Конституційне фіаско Януковича та лікбез для опозиції

Бліцкриг з конституційною асамблеєю (Указ №31/2012) зазнає поразки і викликає саркастичні посмішки в юридичних середовищах. Технократичний підхід до конституційних змін як інструменту модернізації країни свідчить, що жоден з президентів країни не має уявлення про призначення, роль і сутність Основного закону.

Нагадаємо державним мужам класику світового конституціоналізму:

«...дійсна конституція країни – це фактичне співвідношення сил, що існує в країні і писана конституція лише тоді має міцність, коли відповідає реальному співвідношенню суспільних сил», Ф. Лассаль, 

або:

«Конституція здійснюється на практиці тільки тією стороною, що має найбільшу силу поза стінами парламенту», Дж. Ст. Мілль.

Як відомо, згідно з соціологічними опитуваннями, ані влада, ані псевдо-опозиція не мають ніякої сили поза стінами парламенту.

З огляду на ці визначення сутності конституції, поважних вчених, конституціоналістів та інших потенційних учасників асамблеї пошили (вибачте) в дурні... Їм не пояснили, для чого переписувати Конституцію. Адже підготовча робота до масштабних і швидких реформаційних змін насамперед передбачає бачення інституціональних, управлінських та інформаційно-технократичних перетворень, що в перекладі на доступну мову означає - технічне завдання, ідеологія та мета прийняття нової конституції, або внесення змін до діючої.

Для всіх це сьогодні загадка, хоча ми готували відповідні документи для попередніх президентів та до президента діючого. Нажаль, розуміння Конституції як інструменту посилення особистого впливу свідчить про хуторянське мислення і повну відсутність потенції до державотворення. Як наслідок – створення допоміжного органу з функціями експертної групи і невідповідною назвою - конституційна асамблея. Можливо, в адміністрації президента не володіють юридичним понятійним апаратом (не плутати з понятійним парламентським сленгом), але в світі прийнято вважати, що конституційна асамблея, або конституційні збори є органом установчої влади, що обов’язково створюється за участі виборців, оскільки є інструментом прямої демократії. Про це, до речі, сказав один з найавторитетніших конституціоналістів Центральної та Східної Європи Володимир Шаповал.

Безліч політологів, експертів та політиків вже висловили свої критичні зауваження та відмовились працювати в такому органі. Правда, не всі заяви виглядають аргументованими та кваліфікованими. Так наприклад, паркетний опозиціонер А. Яценюк заявив, що Асамблея повинна працювати при Верховній Раді, тим самим в черговий раз продемонструвавши свою юридичну безграмотність і кон'юктурність.

В Рішенні Конституційного Суду від 11 липня 1997 року записано: «Отже, прийняття Конституції України Верховною Радою України було безпосереднім актом реалізації суверенітету народу, який тільки одноразово уповноважив Верховну Раду України на її прийняття. Це підтверджується пунктом 1 статті 85 Конституції України, яка не передбачає права Верховної Ради України на прийняття Конституції України, а також статтею 156 Конституції України, згідно з якою законопроект про внесення змін до розділів, які встановлюють засади конституційного ладу в Україні, після його прийняття у Верховній Раді України має затверджуватись всеукраїнським референдумом».

Рішення від 5 жовтня 2005 року: «Чинна Конституція України прийнята Верховною Радою України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей (преамбула Конституції України). Тобто при прийнятті 28 червня 1996 року Конституції України суверенна воля народу була опосередкована Верховною Радою України. Із нормативно-правового змісту положень частин другої, третьої статті 5 Основного Закону України, за якими народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні та народові належить право визначати і змінювати конституційний лад в Україні, випливає, що народ має право приймати нову Конституцію України».

В ті часи Конституційний Суд був ще незаангажований і приймав адекватні рішення, з яких випливає, що тільки народ має право приймати нову конституцію, а не Верховна Рада чи Президент. Делегітимація законодавчих та виконавчих органів влади позбавляє їх не тільки юридичного, але й морального права торкатись Конституції України. А скликання народних конституційних зборів буде проводитись з урахуванням міжнародної практики конституціоналізму за сприяння й під контролем світових держав та визнаних демократичних інститутів.

Конституція - це занадто серйозно, щоб довіряти її політикам.

Блог Юрия Збитнева, Реформация, 31.01.2012

//lb.ua/blog/yuriy_zbitnev/134515_konstitutsiyne_fiasko_yanukovicha_ta.html

//photo.99px.ru/i/?pid=19896

Оппозиция стала органом Президента

Еще не высохли чернила на Указе Президента Украины №31/2012 “Вопросы формирования и организации деятельности Конституционной Ассамблеи”, как пошла волна комментариев о том, как и кто, будет переписывать Конституцию. Для тех, кто не читал Указа, спешу успокоить – никто Конституцию переписывать не собирается и ничего кардинального менять в ней не будут.

Как следует из текста, согласно п.28 ст.106 Конституции Украины Конституционная Ассамблея является не больше и не меньше, а вспомогательным органом Президента Украины. Это принципиально новый подход к такому понятию, как ассамблея. Из истории мы помним, что это может быть учредительная власть, палата парламента, собрание-бал при Петре I или заседание Великой масонской ложи.

Теперь украинская юридическая мысль пополнила мировую сокровищницу вспомогательным органом. По сути, все функции ассамблеи, которые прописаны в Указе, может выполнять рабочая группа при парламентской комиссии. Название не соответствует содержанию. Складывается впечатление, что год работы экспертного совета потрачен впустую. Нарушения практически всех конституционных прав граждан всеми органами власти, включая Президента Украины, и Конституционный суд требует не только принятия кардинально нового Основного Закона, но и отстранения от власти тех, кто дискредитировал себя в глазах народа. Ведь сущность конституции не только в консенсусе элит, но и в восстановлении доверия населения. Складывается впечатление, что Указ спешили принять, в аккурат к резолюции ПАСЕ, чтобы продемонстрировать широкую поступь демократии в стране. Но как говорил Виктор Черномырдин: “Хотели как лучше, а получилось как всегда”.

Вспомогательный орган будет готовить проекты законопроектов о внесении изменений. Очень напоминает эта процедура подготовку к похоронам, когда (извините) покойник должен выглядеть свежим, выполняют ряд косметических мероприятий. Здесь и оппозиция как нельзя кстати. Из ста человек членов Ассамблеи оппозиционеров будет не более 10-15 человек. А решения принимаются большинством (50+1) или двумя третями (75+1). Поэтому роль 15 оппозиционеров - не более чем декорация для замыливания глаз. В этом событии есть правда и скрытый сакральный смысл, который так любит наш президент.

Ровно год назад Президент Египта Хосни Мубарак сформировал конституционную комиссию из ста человек для внесения изменений в конституцию страны. Уже через полгода, лишенный всех полномочий он предстал перед судом, который длится до сих пор.

И последнее. Гражданское общество Украины, в отличие от В.Ф. Януковича, рассматривает необходимость проведения в стране Конституционного собрания как органа учредительной власти, который не только примет принципиально новый Основной закон, но и в мирный, легитимный способ сместит существующий антинародный режим.

Блог Юрия Збитнева, Реформация, 27.01.2012

//lb.ua/blog/yuriy_zbitnev/133929_oppozitsiya_stala_organom_prezidenta.html

//www.mk.ru/merinov

Громадянський конституційний конгрес. Декларація про створення органу установчої влади

Громадянський конституційний конгрес - 11 листопада в Українському домі

За ініціативи низки громадських та профспілкових організацій - Громадський конституційний комітет; СОГ «Трудовий рух «Солідарність»; ГР «Вільний простір»; Економічний форум України; Конфедерація вільних профспілок Львівщини; Комітет виборців Донбасу; Конфедерація вільних профспілок Луганської області; шахтарські та підприємницькі профспілки; ветерани бойових дій; ветерани розвідки; Народна рада України; Асамблея малого та середнього бізнесу України - цей захід відбудеться 11 листопада 2011 року об 11.00 в «Українському домі» (Київ, Хрещатик, 2).

