областные подразделения миграционной службы не функционировали. Задержанные прекратили голодовку 17 февраля после того, как областная миграционная служба заверила их, что вновь откроет подразделения в Волынской области (запад Украины) и начнёт принимать прошения о предоставлении статуса беженца и соответствующей защиты. К ноябрю 2012 года 53 задержанных освободили.

Судебная система

Четырнадцатого мая президент утвердил новый уголовно-процессуальный кодекс – значительно улучшенный по сравнению с предыдущим. В нём чётко оговаривалось, что взятие под стражу начинается с момента задержания сотрудником милиции, что с этого момента задержанные имеют право на адвоката и независимого медицинского эксперта, а также что мера пресечения в виде взятия под стражу может применяться лишь в исключительных обстоятельствах, в соответствии с рекомендациями Совета Европы. Кроме того, новый кодекс предусматривает автоматический пересмотр меры пресечения в виде взятия под стражу каждые два месяца. Тем не менее сохранялась обеспокоенность тем обстоятельством, что участие адвоката является обязательным лишь в случаях особо тяжких преступлений, за которые предусмотрено наказание в виде лишения свободы на срок более 10 лет, а также что бесплатная юридическая помощь предоставляется только в тех случаях, когда участие адвоката в деле обязательно.

Двадцать седьмого февраля бывшего министра внутренних дел и главу оппозиционной политической партии «Народная самооборона» Юрия Луценко приговорили к четырём годам лишения свободы и оштрафовали на 643 982 гривен (61 621 евро) за растрату государственной собственности и превышение должностных полномочий. Юрий Луценко находился в предварительном заключении с 26 декабря 2010 года. Третьего июля Европейский суд по правам человека вынес решение о том, что предварительное заключение Юрия Луценко является нарушением его права на свободу и личную неприкосновенность, что оно обусловлено политическими мотивами и противоречит Европейской конвенции о защите прав человека. Семнадцатого августа Юрия Луценко также признали виновным в служебной халатности за то, что он отдал приказ о незаконной слежке за водителем при расследовании дела об отравлении бывшего президента Ющенко. Вынесенный ему приговор остался без изменений.

В апреле намечалось новое судебное разбирательство по делу бывшего премьер-министра Юлии Тимошенко за уклонение от уплаты налогов, однако суд отсрочили в связи с состоянием её здоровья. Новые обвинения, предъявленные ей в октябре 2011 года, относились к её деятельности на посту главы компании «Единые энергетические системы Украины» (ЕЭСУ) с 1995 по 1997 год. Юлия Тимошенко по-прежнему отбывала семилетний приговор, вынесенный по политически мотивированным обвинениям в злоупотреблении служебным положением в связи с тем, что она подписала многомиллионный долларовый контракт с Россией в январе 2009 года, когда находилась на посту премьер-министра.

Права лесбиянок, геев, бисексуалов,

транссексуалов и интерсексуалов

В октябре парламент принял во втором чтении проект закона «О внесении поправок в некоторые законодательные акты (относительно защиты прав детей на безопасное информационное пространство)». В проекте закона предлагалось запретить производство, импорт и распространение изданий, фильмов и видеоматериалов, пропагандирующих гомосексуализм. В случае вступления в силу закон жёстко ограничит право представителей ЛГБТИ на свободное выражение мнения.

Двадцатого мая в Киеве отменили гей-парад всего за 30 минут до его начала. Это произошло после того, как милиция предупредила об угрозе срыва марша многочисленными протестующими из числа националистов и верующих. Группа молодых людей избила одного из организаторов, против другого применили перцовый аэрозоль.

Международное правосудие

Двадцать четвертого октября правительство заявило, что Украина по-прежнему привержена идее создания Международного уголовного суда. Однако при этом не предпринималось никаких шагов в плане необходимых законодательных реформ по практическому внедрению Римского статута Международного уголовного суда и Соглашения о привилегиях и иммунитетах, к которым Украина присоединилась 20 января 2000 и 29 января 2007 года соответственно.

Доклады Amnesty International

о ситуации в стране / визиты

Делегаты Amnesty International посетили Украину в апреле, мае, июне, июле, августе и сентябре.

• Ukraine: Euro 2012 jeopardised by criminal police force («Украина: уголовная милиция ставит под угрозу Евро-2012», на англ. яз.), индекс AI: EUR 50/005/2012.
• Ukraine: Proposed laws discriminate against LGBTI people and violate children’s rights («Украина: проект закона дискриминирует представителей ЛГБТИ и ущемляет права детей», на англ. и фр. яз.), индекс AI: EUR 50/008/2012.
• Ukraine: Authorities should not extradite refugees back to torture in Uzbekistan («Украина: власти не должны отправлять беженцев на пытки в Узбекистан», на англ. и фр. яз.), индекс AI: EUR 50/010/2012.
• Ukraine: Leonid Razvozzhayev abduction must be investigated («Украина: похищение Леонида Развозжаева должно быть расследовано», на англ., исп. и фр. яз.), индекс AI: PRE01/518/2012.

© Amnesty International 2012

 http://www.amnesty.org.ua/node/456

 http://www.amnesty.org.ua/AnnualReport2013

 http://amnesty.org.ua/sites/default/files/AI_Report_RUS_2013.pdf

Доповідь Amnesty International 2012 Україна
Доповідь Amnesty International 2011 Україна
Доповідь Amnesty International 2010 Україна
Доповідь Amnesty International 2009 Україна
Доповідь Amnesty International 2008 Україна

Amnesty International: права людини в Україні та світі 2010-2011

У щорічному звіті правозахисної організації Amnesty International про дотримання прав людини у світі констатується погіршення ситуації з правами людини в Україні.

