понеділок, 30 грудня 2013 р.

Ігор Дідковський: Якщо політики, які контролюють сцену, думають, що вони – це Майдан, то вони сильно помиляються


Зараз влада на місцях може перейти до територіальних громад?

Гості 
«Вашої Свободи»: Ігор Дідковський, координатор національних зборів; Олександр Палій, політолог, громадський діяч.

Ірина Штогрін: Для початку розмови послухаймо або давайте нагадаємо тим, хто це чув, що вчора сказав на майдані Незалежності Арсеній Яценюк.

Арсеній Яценюк: «Сьогоднішнє Віче має назву «Солідарність проти терору». Проти того терору, який почала ця влада стосовно Тетяни Чорновіл, коли ці потвори зухвало її побили. Проти терору, коли євромайданівців переслідують, палять їхні машини і залякують. Проти терору стосовно кожної людини, де дитина боїться вийти до школи».

– Про це говорили. Там вимоги, звісно, всі залишилися, зокрема і покарати тих, хто санкціонував побиття студентів на майдані Незалежності у ніч на 30 листопада. Це відправити у відставку уряд Миколи Азарова. Це розпочати, як було сказано, не маніпулятивні, а нормальні дієві переговори зі владою. Врешті-решт у далекій перспективі змінити Конституцію України.

Але все ж таки головне питання було озвучене Арсенієм Яценюком. Чи зможе Євромайдан хоч що-небудь зробити задля того, щоб захистити тих, хто справді хоче проявляти свою громадянську, громадську ініціативу?

Ігор Дідковський: Він уже зробив. Він самодостатній. І справа в тому, якщо чесно, я це знову слухав, це слово «ви – мої» викреслив зі свого лексикону. Ці всі заклики, які вже більше місяця, якщо чесно, у нас на західній Україні кажуть, що це неприродно і некоректно стосовно тих людей.

Тобто сам Майдан він як суб’єкт… Я, до речі, не представляю Майдан і не представляю весь український народ. Я представляю інструментарій, який виник за рахунок цього дійства під символічною назвою «Майдан». Ми місяць працювали, 102 громадські організації та ініціативи, і просто шукали інструмент, щоб не кидати вимоги. Бо нема нічого гірше, ніж та мета, яку ти поставив і не знаєш, як реалізувати. Тобто, це людей маргіналізує, вони не вірять. Тому, в принципі, мені ідеї Майдану самодостатнього вже вистачає.

Я вважаю, що зараз існує два таких тренди. Перший – це водити енергію людей навколо Майдану.

– Це Ви критикуєте політиків?

Ігор Дідковський: Я не критикую. Я взагалі просто констатую факт, бо це вже смішно. Якщо політики, які контролюють сцену, на якій я вже 30 разів виступав, думають, що вони – це Майдан, то вони сильно помиляються. Просто вийти на Майдан. Майдан їм скаже відкрито.

Друге, для чого вони це роблять, бо вони самі не хочуть змінити систему, вони у кращому випадку хочуть легку косметику і змінити склад системи.

І тому, я вважаю, ці всі спроби приватизувати Майдан чи надати йому якоїсь суб’єктоності під кимось з політиків, це просто смішно. Тому для мене смішні всі ці виступи і меморандуми, з поваги до всіх виступаючих.

– Якщо подивитися на те, як ситуація розвивалася і розвивається зараз, чи можна сказати, що вчорашній день і це чергове Віче було чимось винятковим, що воно насправді було наступним кроком у розвитку тієї громадянської ініціативи, яка була акумульована на Майдані?

Олександр Палій: Наступник кроком – так, чимось винятковим – ні. І взагалі чекати кожного дня щось виняткове – це, звичайно, можна, але це трішки інфантильно виглядає. Тому що ми всі розуміємо, що тут боротьба йде справжня, реальна боротьба. Слава Богу, вона відбувається не так, як, наприклад, відбувалася у ХVII столітті, тоді було значно драматичніше, чи у XVIII столітті. Чи на початку ХХ.

Зараз поки що (слава Богу!) все спокійніше. Але тим не менше напруга є. І чекати кожного дня якоїсь перемоги, маленької перемоги, волати про цю маленьку перемогу, мені здається, що це по-дитячому. Тому що ставки тут дуже великі. І треба готуватися до важкої, серйозної, затяжної роботи. А, дасть Бог, якщо ми будемо готуватися до затяжної роботи, то перемога прийде значно швидше.

– На попередньому Віче було озвучене прагнення створити і навіть уже проголошене Всеукраїнська об’єднання «Майдан». Прозвучав заклик у нього вступати.

Його вимоги зрозумілі. Боротьба з корупцією, оздоровлення всього життя в країні, зробити так, щоб правоохоронні органи захищали закон, і рухатися у бік європейських цінностей.

Цього разу вже були озвучені певні вимоги, які були сформульовані там у документі.

Що стосується громадських організацій і громадського суспільства, то зі сцени було озвучене ось таке: громадський контроль за діяльністю органів влади та самоврядування. Ви погоджуєтеся з цим, що це можуть робити громадські організації?

Ігор Дідковський: Погоджуюся. Але пункт неможливо виконати.

– Чому?

Ігор Дідковський: Тому що це абстракція, яка нічого не має: ні технологій, нічого. Дивіться, це все вода. Це все – «товкти воду у ступі».

Є Конституція, в якій чітко написано, тобто і в статті 3, і в статті 5, і в статті 69.

Олександр Палій: Так у Конституції теж «товчуть вводу у ступі».

Ігор Дідковський: Там конкретно написано, що народ здійснює безпосередньо своє народовладдя через вибори. Ми вже 22 роки з вами ходили – що голосуй, що не голосуй, бо там політики. Через референдум та інші безпосередні форми демократії. Стаття 69. Так от, влада реально належить територіальним громадам. І зараз Майдан породив таку моду… І по всій Україні створюються територіальні громади. В оце я вірю (стаття 40), що територіальні громади – це реальна влада і реальне джерело влади.

А вже інші органи влади, починаючи від сільради і до президента та парламенту, то це органи влади. У нашому випадку – погані органи влади. От про що йдеться. І йдеться або про заклики і декларації, або про механізми. То я представляю простий робочий механізм. І я зараз приїхав з національних зборів. Працює чотири експертні групи. Ми не прагнемо об’єднатися. Ми просто хочемо створити унікальний легальний механізм для того, щоб дати будь-кому, хто захоче, бо цей механізм повинен бути.

– Поясніть, у чому він полягає?

