Мустафа Найєм. Нова Конституція: війна за повноваження

Україна майже три місяці живе за Конституцією 2004 року. Уже встигли забутися часи гегемонії Банкової, і поки що не згадуються парламентсько-президентські баталії за владу та повноваження зразка 2005 року.

Втім, війна ця не за горами. І, скоріш за все, почнеться вона з перерозподілу повноважень. Верховна рада вже зробила перший крок.

У розпорядженні "Української правди" опинився текст змін до Конституції, підготовлений спеціальною парламентською комісією й відправлений на експертизу до Венеціанської комісії. Згідно з документом, діючий парламент не збирається на дострокові вибори й планує працювати до жовтня 2017 року.

Формально запропоновані зміни не мають жодного правового статусу. З невідомих причин він навіть не оформлений як законопроект. Умовними авторами остаточного варіанту порівняльної таблиці називають члена фракції Партії регіонів Валерія Писаренка та члена фракції "Батьківщина" Руслана Князевича.

Поспіх у підготовці цього документу пояснюють тим, що Україна прагне виконати умови договору, який було підписано 21 лютого 2014 року з Віктором Януковичем та скріплено підписами міністрів закордонних справ Німеччини, Франції та Польщі – і таким чином вибити всі козирі в РФ під час міжнародних перемовин.

Нагадаємо, другим пунктом цієї угоди передбачалося, що "Конституційна реформа, що врівноважуватиме повноваження Президента, уряду та парламенту, буде розпочата негайно й завершена у вересні 2014 року".

Тим часом, найближче засідання Венеціанської комісії має відбутися 13 червня. Передбачається, що саме в цей день комісія надасть свої висновки щодо нового тексту Конституції.

Таким чином, з огляду на терміни та дату президентських виборів, новообраний голова держави буде поставлений перед фактом і не зможе істотно вплинути на текст нової Конституції. Навіть якщо вибори пройдуть в один тур.

Президент без повноважень

У новій Конституції повністю змінена логіка взаємовідносин між парламентом, президентом та виконавчою владою. Роль парламенту в цій трійці значно посилюється. Натомість майбутній голова держави в багатьох питаннях перетворюється в символічну фігуру.

1. Відповідно до запропонованих змін, народним депутатом та президентом країни можуть бути громадяни із судимістю.

Обмеження стосуються лише тих кандидатів, які на день виборів відбувають покарання у в'язниці за вчинення умисного особливо тяжкого злочину. При цьому ценз на проживання в Україні змінено на перебування в громадянстві України не менше останніх п'яти років перед днем виборів.

2. Змінами пропонується повністю позбавити голову держави будь-якого впливу на діяльність та кадровий склад майбутнього уряду.

У першу чергу, президента позбавляють права на висунення кандидатур міністрів оборони та закордонних справ. Натомість у президента з'явиться право внесення на розгляд парламенту кандидатур голів Служби зовнішньої розвідки та Державного бюро розслідувань.

Президент, як і раніше, вносить на розгляд ВР кандидатуру прем'єра, яку йому запропонує більшість. Втім термін, що його відведено президенту на роздуми, значно скорочується. Якщо раніше він мав п'ятнадцять днів, тепер – п'ять. При цьому, якщо він не внесе цю кандидатуру, за нього це автоматично робить голова Верховної Ради.

У подальшому президент позбавляється права зупиняти дії актів кабінету міністрів. Він може лише звернутися до Конституційного суду із пропозицією розглянути відповідність цих актів Основному закону. Але до прийняття остаточного судового рішення, сам факт звернення це не матиме ніяких наслідків.

3. Державні адміністрації пропонується перейменувати в Державні представництва, голови яких призначаються президентом України за поданням уряду.

Головна функція цих представництв полягатиме в координації діяльності місцевих органів виконавчої влади та нагляді за відповідністю актів органів місцевого самоврядування чинному законодавству. При цьому президент позбавляється права звільняти голів Державних представництв та скасовувати будь-які рішення виконавчої влади на місцях. Ці функції переходять виключно кабміну.

Таким чином, у майбутньому так звана президентська вертикаль, як така, не існуватиме.

4. Президент повністю позбавляється прямого права на утворення судів.

Його вплив на суддівську систему стає опосередкованим, він лише призначає п'ять із вісімнадцяти членів Вищої ради юстиції. Суди в країні утворюватимуться законом, який вноситься на розгляд парламенту головою держави, але за поданням Вищої ради юстиції й тільки після погодження із прем'єром.

5. Недоторканість суддів тепер повністю переходить до рук самих суддів. Якщо раніше суддю можна було затримувати або заарештовувати за рішенням парламенту, – тепер це прерогатива Вищої ради юстиції.

Дещо змінився вікові та професіональні вимоги до кандидата в судді. Зараз суддею може стати громадянин не молодше 25 і стажем роботи в галузі права не менше як три роки. Змінами до Конституції пропонується підвищити ці терміни відповідно до 35 років і п'яти років стажу.

6. Голова держави також позбавляється права на визначення процедури помилування.

Якщо раніше правила помилування встановлювались указом президента, тепер це має відбуватись згідно прийнятого парламентом законом про помилування.

Імпічмент у три кроки

Процедура усунення президента від влади істотно спрощується.

Імпічмент можуть ініціювати 150 народних депутатів, а не більшість, як це передбачено діючою Конституцією. Після цього, у разі, якщо в діях президента будуть наявні ознаки злочину, парламент простою більшістю звертається до Конституційного суду із проханням дати свої висновки. У діючій Конституції для ухвалення цього рішення потрібно 300 голосів.

Зрештою, Конституційний суд і стає кінцевою інстанцією перевірки дій президента на відповідність до закону. Нагадаємо, що згідно з діючою Конституцією справу про імпічмент має розглядати ще й Верховний суд. Остаточне рішення про усунення голови держави з посту приймається 300 голосами, а не 327-ма, як це передбачено зараз.

При цьому повноваження самого президента щодо розпуску парламенту значно звужуються.

Голова держави позбавляється права на розпуск парламенту в разі неспроможності Ради зібратись протягом тридцяти днів або сформувати коаліцію. Президент зможе достроково припинити повноваження Верховної Ради лише в одному випадку: якщо протягом шістдесяти днів після відставки кабміну не сформовано персональний склад уряду.

Крім того, президент буде позбавлений привілеї на позачерговий розгляд його законодавчих ініціатив.

Щодо парламенту, цікаво, що повністю скасована норма про обов'язкове входження народного депутата України до складу депутатської фракції політичної партії, від якої він обирався.

