понеділок, 24 січня 2011 р.

Віктор Янукович: Зарази втілення реформ...


Моделі

Відомо, що найкращий спосіб уникнути відповідальности – це сказати, що береш на себе відповідальність, а найкращий спосіб щось дискредитувати – це очолити і спаскудити та/або створити симулякр.

13-го січня, якраз на цілком симулякричний «старий новий рік», промовляючи (хоча, напевно, читаючи з листа) на засіданні симулякричної ж «Комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права» Янукович поклав українцям під, слід вважати, стару нову «йолку» (с) свій намір створити щось під назвою «Конституційна асамблея».

«Найближчим часом ми розпочнемо роботу зі створення моделі Конституційної асамблеї як ефективного дорадчого механізму, що дозволить узгодити позиції фахівців з конституційного права, політичних експертів, політиків, громадськости. Ми спільно пройдемо весь шлях від дискусій з ключових питань реформи політичної системи до конкретних положень оновленого Основного Закону» – побіцяв[2] Янукович.

Я слабко собі уявляю навіть теоретичну можливість якоїсь змістовної дискусії з Януковичем, і впевнений, що приблизно так саме слабко він уявляє сутність конституційної асамблеї як суспільного і правового явища. Тому я б вельми співчував членам тієї вищезгаданої КЗЗДТУВП, якби невесела перспектива пройти у компанії дискутуючого Януковича довгий спільний шлях не очікувала на них з їхньої власної волі, адже та КЗЗДТУВП не концтабір і ніхто їх туди силою, хочеться сподіватися, не заганяв. Так що побажаємо їм плідної дискусії, навіть - не побоїмося цих слів – змістовної полеміки зі своїм сонцесяйним патроном-конституціоналістом та широкої дороги, помашемо їм услід рукою, крадькома змахнувши скупу і сувору громадянську сльозу.

Але ж капость полягає у тому, що ця процесія «фахівців з конституційного права, експертів, політиків і громадськости», що ось-ось вирушить мандрівним цирком кудись до чортової тітки по витоптаних регіональними стадами правових просторах, забере з собою ідею, призначену для шляхетної мети, а не для того, щоб у неї сякалися провідники правового нігілізму та танцювали на ній свою чечьотку бовдури, яких до творення Конституції не можна підпускати на гарматний постріл, не те що на дистанцію, куди сягають диригуючі ручки регіонального ж Чечетова.

Ідея скликання української конституційної асамблеї як спеціального виборного установчого органу – конституанти, покликаної де-юре дати Україні новий і якісний Основний закон, а де-факто – волею народу (як це і має бути) переформатувати державу, почала активно обговорюватися кілька років тому[3], коли перебування на президентській посаді занесеного туди Майданом Ющенка нібито давало відповідні сподівання. Заклопотаний спостереженням польоту хоружівської бджоли навколо трипільського горщика та, мабуть, пов'язаними з цим «акцептами», великий марнувальник українських надій щасливо змарнував і цю – якоїсь помітної реакції на пропозиції набридливих ентузіастів від тодішнього гаранта помічено не було.

Пацани, як бачимо, зметикували швидче, зі звичною спритністю шулера чи то кишенькового злодія поцупивши ідею і згодувавши її Януковичу. І якщо в організмі оспіваного Подерв'янським Павліка Морозова «люба отрута» хутко перетворювалася на шмурдяк молдавський, то для того, щоби здогадатися, у що перетворить ідею конституанти Янукович з теплою компанією, не треба бути провидцем чи то доктором юридичних наук, фахівцем з конституційного права…. Є категорія людей, у руках яких все, що не може перетворитися у «бабло», негайно перетворюється у лайно, хоча й на таці та з гарніром з притрушеної хуцпою локшини. Цар Мідас би плакав.

Янукович сказав «модель» – модель і буде. З певного матеріалу.

