Василь Маляренко. Закріпити за Вищою радою юстиції повноваження судової влади

(IV) Засідання Конституційної Асамблеї,

Комісія з питань Комісія з питань правосуддя,

співдоповідь про проект Концепції

внесення змін до Конституції України

– Шановні учасники засідання!

Про проблеми судової влади в Україні багато говориться. Сьогодні ця тема є однією з ключових як у внутрішній, так і в зовнішній політиці України.

6 грудня минулого року я доповідав вам проблематику судової влади і запропонував розроблені Комісією з питань правосуддя засади модернізації конституційних змін щодо судової влади. Виходячи з цих засад, а також з урахуванням політичної ситуації, яка склалася, відповідно до рішення координаційного бюро Конституційної Асамблеї наша Комісія затвердила конкретний законопроект про внесення змін до Конституції України. Цей проект нами переданий секретарю Конституційної Асамблеї. Таким чином, нинішній проект Концепції напрацьований Комісією з урахуванням зазначеного законопроекту.

На наш погляд, основними завданнями конституційної реформи у сфері правосуддя є посилення гарантій незалежності суддів, підкорення їх законам, у тому числі забезпечивши відповідальність за вплив на суддів. Такі норми пропонується визначити в окремому розділі Конституції України "Судова влада".

Разом з тим усі положення, які стосуються Конституційного Суду України, пропонується врегулювати у окремому розділі майбутньої Конституції України.

З метою забезпечення стабільності законодавства щодо судової влади, а також виходячи з його високої суспільної значимості, законам, що визначатимуть судоустрій та статус суддів, пропонується надати статус органічних, тобто таких, що мають прийматися не менше як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Урахувавши рекомендації Венеціанської Комісії щодо необхідності усунення парламенту як політичного органу від процедури призначення та обрання суддів, пропонується вилучити з Конституції України положення про обрання суддів безстроково Верховною Радою України. Повноваження щодо призначення суддів на посади та звільнення їх з посад, а також переведення суддів мають здійснюватися на підставі та згідно з поданням Вищої ради юстиції Президентом України. Такі акти мають скріплюватися підписом Голови Вищої ради юстиції, а повноваження Президента України в цьому процесі мають бути виключно церемоніальними і водночас кореспондуватися з його конституційним статусом.

З огляду на зауваження Венеціанської Комісії пропонується відмовитися від процедури першого призначення суддів на п'ятирічний строк. У зв'язку з цим необхідно підвищити вимоги до осіб, які претендують на заняття посади судді. Підвищити мінімальний вік з 25 до 30 років, а також мінімальний стаж у галузі права з 3 до 5 років. Пропонується також збільшити граничний вік перебування судді на посаді до 70 років.

У Конституції України слід закріпити правила, що призначення судді на посаду, а також переведення його до суду вищого рівня здійснюватиметься на конкурсній основі в порядку, встановленому законом. Такий підхід відповідатиме рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 17 листопада 2010 року.

Голів судів та їх заступників, окрім Голови Верховного Суду України та його заступників, пропонується призначати Вищою радою юстиції на підставі рішення зборів суддів відповідного суду. Щодо Голови Верховного Суду України, пропонується зберегти існуючу процедуру обрання, яку слід закріпити на конституційному рівні і щодо його заступників.

У Конституції України необхідно врахувати рекомендації Венеціанської Комісії щодо необхідності розмежування підстав звільнення та припинення повноважень судді, ввести на конституційному рівні інститут припинення повноважень судді, виключити таку підставу для звільнення з посади судді, як порушення присяги, що неодноразово рекомендувалося Венеціанською Комісією. Пропонується на рівні Основного Закону України закріпити положення про можливість оскарження суддею до суду рішення щодо його звільнення з посади.

Ключовим органом, який вирішуватиме питання стосовно звільнення судді з посади, а також притягнення до дисциплінарної відповідальності, має стати Вища рада юстиція.

Пропонується врахувати рекомендації Венеціанської Комісії стосовно необхідності зміни існуючого порядку позбавлення недоторканності суддів і передачу повноважень стосовно позбавлення суддівського імунітету від Верховної Ради України до Вищої ради юстиції.

Необхідно також зняти заборону на членство суддів у професійних спілках, що є вимогою Конвенції Міжнародної Організації Праці № 87 від 6 липня 1956 року, ратифікованою Україною та яка відповідає рекомендаціям Комітету Міністрів Ради Європи від 17 листопада 2010 року.

У Конституції України необхідно визначити статус Вищої ради юстиції як незалежного органу, що забезпечує організацію та діяльність судів, захист незалежності суддів, передбачити функціонування Вищої ради юстиції на постійній основі та закріпити за нею повноваження судової влади. Такий підхід узгоджується з відповідними рекомендаціями Венеціанської Комісії, усуває паралелізм та дублювання повноважень органів у цьому процесі.

Пропонується, щоб Вища рада юстиція діяла у складі п'ятнадцяти осіб. При цьому дев’ять членів Вищої ради юстиції мають призначатися з'їздом суддів України з числа діючих суддів та суддів у відставці. Національна академія правових наук України, з'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначали б по два члени Вищої ради юстиції, з'їзд адвокатів також двох членів Вищої ради юстиції з числа адвокатів. Члени Вищої ради юстиції мають призначатися на 5 років.

З огляду на рекомендації європейських інституцій у частині формування та повноважень Вищої ради юстиції пропонується відмовитися від включення до складу цього органу представників прокуратури, в тому числі Генерального прокурора України, виключивши з повноважень Вищої ради юстиції розгляд будь-яких питань щодо прокурорів. Водночас за особами, які нині входять до Вищої ради юстиції за посадою, – Генеральний прокурор, Голова Верховного Суду України і Міністр юстиції України, пропонується закріпити право їх участі у засіданнях Вищої ради юстиції, але без права голосу.