Окремо в Конституції описана обов'язковість персонального голосування народних депутатів: рішення парламенту приймаються шляхом голосування в спосіб, що унеможливлює голосування замість народного депутата України іншою особою.

***

У цілому, атмосфера стосунків між депутатами та головою держави відчувається навіть у тому, як прописані окремі нюанси, які не змінюються за суттю, але мають дати зрозуміти, яка саме інституція впливовіша та важливіша.

Наприклад, у діючій Конституції вказано, що в разі необхідності президент має право оголошувати військовий або надзвичайний стан при наступному підтвердженні Верховною Радою. Нова редакція Основного закону по суті нічого не змінює – лише розставляє акценти. Зокрема, тепер президент не оголошує надзвичайний або військовий стан, а звертається з відповідним проханням до парламенту.

Останні аргументи президента

Як ми вже вказували вище, висновки Венеціанської комісії можуть надійти ще до другого туру президентських виборів. Втім, наразі це лише рекомендації міжнародної інституції, які у внутрішньому правовому полі матимуть лише символічне значення.

Навіть після повернення з Венеціанської комісії запропоновані зміни до Конституції не матимуть юридичної сили, доки їх не буде оформлено як окремий законопроект.

Відповідно процедурі, ініціативу щодо внесення змін у Основний закон мають підписати 150 народних депутатів. Після цього документ буде відправлений на розгляд Конституційного суду. І вже не наступній сесії Верховної Ради, тобто восени, за нього мають проголосувати 300 народних депутатів.

Втім, у новообраного президента буде достатньо повноважень та прав, щоб зупинити процес внесення змін до Конституції. У публічній площині новий голова держави зможе апелювати до того, що його обирали з конкретними повноваженнями, і змінювати їх під час каденції не є правильним по відношенню до виборців.

А в юридичній площині в нього завжди є можливість ввести військовий або надзвичайний стан, під час яких, згідно Конституції, вносити зміни до Основного закону не дозволяється. Або достроково припинити повноваження Верховної Ради.

Але, як уже було зазначено вище, самі депутати в запропонованих змінах навіть варіант дострокових виборів навіть не розглядають. Сотні загиблих та поранених внаслідок дій саме цього парламенту звелися до двох строк про проведення наступних парламентських виборів в останню неділю жовтня 2017 року.

Єдине, чим можуть втішитись пересічні громадяни – це обіцянка двох основних лідерів президентської кампанії, що дострокові парламентські вибори пройдуть уже восени цього року.

Це обіцяв і Петро Порошенко, і Юлія Тимошенко.

Мустафа Найєм, 19 травня 2014 року, УП

http://www.pravda.com.ua/articles/2014/05/19/7025730/

Сергей Рахманин. Новая Конституция. Эскиз неизвестного автора 

Майлис Репс. Украине необходимо провести политическую реформу 

Татьяна Урбанская. Конституционная реформа: из крайности в крайность 

Віктор Колісник. Перспективи удосконалення державно-територіального устрою України: відновлення унітаризму чи перехід до федералізму? 

Юрій Дерев’янко. Децентралізація збереже Україну 

Юрий Ганущак. Децентрализация: окно политических возможностей недолго будет открыто 

Анатолий Барабаш. Спасти страну от самоуправления 

Василь Расевич. Федералізація: виклики і ризики

http://www.kostyor.ru/archives/3-12/besedka.php

Віктор Янукович: подорож в минуле

"Не варто вигадувати новий конституційний велосипед або повертатися до старої моделі влади, від якої абсолютна більшість політичних сил відмовилась у 2004 році. Це - нереально. Спробу скасувати політреформу більша частина суспільства розцінить як повернення до епохи тоталітаризму і ніколи не дозволить піти на це. Тому потрібно довести до логічного завершення вже розпочату конституційну реформу, а не видумувати ідеальну систему влади, якої у природі просто не існує".

Так у 2007 році говорив Віктор Янукович, наляканий розпуском парламенту. Пройшло трішки більше трьох років і думка лідера Партії регіонів змінилась на протилежну. Осівши на Банковій, Янукович включив машину часу. Сьогодні країна рушить у зворотному Конституційному та політичному напрямку.

Розгляд подання до Конституційного суду від 252 народних депутатів почався у четвер, 23 вересня 2010 року, о десятій годині ранку і транслюється у прямому ефірі Першого національного каналу. Останнього разу країна спостерігала відкрите судове засідання під час розгляду справи про фальсифікацію виборів президента 2004 року.

І що символічно, деякі актори вистави чотирьохрічної давнини залишились грати ключову роль і в процесі скасування політреформи.

Олена Лукаш, яка чотири роки тому захищала інтереси Віктора Януковича у Верховному суді, тепер буде представляти його у Конституційному суді. До речі особисто для самої Лукаш слово "політреформа" повинна була б мати досить негативний присмак: в день схвалення змін до Конституції Верховна рада під час рейтингового голосування провалила її кандидатуру на посаду члена ЦВК.

Ще один символічний персонаж розгляду справи про скасування політреформи - Андрій Портнов. В далекому 2004 році Андрій Портнов допомагав своїй колезі Олені Лукаш вибудовувати юридичну позицію в суді проти Віктора Ющенка. Його ніхто не бачив, але всі про це знали.

Зараз, як і шість років тому, Портнов присутній в залі суду невидимою тінню. Він допомагав Лукаш у підготовці аргументів і його ж називають головним ідеологом подальших кроків після скасування політреформи.

Ще однією тінню Портнова буде... голос, який супроводжуватиме розгляд справи в прямому ефірі. Коментатором скасування політреформи буде народний депутат, член так званої "групи Портнова" - Володимир Пилипенко.

За задумом розгляд справи у відкритому режимі триватиме не більше одного робочого дня. За попередніми планами вже у четвер до вечора, максимум - в п'ятницю по обіді судді мають звершити відкриту частину засідання і приступити до обговорення у закритому режимі.

Під час розгляду судді можуть направляти запити на висловлювання своєї думки відомим правознавцям. Як правило запрошення направляються в головні юридичні ВНЗ та академічні заклади країни. Скільки триватиме закрита частина розгляду, поки що ніхто не прогнозує.

ЩО РОЗГЛЯДАЄТЬСЯ

8 грудня 2004 року під час так званого пакетного голосування за внесення змін в Конституцію України проголосувало 402 народні депутати. За минулі роки під вимогами до Конституційного суду визнати політреформу 2004 року такою, що не відповідає нормам Конституції, підписались у загальній кількості 401 народний депутат.

