Заява щодо проекту Закону
«Про засади державної мовної політики»
3 липня цього
року у Верховній Раді України група народних депутатів України вчинила дії, що
були спрямовані на прийняття в цілому як закону проекту Закону України «Про засади
державної мовної політики». Цей законопроект було прийнято за основу 5
червня 2012 р. Голосування за
проект Закону «Про засади державної мовної політики» супроводжувалося численними
порушеннями Конституції України та Регламенту Верховної Ради України,
зокрема:
- було порушено
вимогу Конституції України щодо особистого голосування народними депутатами
України;
- не було додержано
визначеної Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» процедури
підготовки проекту закону до другого читання та його наступного розгляду.
Відповідно до статті 152
Конституції України порушення встановленої Конституцією процедури розгляду чи
ухвалення законів та інших правових актів є підставою для визнання їх
неконституційними. Згідно з Рішенням Конституційного Суду №20-рп від
30.09.2010, дотримання встановленої Конституцією України процедури розгляду,
ухвалення та набрання чинності законами, є однією з умов легітимності
законодавчого процесу. Отже, законодавчі акти, які прийняті з порушенням вимоги
особистого голосування народного депутата, а також інших вимог до процедури
розгляду та ухвалення законів, є неконституційними.
Крім того, ціла
низка положень проекту Закону «Про засади державної мовної політики», що був
нібито ухвалений 3 липня 2012 р., суперечать Конституції України, зокрема:
- положення статей
10, 11, 14, 15 та інших цього документа суперечать статті 10
Конституції України. Остання, згідно з рішенням Конституційного Суду №10-рп від 14.12.1999,
передбачає, що російська та інші мови національних меншин можуть
використовуватися при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої
влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування
лише поряд з державною мовою, яка є обов'язковим засобом спілкування на всій
території України при здійсненні повноважень органами державної влади та
органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства,
документації тощо);
- положення ст.
14 про те, що гарантування державою можливості здійснювати судове провадження
регіональною мовою забезпечується шляхом врахування при доборі суддів,
суперечить статті
127 Конституції України, згідно з якою однією з вимог до кандидатів у судді
є володіння державною мовою;
- положення
статті 20 щодо вільного вибору мови навчання суперечить статті 10 Конституції
Україна, яка, згідно із згаданим тлумаченням Конституційного Суду, передбачає, що
мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих
державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова;
- документ
містить багато нечітких термінів та формулювань («регіо», «самоправний», «органи
державного управління», «у межах території» тощо), що не передбачені
Конституцією та законами України. Крім того, документ не узгоджується із
Законом України «Про
ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин»,
насамперед у частині переліку таких мов. Це призведе до порушення юридичної
визначеності – важливої складової принципа верховенства права, дія якого в
Україні визнана статті
8 Конституції України.
З урахуванням
зазначеного звертаємося з такими вимогами:
1) до Верховної
Ради України – підтвердити неправомірність голосування 3 липня 2012 р. та
скасувати рішення щодо прийняття проекту Закону України «Про засади державної
мовної політики»;
2) до Президента
України – у разі направлення на підпис Закону «Про засади державної мовної
політики» застосувати право вето у зв’язку з грубими порушеннями процедури його
розгляду та ухвалення, а також неконституційністю його положень.
Підписання
Президентом України зазначеного документа означатиме схвалення неконституційних
дій народних депутатів, а також порушення Президентом свого конституційного
обов’язку гарантувати додержання Конституції України. Це також означатиме
відсутність реальних намірів Президента сприяти здійсненню конституційної
реформи в Україні, зокрема за допомогою свого допоміжного органу – Конституційної
Асамблеї, що робить недоцільним участь у ній представників громадських
організацій.
Підписали:
Дмитро Котляр,
незалежний експерт, представник партнерства «Новий Громадянин» в Конституційній
Асамблеї
Ігор Когут,
голова ради громадської організації «Лабораторія законодавчих ініціатив», член
Конституційної Асамблеї
Творче об'єднання «TOPO», Олексій Хмара
Центр політичних
студій та аналітики, Віктор Таран
Центр UA, Світлана
Заліщук
Європейська програма, Вікторія Гуменюк
Фундація
Суспільність, Тарас Петрів
Інститут масової
інформації, Вікторія Сюмар
Борис Кушнірук, громадський діяч
МГО «Інтерньюз-Україна»,
Андрій Кулаков
Центр Громадянських Свобод, Олександра Матвійчук
Європейська
Асоціація Українців (Брюссель), Олексій Толкачов
Інститут
Євро-Атлантичного співробітництва, Олександр Сушко
Фонд
«Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, Ірина Бекешкіна
ГО «Європа без
бар’єрів», Ірина Сушко
ВГО «Не будь
байдужим!», Оксана Левкова
ВГО «Українська
стратегія», Анатолій Пінчук
Організація роботодавців «Усім Миром», Олексій
Антонюк
06.07.2012
//newcitizen.org.ua/news/gromadskist-vimagaie-skasuvati-nekonstituciyniy-zakon-pro-movi
Литвин підписав мовний закон, водночас Радник
Президента визнала його неконституційнсть
Радник Президента
України, Керівник Головного управління з питань конституційно-правової
модернізації Марина Ставнійчук поділяє занепокоєння громадськості щодо можливих
наслідків та ризиків набрання чинності та введення в дію Закону України «Про
засади державної мовної політики».
У своїй відповіді
на звернення партнерства «Новий Громадянин» з вимогою скасувати відповідний
закон, прийнятий Верховною Радою України 3 липня 2012 року, вона зазначила:
«прийняття закону відбулося з грубим порушенням вимог статей 47, 116-122, 130
Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», а значна частина
положень закону не узгоджується з відповідними положеннями Конституції України
та міжнародних документів, ратифікованих Україною, зокрема Європейською хартією
регіональних мов і мов меншин, та Рішенням Конституційного Суду України від 14
грудня 1999 року № 10рп/99 у справі про офіційне тлумачення положень статті 10
Конституції України щодо застосування державної мови».
Також Марина
Іванівна звернула увагу на те, що відповідно до Конституції України Глава
держави вирішить долю Закону України «Про засади державної мовної політики» лише
після його надходження на підпис в установленому порядку.
15.03.2013 Віктор Мусіяка. Парад прав і свобод
01.10.2012 Указ Президента України №566/2012 Про зміни у складі Конституційної Асамблеї
17.08.2012 Новий Громадянин виходить зі складу Конституційної Асамблеї через підписання президентом мовного закону
.png)
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар