Указ Президента України № 328/2012 Про Конституційну Асамблею (положення, склад)

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №328/2012

Про Конституційну Асамблею

З метою напрацювання пропозицій щодо змін до Конституції України на основі узагальнення практики реалізації Основного Закону України, з урахуванням досягнень та тенденцій розвитку сучасного конституціоналізму, забезпечення залучення в установленому порядку до такої роботи провідних учених, представників громадянського суспільства і різних політичних сил, міжнародних експертів Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія), експертів інших міжнародних установ та організацій, керуючись частиною другою статті 102 та відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:

1. Утворити Конституційну Асамблею як спеціальний допоміжний орган при Президентові України.

2. Призначити за пропозицією Науково-експертної групи з підготовки Конституційної Асамблеї:

КРАВЧУКА Леоніда Макаровича - Президента України у 1991-1994 роках - Головою Конституційної Асамблеї (за згодою);

ШЕМШУЧЕНКА Юрія Сергійовича - директора Інституту держави і права імені В.М.Корецького Національної академії наук України - заступником Голови Конституційної Асамблеї (за згодою);

СТАВНІЙЧУК Марину Іванівну - Радника Президента України - Керівника Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації Президента України секретарем Конституційної Асамблеї.

3. Затвердити Положення про Конституційну Асамблею (додається).

4. Затвердити персональний склад Конституційної Асамблеї (додається).

Депутатські фракції у Верховній Раді України та політичні партії, які не подали пропозицій щодо кандидатур до персонального складу Конституційної Асамблеї, можуть вносити такі пропозиції протягом діяльності Конституційної Асамблеї.

5. Покласти організаційне та інформаційне забезпечення діяльності Конституційної Асамблеї на Адміністрацію Президента України, фінансове та матеріально-технічне забезпечення - на Державне управління справами, науково-консультативне забезпечення - на Національний інститут стратегічних досліджень.

Запропонувати Національній академії правових наук України, Інституту держави і права імені В.М.Корецького Національної академії наук України, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса Національної академії наук України, Київському національному університету імені Тараса Шевченка також здійснювати науково-консультативне забезпечення діяльності Конституційної Асамблеї.

6. Узяти до відома, що з початком діяльності Конституційної Асамблеї припиняє свою роботу Науково-експертна група з підготовки Конституційної Асамблеї.

7. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ

17 травня 2012 року

ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України

від 17 травня 2012 року №328/2012

ПОЛОЖЕННЯ

про Конституційну Асамблею

1. Конституційна Асамблея є спеціальним допоміжним органом при Президентові України, утвореним з метою підготовки законопроекту (законопроектів) про внесення змін до Конституції України.

2. У своїй діяльності Конституційна Асамблея керується Конституцією і законами України, актами Президента України, іншими нормативно-правовими актами, чинними міжнародними договорами України, цим Положенням, а також ухваленим відповідно до нього Регламентом Конституційної Асамблеї.

Конституційна Асамблея у своїй діяльності керується також загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

3. Діяльність Конституційної Асамблеї грунтується на принципах верховенства права, колегіальності, самоврядності, прозорості, відкритості та гласності, незалежності у прийнятті рішень, а також на засадах професіоналізму і науковості, що є основою для ефективного, вільного та конструктивного обміну думками (діалогу), створення атмосфери довіри.

4. Основними завданнями Конституційної Асамблеї є:

1) узагальнення практики реалізації Конституції України, пропозицій і рекомендацій щодо її вдосконалення з урахуванням досягнень і тенденцій сучасного конституціоналізму;

2) підготовка та схвалення Концепції внесення змін до Конституції України, подання її Президентові України;

3) підготовка на основі Концепції внесення змін до Конституції України законопроекту (законопроектів) про внесення змін до Конституції України та попереднє його (їх) схвалення;

4) організація громадського, а також фахового, в тому числі за участю міжнародних експертів, зокрема експертів Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія), обговорення законопроекту (законопроектів) про внесення змін до Конституції України;

5) доопрацювання за результатами громадського і фахового обговорення законопроекту (законопроектів) про внесення змін до Конституції України;

6) схвалення законопроекту (законопроектів) про внесення змін до Конституції України та подання Президентові України для внесення на розгляд Верховної Ради України відповідно до розділу XIII Конституції України.

5. Конституційна Асамблея для виконання покладених на неї завдань має право:

1) створювати свої робочі органи та планувати їх діяльність;

2) одержувати в установленому порядку від державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, об'єднань громадян, наукових установ, вищих навчальних закладів та інших установ і організацій необхідні інформацію, матеріали і документи;

3) надсилати в установленому порядку до вітчизняних, іноземних і міжнародних наукових та експертних організацій підготовлені Конституційною Асамблеєю документи для їх експертної оцінки;

4) залучати до роботи Конституційної Асамблеї вітчизняних та іноземних учених-правознавців (за їх згодою);

5) запрошувати на пленарні засідання та засідання комісій, інших робочих органів Конституційної Асамблеї представників державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, наукових установ, вищих навчальних закладів, інших установ та організацій, вітчизняних та іноземних учених-правознавців для участі в обговоренні відповідних питань;

6) організовувати проведення наукових і науково-практичних конференцій, семінарів, круглих столів, соціологічних опитувань, а також інших заходів з питань діяльності Конституційної Асамблеї;

7) забезпечувати висвітлення діяльності Конституційної Асамблеї в засобах масової інформації та на веб-сайті офіційного Інтернет-представництва Президента України.

6. Конституційна Асамблея взаємодіє з державними органами, органами місцевого самоврядування, допоміжними органами і службами, створеними Президентом України, з об'єднаннями громадян, іншими інститутами громадянського суспільства, науковими установами, вищими навчальними закладами, іншими установами та організаціями, у тому числі міжнародними.

7. Конституційна Асамблея створюється у складі Голови, заступника Голови, секретаря та інших членів, які беруть участь в її роботі на громадських засадах і мають рівні права.

До складу Конституційної Асамблеї входить не більше 100 членів, які є громадянами України, мають відповідну фахову підготовку і досвід роботи у сферах державотворення і правотворення, користуються авторитетом у суспільстві та, як правило, не є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і включаються до складу Конституційної Асамблеї за згодою.