Всього до суду було направлено три подання з подібною вимогою.

Першими до КС ще у вересні 2006 року зверталися 47 народних депутатів НУНС. Свою позицію вони виклали на трьох аркушах паперу.

Їх головним аргументом щодо визнання неконституційною політреформу полягав в тому, що згідно із законом, Конституційний суд не має права ревізії політреформи 2004 року. Таким чином, вважали народні депутати, закон №2222 про політреформу обмежував права Конституційного суду і мав бути скасований.

ПОДАННЯ-ФАНТОМ ВІД ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО

Вважається, що після подання НУНС у 2006 році Конституційний суд більше не отримував інших звернень з приводу скасування політичної реформи. Втім насправді такий інцидент мав місце. Але інформація про цей випадок загубилась під час розпалу політичної кризи 2007 року.

Нагадаємо, 2 квітня 2007 року Віктор Ющенко видав указ про розпуск Верховної ради. А за п'ять дів до того до Конституційного суду було направлено подання про скасування політичної реформи від 102 народних депутатів... фракції БЮТ. Що цікаво, жодних згадок про цей випадок немає ані в Інтернеті, ані в пресі тих днів. Ця подія залишилась поза дужками політичного життя країни.

Втім "Українській правді" вдалося отримати копію цього подання.

До Конституційного суду документ потрапив 28 березня 2007 року. Його готували юристи БЮТ під головування тодішнього керівника юридичного департаменту блоку Віктора Швеця.

Першою під поданням підписалася особисто Юлія Тимошенко, другим - Олександр Турчинов.

Втім треба визнати, що Юлія Тимошенко була і залишається найбільш послідовним противником політреформи. На відміну від Віктора Ющенка та Віктора Януковича вона єдина не змінювала своєї позиції з цього приводу, починаючи з 2004 року.

 

АРГУМЕНТИ ТА ПЛАГІАТ ПАРТІЇ РЕГІОНІВ

Детальний аналіз подань 2007 року від БЮТ та 2010 року від Партії регіонів наводить на думку, що юристи Партії регіонів багато що підгледіли в своїх опонентів. Деякі фрагменти документів співпадають майже дослівно.

До того ж подання "регіоналів" і ідеологічно, і за головними аргументами багато в чому тотожнє до подання БЮТ.

Стисло аргументація депутатів, які вимагають скасування політреформи, виглядає наступним чином.

Згідно з Основним законом, будь-який закон, що має на меті внесення змін до Конституції, повинен пройти попереднє підтвердження запропонованих змін Конституційним судом - так званий превентивний конституційний контроль. Отже, перед тим, як потрапити до залу засідань, законопроект №2222 про політреформу проходив аналіз у Конституційному суді і був схвалений до розгляду Верховною радою.

Але вже на стадії розгляду законопроекту № 2222 до нього були внесені додаткові зміни. З юридичної точки зору це вже був інший законодавчий акт, який знову мав би пройти конституційний контроль. Але цього не сталося - закон про політреформу був проголосований без погодження з Конституційним судом і не міг стати частиною Основного закону - Конституції.

Щодо непогоджених з Конституційним судом поправок, в законі №2222 була складена відповідна порівняльна таблиця, яка є у розпорядженні "Української правди".

Слід зазначити, що серед непогоджених з КС змін, які були внесені до закону про політреформу, є як суто формальні та незначні, так і дуже важливі та фундаментальні.

Ці зміни стосувались 14 статей Конституції, а також перехідних положень.

Що стосується незначних та формальних ознак змін, вони як правило стосуються пропущених цифр, зміни порядку знаків пунктуації тощо.

Серед значних змін є такі:

Перше. Сумісництво.

В першому варіанті закону про політреформу була пряма норма, яка говорила: "Члени Кабінету Міністрів України можуть суміщати свою посаду з мандатом народного депутата України". В кінцевому варіанті закону таке сумісництво не передбачено.

Друге. Імперативний мандат.

В початковому варіанті закону №2222 імперативний мандат для народного депутата був виписаний в більше жорсткій формі: депутат позбавлявся свого мандату не лише в разі невходження до складу фракції політичної партії, від якої обирався, а і в разі його примусового виключення керівним органом фракції.

Третє. Склад Конституційного суду.

Якби законопроект №2222 був прийнятий у незміненому варіанті, у президента було б право призначати не третину складу КС (як зараз), а половину його складу.

Четверте. Дострокове припинення

повноважень Верховної ради.

В діючому законі є норма, яка говорить, що повноваження Верховної Ради, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення президентом повноважень парламенту попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання. В першому варіанті закону цієї норми не існувало.

П'яте. Призначення та звільнення голови

Служби безпеки України.

В першій редакції політреформи у президента було право лише на внесення кандидатури голови СБУ до Верховної ради. Звільняти його Верховна мала б право самостійно. Але ця норма була змінена, і у президента з'явилось право вносити до Верховної ради як подання про призначення так і подання про звільнення з посади голови Служби безпеки України.

ЩО ДАЛІ

З огляду на склад Конституційного суду, рішення щодо політреформи вже очевидне. Троє суддів КС, яких можна умовно вважати противниками скасування закону №2222, навряд чи кардинально змінять хід остаточного голосування.

Зараз увага опозиції і влади прикута до іншого - які наслідки матиме скасування політреформи. Треба зазначити, що рішення Конституційного суду буде остаточним і обов'язковим для виконання. Зворотного процесу вже не буде.

Втім головна інтрига полягає в тому, чи означатиме рішення КС автоматичний вступ в дію старої редакції Конституції від 1996 року.

Опоненти владної команди наполягають на тому, що рішення КС про скасування політреформи означатиме лише, що потрібно повторно пройти процедуру прийняття закону №2222 з додержанням всіх норм процедури. За їхньою логікою, рішення суду зобов'язує Верховну раду лише усунути раніше допущені порушення.

В той же час Конституційний суд не може прийняти іншого рішення або давати інше тлумачення крім того, що від нього вимагається в поданні. Тобто, визнання неконституційним - а значить недіючим - закон №2222. Хоча суд має право доповнити своє рішення додатковими рекомендаціями, вимагаючи тих чи інших дій від законодавця.

Очевидно, ключовим фактором стане тлумачення рішення Конституційного суду Банковою. Але й тут все непросто.

Декларація вступу в дію старої Конституції викличе безліч конфліктів між законодавчими актами, які були прийняті після 2004 року. Рішення КС не матиме зворотної дії, а значить всі ці норми вважатимуться діючими.

