Юлія Тимошенко: Чому я кажу про нову Конституцію?

ПЛАН ДІЙ ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО

Звернення лідера партії "Батьківщина" до народу України в День Незалежності

Вся велика українська родино, вітаю тебе з 19-ю річницею незалежної держави Україна! Слава Україні!

Тоді, 19 років тому, у нас не було незалежних засобів масової інформації, діяли репресивні силові структури, у нас навіть не було Інтернету, щоб дізнатися, що і як відбувається в країні. Але 19 років тому кожен українець знав про невідворотність великих змін, знав, що на підході час, омріяний, вимолений у Господа. Люди відчули, що наша країна стає вільною, незалежною, у нас з вами з’являється право самостійно будувати свою державу для себе.

Ми затамували подих у той момент, коли в парламенті пролунали всім тепер відомі слова: "Верховна Рада урочисто проголошує Незалежність України та створення самостійної Української Держави - України". Це був визначальний історичний момент. У Верховну Раду занесли величезний український прапор, який був символом ствердження нашої волі.

На святому й величному місці зібралися ми сьогодні. Бо є тут, біля Тараса, щось особливе, якась така енергетика, що змушує жити, діяти і чинити правильно. Я знаю людей, які саме тут вперше заговорили українською, які саме тут, біля пам’ятника Тарасу Шевченку, відчули себе українцями. Старші покоління, мабуть, пригадують, як в радянські часи було заборонено збиратися в парку Шевченка групами, щоб не народилась якась націоналістична крамола. Бувало, на цій площі до отримання Україною Незалежності роїлося більше гебістів, ніж збиралося самих патріотів в вишиванках…

І сьогодні відроджуються старі погані традиції: представники СБУ перед нашим зібранням винюхали тут кожний кут і зараз фотографують площу секторами. Але ви прийшли, прийшли сміливо, не ховаючи обличчя. Прийшли для того, щоб відсвяткувати День Незалежності України, щоб чітко та зрозуміло висловити свою волю: Україні - бути, нікому і ніколи не зруйнувати її незалежність. Саме ваша мужність надихатиме мільйони громадян, які думають, що прийти на площу в наш час - це втратити або роботу, або бізнес, або спокій, або свободу. Але хіба зараз може бути спокій? Ми сьогодні знову мусимо твердо стати за Україну.

Дорогі друзі!

Ось вже 19 років, як українці отримали свободу. Давайте чесно дамо відповідь: за ці 19 років, коли Господь нам дав чистий аркуш - можливість будувати своє суспільство, писати свої закони, примножувати власну свободу - чи скористалися ми, українці, цим Божим даром так, як належить?

Багато чого зроблено, але… 1 грудня 1991 року на референдумі 90% людей сказали "так" Незалежності України. Сьогодні ж соціологи свідчать, що залишився тільки 51% громадян, які готові бачити свою землю вільною, які не хочуть рабства, кріпацтва, які прагнуть посісти своє гідне місце в європейській спільноті. Де ми втратили ці відсотки? Куди "поділися" ще 40% людей, які вірили в незалежність України? Чому в 1991 році лише 8% проголосували "проти", а сьогодні таких — вже 25%, як свідчать соціологи? В три рази збільшилася кількість людей, які хочуть бачити нашу землю не вільною й красивою, а знову в складі чергової імперії. Вони помилково думають, що цей полон солодкий, безвідповідальний і ситий.

Така зміна настрою є вироком всім українським Президентам, всім українським урядам, всім політичним силам та представникам провідних українських еліт. Якщо ми не зробимо висновків, не розпочнемо ефективне державотворення, то нам з вами буде соромно бачити, як далі втрачатимуть любов до України свої ж власні українські громадяни.

Багаторазово Україна за свою більш як тисячолітню історію втрачала Незалежність. Іноді навіть не втрачала, а знаходились ті, хто віддавав її у чужі руки. І в ранньому середньовіччі, і в пізньому, і за часів Козаччини, і за Центральної Ради. Прикро, що нашу Незалежність ми майже завжди губили самі. Через неспроможність національної еліти порозумітися між собою, знайти спільні шляхи. Поляни проти древлян, Київське князівство проти Чернігівського, реєстрове козацтво проти нереєстрового, Директорія проти Гетьманату, одні патріоти проти інших... Ми чомусь весь час воювали самі з собою і через це втрачали найдорожче - державу.

У давнину міжусобицями українців завжди користувалися зайди. Так само як і зараз. Бо хоч ця влада і називає себе українською, вона не є такою за своєю суттю.

Як пишуть ЗМІ, Янукович дав команду зробити на честь Дня Незалежності України 20 залпів салюту. Кожен залп присвячений головним "досягненням" нового Президента за перші 179 днів, півроку повної влади. Самий перший та потужний залп знаменує поступове, планове витравлення з душі нашого народу всього українського, що і є сутністю, іменем нашого народу в серці Господа: мова, історія, культура, традиції, віра, єдність, герої. Нам, як народу, як нації обрізають та спалюють коріння, без якого неможливо виплекати могутнє древо українського роду.

Другий залп салюту від Президента відзначає початок кінця Свободи - свободи говорити, свободи надавати суспільству правдиву інформацію, свободи віросповідання, свободи підприємництва, свободи збиратися на акції громадянської непокори, свободи жити в своїй країні ні перед ким, крім Господа, не гнучи коліна. Замість Свободи - рабство, замість віри — страх.

Всі задають питання, чому в 19-тиріччя не 19, а 20 залпів? Тому що двадцятий залп - це чайові всім, хто привів до влади Януковича: псевдо-націонал-патріотам, олігархам, тим, хто проти всіх, псевдо-месіям, псевдо-гетьманчикам, продажним писакам та глашатаям, україноненависникам. Двадцятий залп - це винагорода їм усім за все, що Янукович зробив і намітив робити далі, принижуючи Україну.

А які завдання ставить собі новий Президент? Внести зміни до Конституції і продовжити термін свого перебування при владі з 5 до 7 років. Він планує в 2012 році не проводити парламентських виборів, перенести їх на 2015 рік. І останнє: він дав завдання Конституційному Суду найближчим часом поновити Конституцію Кучми. Є окремий план для народу, який наївно вірив в доброго царя зі сходу: бідні допоможуть багатим.

Для чого ця безмежна влада? Мета "скромна" - доприватизувати країну, насамперед державні монополії, використовуючи зокрема технологію створення спільних підприємств з Російською Федерацією не без приватної "президентської" долі в нових утвореннях.

Правління Януковича може завершитися втратою будь-якої економічної, енергетичної, політичної значимості України як для світу, так і для своїх власних громадян. Президент України розчиняє свою державу в чужих інтересах на очах у 46-мільйонного народу.

Сьогодні лише одне досягнення Януковича є абсолютно беззаперечним. Йому вдалося за шість місяців побудувати сильну неподільну владу, де більше немає балансу, противаг та розумного розподілу влад. Три окремі гілки влади - судова, законодавча та виконавча - злились в суцільний безконтрольний стовбур, а скоріше у владну дубину, якою вимахує Президент. Тепер на черзі завдання поставити під повний контроль і місцеву владу, як це зроблено у Києві. Це означає повне згортання еволюційного розвитку демократичних процесів в нашій державі.

Зрозуміло, що сильна влада завжди для чогось потрібна. Для чого сьогодні Януковичу сильна влада? Для того, щоб, як мавпа з гранатою, постійно погладжувати чеку і сіяти страх серед народу та своїх безвольних васалів, та витягнути з кишені держави останнє, що залишилось. Щоб розхитувати єдність, спокій і стабільність нашої держави. Я переконана, що сильна влада мусить бути з совістю, з честю, з служінням визнаним цінностям. Тоді сильна влада має сенс, але при умові її обов’язкової підконтрольності та відповідальності. А нинішня сильна влада - це паханат з демократичним базаром на суфлерах.