Конституційні положення мають бути вдосконалені з метою забезпечення доступності та ефективності правосуддя. Для цього пропонується змінити підходи до конституційного врегулювання питання системи судів України, не встановлюючи конкретну ієрархію судів, а закріпити основні принципи її побудови.

У сучасних умовах саме на конституційному рівні має бути визначено статус та основні повноваження Верховного Суду України.

Необхідно також усунути перепони щодо визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду в контексті Рішення Конституційного Суду України від 11 липня 2001 року.

Змінити підходи щодо утворення, реорганізації та ліквідації судів, визначення їх мережі, а також фінансування судів, урахувавши, зокрема, рекомендації Венеціанської Комісії щодо віднесення цих питань до предмету регулювання виключно законами.

Гарантувати фінансування кожного суду окремо.

Запровадити інститут мирових суддів, а також передбачити в Конституції можливість встановлення альтернативних процедур регулювання спорів, що враховує позиції Комітету Міністрів Ради Європи щодо зниження навантаження на суди загальної юрисдикції, висловлені в Рекомендації від 16 вересня 1986 року. Вважаю, що такій підхід буде важливим кроком для зміцнення судочинства в Україні.

Дякую за увагу.

Доповідач: Василь Маляренко, 21.06.2013 р.

Стенограма четвертого засідання Конституційної Асамблеї

http://www.president.gov.ua/news/28333.html

Проект Закону України Про внесення змін до Конституції України щодо удосконалення судової системи та засад здійснення правосуддя в Україні 2013

Верховна Рада України постановляє:

І. Внести до Конституції України (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 30, ст. 141) такі зміни:

1. Статтю 55 після частини першої доповнити двома новими частинами такого змісту: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, утвореним законом.

Кожен має право на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Особа, визнана судом винною у вчиненні злочину, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання її винною або винесеного їй вироку".

У зв'язку з цим частину другу-четверту вважати відповідно частинами четвертою-шостою.

2. Пункт 27 частини першої статті 85 виключити.

3. Статтю 92 після частини другої доповнити новою частиною такого змісту: "Виключно законами України утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються суди, встановлюється їх мережа."

У зв'язку з цим частину третю вважати відповідно частиною четвертою.

4. Частину першу статті 93 після слів "Кабінету Міністрів України" доповнити словами "Верховному Суду України".

5. У статті 106:

а) пункт 23 частини першої викласти в такій редакції:

"23) на підставі та згідно з поданням Вищої ради юстиції призначає суддів на посади та звільняє їх з посад, здійснює переведення суддів";

б) у частині четвертій цифри "23" виключити та доповнити новим реченням такого змісту: "Акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктом 23 цієї статті, скріплюються підписом Голови Вищої ради юстиції".

6. Статтю 124 викласти у такій редакції:

"Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функції правосуддя, а також її привласнення іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Народ бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів і присяжних, обирає мирових суддів.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Суди не можуть ухвалювати рішення на виконання повноважень інших органів чи посадових осіб, крім випадків, визначених законом.

Судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Законом можуть бути встановлені процедури врегулювання спорів шляхом позасудового розгляду, в тому числі через органи добровільного врегулювання спорів."

7. Доповнити статтею 124-1 такого змісту:

"Стаття 124-1. Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах, передбачених Римським Статутом Міжнародного кримінального суду від 17 липня 1998 року, та, відповідно, може надати згоду на обов'язковість цього міжнародного договору згідно з процедурою, встановленою Конституцією та законами України."

8. Статтю 125 викласти в такій редакції:

"Стаття 125. Система судів в Україні будується за принципами територіальності, інстанційності та спеціалізації.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому законом.

Верховний Суд України є найвищим судовим органом з розгляду цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських та інших справ, підсудних судам.

Верховний Суд України:

1) забезпечує у визначених законом процесуальних формах однакове застосування усіма судами норм матеріального та процесуального права;

2) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Суд не може виконувати функції різних інстанцій в одній справі.

Для розгляду визначених законом окремих категорій справ діють спеціалізовані суди. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.

Законом може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається."

9. Доповнити статтею 125-1 такого змісту:

"Стаття 125-1. Суди утворюються, реорганізовуються, ліквідуються законом.

Законом встановлюється мережа судів. Внесення змін до мережі судів допускається виключно у разі утворення, реорганізації, ліквідації суду.

Законопроект про утворення, реорганізацію, ліквідацію суду, встановлення мережі судів та внесення змін до неї вноситься Президентом України за поданням Вищої ради юстиції, погодженим Прем'єр-міністром України".

10. Статтю 126 викласти у такій редакції:

"Стаття 126. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.

Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. За вплив на суддю, неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

Суддя до винесення обвинувального вироку судом не може бути затриманий чи взятий під варту без згоди Вищої ради юстиції, а суддя Конституційного Суду України - без згоди Верховної Ради України.

Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей у порядку, встановленому законом.

Судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України.

Повноваження судді припиняються в разі:

1) досягнення суддею сімдесяти років;

2) смерті судді, набрання законної сили судовим рішенням про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Суддя звільняється з посади, органом, що його призначив, у разі:

1) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;

2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

3) порушення суддею вимог щодо несумісності;

4) вчинення суддею дисциплінарного правопорушення, несумісного з подальшим зайняттям ним посади судді;

5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

6) припинення його громадянства або виїзду на постійне проживання за межі України;

7) визнання його недієздатним;

8) ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя займає посаду, якщо ним не надано згоди на його переведення до іншого суду відповідної спеціалізації та рівня, а в разі відсутності вакантної посади судді в такому суді - згоди на переведення до будь-якого іншого суду або на включення його до резерву суддів.

