Грамота про відновлення Великої Росії (зречення Павла Скоропадського) 1918

Зміст сторінки:

• Грамота Павла Скоропадського про відновлення Великої Росії 1918
• Постанова Ради Міністрів Української Держави про складання з себе повноважень і передачу влади Директорії 1918-р
• Постанова Ради Міністрів Української Держави про відновлення дії розпущеної Київської Міської Думи і Міської Управи, передаючи їм управління містом і київським градоначальником 1918-р
• Телеграма Павла Скоропадського про зречення влади 1918-р
• «Під суд!» (стаття в газеті «Нова Рада» №235-17 грудня) 1918
• Постанова Директорії УНР (про зраду бувшого гетьмана Павла Скоропадського) 1918

ГРАМОТА ПРО ВІДНОВЛЕННЯ ВЕЛИКОЇ РОСІЇ

Перемир'я між Німеччиною й Державами Згоди заключено. Найкривавіша війна скінчилась, і перед народами всього світу стоїть складне завдання утворити основи нового життя .

Серед решти частин багатострадальної Росії на долю України випала порівнюючи більш щаслива доля. При дружній допомозі Центральних Держав вона зберегла спокій аж до нинішнього дня. Ставлячись із великим почуттям до всіх терпінь, які переживала рідна їй Великоросія, Україна всіма силами старалась допомогти своїм братам, оказуючи їм велику гостинність і піддержуючи їх всіма можливими засобами в боротьбі за відновлення в Росії твердого державного порядку.

Нині перед нами нове державне завдання. Держави Згоди були приятелями колишньої єдиної Російської Держави. Тепер, після пережитих Росією великих заворушень, умови її майбутнього існування повинні, безумовно, змінитися. На інших принципах, принципах федеративних повинна бути відновлена давня могутність і сила всеросійської держави. В цій федерації Україні належить зайняти одне з перших місць, бо від неї пішов порядок і законність краю і в її межах перший раз свобідно віджили всі принищені та пригноблені большевицьким деспотизмом громадяни бувшої Росії. Від неї ж вийшла дружба й єднання з славним Всевеликим Доном і славними Кубанським і Терським Козацтвами. На тих принципах, які — я вірю — поділяють усі союзники Росії, Держави Згоди, а також яким не можуть не співчувати без винятку інші народи не тільки Європи, але й усього світу, повинна бути збудована майбутня політика нашої України. Їй першій належить виступити в справі утворення Всеросійської Федерації, якої конечною метою буде відновлення Великої Росії.

В осягненні цієї мети лежить запорука добробуту як усієї Росії, так і забезпечення економічно-культурного розвитку цілого українського народу на міцних підставах національно-державної самобутности. Глибоко переконаний, що інші шляхи були б загибеллю для самої України, я кличу всіх, кому дорога її майбутність, тісно зв'язана з будучиною і щастям всієї Росії, з'єднатися біля мене і стати грудьми на захист України й Росії. Я вірю, що цій святій патріотичній справі ви, громадяни й козаки України, а також і решта людности, дасте сердечну й могутню підтримку.

Новосформованому нами кабінетові я доручаю найближче виконання цього великого історичного завдання.

Павло Скоропадський

14 листопада 1918 р.

Місто Київ.

____________

Кедрин І. Паралелі в історії України:

З нагоди 50-річчя Ризького миру.

Нью-Йорк. 1971.—С. 83—84.

Постановление

Совета Министров Украинской Державы

о сложении с себя полномочия и

передаче власти Директории

14 грудня 1918 р.

Обсудив предложение Директории, Совет Министров постановил: сложить с себя полномочия и передать власть Директории.

Голова Ради Міністрів Гербель

Міністр торговли и промышленности

Міністр внутрішніх справ

Министр финансов А.Ржепецкий

Міністр народної освіти і мистецтва В.Науменко

Державний контрольор

Міністр труда

____________

ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 2. Спр. 15. Арк. 1. Рукопис.

Постановление

Совета Министров Украинской Державы

о восстановлении действия распущенной

Киевской Городской Думы и Городской Управы,

передав им управление городом и

киевским градоначальником

14 декабря 1918 г.

Совет Министров в интересах охранения порядка и спокойствия в г.Киеве и защиты интересов граждан постановил: восстановить действия распущенной Киевской Городской Думы и Городской Управы, передав им управление городом и киевским градоначальником.

Настоящее постановление вводится в действие с момента самого постановления.

Голова Ради Міністрів Гербель

Министр финансов А.Ржепецкий

Державный контролер

Военный министр, генерал хорунжий

За министра иностранных дел

Министр внутренних дел Игорь Кистяковский

Министр торговли и промышленности

Міністр народної освіти і мистецтва В.Науменко

Министр труда

За Державного секретаря

____________

ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 2. Спр. 15. Арк. 2. Рукопис. 

ТЕЛЕГРАММА ОБ ОТРЕЧЕНИИ ОТ ВЛАСТИ

Вчера на имя городского головы получена от гетмана следующая телеграмма:

«Я, Гетман всея Украины, в течении 7,5 месяцев все свои силы клал для того чтобы вывести страну из того тяжелого положення, в котором она находится. Бог не дал мне сил справиться с этой задачей. Ныне в силу спожившихся условий, руководствуясь исключительно благами Украины, от власти отказываюсь.

Павло Скоропадский.
14 декабря 1918 г.»

____________

Гражданская война на Украине. 

К. 1967. Т.І, кн.І. —С. 503.

//spilka.uaweb.org/library/doc_unr.html

ПІД СУД!

«Нова Рада» (№ 235-17 грудня) вмістила статтю під наведеним вище заголовком, в якій вимагає віддання під карний суд гетьманських міністрів та інших його «слуг».

«Сім з половиною місяців, – пише газета, – правили Україною не тільки узурпатори влади, не тільки реакціонери, але й самі справжні шантажисти, злодії та насильники. Злодій сидів на злодію, і шантажист допомагав насильникові: сім з половиною місяців вони просто розпродали народне добро, цинічно й одверто спекулювали, брехали й ховали правду від громадянства й перепиняли катівськими засобами всякі спроби вивести їх на чисту воду.

Знаючи, яке велике почуття помсти в масах, яка пекуча злоба до насильників кипить в грудях народу й козаків, що скинули російсько-реакційне ярмо, дивуючись тому духу дисципліни, який досі стримує маси од самовільних судів, ми підкреслюємо, що днем всенародного тріумфу демократії буде прилюдний суд над злочинцями.

Далі «Нова Рада» подає список цих «шантажистів, злодіїв та насильників» із зазначенням окремо злочинств кожного з них:

І. Бувший гетьман Павло Скоропадський має судитися за: 

1) потурання злочинній діяльності своїх міністрів 2) за умисне руйнування військової сили держав 3) за оддачу німцям і спекулянтам державного майна 4) за організацію влітку цього року провокаційного повстання «отамана» Павловського в Звенигородськім повіті проти себе самого і панів для того, щоб ліквідацією повстання скріпити гетьманську владу.

II. Бувший міністр закордонних справ, міністр освіти, заміститель прем’єра і президент сената Микола Василенко – за те, що 1) бувши членом Генерального Суду Української Республіки, приймав участь у змові проти цеї Республіки разом з російськими чорносотенцями і німецькими офіцерами 2) брав участь і завідомо сприяв розкраданню добра держави, що виявилось в часи його прем’єрства в діяльності міністрів Рогози, Ржепецького і Гутника.

III. Прем’єр-міністр Федір Лизогуб – за те, що 1) з його відома провадились по міністерствах спекуляція й грабіж народного добра 2) дозволяв і сприяв німцям перейти межі договорів між Німеччиною та Україною на користь німцям.

IV. Військовий міністр Рогоза – за те, що 1) витративши більше мільярда карбованців на організацію українського війська, поблажливо дивився на розкрадання цього мільярда без організації війська 2) передавав військове майно явно спекулятивним Южній [Дон], Сіверній [Північна область, Архангельськ-Мурманськ] і Астраханській [Дон-Калмикія] арміям, котрі ніби складались для боротьби з більшовиками, а на ділі розтрачували й розпродували військове майно в Києві 3) умисне розгонив і провокував на розклад військові організації «синіх жупанів», «сірих жупанів» та інші з тим, щоб Україна не мала свого війська.

