Виктор Ющенко. Новая Конституция Украины - это наш общий шаг в будущее!

Обращаюсь к моим соотечественникам во время больших вызовов, которые встали перед Украиной. Мы переживаем экономический кризис, который угрожает стабильности и дальнейшему развитию нашей страны. Мы переживаем кризис политический, который несет опасность потери демократических завоеваний последних пяти лет.

Когда весь мир целенаправленно противодействует финансово-экономическому кризису, наше правительство так и не смогло выработать антикризисный план, направив всю энергию на политические аферы. Раскол и постоянные раздоры в парламенте только ухудшают ситуацию.

Нереальный государственный бюджет стал источником нестабильного валютного курса и роста цен. Это поставило под угрозу предоставление нашей стране международной помощи. К потере доверия к Украине приводит и непрозрачность действий правительства и утаивание реальных экономических показателей.

Безработица, инфляция, злоупотребление государственными средствами, банкротство предприятий, газовый кризис и, наконец, потенциальный бюджетный коллапс — все это свидетельство того, насколько непрофессионально правительство и политическая элита руководят экономикой страны.

Но какой бы напряженной не была бы наша экономическая ситуация, выход из кризиса есть. Он заключается в четких, последовательных шагах, сделать которые я неоднократно призывал правительство и правящую коалицию.

Во-первых, необходимо немедленно внести поправки в нынешний бюджет, сделать его более реалистичным. Мы должны найти средства для выполнения наших социальных обязательств и в то же время сократить лишние расходы на правительство. Надеюсь, что сессия Верховной Рады, которая соберется на этой неделе, сделает этот первый шаг.

Во-вторых, я на протяжении долгого времени обращал внимание на непрозрачный характер газовых переговоров, нездоровую ситуацию вокруг компании «Нафтогаз України». Должны разрешить проблемы путем покрытия дефицита внутри НГУ и пересмотра контрактов с «Газпромом». На прошлой неделе в этом направлении были сделаны первые шаги. Надеюсь, что мы сможем изменить ситуацию таким образом, чтобы иметь возможность планировать выполнение наших обязательств перед «Газпромом» и в то же время не разрушить хрупкое равновесие в графиках уплаты нашего правительства.

В-третьих, меры, предпринятые мною относительно стабилизации банковской сферы, дали результаты. Теперь надо следовать такой же политике на протяжении следующих месяцев, чтобы возвратить доверие к банковскому сектору.

Это чисто экономические меры. Однако, тщательно проанализировав ситуацию, приходим к выводу: чтобы преодолеть нынешний кризис и предотвратить будущие, в первую очередь необходимо решить наши политические проблемы.

Их источником считаю в первую очередь ошибочные изменения к Конституции, принятые в 2004 году. Они вызвали несогласованность полномочий и ответственности различных ветвей власти, в частности, частичное дублирование функций исполнительной власти. Непомерные полномочия получил парламент, который меняет свой политический курс, как флюгер, и заботится только о собственных интересах.

Из-за введения системы закрытых списков на выборах в парламент была потеряна непосредственная связь между законодателями и избирателями. Такие списки сверх меры увеличили роль партийных вождей, а сами партии превратились в инструменты удовлетворения личных амбиций их лидеров.

Из-за этого в парламенте проходят бесконечные раздоры вместо сотрудничества во имя защиты национальных интересов. К тому же депутатская неприкосновенность фактически ликвидировала подотчетность парламентариев избирателям, приведя к неравноправию членов общества. В результате имеем парламент, в котором отсутствуют честь и профессионализм, а уважение к законодателям со стороны людей сошло на нет.

Нынешняя система государственного управления препятствует нам двигаться вперед и решать серьезные экономические проблемы. Чтобы успешно идти в будущее, надо навести порядок в нашем доме путем проведения правительственной реформы.

Я обеспокоен и разочарован тем, что Премьер-министр и лидер оппозиции не помогли решить эту сложную задачу. Наоборот, в тайне разработанная ими Конституция стала вопиющей попыткой узурпировать власть и еще больше обострила ситуацию в стране.

Конституция Тимошенко — Януковича преследовала цель лишить украинцев права выбирать своего президента и еще больше ослабить подотчетность лидеров перед народом. Их проект закреплял и далее двойные стандарты депутатской неприкосновенности, а также предусматривал ущемление свободы слова. Все эти «нововведения» означали попрание прав и свобод граждан, лишение их возможности влиять на правительство и парламент.

Такие «поправки» также засвидетельствовали о том, что бютовско-региональные коалицианты на самом деле не были заинтересованы в оздоровлении экономического положения. В ходе их переговоров ни разу не была затронута экономическая тематика. Их привлекала только одна цель — разделить власть между Тимошенко и Януковичем и задержать ее в своих руках на долгие годы путем подавления демократии.

Перекроенная заговорщиками Конституция красноречиво продемонстрировала, каким образом они желали руководить страной. Украина в их видении — это олигархическая система, в которой превыше всего собственная выгода и интересы. Убежден, что каждый украинец помешает этим планам. Я помешаю этому антиконституционному перевороту.

Обновленная Конституция должна стать Основным Законом свободного, справедливого и защищенного общества, в котором господствует право и демократия. Нам нужна Конституция, которая будет основываться на таких принципах:

Лидеры должны быть подотчетны народу через прямые выборы. Предложенная мной Конституция сохранит за вами священное право определять будущее Украины при помощи прямых выборов Президента и введение системы открытых избирательных списков. Открытые списки предоставят гражданам право выбирать именно лиц, которых они хотят видеть в Верховной Раде, а также и самим баллотироваться в парламент.

Верховная Рада должна быть двухпалатной. Наш нынешний парламент разъединен и малоэффективен. Эту проблему предлагаю решить посредством сокращения количества депутатов и введения Верхней палаты с прямым представительством от регионов. Двухпалатный парламент поможет сбалансировать общенациональные и местные интересы, углубить представительную демократию и поднять на новый уровень законодательную деятельность.

Следует отменить депутатскую неприкосновенность. Каждый должен быть ответственным перед законом. Несправедливо, когда политики имеют отдельные законы, отличные от законов, которые действуют для других украинцев. Моя Конституция отменяет двойные стандарты парламентской неприкосновенности. Те, кто создают законы, будут также их выполнять. Таким образом, мы обеспечим единые правила игры для всех.

Конституция Украины должна обеспечивать реальную гарантию прав и свобод граждан, их социальную защиту. Одна из неотложных наших задач — переориентация правоохранительных органов с защиты интересов власти на защиту прав гражданина, и лишение обвинительного уклона досудебного следствия. Согласно обновленной Конституции каждый сможет защитить свои права, в частности, обжаловать неконституционный закон в Конституционном Суде.

