четвер, 28 січня 2010 р.

Указ Президента України №75/2010 Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті




УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №75/2010

Про вшанування учасників боротьби
за незалежність України у XX столітті

Ураховуючи результати проведених наукових досліджень, визнаючи на державному рівні видатну роль учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, з метою їх вшанування, відновлення історичної справедливості та правдивої історії українського визвольного руху XX століття постановляю:

1. Визнати учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті осіб, які брали участь у політичній, партизанській, підпільній, збройній боротьбі за незалежність України, в тому числі у складі формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Української військової організації, Організації народної оборони «Карпатська Січ», Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, Української головної визвольної ради та інших військових формувань, партій, організацій та рухів, що ставили за мету здобуття Україною державної незалежності.

2. Кабінету Міністрів України розробити разом зі Службою безпеки України та за участю Національної академії наук України і внести в установленому порядку на розгляд Верховної Ради України проект Закону України «Про правовий статус учасників боротьби за незалежність України у XX столітті».

3. Міністерству освіти і науки України, Українському інституту національної пам'яті розробити за участю Національної академії наук України для навчальних закладів методичні, просвітницькі та інші матеріали, присвячені боротьбі за незалежність України у XX столітті.

4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям уживати в установленому порядку заходів щодо гідного вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, в тому числі з активізації патріотичного виховання молоді та просвітницької роботи, найменування у населених пунктах вулиць, площ, бульварів, парків та скверів, навчальних закладів та закладів культури на честь визначних учасників боротьби за незалежність України у XX столітті та подій, пов'язаних з українським визвольним рухом XX століття.

5. Запропонувати органам місцевого самоврядування здійснювати заходи щодо вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.

Президент України Віктор ЮЩЕНКО
28 січня 2010 року

____________
//www.president.gov.ua/documents/10379.html


Студенти і працівники Національного університеті водного господарства та природокористування взяли участь у мітингу з нагоди 65-ої річниці трагічної загибелі крайового провідника ОУН на Волині і Поліссі, Головного командира УПА-Північ Дмитра Клячківського (Клима Савура). Вони поклали квіти та вінки від НУВГП до пам'ятника герою, що знаходиться навпроти головного корпусу університету. Захід відбувся в рамках реалізації Указу Президента України від 28 січня 2010 року «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України в ХХ столітті» //nuwm.rv.ua/newspaper/ts2094.php
Меморіальний комплекс Героям Крут. Фото Олени Мазур
//blogs.korrespondent.net/journalists/blog/abelgko/a31923

понеділок, 25 січня 2010 р.

Всенародним Конституційним зборам - бути!


У День єднання Східної й Західної України, у місті Києві відбувся всеукраїнський форум громадських організацій.

Розуміючи, що Україні сьогодні потрібні не вибори, а реформи, учасники Форуму висловили одностайну думку про те, що громадськість нашої країни повністю відсторонена від політичних процесів. У громадян України сьогодні відібрали навіть право вибору, громадяни України, в умовах толпоелітарного суспільства, під час президентської виборчої компанії, змушені робити свій вибір між представниками кримінально-політичних угруповань, що представляють інтереси тільки своїх кланів.

Організатор Форуму, генерал-майор СБУ Олександр Скіпальській у своєму виступі заявив, що розкол України має місце бути тільки в головах наших бездарних політиків, народ України єдиний. Під загрозою національна безпека України! Всі сьогоднішні кандидати в Президенти України, сьогоднішній склад Верховної Ради, обласні, міські та районні адміністрації - як чвари прожерлівої саранчі винищують національні багатства нашого народу! Ми будемо готувати умови для скликання Всенародного Конституційного зібрання у 2010 році, яке і вирішить майбутнє нашої з Вами держави - України!

Юрій Збітнєв, голова політичної партії «Нова сила» підкреслив, що в Україні склалися такі політичні реалії, що гілки влади раз у раз входять у клінч в боротьбі за повноваження, і при цьому ні самі протиборчі владні центри, ні політичні партії не здатні кардинально змінити ситуацію. У такому випадку громадськість країни повинна звернутися до тимчасового обмеження функціонування представницької демократії та перейти до прямої демократії, громадянське суспільство має очолити реформу системи державного управління.

У своєму виступі, голова виконкому ГО «Загальноукраїнській Трудовий Рух - Солідарність» (ЗТРС) Костянтин Ільченко зазначив, що в таких умовах, коли країна гине, а народ не маючи можливості ввести до влади гідних людей, прогресивна громадськість просто зобов'язана на місцях, у своїх регіонах об’єднатися, з метою висунення мислячих й чесних людей до органів місцевого самоврядування, на майбутніх виборах до місцевих рад. На думку ЗТРС порядок потрібно починати наводити на місцях, а вже після цього найбільш гідних делегувати до парламенту.

Керівник Львівської обласної організації «Трудовий рух «Солідарність» Андрій Степаненко, в інтерв’ю висловив думку про те, що ідея проведення Всенародних Конституційних зборів актуальна і має право на життя. Саме справжня українська еліта, яка широко представлена інститутами громадськості, може привнести у владу, так усім нам необхідну моральність.
На Форумі було прийнято рішення про створення координаційної ради, куди увійдуть представники громадськості різних регіонів країни, з метою підготовки наступного етапу - висунення делегатів для участі у Всенародних конституційних зборах.

Прес-служба виконкому ЗТРС
//maidan.org.ua/static/news/2010/1264406573.html

вівторок, 19 січня 2010 р.

Місія творення


Поза сумнівом націонал-демократи займають особливе місце в українській політичній палітрі. Цілком заслужено ця політична течія асоціюється зі здобуттям Україною незалежності, утвердженням національної культури і мови, великою мірою - і з Помаранчевою революцією.

Для патріотів України національна демократія завжди сприймалася як найбільш послідовна державницька сила; для українофобів - як найлютіший ворог.

У той же час неможливо заперечити неадекватність сьогоднішніх національно-демократичних сил вимогам часу, їх дезорієнтацію, розпорошеність та слабкість. Здобувши державність у 1991 році та політичну свободу у 2004-му, ця політична течія так і не змогла сформулювати візії власної оновленої ролі в новітній Україні.

Відтак, логічно виникає запитання - а чи потрібні націонал-демократи вже в сучасній, незалежній Українській державі? Чи, можливо, ця політична сила вже вичерпала свою почесну місію результативним референдумом за незалежність 1 грудня 1991 року, а відтак - об'єктивно приречена на поступове згасання?

Для того, щоби сформулювати повноцінну відповідь на це запитання, необхідно належно оцінити як внутрішньо українські, так і загальносвітові тенденції розвитку держав і націй.

Два сценарії глобалізації

Очевидно, що ми живемо в час глобалізації, і глобалізаційні тенденції надалі посилюватимуться, продукуючи, у той же час, системні світові конфлікти із тими геополітичними суб'єктами, які відмежовуючись від загальносвітових тенденцій, залишатимуться на периферії розвитку - приміром, сучасні Іран, Бірма чи Північна Корея.

Однак, глобалізацію як вкрай складний процес не можна розглядати одновимірно. Наразі можна виділити принаймні два ключових сценарії, за якими вона відбувається.

Ці сценарії зумовлені не тільки і не стільки сучасними зусиллями окремих світових лідерів (нехай навіть й надпотужних). Великою мірою відмінності в цих сценаріях були закладені історично в процесі творення та трансформації сучасних держав та наддержавних утворень.

Так, на сьогодні ми можемо виділити два домінуючих підходи:

- американський тип, в основі якого - архетип держави, що постала на "очищеній" колонізаторами від основного етносу території, і як наслідок, колонізатори отримали можливість для творення державної організації "з чистого аркуша".

Цей тип, фактично, не передбачає збереження бодай якоїсь національної самобутності окремих складових і репрезентує ліберальний глобалізаційний підхід - у США, безвідносно до того, що кожний окремий штат є де юре окремою державою ("state"), принципової соціокультурної різниці між, приміром, Вірджинією та Вайомінгом, не існує.