В той же час невідомо що робити з такими стовпами політичного життя, як, наприклад, закон про Кабінет міністрів, який повністю суперечить старій редакції Конституції.

Але є і більш екзотичні питання. Дві головні дилеми, які постануть перед юристами банкової стосуватимуться строків повноважень Верховної ради та президента.

Рішення Конституційного суду дійсно не матиме зворотної сили, і всі акти прийняті Радою за останні чотири роки не втрачають легітимності, як і мандати народних депутатів. В той же час, в разі якщо буде вирішено, що нова Конституція втратила силу, то всі подальші події будуть регламентуватися строками і нормами, вказаними в старому варіанті Основного закону.

За її нормами, повноваження Верховної ради складають не п'ять, а чотири роки. Отже датою наступних виборів до Верховної ради є остання неділя березня 2011 року - 27 березня. А це означатиме, згідно з тією ж Конституцією, що за 120 днів до дати виборів Центрвиборчком повинен оголосити початок чергової парламентської кампанії. А це вже скоро - в листопаді 2010 року!

Чи готовий до цього Віктор Янукович? Навряд.

З виборами президента ситуація дещо краща. Але й тут треба ще подумати - чи готовий Віктор Янукович позбавити себе зайвих 4-5 місяців повноважень з осені по зиму 2015 року?

РЕФЕРЕНДУМ АБО ПАРЛАМЕНТСЬКИЙ ХАБАР

Зрештою всі ці конфліктні питання можна вирішити шляхом внесення поправок до Конституції 1996 або 2004 року. Єдине що для цього потрібно - 300 голосів, яких поки що у Віктора Януковича немає.

Джерела "Української правди" на Банковій розповідають про ймовірність збору 300 голосів під пакетне голосування за зміни в Конституції і продовження повноважень парламенту до 2015 року. З огляду на те, що із скасуванням політреформи народні депутати стають остаточно вільними, зібрати під таке рішення необхідну кількість голосів буде неважко.

Втім представники Банкової в особистих розмовах все частіше натякають на те, що "там, нагорі" думають ще про один сценарій - вирішення питання про зміни в Конституцію на всенародному референдумі. Дехто припускає, що на тому ж референдумі може бути винесено питання про продовження повноважень парламенту до 2015 року.

ЗМІНА ПОЛІТРЕФОРМИ: ЮРИДИЧНА ЧИ МОРАЛЬНА ДИЛЕМА

Україна ще не переживала таких глибинних і юридичних потрясінь, які може принести скасування політреформи. В 2004 році, коли реформа вступала в силу, у законодавця був майже рік для поступового і послідовного внесення змін до законодавчого поля. Згодом цей шанс був втрачений.

Але скасування реформи такого часу не дає в принципі. Рішення КС розглядається Банковою як миттєве повернення старої системи.

Крім того реформа 2004 року була направлена на перерозподіл владних повноважень між різними інститутами влади, що унеможливлювало масштабні та фундаментальні зловживання тим чи іншим органом. Скасування ж реформи навпаки - концентрує повноваження в одному конкретному органі влади, що може стати непереборною спокусою.

Але є в цій подорожі у політичне минуле і моральна дилема.

Справа в тому, що скасування політичної реформи повністю спотворює волю населення.

В лютому, обираючи президента країни, виборець віддавав свій голос за людину з конкретними повноваженнями, правами та обов'язками. Скасування політреформи призведе до того, що через півроку той же виборець отримає зовсім президента з зовсім іншими повноваженнями. Можливо з юридичної точки зору в цьому проблеми немає, але з точки зору відповідності отриманого результату очікування виборця це - чиста маніпуляція.

Така ж ситуація і з Верховною радою. Віддаючи свій голос за ту чи іншу партію в 2007 році, виборець не міг знати, що через три роки депутат від фракції БЮТ або Партії регіонів зможе вільно і без наслідків записатися, наприклад, до фракції "Захисників вітчизни".

Єдиним вирішенням цих моральних дилем могли б стати перехідні положення у новій Конституції. Згідно з якими її норми діятимуть після обрання наступного президента та парламенту.

Мустафа Найєм, 23 вересня 2010 року

//www.pravda.com.ua/articles/2010/09/23/5407078/

//www.volyn.com.ua/?rub=5&article=0&arch=547

08.10.2010 Віктор Янукович. Віктор Ющенко теж намагався скасувати політреформу 

06.10.2010 Віктор Ющенко. У разі перемоги на президентських виборах Юлія Тимошенко пішла б таким же шляхом, як і Віктор Янукович 

31.08.2010 Віктор Чивокуня. Віктор Янукович зіграє картами Юлії Тимошенко (Нереалізовані подання Віктора Ющенка) 

14.07.2010 Подання, яке має повернути Януковичу владу Кучми 

27.12.2005 Конституційна реформа 2004 року. Висновок Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого)

Сергей Левочкин: В принципе, все абсолютно, без исключения, политические силы стоят на том, что Конституцию нужно менять

Сергей Левочкин: Более последовательного сторонника демократии, чем Янукович, вы не найдете

"Когда ты внутри, понятно, что существуют разные по популярности решения, и их должны тянуть разные люди. Всегда есть кто-то, кто делает непопулярную работу. Всегда так было. Даже в старину при дворе всегда кто-то был "великим инквизитором" или злым гением". Это слова Сергея Левочкина в интервью "Украинской правде" двухгодичной давности.

Теперь он сам оказался внутри. Но, то ли в силу своей природной гибкости, то ли под влиянием авторитета Виктора Януковича Левочкину удается избежать роли аккумулятора негатива в окружении президента и не повторять ошибок своих предшественников. В отличие от Виктора Балоги, в спешке пытавшемся конвертировать свой статус в политические дивиденды, Левочкин старается держаться в тени. Не выпячивая свою роль, он отзывается о президенте с подчеркнутым пиететом, называя его исключительно по имени фамилии и отчеству.

Но, избегая публичности, Сергей Левочкин старательно работает над выстраиванием своего публичного имиджа. Каждую среду на Банковой проходят встречи главы администрации с журналистами и редакторами. А во время прямоэфирной записи интервью создавалось впечатление, что его больше волнует не что говорить, а как это будет выглядеть. Он старательно избегал любых острых тем, а вопрос по званию героя Степана Бандеры вообще проигнорировал.

И вопреки его собственным заверениям, очевидно также, что свое нынешнее положение он не считает вершиной политической карьеры. После назначения на пост главы администрации Сергея Левочкина вряд ли привлекут какие-либо иные должности из рук покровителей. На его пути уже была и возможность назначения главой Нацбанка при Леониде Кучме, и пост вице-спикера парламента.