Конституция должна отвечать европейским стандартам. Основания для ограничений свободы политической деятельности должны определяться только Основным Законом Украины. Насилие не может быть средством отстаивания политических интересов; деятельность политических партий должна основываться на свободной конкуренции, уважении к демократическим ценностям. В Украине должно признаваться право на оппозиционную деятельность.

В заключение, любое изменение к Конституции должно быть открыто и прозрачно, разработано и принято по согласованию с народом. Это является фундаментальным принципом демократии, которого нужно постоянно придерживаться.

Новая рациональная Конституция, основанная на этих принципах, даст нам возможность эффективно преодолевать будущие экономические вызовы благодаря единству и действенности. Новая Конституция — это следующий большой шаг к справедливой и богатой Украине.

Ради достижения этой цели все мы должны сплотиться и в первую очередь думать о народе. В наших личных стремлениях мы все индивидуалисты. Когда же речь идет об экономическом и политическом развитии Украины, должны помнить, что мы — одна нация.

Призываю всех украинцев вместе со мной сделать решающий шаг к демократической, стабильной, богатой европейской Украине.

Несмотря на сегодняшние трудности, мы должны уже сейчас заботиться о будущем. Важно помнить не только о том, где мы есть, но и о том, в каком направлении мы двигаемся.

Украина — прекрасная страна. Мы пережили трудные времена в прошлом, переживаем сложный период и ныне, однако наш дух всегда был стойким. Мы и в дальнейшем настойчиво будем идти к цели.

Наш путь не будет легким. Но если мы объединимся и отбросим наши споры, если каждый на своем месте будет работать для Украины, мы непременно осуществим свои стремления. Убежден, нам это под силу.

Приглашаю и вас сделать Большой Следующий Шаг к справедливой и богатой Украине.

Виктор Ющенко, Президент Украины

«День» №108, 26 июня 2009 г.

//www.day.kiev.ua/276120/

26.03.2012 Виктор Медведчук. Нам необходима новая конституция, новая политическая система 

28.01.2011 Юлія Тимошенко. Вираз «НОВА КОНСТИТУЦІЯ» має бути вказаний лише великими літерами 

27.08.2010 Юлія Тимошенко. Чому я кажу про нову Конституцію? 

22.09.2008 Анатолій Гриценко. Я за сильного Президента, який би очолював уряд

23.08.2008 Віктор Ющенко. Україні потрібна Конституція національного творення 

01.03.2008 Євген Захаров. Нова Конституція - hie et nunc! 

05.08.2007 Юрій Луценко. Конституційна асамблея і всенародний референдум мають припинити хаос і двовладдя в країні 

30.06.2007 Віктор Янукович. Свобода, злагода, компроміс, або Яка Конституція потрібна Україні 

30.06.2007 Юлия Тимошенко. Новая Конституция Украины: от паритета силы к приоритету прав 

30.06.2007 Ігор Пукшин. Конституція України: рішення буде всенародним 

30.06.2007 Сергій Рахманін. Здоровенька была, Конституция! 

23.06.2007 Фішка Конституції «від Луценка» - право голосувати з 16 років 

30.11.2006 Віктор Ющенко. Конституція веде до узурпації влади урядом 

11.10.2006 Юлія Тимошенко. Країні потрібна нова Конституція

//newzz.in.ua/main/1148837201-timoshenko-janukovichem-legko-upravljat.-on-ne.html 

Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія). Думка щодо проекту Закону України Про внесення змін до Конституції (витяг) 2009

ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ ЗА ДЕМОКРАТІЮ ЧЕРЕЗ ПРАВО

(Венеціанська комісія)

ВИСНОВОК

ЩОДО ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ

ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ

(Витяг)

Представлено ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ

Прийнято Венеціанською комісією

на її 79-му Пленарному засіданні

(Венеція, 12-13 червня 2009 року)

Неофіційний переклад inozmi.glavred.info

Стаття 3

9. Ця стаття передбачає чіткішу ієрархію адміністративно-територіальних одиниць трьох рівнів: муніципальних (громада), районних (район) і регіональних (область) одиниць. Громада стає інституцією, що може базуватися на різних видах поселень (стаття 3 (3) і її більше не можна буде плутати з поселенням як таким (як це має місце в теперішній Конституції і в законі «Про місцеве самоврядування» 1997 року).

1. Ці положення принесуть позитивні зміни. Однак вони можуть створити проблему для Києва (і Севастополя), адже проект змін до Конституції не дає конституційного підґрунтя для особливого статусу столиці (чи інших міст).

2. Натомість проект змін передбачає можливість через закон присвоїти статус області чи району деяким містам в залежності від кількості мешканців (стаття 3 (4)).

Автономна Республіка Крим розглядається як одиниця обласного рівня (стаття 3 (3), як це вже має місце, відповідно до діючих положень Конституції. Те саме стосується Києва, згідно зі статтею 86 (3) і з перехідними положеннями.

У статті 3 (2) проекту змін лише зазначається, що Київ – столиця України, у той час як теперішня Конституція передбачає особливий статус для Києва і Севастополя (стаття 133 (3)).

Стаття 3 (5) проекту змін передає повноваження з визначення територіальної структури законодавчому органу. Це може спростити упорядкування територіальної організації України завдяки більшій компетенції законодавчої влади в зміні кордонів і кількості одиниць кожної з категорій, перерахованих в статті 3 (3). Це підтверджується тим фактом, що на відміну від теперішньої Конституції, проект змін не містить списку областей. Це тягне за собою основний наслідок: існування областей не гарантується та існуючі області можуть скасовуватися.

Перехідне положення 10, що робить неможливим «скасування» існуючих областей протягом п’ятирічного терміну з дня набуття чинності новою Конституцією – це чітко допускає можливість їхнього скасування після цього перехідного періоду.

Стаття 12

13. Положення щодо громадянства було перенесено до розділу загальних принципів. Положення про те, що громадянин України не бути висланий чи виданий іншій державі може призвести до проблем у зв’язку з міжнародними зобов’язаннями України на основі Римського статуту. Чимало конституцій були змінені для того, щоб вони відповідали вимогам міжнародного права в цьому контексті.

Стаття 16

14. Згідно з новим положенням в статті 16 (1), «право власності не повинно використовуватися на шкоду прав, свобод і гідності людини, інтересів суспільства, не повинно погіршувати екологічну ситуацію і природні якості». Запропоноване положення передбачає законодавчі зміни, що підтверджуватимуть обмеження на використання права власності. Однак, враховуючи безпосередній дію Конституції (стаття 9 (2)), це положення може призвести до юридичної невизначеності. Тому рекомендується, щоб в ньому було посилання на чіткішу норму шляхом звичайного закону.

Стаття 18

15. Згідно зі статтею 18 (1), «держава гарантує свободу політичної активності, яка не забороняється Конституцією України». На відміну від діючої Конституції (стаття 15), посилання на заборони в законі було вилучено. Як було зазначено у висновках Комісії щодо проекту змін до Конституції за редакцією Шаповала, це дуже чітко усуватиме можливість для зловживання положенням як конституційним повноваженням для подальших обмежень політичної діяльності. З іншого боку, потрібно визнати, що правові норми щодо політичних партій завжди будуть необхідними. Нове формулювання не повинно хибно тлумачитися.

18. Список прав, які можуть обмежуватися у випадку надзвичайних ситуацій видається надмірно довгим. Статус соціальних гарантій не було чітко визначено. Завданням конституційного прецедентного права буде подальше висвітлення гарантій і їхня інтерпретація таким чином, щоб вони мали не лише теоретичну вартість, а й ефективно застосовувалися на практиці.

Стаття 25

19. Стаття 25 передбачає, що «сутність і обсяг існуючих прав і свобод не повинні обмежуватися при прийнятті нових законів»… Цей беззаперечний пункт, що також міститься в теперішній Конституції, може викликати проблеми, якщо потрібні будуть закони для подолання суперечностей у правах громадянина, і прийняття рішень буде можливим лише на основі компромісу.

Стаття 33

25. Стаття 33 регулює гарантії прав людини для іноземців, але ані не забезпечує мінімальної конституційної гарантії, ані створює рамок для можливих правових обмежень. Проект змін Шаповала був чіткішим стосовно цього, адже в ньому передбачалося, що права людини для іноземців можуть «обмежуватися законом лише з метою захисту національної безпеки чи територіальної цілісності».

Стаття 78

40. У статті 78 зазначається, що – на відміну від теперішньої версії Конституції, де це передбачається лише для окремих розділів – всі поправки до Конституції можуть вноситися виключно шляхом референдуму. Практичність такого обмеження сумнівна. Досвід інших конституційних систем показує, що незначні зміни в Конституції – складова частина щоденного політичного життя. Наприклад, Конституція Німеччини змінювалася більше 50 разів протягом 60 років свого існування. Лише деякі з цих змін були фундаментальними. З іншого боку, положення щодо того, що зміна території і передача верховної влади можливі лише шляхом референдуму, можна знайти у багатьох європейських конституціях.

Венеційська Комісія кілька разів зверталася до теми референдуму. Нещодавно вона підсумувала свою точку зору у висновках щодо фінської конституції. Розширення можливостей для проведення референдумів чи запровадження обов’язкового значення їх чи народних ініціатив – це політичний вибір. Однак це слизький шлях. У випадку негативного досвіду чи навіть зловживання таким інструментом, як референдум, дуже важко відмовитися від механізмів, запропонованих людям шляхом цієї специфічної форми прямої демократії. Політики і політичні партії зіткнуться з серйозними труднощами, пояснюючи таку відмову. Тому будь-яке розширення питань, що вирішуються шляхом референдуму, вимагає особливої обережності.

Збільшення кількості референдумів і зменшення необхідних лімітів може бути небезпечним і може підірвати традиційне функціонування представницької демократії. Попередній досвід в Україні та інших країнах СНД дає ще одну підставу для обережного підходу.

Стаття 81

46. Законопроект щодо питань, які входять до сфер, що регулюються законом, може бути представлений у Верховній Раді України народною ініціативою, за підтримки не менше ніж 100 тис. громадян України, що мають право голосу. Це справжня законодавча народна ініціатива, яка можлива щодо питань, які входять до компетенції законодавчої гілки влади. Це традиційне рішення для визначення простору для народної ініціативи. Але необхідна кількість підписів громадян для цієї ініціативи надзвичайно мала.

Загальні зауваження до розділу про Національну асамблею

48. Законопроект пропонує запровадження двопалатної системи. Це політичний вибір, який має і переваги, і недоліки. З огляду на те, що територіальна структура Україна не базується на федеральних чи регіональних принципах, двопалатна система – не природній вибір для неї. Тим не менше навіть у випадку унітарної системи вона може покращити територіальне представництво і, завдяки тривалішому терміну, на який обираються депутати в парламент, посилити спадкоємність. З іншого боку, двопалатна система ускладнює правові і бюджетні процеси та може створити нові підстав для виникнення політичних глухих кутів.

Стаття 86

51. Що стосується складу парламенту, у проекті змін пропонується, що всі регіональні одиниці матимуть однакову кількість представників, незважаючи на серйозні демографічні невідповідності між територіальними одиницями (наприклад 4,6 млн. мешканців проживають у Донецькій області; а в Чернівецькій області – 900 тис.). На практиці це призвело б до суттєвої нерівності між виборцями (вагою їхніх голосів) в різних регіонах.

Стаття 90

52. Стаття 90 (2-4) проекту змін містить положення про посади чи діяльність, несумісні зі статусом народного депутата чи сенатора. Надалі додаткові несумісності можуть виникнути шляхом прийняття законів. Однак бажано, щоб звичайна парламентська більшість не отримувала повноважень із створення таких несумісностей. Усі несумісності повинні визначатися на конституційному рівні.

Згідно зі статтею 97 № 11, палата депутатів призначатиме і звільнятиме уповноваженого Національної асамблеї з прав людини. Рекомендується передбачити вимогу кваліфікованої більшості для забезпечення неполітичного характеру рішень.

57. Повноваження парламенту давати назви і перейменовувати населені пункти, райони і області (№15), здається, не відповідає основним вимогам щодо захисту прав меншин.

Стаття 103

61. Право президента розпускати палату депутатів без пояснення причин вже сильно критикувалося в проекті змін Шаповала. Заяву Венеційської Комісії тут можна повторити: «Жодний з альтернативних варіантів дострокового припинення повноваження Верховної Ради – не задовільний. З огляду на те, що депутати Верховної Ради отримують свій мандат безпосередньо від виборців на певний період часу, повинні бути беззаперечні причини для дострокового припинення повноважень. Запропонована стаття 95 (1) призведе до розпуску парламенту також і у випадках, коли його можна уникнути.

Відповідно до запропонованого тексту, повноваження Верховної Ради «можуть бути достроково припинені президентом після консультацій…» Згідно з текстом, ці консультації не мають жодних специфічних наслідків. Навіть якщо спікер Верховної Ради, прем’єр-міністр і лідери парламентських фракцій проти цього, президент може розпустити Верховну Раду. Більше того, не потрібно обґрунтовувати жодних підстав для розпуску».

Стаття 107

64. У більшості конституційних систем президент має право заблокувати закон шляхом накладання вето. Тим не менше вимога щодо прийняття закону, на який президент наклав вето, двома третіми голосів палати депутатів – це дуже великий бар’єр.

Загальні зауваження

66. Законопроект насправді не вирішує питання про дуалізм виконавчої влади, що створює один з основних факторів політичної нестабільності в Україні. Теперішні повноваження президента переважно залишаться в такому ж вигляді, як зараз, і законопроект не передбачає будь-якої зміни в теперішній ситуації з паралельними урядовими і президентськими адміністративними механізмами. Натомість той факт, що президент збереже за собою право законодавчої ініціативи і президентські законопроекти, проголошені терміновими, матимуть пріоритет у парламентських дебатах, передбачає важливу роль президента і президентської адміністрації в поточних законодавчих процесах. Запровадження другої палати і простіша процедура скликання всенародних референдумів ймовірно послаблять позицію Кабінету Міністрів стосовно президента. З іншого боку, нові правила формування Кабінету Міністрів повинні зробити цей орган більш однорідним.

Стаття 112

67. Загальний опис ролі президента дуже схожий на положення діючої Конституції.

Однак частина тексту незрозуміла в англійському перекладі. Нове положення, згідно з яким президент бере участь у координації державних органів, органів місцевого самоврядування, викликає питання. Це радше повинно бути в компетенції Кабінету Міністрів.

Стаття 118

71. Згідно із новим положенням (№1), Президент здійснює політичне керівництво у сферах зовнішньої політики, оборони і національної безпеки, а Кабінет Міністрів відповідає за «здійснення зовнішньої політики». Прямо ввівши у Конституцію слово «лідерство» у вищезазначених сферах, автори законопроекту мали на меті підкреслити керівну роль Президента і таким чином обмежити владу Кабінету Міністрів. Тим не менше, виникають сумніви у тому, чи така формула досить прозора. Вона не відноситься до юридичної термінології; це радше політичний опис, який на ділі може привести до неправильної інтерпретації і конфліктів.

72. Стаття 118, Пункт 5 залишає без відповіді деякі питання. Незрозуміло, що відбудеться, якщо Сенат не схвалить указ про надзвичайний стан. Застосування збройних сил можливе навіть без будь-якого схвалення іншого конституційного органу, окрім президента.

Стаття 124

74. Потрібно уточнити, які саме злочини обґрунтовують початок процедури імпічменту.

Стаття 134

81. З огляду на основні вимоги незалежності суддів, в цілому не рекомендується, щоб судді обиралися народом. Детальний розгляд суддів у даній статті незрозумілий. Стаття 142 про призначення суддів у дійсності справедливо не передбачає обрання суддів народом.

Стаття 139

84. Венеціанська комісія вже висловлювала свою думку про неприйнятність ролі парламенту в позбавленні недоторканності суддів. У Статті 139 проекту Конституції необхідність згоди Верховної Ради було змінено на згоду новоствореного Сенату. Таким чином попередньо висловлені побоювання не зникають.

85. Згідно з Параграфом 3 даної Статті Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей. Такий захист заходить занадто далеко. Суддя може отримувати захист Держави тільки за специфічних умов.

88. Нинішній законопроект пропонує нові норми у цій сфері в Статті 142. Англійський переклад ледве зрозумілий: «Суддів Верховного Суду і суддів високих спеціалізованих судів призначає Сенат в рамках рекомендацій Вищої ради юстиції, суддів інших судів про призначення і звільнення з посади Президента України Вищою радою юстиції (??) згідно з законом». Слід відзначити позитивний момент: парламент більше не втручатиметься у процедуру призначення суддів нижчих судів.

Рішення щодо суддів вищих суддів замість Верховної Ради прийматиме новостворений Сенат. Сенат також є частиною Парламенту. Чи можливо, що Сенат буде більш аполітичним, ніж Верховна Рада? Це один з головних аргументів на підтримку введення Сенату в українську систему влади. Система виборів до Сенату відрізнятиметься від системи виборів до Верховної Ради і, на думку авторів законопроекту, Сенат буде не так сильно втягнений в політичні ігри. На даний момент важко сказати, наскільки істотною буде зміна і наскільки краще вона гарантуватиме неполітичний характер призначення суддів. Все залежить від правил процедури призначення суддів, які ухвалить Сенат.

90. Небезпечним може виявитися дозвіл на звільнення судді з посади за «порушення клятви». Клятва, яку повинен виголосити суддя, не зафіксована в Конституції. Дане положення може бути використане (чи неправильно використане) для позбавлення від суддів, оскільки положення клятви, без сумніву, будуть дуже розпливчастими.

Стаття 144

91. Законопроект пропонує змінений склад Вищої ради юстиції. Нове рішення схвалюється. Рада складатиметься з шістнадцяти членів, вісім з яких призначатиме З’їзд суддів, а Президент і Сенат призначатимуть по чотири судді відповідно. Проте у законопроекті не йдеться про кваліфікацію осіб, яких призначатимуть Президент і Сенат. У пояснювальних примітках вказано, що всі члени, яких призначають Президент і Сенат, повинні бути суддями, що вийшли на пенсію. Це хороше рішення. У Статті 144 також йдеться про те, що глава Верховного Суду, Міністр юстиції і Генеральний прокурор більше не є офіційними членами ВРЮ, але можуть брати участь в пленарних засіданнях ВРЮ, на зустрічах кваліфікаційної комісії суддів і дисциплінарного комітету суддів. Таким чином структура Ради абсолютно змінюється, що гостро розкритикували європейські інститути.

94. Президент призначає Генерального прокурора з «урахуванням» (тобто зі згоди) Сенату (у нинішній час – зі згоди Верховної Ради), але звільняє одноосібно на визначених законом підставах (не Конституцією). Остання умова може послабити позицію Прокурора. Новий законопроект виключає можливість висловлення вотуму недовіри Генеральному прокурору. Таке рішення виправдане, оскільки допомагає уникнути політизації прокуратури.

