Члени Конституційній Асамблеї Дмитро Котляр та Ігор Когут вимагають скасувати... Марина Ставнійчук теж має власну позицію...

Заява щодо проекту Закону

«Про засади державної мовної політики»

3 липня цього року у Верховній Раді України група народних депутатів України вчинила дії, що були спрямовані на прийняття в цілому як закону проекту Закону України «Про засади державної мовної політики». Цей законопроект було прийнято за основу 5 червня 2012 р. Голосування за проект Закону «Про засади державної мовної політики» супроводжувалося численними порушеннями Конституції України та Регламенту Верховної Ради України, зокрема:

- було порушено вимогу Конституції України щодо особистого голосування народними депутатами України;

- не було додержано визначеної Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» процедури підготовки проекту закону до другого читання та його наступного розгляду.

Відповідно до статті 152 Конституції України порушення встановленої Конституцією процедури розгляду чи ухвалення законів та інших правових актів є підставою для визнання їх неконституційними. Згідно з Рішенням Конституційного Суду №20-рп від 30.09.2010, дотримання встановленої Конституцією України процедури розгляду, ухвалення та набрання чинності законами, є однією з умов легітимності законодавчого процесу. Отже, законодавчі акти, які прийняті з порушенням вимоги особистого голосування народного депутата, а також інших вимог до процедури розгляду та ухвалення законів, є неконституційними.

Крім того, ціла низка положень проекту Закону «Про засади державної мовної політики», що був нібито ухвалений 3 липня 2012 р., суперечать Конституції України, зокрема:

- положення статей 10, 11, 14, 15 та інших цього документа суперечать статті 10 Конституції України. Остання, згідно з рішенням Конституційного Суду №10-рп від 14.12.1999, передбачає, що російська та інші мови національних меншин можуть використовуватися при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування лише поряд з державною мовою, яка є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо);

- положення ст. 14 про те, що гарантування державою можливості здійснювати судове провадження регіональною мовою забезпечується шляхом врахування при доборі суддів, суперечить статті 127 Конституції України, згідно з якою однією з вимог до кандидатів у судді є володіння державною мовою;

- положення статті 20 щодо вільного вибору мови навчання суперечить статті 10 Конституції Україна, яка, згідно із згаданим тлумаченням Конституційного Суду, передбачає, що мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова;

- документ містить багато нечітких термінів та формулювань («регіо», «самоправний», «органи державного управління», «у межах території» тощо), що не передбачені Конституцією та законами України. Крім того, документ не узгоджується із Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», насамперед у частині переліку таких мов. Це призведе до порушення юридичної визначеності – важливої складової принципа верховенства права, дія якого в Україні визнана статті 8 Конституції України.

З урахуванням зазначеного звертаємося з такими вимогами:

1) до Верховної Ради України – підтвердити неправомірність голосування 3 липня 2012 р. та скасувати рішення щодо прийняття проекту Закону України «Про засади державної мовної політики»;

2) до Президента України – у разі направлення на підпис Закону «Про засади державної мовної політики» застосувати право вето у зв’язку з грубими порушеннями процедури його розгляду та ухвалення, а також неконституційністю його положень.

Підписання Президентом України зазначеного документа означатиме схвалення неконституційних дій народних депутатів, а також порушення Президентом свого конституційного обов’язку гарантувати додержання Конституції України. Це також означатиме відсутність реальних намірів Президента сприяти здійсненню конституційної реформи в Україні, зокрема за допомогою свого допоміжного органу – Конституційної Асамблеї, що робить недоцільним участь у ній представників громадських організацій.

Підписали:

Дмитро Котляр, незалежний експерт, представник партнерства «Новий Громадянин» в Конституційній Асамблеї

Ігор Когут, голова ради громадської організації «Лабораторія законодавчих ініціатив», член Конституційної Асамблеї

Творче об'єднання «TOPO», Олексій Хмара

Центр політичних студій та аналітики, Віктор Таран

Центр UA, Світлана Заліщук

Європейська програма, Вікторія Гуменюк

Фундація Суспільність, Тарас Петрів

Інститут масової інформації, Вікторія Сюмар

Борис Кушнірук, громадський діяч

МГО «Інтерньюз-Україна», Андрій Кулаков

Центр Громадянських Свобод, Олександра Матвійчук

Європейська Асоціація Українців (Брюссель), Олексій Толкачов

Інститут Євро-Атлантичного співробітництва, Олександр Сушко

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, Ірина Бекешкіна

ГО «Європа без бар’єрів», Ірина Сушко

ВГО «Не будь байдужим!», Оксана Левкова

ВГО «Українська стратегія», Анатолій Пінчук

Організація роботодавців «Усім Миром», Олексій Антонюк

06.07.2012

//newcitizen.org.ua/news/gromadskist-vimagaie-skasuvati-nekonstituciyniy-zakon-pro-movi

Литвин підписав мовний закон, водночас Радник Президента визнала його неконституційнсть

Радник Президента України, Керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Марина Ставнійчук поділяє занепокоєння громадськості щодо можливих наслідків та ризиків набрання чинності та введення в дію Закону України «Про засади державної мовної політики».

У своїй відповіді на звернення партнерства «Новий Громадянин» з вимогою скасувати відповідний закон, прийнятий Верховною Радою України 3 липня 2012 року, вона зазначила: «прийняття закону відбулося з грубим порушенням вимог статей 47, 116-122, 130 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», а значна частина положень закону не узгоджується з відповідними положеннями Конституції України та міжнародних документів, ратифікованих Україною, зокрема Європейською хартією регіональних мов і мов меншин, та Рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10рп/99 у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови».

Також Марина Іванівна звернула увагу на те, що відповідно до Конституції України Глава держави вирішить долю Закону України «Про засади державної мовної політики» лише після його надходження на підпис в установленому порядку.

31.07.2012

//newcitizen.org.ua/news/litvin-pidpisav-movniy-zakon-vodnochas-radnik-prezidenta-viznala-yogo-nekonstituciynst-0

08.12.2013 Володимир Буткевич. Лист-звернення до громадян України 

02.12.2013 Заява про вихід зі складу Конституційної Асамблеї (Олександр Барабаш, Ігор Когут, Микола Козюбра, Ігор Коліушко, Володимир Крижанівський, Микола Мельник) 

28.11.2013 Володимир Буткевич. Заява про вихід зі складу Конституційної Асамблеї 

21.06.2013 Указ Президента України №341/2013 Про зміни у складі Конституційної Асамблеї 

15.03.2013 Віктор Мусіяка. Парад прав і свобод 

01.10.2012 Указ Президента України №566/2012 Про зміни у складі Конституційної Асамблеї 

17.08.2012 Новий Громадянин виходить зі складу Конституційної Асамблеї через підписання президентом мовного закону

Право на повстання - право на восстание. Дайджест 1

Загальна декларація прав людини. Прийнята і проголошена резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року:
Необхідно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранії і гноблення.

Орест Друль. Status quo влади проти суверенітету народу
Неефективна система влади розглядається громадянами як невдалий контракт, і може бути ними же і переукладений. Влада десакралізована і оцінюється виключно з позиції ефективності менеджменту. Виникнення конкурента на владу в такій системі заохочується – як можливість знайти більш ефективного менеджера. При блокуванні процесу зміни (узурпація влади) – право на повстання в такій концепції виглядає цілком природнім.
//www.zgroup.com.ua/print.php?articleid=7

Олег Романчук. Природне право
Суспільство також має природне право на захист від узурпації влади. Найдієвішим механізмом такого захисту є право відкликання влади народом. Коли ж немає реальних механізмів відкликання або зміни влади, народ має законне право на повстання і розв’язання проблеми збройним шляхом. Про це право писали ще перші філософи-енциклопедисти напередодні Великої французької революції.
//www.pravda.com.ua/articles/2007/08/17/3271782/

Олексій Толкачов. Через терни до громадянського суспільства
Проект Конституції від 26 жовтня 1993 року надавав настільки широку свободу і настільки відверто утверджував пріоритет громадянського суспільства над державою, що в статті 12 закріпив право громадян «чинити опір і перепони будь-кому, хто здійснює спробу насильницької ліквідації української державності, конституційного ладу, встановленого цією Конституцією, порушення територіальної цілісності чи чинить дії, спрямовані на захоплення державної влади». Фактично за суспільством закріплювалося право на повстання.
//www.radiosvoboda.org/content/article/1840348.html

Свобода. Равенство. Права человека. Просветительская группа по правам человека «Мемориал»
Когда правительство нарушает права народа, восстание для народа и для каждой его части есть его священнейшее право и неотложнейшая обязанность. Декларация прав человека и гражданина. Из Конституции 24 июня 1793 г.
//www.memo.ru/about/biblio/swoboda/chapt2.htm

Конституционное право зарубежных стран
Конституции, принятые в последние десятилетия, стали закреплять право на сопротивление, которое стало более «компактным» и потеряло свой революционный оттенок. Статья 21 Конституции Португалии 1976 г. установила: «Каждый пользуется правом оказывать сопротивление любому приказу, который наносит ущерб его правам и свободам и их гарантиям, а также применять силу для отпора любой агрессии, если невозможно обратиться к представителям власти.
//books.google.com.ua/books?id=zZXatjTp9NsC&pg=PA230&lpg=PA230&dq#v=onepage&q&f=false 

Джон Локк. Два трактата о государственном правлении
Если правитель не оправдывает доверия, люди имеют право и даже обязаны перестать ему подчиняться. Иначе говоря, люди имеют право на восстание.
//books.atheism.ru/gallery/Locke/

В. Речицкий. Эссе о политике 
С другой стороны, присутствие права на демократическое восстание в конституциях США, Германии, Чехии, Словакии, Литвы и некоторых других стран является впечатляющим свидетельством того, что главные приоритеты конституции на самом деле принадлежат не столько государству, как долгое время было принято считать в традиционной теории конституционного права, сколько гражданскому обществу и его характерным "хаотическим" субъектам.
//library.khpg.org/index.php?id=1080686571

В. В. Кудрявцев. Три понятия свободы
Осмысленность понятий «беззаконие» и «неправомерное использование власти» влечет за собой требование определенных политических прав. В случае, если лица, находящиеся у власти, используют ее незаконно или неправомерно, подданные (народ) имеют право взять верховную власть в свои руки и либо изменить форму правления, либо сохранить ее и передать власть в другие руки.
//hpsy.ru/authors/x1016.htm 

В. Середа. Мы имеем право на восстание 
Преступная деятельность государства предоставляет моральное и юридическое право народу на восстание, о чем сказано в Декларации прав человека, принятой ООН. Однако ни одна политическая партия Украины не поднимает проблем государственной важности — утверждения и обеспечения прав и свобод человека, необходимости административной реформы. Это характеризует уровень компетентности политиков.
//2000.net.ua/2000/forum/40257 

Сергей Гайдай. Мнение: право на восстание
Миф о гражданской войне. При словосочетании «государственный переворот» украинцы приходят в испуг. В их представлении переворот – это потрясения, стрельба, беспорядки и разруха. Этому нас научили «историки». Этот миф как никогда выгоден любому правящему классу. Как бы неэффективно и преступно они ни правили страной, народ не должен хотеть реализовать своё священное право на восстание. Граждане должны бояться любых переворотов. И тогда правящий класс может чувствовать себя безнаказанным.

//constituanta.blogspot.com/2012/01/blog-post.html

Вадим Мурачов. Заява ВО "Народна Конституція" 
про право народу на повстання
Україна – на колінах. Українці – принижені і розгублені. Довіра до будь-якої влади розтоптана на роки вперед. Наскрізь по країні гуляє-розгулює беззаконня і свавілля нового українського "панства". Століттями омріяна Українська Держава вже давно нагадує м’ясорубку: людських життів, ідей, прагнень, сподівань, віри у справедливість і Закон.
//constituanta.blogspot.com/2011/02/blog-post_9078.html

Право на повстання - право на восстание. Дайджест 2 

ІМХО

Андрій Нечипоренко. Повстання - основний засіб захисту прав людини 

Юрій Кириченко. Щодо конституційного закріплення захисту прав і свобод людини і громадянина (право на захист)

Всеволод Речицький. Ідея обмеженого правління як політико-правова доктрина 

Олексій Курінний. Право народу на повстання у філософсько-правових концепціях європейської цивілізації 

Олександр Северин. Jus resistendi (Право на спротив) 

Заявление Всеукраинского Объединения «Народная Конституция» о праве народа на восстание 

Заявление Всеукраинского Объединения «Народная Конституция» о гарантиях для Украинского Народа

Паріс. Скитські воїни (зображення з кургану Куль-Оба)
//ru.wikipedia.org/wiki/Фригийский_колпак

Хронічне конституційне забуття

Київ – У ці дні в різних містах України відбуваються заходи, спрямовані на народне обговорення проекту конституційних змін, що запропоновані Президентом України. 

Ініціативу цьому народному обговоренню поклав особисто Віктор Ющенко під час урочистої промови з нагоди Дня Незалежності України 24 серпня 2009 року.

Однак експерти небезпідставно ставлять під сумнів ефективність цього обговорення, адже його напрацювання навряд чи будуть втілені в життя. Президентська каденція Віктора Ющенка добігає кінця, а разом з нею і багато тих ініціатив, які були започатковані Президентом, але не доведені до кінця. Народне обговорення конституційної реформи, очевидно, запізнилося на 3-4 роки.

Непочуті пропозиції громадськості

1 липня 2006 року в своєму суботньому радіозверненні Віктор Ющенко вже звертався до широкої громадськості із закликом розпочати широку дискусію з питань конституційної реформи. Хоча громадськість відгукнулась, однак ніхто не був готовий почути голос суспільства. Віктор Ющенко спустив весь процес на гальмах, обмежившись формальними рішеннями про створення конституційних комісій.

Попри все, громадськість закликала Віктора Ющенка розпочати процес докорінної зміни Конституції. Так, Громадський комітет національної безпеки України пропонував Президенту не просто продовжити конституційну реформу, а ухвалити цілком нову Конституцію України.

На думку експертів Комітету, основним завданням нової Конституції мало стати нове визначення взаємовідносин громадянина-суспільства-держави в соціальній системі. Новий Основний Закон мав закріпити гармонійний устрій соціальної системи, здійснити ті суспільні мрії, які не здійснилися 1996 року, – народити нову демократичну Україну.

На Банковій врешті-решт усвідомили, що доцільно розробляти нову Конституцію, але не зрозуміли, що вона має бути новою за змістом, а не лише за формою. Відтак, проект Конституції, нещодавно запропонований головою держави до народного обговорення, є новим формулюванням старих ідей і концепцій. Якісно нових ідей в ньому немає.

Натомість якісно нові ідеї містилися в конституційних пропозиціях громадськості ще в 2006 році. Вони стосувалися необхідності внесення в Основний Закон положень про громадянське суспільство. Відтак, Конституція мала б закріпити існування соціальної системи у складі трьох суб’єктів: вільного громадянина, громадянського суспільства та підпорядкованої їм держави. Для порівняння, з 1996 року і до тепер соціальна система відповідно до чинної Конституції складається лише з двох суб’єктів: громадянина і держави, між якими – прірва.

Що мало б бути в конституційних пропозиціях Президента, якби він вчасно дослухався голосу громадськості?

По-перше, проект Конституції від Президента мав би шанс стати справжнім формалізованим суспільним договором, за яким організовується соціальна система. По-друге, в ньому були б використані деякі прогресивні положення з попередніх проектів Конституції України 1992-93 років.

Про людину

Конституція має визнавати людину найвищою соціальною цінністю та основою соціальної системи. З цього мають виходити всі завдання та спрямованість діяльності держави. Нова Конституція мала б визначити правовий статус кожного громадянина через максимально широкий перелік основних прав та свобод.

Відтак, конституційні формули доцільно викладати чітко, щоб їх можна було на практиці застосовувати як норми прямої дії. Кожному праву громадянина має кореспондувати відповідний обов’язок держави.

Конституція мала б формально закріпити юридичний принцип, відповідно до якого громадянам дозволено все, що прямо не заборонено законом.

У новому проекті Конституції варто було б використати формулу проекту Конституції від 1993 року, зокрема, право громадян чинити політичний спротив у разі, якщо будь-хто чинить дії, спрямовані на захоплення державної влади. Чому не записати в новій Конституції це положення?

Про суспільство

У проекті Конституції від Президента України мали б бути окремим розділом закріплені положення про громадянське суспільство. Так само, як це було в усіх проектах конституцій України на початку 1990-х років.

Громадянське суспільство є середовищем активної свободи для громадян, які реалізують свої права та свободи. Конституція має закріпити реальні гарантії для громадянського суспільства – право приватної та громадської власності, право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та право на місцеве самоврядування. Конституція має забезпечити захист сім’ї, закріпити статус громадських об’єднань, громадських діячів, а також передбачити механізми громадського контролю за діяльністю держави.

Експерти Громадського комітету національної безпеки України на початку 2006 року пропонували віднести систему місцевого самоврядування до структур громадянського суспільства, що, нарешті, наповнить місцеве самоврядування новим реальним змістом.

Громадянське суспільство має бути захищене Конституцією від державного втручання. Саме воно має стати зв’язковою ланкою між вільними громадянами та державним апаратом, який в усій своїй діяльності має підпорядковуватися інтересам громадян і суспільства.

За чинною Конституцією України державна влада фактично відірвана від суспільства та «від виборів до виборів» почувається абсолютно незалежною від свого народу. Між людьми і державою – прірва, яка виникає цілком об’єктивно, відповідно до конституційних норм. Віктор Ющенко мав би ліквідувати підстави для цієї прірви у своєму проекті Основного Закону.

Про державу

Держава має бути конституційно підпорядкована інтересам суспільства і громадян. Має бути закріплена та прописана процедура звітування держави та її інститутів перед суспільством за свою діяльність, а також процедура обговорення громадськістю державних рішень.

Науковим способом, а не політичними компромісами має бути визначена форма правління – президентська, змішана чи парламентська республіка. Кожна з них має свої недоліки та переваги, кожна відповідає певним українським традиціям. Але слід вибрати найоптимальніший варіант. Незалежно від обраної форми республіки, в новій Конституції має бути визначена система відповідальності за ухвалення будь-якого державного рішення. Навіть, якщо таке рішення ухвалює колективний суб’єкт.

Конституційні експерти на банковій вважають найбільшою проблемою конституційної реформи вироблення «системи стримань і противаг». Дійсно, це питання є одним із найважливіших для ухвалення Основного Закону. Інакше епоха політичних криз стане нескінченною, відбуватиметься постійне перетягування владної ковдри та узурпація влади.

Але, якщо на найвищому рівні будуть закріплені положення про громадянське суспільство, то саме воно й стане основним стримувачем та противагою державі та її апарату. По-друге, в усіх сферах суспільного життя має бути передбачена відповідальність, і в першу чергу політична і конституційна. Адже це ненормальна держава, якщо в ній протягом численних років навіть суто теоретично не можуть застосувати процедуру імпічменту!

Придумувати сьогодні нову систему стримувань та противаг між гілками державної влади, так само, як і винаходити велосипед, – не треба. Необхідно лише звернутися до численних проектів конституцій України початку 1990-х років. Там все є!

Всі ці пропозиції та багато інших конституційних формул громадськість передавала в Секретаріат Президента, а також оприлюднювала на шпальтах ЗМІ. Більшість із них залишилася непочутою авторами конституційних проектів.

Очевидно, результати народного обговорення новітнього президентського проекту Основного Закону також із часом спіткає забуття. Втілити в життя Віктор Ющенко їх – навіть найкращі ідеї та напрацювання – вже не встигне.

Але ж конституційне забуття в Україні трапляється вже не вперше. В 1993 році результати масштабного всенародного обговорення конституції теж були поховані в архівах Верховної Ради, де й припали пилом. А саме вони містили величезну кількість прогресивних норм і положень, які так і не побачили світ у 1996 році.

Конституційний процес в Україні свідчить: політикум не вчиться ані на чужих конституційних помилках, ані на власних. Якщо так піде і далі, весь конституційний досвід України чи то 1993-го, чи то 2009 року чекає одне – хронічне конституційне забуття. А країну – хронічна конституційна криза. 

(Київ – Прага) 
Олексій Толкачов, 24 вересня 2009 р. 
//www.radiosvoboda.org/content/article/1830362.html

//www.youtube.com/watch?v=73cjNp7n75o