Метою Громадянського конституційного конгресу є створення єдиної, потужної громадської платформи для конструктивного та соціально відповідального діалогу суспільства з владою задля посилення участі та впливу громадських інститутів у формуванні й реалізації державної політики через використання механізмів прямої демократії та народовладдя.

Як відомо законодавчі та нормативні акти прийняті протягом 2011року органами законодавчої та виконавчої влади, особливо в питаннях пенсійної реформи, освіти, медицини, захисту прав трудівників, діяльності та власності громадських організацій викликають надзвичайне велике занепокоєння в суспільстві, збільшують соціальну напругу.

Все це, та багато інших факторів сповільнюють процеси економічного та соціального реформування в у мовах економічної кризи, а інколи, навіть несуть в собі загрози національній безпеці та суверенітету країни.

Численні громадські організації стурбовані таким розвитком подій і не мають надії на вирішення наболілих питань народними депутатами чи політичними партіями.

Єдиним виходом може стати консолідація громадянського суспільства використовуючи європейський та світовий досвід методів прямої демократії та швидкого і ефективного впровадження дієвих реформ в умовах жорсткої світової та внутрішньополітичної кризи.

Ініціативною групою напрацьовано ряд документів що стосуються участі громадськості в роботі Конституційної асамблеї, впровадження економічних та соціальних реформ, вирішення проблеми не легітимності влади, реституції майна та власності, впливу на владу через інструменти прямої демократії та підтвердження європейського вибору громадянського суспільства.

Учасники конгресу планують створити ряд робочих органів, комітетів та комісій робота яких буде спрямована на реалізацію моделі справжнього народовладдя.

Будуть запропоновані механізми та шляхи подолання наслідків світової кризи та внутрішніх загроз.

Ініціативна група планує завершити перший етап роботи конгресу о 16.00, реєстрація учасників почнеться о 10.00.

Запрошуємо всіх зацікавлених громадських активістів взяти участь у зазначеному заході.

На разі організаційним комітетом опрацьовується інші документи для розгляду на Конгресі і будуть Вам представлені по мірі готовності для висловлення думки та внесення пропозицій.

За дорученням ініціативної групи

Юрій Збітнєв

м.Київ

© Костянтин Ільченко, 10.11.2011

//sd.org.ua/news.php?id=20456

В Україні розпочалася підготовка до Конституційних зборів

11 листопада 2011 року об 11.00 в Києві розпочав роботу Громадянський конституційний конгрес. Прийнята Декларація про початок процесу створення інституту установчої влади через механізм Конституційних зборів з метою розробки та прийняття нової Конституції України або внесення змін в діючу з подальшим винесенням її тексту на всеукраїнський референдум.

Цей форум, що проходив в «Українському домі», був скликаний з ініціативи громадських і профспілкових організацій, серед яких Громадянський конституційний комітет, Асоціація малого та середнього бізнесу, Конфедерація вільних профспілок Луганської області, Народна рада Україна, ветерани бойових дій та розвідки, а також багато інші. Всього були представлені понад 200 громадських організацій.

Мета конгресу - створення єдиної потужної громадської платформи для конструктивного та соціально відповідального діалогу суспільства з владою. На думку делегатів, через використання механізмів прямої демократії та народовладдя можна досягти принципово нових механізмів управління державою, і, як наслідок, відсторонення від керівництва нинішньої владної верхівки мирним, легітимним і конституційним шляхом.

У доповіді голови Громадянського конституційного комітету, лідера партії «Нова сила» Юрія Збітнєва, виступах представників громадських та профспілкових організацій зазначалося, що громадяни України відчувають себе невід’ємною частиною європейської спільноти та сповнені рішучості створити Європу в Україну.

Проте діяльність інститутів влади в нашій країні не завжди відповідає задекларованим принципам і більше 80 відсотків населення розуміє неефективність роботи нинішнього державного механізму, супроводжуваного порушеннями Конституції, прав людини, свободи слова, втручанням у діяльність громадських організацій, вибірковим і політично мотивованим застосуванням кримінального законодавства. У виступах підкреслювалося, що громадяни України фактично усунені від управління державою.

Саме тому, наголошується в ухваленому на форумі листі президенту ПАРЄ, учасники конгресу, «розуміючи всю складність завдань, що стоять перед державою і суспільством, вважають, що єдиним правильним шляхом на сьогоднішньому етапі є проведення Конституційних зборів, яке може стати прикладом і продовженням європейських традицій конституціоналізму і методів прямої демократії».

На конгресі також обговорили ряд документів, що стосуються участі громадськості в роботі Конституційних зборів. Прийнято звернення до ВГО Народна Рада стати організатором підготовки зборів. Нагадаємо, що ВГО Народна Рада представляє більше 800 громадських організацій і підтримує ідею проведення Конституційних зборів.

Також обговорювалися питання впровадження економічних і соціальних реформ, вирішення проблеми нелегітимності влади, реституції майна та власності, впливу на владу через інструменти прямої демократії та підтвердження європейського вибору громадянського суспільства.

Учасники ГКК прийняли декларацію, рішення про проведення всеукраїнського страйку, а також резолюцію про створення комісій і комітетів конгресу, робота яких «буде спрямована на реалізацію моделі справжнього народовладдя».

Нагадаємо, що 21 лютого підписано Указ [Президента України №224/2011 Про] підтримку ініціативи щодо створення Конституційної Асамблеї.

© «Народний Оглядач», 16.11.2011

//sd.org.ua/news.php?id=20465

Громадянський Конституційний Конгрес: Декларація про створення органу установчої влади

Розпочато процедуру скликання Конституційних зборів як органу установчої влади з метою відновлення Конституційного ладу, розробки та ухвалення нової Конституції України або внесення змін і доповнень до нині діючої Конституції.

Ми, громадяни України, представники громадських та ветеранських організацій, профспілок та релігійних громад,

- прагнучи миру та злагоди в суспільстві;

- визнаючи загострення політичної та економічної кризи в Україні, що виникла внаслідок неефективного та безвідповідального управління;

- дбаючи про необхідність сталого розвитку, гідну працю та соціальний захист громадян;

- вимагаючи знищення корупції у вищих ешелонах влади та персональної юридичної відповідальності вищих посадових осіб;

- стверджуючи про втрату легітимності законодавчої та виконавчої гілок влади;

- усвідомлюючи себе органічною частиною європейських народів;

- спираючись на світовий досвід конституціоналізму;

- на підставі Декларації про Державний суверенітет;

- беручи за основу 5 ст. та 69 ст. Конституції України, згідно з якими носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює волевиявлення через вибори, референдуми та інші форми безпосередньої демократії (Конституційні збори, страйки тощо);

- зважаючи на рішення Конституційного Суду України від 11 червня 1997 р., що стверджує про виключно одноразове уповноваження народом прийняття Конституції ВР України,

рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 р., згідно з яким народ має право ухвалювати нову Конституцію України,

а також, керуючись Указом Президента України від 21 лютого 2011 р. №224/2011 «Про підтримку ініціативи щодо створення Конституційної Асамблеї»;

- вимагаючи відміни законодавчих актів, ухвалених з порушеннями чинної Конституції;

- зважаючи на рекомендації Європейської комісії за демократію через право (Венеціанська комісія) в питаннях Конституційної Асамблеї та впровадження нового виборчого законодавства без порушень конституційних прав;

ПРОГОЛОШУЄМО

початок процедури скликання Конституційних зборів як органу установчої влади з метою відновлення Конституційного ладу, розробки та ухвалення нової Конституції України або внесення змін і доповнень до нині діючої Конституції, що повинно привести до принципово нових механізмів управління державою, та, як наслідок, відсторонення від керівництва нинішньої владної верхівки в мирний, легітимний і конституційний спосіб.

Ми переконані, що використання форм і методів безпосередньої демократії стане запорукою довіри населення, отримає визнання і легітимність на міжнародній арені, створить передумови для сталого розвитку держави і нації.

Учасники Громадянського Конституційного конгресу

11 листопада 2011 р. м. Київ

© «Народний Оглядач», 02.12.2011

//sd.org.ua/news.php?id=20509

Громадянський 
конституційний конгрес

...