Сьогодні, коли пройшов "медовий місяць", а потім - і "медові півроку" нової влади, виявилося, що і бджоли були фальшиві, і мед підроблений. Але такий "кидок" вагома частина суспільства все ж таки не проковтнула. У квітні Януковича підтримували 41% громадян, вірили і сподівалися на нього. На початок осені від таких залишилася половина.

Українці відрізняються від всіх інших народів пострадянського простору тим, що можуть вірити лідеру, підтримувати його, навіть голосувати "за", але терпіти обман, махінації, наругу над свободою, подвійні стандарти довго не будуть.

Тож нині наша надія на те, що саме народ остаточно розбереться з сутністю нової влади та винесе їй перший вирок вже на місцевих виборах. Вже є попередня оцінка суспільства: 61,5% людей вважає, що рівень корупції значно зріс. Більше 50% людей констатує, що демократія згортається, економіка падає, рівень життя різко і стрімко погіршується, соціальна захищеність множиться на нуль. Все це - відчуття суспільства.

Коли почитаєш статті авторів, які вболівають за Україну, коли продивишся форуми і коментарі небайдужих громадян, то виявляється, що всі ми добре вміємо ставити діагнози. Але й шляхи виходу потрібно окреслювати не менш надійно. Сьогодні головна мета нашого святкового зібрання - зрозуміти, як нам зупинити це замкнуте коло деградації. Я пропоную план дій з 15 чітких пунктів, які можуть бути доповнені у відкритому суспільному обговоренні.

Перший пункт цього плану, який, на мій погляд, є визначальним: змінити розпач, страх, агресію та безпорадність на тверду віру та організований опір. Нам потрібно припинити обурюватися діями Януковича та його оточення проти свободи, проти України, проти інтересів людей. Припинити шокуватися корумпованими апетитами нового Президента до державної власності. На ці емоції дарма витрачається багато сил.

Хіба ми очікували від нього чогось іншого? Можливо, ми думали, що прийшов демократ, борець за Україну і права людей? Можливо, ми на щось сподівались, а тепер розчаровані? Тому не має сенсу критикувати, скаржитися та лаятися. Давайте зразу домовимось, все що він зараз забирає у України: шельфи, землі під чужий флот, газотранспортну систему, заводи, електростанції, родовища, Межигір’я та багато іншого - повернемо державі зразу після їх зміщення. За весь цей шабаш в найближчий час вони будуть відповідати перед народом. А зараз ніякої маячні - консолідація, чіткий план дій, віра і перемога.

Друге. Всім представникам еліт, всім політикам потрібно припинити розмови і навіть натяки на від’єднання від України Галичини, або Донбасу і Криму, або Харкова чи будь-яких інших наших земель. Припинити розмірковування про те, що вони готові будувати комфортний для себе шматок України. Я можу зрозуміти, що в серцях людей, які люблять Україну, сьогодні бурлить справедливе бажання діяти, захистити хоча б частину України від українофобського політичного курсу нового Президента… Але це не може бути приводом для того, щоб нашу цілісну, єдину землю кроїти й ділити, створюючи для кожного свій окремий "рай", європейську або совєтську Україну.

Зупиніться! Україна від Луганська до Закарпаття, від Чернігова до Криму, від сходу до заходу, від півдня до півночі є єдина, цілісна, унітарна, неподільна держава. Це наш основоположний національний інтерес.

Третє. Треба припинити агресію однієї частини народу проти іншої. Припинити звинувачення, на адресу українців з Донецька, Харкова, Криму через те, що вони голосували за Януковича; чи на адресу галичан, які голосували в свій час за Ющенка. Ніхто з них не винний в тому, що зараз відбувається в країні, винні три останні продажні Президенти та їх ненаситне оточення, слабкі еліти, клани з їх ЗМІ та грошима. Давайте не шукати ворогів серед народу, не з’ясовувати, хто неосвічений, хто необізнаний, хто безвідповідальний. Давайте не ділити: де українська, а де російська Україна.