Персональний склад Конституційної Асамблеї затверджується Президентом України.

Пропозиції щодо змін персонального складу Конституційної Асамблеї на розгляд Президентові України вносяться Головою Конституційної Асамблеї.

8. Голова Конституційної Асамблеї:

здійснює керівництво діяльністю Конституційної Асамблеї, скликає і веде її пленарні засідання, підписує прийняті Конституційною Асамблеєю рішення;

головує на засіданнях координаційного бюро Конституційної Асамблеї;

представляє Конституційну Асамблею у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, науковими установами, вищими навчальними закладами, іншими установами та організаціями, у тому числі міжнародними, а також із засобами масової інформації;

регулярно, не рідше одного разу на квартал, доповідає Президентові України про діяльність Конституційної Асамблеї.

9. Заступник Голови Конституційної Асамблеї виконує:

обов'язки Голови Конституційної Асамблеї в разі його відсутності;

доручення Голови Конституційної Асамблеї.

10. Секретар Конституційної Асамблеї:

відповідає за організаційне та інформаційне забезпечення діяльності Конституційної Асамблеї, підготовку питань порядку денного її пленарних засідань, засідань координаційного бюро Конституційної Асамблеї;

виконує доручення Голови Конституційної Асамблеї.

11. У складі Конституційної Асамблеї створюються комісії, координаційне бюро Конституційної Асамблеї та інші робочі органи для підготовки пропозицій і рекомендацій з питань внесення змін до Конституції України, а також з інших питань, визначених завданнями Конституційної Асамблеї.

Перелік комісій та інших робочих органів, їх персональний склад затверджуються Конституційною Асамблеєю.

12. Ураховуючи структуру Конституції України та виходячи з необхідності вдосконалення Основного Закону України, Конституційна Асамблея створює комісії з питань:

конституційного ладу та порядку прийняття і введення в дію змін до Конституції України;

прав, свобод та обов'язків людини і громадянина;

здійснення народовладдя;

організації державної влади;

правосуддя;

правоохоронної діяльності;

адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування.

У разі потреби Конституційна Асамблея може створювати інші комісії та підкомісії у складі комісій.

Комісія створюється у складі не менше десяти членів Конституційної Асамблеї.

Член Конституційної Асамблеї може входити до складу тільки однієї комісії.

Голова Конституційної Асамблеї, заступник Голови і секретар Конституційної Асамблеї не можуть входити до складу комісій.

Організацію діяльності комісії здійснюють голова та секретар комісії.

Голова комісії обирається Конституційною Асамблеєю за пропозицією Голови Конституційної Асамблеї.

Секретар комісії обирається комісією.

13. Координаційне бюро Конституційної Асамблеї узгоджує діяльність комісій та інших робочих органів Конституційної Асамблеї.

Координаційне бюро Конституційної Асамблеї очолює Голова Конституційної Асамблеї. До складу координаційного бюро Конституційної Асамблеї також входять заступник Голови Конституційної Асамблеї, секретар Конституційної Асамблеї, голови комісій та інших робочих органів Конституційної Асамблеї.

14. Конституційна Асамблея здійснює свою діяльність у формі пленарних засідань Конституційної Асамблеї, засідань комісій та інших робочих органів Конституційної Асамблеї, а також в інших організаційних формах, передбачених Регламентом Конституційної Асамблеї, затвердженим Конституційною Асамблеєю.

15. Пленарне засідання Конституційної Асамблеї є повноважним, якщо на ньому присутні не менше двох третин від затвердженого складу Конституційної Асамблеї.

Пленарне засідання Конституційної Асамблеї скликається Головою Конституційної Асамблеї за потреби, але не рідше одного разу на квартал.

Пленарне засідання Конституційної Асамблеї може тривати кілька робочих днів.

Пленарні засідання Конституційної Асамблеї є відкритими і гласними.

Відкритість пленарних засідань Конституційної Асамблеї забезпечується шляхом створення умов для присутності на них представників засобів масової інформації, гласність - шляхом розміщення інформації про діяльність Конституційної Асамблеї та підготовлених нею матеріалів на веб-сайті офіційного Інтернет-представництва Президента України.

16. Засідання координаційного бюро Конституційної Асамблеї скликається Головою Конституційної Асамблеї (у разі його відсутності - заступником Голови Конституційної Асамблеї) за потреби, але не рідше одного разу на місяць.

17. Рішення Конституційної Асамблеї, її робочих органів приймаються шляхом відкритого голосування, більшістю від їх затвердженого складу, якщо інше не передбачено цим Положенням і Регламентом Конституційної Асамблеї.

У разі рівного розподілу голосів голос головуючого на засіданні є вирішальним.

Рішення Конституційної Асамблеї про схвалення законопроекту (законопроектів) про внесення змін до Конституції України приймається не менш як двома третинами від затвердженого складу Конституційної Асамблеї.

Члени Конституційної Асамблеї голосують особисто.

18. Рішення Конституційної Асамблеї, її робочих органів оформлюються протоколом, який підписується головуючим на засіданні та секретарем.

У разі необхідності рішення Конституційної Асамблеї реалізуються шляхом видання в установленому порядку актів Президента України.

19. Конституційна Асамблея систематично інформує Президента України та громадськість про свою діяльність та прийняті рішення.

20. Конституційна Асамблея використовує в роботі бланки зі своїм найменуванням.

Глава Адміністрації 
Президента України С.ЛЬОВОЧКІН

ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України

від 17 травня 2012 року №328/2012

СКЛАД [фото]

Конституційної Асамблеї

à la Князевич’14
à la Ставнійчук ’13
à la Кравчук ’11

à la Ющенко’08

à la Гавриш-Мороз’02

à la Сирота’96

à la Мороз-Кучма’94

à la Кравчук’90-Плющ’92

КРАВЧУК Леонід Макарович - Президент України у 1991 - 1994 роках, Голова Конституційної Асамблеї (за згодою)

ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович - директор Інституту держави і права імені В.М.Корецького НАН України, академік Національної академії наук України, доктор юридичних наук, професор заступник Голови Конституційної Асамблеї (за згодою)

СТАВНІЙЧУК Марина Іванівна - Радник Президента України - Керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації Президента України, член Європейської Комісії «За демократію через право» (Венеціанська Комісія), кандидат юридичних наук, секретар Конституційної Асамблеї

АКІМОЧКІН Анатолій Вікторович - перший заступник Голови Конфедерації вільних профспілок України (за згодою)

АФАНАСЬЄВА Мар'яна Володимирівна - професор кафедри конституційного права Національного університету «Одеська юридична академія», кандидат юридичних наук (за згодою)

БАНДУРКА Олександр Маркович - ректор Харківського національного університету внутрішніх справ, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук (за згодою)

БАРАБАШ Олександр Леонідович - віце-президент Асоціації народних депутатів України (за згодою) [заява про вихід]

БАРАБАШ Юрій Григорович - проректор з навчальної роботи Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», член-кореспондент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, доцент (за згодою)

БЕЗЛЮДНА Ганна Віталіївна - заступник голови Ради Федерації роботодавців України (за згодою)

БИТЯК Юрій Прокопович - перший проректор Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

БОГАТИР Володимир Вікторович - президент всеукраїнської молодіжної громадської організації «Український молодіжний правничий союз» (за згодою)

БОРИСЛАВСЬКИЙ Любомир Володимирович - завідувач кафедри конституційного права юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат юридичних наук, доцент (за згодою)

БОРИСОВ В'ячеслав Іванович - академік-секретар відділення кримінально-правових наук Національної академії правових наук України, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

БОШИЦЬКИЙ Юрій Ладиславович - ректор Київського університету права НАН України, кандидат юридичних наук, професор (за згодою)

БУРОМЕНСЬКИЙ Михайло Всеволодович - завідувач кафедри міжнародного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», член-кореспондент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

БУТКЕВИЧ Володимир Григорович - суддя Європейського суду з прав людини у відставці, доктор юридичних наук, професор (за згодою)
[заява про вихід]

ГЕЄЦЬ Валерій Михайлович - віце-президент Національної академії наук України, академік Національної академії наук України, доктор економічних наук, професор (за згодою)

ГЕТЬМАН Анатолій Павлович - проректор з наукової роботи Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

ГРИЦЕНКО Андрій Андрійович - заступник директора Інституту економіки та прогнозування НАН України, член-кореспондент Національної академії наук України, доктор економічних наук, професор (за згодою)

ГРИЦЕНКО Іван Сергійович - декан юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор юридичних наук, доцент (за згодою)

ГУБЕРСЬКИЙ Леонід Васильович - ректор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік Національної академії наук України, доктор філософських наук, професор (за згодою)

ГУТОРОВА Наталія Олександрівна - директор Кримського юридичного інституту Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

ДЕМЧЕНКО Сергій Федорович - помічник президента Національної академії наук України, доктор юридичних наук (за згодою)

ЄВГРАФОВ Павло Борисович - суддя Конституційного Суду України у відставці, кандидат юридичних наук (за згодою)

ЄВДОКИМОВ Валерій Олександрович - голова Союзу юристів України, кандидат юридичних наук, професор (за згодою)

ЄРМОЛАЄВ Андрій Васильович - директор Національного інституту стратегічних досліджень [директор Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна»]

ЄРМОЛЕНКО Анатолій Миколайович - завідувач відділу соціальної філософії Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України, доктор філософських наук (за згодою)

ЗАБАРСЬКИЙ Владислав Валерійович - народний депутат України, голова підкомітету з питань цивільного законодавства Комітету Верховної Ради України з питань правової політики (за згодою)

ЗАЙЧУК Олег Володимирович - перший заступник директора з наукової роботи Інституту законодавства Верховної Ради України, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

ІЗОВІТОВА Лідія Павлівна - віце-президент Спілки адвокатів України (за згодою)

КАРАСЬОВ Вадим Юрійович - лідер Єдиного Центру, директор Інституту глобальних стратегій (за згодою)

КІВАЛОВ Сергій Васильович - голова Південного регіонального наукового центру Національної академії правових наук України, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

КОВАЛЕНКО Валентин Васильович - ректор Національної академії внутрішніх справ, член-кореспондент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

КОГУТ Ігор Олегович - голова ради громадської організації «Лабораторія законодавчих ініціатив» (за згодою) [заява про вихід]

КОЗЮБРА Микола Іванович - завідувач кафедри загальнотеоретичних та державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», суддя Конституційного Суду України у відставці, член-кореспондент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою) [заява про вихід]

КОЛІСНИК Віктор Павлович - завідувач наукового відділу конституційно-правових проблем державного будівництва Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Національної академії правових наук України, член-кореспондент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

КОЛІУШКО Ігор Борисович - голова правління громадської організації Центр політико-правових реформ (за згодою) [заява про вихід]

КОПИЛЕНКО Олександр Любимович - директор Інституту законодавства Верховної Ради України, член-кореспондент Національної академії наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

КОТЛЯР Дмитро Миколайович - незалежний експерт, представник партнерства «Новий Громадянин» (за згодою)
[заява про вихід; виведений зі складу Конституційної Асамблеї - Указ Президента України №566/2012 від 1 жовтня 2012 року]

КРЕМЕНЬ Василь Григорович - президент Національної академії педагогічних наук України, академік Національної академії наук України, доктор філософських наук, професор (за згодою)

КРИЖАНІВСЬКИЙ Володимир Петрович - віце-президент Асоціації народних депутатів України (за згодою) [заява про вихід]

КРУСЯН Анжеліка Романівна - завідувач кафедри конституційного права Національного університету «Одеська юридична академія», доктор юридичних наук, професор (за згодою)

КРЮЧКОВ Георгій Корнійович - народний депутат України третього та четвертого скликань Верховної Ради України (за згодою)

КУБКО Євген Борисович - президент юридичної фірми «Салком», член-кореспондент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

КУЗНЄЦОВА Наталія Семенівна - академік-секретар відділення цивільно-правових наук Національної академії правових наук України, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

КУЛИК Юрій Миколайович - голова Федерації професійних спілок України (за згодою)

КУЛІЧЕНКО Іван Іванович - президент всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» (за згодою)