Ігор Дідковський: Та він дуже простий. Національні збори – це є таке поняття конституанти. Ми абсолютно можемо зібрати представників всієї України, бо, і по Веберу, і по всіх відомих політиках, і політологах, наш парламент не є представницьким. Один депутат представляє 100-120 тисяч людей. Він не те що їх не представляє, він їх бачити не хоче.

– Тобто ви оголошуєте про національне зібрання. І де? У Палаці «Україна» збираєте?

Ігор Дідковський: Палац «Україна» мені енергетично не підходить.

– А що Вам підходить?

Ігор Дідковський: Ну, виберемо десь місце, повірте мені. Але це будуть реальні законні представники територіальних громад.

– Хто це?

Ігор Дідковський: Це прості люди. Конституція, до речі, розділяє людину від громадянина України, від фізичної особи і від юридичної. Це ноу-хау.

Олександр Палій: А скільки вас може бути конкурентних, конкуруючих таких організацій?

Ігор Дідковський: Мені буде хай мільярд. Хто зробить по-чесному і без революційного натхнення, не спекулятивно, цивілізовано…

Олександр Палій: А як це «без революційного натхнення»?

Ігор Дідковський: Так це. Бо для мене революційне натхнення має певний період. Воно повинне пробудити тебе, а далі ти собі працюєш фахово, як спеціаліст системи.

Олександр Палій: Добре. А хто буде ваших представників обирати?

Ігор Дідковський: Територіальні громади.

Олександр Палій: Тобто, більшість громадян, які мешкають на тій чи іншій території?

Ігор Дідковський: Так. 12 087 міст, селищ.

Олександр Палій: Більшість населення з кожного з цих міст, селищ повинні прийти на якісь вибори і обрати члена вашої територіальної громади.

Ігор Дідковський: Так. Тільки вони будуть представляти один до 10 тисяч, а не до 100 тисяч. Це єдиний…

– На який час ви думаєте, що зможете зібрати, провести ці вибори і зробити це?

Ігор Дідковський: По-перше, ми зараз попробуємо на Києві. 330 територіальних громад. До речі, я собі 23 числа на 10-у поверсі КМДА провів засідання національних зборів, прийшов Салій, прийшов Плачков. Ніхто мені не заважає там. Бо це, до речі, власність територіальної громади.

– Салій і Плачков – це відомі фахівці. Але це не люди, яких обрали.

Ігор Дідковський: Та вони просто прийшли як люди, які колись були мерами і знають, як каналізацію латати. Не більше і не менше. Прийшли представники громад. Все було культурно і цивілізовано. Київ зараз потребує… Дивіться, Верховна Рада зробила все для свого народу і радісно поїхала на острови на місяць. Все зробили! Київська рада теж радісно все зробила, від свого народу десь ховається і кинула Київ напризволяще. Зараз немає ніякої влади, тобто взагалі ніякої. Українською мовою слово «влада» означає в ладу з собою і людьми.

Олександр Палій: Тут треба дуже добре розуміти, що справді така пряма демократія можлива, але вона не повинна бути профанацією. Тому що, якщо прийшов там Плачков, якщо прийшли кілька експертів, то це ще не означає, що це київська громада.

Київська громада – це з трьох мільйонів осіб десь 2 мільйони виборців. Якщо з цих двох мільйонів виборців мільйон реально проголосує, тоді це інша справа. Якщо цей мільйон не голосує, у вас немає цих механізмів, то це не київська громада, а просто ще одні люди, які себе називають такими. І все.

Ігор Дідковський: Точно так. Для цього відкриваються територіальні громади.

– Вони не відкриваються. Вони вже існують певним чином.

Олександр Палій: Але на Майдані, я ще раз скажу, була дуже значною мірою практична територіальна громада. Тому що на Майдан вийшли від мільйона до півтора людей. І в принципі, звичайно, не було ніякої реєстрації і фізично потримати цих людей неможливо...

Ігор Дідковський: Так це не потрібно. Територіальна громада не реєструється в органах старої системи.

Олександр Палій: Але де-факто це були зроби територіальної громади.

Ігор Дідковський: Це правда.

– Маємо запитання радіослухача.

Слухачка (переклад): Президент говорив про те, що у нас корупція останні роки дуже сильно розвинена, і він буде з нею боротися.

В судах страшенна корупція! Є такий полковник Василь Степанович Полосенко, суддя, яких ходить до суддів і говорить, яке рішення треба приймати. І Апеляційний суд це рішення і приймає.
Я хочу сказати: ганьба цим суддям, які заангажовані і вирішують питання так, як їм потрібно! Не так, як по закону. Ганьба їм!

– Ось думка одна з багатьох.

Олександр Палій: Я думаю, що ця думка вивела на Майдан дуже багатьох людей на сьогоднішній день і по правоохоронних органах, і по адміністративних, і по судових зокрема.

Є в Біблії такий вислів, що неправильний суддя гірше ката. І мені здається, що зараз судова система – це просто жах! Ніякого ні правосуддя, нічого. Якби цей суд провели б на Майдані… Пам’ятаєте, як упіймали цих двох злочинців з Макіївки, що написали їм «Злодій» на лобі? То цей суд, який був на Майдані, значно легітимніший, ніж той суд, ніж ВСУ, КСУ і Адміністративний суд та Вищий спеціалізований суд разом взяті.

– Ви відчуваєте, що тут звучить? У нас звучить тут в ефірі якась така річ, яку варто було б сподіватися у будь-якій демократії, які зараз називаються розвинутими, на Заході.

По суті, нам дорікають дуже багато експертів з інших країн, що українці нічому не вчаться, тому що вони кожного разу продукують одне і те ж саме – Запорізьку Січ, де гетьманам не довіряють. І пан Дідковський це все щойно нам гарно продемонстрував. А народ насправді завжди хоче сам ухвалювати рішення, тому що він теж не довіряє ні старшині, ні тим суддям, які теж обирає.

Олександр Палій: Неправда це. Якби гетьманам не довіряли, Запорізька Січ не проіснувала б 400 років. Вона проіснувала 400 років і не платила данину комусь, а сама збирала з навколишніх держав. Тому це все неправда.

У нас були гетьмани дуже популярні, за одним словом яких не те що тисяча, а десятки тисяч ішли на смерть. Тому говорити, що у нас є апріорі така традиція недовіри до влади, то це неправда. У нас є недовіра до іноземної, аморальної, деградованої влади. І це прекрасно.

– З цим Ви погоджуєтеся, пане Дідковський?

Ігор Дідковський: У нас є тотальна недовіра до влади. До своєї української аморальної влади.