____________

Трудова Республіка. 1918. № 1. 18 грудня.

//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1219503&cat_id=661211

Павло Скоропадський в однострої російської царської армії

//www.haidamaka.org.ua/obr/skoropadskyj/16.jpg

[СКОНФІСКУВАТИ]

«На засіданні 17 грудня 1918 року, Директорія Української Народньої Республіки, розглянувши справу про зраду бувшого гетьмана Павла Скоропадського Українській Народній Республіці та про його злочинство відносно Українського Народу і, приймаючи на увагу, що відносно виновности Скоропадського, як у державній зраді Українській Народній Республіці, так і в злочинствах щодо Українського Народу немає сумніву, постановила: бувшого гетьмана Павла Скоропадського за вищезгадані зраду і злочинства об'явити поза охороною закону, а його майно - рухоме й нерухоме, яке є на території Української Народньої Республіки, сконфіскувати. Підписи.»

____________

«Нова Рада», ч. 240 з 24 XII. 1918 року.

//poltava-repres.narod.ru/petlura/literat/prezd_ukr.htm

Закон про відновлення українського козацтва 1918 

Грамота Гетьмана Усієї України та військ козацьких Павла Скоропадського (на випадок смерті або тяжкої хвороби) 1918

Тимчасовий Закон про Верховне Управління Державою на випадок смерти, тяжкої хороби і перебування по-за межами Держави Ясновельможного Пана Гетьмана всієї України 1918 

Закон про право продажу та купівлі землі поза міськими оселями 1918 

Закон про громадянство Української Держави та додаток до нього (Заприсяжне обіцяння) 1918
Проект Конституції Української Держави 1918
Закони про тимчасовий державний устрій України 1918 

Грамота до всього українського народу 1918 

Проект основних законів Української Держави 1918-р

Гетьман Всея України та військ козацьких Павло Петрович Скоропадський
//www.kr2012.com/news/news.php?ELEMENT_ID=97872

Закон про відновлення українського козацтва 1918

В Раду Міністрів. 10/8–1918 р.

Павло Скоропадський. Київ

Ухвалений Радою Міністрів

Закон про відновлення 

українського козацтва

[10 серпня 1918 р.]

Ст. 1. Козацтво на Україні відновлюється, і на чолі його стає Ясновельможний Пан Гетьман.

Ст. 2. Відновлення козацтва має своєю метою відродження велично-гарного минулого України і допомогу відродженню Батьківщини і забезпечення її державності, а також виконування як наростаючого, так і будучих поколінь. З боку щирої прихильності до старої Батьківщини, на чолі якої стоїть Ясновельможний Пан Гетьман, і взаємної допомоги.

Ст. 3. Для досягнення зазначеної в попередній (2) статті мети козацькі громади, уявляючи з себе військову організацію, разом з тим прямують до завдань фізичного і духовного розвою козацтва, а рівно з тим до завдань як взагалі культурнопросвітнього, так і економічного характеру, наскільки вони, торкаючись козацтва, зможуть допомогти його доброму життю.

Ст. 4. Вступ в козацькі громади провадиться добровільним записом, згідно правил Козачого Статуту, а затвердження – Генеральною Радою.

Ст. 5. Нащадки колишніх українських козаків мають право записуватись в козацькі громади по свойому козацькому стані, крім тих, кого Ясновельможний Пан Гетьман або Генеральна Козача Рада визнає згубившими се право через осібності життя їх або їх окремі події.

Ст. 6. З інших українських громадян запис приймається тільки від осіб православної віри, які будуть визнані достойними сього.

Ст. 7. Належність до козацьких громад не змінює як персональних, так і матеріальних прав залічених до козацтва осіб.

Ст. 8. Кожна козача громада, складаючи полк, по можливості в межах повіту ділиться на сотні, полки ж в межах губернії об’єднуються в кіш.

Ст. 9. На чолі коша стоїть кошовий отаман, який безпосередньо підлягає Ясновельможному Панові Гетьманові і Ним призначається. Полкові отамани безпосередньо підлягають отаманові коша, сотенні – полковим отаманам.

Ст. 10. При Панові Гетьманові під Його головуванням утворюється Генеральна Козача Рада в складі: 1) президії в кількості одинадцяти осіб, призначених Ясновельможним Паном Гетьманом, в сій кількості і замісник його по головуванню в Раді; 2) дванадцяти додаткових членів, обраних президією і затверджених Ясновельможним Паном Гетьманом; 3) дев’яти членів, обраних Радою і затверджених Ясновельможним Паном Гетьманом; 4) почесних членів, обраних Генеральною Козачою Радою і ухвалених Ясновельможним Паном Гетьманом.

Ст. 11. Генеральна Козача Рада, об’єднуючи діяльність місцевих рад (12) і керуючи ними, має вищий догляд за зміцненням в козацькій громаді почуття і переконання необхідності всіма засобами підтримувати державний порядок, сю неодмінну умову найкращого життя як всіх вкупі, так і кожного окремо.

Ст. 12. Міські козачі ради збираються при кошах, полкових і сотенних отаманах і під їх головуванням, сотенні – з дозволу полкового отамана, полкові – кошового і кошові – з дозволу Генеральної Козачої Зади і провадять культурно-освітні і економічні справи в межах коша, полка і сотні. Складаються ради: сотенні – з чотирьох членів, обраних сотнею, і отамана сотні під його головуванням; полкові – із чотирьох членів від сотень і полкового отамана під його головуванням, кошові – з чотирьох членів від полків і кошового отамана під його головуванням.

Члени сотенних рад затверджуються кошовим отаманом, а члени полкових і кошових рад – президією Генеральної Козачої Ради.

Члени рад обираються згідно Статуту.

Ст. 13. Генеральн[ій] і місцевим козачим радам належать права представництва від всього козацтва, кошів, полків і сотень як юридичним особам чи з боку чисто правового, чи з боку придбання того чи іншого майна, рухомого і нерухомого, взагалі козацтву, кошу, полку і сотні, потрібного для культурно-освітніх [і] економічних завдань.

Ст. 14. Особи і інституції, які приймають записи до козацької громади, строк початку запису, умови прийому на підставі запису осіб, які не належать до нащадків українських козаків, належність прийнятих в козацькі громади до військової повинності, правила козацької служби, взаємовидності козацької влади з громадськими і державними інституціями, порядок призначення на посади полкових і сотенних отаманів, а також на посади співробітників їх і кошових отаманів, праця і діловодство в Генеральній і місцевих радах, улаштовання братств, культурно-освітніх, економічних і спортивних товариств серед козаків, а також зразки козачого одягу зазначаються осібним статутом, котрий затверджується Ясновельможним Паном Гетьманом.

Ст. 15. Склад Генеральної козачої і місцевих рад, а разом з тим і платня членам їх і підвалини для призначення отримання тим, котрі не одержують постійних коштів, зазначається особливим розкладом.

Ст. 16. Персональні права козаків і права їх земельні і інші зазначаються в Статуті.

З оригіналом згідно:

____________

ЦДАВО України. Ф. 1064. Оп. 1. Спр. 18. Арк. 9–10. Засвідчена копія.

//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1219503&cat_id=661211

Грамота про відновлення Великої Росії (зречення Павла Скоропадського) 1918-у/р 

Грамота Гетьмана Усієї України та військ козацьких Павла Скоропадського (на випадок смерті або тяжкої хвороби) 1918

Тимчасовий Закон про Верховне Управління Державою на випадок смерти, тяжкої хороби і перебування по-за межами Держави Ясновельможного Пана Гетьмана всієї України 1918 

Закон про право продажу та купівлі землі поза міськими оселями 1918 

Закон про громадянство Української Держави та додаток до нього (Заприсяжне обіцяння) 1918
Проект Конституції Української Держави 1918
Закони про тимчасовий державний устрій України 1918 

Грамота до всього українського народу 1918 

Проект основних законів Української Держави 1918-р 

Ухвала про організацію Реєстрового Вільного Козацтва. Пам’ятка вільному козацтву 1918

Тимчасовий Закон про Верховне Управління Державою на випадок смерти, тяжкої хороби і перебування по-за межами Держави Ясновельможного Пана Гетьмана всієї України 1918

Затверджую: Павло Скоропадський

1 серпня 1918 року. Київ

Посвідчив: Державний Секретарь

Сергій Заводський

Ухвалений Радою Міністрів

Тимчасовий Закон

про Верховне Управління Державою

на випадок смерти, тяжкої хороби і

перебування по-за межами Держави

Ясновельможного

Пана Гетьмана всієї України

1. В разі тяжкої хороби або смерти Ясновельможного Пана Гетьмана Верховне Управління Державою, тимчасово, аж до одужання або до вступлення нового Гетьмана, в порядкові, який встановлено буде окремим законом, належить Колєгії Верховних Правителів Держави.