Як на сході, так і на заході України всі однаково задихаються від несправедливості, від засилля продажної бюрократії, від невчасного та необґрунтованого підвищення тарифів, від знекровлення економічного й духовного життя. На сході і на заході, на півдні і на півночі підприємці стають банкротами від податкових поборів і хабарництва царських митарів. Для всіх підприємців заготували один і той самий Податковий кодекс з гестапівською сутністю.

Ми всі - одна Україна, один народ. Випадкові люди при владі, стравлюють Донецьких з Львівськими, Луганських з Волинськими і так далі по плану, а поки вони б’ються, розсовують по кишеням залишки народного добра. Тому українці з Донецька, з Криму, з Луганська, з Дніпропетровська, з Харкова, зі Львова, з Тернополя, Івано-Франківська, з Києва і усіх інших куточків нашої рідної землі - любіть один одного, об’єднуйтесь та женіть з влади всіх, хто ускладнює вам життя, незалежно від того, яка частина України допустила чергову помилку.

Четверте. Ми з вами боролись за єдність патріотичних демократичних політичних сил, і це правильний державницький шлях. Але, що заважало об’єднатись, подати один одному руку в той момент, коли потрібно було захистити Україну від "харківських угод"? Що заважало згуртуватися, коли авторитетні в нашій державі люди створили Народний комітет захисту України, закликавши всіх патріотів, демократів, лідерів, месій сісти за круглий стіл без партійних прапорів, без назв партій і без лідерства? Сісти за один стіл і прислужитися не своїм амбіціям, а Україні? Скажімо відверто, що заважало: гординя, заздрість, боротьба за отримання на наступних парламентських виборах замість одного відсотка - двох. Вони мріяли гуртом завалити політичного конкурента, а потім розсипатись нікчемним політичним бісером.

Прийшов час припинити всі розмови про об’єднання демократів. Зараз не до пустопорожніх розмов. Всі, хто хотів об’єднатися - вже об’єдналися. Хто хотів знайти мудрість - той знайшов. Весь розбрат в демократичному таборі, який залишився, добре проплачений оточенням Януковича. Брудні гроші сьогодні множать все нові і нові "треті сили". Сьогодні їх фінансують, їм дають канали телебачення, їх оголошують конструктивними опозиціями, дають державні нагороди "За услуги", і вони відпрацьовують. Демократичний розбрат оплачений на багато років вперед.

І тому всі, хто з Україною, нікого не вмовляючи, боремося разом.

П’яте. Важливо зробити висновки з помилок. Якщо ми не очистимо наші команди, не поставимо жирну крапку на заробітчанстві в політиці, якщо ми ще раз допустимо на депутатські посади слабких, але жадібних до влади та грошей політичних "щурів", нам ніколи не виховати армію, яка якісно і гідно зможе утвердити справжні цінності та ідеали.

Якщо ми не змогли з тих чи інших причин вчасно розпізнати або вчасно видалити морально хворих членів команди, то сьогодні їх видаляє саме життя. Випробування очищують наші ряди від тих, хто прийшов заробити ще тоді на Помаранчевій революції.

Ми зобов’язані дати Україні сильну команду, яка буде дієздатною і в біді, і в радості, і у владі, і в опозиції.

Після 19-ти років Україна не має класичних ідеологічних політичних партій, вони тільки в процесі становлення, але вже маємо достатньо зріле громадянське суспільство. Я горда, що наша молодь повстала проти Табачника і його україноненависті. У мене є гордість за журналістів, які організували рух проти цензури! Вони борються і вже тим, що мужньо заявили свою позицію, перемагають.

Наше з вами шосте завдання - налагодити системну співпрацю громадянського суспільства і опозиції. Нам треба спільно знайти механізми співпраці та задіяти їх саме зараз, навчитися чути один одного, розуміти один одного і скоординовано працювати.