Розпочато процес формування комітетів. Важливо, що було задекларовано з самого початку – просто вибори не вирішують актуальні питання сьогодення, а збори не переслідують будь які політичні цілі. Також було прийнято резолюцію:

Резолюція про створення Громадянського Страйкового Комітету з метою підготовки і проведення загальнонаціонального страйку Керуючись Конституцією України, а саме ст. 5, ст. 69, ст. 44:

Ми , учасники громадянського конституційного конгресу констатуємо, що в Україні щоденно порушуються конституційні права громадян, право на працю, право на соціальний захист, право на життя. Соціальна напруга в суспільстві не викликає адекватних і цивілізованих дій влади, що погіршує ситуацію в цілому. Ми переконані, що тільки спільна і скоординована дія всіх громадян, всього суспільства змусить владу або ефективно керувати державою або піти у відставку. З цією метою ми ініціюємо створення ГРОМАДЯНСЬКОГО СТРАЙКОВОГО КОМІТЕТУ.

З метою підготовки і проведення ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОГО СТРАЙКУ Доручити Ільченко К. сформувати персональний склад комітету. Провести переговори з профспілковим організаціями, трудовими колективами та громадським організаціями, що до участі в страйку та виробленні чітких економічних, політичних та соціальних вимог до діючої влади. Визначити час та терміни проведення загальнонаціонального страйку. Довести до відома учасників страйку методи мирних і ненасильницьких дій під час проведення акції, поінформувати про їх громадянські права та статті Конституції, що стоять на захисті прав і свобод громадянина України.

м. Київ, 11 листопада 2011 року

Товариство підприємців «Край», 17 листопада 2011 р.

//www.krai.biz/index.php?option=com_content&view=article&id=211:2011-11-17-08-55-54&catid=1:latest-news&Itemid=18

//www.arhitrade.com/support.php?Id=33

Нам варто прагнути до стандартів творення національної держави

1. Наскільки наш Основний закон відповідає європейським стандартам?

Європейські стандарти – це міф, яким прикриваються демагоги від політики. Запитайте про це у будь якого депутата українського, французького чи німецького. Ви отримаєте три різні відповіді, або не отримаєте жодної. Стандартів Конституції не існує в принципі. Для кожної країни Основний закон особливий і неповторний.

Що брати за основу: британський конституціоналізм, конституційний переворот Шарля де Голля чи іспанську модель договірної демократії за посередництвом монарха? Стара Європа народжувалась в монархії, можливо, якби європейський союз розвивався в цьому напрямку, багато сьогоднішніх проблем пов’язаних з фінансовою кризою вдалось би уникнути.

Базові принципи об’єднавчих процесів закладались в тридцятих роках, а після Маастрихтського договору почалась десуверенізація країн, що прагнули вийти на новий рівень міждержавних відносин, апогеєм яких стала Конституція для об’єднаної Європи.

З тексту цієї Конституції відслідковується те, що вона виходить за межі класичного міжнародного договору. Все відвертіше ставиться під сумнів діюча три з половиною століття Вестфальська система міжнародного права з її центральними принципами, закріпленими в статуті ООН, що перейшли до конституцій держав, а саме, принципами державного суверенітету, неправомочності втручання у внутрішні справи держави і непорушності кордонів.

Деякі спостерігачі, кажуть, що Європейська Конституція – це похідне від досить цинічного переконання великих країн ЄС в тому, що з десятками непередбачуваних новачків неможливо буде працювати колишніми методами. Який там консенсус, коли потрібні тверді важелі управління, а не аморфна конфедерація. Серед таких новачків потенційно можемо опинитись і ми.

Сьогодні важко спрогнозувати термін існування ЕС в її нинішньому вигляді. Праві політичні партії, що масово сьогодні приходять в національні парламенти, на фоні кризових явищ пришвидшують процес відновлення національних держав. Ось саме до цих стандартів, стандартів творення національної держави нам і варто прагнути.

2. Якими положеннями ми можемо пишатися?

Положеннями треба не пишатися, а керуватись як нормами прямої дії (ст. 8) і виконувати їх. Якщо абстрагуватись і читати Конституцію України, як конституцію іншої держави, то можна не тільки пишатись, а терміново прагнути отримати українське громадянство, платити всі податки, вулиці іменувати фаміліями парламентарів і ставити пам’ятники президентам.

Приблизно так оцінили прийняття нашої конституції європейські політики, особливо відзначивши Розділ ІІ: "Права, свободи та обов’язки людини і громадянина".

На жаль реальність більш жорстока і сьогодні ми отримуємо критику влади саме в питаннях виконання і дотримання норм конституції. Я не буду цитувати висновків Венеціанської комісії стосовно нелегітимності відміни конституційної реформи, чи зауважень міжнародних організацій стосовно свободи слова. Всім відомо, що категорії СВОБОДА, ПРАВО , ОБОВЯЗОК дискредитовані в суспільній свідомості, викликають відразу , неповагу до влади і власне до Конституції.

Візьміть для прикладу ст. 27 (кожен має право на життя). А коли пенсія нижче прожиткового мінімуму, а прожитковий мінімум нижче межі бідності - людина має право на життя? І так можна говорити майже по кожній статті Конституції. Право на охорону здоров’я (ст. 49), на житло (ст. 47), на соціальний захист (ст. 46), право на працю (ст. 43), право на підприємницьку діяльність(ст. 42). Кожна з цих статей сьогодні для рядового українця звучать як образа. Медична реформа, пенсійна, реформа ЖКГ та податковий кодекс – все спрямовано на тотальне порушення конституції і погіршення умов життя , праці, існування. Право, в умовах кримінальної демократії, існує тільки для обраних і, на щастя, на дуже обмежений термін.

Українці народ спокійний. Сьогодні вони пишаються тим, що вільно говорять, бо їх ніхто не чує, щось роблять - бо їм ніхто гідно не платить і виїжджають з країни – бо вони тут не потрібні. Так вже було в історії. Скоро прийде час і ми знову будемо пишатись новим Богданом Хмельницьким, Іваном Гонтою і Нестором Махно.

3. Що треба удосконалити у Конституції і чи варто її змінювати?

Жоден громадянин України не має до діючої конституції ніякого відношення. Першому Президенту України Л.Кравчуку не вистачило політичного часу для затвердження конституції на референдумі, а всі наступні президенти намагались робити кон'юнктурні правки, прикриваючись псевдо конституційними реформами.

Перша конституція, як виключення, (про що є відповідне рішення Конституційного суду) була прийнята Верховною Радою і повинна була бути затверджена на референдумі. Адже текст конституції та механізм її прийняття мають виключно одну мету – довіру і повагу нації до влади і держави. Широка участь населення є не тільки запорукою демократії, а основою стабільності і незмінності Основного закону. Саме тому потрібен був референдум, або конституційні збори.

Я робив відповідні пропозиції ще у Верховній Раді першого скликання, а з 2004 року ми поступово розгортаємо кампанію по прийняттю нової конституції через механізм конституційних зборів. Це сьогодні єдиний шлях уникнути громадянського конфлікту в умовах економічної кризи, що посилюється політичною корупцією та фактичною десуверенізацією країни транснаціональними корпораціями та міжнародними фінансовими інститутами.

Ми вже маємо з цього приводу позитивні сигнали Венеціанської комісії, що позитивно оцінила створення науково-експертної ради по скликанню Конституційної асамблеї. Л.Кравчук та В. Янукович теж декларують необхідність проведення Конституційної асамблеї, але поки що всі обговорення відбуваються за зачиненими дверима. Громадянське суспільство фактично відсторонене від участі в розробці механізмів діяльності асамблеї та роботи над новим текстом. Я особисто переконаний, що стабільною і дієвою буде тільки та конституція, що відображатиме точне співвідношення суспільних сил, та матиме найбільшу підтримку за межами парламенту.

27 червня 2011 р.

Юрій Збітнєв, ВП Нова сила

Громадський конституційний комітет

21 червня 2011 р.

//h.ua/story/334266/

«Голос України» №115 (5115)

25 червня 2011 р.