2. Колєгія Верховних Правителів Держави складається з трьох осіб: одного правителя заздалегідь визначає сам Пан Гетьман (див. ст. 3 і 4), одного вибирає Державний Сенат (див. ст. 7) і одного вибирає Рада Міністрів (ст. 7).

3. Про згадане в попередній (2) статті заздалегідне визначення Паном Гетьманом власноручно складається грамота в трьох примірниках, які Пан Гетьман особисто вкладає в окремі конверти за власною і перстневою Його Ясновельможности печатями, при чому перші два примірники для сховку урочисто доручаються Державному Сенатові і Голові Ради Міністрів, а третій примірник передається в Київський Катедральний Собор св. Софії.

4. В грамоті (ст. 3) Пан Гетьман визначає дві особи, а саме - першою - визначеного ним Верховного Правителя, а другою - особу, яка має стати Верховним Правителем, як що перша помре, тяжко занедужає, або складе свої повноваження.

5. Про передачу зазначених в ст. 3 примірників грамоти складається Державним Секретарем акт, який підписується Паном Гетьманом і особою, що прийняла грамоту, і скріплюється Державним Секретарем. Згадані тут акти переховує Державний Сенат, а копії з них Державний Секретарь.

6. Негайно, як тільки стане неможливо для Пана Гетьмана правити Державою через тяжку хоробу, або коли Пан Гетьман помре, Державний Сенат в складі на той час будучих сенаторів, під проводом Президента, а за його відсутністю - старшого з предсідателів Генеральних Суддів, або осіб, що їх заступають (ст. 29 закона 8 липня 1918 року про утворення Державного Сенату), одкриває конверт з грамотою Пана Гетьмана, той що переховується Державним Сенатом, а також і конверти з двома другими примірниками грамоти, які негайно мають бути приставлені в Державний Сенат, і оголошує наймення визначеного Паном Гетьманом Верховного правителя й його заступника (ст. 4), відсутність котроїсь з грамот не спиняє оголошення наймення визначеного Паном Гетьманом Правителя та його заступника.

Примітка: визначення моменту, коли сам Пан Гетьман через тяжку хоробу не матиме вже змоги правити Державою, належить самому Пану Гетьману, а як що воля Пана Гетьмана через хоробу не може бути ним виявлена, то Державному Сенатові в купі з Радою Міністрів.

7. Два инші члени Колєгії Верховних Правителів після зазначеного в попередній (6) статті оголошення негайно вибираються Державним Сенатом і Радою Міністрів (ст. 2) закритим голосуванням, звичайною більшістю присутніх.

8. Про склад Колєгії Верховних Правителів Державний Сенат того ж самого дня оповіщає до загального відома.

9. Колєгія Верховних Правителів вступає в правління Державою негайно, не дожидаючись оповіщення Державного Сенату (ст. 8).

10. Колєгія Верховних Правителів вступає в усі законом встановлені права й обов'язки Пана Гетьмана, одначе Колєгії Верховних Правителів не належить право знімати питання про зміну законів, виложених в грамоті Пана Гетьмана від 29 квітня 1918 року.

11. Головою Колєгії Верховних Правителів є Правитель, визначений Паном Гетьманом.

12. Всі справи в Колєгії Верховних Правителів вирішуються більшістю голосів.

13. На випадок смерти або тяжкої хороби Верховного Правителя, визначеного Паном Гетьманом, або зложення цим Правителем з себе уповноважень, в Колєгію вступає його заступник (ст. 4). На випадок же смерти або тяжкої хороби прочих Верховних Правителів, або зложення ними своїх уповноважень, заступники їх вибираються в порядкові, встановленому в ст. 7 цього закону.

14. На випадок смерти або тяжкої хороби котрого з заступників Верховних Правителів, новий його заступник негайно вибирається в порядкові ст. 7 цього закону, при чому вибори робляться або Державним Сенатом, як що вибув з Колєгії обібраний ним заступник, або Радою Міністрів в инших випадках.

15. Про вступлення кожного заступника до Колєгії Державний Сенат незабаром оповіщає до загального відома, але заступники вступають до Колєгії негайно, не дожидаючи цього оповіщення.

16. При виїзді по-за межі Держави Пан Гетьман, як що знайде потрібним, передає на час своєї відсутності управління Державою Колєгії з трьох осіб, з яких одну визначає сам Пан Гетьман, а два инших вибираються в порядкові, зазначеному в ст. 7 цього закону.

Голова Ради Міністрів Ф.Лизогуб

Державний Секретарь С.Заводський

____________

Грамота Гетьмана Усієї України та військ козацьких Павла Скоропадського (на випадок смерті або тяжкої хвороби).
3 серпня 1918 р. ЦДАВО України, ф. 3766, оп. 3, спр. 10, арк. 3.

//www.archives.gov.ua/Sections/Nezalezhnist/D-files-1.php?37

Державний Вістник. - 1918, 4 серпня. - N 30.

Конституційні акти України. 1917 - 1920.

Невідомі конституції України.

Київ: Філософська і соціологічна думка, 1992.

//zakon1.rada.gov.ua/laws/show/n0005300-18

Лист Гетьмана Всея України Павла Скоропадського 

до німецького посла в Україні. 26 травня 1918 р.

Гетьман Павло Скоропадський та кайзер Вільгельм II

під час візиту Пана Гетьмана до Берліну у вересні 1918 р.

____________

ЦДАВО України, ф. 2601, оп. 1, спр. 112, арк. 203, 203 зв., 204

//www.archives.gov.ua/Sections/AktZl/Revolution_1917-1921_p2/

//uk.wikipedia.org/wiki/Скоропадський_Павло_Петрович

Грамота про відновлення Великої Росії (зречення Павла Скоропадського) 1918-у/р 

Закон про відновлення українського козацтва 1918 

Закон про право продажу та купівлі землі поза міськими оселями 1918 

Закон про громадянство Української Держави та додаток до нього (Заприсяжне обіцяння) 1918
Проект Конституції Української Держави 1918
Закони про тимчасовий державний устрій України 1918 

Грамота до всього українського народу 1918 

Проект основних законів Української Держави 1918-р

Закон про право продажу та купівлі землі поза міськими оселями 1918

Ухвалений Радою Міністрів

Закон

про право продажу та купівлі

землі поза міськими оселями

14 червня 1918 р.

1. Кожен власник сільськогосподарських та лісових маєтностей, котрі знаходяться на повітах, в тім числі й надільної землі, має право продажу їх без обмеження розміру.

2. Державний земельний банк набуває сільськогосподарські та лісові маєтності без обмеження кількості їх, але з тим, що банк розпродує їх на підставах цього закону.

3. Одна фізична чи юридична особа має право набувати купівлею або даруванням сільськогосподарські участки з тим, щоби розмір належної їй кількості сільськогосподарських маєтностей в межах повітів Української Держави не перевищував 25 десятин.

4. Земельні товариства окремих приватних осіб мають право набувати купівлею або даруванням сільськогосподарські участки з тим, щоби кількість набуваємої товариством сільськогосподарської землі не перевищувала тієї кількості, котру мають право набути усі вкупі спільники т-ва, рахуючи право кожного згідно зі ст. 3-ю цього закону.

На протязі 2-х років по затвердженню купчого запису набута земельним т-вом маєтність повинна бути розмежована між спільниками т-ва на одрубні участки згідно зі ст. 3-ю закону.