ЛЕВЕНЕЦЬ Юрій Анатолійович - директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса НАН України, академік Національної академії наук України, доктор політичних наук (за згодою) [помер 08 жовтня 2013, Київ]

ЛІБАНОВА Елла Марленівна - директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В.Птухи НАН України, академік Національної академії наук України, доктор економічних наук, професор (за згодою)

МАЙБОРОДА Олександр Микитович - заступник директора з наукової роботи Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф.Кураса НАН України, доктор історичних наук, професор (за згодою)

МАЛЯРЕНКО Василь Тимофійович - суддя Верховного Суду України у відставці, Голова Верховного Суду України у 2002-2006 роках, член-кореспондент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

МАМУТОВ Валентин Карлович - директор Інституту економіко-правових досліджень НАН України, академік Національної академії наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

МАРТИНЕНКО Петро Федорович - голова громадської організації «Асоціація суддів Конституційного Суду України», суддя Конституційного Суду України у відставці, кандидат юридичних наук, професор (за згодою) [помер 14 липня 2013, Київ]

МЕЛЬНИК Микола Іванович - науковий консультант з правових питань громадської організації Український центр економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, доктор юридичних наук, професор (за згодою) [заява про вихід]

МОРОЗ Олександр Олександрович - голова Соціалістичної партії України (за згодою)

МУСІЯКА Віктор Лаврентійович - президент всеукраїнського благодійного фонду «Громадська енергія», кандидат юридичних наук, професор (за згодою) [заява про вихід від 05 грудня 2012 року; виведений зі складу Конституційної Асамблеї - Указ Президента України №341/2013 від 21 червня 2013 року

ОНИЩЕНКО Олексій Семенович - академік-секретар відділення історії, філософії та права НАН України, академік Національної академії наук України, доктор філософських наук, професор (за згодою)

ОНІЩУК Микола Васильович - президент Інституту правової політики, доктор юридичних наук (за згодою)

ОПРИШКО Віталій Федорович - декан юридичного факультету Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, член-кореспондент Національної академії наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

ОРЛОВСЬКИЙ Олексій Сергійович - фундатор всеукраїнської громадської організації «Асоціація сприяння самоорганізації населення», кандидат юридичних наук (за згодою)

ПАРХОМЕНКО Наталія Миколаївна - вчений секретар Інституту держави і права імені В.М.Корецького НАН України, доктор юридичних наук (за згодою)

ПАСІЧНИК Ігор Демидович - ректор Національного університету «Острозька академія», доктор психологічних наук, професор (за згодою)

ПЕТРИШИН Олександр Віталійович - перший віце-президент Національної академії правових наук України, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

ПІДПАЛОВ Леонід Васильович - заслужений юрист України (за згодою)

ПОПОК Андрій Андрійович - віце-президент Національної академії державного управління при Президентові України, доктор наук з державного управління

ПРИСЯЖНЮК Олег Богданович - президент всеукраїнської громадської організації «Асоціація суддів України» (за згодою)

ПУХТИНСЬКИЙ Микола Олександрович - старший науковий співробітник відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права імені В.М.Корецького НАН України, кандидат юридичних наук, доцент (за згодою)

РАБІНОВИЧ Петро Мойсейович - заступник академіка-секретаря відділення теорії та історії держави і права Національної академії правових наук України, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

РЕЧИЦЬКИЙ Всеволод Володимирович - експерт всеукраїнської асоціації громадських організацій «Українська Гельсінська спілка з прав людини», кандидат юридичних наук, доцент (за згодою)

РИБАКОВ Ігор Олександрович - народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (за згодою)

РУДНЄВА Олександра Миколаївна - завідувач відділу державної правової політики Національного інституту стратегічних досліджень, доктор юридичних наук, доцент

СЕЛІВАНОВ Анатолій Олександрович - постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

СЕЛІВОН Микола Федосович - суддя Конституційного Суду України у відставці, академік Національної академії правових наук України, кандидат юридичних наук (за згодою)

СЕРЬОГІНА Світлана Григорівна - завідувач кафедри державного будівництва Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», кандидат юридичних наук, доцент (за згодою)

СІРЕНКО Василь Федорович - головний науковий співробітник відділу теорії держави і права Інституту держави і права імені В.М.Корецького НАН України, член-кореспондент Національної академії наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

СКРИПКА Наталія Сергіївна - виконавчий директор всеукраїнського громадського соціально-політичного об'єднання «Національна Асамблея інвалідів України» (за згодою)

СКРИПНЮК Олександр Васильович - начальник відділу зв'язків з державними органами і міжнародними організаціями Національної академії правових наук України, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

ТАЦІЙ Василь Якович - президент Національної академії правових наук України, академік Національної академії наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

ТЕПЛЮК Михайло Олексійович - заступник Керівника Апарату Верховної Ради України - Керівник Головного юридичного управління, кандидат юридичних наук (за згодою)

ТИМЧЕНКО Іван Артемович - суддя Конституційного Суду України у відставці, академік Національної академії правових наук України, кандидат юридичних наук (за згодою)

ТИХИЙ Володимир Павлович - віце-президент - керівник Київського регіонального центру Національної академії правових наук України, суддя Конституційного Суду України у відставці, академік Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

ТОВТ Михайло Михайлович - почесний голова Демократичної спілки угорців України, кандидат юридичних наук (за згодою)

ТОЛОЧКО Петро Петрович - директор Інституту археології НАН України, академік Національної академії наук України, доктор історичних наук, професор (за згодою)

ФАЗИКОШ Василь Георгійович - декан юридичного факультету Ужгородського національного університету, кандидат юридичних наук, професор (за згодою)

ФЕДОРЕНКО Владислав Леонідович - заступник начальника навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання - декан факультету заочного навчання цивільних осіб Національної академії внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

ФЕСЕНКО Володимир В'ячеславович - голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» [включений до складу Конституційної Асамблеї - Указ Президента України №341/2013 від 21 червня 2013 року]

ФІСУН Олександр Анатолійович - заступник директора з наукової роботи регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень у місті Харкові, доктор політичних наук, професор

ФУРСЕНКО Микола Іванович – голова Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад [включений до складу Конституційної Асамблеї - Указ Президента України №566/2012 від 1 жовтня 2012 року]