Хоч регіональні відмінності тут теж є і регіональний патріотизм заохочується - але, звісно, в рамках загально американського. Втім, зауважимо, що в останні десятиліття мультикультурність утверджується і в США - але за зовсім іншим сценарієм, з наголосом на збереження культурних особливостей новоприбульців - а не давно асимільованих у масі своїй "автохтонів".

- європейський тип, відповідно до якого держава постає як продукт творення певної етнічної спільноти, але у той же час, в процесі творення держави титульний етнос бере на себе відповідальність за примирення і співжиття з національними меншинами, що проживають на відповідній території, і як результат цього примирення постає політична нація - основа відповідної суверенної держави.

При цьому сценарії глобалізації не йдеться про відмову від національної самобутності. Європейці надто цінують власну культуру та історію, й не мають наміру у масі своїй од неї відмовлятися.

Відтак, держава європейського зразка, навіть увійшовши до наддержавного об'єднання - Євросоюзу, зберігає всі риси класичної національної держави. А сам Європейський Союз не має жодних шансів зробитися культурним монолітом типу Сполучених Штатів Америки середини ХХ століття.

Жодна країна ЄС жодною мірою не асимілюється серед інших, а зберігає власну самобутність, утворюючи мультикультурний світ сучасної Європи. При цьому збереження національної самобутності неможливе без функціонування в країні національно-демократичних політичних сил у широкому розумінні цієї дефініції.

Відтак, перед Україною постає стратегічне питання майбутнього розвитку.

Чи приймаємо ми глобалізацію як даність, чи ж заперечуємо її, відвертаючись від світу подібно Тегерану, Пхеньяну і Рангуну? Якщо ж ми вважаємо себе частиною світу, то чи готові інтегруватися до нього за "американським" (чи, кажучи у ближчих для нас дефініціях, - російським) зразком?

Якщо ж ми цінуємо власну унікальність, то в який спосіб ми можемо зберегти й розвинути власну культуру, інкорпорувати її в загальносвітовий простір?

Нові завдання для націонал-демократів

Ми зобов'язані пам'ятати про колосальні випробування, які випадали на долю українського народу впродовж століть. На авторове глибоке переконання, ми не маємо права втратити свою самобутність, ба більше - перед нами стоїть колосальне завдання відродити, а отже - актуалізувати, укріпити та утвердити національну культуру.

На відміну від усіх західно- та більшої частини східноєвропейських держав, ми й досі не завершили процес творення модерної української політичної нації за європейським зразком.

За висловом відомого незалежного інтелектуала Миколи Рябчука, процеси деколонізації й декомунізації в Україні далекі від завершення.

По суті, ми (за прикладом колишніх іспанських колоній у Латинській Америці на початку ХІХ століття) будуємо значною мірою "креольську" державу, де незалежність від метрополії здобули нащадки самих колонізаторів - "креоли", де мова й культура колишньої метрополії далі є панівною, а мови й культури автохтонних Майя чи Інків так і залишилися упослідженими (разом з носіями цих мов і культур!).

А враховуючи недвозначні прагнення Росії асимілювати українців й перетворити нашу країну на "южно-русский край", південний штат нової Великоросії, ми повинні докласти ще значних зусиль, аби український національний проект став незворотною реальністю.

Переконаний, в усвідомленні цих загроз і задач й повинна народитися нова місія національної демократії - місія вже не боротьби, але творення.

Ця місія, на моє переконання, повинна включати дві основні складові.

Перше - це власне націєтворення, що передбачає відродження національної духовності та культури, усвідомлення власної, української, ідентичності та інтеграція в загальноукраїнський проект культурного потенціалу національних меншин, що мешкають в Україні (і передусім - російської меншини).

Українська держава, на фундаменті української національної спадщини, повинна постати як спільний дім і для українців, і для росіян, і для кримських татар, і для євреїв, і усіх інших наших громадян.

Окремі починання у цій сфері (на жаль, поки що належно не усвідомлені, а відтак - і не поціновані) вже зроблені президентом Віктором Ющенком. Завдання націонал-демократів - продовжити цей шлях, створити умови, за яких жодний політик не зможе повернути його назад.

Друге - це побудова справедливого громадянського суспільства, яке дозволить кожному громадянину відчути свою співвідповільність за власну державу, дасть можливість усвідомити власну причетність до розвитку країни.

Для цього необхідно подолати прірву, що існує сьогодні між владою і громадянином. Цей процес ніколи не розпочнеться у високих владних кабінетах - його повинні розпочати самі громадяни через щоденну ініціативність, відмову від звичної вже корупційної моделі, ретельний аналіз дій політиків без сліпого обожнювання того чи іншого політичного фюрера.

Завдання національно-демократичних політичних сил - це розпочати цей процес, розбудити державотворчу ініціативу мільйонів. Першими кроками на цьому шляху може бути: формування нових чесних і справедливих правил співжиття і державної організації, які будуть сформовані самим суспільством, а отже - матимуть в його очах безсумнівну цінність та авторитет.

А також реальне наближення влади до людей (через, зокрема, повернення до мажоритарної системи виборів до місцевих органів влади всіх рівнів); прийняття нової редакції Конституції установчими зборами - спеціально уповноваженим органом, члени якого обиратимуться безпосередньо народом.

Переконаний, об'єднання української національної демократії довкола цих ключових задач дозволить нашій державі збагатити Об'єднану Європу власною національною самобутністю, і, відтак, зайняти своє вагоме місце в процесі світового розвитку.

19 січня 2010 р.
Анатолій Матвієнко, голова Української республіканської партії "Собор", народний депутат України, для УП
//www.pravda.com.ua/columns/2010/01/19/4638942/

//www.mk.ru/merinov/

Прямое Народовластие. Формула, механизм и принцип функционирования


ДОПОЛНЕНИЕ К МАТЕРИАЛУ ПО МЕХАНИЗМУ ПРЯМОГО НАРОДОВЛАСТИЯ

Роль структурно-стратифицированного принципа самоуправления

Механизм выдвижения делегатов «от народа» по принципу чисто территориальных единиц – ЯВЛЯЕТСЯ в корне ОШИБОЧНЫМ. 

Ибо содержит в себе все ловушки и механизмы манипулирования со стороны тех сил, которые внедряются в систему управления благодаря «политической демократии».

Т.е. возможности «свободно и избираться» на любой уровень власти – любому дураку (вору, аферисту, шизофренику) – благодаря финансовой поддержке тех, кто и выбирает, в реальности, таких «своих сукиных сынов».

Выборы исключительно по принципу территориальных единиц НЕ УЧИТЫВАЮТ реальных потребностей и проблем каждой отрасли/сферы социально-экономического развития общественных групп. А они, у каждой из них - свои.

Кроме того, 

избрание делегатов напрямую - разрывают связь между «хозяевами»-выборщиками и избранными «слугами». 

Ибо власть Хозяина должна основываться на силе ясно-понимания трансформирования его воли в конкретные мероприятия функционеров от исполнительных структур. 

А это возможно только тогда, когда у хозяев есть рабочий механизм прямого влияния и контроля за своими слугами. Условием же и Основой этого является когерентность проблем и задач их решения у конкретных территориально-отраслевых единиц. 

Другими словами, чтобы личность стала силой, с которой  исполнительной системе придется считаться, ей необходима всестороння консолидация с единомышленниками. 

Понятно, что первоосновой единомыслия, «атомом» первичной власти, является первичный территориально-отраслевой коллектив.  

Ибо, если брать за основу только территориальный принцип – без социально-отраслевой структуризации, то на данном «первичном поле», окажутся игроки различных сфер социального сознания. Причем, очень часто, имеющих противоположные интересы и взгляды на счастье, справедливость и т.д.

Нынешний принцип собирания их голосов в свою пользу при помощи обещаний тех или иных благ для общей массы - напоминает раздачу конфетных фантиков и оберток – с обещанием дать внутренне содержание после своего прихода к власти. 

Не являясь монолитной силой, Общество вынуждено, раз за разом, разочаровываться в очередных проходимцах. Монолитность же присуща только тем коллективам, что имеют природо-естественную консолидацию: по интересам, сфере деятельности, отрасли развития, коммунальному быту, и т.д.

Чтобы было ясно, приведем такой пример: армия является могучей силой, если она имеет четкую структуризацию и стратификацию: т.е. когда, например, лучники вместе – одна группа, меченосцы – другая, пушкари – третья, и т.д. 

Если же всех смешать в одну кучу, а потом стратифицировать по ротам, батальонам и т.д. – получится не грозная сила, но вооруженный сброд. 

Таковой, получив команду к действия, каждый, выполняя привычные ему действия, нанесет урон не столько противнику, сколько самим себе. 

И только будучи структурированными по родам войск и стратифицированными по уровню решаемых задач – воины становятся боеспособными мастерами, а армия – слаженной силой.

Похожим образом дело обстоит и с «народной армией», или выборщиками. 

На сегодня, каждый избирательный округ-дельница является эклектическим конгломератом социально-экономических, культурных и т.д. интересов граждан, проживающих на данной территории. Здесь «все смешалось в кучу – кони, люди и повозки…». 

Лишенные возможности составить свой список проблем и принять свою программу развития, отрасли социальных сфер лишаются возможности стать силой – субъектом власти. А потому становятся легкой добычей политических стервятников, выдергивающих из разношерстной массы наиболее обездоленные и возмущенные слои населения – чтобы сделать свою ставку на их мнимой поддержке. С этой целью структуризация общественных масс происходит не по природо-отраслевым признакам, а по искусственно-политическим. 

Так политика «разделяй по живому и властвуй втемную» приносит одним (простым людям) постоянные лишения и напряжение, а другим (ворам и аферистам) – реальную власть в Государстве и личные доходы. Так было до сих пор, и так устраивало наиболее бес-совестную и бес-принципную часть «политической национальной элиты». Но так больше не устраивает остальную часть Общества – миллионы и миллионы простых граждан – юридических хозяев Государства, вынужденных постоянно бороться за свои права – со своими же слугами…

Обществу, для обретения своей реальной силы-власти, необходима простая и ясная формула «Прямого Народовластия». Т.е. сублимации свободной воли граждан – в практический механизм профессионального управления, и «хозяйского контроля» за ним, одновременно. Минуя систему «опосредованного управления» - политическую надстройку, позволяющей «отдельным личнсотям», обманным путем,  захватывать рычаги управления и все ресурсы в Государстве.

Для осуществления реальной власти Народа необходима вся цепочка прямых и обратных связей между конкретными территориально-отраслевым единицами (первичными-районными-городскими-областными-общенациональными) и теми, кто ее реализует в центре и на местах. 

А это возможно только в случае универсальной схемы прямого народовластия: когда первичный территориально-отраслевой коллектив назначает своего капитана (по своей функции - не председателя - а исполнительного директора), который и является прямым куратором исполнительных структур (но, при этом – подчиненным лично своему территориально-отраслевому коллективу).

Далее, избранные от всех первичных коллективов данной отрасли, на данной территории (района), создав свой Совет Капитанов, и рассмотрев имеющиеся у них проблемы и интересы - выдвигают из своей среды своего Районного Капитана от данной отрасли.

Районные капитаны, проанализировав имеющиеся проблемы и пути их решения (при помощи услуг "Экспертного Научного Совета" - см. весь Проект) - выдвигают (из своей среды, или из числа лично им известных специалистов данной отрасли) своего "Городского Капитана" – Представителя Народа по конкретной отрасли/категории/сферы развития (образование, медицина, производство, бизнес... плюс коммунально-территориальная сфера).

Далее, по такой же схеме назначаются областные... и государственные капитаны конкретной отрасли/сферы развития. Из капитанов всех имеющихся отраслей развития Общества формируется Государственный Совет Отраслевых Капитанов. (И тут же - Государственный Научно-Экспертный Совет - сформированный по уже известной Формуле). 

Именно они, государственные капитаны, на основе имеющихся РЕАЛЬНЫХ ТЕРРИТОРИАЛЬНО-ОТРАСЛЕВЫХ ПРОГРАММ И ПРОЕКТОВ самого Общества - формируют ЕДИНУЮ ОБЩЕ-ГОСУДАРСТВЕННУЮ ПРОГРАММУ РАЗВИТИЯ. Таковая будет содержать в своей основе РЕАЛЬНЫЕ ИНТЕРЕСЫ И ЗАПРОСЫ ВСЕХ, БЕЗ ИСКЛЮЧЕНИЯ, СТОРОН И УЧАСТНИКОВ ОБЩЕСТВЕННОГО ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ.

Таким образом, система капитанов, или "принцип каскадно-сепараторной системы обратных пирамид" позволяет, ОДНОВРЕМЕННО, производить как формирование программ развития местных территориально-отраслевых общин и центрального уровня, так и прямой контроль над всеми уровнями и ветвями законодательно-исполнительной вертикали управления Государства.

Главное, что нужно сейчас понять - без отказа от старой ПОЛИТИКО-СОЦИАЛЬНОЙ СИСТЕМЫ, основанной на ТЕРРИТОРИАЛЬНО-СМЕШАННОМ принципе ВЫБОРОВ - создать реальную систему народовластия просто невозможно. Ибо данная система, в своем нынешнем виде представляет собой механизм управляемого хаоса. 

Это когда выборы любых представителей власти народа происходят на основе "усредненной потребности" часто диаметрально-противоположных сфер социального развития. Понятно, что эклектическая каша из "политического топора" может принести навар и удовлетворить голод лишь тех, кто эту кашу и заварил...

Отсюда ВЫВОД: чтобы интересы всех сфер и групп развития Общества были представлены во всей мере и без искажений - необходимо данную территориально-усредненную массу СТРУКТУРИРОВАТЬ по КАТЕГОРИЯМ И ОТРАСЛЯМ и СТРАТИФИЦИРОВАТЬ по ТЕРРИТОРИАЛЬНОЙ иерархии - ОДНОВРЕМЕННО.

Ибо Власть Народа может быть реализована только лишь через Механизм свободной самореализации каждой личности – через самоорганизацию с единомышленниками в самоуправляемые территориально-отраслевые единицы - при всемерной помощи всего государственного механизма.

И власть эта только тогда бывает реальной, когда способна становиться Силой. Разумной, организованной, но силой - способной ПРОДАВЛИВАТЬ интересы своей группы от периферии до самого Центра.

Но такая сила возникает лишь в результате ОБЩИХ, ОДИНАКОВЫХ интересов и проблем конкретной территориально-отраслевой группы. Мешанина же из разных интересов и проблем людей, объединенных лишь по территориальному принципу - порождает ПОЛИТИЧЕСКИЙ МЕХАНИЗМ ХАОТИЧЕСКОГО МАНИПУЛИРОВАНИЯ СОЗНАНИЕМ людей - на основе "Обще-потребительской корзины обещаний".

Другими словами, общественная конструкция жизнеустройства и управления должна представлять ИНТЕГРАЛЬНУЮ СОБОРНУЮ СИСТЕМУ, ИМЕЮЩУЮ ЛАМИНАРНЫЙ (НЕ СМЕШИВАЕМЫЙ) ПРИНЦИП ФОРМИРОВАНИЯ И РЕАЛИЗАЦИИ ПРОГРАММ РАЗВИТИЯ ДЛЯ ВСЕХ СТОРОН И УЧАСТНИКОВ СОЦИУМА. 

Плюс вышеописанная схема самоуправления всех само-организованных территориально-отраслевых единиц - формирующих единое тело государственно-общественного организма. Только в этом случае начинает работать реальное Гражданское Общество и истинно Народное Государство.

И если все это не будет учитываться уже сегодня - в т.ч. и при формировании списков делегатов на ОБЩЕ-народное ВЕЧЕ или Конституционное Собрание - РЕАЛЬНОЙ ЛЕГИМИТИЗАЦИИ данного процесса, и самой Акции, - ФАКТИЧЕСКИ НЕ ПРОИЗОЙДЕТ. И если даже таковая Акция и состоится в рамках старых выборных механизмов, - к качественному изменению, и созданию долговременной стабильной системы Государства - это не приведет.