Олександр Палій: А де Ви бачили українську владу?

Ігор Дідковський: Вся влада у нас українська. Хто ми? Янукович – марсіянин? Чи де він приїхав? Чи парламент у нас приїхав з Польщі? Чи Кабмін у нас…?

Олександр Палій: У нас парламент постгеноцидного суспільства, в якому насичений…

– У нас немає іншої України. У нас вона є така, яка вона є.

Олександр Палій: Ні, Україна в нас така, а влада у нас…

Ігор Дідковський: Є дуже просте рішення. Ми без претензій до всіх, бо ми розуміємо, що вони нас не цікавлять. Ми навіть не хочемо витрачати на них енергію. У нас, наприклад, на національних зборах дуже прості слова: Україна – я, це не президент, це не уряд, це не парламент, я – власник своєї держави. Крапка.

Олександр Палій: Ні. Мабуть, «ми» все ж таки. Бо «я» – це Людовик ХІV.

Ігор Дідковський: Ні-ні. Ви переплутали. Людовік XVI казав: я – це Франція. А я кажу: Україна – це я.

– Запитання ще одного слухача.

Слухач: Скажіть, будь ласка, чи не варто у перервах між походом на «Межигір’я», до інших лідерів скористатися таким інструментом, як референдум?

Що я маю на увазі? Там уже стільки збиралося народу, що для ініціювання будь-якого референдуму з приводу зміни влади чи ще чогось можна було вже разів три. Хоч недосконалий цей закон, але це теж якийсь шлях, який конкретику має – добитися через референдум те і те. А не просто гасла кидати: давайте з корупцією боротися, давайте кращого.

Олександр Палій: Що стосується референдуму, то треба розуміти, що закон написаний таким чином, що фактично ніякого голосування не проходить. Голосування призначається.

Як це відбувається? Там формують усю вертикаль виборчих комісій місцеві ради, обласні зокрема. І це означає, що скрізь є провладна більшість практично, що ніхто ніде нічого рахувати не буде, агітації теж немає, агітувати проти того питання, яке виносить влада, можна лише за гроші, а влада сама агітує абсолютно вільно, використовуючи всі ЗМІ. Тому це ніякий не закон про референдум. За чинним законом, це неможливо.

Інша справа, що прийти і сказати: ось стоїть два мільйони людей, вони підняли руки – це щось значить. Це значно більш може впливати, ніж якісь ці законні процедури.

А закону про місцевий референдум взагалі не існує на сьогоднішній день. Тому все це суща теорія. Він не те що не досконалий, він навмисне написаний, щоб можна було б 2 по 2 написати 5.

– А при цьому закону про місцеві референдуми у нас немає. А от місцеві громади, територіальні громади вже впродовж всіх цих років незалежності завжди в одній і тій самій проблемі – у них немає грошей, їм навіть не дають того, що вони заробили, бо казначейство блокує рахунки під кінець року або будь-які кризові для в цілому економіки країни моменти, у той же час громади не можуть вирішувати нагальні проблеми свого життя.

Що тут можна зробити було б?

Ігор Дідковський: Ми розділяємо мораль громади і мораль влади, у нас взагалі все законодавство побудоване проти моралі громади. Воно обслуговує ті чи інші клани. Якщо взяти всі технології, які зараз Майдан запропонував, і які були до нього. Ну, пікет. Ручна технологія Леоніда Макаровича Кравчука – Конституційна асамблея – хоче легалізувати через зміни в Конституцію «донократію», тобто, щоб були «дони».

Дуже багато технологій, які зараз думають, що Майдан зможе через свою суб’єктність, яка неможлива за визначенням, щось вирішити. Окрім того, що Майдан – це унікальне джерело енергії, єднання навколо інструментарію. Тому і ми прийняли рішення розпрацьовувати інструментарій. Що територіальна громада, якщо вона зібралася (правильно сказав колега), і 70% тих, хто мешкає, проголосували б за якогось уповноваженого, то вже 200 громад в Україні відмінили кар’єри, річки. Воно навіть не вимагає реєстрації в органах існуючої системи.

Вдумайтеся, у чому парадокс! Є і Конституція, яка одна з найкращих. І ми тільки до неї прив’язуємося. І потім тільки йде мільярд законів, які через маніпуляцію юрособа-фізособа-громадянин України з тебе роблять «коника-горбоконика».

– Але чи означає це, що ви вже маєте такий інструментарій, який допоможе вам у Києві обрати легітимну владу?

Ігор Дідковський: Абсолютно.

– Коли це буде?

Ігор Дідковський: Може, три місяці. Він не вимагає закону Верховної Ради.

– Через три місяці ваші національні збори будуть готові провести вибори у Києві?

Ігор Дідковський: Я не буду бити п’ятою у груди. Це не будуть вибори. Це будуть конституційні установчі збори, які ми називаємо національні збори, які, якщо ми сформуємо, правильно сказав Олександр, ці територіальні громади правильно і повноцінно, тоді це зібрання буде саме легітимне, яке є в природі. Для Києва. Потім ми цю модель екстраполюємо на всю Україну.

– Пане Палій, як Ви вважаєте, ця ідея взагалі має перспективи?

Олександр Палій: Не знаю, як там з перспективами. Але у будь-якому випадку таке ворушіння значно краще, аніж коли в Києві, в столиці немає законної влади фактично, коли 5 років закінчилися у міського голови і 5 років у міської ради, і вони зараз фактично Києвом, який має тисячолітню вічеву традицію, 340 років Магдебурзького права, керує взагалі невідомо хто і невідомо ким призначений. Тобто таку ганьбу, звичайно, треба припиняти. Можливо, у тому числі і такими засобами.

– Що ми бачимо? Зараз боротьба з тими, кого вважають людьми, які порушують закон або йдуть проти народу, ведеться в такий спосіб, що євроактивісти їдуть до їхніх помешкань або до тих можливих місць, одних з місць, де вони можуть бути, там висловлюють свій протест у такий спосіб, що обмальовують, скажімо, паркан або голосно проголошують свої гасла. Чи є це дієвим методом?

Ігор Дідковський: Це неможливо заборонити людям робити. Вони на це мають абсолютне право протесту, що написано в Конституції, що державні органи, органи, які в нашому випадку, як я сказав, хрінові, не мають права узурпації влади. Вони тотально узурпували владу, тотально виборчі дільниці належать владі, тотально в який суд ти не підеш, з тебе, з хлопця, зроблять дівчинку і навпаки. Тобто ми попали в матрицю дурдому. Це неприродне, нелюдське життя.

