Іван Заєць: Конституційна Асамблея може бути перетворена на орган установчої влади

Конституційна асамблея - 
це трюк з явними цілями

Створивши Конституційну асамблею, нинішня влада започаткувала “новий спосіб ревізування Конституції”. 

Про це заявив на прес-конференції в УНІАН народний депутат України Павло Мовчан (депутатська група "Реформи заради майбутнього").

Він наголосив, що нинішня Конституція України “відповідає всім принципам європейських правових стандартів”. За його словами, “на сьогодні найголовніше - виконувати Конституцію, а не вносити зміни до неї”.

П.Мовчан зазначив, що вже перше засідання Конституційної асамблеї показало, що “знову хочуть запровадити той інструментарій, який би дав можливість абсолютизувати владу”.

Голова Національної комісії з питань захисту суспільної моралі, доктор юридичних наук Василь Костицький наголосив, що нині чинна Конституція України “себе не вичерпала”. За його словами, на сьогодні “дійсно є проблеми з реалізацією Конституції, найбільше із статтею 8, яка визначає принцип верховенства права і яка визначає, що норми Конституції є нормами прямої дії”.

Він не відкидає можливості працювати над покращенням Конституції. При цьому зазначає: “Працювати над тим, щоб у майбутньому створити щось краще, звичайно, можна. Коли це відбудеться? Для мене це питання. Я не впевнений, що це має відбутися завтра. Я не бачу для цього політико-правових і економічних підстав”.

“Звичайно, конституційний процес безперервний, життя ставить нові вимоги. Але питання про те, чи треба ламати Конституцію, чи, може, треба створювати умови для того, щоб шукати ефективні шляхи реалізації чинної Конституції, воно, здається, не потребує відповіді і є для нас зрозумілим, бо основою стабільності держави є конституційна стабільність”, - підкреслив В.Костицький.

У свою чергу народний депутат Іван Заєць (фракція “Наша Україна - Народна самооборона”) наголосив, що створення Конституційної асамблеї призведе не до внесення змін до Конституції України, а створить нову Конституцію. Він підкреслив, що “велика загроза стоїть сьогодні над Конституцією - ця загроза йде від низького рівня політичної культури, моралі, від нерозуміння або небажання розуміти, що Конституція, законодавство і практика - це різні речі”.

При цьому депутат додав: “Треба підводити нашу практику під Конституцію, а не Конституцію підводити під цю мафіозну практику, яку ми сьогодні спостерігаємо в діяльності наших органів влади”.

За словами І.Зайця, якби справді “хотіли б підготувати зміни до Конституції, то не потрібно Конституційної асамблеї, а достатньо зібрати якусь робочу групу, у нас є багато конституціоналістів, які б дуже швидко напрацювали ці зміни і точково ми могли б внести їх у Конституцію”.

На його думку, сьогодні “йде велика гра навколо Конституційної асамблеї”, метою якої є “обійти парламент” при ухваленні змін до Конституції. Він зазначив, що шлях внесення таких змін залежатиме від результатів виборів у 2012 році до парламенту України.

“Якщо режиму Януковича вдасться сформувати конституційну більшість, то у мене немає жодного сумніву, що робота Конституційної асамблеї виллється у появу нової Конституції, і ця нова Конституція буде прийнята у ВР.

Але якщо 300 голосів не буде зібрано, тоді Конституційна асамблея якимись маніпулятивними засобами буде перетворена на представницький такий орган, орган установчий і буде задіяний народ, і народ на референдумі буде голосувати за цю Конституцію, яку вони собі створять для того, щоб перезаснувати державу, і для того, щоб закріпити себе на віки вічні при владі”, - заявив І.Заєць.

Громадянський та політичний діяч, Герой України Степан Хмара також вважає, що змінювати Конституцію – “це є дуже велика і небезпечна авантюра, яка може призвести фактично до ліквідації суверенітету України”. “І сама вже форма підготовки так званих змін до Конституції так званою Конституційною асамблеєю - це вже є закладений принцип шахрайства”, - підкреслив він.

За словами С.Хмари, Конституційна асамблея - “це є маріонетковий орган, створений при Президентові, і створений саме нинішньою владою”. Він додав, що “в цьому є велика загроза”.

С.Хмара також піддав критиці колишнього Президента України Леоніда Кравчука, який очолює цей орган. “Він (Л.Кравчук - УНІАН) нічого не зробив для України. Ця людина завжди була маріонеткою, яка пристосовувалася до панівної влади в Україні”, - сказав С.Хмара.

Він наголосив, що Конституцію України треба, “насамперед, виконувати, а не змінювати її за чиїмись примхами чи заради інтересів певних кланів”. За його словами, “змінюючи Конституцію, нинішня влада і певні сили з-поза меж України хотіли б таким чином послабити Українську державу і, врешті-решт, її зруйнувати”.

Народний депутат України Юрій Гнаткевич (фракція «БЮТ-Батьківщина”) наголосив, що від сьогоднішньої влади не можна очікувати “української політики”, оскільки “джерелом влади є український космополітичний пацанат, олігархат”. За його словами, рішення Конституційної асамблеї “будуть продиктовані Януковичем, а Януковичу продиктує пацанат і олігархат”. […]

28.06.2012 р.

//www.unian.ua/news/511924-politiki-konstitutsiyna-asambleya-tse-tryuk-z-yavnimi-tsilyami.html

Фото: Юрія Тивончука /ПРЕС-СЛУЖБА КНУ
//www.univ.kiev.ua/ua/news/3701/

Звернення громадських діячів і громадських організацій до Голови Верховної Ради України, народних депутатів України щодо розгляду у ВРУ законопроекту «Про засади державної мовної політики»

Законопроект народних депутатів України С.Ківалова та В.Колесніченка «Про засади державної мовної політики» спрямований на підрив статусу української мови як державної та її витіснення з ужитку в усіх сферах публічного життя в більшості областей України.