РЕЗЮМЕ: Время коренных перемен в пользу самого Общества – настало. Оно совпало с появлением на общественно-политической арене лидеров, имеющих необходимый уровень понимания процессов изменений, и самой готовности к ним. А, главное, все это венчается нахождением социально-оптимальной системы жизнеустройства и развития Общества и управления Государства. 

В совокупности рождается Проект построения в Украине системы истинно Народного Государства – как модели развития для всего остального мира.

Евгений Гигаури, 19 января 2010 г.
//h.ua/story/250317/

неділю, 17 січня 2010 р.

Передвиборна програма кандидата на пост Президента України Януковича Віктора 2010




ПЕРЕДВИБОРНА ПРОГРАМА
КАНДИДАТА НА ПОСТ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
ЮЩЕНКА ВІКТОРА АНДРІЙОВИЧА
[Вибори Президента України 17 січня, 7 лютого 2010 року]

«ВІЛЬНА, СПРАВЕДЛИВА ТА СИЛЬНА УКРАЇНА»

Я, Віктор Ющенко, йду на вибори, щоб гарантувати збереження курсу, який ми разом обрали на українському Майдані. Це курс національної гідності, соборності і сильної держави. Це утвердження європейських стандартів у житті Української держави і кожного її громадянина.

Ми йдемо нелегким шляхом, але тільки він веде Україну в майбутнє. Незалежна Україна не раз гідно відповідала на складні виклики. Мені особисто не раз доводилося виводити країну з кризових ситуацій. На чолі Нацбанку мені вдалося успішно ввести українську гривню, на чолі Уряду - врятувати Україну від дефолту, покінчити з ганебною бартеризацією економіки та повернути заборгованість з виплати пенсій та зарплат. Мені довелось заплатити високу особисту ціну за нашу свободу.

Жодної миті я не вагався у правильності нашого вибору. Разом ми зробили важливі кроки до нової України - вільної, справедливої, сильної.

Усі п’ять років президентства моїми незмінними орієнтирами були незалежність, демократія, потужна економіка і сильна українська держава. Я не поступався національними інтересами заради прихильності чужих столиць.

Під час мого перебування на найвищій державній посаді Україна побачила демократичні способи врегулювання протиріч, ніхто не може дорікнути мені переслідуванням політичних опонентів.

Поза сумнівом, країна досягла б більшого, якби деструктивні зміни до Конституції не розбалансували державний механізм. Саме тому я ініціював конституційну реформу, яка дасть Україні ефективну справедливу владу.

Я вдруге постаю перед Українським народом, бо не маю права залишити поле боротьби за нашу державу.

Моя програма зрозуміла і цілісна. Вона спрямована на те, щоб об’єднувати, а не розділяти, будувати, а не руйнувати, переконувати, а не примушувати.

Моя програма для тих, хто вірить в Україну.

УКРАЇНІ БУТИ ВІЛЬНОЮ

Ми утверджуємося як модерна європейська нація з унікальною історією та культурою. Ми здобули незалежність і свободу, вони наші найвищі цінності. У них - ключ до нашого майбутнього, і ми їх захистимо.

1. Ми відстояли право народу обирати Президента України. Так само ми відновимо право громадян обирати депутатів. Вибори до Верховної Ради України відбуватимуться за відкритими списками, а до місцевих рад - за мажоритарною системою.

2. Ми скасуємо недоторканність депутатів, суддів та Президента. Кількість депутатів буде скорочена, Верховна Рада працюватиме відповідально і професійно, парламентський безлад буде припинений.

3. В Україні знищена політична цензура. Ми захистили свободу слова. На черзі - утвердження незалежної журналістики, громадський контроль за інформаційним простором, пріоритет для національного медійного продукту.

4. Я відроджую пам’ять про національні трагедії та перемоги. Ми пам’ятаємо минуле, щоб мати майбутнє. Ми досягли порозуміння у суспільстві щодо засудження Голодомору та інших злочинів проти українського народу. В Україні й надалі буде відновлюватися історична справедливість: громадяни - жертви сталінського режиму отримають компенсацію у вигляді доплат до пенсій.

5. Ми віддаємо належне ролі християнства у становленні української нації і держави. Поважаючи право усіх на свободу віросповідання, прагнемо єдності українського православ’я.

6. Моя мета - членство України в ЄС. Громадяни України відчують на собі переваги європейського курсу. Українці отримають право в’їзду до країн ЄС в безвізовому режимі, їх права за кордоном будуть захищені.

7. У непростих умовах Україна зберігає суверенітет і територіальну цілісність. Як Верховний Головнокомандувач я не залишу Україну наодинці із зовнішніми загрозами. Разом з європейськими сусідами ми будемо зміцнювати євроатлантичну систему колективної безпеки.

8. Україна залишається вірною своїм зобов’язанням і добиватиметься взаємності від держав-партнерів. Чорноморський флот Російської Федерації буде виведений з України до 2017 року відповідно до Конституції України та укладених угод.

9. Україна самостійно визначає зовнішню політику відповідно до власних національних інтересів. Ми різні, але ми - рівні, і я буду вести активний діалог з усіма нашими сусідами на засадах рівноправності, добросусідства та взаємної поваги.

УКРАЇНІ БУТИ СПРАВЕДЛИВОЮ

Ми хочемо справедливості у ставленні держави до своїх громадян. Своїми діями вона буде утверджувати солідарність, повагу до людини і взаємну підтримку.

1. Закон встановить чесну прозору формулу визначення розміру зарплат і пенсій. Вирішення проблем бюджету за рахунок заниження розміру прожиткового мінімуму буде припинено.

2. У системі нарахування пенсій буде наведений порядок, розрив їх верхньої і нижньої межі буде скорочений. Розмір пенсії визначатиме трудовий стаж та заробіток, зростання «ваги» кожного року трудового стажу буде продовжено, мінімальна пенсія дорівнюватиме реальному прожитковому мінімуму.

3. Однаково важлива для країни праця не може по-різному оплачуватись. Держава встановить справедливі співвідношення в оплаті праці всіх працівників бюджетних установ. Статус працівників сфери освіти, культури, охорони здоров’я буде прирівняний до статусу державного службовця.

4. Ми розпочинаємо глибоку судову реформу. Громадяни отримають право відкликати суддів, зможуть звертатися за захистом до Конституційного Суду України.

5. Міліцейське свавілля буде припинено. Термін попереднього затримання буде скорочено з 72 до 24 годин. «Перевертні в погонах» будуть каратися максимальним терміном ув’язнення з конфіскацією майна.

6. Ми завдамо рішучого удару по корупції, почавши з верхніх ешелонів влади. Для цього буде створене Антикорупційне бюро, наділене особливими повноваженнями з перевірки і притягнення до відповідальності високопосадовців.

7. Багаті мають платити в бюджет більше за бідних. Спеціальним податком буде обкладатися розкішне майно - таке, як вілли, яхти, лімузини.

8. Запровадження зовнішнього незалежного оцінювання зупинило корупцію при вступі до вищих навчальних закладів. Держава збільшить держзамовлення, щоб усі здібні діти мали можливість вчитися. Призов до Збройних Сил України не перериватиме навчання. Для цього буде збільшена кількість військових кафедр в університетах.

9. Захист материнства і дитинства буде продовжений. Для матерів, діти яких відвідують дошкільні заклади та навчаються в молодших класах, робочий день буде скорочений на 1 годину зі збереженням заробітної плати.

10. Буде проведена реформа системи захисту прав споживачів, посилений контроль якості і безпеки продуктів, в першу чергу дитячого харчування. Буде законодавчо встановлена дієва процедура відшкодування шкоди, завданої споживачеві.

УКРАЇНІ БУТИ СИЛЬНОЮ

В останні роки Україна демонструвала динамічне зростання економіки, виразну соціальну спрямованість її розвитку. Вдвічі зріс бюджет, вшестеро - прямі іноземні інвестиції, розпочалась дерегуляція підприємництва.