//www.golos.com.ua/Article.aspx?id=229490
//sd.org.ua/news.php?id=12499

Конституция Украины будет написана в Брюсселе?

«… домогтися від найяснішої королівської величності Швеції такої згоди і гарантій, щоб найясніша королівська величність і його наступники … – довічно вдовольнялись титулом покровителів України ..., щоб у договорах ... з Московською імперією ... долучити умову … повного відшкодування всіх втрат, яких завдано Україні …»

Діялось у Бендері, року 1710, квітня 5 дня.

Пилип Орлик, гетьман Запорозького війська рукою власною.

Почему украинские ученые посчитали договор Пилипа Орлика одной из первых европейских конституций, является загадкой, поскольку есть Радомская конституция 1505 г. и конституция Сан-Марино 1600 г. 

Тем не менее сей документ был одобрен и подписан шведским королем Карлом ХII.

Что интересно, по прошествии 300 лет тональность документа полностью отражает тональность и специфику отношений Украины и Евросоюза. Украинские власти по-прежнему стоят на коленях перед европейцами. По-прежнему просят денег, ищут защиты от России и взамен предлагают свой суверенитет оптом и в розницу, только сегодня этот процесс называется – Евроинтеграция. Еще никуда не вступив, мы уже уступили часть суверенитета в финансовой, экономической и военных сферах, потеряли часть территорий и перспективных рынков. Международная политика озвучивается спичами министра иностранных дел на политических ток-шоу, а внутренняя специализируется на репортажах из генеральной прокуратуры.

Поэтому когда Президент Украины В.Янукович проявил самостоятельность и (или) с подачи Л.Кравчука (Первый Президент Украины) произнес: «конституционная ассамблея» – европейцы оживились и моментально этот процесс, как и все остальные процессы, происходящие в нашей стране, поставили под контроль.

Венецианская комиссия усилила свое присутствие в Администрации Президента назначением М.Ставнийчук. С.Головатый, как представитель ПАРЕ в Венецианской комиссии и председатель Комиссии по укреплению демократии и утверждению верховенства права при Администрации Президента Украины, стал главным лоббистом, мягко говоря, «странной» концепции конституционной ассамблеи (КА). В течение месяца Венецианская комиссия утвердила концепцию ассамблеи, аналоги которой существовали исключительно в военных режимах Ганы и Нигерии в конце 70-х.

Таким образом, демократические потуги В.Януковича С.Головатый превратил в жалкое подобие африканских диктаторов, а европейцы получили возможность контролировать конституционный процесс в Украине. Плохо это или хорошо, покажет время.

Нам, гражданам Украины, необходимо понять, какое отношение мы имеем к предстоящему принятию новой Конституции страны в контексте уже происшедших событий. Напомним, 29 октября Л.Кравчук собрал пресс-конференцию, где изложил идею принятия новой конституции, что, по сути, являлось удачной компиляцией всех тех идей, которые в течение последних пяти лет отстаивали политики, эксперты и конституционалисты в вопросах учредительной власти и построения новой архитектуры управления страной.

Речь шла, прежде всего, о прямой демократии – прямые выборы делегатов на конституционное собрание, делегирование от общественных организаций и традиционных конфессий, а также назначение делегатов от Президента Украины и Верховного совета. В дальнейшем подготовленный текст конституции выносился на референдум. Все эти вопросы соответствовали мировой практике, поддерживались решениями Конституционного суда и требовали исключительно политической воли действующего Президента Украины. Не секрет, что такой шаг со стороны В.Януковича мог быть весомым аргументом на выборах в 2015 г.

Но, как говорится, Головатый решил по-другому. В Венецианскую комиссию направляется документ, который освещает только удобную его авторам сторону проблемы. Так, например: во втором разделе концепции КА: (Мировой опыт: п.7.8.9.) подается сознательно искаженное понятие суверенного и не суверенного конституционного собрания и совершенно не упоминается еще один вид классификации – способ формирования. Именно прямые выборы являются преобладающим и наиболее демократичным способом созыва Конституционной Ассамблеи. И если Конституционная Ассамблея не суверенна, и с ограниченными полномочиями, конституция выносится на референдум, а не на утверждение парламентом (Решение Конституционного суда Украины).

В дальнейшем, авторы концепции, почему то решили присвоить конституционному собранию статус совещательного органа????? Учредительная власть всегда первична, или мы незаметно перешли к монархии? Любой уважающий себя конституционалист спросит: как учредительная власть может быть совещательным органом в демократическом государстве? Во времена военных диктатур – да. Можно еще принять конституцию высшим руководящим органом партии, как это было в Анголе в 1975 году или просто подарить (октроировать) конституцию. Пусть Президент ее подпишет и явит народу. Такие примеры уместны были в Свазиленде 1978, Нигерии и островах Океании.

Весьма оригинально авторы приходят к выводу, что украинская конституционная ассамблея может быть консультативно-совещательным органом при Президенте Украины (на основании решений Конституционного суда Украины, с дальнейшим согласованием с Верховным советом (р.3., п.12 концепции), согласно Разделу XIII Конституции Украины.

Я уверен, что авторы концепции забыли представить Венецианской комиссии решение КС от 5 октября 2005, где отмечено следующее:

«Чинна Конституція України прийнята Верховною Радою України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей (преамбула Конституції України). Тобто при прийнятті 28 червня 1996 року Конституції України суверенна воля народу була опосередкована Верховною Радою України. Із нормативно-правового змісту положень частин другої, третьої статті 5 Основного Закону України, за якими народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні та народові належить право визначати і змінювати конституційний лад в Україні, випливає, що народ має право приймати нову Конституцію України.»

А также указать на решение Конституционного суда Украины от 11 июня 1997 г.:

«Отже, прийняття Конституції України Верховною Радою України було безпосереднім актом реалізації суверенітету народу, який тільки одноразово уповноважив Верховну Раду України на її прийняття. Це підтверджується пунктом 1 статті 85 Конституції України, яка не передбачає права Верховної Ради України на прийняття Конституції України, а також статтею 156 Конституції України, згідно з якою законопроект про внесення змін до розділів, які встановлюють засади конституційного ладу в Україні, після його прийняття у Верховній Раді України має затверджуватись всеукраїнським референдумом.»

Далее предлагается не понятно кем придуманная структура Конституционной Ассамблеи, напоминающая по членскому составу больше депутатский дискуссионный клуб при Президенте Украины. Завершается это творение п.17. «Конституционная Ассамблея и ее группа экспертов исполняют возложенные на них обязанности в тесном сотрудничестве с Европейской комиссией за демократию через право (Венецианская комиссия).»

Другими словами, два консультативных органа будут осуществлять учредительную власть в стране, не имея отношения никакого отношения ни к народу, ни к Конституции Украины. Самая загадочная и мутная комиссия, та которую возглавляет С.П.Головатый, состоящая наполовину из представителей частных фирм и грантовых организаций. Если сопоставить хронологически ее появление и состояние демократии в стране, то можно смело утверждать, что с тех пор именно демократии и права стало меньше. Где гарантия, что с конституцией будет лучше?

Уже в конце марта 2011(в аккурат 40 дней) Венецианская комиссия подала свое заключение на предложенную концепцию конституционной ассамблеи, в котором провела детальный анализ возможных конституант, сделав особый акцент на транспарентность и на широкое участие гражданского общества в обсуждении изменений. Однако в последующих пунктах (18,19,20) докладчики сделали свои выводы на основе неполной и субъективной информации. Прежде всего это вопросы участия парламента в обсуждении принципиально нового основного закона, а также в трактовке функций комиссии С.Головатого и Научно- экспертной группы Л.Кравчука (п.20. … «Комісія хотіла б висловити свою стурбованість тим, що створення …. Двох різних органів … може зробити процес конституційної реформи більш складним. … Крім того, Концепція створення Конституційної асамблеї, яка була представлена Комісією зі зміцнення демократі її та верховенства права 16 лютого 2011, вже є гарною моделлю…») О чем идет речь? Если о конституанте – то ее еще нет, если о консультативных группах, так, чем больше, тем лучше.