Добре, що на наше святкування Дня Незалежності України до пам’ятника Шевченку всі прийшли з національними прапорами. Сьомий пункт нашого спільного плану дій є таким: треба припинити поділ нашої єдиної української громади на різнобарвні партійні прапори, на креативну партійну символіку. Нам потрібно об’єднатися навколо наших вічних цінностей та символів: рідного Національного прапора, Державного герба, Українського національного гімну.

Пропоную розпочати в Україні рух ідентифікації всіх, хто сповідує наші цінності та ідеали - це рух "Два кольори" - синій і жовтий. Це маленька частинка нашого національного прапору, як символ об’єднаної та цілеспрямованої боротьби за Україну. Синьо-жовті стрічки, значки, заставки та наклейки на мобільних телефонах, комп’ютерах, прапорці на робочому місці, в авто та на будинках - це буде наша ідентифікація незгодних з несвободою, незгодних із замахом на суверенітет.

Зараз навіть діти, які також вже втомились від політичного розбрату, пов’язують собі синьо-жовті шалики і малюють фломастерами у своїх щоденниках синьо-жовті стрічки. Цей рух дасть нам можливість впізнати один одного в щоденній суєті.

А тепер про головне. Народом України тричі зроблена пуста спроба єднатись навколо облич президентів, які "профукали" свій історичний час. Ці невдалі спроби призвели до політичної апатії, зневіри, втоми від марних сподівань. І тому восьмий пункт плану дій - це усвідомлення, що досить нескінченно єднатися навколо фальшивих месій, гетьманів або хрещених батьків. Не можна, голосуючи за Президента, спиратися на його рекламні ролики та багатотомну макулатуру програм, які потім не знаходять своєї реалізації в законах.

Я хочу, щоб ми змінили цю безперспективну традицію та запропонували осмислене єднання суспільства навколо ПРОЕКТУ НОВОЇ КРАЇНИ, який нам потрібно спільно розробити.

Навіть сарай не будується без проекту. Не існує будівництв або підприємств, де б кожна деталь не була запроектована. Тому я пропоную на 19-му році Незалежності розпочати осмислене ГЕНЕРАЛЬНЕ ПРОЕКТУВАННЯ. Цей проект буде складатися з НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ та пакету ключових базових законів.

Чому я кажу про нову Конституцію? Тому що в Україні життя людини, її свобода, її безпека залежать не від правильно побудованої державної системи, розумних правил та порядків, а від ступеню жадібності, некомпетентності та безвідповідальності кожного чергового, з останніх трьох, Президента. І коли в Україні за чинної Конституції можуть народжуватися авторитарні режими, президенти-диктатори і корупціонери - це значить, що Конституція не працює. Якщо в Конституції виписані права й свободи людей, але на практиці вони не реалізовуються, це означає, що Конституція не працює.

Існує думка, що діюча Конституція України добра і в ній краще, ніж в усьому світі виписані всі права та свободи людей, просто вона не виконується. Радять знайти добрих політиків, які її виконають. Я вважаю, що ця думка утопічна. Бо, якщо є можливість не виконувати Конституцію її черговому гаранту, або навіть найдрібнішому чиновнику, значить Конституція не працює і потребує повної, комплексної переробки.

Цей законодавчий пакет "ПРОЕКТ НОВОЇ КРАЇНИ" не буде мати ніякого сенсу, якщо він буде розроблений черговою групою PR-технологів або спущений нам з неба інтернаціональними "think tank-ами" під чергові вибори.

Цей пакет законів буде мати сенс, якщо його народять у важких інтелектуальних муках українські архітектори майбутньої успішної країни в тісній співпраці з громадянським суспільством, і у Верховній Раді нового скликання при прийнятті цього узгодженого з суспільством пакету законів не поміняють жодної коми або літери. Цей пакет не може містити жодного популістського положення - тільки раціональність та ефективність.

Якщо цей ПРОЕКТ НОВОЇ КРАЇНИ ми зможемо провести через серце та розум більшості українців, дати їм цілісне та зрозуміле бачення свого майбутнього, є великий шанс на наступних парламентських виборах привести в Верховну Раду більше трьохсот депутатів, які одночасно з прийняттям пакету НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ відправлять в небуття і цю випадкову владу.

Ми починаємо цю роботу, пройдемо всі її етапи і перед наступними виборами спробуємо об’єднати суспільство навколо ПРОЕКТУ НОВОЇ КРАЇНИ, де більше не буде рабів і господарів, не буде олігархів і безправних найманих працівників. Мета - свобода, солідарність та справедливість.

Дев’яте. Нам треба побудувати систему протистояння зомбуванню народу. Сьогодні центральні канали телебачення захоплені найближчим оточенням Януковича. В їх ЗМІ немає ні слова правди, лише пропаганда проти нашої держави та обман людей. Тому до кожної оселі має увійти єдина загальноукраїнська опозиційна газета. Газета мусить стати противагою новітній пропаганді, організатором наших спільних дій.

Десятий крок - всіма засобами підтримати Комітет захисту України, який об’єднує позапартійних людей, різні партії та рухи, які хочуть координувати свої дії та відчувають відповідальність за Україну.

Одинадцяте. Ми всі докладаємо зусилля, щоб захистити молоду демократію в Україні, щоб не допустити фальшивих виборів, скасування свободи слова та взагалі свободи в усіх її проявах. Ми всіма силами зупиняємо масштабну міжнародну корупцію українського походження на кшталт "Росукренерго". В цій боротьбі ми віримо, що держави, які пройшли сотні років становлення демократії, мають спеціальну місію перед людством підтримати у нових незалежних суверенних країнах народження свободи. Ми члени Парламентської асамблеї Ради Європи і взяли на себе достатньо вагомі зобов’язання в розбудові демократії та ринкової економіки, виконання яких підлягає моніторингу.

Але наші апеляції до західних країн старої демократії та міжнародних інституцій розчиняються в подвійних стандартах та кулуарних геополітичних домовленостях за рахунок України. Пролонгація перебування на території України Чорноморського флоту проголошена внутрішньою справою України і Росії, руйнація системи судочинства вчасно не отримала адекватної оцінки Венеціанської комісії та сором’язливо називається "правовою реформою".

У нас знову вбивають чесних журналістів та нищать свободу. Україну до кінця року планують позбавити залишків енергетичної незалежності через створення спільних підприємств з Російською Федерацією всупереч ключовим інтересам України та значної частини інших держав регіону. Дивно чути у відповідь на всі ці руйнівні процеси сакраментальну фразу - в Україні все "alright!". Висновок напрошується сам: в боротьбі проти антиукраїнського, кримінального авторитаризму нам потрібно покладатись лише на власні українські сили. Бо сильна держава з ресурсами і можливостями, які працюють на народ, на нашу конкурентоздатність у світі, потрібна тільки нам.

І поки сентенція "хай сучий син, але зручний та вигідний для нас сучий син" жива та успішно перемагає, не треба проголошувати гучні слова про боротьбу за перемогу демократії в світі. Поки Янукович буде роздавати атомну галузь, високозбагачений уран, землю під Чорноморським флотом, наші родовища, газотранспортну систему і багато чого іншого, світ буде співати йому "осанну", робити з нього "перспективного демократа", а тим часом українці будуть залишатися на узбіччі світового розвитку. І тому ще раз підкреслюю, що в протистоянні режиму варто покладатись лише на власні українські сили.

Наступний пункт нашого плану дій - це консолідація всіх небайдужих людей для спільної роботи. Нам потрібно, щоб кожен, хто хоче боротись, знав, який посильний внесок у спільну справу він може зробити. Ми пропонуємо можливий варіант співпраці прямо зараз. І просимо Вас, дайте свої пропозиції щодо внеску кожного у спільну справу.

А що стосується руху опору нечесним тарифам, підвищенню пенсійного віку, репресивному Податковому кодексу, то я хочу запитати: коли настав той момент, коли з бійців і воїнів ми стали гречкосіями? Як сталося, що наш народ, на відміну від інших, боїться або лінується вийти на вулицю й сказати своє "ні" тим рішенням влади, які прямо спрямовані проти нього.

Нам по телебаченню пояснюють, що тільки маргінали збираються на мітингах, і співають один одному гімни, бо їм нема чого робити. А давайте подивимося на активність громадського суспільства у Франції. Акції проти підвищення пенсійного віку проходили протягом всього червня. Працівники громадського сектору на заклик профспілок по всій країні провели страйки проти підвищення пенсійного віку з 60 до 62 років. Страйкувало більше мільйона громадян. Не працював транспорт й освітні установи. До страйку приєдналися також працівники пошти, залізниць і аеропортів. Незважаючи на порушення пересування пасажирів по всій Європі люди вистояли та захистили свої права.

Протягом усього червня 2010 року протестували італійці, зокрема, проти планів уряду скоротити зарплати. Найбільші італійські профспілки 25 червня організували загальнонаціональний страйк - державні службовці відмовилися працювати протягом 8 годин, а італійці, задіяні у приватному секторі, страйкували чотири години. У страйку взяли участь усі області Італії.

У Німеччині в листопаді 2009 року відбулися студентські страйки і демонстрації проти освітньої реформи. Десятки тисяч молодих людей вийшли на вулиці міст аби вказати на помилки, яких політики допустилися при втіленні в життя реформ у рамках Болонського процесу. Крім того, вони вимагали скасувати плату за навчання та наполягали на наданні їм більших прав при ухваленні рішень, які стосуються їхніх університетів. Лише у Берліні в акції протесту взяли участь 12 тисяч громадян. Масові демонстрації відбулися також у Кельні, Мюнхені й Ганновері. Аби до них дослухались, студенти перекривали центральні вулиці.

Наприкінці квітня цього року у Португалії профспілками було оголошено тиждень активної страйкової боротьби. В цей час по всій країні фактично не працювали залізниці, автобусні і поромні компанії. Слідом за транспортниками призупинила роботу пошта. Відбулася навіть перша в історії країни акція протесту співробітників парламенту, через яку було скасовано пленарне засідання законодавчого органу. Головні вимоги страйкарів - не заморожувати зарплату і не приватизувати держкомпанії (залізниця, пошта).

Тільки той, хто бореться, вартий свободи та гідного життя. Тому я пропоную нагадати Януковичу, що в Україні є народ, і 7 вересня - в перший день осінньої сесії парламенту - зібратися на акцію протесту в Києві біля Верховної Ради та в кожній області біля місцевих державних адміністрацій. Мета - зупинити необґрунтоване підвищення тарифів, збільшення пенсійного віку, прийняття агресивного Податкового кодексу та терор проти малого бізнесу. Ми будемо наполягати на прийнятті закону про мораторій на підвищення тарифів та пенсійного віку, прийняття закону про спрощену систему оподаткування, закону про захист прав держави на газ, який по-рейдерськи забирає "Росукренерго".

І останній - п’ятнадцятий пункт нашого плану дій. 31 жовтня - вибори до місцевих органів влади. У нас є зброя - це виборчий бюлетень, наш голос і можливість сказати своє слово цій владі. Ми знаємо, які технології готує Янукович: сьогодні вони сприяють створенню численних партій для того, щоб остаточно заплутати людей та опанувати місцеві органи влади. Вони ввели мажоритарну систему виборів не для того, щоб кожен знав свого депутата в обличчя, а для того, щоб за кожним мажоритарним округом закріпити "грошові мішки" та забезпечити їх адмінресурсом. Янукович розраховує створити з мажоритарних депутатів біомасу, яка голосує по команді, не задаючи зайвих запитань, і за це вирішує свої бізнес питання.