Коли земельним т-вом в двохрічний строк не буде вчинено добровільного розмежування, то таке переводиться відповідною повітовою земельною комісією.

Постанови комісії по розмежуванню не підлягають оскарженню по суті і визнаються остаточними.

При порушенні комісією правил цього закону скарги про порушення норм його подаються до Генерального Суду, котрий може скасувати відповідну постанову комісії.

Видатки комісії по розмежуванню виправляються з членів товариства в безсуперечному порядкові.

5. Одна фізична чи юридична особа, а також земельні товариства окремих фізичних осіб мають право купівлею або даруванням набувати лісові маєтності в кількості, встановленій в ст. 3 та 4 закону, кожний раз тільки по окремому дозволу Міністра земельних справ.

6. Набування сільськогосподарських та лісових маєтностей в розмірах, перевищуючих норми зазначених в ст. 3 і 4, допускається тільки з особливого дозволу Міністра земельних справ для громадських промислових або інших культурногосподарських цілей, докладно зазначених у дозволі.

Покупатель зобов’язаний на протязі року з дня затвердження кріпосного акту здійснити зазначені в дозволі цілі.

7. Накладені на відчужених участках заборони, незалежно від того, по іпотечних чи інших претензіях вони зроблені, не являються перепонами до відчуження з тим, що: а) по претензіях іпотечних банків на покупателя переноситься частина боргу, відповідно до розміру відчуженого участку; б) по претензіях приватних осіб виплачується частина боргу відповідно до розміру відчужуємого участку. В обох випадках відповідна частина боргу встановлюється арифметичним розкладом загальної суми боргу на загальну кількість десятин вигідної землі.

8. Старші нотарі, затверджуючи кріпосні акти, пильнують тільки по документах підлеглих їм архівів за виконанням ст. 3, 4, 5 та 7 цього закону.

9. За кожним залишається право захищати в судовому порядкові свої права на сільськогосподарські та лісові маєтності, незалежно від кількості суперечної землі. Судовий процес як загальний, так і третейський не може бути способом обходу ст. 3, 4 і 5 цього закону.

Міністр земельних справ має право від імені Української Держави через спеціально уповноважених на те осіб: а) вступати як третя особа, згідно ст. 665 Статуту цивільного судівництва, у всі процеси про земельні та лісові маєтності в цілях встановлення обходу ст. 3, 4 та 5 закону з вимогою відмови в відповідних позитивних вимогах; б) у порядку позиву прохати про визнання відбувшихся судових вироків, хоч би вони і вступили відносно учасників в них в законну силу, для казни необов’язковими з вимогою про обертання маєтності до казни у порядку ст. 11 цього закону.

10. У порядку примусового стягання по іпотечних та приватних боргах сільськогосподарські та лісові маєтності, що знаходяться в межах Української Держави, продаються з прилюдних торгів у порядку маючих нині силу законів банками та судовими установами і купуються без обмеження їх розміру.

Про кожний майбутній прилюдний торг банки, судові та інші установи повинні одночасно з публікацією повідомляти повітову земельну комісію, у районі діяльності котрої знаходиться продаваєме з прилюдних торгів майно.

Повітова земельна комісія має право опротестувати торги заявою, що прилюдними торгами переводиться обхід норм цього закону.

По силі такого протесту торги припиняються і справа про торги передається в відповідний окружний суд, котрий у приватному порядкові може по обставинах справи визнати, що цей прилюдний торг направлено до обходу норм цього закону, і торги одмінити.

11. У випадку порушення правил ст. 3, 4, 5 і 7 кількість сільськогосподарських та лісових маєтностей, яка перевищує встановлені законом норми, безплатно переходить до казни, причому вимога про повернення землі до казни, в межах цілком по її вибору, але без порушення одрубного характеру володіння, розрішається в судовому порядкові по позивах уповноважених на те Міністром земельних справ осіб.

У випадку навмисного порушення ч. 2 ст. 6 все майно в тім же позитивному порядкові переходить безплатно до казни.

12. Догляд за виконанням цього закону, а також турбота про землеустроїтельні та межеві роботи для здійснення цілей цього закону накладається на повітові та губерніальні земельні комісії. Склад цих комісій і їх устрій будуть визначені окремо.

13. Право спадкоємства земельних маєтностей по закону та по заповіту ні в чім не зміняється.

14. Купчі, дарчі записи, складені до 31 грудня 1917 р. старого стилю, належать до затвердження в загальному порядкові, без пристосування норм цього закону; у такому ж порядкові підлягають одмітці у реєстрові кріпосних діл дані, зроблені до 31 грудня 1917 р. старого стилю.

15. Чинність усіх російських і українських законів, що перечуть цьому законові, під час його існування припиняється.

Голова Ради Міністрів Ф.Лизогуб

Міністр земельних справ В.Колокольцев

____________

Державний Вістник. 1918. № 15, 16 червня.

//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1219503&cat_id=661211

Грамота про відновлення Великої Росії (зречення Павла Скоропадського) 1918-у/р 

Закон про відновлення українського козацтва 1918 

Грамота Гетьмана Усієї України та військ козацьких Павла Скоропадського (на випадок смерті або тяжкої хвороби) 1918

Тимчасовий Закон про Верховне Управління Державою на випадок смерти, тяжкої хороби і перебування по-за межами Держави Ясновельможного Пана Гетьмана всієї України 1918 

Закон про громадянство Української Держави та додаток до нього (Заприсяжне обіцяння) 1918

Проект Конституції Української Держави 1918
Закони про тимчасовий державний устрій України 1918 

Грамота до всього українського народу 1918 

Проект основних законів Української Держави 1918-р

Проект основных законов Украинской Державы 1918

ПРОЕКТЪ

[ОСНОВНАГО ГОСУДАРСТВЕННАГО

УСТАВА УКРАИНСКОЙ ДЕРЖАВЫ]

І. ОСНОВНЫЯ ПРАВА ГРАЖДАНЪ И КАЗАКОВЬ.

1. Все украинские граждане и казаки, не взирая на различіе ихъ національности и веры, въ отношеніи ихъ политическихъ и гражданскихъ правъ, равны передъ закономъ.

2. Каждому гражданину и казаку обеспечивается свобода совести в вероисповведанія. Никакія преследованія за исповедуемыя верованія и убежденія, за перемену религіи или отказъ отъ вероученія не допускаются. Православная Церковь и вера объявляются главенствующей религіей в Государстве.

3. Для лиць нежелающихъ заключать исповедныхь браковъ, или ими довольствоваться, устанавливаются законные браки гражданскіе, съ правомъ развода въ случаяхь, установленныхъ закономъ.

4. Каждому гражданину обезпечивается свобода слова устнаго, письменнаго и печатнаго. Каждый воленъ высказывать изустно и письменно свои мысли, а равно обнародовать ихъ и распространять путемъ печати, или инымъ способомъ. За преступленія и проступки, совершенные путемъ устнаго и печатнаго слова, виновные отвечаютъ только передъ судомъ.

5. Частная переписка и иная всякаго рода корреспонденція не подлежитъ задержанію, вскрытію и прочтенію иначе, какъ по постановление судебной власти въ случаяхъ и порядке, закономъ опредъленныхъ.

6. Каждому гражданину обезпечивается свобода личности и жилища. Личность и жилище каждаго должны быть неприкосновенны. Входъ въ частное жилище, обыскъ, выемка въ немъ и вскрытіе частной переписки допускается только въ случаяхъ, установленныхъ закономъ и не иначе, какъ по постановленію суда. Всякое задержанное лицо въ городахъ и другихъ местахь пребыванія судебной власти въ теченіи 24 часовъ, а въ прочихъ местностяхъ имперіи не позднее, какъ въ теченіи 3-хъ сутокъ со времени задержанія, должно быть или освобождено, или представлено судебной власти. Всякое задержаніе, произведенное безъ достаточнаго основанія, или продолженное сверхъ законнаго срока, даетъ право пострадавшему на возмъщеніе Государствомъ понесенныхъ имъ убытковъ.

7. Никто не можетъ быть подвергнутъ преслъдованію и наказание иначе, какъ на основаніи закона — судебной властью и установленнымъ закономъ судомъ.