Все, что пишется в следующих главах экспертного заключения уважаемыми членами комиссии, напоминает выписку из разных глав университетских учебников по теории государства и права. Пишется

- о высокой степени независимости и автономии консультативного органа при президенте, что уже звучит как издевательство над гражданами Украины,

- о роли гражданского общества, которое, кстати, до сих пор не знает о том, что Конституционная Ассамблея будет, согласно концепции, состоять из народных депутатов и экспертов, приближенных к Президенту.

Прошло уже два месяца, а украинские эксперты, политики, политологи и конституционалисты даже не подозревают, какие страсти кипят вокруг нового основного закона страны, который теоретически, должен заложить стратегию развития государства минимум на пол столетия вперед.

Но что интересно, судя по тексту представленных документов, в Венецианской комиссии также плохо представляют, что хотят в Украине делать с Конституционной Ассамблеей. Механизм прямой демократии, конституанты, предложенный Л.Кравчуком, и находящий поддержку в гражданском обществе не подходит, а предложенная концепция Комиссией С.Головатого представляет собой худший вариант конституционной комиссии В.Ющенко. Скорее всего, ответ лежит не в плоскости государства, а в плоскости личных амбиций.

Мы не в праве судить тех, кого «испортил квартирный вопрос». Думаю сегодня каждому следует напомнить слова Ф.Лассаля о сущности конституции: «действительная конституция страны - это фактические соотношения сил, существующих в стране, писаная конституция тогда лишь прочна и имеет значение, когда является точным выражением реальных соотношений общественных сил.»

Сегодня соотношение сил таково, что власть практически нелегитимна, вследствие ряда антиконстуционных решений (что подтверждает и Венецианская комиссия), а правовой вакуум может занять суверенное конституционное собрание, которое без представителей властного олимпа решит будущее страны.

Или действительно, может пусть ее нам напишут в Брюсселе!

18 апреля 2011 г.

Юрий Збитнев, ВП «НОВА СИЛА»

//www.zbitnev.org/process/content/i/33

//blogs.korrespondent.net/users/blog/gabrielg2008/a35802

//hvylya.org/analytics/politics/10342-2011-04-19-06-24-08.html

Конституційна асамблея, або Право на повстання

Гарні конституції пишуться кров’ю, а найкращі приймають на конституційних зборах. Так було за всіх часів. 

Створюється нова держава, країна стає на цивільні рейки після воєнного перевороту або найжорсткіша криза потребує кардинальних змін у державному управлінні, – тоді й скликаються конституційні збори.

У світі немає єдиних правил, кожна країна знаходить свій, оригінальний шлях конституційної легітимації. Так було в США, Ізраїлі, багатьох європейських країнах і країнах світового співтовариства. Але є важливі характерологічні ознаки цього процесу:

1. Це загальновизнаний інструмент прямої демократії.

2. Обов’язково, хай незначною частиною, наявність прямих виборів або делегування.

3. Нові конституції практично завжди приймають у квазіправовому або навколоправовому полі.

4. Нові конституції – це завжди консенсус еліт і цивільного населення.

5. Визнання легітимності нової конституції, як населенням країни, так і міжнародним співтовариством.

Ініціатива першого Президента Л. Кравчука, підтримана чинним Президентом В. Януковичем, про проведення конституційної асамблеї, є логічним завершенням тривалого періоду конституційного хаосу й спробою запобігти дестабілізації ситуації в країні. Цьому рішенню передувала тривала дискусія серед партій і громадських організацій.

Нагадаю, що ще в 2007 році був створений оргкомітет із скликання конституційних зборів, громадянський конституційний комітет. Більш як сорок позапарламентських політичних партій, десятки громадських організацій підписали меморандум, у якому підтримувалася ідея проведення конституційних зборів, затверджена дорожня карта та окреслено основні засади нового суспільного договору. Про необхідність написання нової конституції та прийняття її на конституційних зборах висловлювалися практично всі нинішні опоненти ініціативи Л. Кравчука. Це – БЮТ, «НУ-НС», КПУ, численні експерти, як у галузі права, так і політологи.

Єдиний, хто завжди був проти таких змін, то це О. Мороз. Сьогодні громадяни асоціюють це прізвище скоріш із прогнозом погоди, ніж з політиком, але саме ця людина заклала в Конституцію 1996 року і реформу 2004-го низку положень, які призвели до дискредитації українського парламентаризму.

Сьогодні народні депутати дуже болісно реагують на можливість прийняття конституції поза парламентом. Але прийняття нової конституції Верховною Радою буде ще більш нелегітимним, бо це не передбачено чинною Конституцією.

Чи можна прийняти відповідний закон? Так, можна. Чи працюватиме конституція, прийнята парламентом? Ні.

Мета будь-якої конституції і способу її прийняття – це довіра населення, яку втрачено внаслідок дій влади. В конституційній асамблеї народні депутати братимуть участь, вноситимуть свої пропозиції, але остаточний варіант затверджуватиме конституанта, авторитетні міжнародні структури, а легітимуватиме населення на загальноукраїнському референдумі.

З точки зору конституціоналізму указ Президента продемонстрував різницю між конституційною владою і владою, яка конституює. У такий спосіб глава держави визнав: основні компоненти системи – стабільність, законність і ефективність права – зруйновано і єдиний спосіб увести їх у легітимне русло – це конституційна асамблея. Наразі завдання для політичної еліти – зрозуміти, що змінювати в конституції і як залишитися в новій конфігурації державної влади.

Усі глобальні кризи минулого століття закінчувалися автоматом Калашникова, єврейськими погромами та переділом кордонів. Якщо хтось думає, що буде інакше, він глибоко помиляється.

Події в країнах Магриба та Єгипті – це нова якість глобальних воєн, у яких населення самостійно скидає свої уряди, а потім у країну вводяться зовнішні війська і керуючі компанії для контролю за природними ресурсами та транспортними магістралями. Маріонеткові уряди швидко змінюються, місцеві олігархи ліквідуються.

За потреби починається парад суверенітетів. У цьому випадку на черзі в нові держави частина території Лівії та Західна Сахара. Втрати неминучі. Мало хто знає, але в Тунісі погроми почалися з маєтків багатих євреїв.

Українська історія завжди повторює свої чорні сторінки, а влада рідко робить правильні висновки. Криза й дестабілізація в глобальному масштабі тільки розпочинаються й першочергове завдання влади підготувати державу і населення до нових викликів і загроз національній безпеці. Іншими словами, підготувати націю і державу до війни, а в конституції закласти стабільний розвиток щонайменше на півстоліття вперед.

Мобілізація нації сьогодні – це конституційні збори, завтра – це може бути хунта із потішних генералів і маргінальних політиків.

Першою мотивацією для української еліти, і передусім фінансової еліти, має бути довіра населення, що забезпечить їм збереження капіталу і можливість працювати на зовнішніх ринках. Досягти цього можна через люстрацію, легалізацію капіталів, депозитарію власності, запровадження поняття «ганебної власності» та інших механізмів, які будуть запропоновані в текст нової конституції і конституційних законів.

Друга мотивація – це стабільність законодавства, прозорість і зрозумілість правил підприємництва, гарантія власності. Всі чудово розуміють, що сьогодні жертвами ідеології «грабуй награбоване» стала «молода команда» Л. Черновецького і БЮТ, а завтра їхнє місце може зайняти перспективна команда Росукренерго. Перемогти в собі злодійський інстинкт, що культивувався двадцять років, влада не зможе. А от страх втратити все може змусити домовлятися й закріплювати ці новели в новому Основному Законі. Але доведеться ділитися з державою власністю. Елементи реприватизації, прозорості й контролю за стратегічно важливими для держави об’єктами обов’язкові.

Для населення дуже важливі прозорість доходів і витрат чиновників, прозорість роботи банківської системи і, безумовно, персональна відповідальність тих, хто керує країною. В ідеалі, ми повинні вирішити дилему – або клептократія породжує антисемітизм, або олігарх стає другом українця.

Третя мотивація – це захист від поглинання стратегічних природних ресурсів і стратегічних об’єктів усередині країни та можливість участі у великих міжурядових проектах за межами України. Ці процеси вимагають найвищого ступеня легітимності статей, закладених у конституцію (а саме прийняття конституції на референдумі), а також виразної зовнішньополітичної доктрини, що дозволяє приєднувати нові території і захищати інтереси громадян України за межами країни. Ще раз повторюся: вихід із кризи – це не тільки контроль за державою і переділ кордонів, це, насамперед, контроль за природними ресурсами, продуктами харчування і транспортними коридорами. Тільки сильна держава за переважної підтримки населення здатна модернізувати свою систему управління й вижити як повноцінний суб’єкт міжнародного права в майбутніх катаклізмах.

Президентами стають не тоді, коли їх вибирають, а тоді, коли вони ідуть.

Тільки в історичній ретроспективі можна оцінити ефективність правління та наслідки для майбутнього країни. Підготовка до прийняття нової конституції, безумовно, повинна мати відкритий і публічний характер, сформувати нові моральні імперативи, нову етику управління й стратегування, використовувати нові можливості інформаційних технологій, комунікацій і наукових відкриттів.

Я впевнений, що Л. Кравчук, як майбутній голова Конституційної асамблеї, зможе компілювати всі конструктивні пропозиції і створити умови для політичного консенсусу в суспільстві, а В. Янукович запропонує нації затвердити Конституцію на референдумі.

Якщо говорити прямо, йдеться про перезаснування держави.

Багато з положень уже обговорюються, у тому числі й парламентаріями. Майбутній політико-територіальний устрій країни матиме елементи федерації. Кількість областей не перевищуватиме 9-12. Райони буде ліквідовано, їх перетворять на округи, де роль центру виконуватиме місто з населенням не менш як 20 тисяч чоловік. Будуть передбачені питання для створення національно-культурних автономій у місцях компактного проживання національних меншин (кримськотатарської, русинської, болгарської). Також у конституції або конституційному законі будуть передбачені питання будівництва нових міст і приєднання суміжних територій або анклавів, де компактно проживають українці. Всі ці питання будуть регулюватися, зокрема, і на підставі міжнародних угод.

Мова на всій території України – українська. В національно-культурних округах або суб’єктах федерації можливі регіональні мови. Титульна нація відповідальна за комфортне проживання на її території інших націй і народностей за умови дотримання національного законодавства.

Релігійний мир – це одне із найболючіших питань української державності. Некрофілія і всеїдність попередника В. Януковича лише загострили відносини між конфесіями і дискредитували національну ідею. Нова конституція повинна закласти основи конкордатних відносин між церквою і державою, вирішити питання реституції майна та власності традиційних церков, закласти основи для єднання православ’я.

Істотних змін має зазнати міграційна й демографічна політика. Я не виключаю запровадження генетичних паспортів і подвійного громадянства.

Парламент буде двопалатним, де верхню палату представлятиме рада старійшин або сенатори, а нижня формуватиметься на пропорційній системі. Місцеві вибори будуть проходити винятково за мажоритарним принципом.

У судову систему буде уведено інститут маршальської служби за прикладом США.

Необхідне прийняття принципово нової військової організації держави, яка має бути налаштована на нові форми ведення війни з урахуванням інформаційних, генетичних, фінансових і біологічних технологій. Мобілізація населення, агресивна міграційна політика, ефективна медицина й цивільна оборона повинні бути обов’язковою частиною військової організації держави.

З метою розвитку прямої демократії на місцевому рівні буде надано право населенню на прийняття партисипативних бюджетів, а роль міст буде переглянуто відповідно до проекту конституції, який розробила Асоціація міст України.

Майбутнє України вимагає твердої президентської вертикалі, швидких і адекватних рішень, стабільності та наступності влади. Досвід показує, що в умовах нестабільності парламентська демократія неефективна. Монархія або тверда президентська вертикаль із елементами прямої демократії дозволяють забезпечити швидкий і динамічний розвиток країни. На нараді політичних партій, про яку я вже згадував, одержав підтримку варіант семирічного правління і не менше двох термінів поспіль, за дотримання відповідних умов розвитку країни.

Не менш важливою буде дискусія про державну атрибутику та історичну наступність. Уже сьогодні говорять про жовто-синій прапор, новий державний гімн та назву країни. Відома фраза Вольтера із листування з Катериною ІІ: «Ми у Європі знаємо одну Русь – Київську, останнім королем якої був Данило Галицький» хвилює сьогодні багатьох експертів, у тому числі й у Західній Україні. Поки що пошепки, але вже говорять про докорінний перегляд низки державоутворюючих парадигм.

Що більші злидні, то дешевша революція.

За всіх часів концепція верховенства права над державою була основою обмеження влади короля, парламенту або президента.

Логіка дуже проста: якщо парламент або президент порушує закони, несе загрозу суспільству і державі, його потрібно усунути з посади. Інакше кажучи, не парламент робить закони, а закон робить парламент. І якщо суверенні права громадян порушено – громадяни мають право на опір насильству й право на повстання. Про це говорили відомі богослови (св. Фома), філософи (Цицерон, Локк та ін.).

У французькій Декларації і конституції 1793 р. записано «...опір може бути пасивним (невиконання законів. – Прим. авт.), оборонним (майдан підприємців. – Прим. авт.) і наступальним (іти аж до повстання, що має на увазі повалення уряду)». Історичний екскурс має бути досить показовим. Прогресуючі злидні українців, зростання державного боргу, згортання демократії, неефективність управлінської вертикалі за уявної монополії адміністрації – усе свідчить про невідворотність африканського революційного синдрому.

Українці зуміють реалізувати своє право на повстання за подальшої бездіяльності влади. Бажаючих оплатити дешеву революцію в обмін на контроль п’ятдесятимільйонної держави більш ніж достатньо. Чи вціліє держава?

Тому, я переконаний, конституційна асамблея, як механізм загальнонаціонального консенсусу, повинна стати альтернативою дестабілізації і початком реформації держави.

© Юрій Збітнєв, «Голос України», 15 березня 2011 р.

//www.zbitnev.org/process/content/i/35

//www.golos.com.ua/Article.aspx?id=220140

//tryglav.com.ua/index.php?module=news&do=more&id=231

03.11.2009 Олександр Скіпальський. Військовий переворот або Конституційні збори в Україні

Всенародним Конституційним зборам - бути!

У День єднання Східної й Західної України, у місті Києві відбувся всеукраїнський форум громадських організацій.

Розуміючи, що Україні сьогодні потрібні не вибори, а реформи, учасники Форуму висловили одностайну думку про те, що громадськість нашої країни повністю відсторонена від політичних процесів. У громадян України сьогодні відібрали навіть право вибору, громадяни України, в умовах толпоелітарного суспільства, під час президентської виборчої компанії, змушені робити свій вибір між представниками кримінально-політичних угруповань, що представляють інтереси тільки своїх кланів.

Організатор Форуму, генерал-майор СБУ Олександр Скіпальській у своєму виступі заявив, що розкол України має місце бути тільки в головах наших бездарних політиків, народ України єдиний. Під загрозою національна безпека України! Всі сьогоднішні кандидати в Президенти України, сьогоднішній склад Верховної Ради, обласні, міські та районні адміністрації - як чвари прожерлівої саранчі винищують національні багатства нашого народу! Ми будемо готувати умови для скликання Всенародного Конституційного зібрання у 2010 році, яке і вирішить майбутнє нашої з Вами держави - України!

Юрій Збітнєв, голова політичної партії «Нова сила» підкреслив, що в Україні склалися такі політичні реалії, що гілки влади раз у раз входять у клінч в боротьбі за повноваження, і при цьому ні самі протиборчі владні центри, ні політичні партії не здатні кардинально змінити ситуацію. У такому випадку громадськість країни повинна звернутися до тимчасового обмеження функціонування представницької демократії та перейти до прямої демократії, громадянське суспільство має очолити реформу системи державного управління.