Amnesty International опублікувала звіт Права людини в сучасному світі за 2010 рік, в якому зібрані численні факти порушення прав і свобод людей в усьому світі. У розділі, присвяченому Україні, експерти зазначають, що ситуація з правами людини в порівнянні з минулим роком погіршилася. Автори доповіді називають стан справ «сумним».

Укладачі звіту назвали основні проблеми українського суспільства в сфері дотримання прав людини. На їхню думку, в Україні процвітають тортури і насильство у в’язницях і відділеннях міліції; біженцям та мігрантам, які шукають притулку в країні, загрожують незаконні затримання та депортація з України в країну, з якої вони втекли. Крім цього, у звіті наводяться випадки жорстокого поводження і побиття мігрантів у місцях їх утримання.

Крім того, експерти Amnesty International повідомили, що в Україні погіршилася ситуація зі свободою зібрань, а правозахисникам стало складніше працювати в країні. За підсумками 2009 року в Amnesty International зафіксували в Україні практично ті ж проблеми, однак не заявляли, що ситуація в країні погіршала в порівнянні з 2008 роком.

Українські правозахисники погодилися практично з усіма висновками організації. «Доповідь Amnesty International є серйозним джерелом інформації щодо дотримання прав людини. Ситуація з тортурами дійсно ніяк не змінюється і не зміниться, поки не будуть проведені повноцінні реформи», — заявив голова Вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман.

Єдиним поліпшенням за минулий рік Гройсман назвав збільшення кількості співробітників МВС, притягнутих до кримінальної відповідальності за жорстоке поводження з затриманими. «Однак системні проблеми залишилися», — вважає він.

Щодо проблем у світі, то, як йдеться у доповіді, цілком можливо, що 2010 рік увійде у світову історію як переломний, коли активісти та журналісти за допомогою нових технологій звернулися до влади, щоб розповісти про справжній стан речей, і тим самим домоглися більшої поваги прав людини.

«Люди відмовляються боятися. Відважні люди — часто під проводом молоді — піднімаються і голосно заявляють про себе, незважаючи на кулі, побиття, сльозогінний газ і танки. Їх мужність разом із новими технологіями, за допомогою яких активісти минають і викривають урядові заборони на вільне висловлювання і мирний протест, — це сигнал репресивній владі, що їм лишились лічені дні», — сказано у доповіді Amnesty International.

«Міжнародне співтовариство повинне використати шанс на зміни і зробити все, що від нього залежить, щоб 2011 рік не розвіяв жевріючих надій на дотримання прав людини», — зазначається у повідомленні.

Успіх Тунісу і Єгипту у поваленні диктаторів прикував до них увагу всього світу. Тепер гомін йде повсюди — від Азербайджану до Зімбабве, відзначають правозахисники. «Протести охопили увесь Близький Схід та Північну Африку, де люди вимагають припинення репресій та корупції. Подібні виступи яскраво демонструють нагальну потребу в свободі від страху та злиднів. Ті, чия думка була до сьогодні проігнорована, нарешті можуть підняти голос», — сказано у доповіді.

Таким чином передові технології стали інструментами, які допомагають відстоювати права людини всупереч витонченим спробам урядів обмежити і перекрити цензурою потік інформації.

Крім того, правозахисники відзначили вагомий вклад творців Wikileaks, які організували зручний майданчик, яким можуть скористатися усі охочі з різних кінців світу, щоб довести інформацію про зловживання до відома громадськості.

Однак, йдеться у звіті, незважаючи на те, що рішучі наміри протистояти тиранії набули нових форм, а боротьба за права людини вже переходить на нові — цифрові — поля, свобода слова (важлива як і сама по собі, так і для реалізації інших прав) зазнає утисків по всьому світу.

У доповіді Amnesty International-2011 зафіксовано обмеження свободи слова не менш ніж у 89 країнах, розповідається про в’язнів сумління як мінімум у 48 країнах, задокументовані катування та інші види жорстокого поводження щонайменше у 98 країнах, а також повідомляється про несправедливі судові процеси, як мінімум, у 54 країнах. Окрім випадків, про які ставало відомо усьому світові, тисячі правозахисників стикалися з погрозами, позбавленням волі, тортурами і гинули від рук убивць у таких країнах, як Ангола, Афганістан, Бразилія, В’єтнам, Зімбабве, Китай, Мексика, Росія, Таїланд, Туреччина і Узбекистан. Ці активісти найчастіше привертали увагу до таких правозахисних питань, як бідність, маргіналізація цілих спільнот, права жінок, корупція, жорстокість та утиски.

13 травня 2011 р.
За матеріалами: Кореспондент, Український тиждень

//ukrslovo.org.ua/nagolos/suspilstvo/amnesty-international-krytykuye-ukrayinu-za-pogirshennya-sytuatsiyi-z-pravamy-lyudyny.html

Права людини в Україні 2011: порушень все більше 

ООН. Логотип прав людини 

20 років добрих намірів. Огляд розвитку прав людини в Україні 

Право на свободу В Україні має з’явитись широкий громадський рух на захист конституційних прав і свобод 

Декларація прав людини в епоху Інтернет-революції 

Права людини: питання і відповіді

//sloff.net/wp-content/uploads/2011/09/843.jpg //anti-crime.org