Несуверенна Україна

Напередодні чергової річниці святкування Дня Конституції України Президент своїм указом створив Конституційну асамблею. На думку Глави Держави, Основний Закон повинен зазнати змін, які б об'єднали суспільство і посилили розпочаті в державі реформи. Опозиція ж оптимізму влади не поділяє і вважає, що конституційна реформа – лише привід для посилення і концентрації влади в одних руках, а однією із перших змін до Конституції може стати зрівняння у правах української і російської мов.

Питання внесення змін до Конституції постають в Україні із завидною регулярністю: одні президенти їх вносять задля виконання політичних зобов'язань перед партнерами за коаліцією, інші з такою ж легкістю домагаються скасування нововведень у Конституційному Суді. І вже цілком звично для держави гостра потреба у змінах постає саме напередодні чергових виборів: чи то парламентських, чи то президентських. Натомість, як свідчить соцопитування, проведене Центром Разумкова на початку червня, майже половина українців не вважають за потрібне щось міняти в Конституції (45,6%), понад 30% протилежної думки, а майже чверть опитаних досі не визначилися.

"Погляд" вирішив поцікавитися, чи потрібно міняти Конституцію, в тих, хто стояв біля витоків української незалежності, громадських і політичних діячів, Героїв України Левка Григоровича Лук'яненка та Ігоря Рафаїловича Юхновського.

 

Л.Лук'яненко:

Ми на проводі Української Республіканської партії розглядали питання про те, як нам поставитися до Конституційної асамблеї, яку доручили очолити Кравчуку. І вирішили, що вкрай негативно. Ми проти створення такої асамблеї, ми проти змін у Конституції. Мотиви: ця влада є цілком антиукраїнською, вона є промосковська, не демократична і якщо вона зможе змінити Конституцію, то тільки в гірший бік. Тобто в бік більшої концентрації влади в одних руках, у бік згортання демократії, у бік розширення, власне, підстав для продовження русифікації в Україні тощо. Антиукраїнська влада у принципі не може покращити Конституцію. Тому ми своє ставлення сформулювали і опублікували. І я дотримуюся тієї ж позиції, тому вважаю, що не слід міняти Конституцію, і не слід допускати цього. Звісно, Конституція сама по собі не є ідеальною. Можливо, дещо і слід було б змінити, але в основі вона є непоганою, проте найголовніше, що ця влада не може внести позитивні моменти. Вона може зрівняти у правах українську і російську мови тощо, що тільки погіршить ситуацію.

І.Юхновський:

Та Конституція, яка була написана 1996 року і до якої повернувся президент Янукович, є доброю. Вона давала дуже великі права Президенту і, безумовно, він не міг справитися з тою великою кількістю питань і мусів біля себе тримати цілу канцелярію, так звану Адміністрацію Президента. В Україні розвивається така собі тавтологічна система роздачі указів, коли є міністерства, є Кабінет Міністрів, є Адміністрація Президента і є Президент. Тобто чотири структури розв'язують одні і ті самі питання. Немає чіткого поділу повноважень між системами влади. А ще є парламент і депутати, комітети Верховної Ради.

Конституція 1996 року була демократичною у багатьох відношеннях, але все ж вона тоді не розмежовувала нормальним чином владних функцій поміж трьома основними гілками влади: парламентом, Президентом і Кабінетом Міністрів. Нині, насамперед, це слід упорядкувати. Згодом Мороз вніс свої абсолютно безглузді поправки, які фактично позбавляли Президента будь-яких прав. Зрештою це викликало зворотну дію, яку втілив у життя Янукович. Тому мені здається, що треба змінити Конституцію. Крім того, Президент і столиця Київ є фактично головними гегемонами усередині держави, а області не грають суттєвої ролі, відтак, відбувається дублювання влади між обласними радами і адміністраціями, районними радами і адміністраціями. Усе це вимагає поправки. Тому питання нової розумної Конституції є на часі. Україні потрібен двопалатний парламент і введенням адміністративної системи, адже нині в управлінні державою не вистачає ще однієї ланки. Усе це є наслідком того, що хтось вважає необхідним (чи то Верховна Рада, чи то Адміністрація Президента, чи то уряд) щось комбінувати і захопити собі якусь ділянку влади. Тому, мені здається, що Конституцію таки потрібно виправити і зробити в деяких місцях кращою. А крім того, безумовно, державу незалежну ми маємо, але вона не є суверенною. Народ не є сувереном у цій країні. Це означає, що судова влада не є незалежною владою в цій державі і залежить від Адміністрації Президента. Власне такі моменти й потрібно змінити у Конституції.

– Які найслабші місця має нинішня Конституція?