У своєму виступі, голова виконкому ГО «Загальноукраїнській Трудовий Рух - Солідарність» (ЗТРС) Костянтин Ільченко зазначив, що в таких умовах, коли країна гине, а народ не маючи можливості ввести до влади гідних людей, прогресивна громадськість просто зобов'язана на місцях, у своїх регіонах об’єднатися, з метою висунення мислячих й чесних людей до органів місцевого самоврядування, на майбутніх виборах до місцевих рад. На думку ЗТРС порядок потрібно починати наводити на місцях, а вже після цього найбільш гідних делегувати до парламенту.

Керівник Львівської обласної організації «Трудовий рух «Солідарність» Андрій Степаненко, в інтерв’ю висловив думку про те, що ідея проведення Всенародних Конституційних зборів актуальна і має право на життя. Саме справжня українська еліта, яка широко представлена інститутами громадськості, може привнести у владу, так усім нам необхідну моральність.

На Форумі було прийнято рішення про створення координаційної ради, куди увійдуть представники громадськості різних регіонів країни, з метою підготовки наступного етапу - висунення делегатів для участі у Всенародних конституційних зборах.

Прес-служба виконкому ЗТРС

//maidan.org.ua/static/news/2010/1264406573.html

Громадянський Конституційний комітет. Оргкомітет зі скликання Суверенних Конституційних Зборів за народною ініціативою. Новий Суспільний Договір

Юрій Збітнєв: Громадянський Конституційний комітет – це останнє попередження владі…

5 грудня в інформаційному агентстві УНІАН в Києві пройшла прес-конференція, присвячена необхідності прийняття нової Конституції України на Конституційній Асамблеї. У ній взяли участь Юрій Збітнєв, Віктор Мусіяка, Олексій Гарань, Ігор Когут, Анатолій Пінчук, Володимир Горбач та Ігор Коліушко. «Семеро представників громадянського суспільства», як їх відрекомендував І. Коліушко, зібралися, щоб привернути увагу громадськості на напрямки, в яких доцільно шукати зміни Конституції. І щоб ці зміни були в інтересах суспільства, а не окремих політичних сил.

В Конституцію політики закладають кожний свій інтерес, зазначив Ігор Коліушко. Тому потрібно запропонувати суспільству технологію прийняття нової Конституції. Таким механізмом, на його думку, може бути Конституційна Асамблея. Конституційна Асамблея – це робочий орган, який опрацьовує проект Конституції. І після його схвалення він виноситься на Всеукраїнський референдум.

Конституційна Асамблея не має приймати Конституцію, а має її розробити і винести на референдум, вважає Віктор Мусіяка. Якщо в країні не діє Конституція, то в цій країні немає держави, сказав Віктор Мусіяка і додав, що розробку і прийняття нової Конституції не можна довіряти тільки політикам. Але вони також мають брати участь у процесі: «Всі мають брати участь у цьому процесі, тому що це суспільний процес», – підсумував Віктор Мусіяка.

Громадськість має здійснювати контроль над тим, що роблять політики, відзначив Олексій Гарань. Він вважає неможливим допустити, щоб Конституція стала результатом ситуативних рішень і компромісів в Парламенті. Отже потрібно приймати Конституцію на Конституційній Асамблеї. Це також може стати своєрідним тиском на політиків. І щоб Конституція не приймалася політиками «під себе», делегати або депутати Конституційної Асамблеї не матимуть права 10 років займати посади в органах влади, заявив Олексій Гарань.

Юрій Збітнєв почав з того, що нагадав присутнім про те, що рівно 71 рік тому – 5 грудня – була прийнята Конституцію СРСР 1936 року. Він також поділився інформацією, що Віктор Ющенко вирішив оголосити 2008-й роком Конституції, і відзначив, що в президентській адміністрації Конституція готується кулуарно. «Громадянський Конституційний комітет – це останнє попередження владі про те, що процес прийняття нової Конституції повинен відбуватися з урахуванням інтересів громадянського суспільства». Нинішній громадянський конституційний комітет, на думку Збітнєва, – це акумуляція всіх сил громадянського суспільства, щоб прийняти нову Конституцію України громадянами України.

Три місяці тому Юрій Збітнєв разом з Громадською Радою України, яку очолює Валентин Халецький, створили оргкомітет зі скликання Конституційних зборів (або Конституційної Асамблеї). Ця Конституційна Асамблея повинна запропонувати владі Новий Суспільний Договір, на основі якого має бути прийнята нова Конституція України. Він нагадав, що такий інститут, як Конституційна Асамблея, був започаткований ще у 1787 році – це Філадельфійський конвент. Десятки країн світу через Конституційні збори приймали нову Конституцію.

Юрій Збітнєв каже, що зустрічався з мерами міст, головами територіальних громад і що вже почали формуватися ініціативні групи на місцях по скликанню Конституційних зборів. На сьогоднішній день влада і народ – це абсолютно різні речі. А Конституційна асамблея – це «єдиний механізм, який дасть можливість громадянам повірити, що це їхня держава і їхня влада». Конституційна асамблея має виконати роль не тільки інституційного органу з прийняття Конституції, але ще й як механізм повернення довіри до влади, вважає Юрій Збітнєв.

© «Народний Оглядач», 06.12.2007

Фото «Народного Оглядача»

//sd.org.ua/news.php?id=13125

У Києві створено оргкомітет зі скликання Суверенних Конституційних Зборів за народною ініціативою

Про це 30 серпня в інформаційному агентстві «Інтерфакс-Україна» повідомив голова оргкомітету Юрій Збітнєв. На прес-конференції також були присутні секретар оргкомітету Микола Сенченко та президент благодійного фонду «Біла Криниця» Сергій Дєєв. Оргкомітет створено з представників низки громадських організацій та політичних партій, що не беруть участь у позачергових виборах до Верховної Ради 30 вересня.

Юрій Збітнєв нагадав, що згідно зі статтями 5 і 69 Конституції України громадяни мають право брати участь у виборах, референдумах та інших формах безпосередньої демократії. До інших форм безпосередньої демократії відносяться мітинги, страйки, протести, перевороти та конституційні збори.

На сьогодні ні для кого не є секретом, що в країні – криза легітимності влади й серйозна політична криза. Легітимність і законність – різні речі, вважає Юрій Збітнєв. Хоча «легітимність» з латині й перекладається як «законність», але несе в собі інший сенс. Легітимність означає довіру народу, яка дає право здійснювати керування державою.

Позачергові парламентські вибори не вирішать політичну кризу в державі. Тому, на думку Юрія Збітнєва, необхідно скликати загальнонародні Суверенні Конституцiйнi Збори, для чого у вересні-жовтні 2007 року провести установчу конференцію. На Конституційних зборах пропонується ухвалити нову Конституцію України з подальшим винесенням її на всенародний референдум.

Суверенні Конституційні Збори можуть частково перебирати на себе функції парламенту, тобто приймати нові конституційні закони. Основний закон – це закон про референдум. Оскільки сьогодні закон про референдум недосконалий, РІШЕННЯ НАРОДУ НЕ БУДУТЬ ОБОВ’ЯЗКОВИМИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ Верховною Радою.

Нова Конституція України повинна писатися на певних засадах, які мають відрізнятися від радянських засад, що були раніше, та ліберальних, що є зараз. Юрій Збітнєв пропонує націонал-консервативний або консервативний підхід, що дає можливість для розвитку держави, коли Конституція держави, як і сама держава, будується на звичаєвих, традиційних принципах. Тому в прес-конференції брав участь голова Української Консервативної партії Микола Сенченко, що увійшов до оргкомітету.

У звичаєвих традиційних принципах поєднуються влада народу і духовна влада. «Наша пропозиція сьогодні – це скликати Конституційні збори і запропонувати суспільству Новий Суспільний Договір. За тисячі років залишилися тільки два способи легітимності влади – це легітимність, яку дає правителю народ, і легітимність, яку дає релігія», - сказав Юрій Збітнєв.

Новий Суспільний Договір базується на трьох принципах:

- конституційна мета держави – зростання корінного населення України та якості його життя (добробуту, культури, здоров’я);

- персональна відповідальність вищого керівництва держави за досягнення конституційної мети;

- системний контроль народу за діяльністю влади.