Тому 550 мільярдів кредитів висить. Моя онука вже винна 1,5 тисячі доларів. Цього не буде.

– Кожен з нас.

Запитання ще одного слухача.

Слухачка: Мене дивує, що з такими гаслами, як виступав і пан Яценюк, і громада, і велике значення – це тільки блеф, як кажуть. Це тільки поза, а насправді кияни повинні вирішувати у Києві свою громаду, свою думку. А повертатися треба. В основному, тут представники західної України. Хай вони їдуть до сімей своїх і дадуть спокій киянам, самим вирішувати, щоб була звільнена Київрада, а не тільки їм самим.

– Ось одна з думок, які представлені.

Олександр Палій: Є ці думки. Але вони дуже рідкісні у Києві. Учора були на мітингу, можливо, 200 тисяч людей. А коли мітинг був проти Майдану, ну не мітинг, а виходили, ініціювали проти Майдану киян, то вийшла одна людина, народжена…

– І троє з боку стояло.

Олександр Палій: І троє з боку стояли. То були журналісти. Тобто вийшла одна людина. Тому треба розуміти, що, за даними навіть соціологічних опитувань, на сьогоднішній день Майдан підтримує абсолютна більшість киян. Навіть я маю на увазі провладні соцопитування. І тому, коли мільйон киян приходить і говорить, що на цьому місці має стояти Майдан, то один киянин родом з Одеси чи ще одна киянка не можуть щось тут заборонити. Тому що є воля більшості.

Ігор Дідковський: Я хотів би сказати, що Київ має право на свою територіальну громаду. Тут слухачка права. І Львів, з якого я похожу, також має право на свою територіальну громаду.

– Так. І будь-яке село.

Ігор Дідковський: Село Прикарпаття, Закарпаття, Бессарабії і Луганської області має право. Знаєте, українці брагу не п’ють, як ближні сусіди. Ми любимо дочекатися, вигнати.

– Тільки не кажіть, що Україна – це горілка.

Ігор Дідковський: Ні-ні.

– Тому що думаю, що нам якраз дехто і не…

Ігор Дідковський: Ми дуже глибока і терпляча, і свідома нація. Україна – це борщ. Україна – це мама. Україна – це Різдво. Україна – це світлі… До речі, слово «людина» в українській мові означає «любов даруючи». А «не чєлавєк», «чєлов»…

– Для всіх наших глядачів і слухачів скажу наступне: якщо ви не були на Євромайдані, то сходіть туди, якщо не можете, дивіться і слухайте наші програми. І ви там побачите, що не лише із західної України люди були і зараз перебувають на Євромайдані у Києві, і що думають вони і хочуть для себе і для України того ж самого, що ви хочете для себе. Добра, процвітання і справедливості.

Олександр Палій: Зараз, до речі, східняків значно збільшується кількість.

30.12.2013
http://www.radiosvoboda.org/video/5cbde9e1-be73-4cf7-b3b7-9b268adcf43f.jpgx?w=300&r=1

Заява Координаційної ради Громадянської Асамблеї України з приводу теперішньої кризи та в зв’язку з проведенням круглого столу національної єдності 

неділю, 29 грудня 2013 р.

Шостий пріоритет: Утворення представницького органу установчої влади для підготовки нової Конституції України




Програмний маніфест Майдану
[повний текст маніфесту]

Ми, учасники Народного Віча, громадяни України, які зібралися сьогодні на Майдані Незалежності:

усвідомлюючи, що Україна є європейською державою, українці є європейською нацією і готові відстоювати європейські цінності, зокрема, права та свободи людини, демократію, верховенство права, рівність усіх перед законом,

констатуючи, що нинішній Майдан демонструє силу мирного протесту, хоча двічі зазнав спроб силового розгону,

підкреслюючи, що Майдан є одним із найтриваліших та наймасовіших протестів в сучасній європейській історії з вимогами дотримання прав людини, її свободи та гідності,

усвідомлюючи, що мільйони українців, які вийшли впродовж останнього місяця на майдани по всій Україні, показали, що вони прагнуть змін та готові до розбудови національної держави на основі європейських цінностей, поєднуючи їх з традиційними цінностями українського народу,

усвідомлюючи, що нинішня політична система, яка призводить до узурпації всієї влади в країні однією людиною, – привела державу до глибокої економічної та політичної кризи,

прагнучи до побудови такої системи влади, за якої на вершині інтересів держави має нарешті опинитися не чиновник, не олігарх, а проста людина, її гідність та добробут, її права та можливості для безперешкодної самореалізації в Україні, незалежно від політичних чи релігійних поглядів, мови спілкування,

усвідомлюючи необхідність нашого єднання та координації нашої роботи для творення змін і нової України,

Ми, учасники Народного Віча, закликаємо всіх, хто хоче змін в країні, разом працювати або долучитися до лав Всеукраїнського об’єднання «Майдан» заради досягнення наступних цілей:

I. У КОРОТКОТЕРМІНОВІЙ ПЕРСПЕКТИВІ МИ СПІЛЬНО МАЄМО ДОМОГТИСЯ:

1. Звільнення та реабілітації всіх заарештованих за участь в акціях протестів, припинення репресій, терору, погроз, морального та фізичного тиску на учасників мирного спротиву, звільнення всіх політичних в’язнів.

2. Відставки та притягнення до відповідальності всіх високопосадовців, у тому числі міністра Захарченка, які відповідальні за організацію кривавого розгону студентів в ніч на 30 листопада на Майдані Незалежності, побиття активістів та журналістів під стінами Адміністрації Президента 1 грудня 2013 року. До відповідальності мають бути притягнені не лише замовники, а й безпосередні виконавці з числа рядових бійців спецпідрозділів МВС.

3. Ліквідації спецпідрозділу «Беркут», як формування, що повністю дискредитувало себе своїми діями. Заборони використання військовослужбовців Внутрішніх військ для силової протидії мирним масовим акціям протесту.

4. Відставки уряду М.Азарова та формування нової проєвропейської більшості в парламенті. Ця більшість має сформувати новий технічний Кабінет Міністрів, завдання якого - вивести країну з системної кризи, забезпечити підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, а також гарантувати проведення чесних виборів президента та парламенту.

5. Початку реальних, а не імітаційних переговорів між владою та Майданом з метою формування пакету рішень, які були б спроможні зняти гостроту політичної кризи і створити підвалини для подальшої нормалізації ситуації в країні. Для цього Рада ВО «Майдан» сформує повноважну делегацію, яка матиме мандат Майдану на ведення переговорного процесу з владою.