Рішення щодо звільнення з посади судді може бути оскаржене ним в порядку, передбаченому законом.

Суддя Конституційного Суду України звільняється з посади органом, що його призначив, також у разі досягнення ним сімдесяти років та (або) закінчення строку, на який його призначено.

Повноваження судді можуть бути зупинені в порядку, передбаченому законом, в разі обвинувачення його у вчиненні злочину.

Повноваження судді зупиняються в порядку, передбаченому законом, на час перебування судді в резерві суддів."

11. У статті 127:

а) частину першу після слів "у визначених законом випадках" доповнити словами "мирові судді";

б) у частині другій слова "та профспілок" виключити;

в) у частині третій слова "кваліфікаційною комісією суддів" замінити словами "Вищою радою юстиції", слова "двадцяти п’яти років" замінити словами "тридцяти років", а слова "три роки" замінити словами "п’ять років";

г) частину четверту викласти в такій редакції:

"Добір кандидатів на посаду судді здійснюється на конкурсній основі в порядку, встановленому законом".

д) після частини п’ятої доповнити новою частиною такого змісту:

"Вимоги до мирового судді, порядок його обрання, звільнення, його повноваження та порядок їх здійснення встановлюються законом."

У зв'язку з цим частину шосту вважати відповідно частиною сьомою.

12. Статтю 128 викласти у такій редакції:

"Стаття 128. Призначення на посаду професійного судді здійснюється безстроково Президентом України на підставі та згідно з поданням Вищої ради юстиції.

Голови судів та їх заступники (крім Голови Верховного України та його заступників) призначаються Вищою радою юстиції за пропозицією зборів суддів відповідного суду.

Голова Верховного Суду України та його заступники обираються на посаду та звільняються з посади шляхом таємного голосування Пленумом Верховного Суду України в порядку, встановленому законом.

Переведення судді до іншого суду здійснюється Президентом України на підставі та згідно з поданням Вищої ради юстиції. Переведення судді до іншого суду здійснюється лише за його згодою.

Переведення судді до суду вищого рівня здійснюється на конкурсній основі в порядку, встановленому законом (крім випадків переведення судді у зв'язку з реорганізацією або ліквідацією суду)."

13. Статтю 129 викласти у такій редакції:

"Стаття 129. Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону.

Судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

Основними засадами судочинства є:

1) верховенство права та законність;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) забезпечення доведеності вини;

4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

6) забезпечення обвинуваченому права на захист;

7) публічність та гласність судового процесу, його повне фіксування технічними засобами, крім випадків, встановлених законом;

8) незалежний розподіл судових справ та їх розгляд у розумні строки;

9) обов'язковість рішень суду.

Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій."

14. Друге речення частини першої статті 130 викласти у такій редакції: "Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремо для кожного суду."

15. Статтю 131 викласти у такій редакції:

"Стаття 131. В Україні діє Вища рада юстиції - незалежний орган, що забезпечує організацію та діяльність судів, захист незалежності суддів.

До відання Вищої ради юстиції належить:

1) проведення добору кандидатів на посаду судді;

2) внесення подання про призначення суддів на посади, звільнення їх з посад;

3) внесення подання про переведення судді до іншого суду;

4) здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів;

5) прийняття рішення щодо зупинення повноважень судді у випадках, передбачених частиною сьомою статті 126 Конституції України;

7) прийняття в порядку, передбаченому законом, рішення стосовно порушення суддею вимог щодо несумісності;

8) прийняття рішення щодо припинення повноважень судді у випадках, передбачених частиною шостою статті 126 Конституції України;

9) призначення суддів на адміністративні посади та звільнення суддів з адміністративних посад у судах, крім Верховного Суду України, за поданням зборів суддів відповідного суду;

10) здійснення інших повноважень, визначених Конституцією України.

Організація та порядок діяльності Вищої ради юстиції визначається законом."

16. Доповнити статтею 131-1 такого змісту:

"Стаття 131-1. Вища рада юстиції діє у складі п'ятнадцяти членів, які є громадянами України, мають вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менше п'ятнадцяти років.

З’їзд суддів України призначає до Вищої ради юстиції дев'ять членів з числа суддів, суддів у відставці, забезпечуючи при цьому представництво суддів судів різних інстанцій та спеціалізацій. Національна академія правових наук України призначає чотири члени Вищої ради юстиції, а З’їзд адвокатів України з числа адвокатів - два члени Вищої ради юстиції. Порядок проведення з'їздів, передбачених цією частиною, встановлюється законом.

Член Вищої ради юстиції призначається на три роки без права бути призначеним на повторний строк.

Члени Вищої ради юстиції здійснюють свої повноваження на постійній основі і не можуть суміщати виконання своїх обов’язків з участю в будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької і творчої.

Члени Вищої ради юстиції, призначені з числа суддів, не можуть здійснювати правосуддя. Інші члени Вищої Ради юстиції не можуть виконувати професійних повноважень за основним місцем роботи.

За членом Вищої ради юстиції на час здійснення повноважень зберігається статус, місце роботи.

Вища рада юстиції вважається повноважною за умови призначення до її складу не менше 12 членів.

У засіданнях Вищої ради юстиції можуть брати участь з правом дорадчого голосу Голова Верховного Суду України, Генеральний прокурор України, Міністр юстиції України".