ЦВИХ Володимир Федорович - завідувач кафедри політології філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор політичних наук, професор (за згодою)

ЧЕРНОВ Сергій Іванович - президент всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування «Українська асоціація районних та обласних рад» (за згодою)

ШАПОВАЛ Володимир Миколайович - Голова Центральної виборчої комісії, член-кореспондент Національної академії наук України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

ШАРОВ Ігор Федорович - народний депутат України, член Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, кандидат історичних наук (за згодою)

ШИЛО Ольга Георгіївна - доцент кафедри кримінального процесу Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого», доктор юридичних наук (за згодою)

ШУКЛІНА Наталія Георгіївна - професор кафедри конституційного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат юридичних наук (за згодою)

ШУЛЬГА Микола Олександрович - заступник директора з наукових питань Інституту соціології НАН України, доктор соціологічних наук, професор (за згодою)

ЮЩИК Олексій Іванович - провідний науковий співробітник відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права імені В.М.Корецького НАН України, доктор юридичних наук, професор (за згодою)

ЯКИМЧУК Микола Костянтинович - перший проректор Національної академії прокуратури України - директор Інституту підвищення кваліфікації кадрів, доктор юридичних наук, професор (за згодою).

Глава Адміністрації 
Президента України С.ЛЬОВОЧКІН

____________

//www.president.gov.ua/documents/14752.html

Указ Президента України №212/2012 Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №212/2012

Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації

З метою створення сприятливих умов для дальшого розвитку в Україні громадянського суспільства, запровадження ефективного механізму взаємодії його інститутів з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на засадах партнерства і взаємної відповідальності, забезпечення здійснення та захисту прав і свобод людини і громадянина, керуючись частиною третьою статті 106 Конституції України, постановляю:

1. Затвердити такі, що додаються:

Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні;

План першочергових заходів щодо реалізації Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні.

2. Кабінету Міністрів України привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Указом.

3. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ

24 березня 2012 року

ЗАТВЕРДЖЕНО

Указом Президента України

від 24 березня 2012, року №212/2012

СТРАТЕГІЯ

державної політики сприяння розвитку

громадянського суспільства в Україні

Стратегія державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні (далі - Стратегія) спрямована на реалізацію принципів, пріоритетів, завдань державної політики у сфері розвитку громадянського суспільства. Стратегія визначає концептуальні, взаємодоповнювальні напрями діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо створення належних умов для розвитку громадянського суспільства.

Стратегія спрямована на утвердження громадянського суспільства як гарантії демократичного розвитку держави, запровадження громадського контролю за діяльністю влади, забезпечення незалежної діяльності інститутів громадянського суспільства, посилення їх впливу на прийняття суспільно важливих рішень, створення умов для забезпечення широкого представництва інтересів громадян в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, проведення регулярних консультацій із громадськістю з важливих питань життя суспільства і держави.

1. Загальні положення

За Конституцією Україна є демократичною, соціальною, правовою державою; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Основний Закон України, закріплюючи права і свободи людини і громадянина, визначає невичерпність конституційних прав і свобод.

Державна політика сприяння розвитку громадянського суспільства виходить, зокрема, з необхідності утвердження та забезпечення прав і свобод людини, гарантії яких закріплені у фундаментальних міжнародних документах, насамперед Загальній декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідних протоколах до неї, Міжнародному пакті про громадянські та політичні права, Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, інших міжнародних документах у цій сфері.

Стратегія виходить із розуміння громадянського суспільства та його інституцій як такого стану суспільства, в якому вільно реалізуються основоположні права і свободи людини і громадянина через різноманітні форми публічної громадської активності та самоорганізації.

Держава і громадянське суспільство в рамках демократичного устрою заінтересовані в діалозі та партнерстві, підвищенні ефективності взаємодії. Без розвиненого громадянського суспільства, зокрема без створення належних умов для забезпечення свободи думки і слова, вільного вираження поглядів і переконань, свободи об'єднань, свободи зборів, участі громадян в управлінні державними справами та місцевому самоврядуванні, держава не створить можливостей для забезпечення функціонування різних моделей демократії участі, що у поєднанні з безпосередньою та представницькою демократією є умовою успішної модернізації, європейської інтеграції та сталого розвитку.

Україною за роки незалежності зроблені певні кроки до розвитку та зміцнення громадянського суспільства.

Регулювання окремих складових політики сприяння розвитку громадянського суспільства забезпечено, зокрема, Законами України "Про об'єднання громадян", "Про соціальний діалог в Україні", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про інформацію", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про молодіжні та дитячі громадські організації", "Про організації роботодавців", "Про органи самоорганізації населення", "Про професійних творчих працівників та творчі спілки", "Про благодійництво та благодійні організації", "Про волонтерську діяльність", "Про свободу совісті та релігійні організації", "Про соціальні послуги", "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Процес законодавчого забезпечення у цій сфері в останні роки також має позитивну тенденцію. Так, у 2010 - 2011 роках прийнято Закони України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики", "Про доступ до публічної інформації", "Про безоплатну правову допомогу", "Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року", внесено зміни до Закону України "Про інформацію". Цими актами визначено, зокрема, засади внутрішньої політики України у сферах розбудови державності, формування інститутів громадянського суспільства, порядок забезпечення права кожного на доступ до інформації суб'єктів владних повноважень, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1035-р схвалено Концепцію сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства. На реалізацію її положень органами виконавчої влади видано низку відповідних нормативно-правових актів. Реалізовуючи державну політику у сфері розвитку демократії участі, Кабінет Міністрів України 3 листопада 2010 року видав постанову № 996 "Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики", якою затвердив Порядок проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики.

Проте аналіз розвитку громадянського суспільства в Україні свідчить про наявність комплексу проблем, що є актуальними як для суспільства, так і для держави:

зберігаються тенденції до непрозорості, закритості та забюрократизованості в діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування замість налагодження ефективного діалогу з суспільством;

недосконалість чинного законодавства створює штучні бар'єри для утворення та діяльності інститутів громадянського суспільства;

механізми участі громадськості у формуванні та здійсненні державної політики належним чином не реалізовуються;

податкове навантаження не стимулює діяльність і розвиток інститутів громадянського суспільства та їх підтримку вітчизняними благодійними організаціями;

більшість інститутів громадянського суспільства не має доступу до державної фінансової підтримки та вітчизняної благодійної підтримки;

потенціал інститутів громадянського суспільства щодо надання соціальних послуг населенню не використовується.

Діяльність інститутів громадянського суспільства характеризується недостатнім рівнем їх інституційної, фінансової та кадрової спроможності.

Як підсумок, вітчизняними та міжнародними неурядовими організаціями фіксується низький рівень суспільно значущої добровільної активності громадян.

Позитивні приклади налагодження ефективної співпраці між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та інститутами громадянського суспільства є поодинокими, а не системною практикою. Рівень взаємної довіри між владою, підприємницькими колами та інститутами громадянського суспільства є низьким, що проявляється у відчуженості замість солідарної відповідальності за стан суспільного розвитку.

Низький рівень усвідомлення громадянами механізмів демократії участі та самоорганізації у процесі розв'язання суспільних проблем зумовлений відсутністю усталеної демократичної практики. Перешкодами розвитку є також несформована громадянська культура, низький рівень усвідомлення суспільством таких базових понять, як "громадянське суспільство", "демократія", "верховенство права", розуміння принципу поділу влади, узгодження інтересів, толерантності та пошуку консенсусу, багатоконфесійності і поваги до прав меншин. Досить високим є й рівень суспільної підтримки патерналістського характеру держави.

Процеси розвитку громадянського суспільства на шляху утвердження демократії також потребують повноцінного законодавчого забезпечення з обов'язковим урахуванням міжнародних стандартів у цій сфері, зокрема Рекомендацій Ради Європи щодо правового статусу неурядових організацій в Європі, та кращих європейських практик.

Із цією метою ініціюється комплексний підхід до реалізації державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства шляхом затвердження Стратегії.

2. Мета та стратегічні пріоритети державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні

Метою державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні є створення більш сприятливих умов, спрямованих на задоволення інтересів, захист прав і свобод людини і громадянина, дальше становлення громадянського суспільства на засадах безпосередньої, представницької демократії, широкого впровадження форм демократії участі, самореалізації та самоорганізації громадян.

Стратегічними пріоритетами державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні є:

сприяння встановленню максимальної відкритості, прозорості та підзвітності суспільству органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;

зростання соціального капіталу для підвищення рівня взаємодовіри та взаємодії у суспільстві;

створення сприятливих умов для утворення та функціонування інститутів громадянського суспільства;

забезпечення участі інститутів громадянського суспільства у формуванні та реалізації державної, регіональної політики, зокрема, шляхом створення умов для забезпечення широкого ефективного представництва інтересів громадян в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, проведення регулярних консультацій (діалогу) із громадськістю з найважливіших питань життя суспільства і держави;

запровадження громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, посилення впливу інститутів громадянського суспільства на прийняття управлінських рішень та їх реалізацію;

сприяння благодійній, волонтерській діяльності, іншим формам громадської активності та громадянської культури.

Розбудова громадянського суспільства в Україні має орієнтуватися на європейські стандарти забезпечення та захисту прав і свобод людини, зокрема впровадження практики належного врядування, доброчесності, відкритості, прозорості та підзвітності інститутів влади, створення умов для різноманіття суспільних інтересів, у тому числі економічних, екологічних, соціальних, культурних, релігійних, територіальних тощо, і форм їх вираження (громадські ініціативи, суспільні рухи, асоціації, об'єднання).

Державна політика сприяння розвитку громадянського суспільства має бути спрямована на вдосконалення правових механізмів та практики демократії участі. Тільки через активну участь у суспільних процесах у людини формуються відповідні цінності, тип поведінки щодо необхідності участі у громадському житті.

Демократія участі є інструментом, який сприятиме розвитку існуючих форм безпосередньої і представницької демократії та має стати основою суспільного розвитку.

Влада повинна створити умови для повноцінного забезпечення та стимулювання громадської активності, зокрема, шляхом забезпечення відкритості і прозорості своєї діяльності, залучення громадян та їх об'єднань до формування і реалізації політики на всіх рівнях.

Гармонійне поєднання громадського впливу на прийняття рішень та контролю за діяльністю влади має підвищити рівень суспільної компетентності і довіри до влади, стати гарантією становлення демократії в Україні.

Державна політика сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні має бути спрямована на використання можливостей громадянського суспільства, зокрема, щодо забезпечення неконфліктних відносин в етнонаціональній, культурній та конфесійній сферах, соціального міжсекторального партнерства між владою, бізнесом та інститутами громадянського суспільства, створення умов для безпосереднього залучення до підготовки управлінських рішень заінтересованих суспільних груп, що сприятиме забезпеченню в державі суспільної злагоди, соціального миру, сталого розвитку та стабільності.

3. Принципи державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні

Державна політика сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні ґрунтується на принципах:

пріоритету прав і свобод людини;

верховенства права;

рівності та недискримінації;

взаємної відповідальності держави і громадянського суспільства за вирішення завдань розвитку суспільства та держави;

відкритості та прозорості діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування під час здійснення ними своїх повноважень;

партнерства та конструктивної взаємодії держави і громадянського суспільства;

стимулювання громадської активності;

залучення інститутів громадянського суспільства до формування та реалізації державної політики, у тому числі державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства, на всіх рівнях;

невтручання органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в діяльність інститутів громадянського суспільства, у тому числі засобів масової інформації, за винятком випадків, установлених законом.