Втім з пацанами все зрозуміло – рік правління травмованого 2004-м роком і закомплексованого Януковича та його нерозумних подільників показав, що або вони, або Україна. Хоч зі старою Конституцією, хоч з новою, хоч з «конституційною асамблеєю», хоч з верховнорадянським дурдомом – не зміниться нічого, поки не зміниться влада: цирк є цирком, бордель-борделем, а зона – зоною не тому, що на них відповідні вивіски, а через відповідну сутність.

Не все поки що, натомість, зрозуміло з Арсенієм Яценюком, котрий днями і сам вистрибнув[4] з ініціативою «утворити в країні Національну Конституційну Асамблею», завданням якої, мовляв, буде «розробка проекту нової Конституції для винесення його на всеукраїнський референдум». Жвавий «фронтовик» вже встиг навіть зареєструвати у ВРУ проект відповідної постанови[5] (хоча зрозуміло, що такі питання мали б регулюватися на законодавчому рівні). Що ж пропонує нам колишній і навряд чи не майбутній кандидат у президенти:

«До обговорення пропозицій з системного вдосконалення Конституції Арсеній […] залучити президента, політичні партії та фракції Верховної Ради. Мають бути враховані пропозиції парламенту Криму, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, фахівців Національної академії наук, провідних спеціалістів у галузі конституційного права, інших науковців, всеукраїнських правозахисних громадських організацій.

Підготовлені Асамблеєю пропозиції пропонується винести на громадське обговорення, після чого - проект […] винести на розгляд Верховної Ради України та затвердити всеукраїнським референдумом.

Згідно з проектом постанови, персональний склад Національної Конституційної Асамблеї формується на паритетній основі окремим рішенням Верховної Ради на підставі відкритих консультацій з президентом, політичними партіями та депутатськими фракціями парламенту, з урахуванням пропозицій Верховної Ради Криму, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, Національної академії наук України, провідних фахівців у галузі конституційного права, інших науковців та всеукраїнських правозахисних громадських організацій».

Відтак, у «моделі Яценюка» від реальної конституанти теж небагато: очевидно, що»персональний склад» благополучно сформується (якщо буде на те воля ПРУсаків) «на паритетній основі окремим рішенням Верховної Ради» все тими ж персонажами з влади і»канонічного» політикуму з декоративним вкрапленням колаборціоністів для імітації» участи громадськости».

Що буде на виході – очікувано, тим більш, що кінцевий продукт має сподобатися Януковичу, без закорлючки якого на підготованому Льовочкіним проекті указу не буде ніякого референдуму. Буде те ж юридично-демагогічне оформлення існуючої жлобократії, лише «зі стразиками».

Нащо це Яценюку – невідомо. Що він подумав – ніхто не дізнався. Може тому, що він є, як знаємо, дуже вихований, а може тому, що він ще сам не до кінця зрозумів. Зокрема, не зрозумів того, що вихолощення ідеї конституанти і перетворення її в «модель», власна дієва участь в імітації народовладдя не додадуть йому рейтингу, а радше навпаки: піонерський ентузіазм у камуфлюванні сутности режиму навряд чи сподобається потенційному виборцеві. Не комільфо це. І від гіпотетичного кандидата в президенти може залишитися лише модель.

Олександр Северин, к.ю.н. 24.01.2011 р.
//maidanua.org/static/mai/1295873047.html

Примітки:



[1] Віктор Янукович: «…зарази втілення реформ» (відео)
[2] Віктор Янукович. Україна має виконати свої зобов’язання перед Радою Європи 
[3] Зокрема, певних успіхів у суспільній актуалізації (але поки що - не у реалізації) ідеї конституанти досягла Громадянська асамблея України 
[4] Арсеній Яценюк. Проект Постанови Верховної Ради України Про утворення Національної Конституційної Асамблеї (подання, проект, пояснювальна записка) 
[5] Станом на 24.01.11 текст проекту постанови на сайті Верховної Ради України відсутній
//w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=39483
Виталий Бала. Вряд ли Виктор Янукович готов ущемлять себя в полномочиях 
  

Немає коментарів: