пʼятниця, 20 грудня 1991 р.

Закон України Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність 1991


Верховна Рада України;
Закон від 20.12.1991 № 2004-XII
Документ 2004-12, чинний, поточна редакція -
Прийняття від 20.12.1991



ЗАКОН УКРАЇНИ

Про обернення майна Компартії України
та КПРС на державну власність

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 13, ст. 181)

(Вводиться в дію Постановою ВР N 2005-XII (2005-12) від 20.12.91, ВВР, 1992, N 13, ст.182) див. нижче - ред.)

Стаття 1. Передане або те, що має бути передане на баланс Верховної Ради України, Верховної Ради Кримської АРСР та місцевих Рад народних депутатів відповідно до Указу Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991 року "Про заборону діяльності Компартії України" (1468-12) майно партійних комітетів Компартії України, КПРС, у тому числі підприємства та організації, що належать Компартії України, її кошти, паї, акції, інші цінні папери та майнові права, де б вони не знаходились, обертаються на загальнодержавну (республіканську) власність і власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність).

Усе майно КПРС і майно Компартії України, а також майно партійних комітетів Компартії України у місті Києві належить до загальнодержавної (республіканської) власності. Майно, передане на баланс Верховної Ради Кримської АРСР, місцевих Рад народних депутатів, крім міста Києва, є власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю).

Стаття 2. Кабінет Міністрів України здійснює функції управління майном загальнодержавної (республіканської) власності, за винятком майна, що перебуває на балансі Верховної Ради України. Функції володіння, користування і розпорядження майном, віднесеним до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), покладаються на Верховну Раду Кримської АРСР і відповідні місцеві Ради народних депутатів, крім міста Києва.

Кабінет Міністрів України використовує адміністративні споруди і приміщення колишніх органів Компартії України, розташовані у місті Києві, для розміщення офіційних представництв інших держав та новостворених центральних органів управління.

Адміністративні приміщення колишніх органів Компартії України, крім розташованих у місті Києві, використовуються в першу чергу для потреб судових, медичних і культурно-освітніх закладів.

Стаття 3. Угоди, укладені від імені Компартії України, її партійних комітетів, підприємств та організацій, зберігають чинність, якщо їх укладено відповідно до закону і переоформлено Фондом державного майна України до 1 березня 1992 року.

Стаття 4. Комерційні, господарські та інші підприємства і організації, в які вкладено кошти або майно Компартії України і КПРС, їх партійних комітетів, підприємств та організацій, зобов'язані до 1 березня 1992 року подати про це відомості до Фонду державного майна України. Посадові особи, винні в порушенні зазначеної вимоги, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Президент України Л.КРАВЧУК

м. Київ, 20 грудня 1991 року
N 2004-XII

____________
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2004-12


Верховна Рада України;
Постанова від 20.12.1991 № 2005-XII
Документ 2005-12, поточна редакція -
Прийняття від 20.12.1991



ПОСТАНОВА
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про введення в дію Закону України "Про обернення
майна Компартії України та КПРС на державну власність"

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 13, ст. 182)

Верховна Рада України постановляє:

1. Ввести в дію Закон України "Про обернення майна Компартії України та КПРС на державну власність" (2004-12) з дня його прийняття.

2. Кабінету Міністрів України, Національному банку України організувати облік майна і банківських рахунків КПРС, Компартії України та створених за їх участю комерційно-господарських структур, а також здійснити заходи щодо розшуку майна і коштів, які належали КПРС і Компартії України.

3. Тимчасовій комісії Верховної Ради України у питанні щодо націоналізації майна КПРС та ВЛКСМ на території України продовжити роботу по з'ясуванню всіх обставин, пов'язаних з власністю на майно ВЛКСМ, ЛКСМУ та їх правонаступниками.

До завершення роботи комісії заборонити відчуження на користь інших юридичних осіб або громадян майна, яке належало ВЛКСМ, ЛКСМ (МДС) і перейшло Спілці молодіжних організацій України як правонаступнику ЛКСМ (МДС).

4. Доручити Кабінету Міністрів України провести переговори з Урядом РРФСР про визначення частки Компартії України в майні КПРС і про її передачу народу України.

5. Кабінету Міністрів України про хід виконання цього Закону в 1992 році щоквартально доповідати Верховній Раді України.

Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ

м. Київ, 20 грудня 1991 року
N 2005-XII

____________
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2005-12

Заява Верховної Ради України з приводу укладення Україною Угоди про співдружність незалежних держав 1991


Верховна Рада України;
Заява від 20.12.1991 № 2003-XII
Документ 2003-12, поточна редакція –
Прийняття від 20.12.1991



ЗАЯВА
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Заява Верховної Ради України з приводу укладення
Україною Угоди про співдружність незалежних держав

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 13, ст. 180)

Ратифікована 10 грудня 1991 року Верховною Радою України (1958-12) Угода про співдружність незалежних держав (997_077) із Застереженнями до неї забезпечує незалежність України як держави. Разом з тим має місце неоднозначне тлумачення як окремих положень Угоди, так і загального її спрямування офіційними колами сторін, що її уклали. Мова зайшла прямо про призначення Угоди як основи для створення нової союзної держави.

Відповідно до положень Віденської конвенції про право міжнародних договорів (995_118) з моменту ратифікації Угоди обов'язковими для України є ті положення Угоди, підписаної Президентом України, до яких не зроблені застереження, а також Застереження до Угоди, схвалені Верховною Радою України.

У своєму підсумку ратифікована Верховною Радою України Мінська Угода із застереженнями для України означає наступне:

1. Згідно з Актом проголошення незалежності України (1427-12) від 24 серпня 1991 року та волевиявленням народу України, здійсненим шляхом всеукраїнського референдуму, Україна є і залишається за своїм правовим статусом незалежною державою - суб'єктом міжнародного права.

2. Україна заперечує перетворення співдружності незалежних держав на державне утворення із своїми органами влади і управління.

3. Україна заперечує надання співдружності незалежних держав статусу суб'єкта міжнародного права.

4. Координаційні інститути в рамках співдружності не можуть мати владний характер. Їхні рішення є рекомендаційними.

5. Здійснюючи зовнішню політику самостійно, Україна вступатиме в консультації з іншими державами співдружності.

6. Кордон між Україною - з одного боку та Росією і Білорусією - з іншого є державним кордоном України, який є недоторканим. Лінія його проходження, визначена Договором між Україною і Росією 1990 року і Договором між Україною і Білорусією 1990 року, лишається незмінною незалежно від того, чи є Україна стороною Угоди чи ні.

7. Україна створюватиме власні Збройні Сили на базі розташованих на її території Збройних Сил колишнього СРСР.

8. Україна прагнутиме набути статусу без'ядерної держави шляхом знищення усіх ядерних арсеналів під ефективним міжнародним контролем і на підставі Декларації про державний суверенітет України (55-12) не входитиме до військових блоків.

9. Перебування стратегічних збройних сил на території України є тимчасовим. Їхній правовий статус і термін перебування на території України мав бути визначений Законом України і спеціальною міждержавною угодою, укладеною між державами, на території яких розміщена ядерна зброя колишнього СРСР.

10. Україна створюватиме власну відкриту економічну систему шляхом запровадження власної грошової одиниці, створення власних банківської та митної систем, розвитку власних систем транспорту і зв'язку, а також участі у регіональних та міжрегіональних ринках.

11. Спори щодо тлумачення і застосування норм Угоди Україна вирішуватиме шляхом переговорів на основі міжнародного права.

12. Україна залишає за собою право не тільки припиняти, а й припинити свою участь в Угоді або окремих її статтях.

13. Україна гарантую виконання міжнародних зобов'язань, що випливають для неї з договорів колишнього Союзу РСР, відповідно до свого національного законодавства.

Викладене в пунктах 1-13 цієї Заяви є офіційним тлумаченням Мінської Угоди і обов'язковим для діяльності Президента України, Прем'єр-Міністра України та інших структурних ланок виконавчої влади.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

м. Київ, 20 грудня 1991 року
N 2003-XII

____________
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2003-12

Конвенція Співдружності Незалежних Держав про права та основні свободи людини 1995 
Постанова Верховної Ради України Про ратифікацію Угоди про створення СНД (застереження) 1991

вівторок, 10 грудня 1991 р.