8. Никакія кары, взысканія или ограниченія въ пользованіи правами не могутъ быть налагаемы на частныхъ лицъ какою либо иною властью, кроме судебной.

9. Никто не можетъ быть судимъ инымъ судомъ, кроме темъ, коему дело его по закону подсудно и подвергнутъ другому наказанію кроме того, которое за его деяніе было установлено закономъ, действовавшимъ во время его учиненія; только въ случае, если по новому закону наказаніе за означенное деяніе определяется въ меньшемъ размере, наказаніе должно быть определено по новому закону.

10. Каждый воленъ, въ общихъ пределахъ, установленныхъ закономъ, свободно избирать и менять свое местожительство, занятіе, и пріобретать движемое и недвижемое имущество в случаях законами установленных.

Закономъ можетъ быть ограничено право свободнаго передвиженія только въ видахъ предупрежденія уклоненія отъ суда и следствия.

11. Никто не можетъ быть лишенъ своей собственности иначе, какъ ради общественной пользы, въ случаяхъ и въ порядкъ, въ законахъ установленныхъ, съ законнымъ за отчужденное вознагражденіемъ.

12. Обученіе на всехъ языкахъ свободно, всякія предупредительныя противъ него меры воспрещены; наказаніе проступковъ определяется только закономъ. Народное образованіе, даваемое на средства всего Государства, регламентируется общимъ закономъ; даваемое на средства местныхъ самоуправляющихся единицъ — постановленіями последнихъ.

13. Обученіе детей, за исключеніями, установленными закономъ по болезни, обязательно, но какъ принудительное ограничено лишь знаніемъ читать и писать на украинском языке и изъ арифметики знаніемъ четырехъ правилъ счисленія. Оно можетъ происходить на домахъ, въ частныхъ училищахъ и въ училищахъ, содержимыхъ на средства самоуправляющихся единицъ или Государства. Въ училищахъ последнихъ двухъ типовъ оно безплатное. Отъ постановленій самоуправляющихся единицъ зависитъ требовать включенія въ программу обязательного обученія еще первоначальныхъ сведеній изъ естественныхъ наукъ, географіи и исторіи.

14. Всемъ гражданамъ обезпечивается свобода собраній. Условія предуведомленія местныхъ властей о предстоящихъ собраніяхъ, присутствія сихъ властей на собраніяхъ и обязательнаго закрытія сихъ последнихъ, а также ограниченія местъ для собраній подъ открытымъ небомъ, определяются не иначе какъ закономъ.

15. Все украинскіе граждани и казаки вольны составлять общества и союзы, вь целяхь, непротивныхъ законамъ и благосостояніи страны испрашывая на то предварительного разрешеніе. Условия осведомленія власти о составленіи обществъ и ихъ обязательнаго, въ случаяхъ нарушенія ими уголовнаго закона, закрытія определяются не иначе какъ закономъ.

16. Условія и порядокъ сообщенія обществамъ и союзамъ правъ юридическаго лица определяются закономь.

17. Все украинскіе граждане и казаки имеють право обращаться къ Государственнымъ властямъ съ ходатайствами по предметамъ общественныхъ и Государственныхъ нуждъ. Ходатайства эти могутъ исходить отъ единичныхъ лицъ, или отъ техъ или другихъ группъ населенія.

18. Всемъ населяющимъ Украину народностямъ обезпечивается право свободнаго культурнаго самоопределенія, какъ то: полная свобода употребленія различныхъ языковъ и наречія въ частной и публичной жизни, свобода основаній и содержаній учебныхъ заведеній и всякаго рода собраній, союзовъ и учрежденій, имеющихъ целью сохраненіе и развитіе языка, литературы и культуры каждой народности и т. п.

19. Украинский язык признается общегосударственным языкомъ. Онъ долженъ быть языкомъ центральныхъ учрежденій, арміи и флота. Употребленіе наряду съ общегосударственнымъ языкомъ местныхъ языковъ регулируется въ общегосударственныхъ учрежденіяхъ и учебныхъ заведеніяхъ, содержимыхъ на средства всего Государства общегосударствеными законами, а въ учрежденіяхъ местнаго самоуправленія — постановленіями последнихъ. При отправлен[ии] всехъ правительственныхъ функцій местные языки должны пользоваться покровительствомъ закона на основаніяхъ, лучше всего обезпечивающихъ каждому пользованіе всеми публичными и гражданскими правами.

20. Иностранцы пользуются правами, предоставленными украинским гражданамъ и казакам съ соблюденіемъ ограниченій, установленныхъ въ законахъ.

21. Закономъ могутъ быть установлены ограниченія въ пользова[ни]и основными правами гражданъ лишь для лицъ, состоящихъ на действительной военной службе и для местностей, объявленныхъ на военномъ положеніи. Вне раіона военныхъ действій военное положеніе каждый разъ можеть быть вводимо лишь посредствомъ изданія о томъ особаго закона на срокъ не более 6 месяцев.

22. Всякое нарушеніе какихъ либо обезпеченныхъ закономъ гражданскихъ правъ учрежденіями или должностными лицами Государства даетъ право потерпевшему на возмещеніе Государствомъ понесенныхъ имъ убытковъ.

23. Каждому предоставляется на вошедшіе въ законную силу приговоры и решенія судебныхъ местъ, буде таковые признаются ими несогласными съ справедливостью и не подлежать дальнейшему обжалование въ судебныхъ инстанціяхъ, обращаться въ определенный закономъ срокъ къ Его Королевскому Величеству съ всеподданнейшимъ прошеніемъ о возстановленіи допущеннаго вследствіе несправедливаго приговора, или решенія, нарушенія, его правъ. Прошенія сіи подлежать разсмотренію въ установленномъ законодательномъ порядке и могуть иметь своимъ последствіемъ: сложеніе или уменьшеніе наказанія и уплату изъ Государственныхъ средствъ определеннаго денежнаго вознагражденія, причемъ права третьихъ лицъ, признанныя за ними окончательнымъ судебнымъ приговоромъ или решеніемъ, остаются въ силе.

II. ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СТРОЙ И ГЛАВА ГОСУДАРСТВА.

24. Украинская Держава есть наследственная конституціонная монархія съ Королем во главе. Съ Королевским Украинским престолом нераздельны престолы и титулы Великого Князя Киевского и Гетьмана всея Украины и войск казацких.

25. Постановленія о порядке наследія престола, о совершеннолетіи Короля, о правительстве (регентстве) и опеке, содержащаяся въ статьяхъ части 1-й тома 1-го Свода Законов издания 1892 года остаются временно вь своей силе.

26. Король при вступленіи на престолъ, или по достиженіи совершеннолетія, въ присутствіи Совета Министровъ, Сената и Государстенного Совета если они находятся въ сборъ, приносить присягу въ соблюденіи и охраненіи Основнаго Государственнаго Устава, о чемъ возвещаетъ народу особымъ Универсалом. Такую же присягу приносить Правитель (регентъ) при вступленіи въ управлерніе Государствомъ.

27. Въ случае болезни Короля лишившей его возможности совершать акты управленія, Советъ Министровъ созываетъ Государственный Совет и Сенат которые, удостоверившись въ необходимости учрежденія Правительства (регентства), объявляютъ о вступленіи въ действіе упомянутыхъ выше узаконеній о правительстве и опеке.

28. На содержаніе Королевского двора отпускается изъ Государственныхъ средствъ, особая сумма которая определяется Советом Министров и Государственным Советом.

29. Король есть Верховный Глава Государства. Его Особа священна и неприкосновенна. Лица, содействующая Королю въ осуществленіи верховной власти и выполняющія Его повеленія, подлежать ответственности на основаніях в законах Украины.

30. Ни одинъ актъ Короля по управленію Государствомъ не можетъ иметь силы, если онъ не скрепленъ подписью Министра, который темъ самымъ принимаетъ на себя за этоть актъ — ответственность.

31. Король, утверждаетъ и обнародуетъ законы принятые Советом Министров, Государственным Советом и Сенатом.

32. Законы обнародуются во всеобщее сведеніе Сенатомъ, посредствомъ напечатанія въ установленномъ пррядке, и по обнародованіи получають обязательную силу съ назначеннаго для того въ самомъ законе срока. При неустановленіи же таковаго — по истеченіи двухъ месяцевъ со дня напечатанія закона.