ІІ. Розділ XV "Перехідні положення" Конституції України доповнити пунктом 17 такого змісту:

17. Після внесення до Конституції України змін Законом України про внесення змін до Конституції України (щодо удосконалення судової системи в Україні та посилення гарантій незалежності суддів):

Прим.: Пункти 3-9 цього підпункту пропонується викласти в редакції, що надається. Щодо пунктів 1-2, то вони пропонують перехідну концепцію, відміну від проекту, що надійшов до КА, кожна з яких має свої позитиви та ризики (тому вибір обраного підходу потребує політичного погодження).

1) Судді судів загальної юрисдикції, призначені на посаду професійного судді вперше до внесення змін до Конституції України цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до закінчення строку, на який їх призначено.

Подальше призначення цих суддів безстроково здійснюється відповідно до цієї Конституції без застосування вимоги, встановленої частиною четвертою статті 127 цієї Конституції щодо добору на посаду судді на конкурсній основі.

Призначення суддів, які були призначені на посаду вперше до внесення змін до Конституції України цим Законом, та в яких на момент набрання ним чинності закінчився п'ятирічний строк перебування на посаді судді (у разі, якщо вони на день внесення змін до Конституції України цим Законом в установленому законом порядку звернулися щодо їх рекомендування для обрання на посади суддів безстроково) також здійснюється відповідно до цієї Конституції без застосування вимоги, встановленої частиною четвертою статті 127 цієї Конституції щодо добору на посаду судді на конкурсній основі.

Прим.: Варіант проекту, що надійшов до КА, - усі ці судді набувають статусу суддів, призначених безстроково.

2) Повноваження Президента України щодо призначення судді на посаду вперше, передбачені частиною першою статті 128 Конституції України (в редакції від 28 червня 1996 року), продовжують застосовуватися до осіб, щодо яких на день внесення змін до Конституції України внесено подання Вищої ради юстиції про призначення на посади судді вперше, та осіб, які на день внесення змін до Конституції України склали кваліфікаційний іспит, у разі, якщо такі особи не відповідають вимогам частини третьої статті 127 Конституції України (зі змінами, внесеними цим Законом). На таких осіб поширюються вимоги частини третьої статті 127 Конституції України до внесення до неї змін.

Після призначення на посаду судді вперше такі судді здійснюють свої повноваження до закінчення строку, на який їх призначено (варіант - до того, як цим особам виповниться тридцять років). Подальше призначення безстроково цих суддів здійснюється відповідно до цієї Конституції без застосування вимоги, встановленої частиною четвертою статті 127 цієї Конституції щодо добору на посаду судді на конкурсній основі.

Прим.: Варіант проекту, що надійшов, - на цих осіб не поширюється вимога частини третьої статті 127 (щодо підвищення віку та стажу роботи).

3) Судді, призначені на посаду професійного судді вперше можуть бути звільнені з посади, їх повноваження можуть бути припинені або зупинені на підставах та в порядку, передбачених цією Конституцією.

4) Судді судів загальної юрисдикції, обрані безстроково, судді Конституційного Суду України продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посад чи припинення їх повноважень на посадах з підстав, передбачених статтею 126 Конституції України (зі змінами, внесеними цим Законом). На них поширюються положення Конституції України (зі змінами, внесеними цим Законом) щодо зупинення їх повноважень на підставах, передбачених цією Конституцією.

Судді судів загальної юрисдикції, судді Конституційного Суду України, які на день внесення цим Законом змін до Конституції України досягли шістдесяти п’яти років, але рішення щодо їх звільнення з посади судді не прийнято, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посад чи припинення їх повноважень на посадах з підстав, передбачених статтею 126 Конституції України (зі змінами, внесеними цим Законом).

Звільнення суддів судів загальної юрисдикції, обраних безстроково, зазначених в абзацах першому і другому цього пункту, здійснюється Президентом України в порядку, встановленому законом.

5) Вища рада юстиції формується відповідно до цієї Конституції (зі змінами, внесеними цим Законом) протягом трьох місяців з дня внесення цим Законом змін до Конституції України.

Вища рада юстиції, сформована до внесення цим Законом змін до Конституції України, здійснює повноваження, визначені пунктами 1 - 4 частини першої статті 131 Конституції України (зі змінами, внесеними цим Законом), до сформування складу Вищої Ради юстиції відповідно до цієї Конституції, але не довше шести місяців.

6) Подання щодо звільнення з посад суддів судів загальної юрисдикції, які до внесення цим Законом змін до Конституції України не розглянуті Верховною Радою України, у двотижневий строк передаються до Вищої ради юстиції, яка у двотижневий строк з дня їх отримання вносить Президенту України подання про звільнення суддів із посад.

Подання щодо звільнення з посад суддів судів загальної юрисдикції, які внесені на розгляд Президента України до внесення цим Законом змін до Конституції України, розглядаються Президентом України; будь-які додаткові матеріали при цьому не подаються.

7) Матеріали щодо переведення суддів, обраних безстроково, які до дня набрання чинності цим Законом не розглянуті Верховною Радою України, у двотижневий строк передаються до Вищої ради юстиції, яка у двотижневий строк із дня їх отримання вносить подання про переведення суддів Президенту України.

Матеріали щодо переведення суддів, призначених вперше, які внесені на розгляд Президента України до дня набрання чинності цим Законом, розглядаються Президентом України.

8) Матеріали щодо надання згоди на затримання чи арешт судді суду загальної юрисдикції, судді Конституційного Суду України, які на момент сформування Вищої ради юстиції відповідно до цієї Конституції (зі змінами, внесеними цим Законом), не розглянуті Верховною Радою України, невідкладно передаються до Вищої ради юстиції.