6. Утворення представницького органу установчої влади для підготовки нової Конституції України. До її ухвалення — необхідно тимчасово повернутися до редакції Конституції 2004 року, яка була нелегітимно скасована, а президент внаслідок цього незаконно і неконституційно отримав додаткові конституційні повноваження.

Це — легітимний шлях вирішення глибокої політичної та економічної кризи в Україні, який передбачає проведення дострокових парламентських виборів на пропорційній основі з відкритими списками.

7. Донесення ідей Майдану до громадян України, поширення діяльності Майдану у всіх регіонах України, забезпечення більш ширшої комунікації та інформування мешканців Сходу та Півдня України про цілі та завдання нашої організації.

8. Становлення на основі місцевих та регіональних осередків ВО «Майдан» мережі самоорганізації громадян, яка забезпечить:
  • громадський контроль за діяльністю органів влади та самоврядування;
  • ідентифікацію проблем місцевого розвитку та консолідацію громадян на їх вирішення;
  • рекомендації на посади в органи влади та самоврядування чесних, компетентних та ініціативних фахівців, надання їм громадської підтримки;
  • підготовку суспільства до формування професійних та відповідальних органів влади та самоврядування.

ІІ. У СЕРЕДНЬОСТРОКОВІЙ ПЕРСПЕКТИВІ МИ СПІЛЬНО МАЄМО ДОМОГТИСЯ:

1. Підписання Угоди про Асоціацію з Європейським Союзом включно з глибокою та всеосяжною зоною вільної торгівлі.

2. Запровадження безвізового режиму з Європейським Союзом для українських громадян. Двері до ЄС мають бути відкриті для всіх українців, хто хоче вільно подорожувати, а не лише для обраних чиновників.

3. Недопущення зовнішньополітичного бартеру стратегічних інтересів України на тактичні економічні бонуси з боку Росії, запобігання втягуванню України у Митний/Євразійський союзи.

Скасування тих домовленостей з Росією, що досягнуті ціною відмови від європейської інтеграції України та підривають суверенітет держави.

4. Запровадження персональних міжнародних санкцій проти посадових осіб, причетних до застосування сили проти мирних демонстрантів, політичних репресій, порушення прав і свобод людини в Україні. Ці заходи мають включати в себе заборону на в’їзд, замороження активів таких осіб, перевірка джерел походження коштів та власності, розміщених за кордоном, повернення пограбованого до України.

5. Забезпечення розробки, проведення загальнонаціонального обговорення та затвердження системного Плану змін в країні «Європейська Україна», здійснення якого забезпечить у стратегічній перспективі вступ України до Європейського Союзу.

6. Забезпечення проведення чесних, прозорих та демократичних президентських, парламентських виборів та виборів до органів до місцевого самоврядування, які є легальним шляхом для зміни влади в країні.

ІІІ. У ДОВГОСТРОКОВІЙ ПЕРСПЕКТИВІ МИ МАЄМО СПІЛЬНО ДОМОГТИСЯ:

1. Реалізації закладеної в Конституції, але так і не досягненої наразі цілі побудови в Україні демократичної, правової держави з соціально-орієнтованою економікою, що вважає забезпечення фундаментальних прав людини своєю первинною та ключовою функцією, унеможливлення узурпації влади та зловживання нею.

2. Ухвалення нової Конституції України, що відображала б новий, якісно усвідомлений суспільний договір між державою[? – ред.] і громадянами, з метою забезпечення демократії, суспільної довіри та верховенства права, відновлення балансу між гілками влади, посилення місцевого самоврядування.

3. Децентралізації влади, надання реальних повноважень органам місцевого самоврядування, включно зі створення ними повноцінних виконавчих органів, обмеження повноважень призначуваних президентом місцевих державних адміністрацій лише контрольними функціями, забезпечення умов для розвитку місцевих громад через децентралізацію державних фінансів.

4. Докорінної зміни Кабінету Міністрів України, перетворення його в орган, який аналізує, розробляє та впроваджує державну політику, відповідає за ефективне служіння суспільству всієї системи органів виконавчої влади.

5. Відновлення правосуддя шляхом змін законодавства про судоустрій та люстрації суддів, причетних до неправосудних рішень, притягнення до кримінальної відповідальності працівників правоохоронних органів, силовиків, суддів, чиновників, причетних до здійснення політичних репресій в Україні, організації провокацій проти мирних демонстрантів.

6. Докорінних реформ правоохоронних органів, включаючи скорочення їхньої чисельності та обмеження функцій відповідно до європейських стандартів із одночасним підняттям професійного рівня їх працівників, та відповідного грошового утримання. Ситуація, за якої кількість прокурорів в Україні є найвищою в Європі, а чисельність міліції перевищує чисельність армії, має відійти в минуле.

7. Проведення реформи освіти із обов’язковим впровадженням курсу громадянської освіти та прав людини в освітній процес.

Ми – за реальні та ефективні перетворення в країні, які мають відбуватися на основі європейських цінностей та стандартів. Ми прагнемо змінити не політиків біля керма держави, а всю нинішню систему влади, яка наскрізь прогнила через тотальну корупцію, відсутність поваги до громадянина та його прав.

Ми свідомі, що шлях досягнення запропонованих змін буде тривалим та непростим. Але лише він веде нас до створення нової країни з новими правилами гри, дотримуватися яких під тиском Майдану і під його контролем будуть всі: від звичайних громадян до президентів та представників великого бізнесу.

Лише такий шлях, який ми маємо пройти разом, гарантує успіх Україні та втілення в життя ідей Майдану.

м. Київ, Майдан Незалежності, 29 грудня 2013 року
http://batkivshchyna.com.ua/news/open/238
http://maidan2013.com.ua/page/open/4
http://vk.com/vo_maidan



01.12.2013, 08.12.2013 і 15.12.2013 Всеукраїнське, друге («Марш мільйонів») і третє («День гідності») Народне Віче 
22.12.2013 Четверте Народне Віче «Одна країна – один Майдан». Всеукраїнське обєднання «Майдан»
29.12.2013 П’яте Народне Віче «Солідарність проти терору». Київ, Майдан Незалежності 
12.01.2014 і 19.01.2014 Шосте і сьоме Народне Віче. План дій Майдану 
22.01.2014 Восьме Народне Віче. День свободи і соборності. Народна Рада України (установчі матеріали)
  

четвер, 26 грудня 2013 р.

Ігор Марков. Революція чи Протест або Установчий Майдан


//www.afp.com/
Знаковою характеристикою українських подій 2013 як і 2004 року є широкий, я б додав тектонічний рух суспільства, що довершується здвигом на Майдані і можливий лише у поворотний час його історії

Майдан 2013 року уже назвали революцією. За іншими версіями, це – протестна акція, національний спротивРисами протестних акцій є локальність вимог і дій окремих груп (а можливо і більшості) суспільства "у відповідь" на певні конкретні кроки влади. Протестні акції зазвичай закінчуються консенсусними домовленостями з питань, що викликали широкий спротив, можуть бути в різний спосіб придушені владою чи перерости в революцію.

Революція ж є зміною засад соціальних відносин і з необхідністю приводить "в рух" усе суспільство, всі його класи і групи.

Знаковою характеристикою українських подій 2013 як і 2004 року є широкий, я б додав тектонічний рух суспільства, що довершується здвигом на Майдані і можливий лише у поворотний час його історії. Лідерство і самоорганізація молоді, народженої вже в незалежній Україні, а також громадських об’єднань і громадян поза існуючими опозиційними політичними партіями - особливість 2013 року, що вселяє впевненість: перемога прийде, як не тепер, то в близькому майбутньому.

Серед інших виокремлю три умови переможної революції: наявність консолідованої суспільної еліти чи контр-еліти, що витворює центр впливу, альтернативний до існуючої політичної влади; здатність еліти опанувати і структурувати розвиток масових соціальних дій, інтегрувати осягнення перемог на різних етапах і напрямах у загальну перемогу; неодмінний інституційний результат, яким, як правило, стає нова держава, новий тип суспільних відносин.

Станом на сьогодні відповіді на ці три питання виглядають очевидними: контр-еліта наразі розділена на

1) "реєстрову" - парламентську і позапарламентську - опозицію або "політиків", "дорожню карту яких формують "норми і регламенти" "старого режиму",

2) громадські об’єднання

3) студентські середовища.

Другі і треті активно структуруються і намагаються витворити власну ідентичність Майдану. Еліта протягом усіх цих листопадово-грудневих тижнів переважно рухається услід за подіями, бере в них активну участь, але рішуче не формує стратегію самого руху: заклики до людей приїжджати на один Майдан і озвучення кількох попередніх вимог, за якими буде йти наступна - круглий стіл із владою про її перезавантаження стратегією не назвеш. Коли ж опозиція намагається втиснути хід подій у вже прописану інституційну рамку відносин то говорити про інституційний результат поки не доводиться.

//www.afp.com/
Претекстом масових акцій, як відомо, стало спонукання громадськими переважно студентськими активістами президента В.Януковича до підписання Договору про асоціацію України з ЄС. 

Відмова В.Януковича підписати вже парафовану угоду і жорстоке побиття спецпідрозділом "Беркут" мітингуючих студентів каталізувало зрушення в суспільстві. Народження Майдану-2013 вказує, що події довкола підписання Асоціації з ЄС торкаються основних засад буття українського народу. В умовах незалежності України Майдан повторився і, припускаю, повторюватиметься на поворотних етапах її історії, коли йтиметься про ствердження ідентичності суспільства на рівні вибору тривкого напряму чи фундаментальних засад розвитку.

Одночасні, ніким не керовані потоки людей на Майдан і майдани по Україні ніяк не вміщаються у прокрустове ложе утилітарних вимог покарати винних за побиття, домогтися відставки уряду і забезпечити формальні гарантії підписання Угоди про асоціацію. Такий результат нагадує віджилу радянську систему теплопостачання, що через застарілість і зношеність викидає "на вітер" більшість енергії, лише незначна її частка йде на обігрівання наших помешкань.

Неодмінна риса революції – самостійне творення нових правовідносин. Опозиційні лідери поза рішучою риторикою нерішуче тупцяють поміж червоними прапорцями прописаних норм, замість руху до ствердження фундаментальних основ свободи, права і справедливості через прецедент історичної дії і творення нових інституційних форм.

У зв’язку з цим згадаю про ідею повернення до Конституції 2004 р., висловлену частиною інтелектуалів, митців і опозиційних діячів. Не можна чіплятися за ложні, не відпрацьовані до кінця символи минулого, навіть як "перехідні" - рухаючись уперед. Поправки до Конституції 1996 р., прийняті політично нелегітимним шляхом у 2004 р., стали претекстом до подальшого руйнування, а не утвердження Конституційного правопорядку. І повернення до Конституції 1996 р. неправовим шляхом було ще однією складовою цього руйнування.

Коли я кажу про політично нелегітимний шлях поправок 2004 р. до Конституції, то маю на увазі не дотримання/недотримання процедур чи досягнення/недосягнення домовленостей між тодішніми ключовими політичними гравцями. Мені йдеться про чиїсь (неважливо чиї) вставки до Основного Закону, навіть добре теоретично обґрунтовані, але цілком "штучні" у контексті ключової спрямованості Майдану. Вони були похапцем проведені між Сціллою протистоянь і взаємного шантажу серед його лідерів і Харібдою тіньових домовленостей з групами в парламенті. Ці вставки зрештою підважили спроможність еліти, що прийшла тоді до влади формувати і стверджувати правопорядок від імені народу.

Нинішнє тяжіння до "круглих столів" з боку влади і опозиції має різні формули. Для влади – це передусім "відволікаючий" маневр: Янукович як президент не готовий стати "інституційно-правовою ланкою", (хай дуже важливою!) системи політичних відносин, він непохитно бачить себе тільки "над усім". Реєстрова опозиція, спонукана позиціями ЄС та США, а також персональними інтересами в існуючій владно-інституційній системі, чіпляється за "круглий стіл" як уявний спосіб формальних полагоджень чи змін у цій системі, частиною якої є сама опозиція. Тоді як нині реально відсутні чітко ідентифіковані сторони, предмет і поле переговорного процесу, що можуть сформувати консенсусні положення тривкого співіснування у межах єдиної системи політично-правових відносин.

Широкий суспільний рух, довершенням якого є Майдан і кримінальні угрупування, що опанували державні інститути, інструменталізували правові норми, дієвість яких була вихолощена і нівельована ще в епоху Ющенка, - існують як дві паралельні реальності, між якими по суті неможлива конструктивна взаємодія в рамках демократичного процесу. Відтак, на них чекає тривале протистояння…

Однак повернемося до справ Майдану. Як уже сказано, революція може йти тільки установчим шляхом. Чи був відкритим для нас цей шлях у часі й по завершенні Майдану 2004 р.? Так, був. Ним став опрацьований за посередництвом тодішніх президентів Польщі та Литви А.Кваснєвського і В.Адамкуса і стверджений Рішенням Верховного Суду України варіант повторного голосування другого туру Президентських виборів, яке і досі багато-хто вважає "незаконним", оскільки воно "не прописане" в існуючому законодавстві. Це рішення могло стати прецедентом, що започаткував би самостійний політично-правовий розвитку українського суспільства в європейському напрямі. Однак воно не знайшло продовження в політичній еліті та суспільстві.