33. Нарушающія законы распоряженія правительственнаго места или лица не имеютъ ни для кого либо обязательной силы. Ответственность должностныхъ лицъ за нарушеніе законовъ не умаляется въ томъ случае, если такое нарушеніе последовало по приказанію высшаго начальства.

34. Законъ не можетъ быть отмененъ или пріостановленъ иначе какъ только силою закона.

35. Государственный Советъ созывается Королевской грамотой, такими же грамотами закрываются ихь сессіи. Король можетъ распустить досрочно Государственный Совет темъ, чтобы выборы были произведены въ теченіи трехъ месяцевъ и Государственный Совет въ новомъ составе был созван не позднее какъ черезъ четыре месяца со дня распущенія. Сроки выборовъ и созыва Государственнаго Совета должны быть обозначены въ той же грамоте в коей производится распущеніе.

36. Королю принадлежитъ власть верховнаго управленія — онъ объявляетъ войну, заключаетъ миръ и иные договоры съ иностранными державами. Договоры мирные и торговые, а равно все те, которые сопряжены съ обязательствами для Государственной казны, или исполненіе которыхъ требуетъ измененія или дополненія действующихъ законовъ, получаютъ силу не раньше, какъ по одобреніи ихъ Государственнымъ Советомъ, Советом Министров и Сенатом.

37. Король назначаетъ и увольняетъ Министровъ и всехъ прочихъ должностныхъ лицъ, для назначенія и увольненія коихъ не установлено закономъ иного порядка.

38. Король назначаетъ пожизненныхъ членовъ Государственнаго Совъта.

39. Королю принадлежитъ верховное начальствованіе сухопутными и морскими вооруженными силами Россійской державы* [*В тексте не исправлено]. Онъ производить въ чины лично или черезъ лицъ ему подчиненныхъ и жалует графскіе и княжескіе титулы.

40. Король имеетъ право во исполненіе соответственнаго закона чеканить монету.

41. Королю принадлежитъ право полнаго помилованія и смягченія наказаний, съ темъ ограниченіемъ, какое установлено въ отношеніи Министровъ.

III. ГОСУДАРСТВЕННЫЙ СОВЕТЪ

42. Государственный Советъ составляетъ верхнюю палату Украинскаго парламента.

43. Члены Государственнаго Совета, какъ верхней палаты, въ числе не более пятидесяти назначаются пожизненно Королем изъ числа лучшихъ и умнейшихъ людей Украины представляемыхь Королю земскими собраніями, городскими думами столичныхъ и областныхъ городовъ, Сенатомъ, сов[ет]ами университетовъ и другими учре[жде]ніями, которымъ это право въ будущемъ будетъ даровано въ законодательномъ порядке.

44. Остальные члены Государственнаго Совета въ числе ста избираются областными земскими собраніями на срокъ шести летъ.

45. Въ случае, если по какимъ либо прич[и]намъ какое либо место выборнаго члена Государственнаго Совета сделается вакантнымъ, назначаются дополнительные выборы. если до срока окончанія полномочій выбывшаго осталось более года.

46. Званія выборнаго члена Государственнаго Совета присваиваются избраннымъ лицамъ съ момента оглашенія результатовъ выборовъ въ месте ихъ производства.

47. Члены Государственнаго Совета не могутъ быть жалуемы чинами, орденами, или придворными званіями, а также арендами, или какими либо иными имущественными выдачами.

48. Члены Государственнаго Совета утрачиваютъ свое званіе, если, не состоя на Государственной службе вступаютъ въ оную на должность, сопряженную съ чинопроизводствомъ или полученіемъ отъ казны какого либо оклада содержанія, или, если, состоя уже на Государственной службе, назначаются на должность высшую по классу, либо сопряженную съ полученіемъ отъ казны высшаго оклада содержанія.

Правило настоящей статьи не распространяется на случай назначенія Министромъ.

49. Лица, выбывшія изъ состава Государственнаго Совета ніи предыдущей статьи могутъ возстановить свое положеніе путемъ новаго избранія ихъ.

50. Члены Государственнаго Совета въ своихъ сужденіяхъ и решеніяхъ не могутъ быть связаны наказами или указаніями своихъ избирателей.

51. Вне Государственнаго Совета члены ея не подлежать никакому преследованію или ответственности за поданный при отправленіи обязанностей члена Государственнаго Совета голось или за выраженныя при отправленіи сихъ обязанностей сужденія.

52. Во время собранія Государственнаго Совета члены ихъ не могутъ быть безъ предварительнаго разрешенія Сената ни привлекаемы къ уголовному следствію и суду, ни подвергнуты домашнему аресту, или взятію подъ стражу по подозренію въ совершеніи преступнаго деянія, или личному задержанію по несостоятельности, ни вызваны въ какой либо судъ или иное место въ качестве свидетеля или сведущаго лица. Изъ сего исключается лишь тотъ случай, когда членъ Государственнаго Совета будетъ застигнуть при совершеніи преступнаго деянія, или тотчасъ после его совершенія.

53. Члены Государственнаго Совета получаютъ вознагражденіе въ размере определенномъ закономъ. Отказъ отъ вознагражденія не пріемлется.

54. Собранія Государственнаго Совета созываются Королевской грамотой.

55. Если открытіе и закрытіе собранія не воспоследуетъ въ личномъ присутствіи Короля то собраніе открывается и закрывается отъ имени Его Величества Государственнымъ Канцлеромъ.

56. Когда на разсмотреніе собранія правительствомъ внесены роспись Государственныхъ доходовъ и расходовъ, сметныя предложенія и отчеты по выполнение росписи или сметы, то до полнаго разсмотренія сихъ актовъ, палаты не могутъ представлять Королю о закрытіи собранія.

57. Министры, хотя бы они не состояли членами Совета имеютъ, по ихъ должности, право присутствовать во всехъ заседаніяхъ ея* и участвовать въ обсужденіи всъхъ разсматриваемыхъ ею*[*Видимо речь о Думе] вопросовъ.

До приступа къ голосование, Министру, желающему дать объясненіе по содержание обсуждаемаго предмета, не можетъ быть отказано въ слове.

58. Высшее заведываніе охраною порядка внутри принадлежащихъ Совету зданій и въ прилегающей местности принадлежитъ Председателю. Въ распоряженіи Председателя состоитъ для сего въ потребномъ числе особая стража, имъ исключительно подчиненная.

59. Проекты законовъ раньше представленія ихъ на обсужденіе Королю предлагаются на обсужденіе Совету Министров и Сенату.

60. Одобренные проекты представляются Председателем Совета Королю утвержденіемъ.

61. Проекты законовъ, отклоненные Сенатом или Королем не могутъ быть предлагаемы вновь въ теченіе того же собранія (сессіи).

62. Государственные договоры, мирные и торговые, а равно все те, которые сопряжены съ установленіемъ для Государственной казны обязательствъ, съ измъненіемъ границъ Государственной территоріи, или исполненіе которыхъ требуетъ измъненія или дополненія действующихъ законовъ, получають силу не раньше, какъ по одобреніи ихъ Министрами и Сенатом вь законодательномъ порядке.

63. Государственная роспись устанавливается не более, чемъ на одинъ годъ, особымъ закономъ.

64. Проекть Государственной росписи предлагаются сначала Совету Министров и будучи одобренъ, передается въ Государственный Советъ. Далее представляется Королю.

65. Установленіе податей, налоговъ, пошлинъ и иныхъ сборовъ, Государственныхъ займовъ, принятіе Государствомъ гарантій, установленіе штатовъ, разрешеніе Государственныхъ сооруженій, отчужденіе отдельныхъ Государственныхъ имуществъ или доходовъ, сложеніе недоимокъ и казенныхъ взысканій и вообще, установленіе всякаго рода Государственныхъ доходовъ и расходовъ, если они не предусмотрены Государственной росписью, можетъ последовать не иначе, какъ путемъ изданія особаго о томъ закона.