Важливо не дати увірватися діючому владному угрупуванню в серце України, в місцеві громади. Це отрута, яку потім буде неможливо звідти прибрати. Місцеві ради ухвалюють рішення про підвищення тарифів, про розподіл бюджетних грошей, про роздачу земель. У громад заберуть останнє. І тому - всі на місцеві вибори! Жодного голосу за Партію регіонів, їх політичних коаліційних сателітів та їх мажоритарників, навіть якщо вони Вас засиплють грошима. Будуємо той щит, який захистить місцеві громади від вторгнення криміналітету.

Боротьба не буде легкою. Маємо готуватися до напруженої тривалої роботи, яка має всі шанси завершитись перемогою. Перемога - це європейська Україна, яку люблять власні громадяни.

Я вірю, що це можливо, і моя віра ніколи мене не полишає. Ви бачите, що сьогодні влада сама визначила справжню опозицію. Опозицію, яку вона кидає у в’язниці, дискредитує в своїх заявах, проти якої здійснює рейдерські захоплення партійних осередків та офісів. Та ми за кожну людину, яка сьогодні ув’язнена і репресована, будемо боротися - аж до звільнення і виправдання.

Я, як людина, якій ви віддали свої голоси на президентських виборах, маю силу, волю і натхнення, щоб не відступити ні на крок. Я не боюсь їх тюрем, я можу психологічно витримати їхню брудну дискредитацію. Я можу пробачити своїх "однодумців" з інших демократичних партій, які заради "розчистки" своїх електоральних ніш від моєї присутності з радістю здали Україну Януковичу і зубами рвуть моє ім’я, за що отримують державні нагороди, гроші, доступ до ЗМІ. Я витримаю всю цю мишачу метушню. Я буду з вами доти, доки буде битися моє серце.

Ми мусимо вибороти собі право називатися "поколінням, гідним України". Сьогодні - саме від пам’ятника Кобзареві, ми починаємо нову визвольну ходу.

Коли ми зберемося святкувати 20-ту річницю Незалежності, частину наших планів ми вже перетворимо на реальність.

І тому - до роботи!

Ми мусимо бути сильними!

Слава Україні!

24-27 серпня 2010 р.

//www.tymoshenko.ua/uk/article/an837cv6

//www.pravda.com.ua/news/2010/08/24/5325948/

//www.tymoshenko.ua/uk/article/uzw69ze7

26.03.2012 Виктор Медведчук. Нам необходима новая конституция, новая политическая система 

24.08.2011 Юлія Тимошенко. Декларація принципів

28.01.2011 Юлія Тимошенко. Вираз «НОВА КОНСТИТУЦІЯ» має бути вказаний лише великими літерами 

31.08.2010 Віктор Чивокуня. Віктор Янукович зіграє картами Юлії Тимошенко

26.06.2009 Виктор Ющенко. Новая Конституция Украины - это наш общий шаг в будущее! 

22.09.2008 Анатолій Гриценко. Я за сильного Президента, який би очолював уряд

23.08.2008 Віктор Ющенко. Україні потрібна Конституція національного творення 

01.03.2008 Євген Захаров. Нова Конституція - hie et nunc! 

05.08.2007 Юрій Луценко. Конституційна асамблея і всенародний референдум мають припинити хаос і двовладдя в країні 

30.06.2007 Віктор Янукович. Свобода, злагода, компроміс, або Яка Конституція потрібна Україні 

30.06.2007 Юлия Тимошенко. Новая Конституция Украины: от паритета силы к приоритету прав 

30.06.2007 Ігор Пукшин. Конституція України: рішення буде всенародним 

30.06.2007 Сергій Рахманін. Здоровенька была, Конституция! 

23.06.2007 Фішка Конституції «від Луценка» - право голосувати з 16 років 

30.11.2006 Віктор Ющенко. Конституція веде до узурпації влади урядом 

11.10.2006 Юлія Тимошенко. Країні потрібна нова Конституція