Стаття 147

97. Запропонована процедура призначення суддів Конституційного Суду – аналогічна до запропонованої законопроектом Шаповала. А отже, Венеціанська комісія повторює свої попередні судження:

«Згідно з чинною Конституцією, конституційні судді суду обираються трьома способами: Президент України, Верховна Рада України і З’їзд суддів України призначають по шість суддів до Конституційного Суду України. Згідно з проектом, конституційні судді призначаються після дозволу Президента України більшістю у дві третини від загальної кількості депутатів Верховної Ради. В іншому випадку, Венеціанська комісія схвалила перехід від системи винятково прямого призначення конституційних суддів Президентом до змішаної системи, яка передбачає вибори чи призначення трьома головними гілками влади, оскільки така система більш демократична. І навпаки, відхід від цієї системи і перехід до комбінації, при якій Президент називає кандидатів, а Парламент їх обирає, – не вітається, хоч запропоноване рішення, власне, прийнятне і визнане в інших країнах. Окрім того, за нинішньої ситуації в Україні, запропонована система може легко призвести до безвихідних ситуацій, а монополія на внесення кандидатур закріплює за Президентом надзвичайно важливу роль».

Стаття 153

Загальні примітки

106. У чинній Конституції три розділи присвячено: територіальному устрою Держави (Розділ ІХ), Республіці Крим (Розділ Х) і місцевому самоврядуванню (Розділ ХІ). У законопроекті ці питання об’єднані у єдиному Розділі ІХ: «Місцеве самоврядування і територіальна структура державної влади». Наявність окремого розділу для Автономної Республіки Крим підкреслює важливість автономії і Венеціанська комісія рекомендує зберегти цей окремий Розділ. Окрім того, організація положень про Крим відрізняється від організації їх у чинній Конституції. Чинний порядок, в якому спочатку йдуть положення про Конституцію Автономної Республіки Крим, більше відповідає відповідній важливості та взаємопов’язаності положень.

107. Законопроект привносить дуже важливі зміни, вводячи чітке розмежування між місцевим самоврядуванням і державними адміністраціями на регіональному і місцевому рівні (як у Франції з 1982 року). Проте, як було зазначено вище, положення про «Державну владу», тобто децентралізовані органи державної виконаної влади і їхні відносини із органами місцевого самоврядування з’являються у Розділі ІХ. Рекомендуємо подати положення про місцеве самоврядування і про органи державної виконавчої влади, які діють на територіальному рівні (і їхні адміністрації) у двох окремих розділах, щоб уникнути плутанини між дуже різними видами органів державної влади.

Стаття 166

126. Зміни щодо Криму суттєвіші. Згідно з чинною Конституцією, тут немає місцевої державної адміністрації, а лише Представництво Президента України у Автономній Республіці Крим. Представництво – це не адміністрація. Тому було запропоновано створити структури Державної адміністрації, якої досі не існувало. Це явна ознака зменшення автономії.

127. Як правило, голова Державної адміністрації у відповідній територіальній одиниці «здійснює контроль над дотриманням Конституції, законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів територіальними відомствами міністерства, іншими центральними органами виконавчої влади і місцевими органами влади та іншими офіційними інстанціями». Іншими словами, дана стаття допускає контроль над діями місцевих органів влади (і Автономної Республіки Крим) не тільки через їхнє підпорядкування Конституції і закону, а й погодження з рішеннями уряду. Це стане великою загрозою для справжнього місцевого самоврядування, чого не можна допустити.

Розділ ХІІ – Перехідні положення

130. Дана, остання частина Конституції містить норми щодо послідовної чи непослідовної зміни існуючих державних органів, які регламентує Конституція. Рекомендується чітко постановити, що положення, яке обмежує можливість переобрання Президента впродовж двох послідовних термінів вступає в дію, незважаючи на поправку до Конституції. Дане питання викликало труднощі у багатьох нових демократіях; конституційна дискусія відбулася й в Україні. Подібних проблем можна уникнути з допомогою однозначного рішення у Розділі про Перехідні положення.

ІІІ. Висновки

136. Вимога про проведення референдуму в разі внесення поправок до Конституції несе ризик зробити Конституцію надмірно негнучкою, а розширення прямої демократії на національному рівні створює додаткові ризики для політичної стабільності. Попри те, що зміни у положенні Автономної Республіки Крим – не радикальні, вони зменшують автономію.

137. Насамкінець, Комісія відзначає, що законопроект чіткіше описує повноваження державних органів і ліквідує певні джерела напруженості у відносинах між ними. Тим не менше, незрозуміло, чи він досягає своєї цілі з припинення постійних конституційних конфліктів між головними державними органами. Законопроект підтримує напівпрезидентську систему з подвійною виконавчою владою, а сфери потенційного конфлікту між Президентом і Кабінетом Міністрів залишаються.

«Главред», 17.06.09 р.

//glavred.info/archive/2009/06/17/174501-2.html

//www.venice.coe.int/docs/2009/CDL-AD(2009)024-e.asp

02.04.2010 Указ Президента України Про ліквідацію Національної конституційної ради (Віктора Ющенка) 

02.04.2010 Указ Президента України Про ліквідацію Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого)

27.12.2009 Віктор Ющенко

Я упевнений у тому, що країна з перехідною економікою краще б долала бар'єри, якщо б у нас була президентська модель влади, як за Кучми. Не прем'єрська і парламентської більшості, а як була за Кучми.

25.08.2009 Указ Президента України Про винесення на всенародне обговорення проекту Закону України Про внесення змін до Конституції України 

26.06.2009 Віктор Ющенко. Нова Конституція України - це наш спільний крок до майбутнього! 

31.03.2009 Конституція Віктора Ющенка 

16.04.2008 Рішення Конституційного Суду України (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі) Іван Домбровський, Володимир Кампо, Ярослава Мачужак (окрема думка) 

23.02.2008 Віктор Ющенко. Україні потрібна Конституція національного творення 

20.02.2008 Перше засідання Національної конституційної ради Віктора Ющенка 

18.02.2008 Указ Президента України Про склад Національної конституційної ради 

27.12.2007 Указ Президента України Про Національну конституційну раду (положення) 

30.06.2007 Ігор Пукшин. Конституція України: рішення буде всенародним 

30.11.2006 Віктор Ющенко. Конституція веде до узурпації влади урядом 

03.06.2006 Універсал національної єдності 2006 

27.12.2005 Конституційна реформа 2004 року. Висновок Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого) 

2005-2010 Національна комісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (укази, положення, склад) 

05.10.2005 Рішення Конституційного Суду України (справа про здійснення влади народом)

The Venice Commission 20 years on

//webtv.coe.int/index.php?CategoryID=51&SubCategoryID=60

Конституція України (проект Віктора Ющенка) 2009

ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ

від 31.03.2009 р. N 4290

Про внесення змін до Конституції України

Суб'єкт законодавчої ініціативи: Президент України

Автор законодавчої ініціативи: В. А. Ющенко

//search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_03_31/JF3B600A.html
//seychas.ua/politics/2009/3/31/news/6230.htm

Повний текст документу у форматі DOC

//human-rights.unian.net/ukr/detail/190270

02.04.2010 Указ Президента України Про ліквідацію Національної конституційної ради (Віктора Ющенка) 

02.04.2010 Указ Президента України Про ліквідацію Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого)

27.12.2009 Віктор Ющенко

Я упевнений у тому, що країна з перехідною економікою краще б долала бар'єри, якщо б у нас була президентська модель влади, як за Кучми. Не прем'єрська і парламентської більшості, а як була за Кучми.