Але криза показала - без глибоких реформ, збільшення внутрішнього попиту, розбудови розвиненого національного ринку, економічна ситуація в Україні буде нестабільною. Наш шлях до успіху - економічна свобода, сучасні механізми регулювання ринків, інновації, енергоефективність.

1. Пріоритет у подоланні кризи - збереження робочих місць. Держава запровадить податкові стимули для підприємств, спеціальні програми трудової мобільності, гнучкого реагування освіти на ринковий попит.

2. Держава обмежить можливості наживатись на коливаннях валютних курсів. Гривня стане єдиним платіжним засобом в Україні, на внутрішньому ринку не буде валютних розрахунків і цін в іноземній валюті.

3. Діри в бюджеті не будуть лататись за рахунок податкового знекровлення економіки. Практика введення додаткових податків та зборів, стягування податків наперед, подвійного оподаткування прибутку буде припинена. Податок на додану вартість відшкодовуватиметься вчасно, система оподаткування доданої вартості буде приведена у відповідність із європейським законодавством.

4. Адміністрування податків буде суттєво вдосконалене, зокрема знижені штрафні санкції до підприємств, продовжені граничні терміни подання звітності і терміни подання апеляцій. Відбудеться узгодження податкового та бухгалтерського обліку. Будуть визначені спеціальні податкові суди, що спеціалізуватимуться на вирішенні податкових, митних та інших фіскальних спорів.

5. Корупція чиновників не зможе перешкоджати малому і середньому бізнесу. З цією метою буде запроваджений принцип «мовчазної згоди» при реєстрації, додатково обмежена кількість перевірок, ліцензій, дозволів, сертифікатів.

6. Через бездумну політику запозичень витрати державного бюджету на обслуговування зовнішнього боргу вже перевищують видатки на освіту і охорону здоров’я разом узяті. Ця політика буде припинена, Україна має заробляти, а не позичати. Запозичення будуть здійснюватись лише для забезпечення законодавчо визначених інвестиційних пріоритетів і відповідно до можливостей бюджету їх обслуговувати.

7. Формула ефективності - децентралізація. Місцева громада отримає гроші, повноваження і відповідальність за вирішення своїх проблем. Громада, а не чиновник у Києві вирішуватиме де в районі будувати чи ремонтувати лікарню, школу, дорогу.

8. Ключ до зростання економіки - сприятливе конкурентне середовище. Держава створить надійні механізми правових гарантій для бізнесу, захисту прав власності, запобігання монополізму. Довіра інвесторів до України буде повернута.

9. Україна стала членом СОТ. Ми можемо скористатись перевагами широкого доступу до зовнішніх ринків, одночасно підтримуючи українського виробника. Держава стимулюватиме експорт, енергозбереження та імпортозаміщення. Буде створена ефективна система захисту українських підприємств від недобросовісної конкуренції і контрабанди.

10. Українська економіка зможе сповна реалізувати свій інтелектуальний та інноваційний потенціал. Державна підтримка високих технологій та інновацій дасть змогу українським підприємствам і країні в цілому підвищити свою конкурентоспроможність, зберегти і зміцнити позиції на світових ринках наукоємної продукції.

11. Ми запровадимо прозорий ринок землі, що спирається на сучасний земельний кадастр. Держава встановить чіткі правила використання земель і належний контроль за їх дотриманням. Це збільшить потік інвестицій в українське село, в модернізацію сільської інфраструктури. Держава збільшить обсяги бюджетної підтримки села, подовжить розвиток системи пільгового кредитування.

12. Україна стане потужною транзитною країною. З цією метою держава стимулюватиме модернізацію транспортної інфраструктури, портів і залізниць, будівництво швидкісних автомобільних доріг.

13. Здобуте нами право на футбольний чемпіонат ЄВРО-2012 - це нові робочі місця, це сучасна туристична та спортивна інфраструктура, це новий образ України у світі. Я гарантую - Україна сповна використає цей шанс.

14. Україна створить надійні гарантії своєї енергетичної безпеки. Буде здійснена модернізація національної газотранспортної системи та інтеграція її до європейської системи газопостачання. Відкриється постачання каспійської нафти нафтопроводом «Одеса - Броди». Ми збільшимо частку української нафти і газу в національному енергетичному балансі, буде здійснена державна програма енергозбереження та використання альтернативних джерел енергії.

15. У перший термін мого президентства розпочато військову реформу. Для її продовження Україна буде витрачати не менше, ніж на державне управління. Вітчизняний оборонно-промисловий комплекс працюватиме насамперед на українську армію і флот. Збройні Сили України стануть потужними, професійними, контрактними.

***

Для подальших перетворень Україні потрібна міцна правова основа держави, чітка система державного управління. Мої найперші дії будуть спрямовані на їх створення.

З урахуванням результатів всеукраїнського обговорення я внесу народний проект Конституції України до Верховної Ради України.

Якщо протягом 100 днів країна не отримає нової Конституції, повноваження Верховної Ради України будуть достроково припинені, позачергові вибори відбудуться з одночасним референдумом з ухвалення Основного Закону держави.

____________
http://www.cvk.gov.ua/pls/vp2010/WP009?PT021F01=14&PT001F01=700
http://www.razom.org.ua/photos/4059/4066/

Інавгурація. Інавгураційна промова Президента України Порошенка Петра 2014 
Закон Української РСР Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР 1991

Виступ Президента України Віктора Ющенка на VIII з’їзді партії
«Наша Україна». Київ, КПІ, 28 листопада 2009 року
http://www.razom.org.ua/photos/4059/4060/
Партія «Наша Україна». VIII з’їзд партії підримав президента і кандидата в президенти Віктора Ющенка у його намірі вдруге балотуватися на пост Президента України... Київ, КПІ, 28 листопада 2009 року http://www.razom.org.ua/photos/4059/4073/
http://www.razom.org.ua/photos/4059/4129/
http://www.zaks.ru/new/archive/view/64964
http://news.if.ua/news/1915.html

четвер, 14 січня 2010 р.

Юлія Тимошенко і новий шлях України: система реформ - система модернізації


Доброго дня, високошановні керівники і представники дипломатичних представництв, шановні експерти, аналітики, політологи, представники засобів масової інформації!

Сьогодні ми зібралися в цій залі, де присутні дійсно сотні представників як українських, так і закордонних ЗМІ, люди, які можуть оцінити, в якому стані сьогодні знаходиться держава і як нам рухатися вперед. І саме наша зустріч в цей знаковий для України час, в час президентських виборів, присвячена тому, щоб зрозуміти, де знаходиться Україна сьогодні, якій її шлях, які результати ми можемо досягти за період з 2010 до 2015 року. І сьогодні як кандидат у Президенти я хотіла б саме такі оцінки, прогнози дати і цілі поставити.

Розпочати хочу з того, що на багаточисельних зустрічах з людьми, які я сьогодні проводжу на Заході, Сході, в Центрі України, де збираються десятки і сотні тисяч людей, я дуже добре розумію, що за весь час незалежності України, за всі 18 років, люди, які споживають послуги влади, які живуть і героїчно долають свої повсякденні життєві проблеми, всі однаково розуміють одне, що за 18 років все, що робили лідери нації, політики, політичні сили, партії, все це не було дорогою до храму. Ця дорога не вела до саме тих цілей, які має кожна родина і кожна людина.

І сьогодні кожен хоче зрозуміти, чому ця дорога не була дорогою до храму, а чому вона була поки що в той тупик, з якого мало хто бачить вихід. Проблема, на мій погляд, одна, що щасливо можуть жити народи, люди, родини тільки в тих країнах, де є баланс, гармонія, де дійсно панують свободи людей, і там, де можна відчувати, що країна і люди розвиваються вільно. Це демократичне суспільство, справедливе суспільство, суспільство із справжньою соціальною, ринковою економікою.