Постанова Верховної Ради України Про ратифікацію Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав (застереження) 1991


Верховна Рада України;
Постанова від 10.12.1991 № 1958-XII
Документ 1958-12, поточна редакція -
Прийняття від 10.12.1991



ПОСТАНОВА
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про ратифікацію Угоди про створення
Співдружності Незалежних Держав

Верховна Рада України постановляє:

Угоду про створення Співдружності Незалежних Держав, підписану від імені України 8 грудня 1991 року у м. Мінську, ратифікувати із застереженнями (додаються).

Голова Верховної Ради України І. ПЛЮЩ

м. Київ, 10 грудня 1991 року
N 1958-XII

Додаток
до Постанови Верховної Ради
України від 10 грудня 1991 року



ЗАСТЕРЕЖЕННЯ

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

ДО УГОДИ ПРО СТВОРЕННЯ
СПІВДРУЖНОСТІ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ,
ПІДПИСАНОЇ ВІД ІМЕНІ УКРАЇНИ
8 ГРУДНЯ 1991 РОКУ В МІНСЬКУ

1) Згідно зі статтею 3, кожна з Високих Договірних Сторін, бажаючи сприяти вираженню, збереженню і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншостей, які населяють її територію, і унікальних етнокультурних регіонів, що склалися, бере їх під свій захист.

2) згідно зі статтею 5 Угоди, Високі Договірні Сторони визнають і поважають територіальну цілісність одна одної і недоторканність існуючих між ними державних кордонів.

Вони гарантують на взаємній основі відкритість існуючих між ними державних кордонів для безперешкодних контактів їхніх громадян і передачі інформації в рамках Співдружності, і з цією метою найближчим часом вироблять відповідну правову базу.

3) згідно з статтею 6, Держави - члени Співдружності, реформуючи розташовані на їхніх територіях угрупування збройних сил колишнього Союзу РСР і створюючи на їх базі власні Збройні сили, співробітничатимуть у забезпеченні міжнародного миру та безпеки, здійсненні ефективних заходів щодо скорочення озброєнь і воєнних витрат. Вони прагнуть до ліквідації всіх ядерних озброєнь, загального і повного розброєння під суворим міжнародним контролем.

Сторони поважатимуть прагнення учасників Угоди, які бажають набути статусу без'ядерної чи нейтральної держави.

До повного знищення ядерної зброї на їх територіях Держави - члени Співдружності зберігатимуть і підтримуватимуть під об'єднаним командуванням спільний воєнно-стратегічний простір і єдиний контроль над ядерною зброєю, порядок здійснення якого регулюється спеціальною угодою. Дія цього положення припиняється відносно тієї з Сторін, на території якої буде знищена ядерна зброя відповідно до міжнародної угоди і під міжнароднимконтролем.

Вони також спільно гарантують необхідні умови розміщення, функціонування, матеріального і соціального забезпечення стратегічних збройних сил.

Сторони зобов'язуються проводити погоджену політику з питань соціального захисту і пенсійного забезпечення військовослужбовців та їхніх сімей.

4) згідно з статтею 7 Угоди, Високі Договірні Сторони визнають, що до сфер їх співробітництва, яке реалізується на рівноправній основі через координуючі інститути Співдружності, належать:

- консультації в галузі зовнішньої політики;

- розвиток спільного економічного простору, участь у загальноєвропейському та євразійському ринках, митна політика;

- розвиток власних систем транспорту і зв'язку;

- охорона навколишнього середовища, участь у створенні всеосяжної міжнародної системи екологічної безпеки;

- боротьба з організованою злочинністю.

Координаційні інститути створюються на паритетній основі і їх рекомендації приймаються консенсусом.

5) згідно з статтею 9, спори щодо тлумачення і застосування норм цієї Угоди підлягають вирішенню шляхом переговорів на основі міжнародного права.

6) згідно з статтею 10, кожна з Високих Договірних Сторін залишає за собою право призупинити або припинити дію цієї Угоди або окремих її статей, повідомивши про це учасників Угоди за рік.

Положення цієї Угоди можуть бути доповнені або змінені за взаємною згодою Високих Договірних Сторін.

7) стаття 11 Угоди як тавтологічна і підлягає вилученню.