25.08.2009 Указ Президента України Про винесення на всенародне обговорення проекту Закону України Про внесення змін до Конституції України 

26.06.2009 Віктор Ющенко. Нова Конституція України - це наш спільний крок до майбутнього! 

17.06.2009 Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія). Висновок щодо Конституції Віктора Ющенка (витяг) 

16.04.2008 Рішення Конституційного Суду України (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі) Іван Домбровський, Володимир Кампо, Ярослава Мачужак (окрема думка) 

23.02.2008 Віктор Ющенко. Україні потрібна Конституція національного творення 

20.02.2008 Перше засідання Національної конституційної ради Віктора Ющенка 

18.02.2008 Указ Президента України Про склад Національної конституційної ради 

27.12.2007 Указ Президента України Про Національну конституційну раду (положення) 

30.06.2007 Ігор Пукшин. Конституція України: рішення буде всенародним 

30.11.2006 Віктор Ющенко. Конституція веде до узурпації влади урядом 

03.06.2006 Універсал національної єдності 2006 

27.12.2005 Конституційна реформа 2004 року. Висновок Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого) 

2005-2010 Національна комісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (укази, положення, склад) 

05.10.2005 Рішення Конституційного Суду України (справа про здійснення влади народом)

Віктор Ющенко. Україні потрібна Конституція національного творення

Цією публікацією я хотів би відкрити національні конституційні дебати — якнайширшу суспільну дискусію в нашій країні стосовно конституційної реформи. Основний документ держави не може бути лише справою політиків. Він має бути справжньою всенародною справою. Саме такий підхід відкриє шлях до народної Конституції єдиної політичної нації.

Чому саме зараз час для такого широкого обговорення? Це, насамперед, диктує гостра потреба виходу за межі перманентних політичних криз та конфліктів. Це визначає необхідність розвитку українського конституціоналізму у руслі європейської традиції. Потрібно перевизначити відносини держави й людини у бік пріоритетності інтересів кожного громадянина, тільки за таких умов держава насправді служитиме людям. Ідеологія нового суспільного договору і має стати конституційною платформою.

Національна конституційна традиція

Коли ми говоримо про Конституцію, маємо дати відповідь на питання: що вона означає для Ук­раїнської держави, для українських громадян. З правової точки зору, Конституція є головним правовим уставом держави. Але не менш важливим є розуміння світоглядного підґрунтя Конституції. Тільки такий Основний Закон, який відповідає природі відносин у суспільстві може бути дієвим, може на практиці впорядкувати ці відносини і спрямувати їх на розвиток нації. Конституція — це і система поглядів, мислення та бачення українського народу, його самоідентифікація та розуміння власної державності. Перші конституційні проекти своєю ціллю ставили саме закріплення права української нації на самостійну дер­жаву.

Згадаємо перший такий документ, який увійшов в історію під назвою «Конституція Пилипа Ор­лика». У «Пактах й конституції законів та вольностей Війська Запо­різького» укладених 5 квітня 1710 року П.Орлик зробив спробу запро­вадити в Україні перші паростки демокра­тичних відносин між законодавчою владою — виборною Ге­неральною радою та виконавчою — гетьманом та старшиною. Але головне в документі Орлика — це проголошення права Української держави на суверенітет, підняття українського питання на рівень європейської політики. Поява цього документа заслужено розглядається як початок історії української Конституції.

Ідеї українського конституціоналізму, започатковані Пилипом Ор­ликом, активно розвивалися і в нас­тупні століття.

Ці ідеї отримали втілення в таких проектах, як «Проект основаній устава україн­ського общества «Вольный Союз» — «Вільна спілка» Михайла Драгоманова (1884р.), «Основный закон Самостійної Ук­раїни» Миколи Міхновського (1905р.), основних державницьких документах: Третьому і Четвертому Універсалах Української Централь­ної Ради (1917 р.), Конституції української народної республіки (статуті про дер­жавний устрій, права і вольнос­ті УНР, 1918 р.), Законах Ук­раїн­ської держави про тимчасовий дер­жавний устрій України (1918 р.), Акті Соборності України від 22 січня 1919 року, проекті Основного держаного закону УНР (1920 р.). Певне значення мали й радянські конституції України, остання з яких, зазнавши докорінних змін, діяла до прийняття чинного Основного Закону України.

Істотним внеском до скарбниці українського конституціоналізму стала ухвалена Верховною Ра­дою 16 липня 1990 року Декларація про державний суверенітет України. Сама ж Конституція України була прийнята керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим всенародним референдумом 1 грудня 1991 року.

Прийняття Конституції України 28 червня 1996 року було великою подією у державному будівництві. Основний Закон незалежної Української держави став переконливим свідченням незворотнос­ті прагнень до утвердження в Ук­раїні справжнього народовладдя, демократичних засад суспільного життя. Водночас досвід підготовки, прийняття, тим більше — реа­лізації положень Конституції-1996, виявив такі проблеми, як недосконалість гарантій та захисту конституційних прав і свобод громадянина, неефективність системи стримувань та противаг, наявність певних неузгодженостей та прогалин. Ця Конституція відображала домовленості політичних еліт та гілок влади на перехідний пострадянський період розвитку України.

Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року став ще одним компромісом еліт, прикладом кулуарного конституціоналізму, а не реалізацією глибинного національного запиту та прагнень народу. Показовим є те, що цей закон був присвячений взаємовідносинам президента, парламенту та уряду і залишив поза увагою інші сфери конституційного врегулювання.

Суспільно-політична практика останніх років показала гостре політичне протистояння та слабкість конституційного врегулювання суспільних відносин, нестабільність функціонування всього дер­жавного механізму. Протягом останніх двох років ми стали свідками не тільки тривалих політичних серіалів на кшталт «коа­ліціад» та «прем’єріад», а й спроб окремих політичних суб’єктів стати вище Конституції та законів. Ці негативні явища та перманенті кризи свідчать, що політична система потребує перегляду і вдосконалення.

Конституція — для народу

Процес творення нової національної Конституції має ґрунтуватися на баченні конституційного світогляду нації, а не окремих еліт чи владних інститутів. Саме таке порозуміння — основа довгострокового планування національного розвитку, утвердження і вдосконалення державності, суспільної консолідації.