Не исключено, что в глубине души воображение Сергея Левочкина будоражит судьба Дмитрия Медведева, некогда работавшего главой администрации Владимира Путина... Сергей Левочкин ждет. Ему, в отличие от многих представителей команды новой власти, это позволяет возраст.

- Сергей Владимирович, экс-президент Виктор Ющенко называл главу секретариата Виктора Балогу "сантехником". Как вы себя можете назвать?

- Ну, я могу сказать, как меня называет президент... Президент меня называет главой администрации. Мне кажется, что сейчас было бы неправильным с моей стороны анализировать, правильны или неправильны были те или иные действия бывшего президента...

Моя главная задача - организовать работу президентского офиса таким образом, чтоб она в полной мере обеспечивала выполнение конституционных полномочий главы государства.

- Вы в быту с Виктором Януковичем на каком языке общаетесь?

- Президент говорит со мной по-украински... Даже когда нет посторонних. Мне, в принципе, одинаково удобно говорить и по-русски, и по-украински. Но на службе глава государства абсолютно со всеми разговаривает на украинском языке. Может быть, за одним исключением...

- Каким?

- Ну, это секрет... Я думаю, вы догадываетесь, кто это.

- Какой график работы президента?

- Ни для кого не секрет, что у президента очень напряжённый график. Сейчас, я могу сказать, что президент работает не меньше 12-ти часов в сутки. А часто и больше 12-ти. Он начинает работать рано утром, а заканчивает поздно вечером. И я вам могу сказать, что все люди, которые работают в его офисе и в правительстве, чувствуют на себе напряжение. Но пока все справляются.

- А этот имидж жесткого, авторитарного Януковича - он искусственный или...

- Ну, вы знаете, я бы не применял тут слово "авторитарный". Руководитель должен быть авторитетным. Разница в двух буквах, но принципиально важная оценка. У человека есть авторитет, он знает, что делать на своём месте. А тем более это важно для первого лица. И то, что сегодня глава государства идёт чётко выбранным курсом, что никуда не сворачивает, - мне кажется, это делает ему честь. И свидетельством тому - поддержка граждан, которую мы видим в социологических опросах...

- ...Какой уровень поддержки у Виктора Януковича на сегодняшний день?

- Сейчас уровень его поддержки со стороны граждан превышает 60 процентов.

- А как так получилось, что, когда он пришел к власти с 45% поддержки, и каких-то особых улучшений обычные граждане пока не видят... Откуда эти 15 процентов?

- Вы знаете, как раз обычные граждане уже почувствовали конкретные изменения. Больше порядка, немножечко меньше коррупции... К власти на местах вернулись более профессиональные люди. Мне кажется, это всё создаёт благоприятный фон.

- Но при этом сейчас существует очень явное ощущение того, что в стране выстраивается некая вертикаль власти под одного человека, который будет решать всё. Вы считаете это нормально?

- Я перефразирую то, что вы сказали: не некая вертикаль, а эффективная вертикаль власти. Власть должна эффективно выполнять свою функцию служения государству и народу. Власть - это в первую очередь ответственность. И с этой точки зрения, президент Украины Виктор Фёдорович Янукович ставит очень высокие требования абсолютно ко всем, кто работает во властной команде. И поверьте мне, что если кто-то не справится по тем или иным причинам, то выводы в отношении его будут делаться самые жёсткие.

- Но подождите, в 2005 году в стране прошла политическая реформа! Вы ведь работали помощником Леонида Кучмы. У вас не создаётся ощущение, что нынешняя модель власти и та, что была в 2004-м году - одинаковые? То есть, вопреки изменениям в Конституции у нас снова президентская республика...

- Нет. Это не так. Если говорить о Конституции, то вне сомнения, конституционная модель, которая действовала во времена президента Кучмы, была более эффективной, более стройной и более сбалансированной. Она позволяла решать задачи, которые стояли перед государством и перед властью эффективнее и быстрее.

Вне сомнения, она предполагала большую концентрацию власти в одних руках. Но на том этапе, на котором находилась Украина тогда - да и, в общем-то, находится сейчас - это было оправдано. Потому что делать реформы, не имея власти в руках, крайне сложно. А что касается конституционного обеспечения деятельности власти, то естественно, оно нуждается в совершенствовании. У нас очень много несбалансированных моментов.

Что же касается команды, которая сейчас пришла к власти, то она дважды была в оппозиции: Виктор Янукович дважды был лидером оппозиции. И поверьте, что он очень хорошо прочувствовал на себе, что такое взаимоотношение власти и оппозиции!.. Поэтому более последовательного сторонника демократии, логичных, честных и эффективных правил работы оппозиции вы в государстве не найдёте.

- В администрации президента разрабатываются какие-то изменения в Конституцию?

- Эта дискуссия идёт довольно долго. Президент Виктор Фёдорович Янукович, - ещё будучи лидером оппозиции, предложил свои изменения в Конституцию. Они были опубликованы. Не секрет, что у других политических сил есть аналогичные законопроекты. Я считаю, что это абсолютно нормальный процесс. В принципе, все абсолютно, без исключения, политические силы стоят на том, что Конституцию нужно менять.

Что касается технологии принятия изменений в Конституцию, либо новой Конституции, - я глубоко убежден в том, что это может быть только продуктом общественного консенсуса. Правой и левой частей Украины, если считать за ось Днепр. Понимаете? А вот когда это делается как-то кулуарно, на этапе переломных моментов в жизни страны, то ли выборов, то ли смены главных команд...

- ...или, например, когда между собой договариваются две большие команды...

- ...например. Или смены властных команд - как это было в 2005-м году, то потом всегда возникают какие-то шероховатости, которые на практике превращаются в уже большие царапины и раны.

- Правильно ли я понимаю, что в администрации президента будут добиваться возврата президентско-парламентской модели власти?

- Я сейчас преднамеренно не хочу называть свое видение наиболее эффективной модели управления. Я хочу, чтобы не было возможности говорить, что будет продавливаться какой-то из вариантов. Потому что это предмет дискуссий.

Конституция должна сбалансировать систему власти. Она должна давать больше прав и свобод гражданам и больше возможностей для местного самоуправления. Мы должны унифицировать систему власти. У нас в одном государстве действуют три системы власти. В районах - избираются советы, там же есть главы администраций. В городах - мэры - главы горсоветов. А есть еще Киев с третьей системой власти, регулируемой законом...

- Вы сказали о децентрализации власти. А вы видите у нынешнего президента желание отказаться от вертикали администраций?

- Для президента во главе угла стоит - как бы это громко ни звучало, но с большой буквы - государство Украина. После этого долго ничего нет, а потом уже начинаются какие-то другие приоритеты. Президент уже сделал шаг, продемонстрировав, что он готов отказаться от части полномочий, когда внес в парламент закон "О судоустройстве". Он отказался от права назначения судей на административные должности. Этот законопроект - огромный шаг не только в совершенствовании судоустройства, но и в уменьшении коррупции в судах.

- А вас не смущает, что у истоков судебной реформы стоит ваш заместитель Андрей Портнов, человек, ранее состоявший в политической силе, которая создавала огромную часть проблем в судах за последние пять лет?

- Ну, знаете ли, я не соглашусь с тем, что у истоков судебной реформы стоял один человек. Это огромное количество людей, десятки специалистов, добрый десяток научных учреждений... В рабочую группу входили Андрей Портнов, Александр Лавринович, Сергей Кивалов, Елена Лукаш, академик Василий Таций и многие другие. Все лучшие юридические умы участвовали в разработке этого документа. Здесь была и оппозиция.

- А кто был из оппозиции?!

- Ну, в данном случае публично было видно, что руководство Верховного Суда Украины при поддержке оппозиции было явно против подобных изменений.

- Но помимо судебной реформы Виктор Янукович, идя на выборы, давал и другие обещания. Например, о статусе русского языка и отмене указа о присвоении Степану Бандере звания героя Украины. А сейчас мы видим, что Янукович, мягко говоря, отступил от этих позиций. Почему?

- Я бы не рассматривал эту проблему столь упрощённо. Главное из того, что обещал президент, он уже начал выполнять. Это реформы политической системы, судебная реформа, и сложнейшая экономическая реформа, реальная борьба с коррупцией... Это первые шаги к созданию благоприятного поля в гуманитарной сфере для объединения Украины - в единое гуманитарное пространство...

Кстати говоря, я не слышал ни от одного из лидеров оппозиции жёсткого, критичного и полного отрицания реформ, которые предлагаются президентом. То есть даже оппозиция понимает, что те рецепты, которые предлагаются - конечно, с определёнными оговорками, - они единственно правильные в нашей ситуации!..

- А то, что расходы на государственный аппарат не сокращены, а увеличены - этого тоже требуют реформы?

- Ну, это неправда. На самом деле, если говорить об администрации президента, то первым шагом президент сократил вдвое собственную зарплату.

- Если не секрет и не государственная тайна, какая сейчас у президента зарплата?

- Ну, конечно, это секрет. Она достаточна для того, чтобы нормально жить, но вдвое меньше, чем была. Соответственно, это повлекло сокращение зарплат и расходов на всю администрацию президента. По указу президента, мы сократили на 20 процентов штатную численность администрации президента и управления делами. Аналогичные сокращения прошли в местных государственных администрациях.

- Но расходы на парламент и Кабмин увеличились...

- Что касается расходов на парламент и Кабмин, то я допускаю, что просто пришло время делать какие-то капитальные вложения. Потому что за последние пять лет ничего не построилось и не ремонтировалось. По крайней мере, я могу говорить об офисе, в котором я работаю.

- Какие там проблемы? Туалеты не отремонтированы?

- Ну, вы знаете, проблем накопилось много. Я допускаю, что такое финансирование и подход, которые были прежде, были связаны с постоянным конфликтом предыдущей администрации с Кабинетом Министров.

Но сейчас есть необходимость в проведении незначительных капитальных вложений. Потому что всё находится в таком состоянии, что об этом уже стыдно говорить. То же самое, я предполагаю, касается и Кабинета министров.

Руководство государства летает на самолётах, которым больше 30-ти лет. А некоторым даже больше 40 лет. У них изношен ресурс. Они ремонтировались, переремонтировались, но в конечном счёте это становится уже просто небезопасно.

- Но насколько известно, прошлой властью закуплен новый самолёт...

- Да. Были сделаны существенные затраты. На малоэффективный летательный аппарат. В нём очень мало мест - всего 40 с небольшим хвостиком. Я задаю себе вопрос: как глава государства будет летать с делегацией, и куда мы будем размещать журналистский корпус, который тоже хочет сопровождать главу государства? И пока не нахожу на него ответа. Потому что 40-местный самолёт за такие деньги - это не очень эффективное решение.

Во-вторых, при дальних полетах он не очень готов к обеспечению функций, которые должен выполнять глава государства, премьер-министр и спикер парламента. У него крыло - 6 тысяч километров. То есть, чтобы долететь до Америки нам нужно будет приземляться снова в Шенноне. Для того, чтобы долететь до Пекина, то, вероятнее всего, тоже потребуется где-то дозаправка. И вот такое чудо стоит крайне дорого!

- Вы заговорили об оппозиции. Кого вы сейчас считаете оппозицией? С кем сейчас оппонирует власть?

- Вы знаете, самое сейчас важное для власти - это не начинать оппонировать, а работать и решать задачи. Власть должна оппонировать, как говорит президент Виктор Фёдорович Янукович, с бедностью, с собственной неэффективностью. А вот оппозиция существует для того, чтобы оппонировать власти. И подсказывать и указывать на то, что делается неэффективно. А мы должны на это эффективно реагировать и стараться быть лучше.

- Кто для вас, как для главы администрации президента - лидер оппозиции?

- Я считаю, в Украине сейчас нет лидера оппозиции, который способен сплотить вокруг себя всю оппозицию. Я считаю, что есть люди, которые, ну, скажем так, отходят и, в общем-то, уже не смогут консолидироваться ни в оппозиции, ни для того, чтобы когда-то стать властью. Наоборот, есть люди, которые сейчас набирают обороты, и в перспективе я вижу в них потенциал, чтобы в Украине действительно была эффективная оппозиция к действующей власти.

Ну, я не открою ни для кого секрет, что один из самых ярких людей сейчас - Арсений Яценюк. Ни для кого не будет секретом, что у Вячеслава Кириленко хороший потенциал... Есть и во второй линии ребята тоже сильные. Это и Катеринчук, и Князевич, и Владислав Каськив. Я считаю, что это люди, которые в перспективе могут серьёзно конкурировать с ведущими политиками.

- После инаугурации у Виктора Януковича были какие-то контакты с Виктором Ющенко и с Юлией Тимошенко? Или может от них были просьбы встретиться?