9) Законопроект про затвердження мережі судів подається Президентом України до парламенту у встановленому цією Конституцією України порядку не пізніше ніж через три місяця з дня сформування складу Вищої ради юстиції (або з дня внесення змін до Конституції України цим Законом) з урахуванням усіх судів, утворених на день внесення змін до Конституції України. У разі необхідності разом з законопроектом подаються законопроекти про утворення, реорганізацію, ліквідацію судів.

ІІІ. Цей Закон набирає чинності з ________, крім пункту ________ (щодо зміни суб'єкта надання згоди на затримання та арешт судді), який набирає чинності з дня сформування складу Вищої ради юстиції відповідно до Конституції України (із змінами, внесеними цим Законом), але не пізніше шести місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Проект підготовлений: робочою групою Конституційної Асамблеї
(Марини Ставнійчук, Василя Маляренка)

Прийнятий за основу: Комісією Конституційної

Асамблеї з питань правосуддя (Василя Маляренка)]

____________

//racurs.ua/pages/zakon-konst

Закон України Про люстрацію суддів 2014 

*** 

Законопроект Про внесення змін до Конституції України щодо завершення процесу підпорядкування судової влади (Андрія Портного) 2013 

Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гарантій залежності суддів 2012 

Закон України Про підпорядкування судової влади 2010 

Закон України Про контроль над судовою владою 2010 

*** 

15.03.2013 Микола Оніщук. «Правосуддя» потребує доопрацювання 

13.03.2013 Микола Мельник. Конвертаційна Асамблея? 

13.03.2013 Володимир Крижанівський. Венеціанська комісія за демократію через… Ставнійчук?

22.02.2013 Судова реформа - вдосконаленню немає меж 

06.12.2012, 05.02.2013 Венеціанський «карнавал» у Києві 

06.12.2012 Стенограма засідання круглого столу «Концептуальні питання удосконалення конституційних засад правосуддя в Україні»

06.12.2012 Василь Маляренко. Доповідь Комісії з питань правосуддя щодо концептуальних засад конституційно-правової модернізації правосуддя України 

06.12.2012 Андрій Портнов. Доповідь щодо проекту Закону України Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій залежності суддів

23.11.2012 Микола Мельник. Підпорядкування судової влади: завершення процесу 

25.09.2012 Елена Геда. Во ВСЮ меняются

Василий Маляренко: Конституция пишется для народа, для Украины

В 2010 году полномочия Верховного Суда так ограничили, что «его не стало в Украине». Потому Верховный Суд нужно спасать: записать в Конституции конкретные полномочия, а не «декларативные вещи». Так считает представитель Конституционной ассамблеи Василий Сиренко. Его поддерживает большинство членов рабочего органа КА.

Чтобы мир не смеялся

На очередном заседании Комиссии КА по вопросам правосудия опять говорили о полномочиях, которыми необходимо наделить высший судебный орган. К дискуссии присоединились и «верховники», которым небезразлична судьба ВС. Не все они были в восторге от того, что предлагается записать в одной из статей Основного Закона.

Сначала комиссия поддержала идею, что в Конституции должно быть отмечено: законы, регулирующие вопросы судоустройства, судопроизводства, статуса судей принимаются не меньше чем двумя третями конституционного состава парламента (более чем 300 голосами народных депутатов).

Потом комиссия дискутировала: 3- или 4-звеньевой должна быть судебная система в Украине. По мнению научного консультанта Украинского центра экономических и политических исследований им. А.Разумкова Николая Мельника, самой оптимальной для нашего государства является 3-звеньевая судебная система. «Прежде чем сделать 3-звеньевую систему, нужно пройти по коридорам Высшего специализированного суда по рассмотрению гражданских и уголовных дел и увидеть шкафы с десятками тысяч дел. Поймите, введение 3-звеньевой системы будет означать, что нужно ликвидировать или высшие суды, или ВС. На это никто не пойдет. ВС нельзя создать в составе 500 судей. Если высшие суды превратить в ВС с составом в полтысячи лиц, то над нами будет смеяться весь белый свет. Суды кассационной инстанции рассматривают миллионы дел. Как обеспечить в одном суде кассационную инстанцию?» — поинтересовался председатель Комиссии КА по вопросам правосудия Василий Маляренко.

Неотъемлемое право

Дискутировали собравшиеся и о судьбе ВС. Некоторые склонялись к мнению, что определение полномочий — это задача процессуального законодательства. «Предлагаю следующую редакцию: на ВС возлагается кассационный пересмотр жалоб, определенный законом», — отметил Н.Мельник.

Другие отстаивали роль и статус ВС. «Если мы напишем в Конституции абстрактные формулы, то в текущем законодательстве все будет изменено и истолковано так, как истолковано в настоящее время: записано, что ВС — высший судебный орган, а полномочий он имеет меньше, чем высшие специализированные суды», — отметил главный научный сотрудник отдела теории государства и права Института государства и права им. В.М.Корецкого НАН Василий Сиренко.

По его мнению, нельзя запретить гражданам обращаться в ВС, ведь «Конституцией предусмотрено право человека обращаться во все виды судов». «Сегодня мы спасаем ВС, потому что его полномочия ограничили так, что его не стало в Украине. Гражданин не имеет возможности использовать ВС как средство защиты своих прав. И мы должны прописать в Конституции полномочия ВС таким образом, чтобы их нельзя было изменить и по-другому трактовать», — настаивал на своем В.Сиренко.