IV. О МИНИСТРАХЪ.

66. Для управленія Государствомъ Король назначаетъ Председателя Министровъ, иначе — Государственнаго Канцлера и Министровъ; последнихъ — по представленіи Государственнаго Канцлера. Государственный Канцлеръ и Министры составляютъ въ своей совокупности Советъ, иначе — Кабинетъ Министровъ подъ председательствомъ Государственнаго Канцлера. Государственный Канцлеръ можетъ принять на себя и управленіе однимъ изъ министерствъ.

67. Государственный Канцлеръ и каждый изъ Министровъ въ отдельности ответствуютъ: а) за свои личныя действія или распоряженія, б) за действія и распоряженія подчиненныхъ ему властей, основанныя на его указаніяхъ, в) за скрепленные его подписью указы и иные акты Короля.

68. Государственный Канцлеръ и прочіе Министры въ совокупности ответствуютъ передъ Сенатом и Государственным Советом за общій ходъ Государственнаго управленія.

69. За совершенныя при отправленіи должности нарушенія законовъ или правъ гражданъ министры подлежать гражданской и уголовной ответственности.

За умышленныя нарушенія постановленій сего основнаго закона и за нанесеніе тяжкаго ущерба интересамъ Государства превышеніемъ, бездействіемъ или злоупотребленіемъ власти Министры привлекаются Королем кь ответственности, съ преданіемъ Суду Общаго Собранія департаментовъ Сената.

70. Помилованіе осужденнаго Министра можетъ последовать не иначе, какъ по ходатайству перед Королем Сената.

V. МЕСТНОЕ УПРАВЛЕНІЕ.

71. Украина разделяется на староства, повіты, волости и сельскія общины (селенія). Границы староств согласуются съ границами раіоновъ Судебныхъ Палать, границы повітов съ границами раіоновъ Окружныхъ Судовъ.

Границы уездовъ подлежатъ измененію съ такимъ разсчетомъ, чтобы въ уезде, за исключеніемъ городовъ, числилось не больше 450,000 жителей. Границы уездовъ и староств, уездныхъ и неуездныхъ городовъ определяются областными земскими собраніями. Границы волостей и общинъ изменяются по удобству местнаго населенія и определяются окружными земскими собраніями.

72. Местное управленіе состоитъ изъ органовъ центральнаго управленія и органовъ самоуправленія.

73. Органы местнаго центральнаго управленія составляють: вь старостве — Староства, въ уездахъ — Уездныя Правленія и ихъ Председателя. Въ столицахъ имеются отдельные Столичныя Правленія и ихъ Председатели.

73. Органы местнаго самоуправленія составляютъ: въ Старостве Областныя Земскія Собранія Областныя Земскія Управленія, въ уездахъ—Уездныя Земскія Собранія и Уездныя Земскія Управленія, въ волостяхъ — Волостныя Собранія и Волостное Управленіе и въ сельскихъ общинахъ въ более многолюдныхъ съ народонаселеніемъ не менее 1500 чел.— Сельскія Собранія и Сельскія Управленія, а въ малопюдныхъ съ народонаселеніемъ менее 1500 чел. — одни Сельскія Управленія. Кроме того, областные, уездные и неуездные города съ населеніемъ не менее 10,000 жителей имеютъ свои отдельныя самоуправленія, а именно: свои Городскія Думы и Городскія Управы.

75. Местное самоуправленіе въ общинахъ, волостяхъ и городахъ имеетъ быть основано на прямомъ и закрытомъ голосованіи всехъ местныхъ лицъ, имеющихъ право участія въ выборахъ если они прожили въ данной местности или городе, не менее 10 летъ, или если они или ихъ наследодатели въ теченіи трех лет уплачивали земскіе или городскіе сборы. Гласные Уездныхъ Земскихъ Собраний избираются Волостными Собраніями и думами неуездныхъ городовъ (имеющихъ не менее 8000 жителей). Гласные Областных Земскихъ Собраній избираются Уездными Земскими Собраніями и думами окружнаго и уездныхъ городовъ.

76. Гласные всехъ органовь местнаго самоуправленія избираются исключительно изъ среды избирателей, причемъ для двухъ третей гласныхъ могутъ быть устанавливаемы известные образовательные цензы, или взаменъ ихъ известные цензы имущественные. Цензы эти устанавливаются Областными Земскими Собраніями.

77. Избранные члены земскихъ управленій, а въ томъ числе и волостныхъ и сельскихъ, а равно члены городскихъ думъ не подлежать утвержденію. Но объ избраніи членовъ областныхъ земскихъ управленій и членовъ городскихъ управъ столицъ и областныхъ городовъ сообщается Староству, объ избраніи членовъ уездныхъ земскихъ управленій и членовъ городскихъ управъ уездныхъ и неуездныхъ городовъ сообщается Председателю уезднаго правленія, а объ избрании членовъ волостныхъ и сельскихъ правленій сообщается местному мировому судье. Все эти лица, получивъ сообщеніе объ избраніи, имеютъ право въ теченіи семи дней заявить протесть противъ избранія и предложить произвести новые выборы.

Земскимъ Собраніямъ и городскимъ думамъ предоставляется избирать въ члены своихъ управленій и городскихъ управъ больше чемъ положено число кандидатовь, и въ такомъ случае отъ вышепоименованныхъ лицъ, которымъ должно быть сообщено о результате выборовъ, зависитъ выборъ между кандидатами.

78. Если при вторичныхъ выборахъ, произведенныхъ вследствіе протеста вышепоименованныхъ должностныхъ лицъ, въ члены земскихъ управле[ни]й и городскихъ управъ будутъ вторично избраны те же лица единогласно, то противъ ихъ избранія протестъ не допускается.

79. Председатели земскихъ управленій и городскихъ управъ (городскіе головы) избираются на общихъ съ членами сихъ управленій и управъ основаніяхъ.

80. Кругъ ведомства органовъ местнаго самоуправленія долженъ простираться на всю область местнаго управленія, включая сюда и полицію безопасности и благочинія, за исключеніемъ лишь техъ отраслей управленія, которыя по условіямъ современной жизни необходимо требуютъ централизаціи, какъ напр. управленія военнаго, таможеннаго, акцизнаго монетнаго, почтово-телеграфнаго и т. п.

81. Органамъ местнаго самоуправленія должна принадлежать широкая власть издавать въ пределахъ законовъ общеобязательныя постановленія и приводить таковыя въ исполненіе; при этомъ возможно большая часть предметовъ, подлежащихъ ныне веденію законодательной власти, должна быть отнесена къ кругу действія обязательныхъ постановленій, какъ напр. правила объ охране лесовъ, о пользовали водами, подробное урегулированіе поземельныхъ отношеній, правила объ устройстве местныхъ путей сообщенія и о пользованіи ими, правила объ устройстве и пользованіи телефонами и т. п.

82. Деятельность местныхъ органовъ центральнаго управленія въ отношеніи круга ведомства органовъ местнаго самоуправлежя, за точно указанными въ законы исключеніями, должна сводиться къ надзору за законностью деятельности органовъ местнаго самоуправленія.

83. Въ случае если местные органы центральнаго управленія усмотрятъ въ деятельности органовъ местнаго самоуправленія какое нибудь нарушеніе закона, разрешеніе возникшаго по этому поводу спора, по протесту местныхъ органовъ центральнаго управленія, принадлежить судебной власти. Протесты подаются на незаконную деятельность органовъ сельскихъ и волостныхъ самоуправлений местному мировому судье, а въ остальныхъ случаяхъ въ Окружные Суды. Споры сего рода решаются въ двухъ инстанціяхъ, причемъ на определения Судебной Палаты и Окружнаго Суда (какъ второй инстанціи по деламъ подсуднымъ Мировымъ Судамъ) могутъ быть подаваемы кассаціонные отзывы въ Административный Департаментъ Сената.

84. Въ случае если местные органы центральнаго управле[ни]я усмотрятъ въ деятельности органовъ местнаго управленія меры, хотя и прямо не нарушающія законовъ, но, по ихъ усмотренію, явно нецелесообразны, они вправе заявить протестъ противъ приведенія сихъ меръ въ исполнена, и въ такомъ случае споръ передается на разрешеніе высшаго органа местнаго самоуправлежя, въ порядке постепенности: меры сельскаго собранія передаются на разрешеніе волостнаго собранія, меры волостнаго собранія на разрешеніе уезднаго земскаго собранія, меры уезднаго земскаго собранія или городской думы уезднаго или неуезднаго города на разрешеніе областнаго собранія, меры областнаго собранія или городской думы областнаго города, а въ томъ числе и стопицъ.

VI. О СУДЕБНОЙ ВЛАСТИ.

86. *[Статья 85 зачеркнута] Судьи, за исключеніемъ членовъ мироваго суда, и членовь Комерческихъ Судовъ, назначаются правительственною властью и несменяемы, лишь съ следующимъ ограниченіемъ. Вводится институтъ т. н. отрицательныхъ выборовъ, т. е. общество въ лице своихъ органовъ самоуправленія получаеть право тре­бовать устраненія почему либо неподходящихъ для него членовъ судебныхъ местъ. Это право осуще­ствляется тайнымъ голосованіемъ большинствомъ не менее 3/4 голосовъ относительно членовъ Окружныхъ Судовъ окружными земскими собраніями, отно­сительно членовъ Судебныхъ Палать областными зем­скими собраніями, а относительно Сенаторовъ Государственною Думою. Забаллотированный въ первый и второй разъ изложеннымъ порядкомъ судья долженъ быть немедленно замененъ другимъ, но можетъ за­нять судейскую должность въ другой местности, но забаллотированный вь третій разъ лишается права впредь занимать какую либо судейскую должность.

87. Институтъ Мировыхъ Судей преобразовы­вается въ Коллегиальное учрежденіе, состоящее изъ Мироваго Судьи и двухъ Мировыхъ Заседателей.

88. Волостные Суды упраздняются и все крестьянская дела передаются обыкновеннымъ судамъ.

89. Упраздняются Съезды Мировыхъ Судей и таковые заменяются Окружными Судами.

90. Кругъ ведомства суда расширяется админи­стративною юстиціею.

91. Въ сессіяхъ съ присяжными заседателями Коронный Судъ участвуете по его усмотренію, или въ составе 3-хъ членовъ, или одного.

92. Смертная казнь восстанавливается.

93. Устанавливается защита на предварительномъ следствіи и въ обряде преданія суду вводится состязательное начало.

94. Реорганизуется Сенатъ въ качестве верховнаго охранителя закона. Онъ состоитъ изъ трехъ Кассаціонныхъ Департаментовъ: Административнаго, Уголовнаго и Гражданскаго. Въ Общемъ своемъ Собраніи Сенатъ является высшимъ верховнымъ судомъ, которому вверяется обнародованіе законовъ, определеніе ответственности министровъ и общій надзоръ надъ законностью действій судебныхъ учрежденій и чиновъ. Всякая зависимость Сената отъ министра юстиціи отменяется.

VII. ПЕРЕХОДНЫЯ ПОЛОЖЕНІЯ.*

[*VІІ – ІХ разделы остались без изменений,

статьи в этих разделах не зачеркнуты]

132. Впредь до представленія областными земскими собраніями, городскими думами столичныхъ и областныхъ городовъ, Сенатомъ и советами университетовъ кандидатовъ на пожизненныхъ членовъ Государственнаго Совета и избраіня выборныхъ членовъ Государственнаго Совета, Его Императорским Величеством назначается 200 временныхъ членовъ Государственнаго Совета изъ состава членовъ нынешняго Государственнаго Совета и Сената и другихъ лицъ, достойныхъ сего званія. Все эти временные члены Государственнаго Совета теряютъ свое званіе после того, какъ вышеуказанные органы самоуправленія представятъ Государю списокъ своихъ кандидатовъ на пожизненныхъ членовъ Государственнаго Совета въ количестве не менее 300 и не изберутъ выборныхъ членовъ Государственнаго Совета.

133. Съ переустройствомъ Государственнаго Совета въ верхнюю палату нынешніе члены Государственнаго Совета, насколько они не будуть назначены или избраны членами Государственнаго Совета, какъ верхней палаты, переименовываются въ почетныхъ (неприсутствующихъ) членовъ Государственнаго Совета безъ права принимать участіе въ заседаніяхъ Государственнаго Совета и его функціяхъ.

134. Выборы въ Земскія Собранія и Городскія Думы на новыхъ основаніяхъ должны быть произведены повсеместно въ имперіи немедленно, причемъ первое собра[ние] Государственной Думы безъ ея согласія не можетъ быть распущено впредь до окончанія сихъ выборовъ.

135. Вследствіе реорганизации Сената и оставленія въ немъ только трехъ кассаціонныхъ департаментовъ (административнаго, уголовнаго и гражданскаго), остающиеся безъ занятій сенаторы переименовываются въ почетные (неприсутствующіе) сенаторы, безъ права присутствованія въ Сенате.

136. Немедленно после созыва Государственной Думы ей представляются для пересмотра и утвержденія новое уголовное уложеніе, новое гражданское уложеніе, вотчинный уставъ и все новые проекты отдельныхъ уставовъ.

137. Для разсмотренія сихъ уложеній и уставовъ, а равно для пересоставленія всего Свода Законовъ, Государственной Думе предоставляется учредить самостоятельную Кодификаціонную Коммисію и снабдить ее наказомъ по скорейшему пересоставленію законовъ Россійской Имперіи.

VIII. О ПРИСЯГЕ.

138. Немедленно после утвержденія Государемъ новаго Основнаго Закона о Государственномъ Устройстве Имперіи, составляющаго Конституцію Россійскаго Государства, все достигши 17 летняго возраста россійскіе подданные, не исключая чиновъ арміи и флота, обязаны принести торжественно присягу на верность Конституціи. Лица, желающія заменить присягу торжественнымъ обещаніемъ священнаго храненія Конституціи, могутъ вместо присяги приносить означенное торжественное обещаніе въ судебныхъ установленіяхъ.

139. Лица, уклонившіяся безъ уважительныхъ причинъ отъ вышепоименованной присяги или торжествен наго обещанія, вызываются въ судебныя установленія для привода къ присяге, или заменяющему ее торжественному обещанію и, въ случае отказа отъ принесенія присяги или дачи торжественнаго обещанія, признаются по судебнымъ приговорами, утратившими россійское подданство.

IX. О ПЕРЕСМОТРЕ КОНСТИТУЦІИ.

140. Измененіе одной или некоторыхъ статей конституціоннаго устава производится въ обыкновенномъ законодательномъ порядке съ темъ лишь, что для измененія правилъ, определяющихъ основныя права гражданъ, требуется въ обеихъ Палатахъ большинство не менее трехъ четвертей голосовъ всего состава Палатъ, а для измененія остальныхъ статей конституціи большинство не менее двухь третей голосовъ всего состава Палатъ.

____________
//www.history.univ.kiev.ua/download/Library-KNU-History/Sources/Constitutionalism%20PyzhykAM%20-%20Konstitutsiyni%20akty%20ta%20proekty%20doby%20Ukrains'koi%20revolyutsii.pdf

Грамота о восстановлении Великой России (отречение Павла Скоропадского) 1918-у/р 

Закон о восстановлении украинского казачества 1918 

Грамота Гетьмана Всея Украины и войск казацких Павла Скоропадского (на случай смерти или тяжелой болезни) 1918

Временный Закон о Верховном Управлении Державой на случай смерти, тяжелой болезни и пребывания вне Державы Светлейшего Пана Гетмана всея Украины 1918 

Закон о праве продажи и покупки земли вне городских поселений 1918 

Закон о гражданстве Украинской Державы и приложение кнему (Присяжное обещание) 1918 

Проект Конституции Украинской Державы 1918
Законы о временном государственном укладе Украины 1918 

Грамота ко всему украинскому народу 1918

Гетман Павел Скоропадский на съезде селян-хлеборобов. 1918 г.

//ukrmap.su/uk-uh10/262.html

Прием у Гетмана Павла Скоропадского. Киев, 1918 г.

Гетман Павел Скоропадский с премьер-министром Ф.Лизогубом и офицерами. В центре - адьютант О.Сахно-Устимович. Киев, 1918 г.

//pressaukr.narod.ru/pavlo.htm