- Вы знаете, мне об этом ничего не известно. Я знаю, что диалог, вне сомнения, между властью и оппозицией существует. Он существует по разным каналам. На мой взгляд, он мог бы быть эффективнее. Но он неэффективен не потому, что президент сторонится оппозиции, а потому что оппозиция не очень настойчива в своём желании вести с властью диалог. Гораздо удобнее прийти на эфир и рассказать, как всё плохо и какие все плохие. И при этом не очень корректно и точно использовать статистические данные. И всех огульно обвинять. Это гораздо комфортнее и удобнее... и занимает меньше времени.

- Вы заговорили об эфирах... Сейчас, как вы знаете, в Украине непростая ситуация со свободой слова. Но стратегия власти состоит в том, чтобы обвинять журналистов в том, что они куплены оппозицией. Как вы считаете: в стране есть проблемы со свободой слова или это исключительно манипуляции оппозиции?

- Вы знаете, я скажу честно: со свободой слова всегда всё в порядке не бывает нигде. Вот вообще нигде. Я думаю, что вы со мной в этом смысле согласитесь. И то, что журналисты всё время говорят власти: "Ребята, вот это делается не так, вот здесь где-то кого-то зажимают, а там вот есть цензура"... Ну, прекрасно! Даже если это неправда, - говорите! Говорите. А наша задача как власти - реагировать и отделять зёрна от плевел: там, где есть рациональное в вашей критике, учитывать. А где нет,.. ну, сказали - и хорошо, мы пошли дальше.

- А вы помните ситуацию с венком? Скажите, что это было: рецидив исполнителя или от вас все же исходили конкретные требования не показывать?

- Вы знаете, любое событие, которое бы сейчас ни произошло в Украине, если ты скажешь словосочетание "не показывать", автоматически становится хитом. Поэтому с нашей стороны было бы крайне нелогично давать подобные команды.

В то же время, я не вижу в этом инциденте ничего такого, что нам бы хотелось скрыть. Поэтому, отвечая на ваш вопрос, я, конечно же, скажу "нет". Я думаю, что это были какие-то сигналы какого-то исполнительского уровня, которые мы отшлифовали... и всё будет в порядке.

В то же время мне кажется очень важным, чтобы у людей, которые являются четвёртой властью, где-то в сердце и в душе существовала самоцензура. И вещи, которые, скажем, можно было бы не выпячивать, не выпячивались. Вы знаете, какие-то инциденты: вот кто-то там упал на стадионе, где-то кто-то споткнулся или вот такой инцидент, который произошёл из-за сильного ветра во время визита Дмитрия Анатольевича Медведева. Это всё вещи, на которые не стоит обращать внимания. На этом не нужно акцентировать внимание.

- В СМИ была информация о том, что у вас на столе якобы лежит личное дело журналиста. Конкретно это касалось меня. Такое было или нет?

- Ты знаешь, мне кажется, что ты сам в это не очень веришь.

- Зная вас, я не допускаю такого, но информация была. И в связи с этим у меня к вам вопрос: это внутренние интриги в администрации президента?

- Я стараюсь мыслить логически. Кому это может быть выгодно? Кто у меня первый в списке? Мустафа Найем. Потому что, когда твоё дело лежит на столе у главы администрации президента, это добавляет виньеток к вашему имиджу в журналистской тусовке.

Второй - это некий человек,- тут мы ставим букву "N" - инкогнито, - которому хотелось бы создать нам с вами конфликт. Но, мне кажется, этот человек ошибся, потому что мы не один год с вами общаемся, и, я думаю, что у нас существует какой-то уровень коммуникаций, и мы можем предположить, чего друг от друга ожидать.

Ну, и третий пункт, который с течением времени мне кажется всё более вероятным - кто-то пытается делать власти такие, скажем, мелкие и шапоклячьи пакости. Выбирают яркого оппозиционного журналиста и говорят, что власть имеет на него дело... и оно лежит ... на столе. Журналисты напряглись, среда напряглась и - власти нужно оправдываться. Вот уже информационный повод. Вот уже как бы минус власти. Знаете, это как про юбку и невестку.

- Но у меня есть свои предположения. Журналисты уже давно говорят о вашем конфликте с вашим же заместителем Анной Герман, которая курирует информационную политику. Такой конфликт существует или нет?

- Нет. Я не конфликтую ни с женщинами, ни с подчинёнными.

- А вообще информационная политика администрации и власти в целом вас устраивает?

- Вы знаете, если бы я сказал, что меня что-то устраивает на сто процентов в работе администрации, я был бы плохим главой администрации. Но, в принципе, Герман Анна Николаевна уделяет очень много времени работе. Она профессионально и совестливо относится к своим обязанностям, всё принимает близко к сердцу. Она хороший специалист. И, в принципе, я доволен тем, как она работает.

- Сейчас и журналисты и оппозиция много говорят о конфликте интересов. Конкретно это касается главы СБУ Валерия Хорошковского. Я сейчас не буду касаться медийной сферы, в которой он собственник самого большого канала. Сейчас вопрос в другом: уже есть информация о возбуждении уголовного дела в связи с проигрышем Украины в Стокгольмском суде компании "РосУкрЭнерго", которая принадлежит Дмитрию Фирташу. При этом мы знаем, что господин Хорошковский и господин Фирташ состоят в неких бизнес отношениях. Вы не видите здесь конфликта интересов?

- На самом деле я считаю, что здесь есть два параллельных процесса. Первый - это, к сожалению, проигранный суд в Стокгольме, по которому Украина должна возвращать товарно-материальные ценности.

Второй параллельный процесс связан с тем, что ситуация, в которую мы попали, имеет другую составляющую: сугубо финансовую составляющую, которая требует правовой оценки. Так вот процессом, связанным с большими суммами и международной деятельностью, занимается СБУ. Я считаю, что это два параллельных процесса. И нам не надо пытаться их смешивать, находить здесь какие-то линии пересечения интересов...

Что касается возврата денег "РУЭ", то никаких денег сейчас и никакого газа Украина возвращать не собирается. Мы ждём сейчас официальных документов из Стокгольмского суда. И после этого правительство Украины будет принимать решение о тактике дальнейших действий. Я подчёркиваю: правительство Украины. Потому что речь идет о больших объёмах природного газа.

- Правильно ли я понимаю, что правовая оценка, которую собирается давать СБУ, будет касаться действий прошлой власти?

- Ну, вы знаете, это будет расследование не в отношении прошлой власти, а в отношении конкретных чиновников, которые принимали решения и привели к тому, что сейчас мы проиграли суд.