8) згідно з статтею 12, Високі Договірні Сторони гарантують виконання, відповідно до їх національного законодавства, міжнародних зобов'язань, що випливають для них з договорів колишнього Союзу РСР.

9) ця Угода підлягає ратифікації і набирає чинності з моменту обміну ратифікаційними грамотами. Обмін ратифікаційними грамотами відбудеться в м. Мінську. Депозитарієм Угоди буде Уряд Республіки Бєларусь.

10) до абзацу 1 преамбули після слів "Союз РСР як" вставити слово "держава"-,

11) до абзацу 3 преамбули після слова "побудувати" вставити слово "незалежні",

12) до абзацу 4 преамбули після слів "у внутрішні справи" вставити слова "територіальної цілісності та недоторканності кордонів".

Голова Верховної Ради
України І. ПЛЮЩ

____________
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1958-12

Конвенція Співдружності Незалежних Держав про права та основні свободи людини 1995 

неділя, 8 грудня 1991 р.

Угода про створення Співдружності Незалежних Держав 1991


СНД;
Угода, Міжнародний документ від 08.12.1991
Документ 997_077, чинний, поточна редакція -
Ратифікація від 10.12.1991, підстава 1958-12



Угода про створення
Співдружності Незалежних Держав
(укр/рос)

Статус Угоди див. (997_747)

(Угоду із застереженнями ратифіковано Постановою ВР
N 1958-XII (1958-12) від 10.12.91)

Дата підписання Україною: 8 грудня 1991 р.
Набуття чинності для України: 10 грудня 1991 р.

Ми, Республіка Білорусь, Російська Федерація (РРФСР), Україна як держави-засновниці Союзу РСР, що підписали Союзний договір 1922 року, далі - "Високі Договірні Сторони", констатуємо, що Союз РСР як суб'єкт міжнародного права і геополітична реальність припиняє своє існування.

Грунтуючись на історичній спільності наших народів і сформованих між ними зв'язках, враховуючи двосторонні угоди, укладені між Високими Договірними Сторонами,

прагнучи побудувати демократичні правові держави,

маючи намір розвивати свої відносини на основі взаємного визнання і поваги до державного суверенітету, невід'ємного права на самовизначення, принципів рівноправності і невтручання у внутрішні справи, відмови від застосування сили, економічних або будь-яких інших методів тиску, врегулювання спірних проблем погоджувальними засобами, інших загальновизнаних принципів і норм міжнародного права,

вважаючи, що подальший розвиток і зміцнення відносин дружби, добросусідства і взаємовигідного співробітництва між нашими державами відповідають докорінним національним інтересам їхніх народів і служать справі миру і безпеки,

підтверджуючи свою прихильність до цілей і принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй (995_010), Хельсінкського Заключного Акта (994_055) та інших документів Наради з безпеки і співробітництва в Європі,

зобов'язуючись дотримуватись загальновизнаних міжнародних норм про права людини і народів,

домовилися про нижченаведене:

Стаття 1

Високі Договірні Сторони утворюють Співдружність Незалежних Держав.

Стаття 2

Високі Договірні Сторони гарантують своїм громадянам незалежно від їхньої національності або інших відмінностей рівні права і свободи. Кожна з Високих Договірних Сторін гарантує громадянам інших Сторін, а також особам без громадянства, що проживають на її території, незалежно від їхньої національної належності або інших відмінностей громадянські, політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи відповідно до загальновизнаних міжнародних норм про права людини.

Стаття 3

Високі Договірні Сторони, бажаючи сприяти вираженню, збереженню і розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин, що проживають на їхніх територіях, і сформованих унікальних етнокультурних регіонів, беруть їх під свій захист.

Стаття 4

Високі Договірні Сторони розвиватимуть рівноправне і взаємовигідне співробітництво своїх народів і держав у галузі політики, економіки, культури, освіти, охорони здоров'я, охорони навколишнього середовища, науки, торгівлі, у гуманітарній та інших галузях, сприятимуть широкому інформаційному обміну, сумлінно і неухильно дотримуватимуться взаємних зобов'язань.

Сторони вважають за необхідне укласти угоди про співробітництво у зазначених галузях.

Стаття 5

Високі Договірні Сторони визнають і поважають територіальну цілісність одна одної і недоторканність існуючих кордонів у рамках Співдружності.

Вони гарантують відкритість кордонів, свободу пересування громадян і передачі інформації в рамках Співдружності.

Стаття 6

Держави-члени Співдружності співробітничатимуть у забезпеченні міжнародного миру і безпеки, здійсненні ефективних заходів скорочення озброєнь і військових витрат. Вони прагнуть до ліквідації всіх ядерних озброєнь, загального і повного роззброєння під суворим міжнародним контролем.

Сторони поважатимуть прагнення одна одної до досягнення статусу без'ядерної зони і нейтральної держави.

Держави-члени Співдружності зберігатимуть і підтримуватимуть під об'єднаним командуванням загальний військово-стратегічний простір, включаючи єдиний контроль над ядерною зброєю, порядок здійснення якого регулюється спеціальною угодою.

Вони також спільно гарантують необхідні умови розміщення, функціонування, матеріальне і соціальне забезпечення стратегічних збройних сил. Сторони зобов'язуються проводити узгоджену політику з питань соціального захисту і пенсійного забезпечення військовослужбовців та їх сімей.

Стаття 7

Високі Договірні Сторони визнають, що до сфери їхньої спільної діяльності, яка реалізується на рівноправній основі через спільні координуючі інститути Співдружності, належать:

- координація зовнішньополітичної діяльності;

- співробітництво у формуванні і розвитку спільного економічного простору, загальноєвропейського і євразійського ринків, у галузі митної політики;

- співробітництво в розвитку систем транспорту і зв'язку;

- співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища, участь у створенні всеосяжної міжнародної системи екологічної безпеки;

- питання міграційної політики;

- боротьба з організованою злочинністю.

Стаття 8

Сторони усвідомлюють планетарний характер Чорнобильської катастрофи і зобов'язуються об'єднувати і координувати свої зусилля щодо мінімізації і подолання її наслідків.

Вони домовилися укласти в цих цілях спеціальну угоду, що враховує важкі наслідки катастрофи.

Стаття 9

Спори щодо тлумачення і застосування норм цієї Угоди підлягають вирішенню шляхом переговорів між відповідними органами, а при необхідності - на рівні глав Урядів і Держав.

Стаття 10

Кожна з Високих Договірних Сторін лишає за собою право припинити дію цієї Угоди або окремих її статей, повідомивши про це учасників Угоди за рік.

Положення цієї Угоди можуть бути доповнені або змінені за спільною згодою Високих Договірних Сторін.

Стаття 11

З моменту підписання цієї Угоди на територіях держав, що її підписали, не допускається застосування норм третіх держав, у тому числі колишнього Союзу РСР.

Стаття 12

Високі Договірні Сторони гарантують виконання міжнародних зобов'язань, що випливають для них із договорів та угод колишнього Союзу РСР.

Стаття 13

Ця Угода не зачіпає зобов'язань Високих Договірних Сторін щодо третіх держав.

Ця Угода відкрита для приєднання усіх держав-членів колишнього Союзу РСР, а також для інших держав, що поділяють цілі і принципи цієї Угоди.

Стаття 14

Офіційним місцем перебування координуючих органів Співдружності є місто Мінськ.

Діяльність органів колишнього Союзу РСР на територіях держав-членів Співдружності припиняється.

Вчинено у місті Мінську 8 грудня 1991 року в трьох примірниках, кожний білоруською, російською й українською мовами, при цьому три тексти мають однакову силу.

За Республіку Білорусь (С. Шушкевич. В. Кебіч) За РРФСР (Б. Єльцин. Г. Бурбуліс). За Україну (Л. Кравчук. В. Фокін)

____________
Зібрання чинних міжнародних договорів України:
Офіційне видання - Том 1: 1990-1991 рр. - К.:
Видавничий Дім "Ін Юре", 2001.



Соглашение о создании
Содружества Независимых Государств

Мы, Республика Беларусь, Российская Федерация (РСФСР), Украина как государства - учредители Союза ССР, подписавшие Союзный договор 1922 года, далее именуемые Высокими Договаривающимися Сторонами, констатируем, что Союз ССР как субъект международного права и геополитическая реальность прекращает свое существование.

Основываясь на исторической общности наших народов и сложившихся между ними связях, учитывая двусторонние договоры, заключенные между Высокими Договаривающимися Сторонами,

стремясь построить демократические правовые государства,

намереваясь развивать свои отношения на основе взаимного признания и уважения государственного суверенитета, неотъемлемого права на самоопределение, принципов равноправия и невмешательства во внутренние дела, отказа от применения силы, экономических или любых других методов давления, урегулирования спорных проблем согласительными средствами, других общепризнанных принципов и норм международного права,

считая, что дальнейшее развитие и укрепление отношений дружбы, добрососедства и взаимовыгодного сотрудничества между нашими государствами отвечают коренным национальным интересам их народов и служат делу мира и безопасности,

подтверждая свою приверженность целям и принципам Устава Организации Объединенных Наций (995_010), Хельсинкского Заключительного Акта и других документов Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе (994_055),

обязуясь соблюдать общепризнанные международные нормы о правах человека и народов,

договорились о нижеследующем:

Статья 1

Высокие Договаривающиеся Стороны образуют Содружество Независимых Государств.

Статья 2

Высокие Договаривающиеся Стороны гарантируют своим гражданам независимо от их национальности или иных различий равные права и свободы. Каждая из Высоких Договаривающихся Сторон гарантирует гражданам других Сторон, а также лицам без гражданства, проживающим на ее территории, независимо от их национальной принадлежности или иных различий гражданские, политические, социальные, экономические и культурные права и свободы в соответствии с общепризнанными международными нормами о правах человека.

Статья 3

Высокие Договаривающиеся Стороны, желая способствовать выражению, сохранению и развитию этнической, культурной, языковой и религиозной самобытности населяющих их территории национальных меньшинств и сложившихся уникальных этнокультурных регионов, берут их под свою защиту.

Статья 4

Высокие Договаривающиеся Стороны будут развивать равноправное и взаимовыгодное сотрудничество своих народов и государств в области политики, экономики, культуры, образования, здравоохранения, охраны окружающий среды, науки, торговли, в гуманитарной и иных областях, содействовать широкому информационному обмену, добросовестно и неукоснительно соблюдать взаимные обязательства.

Стороны считают необходимым заключить соглашения о сотрудничестве в указанных областях.

Статья 5

Высокие Договаривающиеся Стороны признают и уважают территориальную целостность друг друга и неприкосновенность существующих границ в рамках Содружества.

Они гарантируют открытость границ, свободу передвижения граждан и передачи информации в рамках Содружества.

Статья 6

Государства-члены Содружества будут сотрудничать в обеспечении международного мира и безопасности, осуществлении эффективных мер сокращения вооружений и военных расходов. Они стремятся к ликвидации всех ядерных вооружений, всеобщему и полному разоружению под строгим международным контролем.

Стороны будут уважать стремление друг друга к достижению статуса безъядерной зоны и нейтрального государства.

Государства-члены Содружества будут сохранять и поддерживать под объединенным командованием общее военно-стратегическое пространство, включая единый контроль над ядерным оружием, порядок осуществления которого регулируется специальным соглашением.

Они также совместно гарантируют необходимые условия размещения, функционирования, материального и социального обеспечения стратегических вооруженных сил. Стороны обязуются проводить согласованную политику по вопросам социальной защиты и пенсионного обеспечения военнослужащих и их семей.

Статья 7

Высокие Договаривающиеся Стороны признают, что к сфере их совместной деятельности, реализуемой на равноправной основе через общие координирующие институты Содружества, относятся:

- координация внешнеполитической деятельности;

- сотрудничество в формировании и развитии общего экономического пространства, общеевропейского и евразийского рынков, в области таможенной политики;

- сотрудничество в развитии систем транспорта и связи;

- сотрудничество в области охраны окружающей среды, участие в создании всеобъемлющей международной системы экологической безопасности;

- вопросы миграционной политики;

- борьба с организованной преступностью.

Статья 8

Стороны осознают планетарный характер Чернобыльской катастрофы и обязуются объединять и координировать свои усилия по минимизации и преодолению ее последствий.

Они договорились заключить в этих целях специальное соглашение, учитывающее тяжесть последствий катастрофы.

Статья 9

Споры относительно толкования и применения норм настоящего Соглашения подлежат разрешению путем переговоров между соответствующими органами, а при необходимости - на уровне глав Правительств и Государств.

Статья 10

Каждая из Высоких Договаривающихся Сторон оставляет за собой право приостановить действия настоящего Соглашения или отдельных его статей, уведомив об этом участников Соглашения за год.

Положения настоящего Соглашения могут быть дополнены или изменены по взаимному согласию Высоких Договаривающихся Сторон.

Статья 11

С момента подписания настоящего Соглашения на территориях подписавших его государств не допускается применение норм третьих государств, в том числе бывшего Союза ССР

Статья 12

Высокие Договаривающиеся Стороны гарантируют выполнение международных обязательств, вытекающих для них из договоров и соглашений бывшего Союза ССР.

Статья 13

Настоящее Соглашение не затрагивает обязательств Высоких Договаривающихся Сторон в отношении третьих государств.

Настоящее Соглашение открыто для присоединения всех государств-членов бывшего Союза ССР, а также для иных государств, разделяющих цели и принципы настоящего Соглашения.

Статья 14

Официальным местом пребывания координирующих органов Содружества является город Минск.

Деятельность органов бывшего Союза ССР на территориях государств-членов Содружества прекращается.

Совершено в городе Минске 8 декабря 1991 года в трех экземплярах каждый на белорусском, русском и украинском языках, причем три текста имеют одинаковую силу.

За Республику Беларусь (С. Шушкевич. В. Кебич) За РСФСР (Б. Єльцин. Г. Бурбулис) За Украину (Л. Кравчук. В. Фокин)

____________
"Содружество" (информационный вестник СНГ)
N 1, Минск, 1992 год
//zakon1.rada.gov.ua/laws/show/997_077


8 декабря 1991 года. Беловежская пуща.
Леонид Кравчук, Станислав Шушкевич, Борис Ельцин.
//www.oreanda.ru/ru/news/20111208/common/popnews/article597786/

четвер, 5 грудня 1991 р.

Звернення Верховної Ради України До парламентів і народів світу 1991


Верховна Рада України;
Звернення від 05.12.1991 № 1927-XII
Документ 1927-12, поточна редакція -
Прийняття від 05.12.1991



ЗВЕРНЕННЯ
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

До парламентів і народів світу

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 8, ст. 199)

1 грудня 1991 року народ України вільним волевиявленням підтвердив Акт проголошення незалежності України (1427-12), схвалений Верховною Радою України 24 серпня цього року.

Понад дев'яносто відсотків учасників референдуму висловилися за незалежну Україну.

Демократичність референдуму та відсутність порушень під час його проведення засвідчують спостерігачі від парламентів багатьох країн світу, представники Європарламенту, Бюро по вільних виборах НБСЄ, української та зарубіжної громадськості.

Здійснились віковічні мрії та прагнення одного з найчисленніших народів Європи відродити свою неодноразово руйновану державність.

Договір 1922 року про утворення Союзу РСР Україна вважає стосовно себе недійсним і недіючим.

Україна будує демократичну, правову державу, першочерговою метою якої є забезпечення прав і свобод людини. З цією метою Україна буде неухильно дотримувати норм міжнародного права, керуючись Загальною декларацією прав людини, Міжнародними пактами про права людини, які Україна ратифікувала, та іншими відповідними міжнародними документами. Україна готова приєднатись до європейських інституцій з прав людини, в тому числі до Європейської конвенції про права людини.

Прагнучи утвердження в незалежній демократичній Україні високих принципів свободи, демократії, гуманізму, соціальної справедливості, рівноправності всіх національностей, що становлять народ України, Верховна Рада схвалила 1 листопада 1991 року Декларацію прав національностей України, згідно з якою Українська держава гарантує всім народам, національним групам, громадянам, що проживають на її території, рівні політичні, громадянські, економічні, соціальні та культурні права, свободу релігійних переконань.

Прагнучи забезпечити добробут і умови для вільної праці у вільній державі, незалежна Україна здійснює перехід до ринкової економії, визнає рівноправність усіх форм власності і важливість
приватної власності. Законом від 10 вересня 1991 року вона надає захист іноземним інвестиціям і гарантії іноземним інвесторам.