Відтак, доречним і затребуваним є системне оновлення Конституції України. На мій погляд, цей процес повинен мати кілька складових:

Перше. Посилення конституційних гарантій прав і свобод громадянина, реального забезпечення захисту цих прав і свобод, в тому числі через суд.

Друге. Розширення конституційного регулювання інститутів безпосередньої демократії.

Третє. Підвищення ефективності функціонування державного механізму.

Четверте. Реформування територіального устрою держави і місцевого самоврядування.

П’яте. Визначення зовнішнього курсу України у процесах світової і європейської інтеграції.

Сучасний погляд на Конститу­цію має базуватися на реалізації таких завдань: поглиблення прав і свобод громадянина, модернізація системи державного управління та реформування політичної системи за європейськими стандартами. Основними напрямками конституційного порядку денного мають бути: реформування виборчої та партійної систем, оптимізація організаційної структури парламенту (однопалатність чи двопалатність), вдосконалення моделі розподілу влад, забезпечення незалежності судової влади.

Нам потрібна дієздатна Конституція свобод, яка ефективно гарантуватиме права і свободи людини і громадянина.

Гарантії політичної свободи та непорушності права приватної власності є базисом громадянського суспільства. Саме перед ним дер­жава має нести відповідальність, сприяти розвитку інститутів громадянського суспільства.

Одним із дієвих механізмів має стати інститут конституційної скарги, тобто право на звернення до Конституційного суду осіб, конституційні права яких були порушені.

Для активного залучення громадян до прийняття найважливіших державних рішень має бути інститут народної законодавчої ініціативи. Згідно з ним законопроекти можуть бути внесені до розгляду Верховною Радою за ініціативою певної кількості громадян, які мають право голосу.

Доцільно визначити предмет всеукраїнського референдуму, а також встановити таку форму референдуму за народною ініціативою як «народне вето», наслідком якого може бути скасування прийнятого Верховною Радою закону або його окремих положень. Необхідно також передбачити можливість проведення всеукраїнського консультативного референдуму, тобто дорадчого опитування.

Демократія стабільності

Новий конституційний лад має закріпити загальні і обо­в’язкові для всіх суб’єктів владних відносин правила та процедури, незалежно від того, яка саме політична сила є при владі. За вибором народу можуть змінюватися політичні суб’єкти, які отримують визначені Конс­титуцією владні повноваження. Але система політичних інститутів та норм має бути непохитною для всіх політичних суб’єктів. В Україні вже звикли до основного принципу виборчої демократії, при якому влада та опозиція можуть в результаті вибору народу помінятися місцями.

Конституційна реформа має посилити засади парламентаризму в Україні. Але парламент не може виконувати роль «найвищого органу державної влади» як це було притаманно радянській моделі парламентаризму та багато в чому зберігається в нинішній організації Верховної Ради. Потрібно утверджувати європейську модель представницького органу нації, де законодавчий орган є невід’ємною частиною у системі розподілу влад та рівноправною законодавчою гілкою влади поряд з виконавчою та судовою.

Необхідно виключити й такі ситуації, коли український пар­ламент у своїй діяльності фактично підміняється коаліцією парламентських фракцій. Слід визначити статус парламентської опозиції і виписати її права (насамперед це стосується питань парламентського контролю за діяльністю органів виконавчої влади).

Потрібно розглядати різні моделі побудови національного парламенту. Тут ми маємо широке поле для конструктивних дискусій, а надто — для зважених і далекосяжних рішень. Саме вони дадуть відповідь про доцільність парламентського представництва регіонів України, посилення відповідальності при ухваленні парламентом рішень тощо.

Під час виборчих перегонів парламентські політичні сили підтримали мою вимогу скасувати необмежену депутатську недоторканність. Ми повинні нарешті виконати цю чітку вимогу людей.

Новітні конституційні традиції України багато в чому пов’язуються з президентською владою. Народнообраний президент має прямий мандат від вибор­ців, є гарантом дотримання Конституції України, територіальної цілісності та національної безпеки держави. Зважаючи на це, президент повинен мати конституційні, тобто правові інструменти впливу для запобігання порушення Конституції, ліквідації загроз для існування дер­жави чи виникнення ризиків національній безпеці.

Президент України виконує базову роль у забезпеченні функціонування всього державного механізму. Конституція має визначати статус президента України, а також його повноваження у взаємовідносинах з парламентом, урядом, іншими органами державної влади. Президент — це конституційний інститут, який гарантує, що реалізація курсу країни залишатиметься в рамках обраних державою пріоритетів та Конституції.

Зберігаючи в цілому існуючий статус Кабінету міністрів України як вищого органу в системі органів виконавчої влади, потрібно удосконалити взаємозв’язки у «трикутнику»: парламент — уряд — президент. Кабінет міністрів України формується парламентською коаліцією за результатами парламентських виборів. Треба передбачати збалансований механізм політичної відповідальності уряду за результати його діяльності. Слід врахувати, що компетенція Кабінету міністрів України тісно пов’язана з повноваженнями президента України, який має конституційно закріплені владні преференції у визначених сферах. Саме ця «конституційна геометрія» взаємовідносин «президент—уряд—парламент» має бути закріплена й в Конституції з метою забезпечення дієвого балансу повноважень та умов плідної взаємодії між парламентом, главою держави і урядом.

Нова Конституція зможе працювати, якщо в країні ефективно функціонуватиме судова система. В основу проведення судової реформи має бути закладено чіткі та прозорі принципи: доступність, незалежність, професійність. При цьому є нагальна потреба, зокрема, визначити принципи заміщення суддівських посад, відбір на які має відбуватися за реальним і відкритим конкурсом. Зараз судова система практично є обтяжливою, складною і такою, що не забезпечує належного доступу до правосуддя.

Значну увагу має бути надано охороні Конституції та конституційній стабільності. Минула практика довела необхідність забезпечення наступництва і безперерв­ності діяльності єдиного органу конституційної юрисдикції, у зв’язку з чим вважаю доречним, зокрема, при розгляді питання щодо формування складу Консти­туційного суду України передбачити часткову ротацію судів.

Конституційна реформа має створити юридичні передумови для проведення ефективної адміністративно-територіальної реформі, реформування місцевого самоврядування з метою його посилення. При цьому важливо змістити акцент у місцевому самоврядуванні на рівень громад, котрі об’єктивно виступають осередками реального народовладдя.

Доцільно визначити перелік сфер повноважень обласних дер­жавних адміністрацій, поклавши на них здійснення державного контролю на відповідній території та координацію діяльності територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади. Також слід переглянути перелік сфер повноважень обласних рад, наблизивши їх до предметів відання Автономної Республіки Крим, з урахуванням вимог Європейської хартії місцевого самоврядування. Це сприятиме системному підходу до розмежування сфер повноважень та предметів відання між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в адміністративно-територіальних одиницях одного рівня.

Водночас необхідно передбачити ефективні заходи запобігання політичному сепаратизму, спробам штучного розколу суспільства і протиставляння груп населення за етнічними, мовними та іншими ознаками.

Доцільно було б також вилучити з тексту Основного Закону положення про делегування місцевими радами повноважень органам виконавчої влади, як таке, що суперечить сутності місцевого самоврядування. З іншого боку, необхідно зберегти можливість делегування повноважень органами виконавчої влади органам місцевого самоврядування.

У зв’язку з європейською інтеграційною політикою України потрібно розглянути питання щодо врегулювання зобов’язань, які будуть взяті державою при вступі до відповідних європейських міждержавних об’єднань. Наша нова Конституція має стати також і Конституцією європейського вибору України.

Легітимність конституційного процесу

Щодо алгоритму розробки, легітимації та втілення в життя нової редакції Основного Закону України, я бачу його реалізацію наступним чином:

Найбільш прийнятним способом реформування є здійснення системного удосконалення інституційного комплексу Конституції України шляхом підготовки нової редакції Конституції.

З огляду на це завдання 27 грудня 2007 року я підписав указ «Про Національну конституційну раду» на чолі з президентом України. Національна конституційна рада здатна і повинна стати тим консолідуючим органом, у якому спільно працюватимуть і узгоджуватимуть позиції представники політичних сил, а також фахівці з конституційного права, інших галузей права і суспільних наук, відомі правозахисники і громадські діячі, представники регіонів України.

На раду покладено завдання — підготувати консолідований проект майбутньої Конституції України на основі нових концептуальних пропозицій щодо її змісту та за наслідками експертного і всенародного обговорення. Вважаю, що все українське суспільство долучиться до конче необхідної дискусії на тему конституційної реформи, яка буде відбуватися прозоро, публічно, з найширшою участю громадськості.

Хід роботи над проектом нової редакції Конституції України бачу таким:

Насамперед слід підготувати пропозиції щодо концепції основних положень проекту нової редакції Конституції України.

Друге: слід провести громадське обговорення основних положень проекту за участі відомих громадських діячів, провідних фахівців у галузі конституційного права, у сфері суспільно-політичних наук, представників правозахисних громадських організацій та інших об’єднань громадян;

Третє: потрібно узагальнити внесені під час громадського обговорення пропозиції та підготувати з їх урахуванням проект нової редакції Конституції України;

Четверте: провести експертизу проекту нової редакції Конс­титуції України насамперед Вене­ціанською комісією, іншими відповідними міжнародними органами.

П’яте: Наступним кроком має стати проходження проекту нової редакції Конституції України через Верховну Раду та винесення президентом України прийнятого проекту на затвердження всеукраїнським референдумом. Я переконаний у відповідальності парламентських політичних сил і вірю в такий розвиток подій. Разом з тим можливий і всеукраїнський конституційний референдум за народною ініціативою — у разі, якщо народні депутати не зможуть дійти згоди щодо цілісного і дієвого проекту Конституції. Я щиро сподіваюся, що цей склад Верховної Ради буде гідний високого звання представників народу і конституційною більшістю ухвалить проект Основного Закону до його винесення на референдум.

Цього разу народ стане реальним учасником конституційного процесу на всіх його ключових стадіях, і остаточне рішення щодо нової редакції Конституції України буде результатом волевиявлення суверена.

Конституція не буде писатися «під» будь-який орган влади, політичну силу чи окремі персоналії. Це було б безперспективним шляхом. Творення нової Конституції, загальнонаціональні конституційні дебати, форма прийняття та саме текст нової редакції мають сприяти становленню українського конституційного патріотизму. Український конституційний патріотизм означає лояльність демократичним процедурам та правовій системі, відданість людей громадянським та політичним нормам, дасть новий поштовх національній єдності, політичній консолідації та суспільному консенсусу.

Наголошую, що за будь-яких обставин саме український народ як єдине джерело влади в Україні має визначити конституційний лад в Україні, в тому числі шляхом прийняття Конституції України на всеукраїнському референдумі. Саме до цього нас закликає загальновідома конституційна мудрість, яка говорить, що народ є єдиним джерелом будь-якої влади, і, звертаючись до нього, можна подолати усі труднощі.

Віктор Ющенко «Дзеркало тижня» №7, 23 лютого 2008

//dt.ua/POLITICS/ukrayini_potribna_konstitutsiya_natsionalnogo_tvorennya-52906.html

02.04.2010 Указ Президента України Про ліквідацію Національної конституційної ради (Віктора Ющенка) 

02.04.2010 Указ Президента України Про ліквідацію Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого)

27.12.2009 Віктор Ющенко

Я упевнений у тому, що країна з перехідною економікою краще б долала бар'єри, якщо б у нас була президентська модель влади, як за Кучми. Не прем'єрська і парламентської більшості, а як була за Кучми.

25.08.2009 Указ Президента України Про винесення на всенародне обговорення проекту Закону України Про внесення змін до Конституції України 

26.06.2009 Віктор Ющенко. Нова Конституція України - це наш спільний крок до майбутнього! 

17.06.2009 Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія). Висновок щодо Конституції Віктора Ющенка (витяг) 

31.03.2009 Конституція Віктора Ющенка 

16.04.2008 Рішення Конституційного Суду України (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі) Іван Домбровський, Володимир Кампо, Ярослава Мачужак (окрема думка) 

20.02.2008 Перше засідання Національної конституційної ради Віктора Ющенка 

18.02.2008 Указ Президента України Про склад Національної конституційної ради 

27.12.2007 Указ Президента України Про Національну конституційну раду (положення) 

05.08.2007 Юрій Луценко. Конституційна асамблея і всенародний референдум мають припинити хаос і двовладдя в країні

30.06.2007 Ігор Пукшин. Конституція України: рішення буде всенародним 

30.11.2006 Віктор Ющенко. Конституція веде до узурпації влади урядом 

03.06.2006 Універсал національної єдності 2006 

27.12.2005 Конституційна реформа 2004 року. Висновок Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого) 

2005-2010 Національна комісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (укази, положення, склад) 

05.10.2005 Рішення Конституційного Суду України (справа про здійснення влади народом)

//yushchenkoinstitute.org/photos/view/56/

//yushchenkoinstitute.org/photos/view/187/