Що будувала Україна 18 років? І я думаю, що сьогодні також на цю тему сперечань немає, тому що, починаючи з середини 90-х років жоден лідер країни разом з оточенням не жив, не працював і не творив для людей. Як правило, розбиралися з головним: з власністю держави, ресурсами, надрами, майном. Тому що Україна, яка вийшла з пострадянських часів, дійсно мала сектор державної власності, сектор державних ресурсів. І тому саме лідери країни разом з політиками і політичними силами займалися виключно одним – розподілом цієї власності між собою. І тому за останні роки, починаючи з 90-х, сформувалася в Україні давно відома форма правління – олігархії з усіма складовими речами, там, де декілька родин, які мали можливість доступу до державних ресурсів утворили великі конгломерати, забезпечені своїми ЗМІ, силовими структурами, своїми судами, вибачте, і всім, що може утримувати владу і використовувати владу як додатковий ресурс для збагачення.

І можу вам сказати, що внаслідок цієї політики за всі останні роки кожен громадянин в Україні недоотримав десятки мільйонів доларів саме тому, що ресурси країни нараховувалися такими баснословними цифрами, яких було б достатньо для того, щоб трансформувати економіку, перебудувати і модернізувати, реформувати кожен сектор життя. Цього не сталося, тому що ресурси країни були переведені не в ту власність, не по тому напрямку і не для тих цілей.

Сьогодні потужна розгалужена олігархія незалежно від того, що під час помаранчевої революції була зроблена спроба змінити цей устрій, продовжує жити, знову генерувати свої потужності і продовжує процвітати. І наше завдання – зробити так, щоб нарешті змінилася ця ситуація і щоб кожна людина відчула, що вона живе в іншій країні. І саме тому я хотіла б, розуміючи цю ситуацію, при якій нормальний розвиток демократії, свободи слова, нормальний розвиток системи правосуддя, чесне, справедливе й ефективне використання ресурсів і майна держави при такій ситуації є неможливим, і я хочу на цьому наголосити.

Я також можу сказати сьогодні, що є два шляхи розвитку держави. Один шлях – це нове відновлення і посилення олігархії як форми правління, ставлеником якої сьогодні, безсумнівно, є пан Янукович як їх єдиний кандидат в Президенти, починаючи з 2004 р. Інший шлях – це шлях становлення незалежної демократичної держави з усіма інституціями демократичної країни.

І саме зараз для того, щоб ми мали визначитися, як наш шлях мусить розвиватися, я хотіла б почати з головного. Я вірю в Україну і вірю в те, що правильно поставлені пріоритети, правильно підібрані інструменти їх втілення в життя, правильно побудована політична й організаційна робота, реформи можуть реально змінити ситуацію і можуть країну вивести зовсім на нові обрії.

Тому розпочну я з того, що ми сьогодні мусимо на найближчі 5 років визначити головні пріоритети держави. Саме пріоритети, а не безліч цілей, які завжди ставили і не втілювали в життя. І як кандидат в Президенти я хочу зараз ці 5 пріоритетів чітко назвати.

Перший пріоритет, який я вважаю, дійсно, головним, за який і може проводитись потім вся інша трансформація. Це якраз мета. Що ми зможемо з вами поміняти радикально шлях розвитку країни. Прибрати олігархію, яка сьогодні панує в нашому суспільстві, прибрати її остаточно, раз і назавжди, і побудувати новий шлях, нову країну, новий розвиток і новий напрямок – це побудова демократичної, солідарної, справедливої країни, яка буде невід’ємною частиною європейської спільноти. І я вірю, що цей перший пріоритет, якщо ми досягнемо, то країна почне мінятися щотижнево.

Другий пріоритет, який я хотіла би визначити і який буде мати кількісні характеристики. Ми знаємо, що в світі позиція і статус держави, в тому числі, вимірюється інтегрованим показником – індекс людського розвитку. Це все, це 120 параметрів, починаючи від розвитку культури, духовності, інституцій, екології, завершуючи створенням достойного інвестиційного клімату, правильно працюючих всіх систем держави. Саме інтегрований показник індексу людського розвитку і може задати той напрямок, який можна буде кількісно і якісно осягнути. Сьогодні Україна на 85-му місці в світі за індексом людського розвитку. Я вважаю, що якщо по всім 120 напрямкам ми відпрацюємо предметні, чіткі і дієві кроки, то за 5 років, коли я планую бути Президентом, я ставлю завдання, вірю в це завдання, і буду системно працювати для того, щоб це завдання стало реальністю. Я хочу, щоб Україна, яка має прекрасні ресурси, увійшла в тридцятку країн світу за інтегральним індексом людського розвитку. І це - другий пріоритет, який я хочу визначити. Кожне міністерство, кожний орган влади в межах показників індексу людського розвитку буде мати свої завдання, цілі, як кількісні, так і якісні. І кожен керівник будь-якого рівня буде відповідати щомісячно щодо досягнення цих показників. 

І ми будемо кожен рік звітувати суспільству про те, як рухається вся система реформ, вся система модернізації і перетворень для того, щоб Україна за 5 років увійшла у 30-ку найсильніших країн світу.

Третій пріоритет, який я хотіла би визначити, і підкреслити, що їх всього 5, їх небагато. Третій пріоритет, він є сутністю розвитку держави, і він є основою для зміцнення політичного суверенітету. Це - енергетична незалежність держави. Я ставлю перед собою і перед країною завдання: за 5 років досягнути найвищого рівня енергетичної незалежності держави, забезпечивши всі ключові напрямки розвитку енергетики країни.

І я знаю сьогодні інструменти, механізми, і всі необхідні інвестиційні проекти, які можуть привести Україну за 5 років до максимального рівня енергетичної незалежності, тим самим, зміцнивши наш політичний суверенітет, ствердивши Україну, як вільну, незалежну державу, яка може, до речі, розвиватися динамічно і успішно.

Наступний, 4-й пріоритет, який я бачу як майбутній Президент, цей пріоритет консолідований, і він говорить про те, що є серцем того, що очікують люди. І я вірю в те, що 4-й пріоритет, це створення за 5 років найсучаснішої в Східній Європі системи медицини, науки і освіти, це і буде той 4-й пріоритет, який якісно змінить життя кожної людини, тому, що сьогодні по всім цим напрямкам за 18 років Україна не пройшла жодного суттєвого, значимого кроку.

І останній, 5-й пріоритет, на якому я хотіла би сконцентрувати увагу, це те, що Україна обов'язково буде членом Європейського Союзу, європейської спільноти. І для мене це є пріоритетом, тому, що Україна була, є і залишається потужною європейською країною. І коли у нас як в європейській країні вже були університети і найкращі бібліотеки, в ключових країнах Європейського Союзу навіть близько про це не думали. Україна має найбільш глибинні європейські корені. І тому вся наша діяльність буде складатися з двох складових для виконання цього пріоритету.

Перше – ми будуємо Європу в України. І це значить глибинні, системні, осмислені перетворення, які дійсно можуть показати і собі, і світу, що Україна може ставати демократичною державою з соціальною ринковою економікою, з відкритістю і з повним налагодженням роботи всіх інституцій. Перший крок до виконання цього пріоритету, це побудова Європи в Україні.

Другий пріоритет - ми крок за кроком рухаємося до інтеграції в Європейський Союз. Протягом року, я ставлю завдання підписати Угоду "Про політичну асоціацію між Україною і Європейським Союзом". І друге, я переконана, що ми також сформуємо всі необхідні передумови для створення зони вільної торгівлі між Україною і Європою. І далі, я буду робити все, для того, щоб за той термін поки я буду перебувати на посаді Президента, Україна стала членом Європейського Союзу. Я знаю, що ці п’ять пріоритетів, які сьогодні так лаконічно і ємко можна висловити, вони потребують досить професійної і системної праці, вони потребують професійного Уряду, вони потребують всього того, чого 18 років не мала наша держава. Але в той же час, це і повноцінна, фундаментальна оцінка, від чого ми сьогодні відштовхуємося, з чого ми сьогодні починаємо. І саме тому я як Прем’єр-міністр замовила Національній академії наук України спеціальну оцінку соціально-економічного стану України і те, з чого ми сьогодні починаємо. Це – національна доповідь. І я хотіла б, щоб ми звернули увагу, що це фундаментальна праця, яка зроблена Урядом разом з Академією наук України, яка дає оцінку кожному параметру, а саме головне – намічає ті головні риси і ознаки наших дій, які ми мусимо робити, щоб за інтегрованим індексом людського розвитку вийти в 30-ку найсильніших країн світу. Саме така праця, а це дійсно праця, зроблена для того, щоб до реформування кожної клітини нашого життя підходити фахово і фундаментально.