Україна, одна з держав-засновниць Організації Об'єднаних Націй, у повній відповідності з цілями і принципами Статуту ООН спрямовуватиме свою зовнішню політику на зміцнення миру і безпеки у світі, на активізацію міжнародного співробітництва в розв'язанні екологічних, енергетичних, продовольчих та інших глобальних проблем. Зовнішня політика України буде базуватися на загальновизнаних принципах міжнародного права.

Україна як європейська держава готова приєднатися до гельсінкського Заключного акта. Паризької хартії та інших документів НБСЄ. Україна закликає парламенти та уряди країн-учасниць НБСЄ підтримати її намір стати безпосереднім і повноправним учасником Загальноєвропейського процесу, брати участь в інших європейських структурах.

Україна готова встановити з іншими державами дипломатичні відносини і будувати двосторонні відносини з ними на засадах рівноправності, суверенної рівності, невтручання у внутрішні справи один одного, визнання територіальної цілісності та непорушності існуючих кордонів.

Україна вважає свою територію неподільною і недоторканною, визнає непорушність існуючих державних кордонів і не має жодних територіальних претензій до жодної держави.

Україна підтверджує свої міжнародні зобов'язання і відповідно до Закону "Про правонаступництво України" (1543-12), схваленого 12 вересня 1991 року, виконуватиме всі зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними колишнім Союзом РСР, які не суперечать Конституції (888-09) та національним інтересам України.

Відповідно до Заяви Верховної Ради України від 13 жовтня 1991 року Україна готова самостійно або через вироблений міжнародний механізм сплатити свою частку зовнішнього боргу та одержати належну їй частку активів колишнього Союзу РСР, дотримуючись принципу роздільної відповідальності.

Україна дотримуватиметься положень Договору 1991 року між США та СРСР про скорочення стратегічних наступальних озброєнь у частині, що стосується ядерних озброєнь, розташованих на її території.

Відповідно до Декларації про державний суверенітет України (55-12), схваленої Верховною Радою України 16 липня 1990 року, та Заяви Верховної Ради України про без'ядерний статус України (1697-12) від 24 жовтня 1991 року Україна не буде ядерною державою. З цією метою Україна має намір вступити в переговори з усіма заінтересованими державами для укладення міжнародних угод.

Україна вітає пропозиції про надання допомоги у знищенні ядерного потенціалу колишнього Союзу РСР на її території і готова таку допомогу прийняти.

Україна має намір приєднатися до Договору 1968 року про нерозповсюдження ядерної зброї як неядерна держава і укласти з МАГАТЕ відповідну угоду про гарантії його дотримання.

Україна не має і не виробляє хімічної зброї, виступає за її повсюдну ліквідацію та заборону. Україна - учасниця Конвенції про заборону розробки, виробництва і накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про її знищення.

Відповідно до Заяви Президії Верховної Ради України від 22 листопада 1991 року про Договір 1990 року про звичайні збройні сили в Європі (1858-12) Україна вважає обов'язковим виконання положень цього Договору щодо всіх звичайних збройних сил, які перебувають на її території. Збройні Сили України підпадають під дію цього Договору. Вони створюються виключно для захисту незалежності, суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності кордонів України у мінімальних, необхідних лише для оборони цілях.

Україна вважає, що її військовий потенціал залежатиме також від того, наскільки її безпека буде гарантована загальноєвропейськими механізмами.

Україна здійснює програму конверсії оборонної промисловості та перепрофілювання значної частки розташованого на її території військово-технічного потенціалу колишнього Союзу РСР на потреби свого соціально-економічного розвитку.

Отже, демократична самостійна Україна - зрима і незнищенна реальність.

Парламенти і народи світу! Прагнучи зробити свій внесок у вселюдську цивілізацію, виборюючи мирним шляхом своє державне життя, ми з надією на розуміння звертаємося до вас.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ

м. Київ, 5 грудня 1991 року
N 1927-XII

____________
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1927-12

Декларація Про боротьбу за звільнення України 2014 

Газета «Свобода». Нью-Йорк, 27 серпня 1991 р. ЦДАЗУ, бібл. ф. 3, ін. № 5900-о //tsdazu.gov.ua/ua/online/47-all/212-online.html