4. Завдання державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та шляхи їх реалізації

Завданнями реалізації державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні є:

приведення національного законодавства щодо діяльності інститутів громадянського суспільства у відповідність з європейськими стандартами;

конституційне закріплення в рамках процесу модернізації Конституції України інститутів громадянського суспільства, основ їх взаємодії з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

сприяння становленню та розвитку мережі інститутів громадянського суспільства у багатоманітності їх форм;

налагодження ефективної взаємодії інститутів громадянського суспільства з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

забезпечення участі громадянського суспільства та його інститутів у процесах формування і реалізації державної, регіональної політики;

впровадження європейських підходів до питань делегування інститутам громадянського суспільства окремих функцій держави щодо реалізації державної політики в гуманітарній та соціальній сферах;

забезпечення умов для активізації участі громадян у процесі підготовки та прийняття управлінських рішень, здійснення ефективного громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, зокрема, щодо запобігання та протидії корупції, підвищення прозорості діяльності цих органів;

підтримка різноманітних форм місцевої демократії;

укорінення громадянської культури та суспільної практики волонтерства і благодійництва, забезпечення сприятливих умов для їх розвитку;

створення системи ресурсного забезпечення сталої діяльності інститутів громадянського суспільства;

підтримка громадських ініціатив, спрямованих на формування культури гендерної рівності, подолання стереотипів щодо ролі та місця чоловіків і жінок у суспільстві.

Реалізація державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні щодо вдосконалення правового регулювання порядку утворення та діяльності інститутів громадянського суспільства передбачає:

спрощення процедур та скорочення строків реєстрації інститутів громадянського суспільства (громадські, благодійні організації, органи самоорганізації населення тощо);

забезпечення права іноземців та осіб без громадянства, юридичних осіб приватного права на свободу об'єднання та заснування і участі в організаціях за професійною ознакою;

надання інститутам громадянського суспільства права здійснювати свою діяльність на всій території України;

запровадження європейських механізмів контролю органів виконавчої влади за діяльністю інститутів громадянського суспільства;

унормування питання щодо безпосереднього здійснення інститутами громадянського суспільства господарської діяльності з метою виконання статутних завдань;

удосконалення процедур проведення місцевих референдумів, мирних зібрань, загальних зборів (конференцій), громадських слухань членів територіальної громади за місцем проживання;

удосконалення правового статусу органів самоорганізації населення, встановлення гарантій їх діяльності;

адаптацію законодавства України у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків до законодавства Європейського Союзу;

створення належних умов для участі молодих громадян через молодіжні громадські організації та об'єднання у розробленні і реалізації державної молодіжної політики та програм, що стосуються молоді.

Реалізація державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні щодо забезпечення організаційних умов для участі громадськості у формуванні та реалізації політики на всіх рівнях і здійсненні громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування передбачає:

запровадження проведення систематичних консультацій з громадськістю у процесі прийняття рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, завчасного оприлюднення проектів відповідних актів на офіційних веб-сайтах цих органів, використання інших механізмів взаємодії;

сприяння роботі громадських рад та інших консультативно-дорадчих органів при органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, удосконалення механізмів їх взаємодії з консультативно-дорадчими органами, зокрема, шляхом розроблення пропозицій щодо внесення змін до Типового регламенту діяльності місцевої державної адміністрації та до чинних регламентів органів виконавчої влади;

створення умов для проведення громадських експертиз діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських антикорупційних експертиз проектів нормативно-правових актів та забезпечення врахування їх рекомендацій;

здійснення методичної підтримки та підвищення організаційної спроможності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації процедур залучення громадськості до формування і реалізації державної, регіональної політики;

розвиток механізмів електронного урядування та електронної демократії;

розвиток механізмів соціального партнерства між владою, бізнесом та інститутами громадянського суспільства;

сприяння залученню інститутів громадянського суспільства до соціального діалогу з питань, які не можуть бути вирішені в рамках трипартизму, вдосконалення механізмів демократії участі у сфері трудових відносин;

удосконалення порядку участі інститутів громадянського суспільства у прийнятті рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, у діяльності громадських рад та інших консультативно-дорадчих органів; здійснення органами виконавчої влади моніторингу громадської думки з питань їх діяльності;

урегулювання питання щодо обов'язковості прийняття органами місцевого самоврядування статутів територіальних громад, в яких передбачаються правові механізми здійснення права членів територіальних громад на реалізацію форм місцевої демократії (загальні збори, громадські слухання, місцеві ініціативи, органи самоорганізації населення тощо);

удосконалення умов для забезпечення відкритості та прозорості діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, публічності всіх етапів підготовки і прийняття ними рішень, оприлюднення проектів рішень, доступу до інформації про діяльність та рішення зазначених органів.

Реалізація державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні щодо створення економічних стимулів для стабільного функціонування інститутів громадянського суспільства та зміцнення їх економічного потенціалу передбачає:

ефективне застосування та вдосконалення механізмів податкового стимулювання діяльності інститутів громадянського суспільства шляхом запровадження європейських стандартів у визначенні податкового режиму для них;

удосконалення порядку залучення інститутів громадянського суспільства до надання соціальних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

сприяння впровадженню механізмів соціального замовлення з урахуванням кращого вітчизняного та європейського досвіду;

запровадження єдиної методики визначення пріоритетів державної фінансової підтримки інститутів громадянського суспільства;

запровадження єдиного порядку розподілу коштів для державної фінансової підтримки програм та проектів інститутів громадянського суспільства на конкурсній основі;

удосконалення порядку залучення інститутів громадянського суспільства до розроблення та реалізації місцевих цільових програм;

запровадження обов'язкового планування у Державному бюджеті України видатків на державну фінансову підтримку інститутів громадянського суспільства;

забезпечення державного моніторингу та оцінки проектів і заходів, здійснюваних інститутами громадянського суспільства за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, на основі публічного відпрацювання критеріїв такої оцінки.

Реалізація державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні щодо підтримки волонтерства та благодійництва передбачає:

розвиток волонтерського руху та його дерегуляцію з урахуванням кращої світової практики;

запровадження нових інструментів для здійснення як громадянами, так і юридичними особами благодійної діяльності, зокрема ендавментів, благодійних сервітутів, права благодійних організацій отримувати благодійну спадщину та ставати виконавцями заповітів для реалізації благодійних програм;

удосконалення механізмів контролю за цільовим використанням коштів і майна, переданих на благодійні цілі;

підтримку суб'єктів господарювання та громадян, які надають фінансову допомогу чи здійснюють добровільні пожертвування інститутам громадянського суспільства для розв'язання проблем, що мають важливе суспільне значення;

здійснення необхідних заходів щодо прискорення процесу приєднання України до Європейської конвенції про довгострокову волонтерську службу.