Більшість його ключових положень в своїй основі явно суперечать Конституції України, рішенню Конституційного Суду від 14 грудня 1999 р. № 10-рп/99 у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України та ґрунтуються на свавільному тлумаченні Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов. Спроби запровадження в Україні статусу мов і порядку їх застосування, не передбачених ст. 10 Конституції України, слід кваліфікувати як зазіхання на засади конституційного ладу України.

В разі ухвалення і втілення у життя цього законопроекту ще більшого масштабу набудуть порушення мовних прав українців та представників інших національних меншин України, може розпочатися процес її федералізації, виникне серйозна загроза цілісності держави.

Одне з ключових положень законопроекту передбачає застосування заходів, спрямованих на використання регіональних мов або мов меншин, за наявності 10 відсотків носіїв регіональної мови на певній території (п. 3 статті 7). Однак критерій визначення кількості носіїв регіональних мов є довільним. Такого критерію немає в жодному міжнародно-правовому акті. Це зроблено з однією метою – забезпечити використання переважно російської мови поряд або замість української як державної на більшій частині території України.

Така кількісна «процедура» порушує права більшості мовців, для яких не буде реалізовано їхнє право визнавати себе і бути одномовними, зберігаючи власну ідентичність. Зокрема, це стосується норми обов’язкового вивчення двох мов у закладах освіти всіх рівнів (п. 7 статті 20). Крім того, право на освіту будь-якою регіональною мовою навряд чи може бути реалізоване на рівні вищої освіти (п. 2 статті 20). Напевне, цей пункт законопроекту стосується передусім російської мови. Якщо ж ні, то він суттєво обмежує реальні права представників більшості національних меншин, мови яких на сьогодні не мають достатньої комунікативної потужності для здобуття ними вищої освіти.

Попри декларації про рівні права всіх мовців, «недопущення привілеїв чи обмежень за мовними ознаками» (пп. 1, п.2 статті 5) законопроект закладає норму про функціональну нерівність мов, відповідно до якої мови слід використовувати «з урахуванням стану кожної мови» (пп. 3, п.2 статті 5), що суперечить духові та букві «Європейської хартії регіональних або міноритарних мов», на яку покликаються автори.

Принципово неприйнятною є стаття 3 законопроекту, в якій «право мовного самовизначення» сформульоване поза контекстом статусу української мови як державної мови. Ні Конституція України, ні міжнародно-правові акти, що визначають стандарти захисту прав людини, включно з рамковою конвенцією Ради Європи про захист національних меншин та Європейською Хартією регіональних або міноритарних мов, не встановлюють право мовного самовизначення в сфері застосування державної мови. В практиці європейських держав цей принцип також відсутній.

Тверда конституційна норма «забезпечення всебічного розвитку й функціонування української мови в усіх сферах життя на всій території України» розмита положеннями про «регулювання суспільних відносин у сфері всебічного розвитку і вживання української як державної, регіональних мов або мов меншин, та інших мов, якими користується населення країни» (стаття 2). Таке «забезпечення української мови» може здійснюватися тільки «зі створенням можливості паралельного використання регіональних мов або мов меншин» (пп. 2, п.2 статті 5).

Для цього використовується «Європейська хартія регіональних або міноритарних мов». Але в Законі України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» її положення застосовуються лише до мов національних меншин в Україні, які визначені у вичерпному переліку. Судді Конституційного Суду України Дмитро Лилак і Віктор Шишкін в окремих думках (Рішення КСУ щодо конституційності частин четвертої і п’ятої статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 17-рп/2011 від 13.12.2011 р.) підкреслили, що термін «регіональна мова» не є конституційно-правовою категорією, тому такі мови фактично не існують на території України. Йдеться тільки про «мови національних меншин». На їхню думку, будь-яке обмеження статусу української мови руйнує конституційний лад держави і суперечить національним інтересам України. Змінювання меж функціонування державної мови є змінюванням конституційного ладу України, а це право згідно з частиною третьою статті 5 Конституції України належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органом або посадовими особами.

З огляду на викладене закликаємо вас відмовитися від прийняття цього антиконституційного документа, який суперечить національним інтересам України і загрожує громадянському мирові в нашому спільному домі – Україні.

Головний редактор газети «Наша віра»,

Лауреат Національної премії України

імені Тараса Шевченка Євген Сверстюк

Президент Українського ПЕН-центру

Мирослав Маринович

Координатор програми Харківської

правозахисної групи Василь Овсієнко

Виконавчий віце-президент Конгресу

Національних Громад України Йосиф Зісельс

Голова Мистецького об’єднання «Остання барикада»,

Народний депутат України Олесь Доній

Голова Київського благодійного фонду імені

О. Гірника «Українським дітям – українське слово»,

Народний депутат України Юрій Гнаткевич

Професор Національного університету

«Києво-Могилянська академія» Лариса Масенко

Професор Національного університету «Києво-

Могилянська академія», Надзвичайний

і Повноважний Посол України Володимир Василенко

Старший науковий співробітник Інституту

української мови НАН України Оксана Данилевська

Голова Київської міської організації

товариства «Меморіал» ім. В.Стуса Роман Круцик

Голова Координаційної ради з питань захисту

української мови при Київській міській

організації товариства «Меморіал» ім. В. Стуса Тарас Марусик

Народний депутат України 1-го скликання,

правозахисник Олесь Шевченко

29 травня 2012 року

//www.facebook.com/oles.doniy/posts/451568494871488

//www.facebook.com/komitetukrmova