І зараз, спираючись на ці пріоритети, я хотіла б трошки пояснити ключові реперні точки, які є в кожному напрямку таких реформ і, в першу чергу, ми мусимо усвідомити, що для досягнення цих пріоритетів ми мусимо побудувати правильну систему влади в Україні, ми мусимо побудувати відповідальну владу, повністю впорядковану за функціями і призначенням кожної гілки влади. І думаю, що знову ми починаємо з того, що політика мусить бути раз і назавжди позбавлена політичних впливів політизованої української олігархії. Ми розділимо це і ми поставимо олігархію на місце там, де вона мусить бути, а мусить вона бути пересічним бізнесом, який живе і працює за загальними правилами, мусить бути однією із бізнес-структур, а не однією із систем управління і впливів на політику. 

І саме тому я хотіла б сказати, що відповідальна влада, порядок у владі і повністю зміцнення всіх інституцій, мусять в тому числі починатися із прийняття нової Конституції України або внесення суттєвих фундаментальних змін в існуючу Конституцію.

І я вважаю, що основа хаосу була покладена у 2005 році, коли були проголосовані зміни до Конституції, і коли Конституція по суті стала просто розбалансованим, несистемним, фрагментарним документом, який зруйнував систему влади, не замінивши нічим іншим. І сьогодні в цій мутній воді продовжує посилюватися і зміцнюватися, на жаль, та олігархія, від якої ми хотіли позбавитися в 2004 році. І коли ми говоримо про нову Конституцію України, ми говоримо про чітке визначення, якою мусить бути країна, з парламентською чи президентською формою правління. І це значить, що починати нам потрібно або з великого масштабного опитування людей, що більш чітко і зрозуміло лягає на свідомість, світогляд, на душу кожного українця і, з іншого боку, ми мусимо також розраховувати і на можливість проведення референдуму.

Народ може сказати і мусить сказати: "Україні потрібна правильно вибудована системна президентська влада або так само чітко і зрозуміло вибудована парламентська форма правління". Я підпорядкуюсь рішенню народу і будемо пропонувати ту Конституцію, яка буде відповідати очікуванням українського суспільства.

Але за будь-яких обставин нам потрібно декілька ключових речей, без яких реформи в Україні стають неможливими. І я бачу в системі реформування влади, в системі нової Конституції перший крок – це реформа системи судочинства. Поки ми з вами не зможемо зробити суд правосудним, професійним, незалежним, ми не зможемо зробити достойний інвестиційний клімат в країні, ми не зможемо захистити права, свободи кожної людини.

І зараз, говорячи про це, я хочу зосередитися всього на декількох позиціях в цьому напрямку. В судовій реформі я бачу лише дві складові. Перша складова – вільний доступ громадян України до суду без будь-яких фінансових, організаційних, правових обмежень. Людина мусить шукати захист своїх прав виключно у суді, і тому без грошей і з будь-якого питання, з яким вона стикається з точки зору руйнації своїх прав, в тому числі і звернення щодо порушення кримінальних справ проти чиновників, які порушують закон, це мусить бути невід’ємною частиною судової реформи.

Друге, що я бачу як ключовий елемент, без якого неможливо – це кожний суддя може і мусить нести невідворотну відповідальність за прийняття свідомо неправосудного рішення. Сьогодні це - ракова пухлина українського судочинства. Судді приймають на корупційній, заангажованій основі неправосудні рішення і не несуть за це ніякої суттєвої відповідальності.

І тому я буду робити ставку саме на цьому аспекті. І це значить, що ми приймемо закон про спеціальне формування дисциплінарних комісій, в які будуть входити представники громадськості і яким буде надано право розглядати за поданням всіх учасників процесу якраз питання правосудності або неправосудності прийнятих рішень, і стягнення на суддю, починаючи від штрафів, і закінчуючи його звільненням з посади. Такі дисциплінарні комісії будуть незалежні від жодної гілки влади. Включаючи і саму систему правосуддя. Ми маємо такий законопроект, і він буде прийнятий одразу після перемоги на президентських виборах.

І друга точка, на яку я хочу звернути увагу в побудові чіткої, прозорої і, дійсно, демократичної влади – це засоби масової інформації. Треба припинити хибну практику в Україні, коли олігархія, яка має політичну владу, абсолютну економічну владу, яка має впливи на всі силові структури, прямо володіє центральними каналами телебачення, без будь-яких правил і обмежень, впливаючи на журналістську політику, впливаючи на формування інформаційного поля. Таким чином, вони, по суті справи, кожен раз відроджують свою владу, кожен раз повністю руйнують свідомість людей і відчуття у людей реальності, що відбувається в країні. Тому мій шлях – це громадське телебачення і радіомовлення в самому широкому контексті, на який тільки здатна Україна, починаючи сьогодні з центральних каналів, УТ-1, обов’язково обласні телеканали, які мусять стати, можливо, першими і вільними від будь-якого адміністративного впливу, і закінчуючи створенням тих каналів, які будуть до кожної людини мати доступ, і які будуть формуватися на основах громадського телебачення і радіомовлення. Без свободи слова, так, як і без системи правосуддя, я не бачу побудови вільної країни, я не бачу побудови реформованої, демократичної країни. І якщо хтось сьогодні говорить, що в Україні досягнута повна свобода слова, я хочу це спростувати. Ми на правильному шляху. І частково ми здобули свободу, але ми не завершили цю справу, і нам треба рухатися вперед.

Я також знаю ще одну позицію, яка сьогодні є важливою для того, щоб влада почала жити, функціонувати на користь держави і людей. Кожен чиновник, кожен міністр, Президент, будь-хто, депутат, зобов’язаний бути підконтрольним і відповідальним. Сьогодні саме відсутність цих позицій руйнує владу в Україні, тому що абсолютна влада, на жаль, абсолютно аморальна. Тому наше завдання з вами побудувати все, щоб влада була підконтрольною, побудувати систему, де кожен буде звітувати і нести відповідальність.

Я знаю, що для нас один з головних напрямків є ефективне місцеве самоврядування, фінансова незалежність, бюджет кожного села, селища, міста, самостійний, спланований за нормативами, виконавча влада, яка мусить бути у кожного органу місцевого самоврядування, а не зведена зверху. Це і є запорука того, що громади і будуть в основі розквіту країни.

Я знаю, що ми зможемо побудувати місцеве самоврядування таким, як воно мусить бути. І депутати Верховної Ради, і депутати місцевих рад, по-перше, мусять бути вдвічі скорочені, стільки дармоїдів країні просто не потрібно. А з іншого боку, вони мусять обиратися за відкритими списками, для того, щоб люди бачили свого депутата в обличчя.

Я хочу також зосередити вашу увагу на тому, що розвиток головного пріоритету, це розвиток наукоємних галузей, це є теж головне, що мусить бути в основі нашого життя - нанотехнології, біотехнології, ракетно-космічна, авіабудівна галузі, інформаційні технології. Це те, в чому Україна була сильна з перших днів отримання незалежності. Ми мусимо вивести країну на перші позиції в цих питаннях.

Я знаю, що енергетична незалежність для нас була і залишається сутністю нашої свободи. І тому вугільна галузь і ставка на неї, переведення використання з газу, безумовно, на вугілля, на атомну енергетику, побудова власного ядерно-паливного циклу, і до 2012 року побудова заводу з виробництва власного ядерного палива, це наші з вами кроки.

А крім того, ми говоримо про те, що Україна, і я про це перший раз говорю, може власним видобутком газу і нафти розв’язати всі свої проблеми, і забезпечити всі свої потреби. Це значить, що шельф Чорного моря, шельф Азовського моря, який мені вдалося відняти у олігархії і повернути людям, може розроблятися протягом 5 років і дати Україні повну енергетичну незалежність і самодостатність.