Реалізація державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні щодо підвищення рівня громадянської та правової культури передбачає:

надання населенню правових консультацій з питань створення та правового регулювання діяльності інститутів громадянського суспільства;

сприяння участі осіб з особливими потребами в діяльності інститутів громадянського суспільства, впровадження соціальної моделі інвалідності;

запровадження в загальноосвітніх та вищих навчальних закладах навчальних курсів з питань розвитку громадянського суспільства в Україні;

сприяння проведенню органами місцевого самоврядування, органами самоорганізації населення просвітницьких заходів щодо поширення інформації про можливості місцевої демократії;

забезпечення взаємодії з інститутами громадянського суспільства у поширенні ідеї нетерпимості до проявів корупції, у пропагуванні переваг правомірного способу поведінки в усіх сферах суспільного життя;

активізацію комплексних заходів правової освіти громадян, популяризацію серед населення участі громадян у діяльності інститутів громадянського суспільства.

5. Механізми реалізації Стратегії

Заходи щодо реалізації Стратегії, органи, відповідальні за їх виконання, та строки виконання цих заходів визначаються у Плані першочергових заходів щодо реалізації Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні (далі - План першочергових заходів), а також у щорічних планах із реалізації Стратегії (далі - щорічні плани), які затверджуються Президентом України за поданням Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства (далі - Координаційна рада).

Реалізація положень Стратегії, виконання Плану першочергових заходів, щорічних планів, моніторинг та оцінка стану їх виконання здійснюються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Органи виконавчої влади під час розроблення та реалізації нормативно-правових актів, програм, планів та окремих заходів керуються Стратегією.

Моніторинг та оцінка стану виконання Плану першочергових заходів, щорічних планів, аналізування ефективності реалізації Стратегії, підготовка пропозицій щодо актуалізації її положень, коригування Плану першочергових заходів, щорічних планів покладаються на Координаційну раду.

Інститути громадянського суспільства беруть участь у реалізації Стратегії, зокрема, шляхом:

членства в Координаційній раді;

подання Координаційній раді, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування пропозицій щодо реалізації Стратегії;

залучення їх органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування до виконання заходів із реалізації Стратегії;

здійснення моніторингу, оцінки та громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації Стратегії, виконання Плану першочергових заходів, щорічних планів.

Органи виконавчої влади створюють умови для здійснення громадського моніторингу та оцінки стану реалізації Стратегії, виконання Плану першочергових заходів, щорічних планів.

В органах виконавчої влади функції із забезпечення реалізації Стратегії здійснюються структурними підрозділами, відповідальними за взаємодію з громадськістю.

Наукове супроводження реалізації Стратегії здійснюється Національним інститутом стратегічних досліджень із залученням у разі потреби інших наукових установ, неурядових аналітичних центрів.

Національний інститут стратегічних досліджень із залученням представників інститутів громадянського суспільства готує та подає на розгляд Координаційної ради щорічну доповідь про стан розвитку громадянського суспільства в Україні.

Результати аналізу ефективності реалізації Стратегії, загального моніторингу та оцінки стану виконання Плану першочергових заходів, щорічних планів, щорічна доповідь про стан розвитку громадянського суспільства в Україні можуть бути підставою для актуалізації положень Стратегії, коригування Плану першочергових заходів, щорічних планів, прискорення здійснення відповідних заходів.

6. Фінансове забезпечення реалізації Стратегії

Стратегія реалізується за рахунок бюджетних коштів, а також інших джерел, не заборонених законом.

7. Очікувані результати

Короткостроковими очікуваними результатами виконання Стратегії до 2015 року є:

створення сприятливих законодавчих, фінансових, податкових та організаційних умов для утворення та функціонування інститутів громадянського суспільства;

забезпечення інституційної спроможності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування до ефективної взаємодії з інститутами громадянського суспільства.

Довгостроковими очікуваними результатами виконання Стратегії до 2020 року є:

переважне забезпечення відкритості, прозорості та підзвітності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;

підвищення рівня взаємодовіри та взаємодії між органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та інститутами громадянського суспільства;

забезпечення участі інститутів громадянського суспільства у формуванні та реалізації державної, регіональної політики, створення умов для забезпечення широкого ефективного представництва інтересів громадян в органах виконавчої влади та органах місцевого самоврядування, проведення регулярних консультацій (діалогу) із громадськістю з найважливіших питань життя суспільства і держави;

запровадження громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, посилення впливу інститутів громадянського суспільства на прийняття управлінських рішень та їх реалізацію;

забезпечення сприятливих правових, фінансових, податкових та організаційних умов для здійснення благодійної, волонтерської діяльності, інших форм громадської активності, підвищення рівня громадянської культури;

підвищення якості та адресності соціальних послуг шляхом залучення до їх надання інститутів громадянського суспільства.

Глава Адміністрації Президента України Сергій ЛЬОВОЧКІН

____________
//www.president.gov.ua/documents/14621.html

Виталий Бала. Вряд ли Виктор Янукович готов ущемлять себя в полномочиях 

Вадим Карасев. Еще рано говорить, что у Януковича нет шансов победить на всенародных выборах 

Віктор Янукович. Конституційна реформа із справи для вузького кола політиків перетворюється на спільний проект української громадськості 

Віктор Янукович. Належне місце в Основному законі мусить отримати громадянське суспільство 

Вікторія Гладковська. Грузія. Молдова. Конституційна реформа як засіб збереження влади: досвід пострадянського простору 

Андрей Ганжа. Конституция в три хода 

І-й Відкритий форум громадських рад «Плануємо майбутнє» 

Виталий Кулик. Демократия участия - новый тренд развития гражданского общества в Украине 

Марина Ставнійчук. Дефіцити демократії може покрити лише активне громадянське суспільство 

Євген Бистрицький. Про що свідчить стратегія, затверджена президентом 

Виктор Медведчук. Гражданское общество. Украинский выбор 

25.01.2012 Указ Президента України №32/2012 Питання сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні (Положення про Координаційну раду (Марини Ставнійчук), персональний склад) 

Сергій Данилов. Уроки подій в Єгипті для України 

Віктор Янукович. Зарази втілення реформ… (Олександр Северин. Моделі)