//www.facebook.com/yatsenyuk.arseniy
Повторюваність Майдану знову повертає нас до проблеми закладення внутрішньо українського прецеденту "самостійного творення права". Майдан 2004 і 2013 року уже став свідченням делегітимізації однієї державної влади України і джерелом легітимізації іншої і продовжує цю роль. Повторюваність Майдану історично надає йому значення Великої Ради чи Віча Українського Народу і в контексті сучасного демократичного процесу стає підставою до скликання майбутньої конституанти – всенародно обраних Установчих Зборів, що приймуть нову Конституцію України. Для цього необхідно закріпити установчу роль Великого Майдану міст і сіл усіх регіонів України шляхом прийняття його Хартії чи Декларації (її можна назвати Хартія громадянських прав і свобод України або Хартія Майдану) – набору основоположних принципів, що зібрали разом стількох українців і солідарних із ними представників інших народів.

А щодо тексту Хартії Майдану, то він,
до прикладу, може бути таким:

Проект

ХАРТІЯ МАЙДАНУ

Ми, учасники Народних Зборів на Великому Майдані, представники усіх регіонів України, що повстали проти свавілля державної влади та наруги над гідністю громадян, керуючись суверенним правом народу на встановлення державного ладу, з метою встановлення в Україні нового справедливого правопорядку в інтересах вільного розвитку людини і країни

Проголошуємо цю Хартію

Стаття 1. Принцип верховенства права та рівності всіх перед законом є невід’ємним та непорушним.

Стаття 2. Громадяни користуються беззастережним правом на активну протидію свавіллю насильства та узурпації влади.

Стаття 3. Будь-які обмеження свободи слова, свободи зборів, свободи сумління та свободи віросповідання є неприпустимими. Ці свободи є неодмінною умовою функціонування демократії в України.

Стаття 4. Ключовим принципом функціонування державної влади є беззастережна повага до гідності громадян. Порушення гідності громадян є злочином проти України.

Стаття 5. Громадяни України користуються непорушним правом на справедливий суд. Будь-яке обмеження цього права прирівнюється до державної зради й тягне за собою кримінальну відповідальність.

Стаття 6. В Україні діє принцип розподілу влад, ключовою умовою функціонування якого є безумовне право на вільний і безперешкодний вибір влади.

Стаття 7. Право на зміну конституційного ладу в Україні належить виключно народу, який реалізує його шляхом скликання Установчих зборів – незалежного представницького органу, обраного на прямих всенародних виборах.

Стаття 8. Справедливість є наріжним принципом взаємодії влади та суспільства. Громадяни України користуються невід’ємним правом виборювати справедливість.

Стаття 9. Підприємницька діяльність в Україні здійснюється на принципах вільної конкуренції, прозорості оподаткування, легальності та недоторканості власності.

Стаття 10. Україна є невід’ємною частиною Європи. Український народ був і є невід’ємною складовою європейської спільноти.

26.12.2013
Ігор Марков, «Революція чи Протест або установча роль Майдану», соціолог, політолог, директор Лабораторії соціальних досліджень Центру підтримки приватної ініціативи (м. Львів)
http://ipress.ua/articles/revolyutsiya_chy_protest_abo_ustanovcha_rol_maydanu_36896.html

Заява Координаційної ради Громадянської Асамблеї України з приводу теперішньої кризи та в зв’язку з проведенням круглого столу національної єдності 

//president.gov.ua/

вівторок, 24 грудня 2013 р.

Леонид Кравчук: Принятие новой Конституции - не вопрос Майдана


Глава Конституционной ассамблеи, первый президент Украины Леонид Макарович Кравчук рассказал "Сегодня", когда утвердят концепцию изменений в Конституцию, главных предлагаемых изменениях и процедуре их принятии, а также о вероятности возврата к Конституции Украины 2004-го года.

Скажите, когда Конституционная ассамблея утвердит окончательный вариант концепции изменений в Конституцию?

В целом мы закончили работу над концепцией. В первом чтении мы приняли ее в сентябре, а затем доработали с учетом анализа и пожеланий членов Венецианской комиссии во время их визитов в Украину. Сейчас мы подошли к тому, чтобы утвердить концепцию окончательно. Это произойдет в середине января на очередном заседании Конституционной ассамблеи: еще раз все обсудим, утвердим и отправим президенту на рассмотрение (именно Виктор Янукович будет регистрировать в Раде концепцию – Авт.).

Вообще мы хотели это сделать раньше, еще 6 декабря. Уже было все запланировано. Но, к сожалению, те политические события, которые происходили и сейчас продолжают происходить в Киеве стали препятствием.

Правда ли, что главных изменений два: судей будет назначать только президент, а Рада – формировать Кабмин…

Все положения, которые изложены в концепции, являются предметом обсуждения. Это не изменения в Конституцию, а концепция, в которой мы предложили по некоторым важным положениям Конституции несколько вариантов (изменений – Авт.). Для понимания, концепция – не завершающий документ, который будет точно выписан в Конституцию. А как будут окончательно формулироваться изменения в Конституцию – вопрос обсуждения. В частности отдельный вопрос, как к этому (к разработанной ассамблеей концепции – Авт.) отнесется президент. Он может согласиться с нашими предложениями, а может и внести изменения, а потом передать на Верховный совет. Мы хотим, чтобы это было публично, открыто, и все смогли высказать свою точку зрения.

Может ли Рада изменить Конституцию, или для этого обязательно проводить референдум?

Нынешняя Конституция утверждает, кажется в 13-м разделе, что главы 1, 3 и 13 должны при любых обстоятельствах, если туда вносятся изменения, утверждаться на референдуме, независимо от того, какие изменения будут внесены в другие разделы. То есть, так или иначе, часть Конституции должна утверждаться, после прохождения процедуры в Раде, на референдуме. Но это не исключает, что и другие разделы могут утверждаться на референдуме. Тем более, если будет трудно собрать 300 голосов в парламенте.

Правда ли, что из состава Конституционной ассамблеи вышли несколько человек?