«Верховник» Иван Шицкий предложил начать «судебный» раздел Конституции с основных принципов. «Мы не вдаемся в принципиальные вещи и в результате воспроизводим подход к судебной власти как к вторичной экстраординарной функции исполнительной власти. Мы должны указать на сущность судебной власти. Указав на это, мы откроем дорогу к описанию качественных и количественных ее характеристик, порядка их осуществления. А так мы пишем процесс, не имея цели. Куда мы придем? Скорее всего, в зеркальном порядке воспроизведем существующие положения. То есть текст будет другим, а семантика такой ж», — заявил И.Шицкий.

Также, по его мнению, на судебную власть должна возлагаться охрана верховенства права, поэтому необходимо ст.8 Конституции дополнить ч.3 следующего содержания: «Обеспечение действительности верховенства права и его охрана составляют содержание полномочий судебной власти и возлагаются на ВС и систему низших судов, которые могут быть созданы Верховной Радой».

В.Маляренко отметил, что концептуальные принципы совершенствования конституционного урегулирования правосудия уже есть и они утверждены КА. Поэтому сегодня комиссия должна работать над полномочиями ВС.

«Когда мы прописываем в таком порядке полномочия ВС, то прописываем не полномочия системы, которая раскрывает суть судебной власти и служит критерием для дальнейшей работы при решении вопросов судоустройства и судопроизводства, а сразу переходим на процессуальный уровень конкретного судебного органа. Таким образом мы фактически лишаем судебную власть полномочий», — подчеркнул И.Шицкий.

И кассация, и ревизия

В конце концов комиссия остановилась на следующем варианте редакции ст.1 раздела «Судебная власть» (в настоящее время раздел VIII Конституции называется «Правосудие»):

«Судебная власть в Украине является самостоятельной и независимой. Судебная власть в Украине осуществляется Верховным Судом и другими судами, созданными в соответствии с законами. Органом, который обеспечивает деятельность судебной власти, является Высший совет юстиции. Высшим органом судебной власти является Верховный Суд Украины. Верховный Суд Украины имеет право законодательной инициативы по вопросам осуществления судебной власти.

На Верховный Суд Украины возлагается:

— рассмотрение жалоб на нарушение государством норм Европейской конвенции по правам человека и основополагающим свободам;

— пересмотр в кассационном порядке судебных дел:

а) сторонами которых определены законом высшие должностные лица государства;

б) о преступлениях, за которые уголовным законом предусмотрена высшая мера наказания;

— пересмотр в ревизионном порядке судебных дел:

а) в случае установления международным судебным учреждением, юрисдикция которого признана Украиной, нарушения Украиной международных обязательств при решении дела судом;

б) на основаниях неодинакового применения судами одной и той же нормы материального или процессуального права в подобных правоотношениях;

в) в случае выявления незаконного осуждения человека при отсутствии возможности пересмотра дела в апелляционном, кассационном порядках или по вновь открывшимся обстоятельствам.

Верховный Суд может иметь и другие, предусмотренные законом, полномочия».

По требованию судей ВС комиссия отказались от предложения в качестве одного из полномочий высшего судебного органа определить дачу разъяснений судам по вопросам применения законодательства.

Кроме того, комиссия начала рассматривать ст.2 раздела «Судебная власть». Так, в ней предлагается записать, что «судопроизводство в Украине осуществляется исключительно судами. Юрисдикция судов распространяется на все правоотношения, возникающие в государстве. Суды не принимают решения во исполнение полномочий других органов или должностных лиц, кроме случаев, определенных законом».

Следующую встречу комиссия назначила на 30 января. На ней будут обсуждать гарантии судейской независимости.

Прямая речь

Василий Маляренко, председатель комиссии КА по вопросам правосудия:

— Проще всего было бы для комиссии прибегнуть к следующей редакции: на ВС возлагается обеспечение единства, законности, верховенства права путем рассмотрения дел, в предусмотренных законом случаях. И все, точка. Но, думаю, такая редакция никого не удовлетворит. Конституция пишется для народа, для Украины. И нельзя исходить из того, много или мало жалоб будет поступать в ВС после того, как за ним закрепят предложенные нами полномочия.

Евгений Кубко, президент ЮФ «Салком»:

— Я предлагаю записать в Конституции, что высшим судебным органом является ВС, который возглавляет систему судоустройства Украины, установленную законами о судопроизводстве. Правосудие осуществляется ВС, а также специализированными судами и местными судами, предусмотренными законами о судопроизводстве. Также следует отметить: ВС может рассматривать любое судебное дело. Он обобщает судебную практику и определяет общие принципы правосудия в соответствии с Конституцией и законами о судопроизводстве.

Марина Закаблук,

«Конституция без абстрактных формул»

«Закон и Бизнес» №4 (1094) 26.01—01.02.2013

//zib.com.ua/ru/13989-v_konstitucii_dolzhni_propisat_polnomochiya_verhovnogo_suda_.html

22.02.2013 Проект Закону України «Про внесення змін до Конституції України щодо удосконалення судової системи та засад здійснення правосуддя в Україні» (КАЯК) 

06.12.2012 Стенограма засідання круглого столу «Концептуальні питання удосконалення конституційних засад правосуддя в Україні» 

06.12.2012 Доповідь Комісії з питань правосуддя щодо концептуальних засад конституційно-правової модернізації правосуддя України 

04.12.2012 Микола Оніщук. Концепція конституційно-правової модернізації правосуддя в Українї (тези) 

23.11.2012 Василь Маляренко. Festina lente 

17.10.2012 Микола Мельник. Пропозиції до проекту Концепції внесення змін до Конституції України (щодо організації та функціонування судової влади)

Шлях до суспільного договору, а не інструмент для виборів

Започаткована торік Конституційна Асамблея стала дискусійним майданчиком з напрацювання змін до Основного Закону

Однією із знакових подій минулого року вчені-правники, громадські діячі, політики та політологи називають перехід від здебільшого безплідних розмов і різноманітних політичних закликів у практичну площину вітчизняного конституційного процесу, що має на меті оновити, відповідно до нинішніх реалій, та якісно поліпшити визначальний закон держави.