Крім того, я переконана, що звільнення з 1 січня від податків всіх підприємств, які займаються виробництвом відновлювальних, альтернативних джерел енергії за 5 років приведе Україну до того, що ми будемо мати в балансі України не менше 15% відновлювальних джерел енергії. Я знаю, що це той шлях, який також покращить екологію України.

Інвестиційний клімат, який був закритий всі 18 років, інвестиційний клімат, тому що олігархія не терпить конкуренції. Вона створила перешкоди, через які жодний іноземний інвестор не може перестрибнути. І тому, наше завдання - це зняття всіх корупційних організаційних перешкод для входження великих інвестицій в Україну. І з цього року, ми розпочинаємо введення нового порядку для депресивних територій, які будуть переформатовані в території перспективного розвитку. Звільнення від податків на 10 років, крім податку на доходи фізичних осіб і крім податку на землю для виробництва товарів на експорт з окремим митними територіями.

Ми будемо визначати в кожній області таку територію і будемо її розвивати за чіткими, зрозумілими, довгостроковими правилами. А крім того, на 10 років ми звільняємо від податків все обладнання і технології, які завозяться в Україну, альтернативи яким немає в Україні. Для того, щоб можна було розбудовувати добрий інвестиційний клімат, податки, які сьогодні існують у кількості будуть зменшені втричі. Те, що стосується податку на додану вартість, ми вивчимо досвід найсильнішої країни світу – США, які не мають податку на додану вартість. Ми будемо вивчати, як захистити наш бізнес від податкових поборів. Я знаю, що Україна як транзитна держава зможе за рік побудувати, розробити генеральний логістичний план країни. Ми мусимо побачити саме на базі такого генерального плану, як Україна вписується в загальносвітовий простір і розвинути всі транзитні можливості держави. Транзитні можливості держави - це наш пріоритет, наш національний інтерес.

І не можу не сказати про те, що не можна уявити України без розвитку аграрного сектору. В кризу в 2009 році ми вийшли на третє місце у світі за експортом зерна, на четвертому місці - Росія. І це політика держави, поєднана з правильною, чітко організованою роботою аграріїв, і тому ми зробимо тільки два кроки на посилення.

Крок перший – ми зробимо доступною землю для тих, хто на ній живе, її обробляє, земля мусить належати їм. І друге – напрямок, який пов’язаний з фінансуванням аграрного сектору через довгострокові кредити, через кредити без суттєвих застав під страховку, і через кредити, які будуть даватися не більше, ніж під 5% річних, в тому числі для бізнесу, ми будемо переходити на ті ставки по кредитах, які співставні з країнами ЄС. Я знаю, якщо ми нашим аграріям дамо такий гарантований доступ до кредитів, через спеціально створений Державний аграрний банк, який зараз я завершую формувати, ми будемо мати Україну не просто як аграрну державу, а ми повернемо їй славу житниці світу, це наш пріоритет і наша основа.

І крім того, ми зможемо поставити село на ноги, ми зможемо створити правильну соціальну сферу села. Я думаю, що все, що пов’язано з бізнесом і все, що пов’язано з розвитком інвестицій, було, є і завжди буде нашим пріоритетом. Я знаю, що подолання бідності, соціальної несправедливості в країні базується на розквіті економіки, на потужних інвестиціях, на розвитку країни. І тому я хочу ще раз засвідчити всім людям, які мене зараз чують: я не допущу доведення ні пенсіонерів, ні працюючих людей, ні родин до тієї межі бідності, до якої довела їх олігархія. Саме тому, що продаючи товари за світовими цінами, олігархія платить людям заробітну плату в 4-6 разів нижчу світової, і нам потрібно поновити справедливість.

В Україні 12 млн. людей, які мають на основі ваучерної приватизації міноритарні акції, дрібні міноритарні акції мають і інвестори. В Україні буде захищена міноритарна акція і всі, хто нею володіють, включаючи 12 млн. людей, включаючи інвесторів, будуть мати свої дивіденди гарантовано, причому, на базі закону, а краще – на базі Конституції. Ми знаємо, що сьогодні пенсії в світі становлять від 60 до 70% середньої зарплати, так само будуть мати українці. І діти війни будуть захищені так, як вони мусять бути захищені.

Я знаю, що ще одне питання, яке повністю вплітається в подолання бідності в країні – це доступ людей до житла. Ми відкриваємо і робимо її масштабною – програму "Територія якісного життя", яка складається з перебудови, генеральної перебудови, міст нашої держави. Крім того, включення Державної іпотечної установи, іпотечного кредитування для забезпечення кожної родини доступним житлом. Цю програму для пільгових категорій ми почали в цьому році. Ми будемо продовжувати і давати людям результат. Кожна країна має системи, які забезпечують працюючих людей житлом. Україна не мала, але буде мати.

Ще на чому я хочу зупинитися – це, безумовно, здорова і освічена нація. Освічена нація – це нація, яка створює на своїй території, в своїй країні систему, яка помічає кожну наукову розробку, помічає кожне досягнення, і помічає кожного науковця, людину, яка має талановиті, а іноді і геніальні ідеї. Я вважаю, що перший крок для України - це створення державної системи, яка визначає людей, які мають таланти, мають геніальні наукові відкриття, але сьогодні вони за межами життя. І, безумовно, фінансування науки мусить бути втричі більшим по відношенню до ВВП, ніж це є сьогодні. Ми робимо ставку на розвиток науки, ми робимо ставку на те, щоб кожний вищий учбовий заклад мав наукову базу, творив і примножував науку, і ми робимо ставку на те, що виховання громадян України, справжніх, патріотичних, інтелектуальних, красивих душею, покладається на школу. Тому кожен працівник середньої освіти: школи, інтернату, ПТУ, технікуму, буде мати статус державного службовця, тому що вони роблять високу державну справу – виховують громадян України, виховують патріотів, достойних громадян і людей України. Тому реформа системи науки, освіти – це буде той пріоритет, на якому ми і побудуємо нашу націю, наш народ, і ведемо Україну в конкурентне середовище світу - інтелектуально сильною, а не знекровленою і розгубленою.

Я можу також сказати, що здоров’я нації – це так само національний інтерес, національний пріоритет і національна безпека держави. Здоров’я нації буде будуватися через два шляхи.

Перше – за два роки повне переоснащення системи охорони здоров’я найсучаснішим обладнанням і технологіями. Друге – кожна людина буде мати надійну медичну страховку в руках, незалежно від того, вона працює чи ні, вона має достатні доходи чи знаходиться на підтримці держави. Медична страховка в руках людини – це і є насправді безкоштовний доступ до системи охорони здоров’я. І в межах якраз показника інтегрального людського розвитку охорона здоров’я буде доведена до того стану, що країна буде входити в тридцятку найсильніших країн світу.

Я знаю, що всі ці завдання можливі тільки тоді, коли ми з вами всі перетворення, реформи будуватимемо в системі високої духовності, високої моралі нашого народу, в системі патріотичного виховання і повноцінної всеохоплюючої підтримки культури. Я знаю, що без душі не можуть народитися нові заводи, нові можливості і досягнення. Ми побудуємо десятки "Криворіжсталей", якщо ми зможемо підняти духовність, моральність, культуру нашої нації, якщо ми зможемо з вами відновити правдиву історію і зміцнити вистраждану, омріяну і нарешті здобуту незалежність.

Я вірю в Україну як в сильну, красиву європейську державу. Я бачу побудову такої України як зміст свого життя, я бачу побудову такої України як мрію, мету, національну ідею. І саме так буде зроблено. Я знаю, що президентська каденція, власне, весь термін перебування на посаді Президента достатній для того, щоб прийдешнім поколінням саме таку Україну і залишити. І я не хочу, щоб наше покоління, яке є сильним, інтелектуальним і достойним, залишило в історії білу пляму, а ще гірше, сіру пляму. Я хочу, щоб наше покоління виконало свою місію і увійшло в історію як покоління створення, реформування і становлення країни.

Слава Україні!

14 січня 2010р.