Есть такие. К примеру, Владимир Буткевич (судья Европейского суда по правам человека – Авт.) уже написал заявление о выходе из состава Конституционной ассамблеи из-за несогласия с ситуацией, которая происходит в Украине. И это касается не только конституционного процесса. Он считает, что у нынешней власти есть много недемократических шагов. Но это право каждого человека. Мы в Конституционную ассамблею никого силой не затягивали. Более того, нынешние члены ассамблеи были рекомендованы коллективами организаций, которые они представляют. Тот же Буткевич мог прийти на заседание ассамблеи и высказаться, почему он уходит, а не делать это так, чтобы вызвать очень высокий интерес СМИ к себе.

По словам Арсения Яценюка, оппозиция выступает за возвращение к Конституции 2004-го и, соответственно, парламентско-президентской республике…

То, что они хотят – это хорошо. А то, что они могут – тоже хорошо. Но всегда нужно корректировать свои желания и возможности. Если они могут сегодня собрать 300 голосов и вернуть Конституцию какого-то года, конечно, я как человек и гражданин подчинюсь той Конституции, которую примет Рада. А если они будут только говорить о том, что хотят, но не смогут этого решить, это сложно для нас всех. Тем более, честно вам скажу, такие вопросы, как принятие новой Конституции, переход к новому качеству государства, изменение политического курса государства… При всем уважении к Майдану, это не вопрос не Майдана. Майдан дает импульсы и сигналы обществу, а исполняет свою роль через сигналы общества политическая элита. А пишутся такие документы (Конституция – Авт.) в спокойных условиях, с представителями каждого направления политической жизни.

Напомним, советник президента, секретарь Конституционной ассамблеи Марина Ставнийчук  заявила, что ассамблея закончила подготовку проекта концепции реформирования Основного закона.

Ранее лидер фракции "Батькивщина" Арсений Яценюк заявил, что одна из основных политических задач новосозданного народного объединения "Майдан" -  принятие новой Конституции.

Фото: Александр Яремчук, "Сегодня", 24 декабря 2013 года
http://www.segodnya.ua/politics/pnews/kravchuk-konstituciya-485013.html

Юрій Луценко: Новообраний президент скличе Конституанту


У своїх листах із тюрми я писав про тягар української людини, який лежить через здійснення деколонізації українського Сходу. Я не претендую на істину, але, здається, саме це зараз відбувається в Україні. Ми ведемо війну на два фронти - з імперськими колонізаторами і з їхньою п’ятою колоною межигірського бандтва з претензією на еліту. Загроза втягування України в Євразійський проект Кремля лише підкреслив той факт, що економічне звільнення середнього класу неможливе без загальнонародного політичного звільнення.

Нюанси справді існують. У нас належність до середнього класу вимірюється не статками, а самоусвідомленням. Наприклад, багато вчених, вчителів відносять себе до цього прошарку, хоча їхні доходи мізерні. Те саме стосується доведених до напівпролетарського стану службовців та більшості підприємців.

ПР з мізками тюльки і щелепами акули своїм безбожним пограбуванням всіх їх штовхає на Майдан. Вони борються не за зміну прізвища Президента, а за зміну Системи влади.

Механізми? Зміна Конституції?

І це теж. Зміна Конституції має відбутися таким чином, щоб одна людина не могла узурпувати всю владу в країні. Має також відбутися зміна системи захисту власності. Має функціонувати конкурентна економіка за мінімального втручання держави. Має постати фінансово забезпечене самоврядування. Можна ще довго перераховувати, та загалом це зводиться до ліберальних цінностей.

Як ви бачите механізм повернення до Конституції 2004 року? Нове рішення КС? Скасування попереднього рішення КС парламентом?

Я не найсильніший конституціоналіст, але мені здається, що ситуацію могло б змінити рішення парламентської більшості про відправлення рішення КС назад до адресата для роз'яснення порядку імплементації документа. Ну не можна вважати, що розпорядження керівника Секретаріату ВР надрукувати стару Конституцію в парламентській газеті є достатнім методом зміни Основного Закону держави!

Хоча повернення Конституції 2004-го року – тимчасовий компроміс. Ми говоримо не про повернення до старих правил, а про перезавантаження країни.

Дозволю собі відступ. Особисто для мене Врадіївка стала дефолтом нинішньої суспільної угоди. Двадцять років нас влаштовувала клептократія. На горі крали мільярди, посередині – мільйони, а внизу – кольоровий метал із свого заводу. І ніхто нікого не чіпав. Проте тут з’явилася межигірська бригада, яка, треба віддати їй належне, дуже швидко вкрала все, що ще погано лежало на горі і зсунулася на середину. Це називається війною «сім’ї» з олігархами. Оскільки й ці себе не образять, то їхні опричники також опустилися нижче. Врадіївське зґвалтування стало символом порушення мирного співіснування народу, олігархів та влади. Ця подія стала останньою краплею. Порушився існуючий суспільний договір.

Конституція 2004-го хіба вирішить ситуацію?

Ні. Конституція 2004 року не є документом, який може претендувати на право бути новим суспільним договором. Вона була недолугим компромісом ще в момент прийняття. І її не довели до пуття реформою місцевого самоврядування.

Повернення до Конституції 2004 року в цьому парламенті могло б стати потрібним компромісом заради гарантування спокійних виборів президента. Це потрібно для позбавлення узурпаторських і диктаторських повноважень президента. Ціна виборів перестане бути ціною життя і смерті. І не лише для однієї персони, а для колосальної кількості людей. Після цього можна сформувати Тимчасовий технократичний Уряд, який триматиме штурвал до виборів нового капітана і його команди.

А після виборів новообраний президент скличе Конституанту з числа людей, котрі беруть на себе зобов’язання не обиратися найближчі 10-15 років до будь-яких органів влади. Вони й сформулюють новий справедливий суспільний договір - Основний Закон. Потім така Конституція виноситься на референдум і після її прийняття відбуваються нові парламентські вибори. Це можна встигнути зробити між 2015 і 2017 роками.

Йдеться не тільки про баланс повноважень Президента, Прем'єра і парламенту. Не менш важливий акцент – на сильному самоврядуванні, незалежності суддівської влади, децентралізації бюджету, реалістичних соціальних гарантіях держави для народу. Очевидно, що має бути застережено й право народу на повстання. У нашій країні це вже стало зрозуміло.

24.12.2013
Юлия Лымарь, шеф-редактор проекта «Главком»
http://glavcom.ua/articles/16400.html

Заява Координаційної ради Громадянської Асамблеї України з приводу теперішньої кризи та в зв’язку з проведенням круглого столу національної єдності