Форма, обрана для цього, не нова для цивілізованого світу. Це Конституційна Асамблея, яку називають не дорадчим органом, а саме радчим, тобто таким, що має допомогти владі, політикуму і суспільству досягти бажаного консенсусу щодо чіткого визначення шляхів поступу, а також загальноприйнятних правил співжиття великої європейської країни та її народу.

Спробуємо хоча б побіжно згадати торішні напрацювання наших конституційників і водночас зазирнути за лаштунки року нинішнього: що він нам готує?

Без директив і «паркетного» управління

Отже, навесні 2012-го Президент України запропонував майже ста найавторитетнішим вітчизняним правознавцям підготувати пропозиції для змін у чинній Конституції України з тим, щоб наступного 2014 року винести ці напрацювання на розгляд Верховної Ради. Це, за словами Віктора Януковича, має бути конкретний документ із конкретними пропозиціями і конкретними змінами.

Відразу після організаційного засідання Конституційної Асамблеї було визначено її головне завдання і призначення: шляхом дискусій та обговорення розглянути всі проблеми, пов’язані з реформуванням чинного Основного Закону, що накопилися останніми роками, і надати висновки та пропозиції.

Зокрема вже торік у вересні предметом такого обговорення стали зміни до статті 98: ішлося про відновлення парламентського контролю за надходженням та використанням бюджетних коштів — важливого завдання Верховної Ради. Необхідність цього підтримали 66 членів Асамблеї і за її ухвалою главі держави запропоновано підготувати відповідний законопроект.

За словами голови Конституційної Асамблеї першого президента незалежної України Леоніда Кравчука, його колеги водночас працюють над загальною концепцією Конституції та розробляють зміни до її складових частин. Це, завважив Леонід Макарович, «два паралельні процеси, які допомагають глибше і серйозніше бачити, що відбувається в Україні. Якщо Конституційна Асамблея відокремиться від життєвих процесів української дійсності, вона багато втратить».

Чинний Президент держави, продовжив Леонід Кравчук, із перших днів сказав ученим, що зголосилися попрацювати на майбутнє держави: «Не ходіть до мене за директивами, ви найкращі експерти України». І додав: «Ви — доктори, академіки саме з питань конституційного процесу, правового, юридичного. Залучайте будь-яких експертів світового масштабу. Отже, ми робитимемо те, що вважаємо за важливе, стратегічно важливе для українського народу, Української держави».

Феміді личить… справедливість

До проблем, що перебувають у конституційному полі, безперечно, належить доопрацювання правової системи та судоустрою. Останніми роками тут є про що говорити: ухвалено низку знакових законів, які тривалий час відтерміновувалися. Це закони «Про судоустрій та статус суддів», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення гарантій незалежності суддів», новий Кримінально-процесуальний кодекс, які великою мірою відповідають демократичним європейським стандартам, отримали належну оцінку вітчизняних та закордонних експертів.

Водночас кардинально це ще не змінило ситуації в цій царині, й говорити про ефективне правосуддя в Україні ще зарано. Як справедливо зауважує член Конституційної Асамблеї доктор юридичних наук Микола Оніщук, недовіра до правової системи пов’язана передусім із тотальним дефіцитом справедливості в ній. Парадокс, зазначає він: правова система, у фундамент якої закладається справедливість, фактично працює всупереч власній природі.

Уже очевидно, що виправити стан справ лише ухваленням окремих законодавчих актів і розв’язати всі задавнені проблеми водночас буде важко. Про це зокрема йшлося на третьому пленарному засіданні Конституційної Асамблеї, яке відбулося торік у грудні. Темою його були визначені питання концептуальних засад конституційно-правової модернізації вітчизняного правосуддя, законопроекту «Про внесення змін до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів» та визначення поняття і системи правоохоронних органів.

Доповідач, голова комісії Конституційної Асамблеї з питань правосуддя Василь Маляренко, зосередивши увагу присутніх на проблемі недовіри українського суспільства до людей у суддівських мантіях, навів такі цифри: лише кожен п’ятий українець гадає, що суд у нас незалежний, натомість четверо із п’яти вважають суддівські органи залежними і несправедливими.

Дискусія за великим «круглим столом» залу засідань Вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка, куди запросили широкий загал не лише науковців, а й представників Європейської комісії «За демократію через право» (Венеціанська комісія), була гострою та емоційною.

Зазначалося, що ресурс нормативно-конституційних змін щодо розширення впливу народу на процес правосуддя повною мірою ще не вичерпаний. З-поміж пропозицій, які внесли на обговорення колег члени Конституційної Асамблеї, — надання конституційних гарантій суду присяжних; запровадження виборчих мирових суддів; підняття вікового цензу на посаду судді до 29 років; відмова від призначення суддів уперше на п’ятирічний термін; зміна порядку формування та складу Вищої ради юстиції з метою її деполітизації; виведення кримінальної юстиції зі сфери політичного впливу тощо.

Учасники дискусії дійшли спільної думки, що судова реформа не буде результативною без зміни суспільного менталітету. Йшлося про нагальність розширення сфери правової культури та ліквідації правового нігілізму, реальної демонстрації однакового застосування закону для всіх і відмови від «телефонного права».

Оновлення потребує також концептуальне визначення місця і ролі судової влади в системі розподілу владних повноважень нашої держави, наголошували провідні українські вчені-правознавці.

Зокрема директор Інституту держави і права імені В. М. Корецького, академік НАНУ, заступник голови Конституційної Асамблеї Юрій Шемшученко звернув увагу колег, що разом із посиленням гарантій незалежності суддів не менш важливо забезпечити належний доступ до правосуддя всім українським громадянам. Люди в суддівських мантіях мають суворо дотримуватися законності у відправленні правосуддя.

У багатьох виступах на засіданні йшлося про вироблення чітких і прозорих стандартів оцінки діяльності суддів, посилення відповідальності суддів за свою діяльність. А радник Президента України Андрій Портнов, окрім інших важливих питань, озвучив на загал пропозицію щодо скасування необхідності затверджувати суддів Верховною Радою.

Моделі змін потрібен консенсус

Як свідчить практика, будь-яка реформа вимагає публічного обговорення, створення належної атмосфери відкритої дискусії, а не приватних розмов у кулуарах. Тоді від неї можна очікувати ефективності та успішності.

За словами керівника головного управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації Президента, секретаря Конституційної Асамблеї Марини Ставнійчук, таке широке обговорення вже пройшла довгоочікувана реформа місцевого самоврядування. Більш того, в Україні вже сформувався громадський консенсус щодо необхідності її безвідкладного проведення, визначено і загальну модель реформи.

Ця тема стала провідною на міжнародному «круглому столі» з питань розвитку інституційних спроможностей асоціацій місцевого самоврядування, який наприкінці минулого року відбувся у Львові.

Зазначалося, що правове регулювання та практика місцевого самоврядування досі не відповідають сучасним вимогам демократичної держави, хоч Україна ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування ще на зорі незалежності, в 1997-му. Навпаки, значна частина нормативно-правових новацій в цій царині суперечить визначеним Президентом України пріоритетам місцевої демократії, розбалансувала систему і певною мірою загрожує національним інтересам держави.

З липня 2011 року працює робоча група з підготовки проекту Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади, проводяться консультації з асоціаціями органів місцевого самоврядування, формується попит на експертний супровід ухвалення відповідних рішень. Найближчим часом це питання буде винесене на чергове засідання Конституційної Асамблеї. Тож є надія, що і ця проблема набере законодавчих обрисів, і зміни в організації регіональної та місцевої влади зрештою стануть реальністю.

КОМЕНТАРІ

Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Національного Інституту стратегічних досліджень, голова комісії Конституційної Асамблеї з питань організації державної влади:

— Унікально, що у складі нашої Асамблеї зібралася правова еліта України. Від її досвіду і фахової позиції сьогодні залежить зміст і несуперечливість майбутньої версії Основного Закону. Великим успіхом стало винесення фахової дискусії щодо конституційних змін за межі партійних дебатів.

Політикам важко сперечатися з науковою елітою, простіше використовувати популістські аргументи. Та неідеальне законодавство не повинно ставати причиною для політичних демаршів. Асамблея розглядає експертну дискусію як шлях до суспільного договору, а не як інструмент для виборів. Її місія полягає не в напрацюванні якогось особливого документа, а в узгодженні позицій для досягнення компромісу.

Василь МАЛЯРЕНКО, голова комісії Конституційної Асамблеї з питань правосуддя:

— Другий рік поспіль у суспільстві триває дискусія довкола реформи судової гілки влади.

Судова влада має стати самостійною, незалежною та економічно забезпеченою. І тому правові дебати не зупиняються на оптимізації законодавства, а просуваються далі до відповідних змін у положеннях Конституції.

Критично важливо окреслити повноваження Верховного суду. Він повинен бути інстанцією, яка забезпечуватиме єдину законність у державі. У кожного з трьох вищих судів може бути власний погляд на закон. Та хто зводитиме позиції до єдиної? На мою думку, лише Верховний суд країни через розгляд конкретних справ.

Можна назвати чимало прикладів, коли справи проходили всі інстанції, однак людей засуджували незаконно. Верховний суд повинен мати право розглянути справу в ревізійному порядку. Якщо ми прийдемо до цього, то наведемо лад у судовій системі.

Багато суперечок також довкола інституту присяжних. Люди сподіваються на зрушення з його введенням. На жаль, це ілюзії. Протягом тридцяти років моєї практики в радянські часи жодного разу народні засідателі не висловили думки, протилежної моїй як судді. Вважали за краще погоджуватися з фахівцем, оскільки не розумілися на судочинстві.

За кордоном суди присяжних розглядають дедалі менше справ. Водночас вони потребують значних видатків: на заробітну плату присяжним, виділення приміщень, процедуру підбору. Японія та Німеччина давно вирішили, що суди присяжних їм не по кишені. Невже Україна багатша?

Ірина НАГРЕБЕЦЬКА, 23 січня 2012 року

Фото (засідання) Володимира ЗАЇКИ

//ukurier.gov.ua/uk/articles/shlyah-do-suspilnogo-dogovoru-ne-instrument-dlya-v/p/

13.03.2013 Микола Мельник. Конвертаційна Асамблея?

07.12.2012 Томас Маркерт. Схоже, завдання Конституційної Асамблеї - затверджувати ідеї Банкової 

06.12.2012 Марія Бровинська. Головні двері

06.12.2012 Леонід Кравчук. Конституційна Асамблея вам не швидка допомога! 

05.10.2012 Лілія Гришко. Конституційній асамблеї доручають законодавчий «мотлох» 

28.09.2012 Виталий Червоненко. Игорь Колиушко. Конституционная ассамблея по вызову 

25.09.2012 Елена Геда. Во ВСЮ меняются

07.03.2012 Конституційна Асамблея другої свіжості