Теперь Украина, во-первых, вернёт газ, а во-вторых, я пока не знаю, есть ли, в арбитражных решениях, какие-то санкции против Украины. То есть дополнительные деньги, которые мы в результате отбора газа должны будем компенсировать. И вот это будет уже прямой финансовый ущерб, поскольку не выполнять судебное решение внутри Украины - это могли себе позволять раньше некоторые чиновники. А решение международного арбитражного суда - это прямая ответственность государства, которая ложится на всех. И если эти деньги мы должны будем платить из-за чьего-то преступного решения, то этот кто-то должен сесть в тюрьму. Мне кажется, это правильно.

- Когда вы говорите об ответственности чиновников, вы к ним относите и премьер-министра?

- Вы знаете, пусть следствие разбирается, кто к кому относится...

- А какова вообще цель нынешнего иностранного аудита деятельности прошлого правительства: найти виновных или вернуть украденные деньги?

- Ну, во-первых, правительство работает не с одной компанией. Этот аудит многоуровневый. Верхний уровень - это аудит публичных финансов. К нему привлечён и МВФ, и представители ЕС, и представители других международных финансовых институций. Второй уровень - это аудит монополий. Здесь участвуют крупные аудиторские компании в рамках ежегодных контрактов.

Кроме того, сейчас правительство в стадии подписания контракта с крупной аудиторской компанией, если я не ошибаюсь, на аудит "Автодора" и новых государственных банков по теме рекапитализации...

- Аудиторами станет кто-то из "четвёрки"?

- Да. Это кто-то из "четвёрки". А что касается аудита, который проводит выбранная правительством компания, то, на мой взгляд, здесь есть две составляющие. Первая - компания должна показать уровень дел в проверяемых структурах. Вывести нулевую отметку. И следующее - вне сомнения, это правовая оценка действиям в том случае, если в этом будет необходимость. Я считаю, что одним из результатов мог бы быть и возврат средств, в том случае, если будет установлено, что такие средства похищались и были вывезены с территории Украины.

По контракту, результаты аудита будут представлены правительству Украины по завершению аудита. Никаких промежуточных данных, контактов с аудиторами ни администрация президента, ни правительство Украины не ведут.

- А страна может узнать, сколько этим аудиторам будет заплачено?

- Эта сумма может быть озвучена, и она не будет секретом для парламента, поскольку она - в расходах государственного бюджета.

Единственная причина, по которой сумма не разглашается, - это условие контракта аудитора с правительством. Это нормальное требование аудиторских компаний, поскольку у них, как правило, много клиентов. И правительство Украины - один из не постоянных клиентов. И естественно, что с разными клиентами, с разными контрактами предполагаются разные суммы, скажем, стоимости часа аудиторов. И это является коммерческой тайной. И к этому надо относиться спокойно. Здесь нет никакой проблемы.

- Существует мнение, что команда новой власти недостаточно жёстко проводит реформы и со временем, когда популярность власти будет падать, реформы будут невозможны. Мы же пока не видим во власти человека, который скажет: ребята, у нас всё плохо, давайте подтянем пояса и будем идти дальше. Пока нам говорят обратное: всё хорошо, мы справляемся. Вы в этом не видите никакого противоречия?

- Давайте так: на что ушли первые сто дней президента? На формирование эффективной вертикали исполнительной власти, формирование правительства, формирование местных администраций.

И многим оппозиционерам, которые пытаются критиковать власть за то, что она не знает, что делает, могу сказать: власть пришла с моделью готовой реформы. Она была готова и прописана - подетально и поприоритетно. Но для того, чтобы ее реализовать, нужен определённый фундамент. А чтобы понять, имеем мы фундамент или не имеем, нужно было провести анализ. В каком-то месте, может быть, уже не существует нулевой отметки, может быть, там уже просто жижа, понимаете?...

Сейчас президент объявил следующий этап: создание центра по внедрению реформ, который возглавит премьер-министр. Следующий пункт - это организация центра, который будет давать постоянные сигналы на места по направлениям реформ. Реформа - это не волшебная палочка, прикасающаяся к тыкве. Тыква не превратится в карету. Реформы - это конкретные люди и конкретные исполнители.

И ещё один важный момент, который я хотел бы подчеркнуть: центром, сердцем реформ является президент. Человек, который всё время дает мощные сигналы на все уровни о том, что реформа - это самое серьёзное из того, что должна делать власть.

И вне сомнения, в этой власти никто не будет сомневаться: рейтинг или реформа? Здесь есть однозначная позиция президента. Будет сделано всё для того, чтобы реформы, с которыми он шёл на выборы, которые сейчас созданы, начинали реализовываться абсолютно по всем приоритетам.

- Сергей Владимирович, люди, которые пришли сейчас к власти - я имею в виду Кабмин, в большинстве своем - это люди уже давно устаревшие в политике. Вам не удивительно, что люди, которые выросли совсем в другой системе координат, должны внедрять новые реформы в стране?

- Ну, я, во-первых, не согласен с этой оценкой, потому что молодость или старость - это не биологическая категория. Вы знаете, у нас такого молодого человека, как президент, ещё нужно поискать! - столько огня в душе. И поверьте, что и премьер-министр, и другие люди с седыми челами - в душе молодые люди, заряженные на изменения, и искренне желающие что-то поменять к лучшему и оставить за собой какой-то яркий след.

А что касается вашего второго вопроса, то существует новая программа президента о формировании президентского кадрового резерва. В ближайшее время будет опубликовано соответствующее распоряжение, по которому будет создаваться кадровый резерв. Он будет приглашать молодых людей...

- В том числе и из оппозиции?

- Ну, естественно! Молодых людей, которые хотят заниматься внедрением реформ. Как в Киеве, так и в областях. Это новая инициатива Виктора Януковича. Вы увидите мощное ядро новых молодых и думающих людей, которые будут заниматься внедрением реформ! И кризис в большой степени сыграл на руку власти: люди, имеющие опыт проектного менеджмента и работы в бизнесе, сейчас могут на какое-то время отвлечься от него и уделить время государственной работе.

- Сейчас вы фактически достигли некой вершины в своей карьере. Какие у вас личные планы на будущее?

- Я категорически против слов "вершина в карьере". Я благодарен президенту за то, что меня пригласил работать в свою команду. Мне нравится то, что мы сейчас делаем. И сейчас всё свое время я отдаю этой работе. И я не думаю о том, что будет завтра.

Мустафа Найем, 22 июня 2010 г.

//www.pravda.com.ua/articles/2010/06/22/5162750/