На питання одного з журналістів, чи є якась реакція посадовців на цю ініціативу, Юрій Збітнєв відповів: «Ми це не погоджували з урядовцями. Мова йде не просто про народну ініціативу, а й про вияв безпосередньої демократії. Ми сьогодні даємо посил громадськості та владі. Ми сьогодні не популяризуємо жодну політичну партію. Мені не хотілося б говорити про поточну політичну ситуацію в країні. Політичні протиріччя – це не рівень нашої сьогоднішньої дискусії. Президент зробив деякі кроки, які виходять за межі конституційного поля і є незаконними, але вони є легітимними з точки зору інтересів суспільства».

Юрій Збітнєв навів два приклади. Перший – це конституційний переворот Бориса Єльцина, який своїм указом ввів Конституцію і двопалатний парламент в Російській Федерації. І другий – це конституційний переворот у Франції 1958 року, який здійснив Шарль де Голь: «Не лякайтеся слова «переворот». Мова йде про те, що саме такі дії привели до нового поштовху в розвитку країни. Росія пішла своїм шляхом. А Франція часів Шарля де Голля отримала нову якість розвитку Французької республіки. В своїх ініціативах наш Президент не повинен сьогодні зупинятися, а має діяти далі, але спираючись не на свою Адміністрацію, а спираючись на народні ініціативи».

© «Народний Оглядач», 31.08.2007

Микола Сенченко і Юрій Збітнєв (справа). 

Фото «Народного Оглядача»

//sd.org.ua/news.php?id=12475

НОВИЙ СУСПІЛЬНИЙ 

ДОГОВІР

Звернення до лідерів громадських організацій, державних та громадських діячів, політичних партій

Існуюча політична система — це негласний договір олігархічних кланів задля хижацького визискування України та її народу. Незалежно від того, де ситуативно перебувають ці клани — в «коаліції» чи в «опозиції». В них спільні життєві цінності, що виражаються трьома словами: безвідповідальність, безконтрольність, безкарність.

Олігархічний Договір тримається на трьох постулатах:

1. Відсутність сформульованої державної мети. Оскільки не визначено мети, то немає й відповідальності за її досягнення. Тому владна верхівка не працює на загальнонародну мету, а займається задоволенням власних амбіцій.

2. Незалежність збагачення владної верхівки від збагачення народу. Вона живе в закритих «елітних поселеннях» і розвиває лише «елітну інфраструктуру». Водночас інфраструктура загального призначення руйнується, земля виснажується та отруюється.

3. Відсутність контролюючих органів. Всі нинішні контролюючі органи — Конституційний і Верховний суди, Прокуратура, Рахункова палата, Уповноважений з прав людини — призначаються Президентом і Верховною Радою, тобто тими, кого вони повинні контролювати.

Основні інститути держави — Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний суд, Прокуратура — дискредитовані в очах української громадськості та світової спільноти безвідповідальними діями владної верхівки. Конституція України стала розмінною монетою в політичних торгах і постійно порушується вищими посадовими особами держави. Політична реформа та позачергові вибори до Верховної Ради України здійснені за межами конституційного поля, тож є нелегітимними й антинародними по суті й по формі. Політичні партії поставлені в безвихідне становище і змушені брати участь у виборчій кампанії, розуміючи , що її результати не вирішать кризових явищ у суспільстві.

«Олігархічний договір» ігнорує інтереси суспільства. За 16 років його чинності вимерло 6 мільйонів українців, ще стільки ж втекло за кордон. На звільнену від корінного населення територію в’їхало 5 мільйонів іноземних мігрантів. В Україні нестримно зростає кількість техногенних аварій, поширюються епідемії туберкульозу та СНІДу, знижується рівень суспільної моралі, зростає смертність серед молодих людей. Натомість невпинно зростає кількість мільйонерів та мільярдерів.

«Олігархічний договір» передбачає суспільство лише в ролі біомаси, дешевої робочої сили і органів для трансплантації. Цей договір буде дійсний доти, доки суспільство не укладе новий договір. Він має бути повним запереченням наведених вище «трьох олігархічних постулатів».

Тому ми — громадські діячі, лідери політичних партій та громадських об’єднань, стверджуємо, що в Україні відсутня законодавча влада, а діяльність судової та виконавчої гілок влади дестабілізована й дискредитована. На підставі 5-ї і 69-ї статей Конституції України ми ініціюємо проведення загальнонародних Конституційних Зборів, які приймуть нову Конституцію України згідно з Новим Суспільним Договором, що базується на трьох принципах Реформації держави:

1. Конституційна МЕТА ДЕРЖАВИ: зростання кількості корінного населення та якості його життя. Критерій наближення до мети — Національний індекс людського розвитку, який містить у собі Індекс людського розвитку ООН (тривалість життя, рівень освіти, реальні доходи на душу населення) та індекс народжуваності. Він розраховується і оприлюднюється щоквартально разом з іншими стратегічно важливими показниками.

2. ПЕРСОНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ всього вищого керівництва за результати своєї діяльності — власними майном, свободою і життям. Президент обирається всенародно, має найбільші повноваження і несе персональну відповідальність власними майном і свободою за виконання державою конституційної мети. Відновлюється смертна кара за економічні злочини в особливо великих розмірах. Президент і вся владна верхівка збагачуються лише разом з українським народом. Власність, отримана на прямому чи посередньому зубожінні суспільства, визнається ганебною і злочинною. Недоторканою є тільки суспільно визнана правильна (чесна) власність. Вона створюється лише внаслідок збагачення суспільства або ж законно успадковується, якщо раніше була чесною. Ганебна власність підлягає легалізації шляхом компенсації суспільству заподіяних збитків у визначений законом термін.

3. НАРОДНИЙ КОНТРОЛЬ за діяльністю держави. Головний контролюючий орган — Конституційно-ревізійна палата, що поєднує функції Конституційного суду, Рахункової палати і Центральної виборчої комісії. Голова КРП обирається всенародно і несе персональну відповідальність за виконання своєї функції. Кожний громадянин України знає Конституцію і зобов’язаний її захищати в законному порядку. З цією метою постійно здійснюється широка юридично-просвітницька робота, узаконюється право громадян України на самозахист за допомогою короткоствольної вогнепальної зброї.

Ми звертаємось до лідерів громадських організацій і політичних партій, державних і громадських діячів з пропозицією підписати цей НОВИЙ СУСПІЛЬНИЙ ДОГОВІР, що визначить якісно новий рівень відносин між владою і суспільством, забезпечить ефективну розробку і прийняття Конституційними зборами нової Конституції України. Суб’єкти політичної діяльності, що не підтримають Новий Суспільний Договір, автоматично вважаються прихильниками Старого Олігархічного Договору.

Ми пропонуємо прихильникам НОВОГО СУСПІЛЬНОГО ДОГОВОРУ у вересні — жовтні 2007 року провести установчу конференцію і визначити механізм обрання делегатів Суверенних Конституційних Зборів України, регламент підготовки та прийняття нової Конституції та таких конституційних законів:

• Національна доктрина
• Стратегія національних інтересів
• Про всеукраїнський референдум
• Про персональну відповідальність вищих посадових осіб
• Про реституцію церковного майна і власності
• Про націоналізацію та реприватизацію стратегічних підприємств
• Про легалізацію ганебної власності
• Про фінансово-кредитну систему
• Про землю

Прийнята Конституційними зборами нова Конституція України виноситься для вияву народної волі на всеукраїнський референдум згідно з новим Законом про всеукраїнський референдум.

Наша доля — в наших руках.

Серед нас немає перших чи останніх — ми рівноправні в прийнятті рішень.

Оргкомітет Суверенних Конституційних Зборів України

Київ, 30 серпня 2007 р.

Опубліковано в газеті Верховної Ради України 

«Голос України» 05 вересня 2007 року

© «Народний Оглядач», 31.08.2007

Фото: Емблема руху за Новий Суспільний Договір

//sd.org.ua/news.php?id=12474

05.12.2007 Володимир Горбач. Декларація Громадянського Конституційного комітету 

17.10.2007 Володимир Горбач. Продовження політичної кризи чи Конституційна асамблея