Л.Лук'яненко:

Про це не варто зараз говорити. Хоча я й брав активну участь у творенні Конституції і в мене було дуже багато різних поправок. Щось з цього врахували, щось не врахували, бо то, знаєте, над Конституцією працювали дві комісії і Верховна Рада. Звичайно, що могло щось бути по-іншому, але зараз про це не варто говорити. Конституція є нормальною і, власне, за такої Конституції можна довго працювати і вона не заважає роботі. Її просто треба втілювати в життя. Хотів би підкреслити дуже позитивний момент Конституції: в ній є стаття, яка проголошує українську мову державною, але ще важливішою є стаття одинадцята, яка зобов'язує державу проводити ідеологічну роботу, спрямовану на поширення національної свідомості, національної культури, традицій, усе це спрямоване на відродження українців як нації. Біда в тому, що влада геть нічого не робить в цьому напрямку, навпаки, вона старається робити все на зло українській мові, українській культурі, нашим традиціям.

І.Юхновський:

Найслабшим фактично є місце щодо адміністративного поділу України. Ми маємо 25 областей, в області – майже 25 районів, а в кожному районі є до 50-ти сіл, а села фактично не мають жодного права. Тобто на нижньому рівні держава не є організована. Друге – безумовно, області не мають нормального представництва в державі. Мені здається, щоби покращити представництво областей у державі, потрібно створити сенат, тобто двопалатний парламент. Ну, і дуже чітко треба визначити, раз і назавжди, функції і права Кабінету Міністрів, Президента, Верховної Ради. Фактично ось ці три речі є найважливішими. Коли буде сенат, то ми спокійно справимося із тим, щоби судова влада стала незалежною від Адміністрації Президента.

– Якщо нинішня влада таки доведе до логічного завершення конституційну реформу, то які статті насамперед з'являться в новій Конституції?

Л.Лук'яненко:

По-перше, вони внесуть зміни до десятої статті. Щоправда, це може звучати по-іншому, але, очевидно, російську мову вони проголосять другою державною. Далі вони підуть шляхом більшої концентрації влади в руках Президента. Якщо зараз у нас є президентсько-парламентська форма правління, то вони підуть шляхом збільшення повноважень Президента. Крім того, є проблема щодо роботи правоохоронних структур, прокуратури, судів тощо. Можливо, буде надано більше повноважень прокуратурі. Ну, а потім проблема із місцевими органами влади, виборчою системою. Найочевидніше, всі ці речі зміняться ще у гірший бік.

І.Юхновський:

Про парламент, тобто, як він має виглядати, про адміністративний поділ держави і про розподіл функцій між гілками влади. Що ж стосується нинішніх гасел про запровадження другої державної мови, то, я вважаю, це є звичайний агітаційний прийом і цього допускати в жодному випадку не можна. Країна повинна зберігати свої символи, ті, які є у Конституції 1996 року. Символи держави міняти не можна.

– Нинішня Конституція містить чимало чудових статей на кшталт права на безкоштовну освіту чи медичну допомогу, але на ділі українці цього не відчувають. Що потрібно, аби Основний закон нарешті запрацював?

Л.Лук'яненко:

Для того, щоби Конституція запрацювала, потрібно, аби в нас активізувався народ. Для цього слід реформувати політичну систему. В нас є понад 190 партій, а потрібно, щоби було штук п'ять ідеологічних. Необхідно роз'єднати бізнес і владу. У нашому суспільстві зрослися бізнес із владою, а влада із бізнесом. Це найгірший бур'ян для суспільства. Коли гроші і влада разом, то виникає беззаконність, бо тоді бізнес купує рішення судів. Виходить: хто заплатить більше, тому й карти в руки. Судова система в нас геть нікуди не годиться.

І.Юхновський:

Для того, щоби народ став законослухняним, насамперед його доходи повинні відповідати життєвим потребам. Тому проблема створення дієвого середнього класу в державі є дуже важливою. Якщо ми цей середній клас створимо, то закони і Конституція запрацюють.

Оксана ДУДАР, 
"Доки українці святкують, Президент думає, 

як змінити Основний Закон", 03.07.2012

//www.pohlyad.com/index.php?id=174&no_cache=1&tx_ttnews%5Btt_news%5D=5052&tx_ttnews%5BbackPid%5D=1&cHash=438d27a653

Любомир Гузар. Про свободу
Степан Гавриш. Геном українця. Фактор страху
Семен Глузман. Равнодушие вместо страха

//ua.korrespondent.net/ukraine/events/1354068-na-trijcyu-ukrayinci-vidpochivatimut-tri-dni-a-na-den-konstituciyi-chotiri

Конституционная Ассамблея - арбитр нации или игрок команды Януковича?

Украина разбогатела на Конституционную Ассамблею. Этот орган создает Президент Виктор Янукович – он уже поручил первому украинскому лидеру Леониду Кравчуку заняться необходимой подготовкой. Скорее всего, именно Кравчук окажется во главе данного органа, цель которого – подготовка новой редакции Основного Закона Украины.

В том, что потребность в новой Конституции назрела, сам Кравчук не сомневается. По его словам, нынешний Основной Закон не соответствует интересам граждан. Однако у еще толком не рожденной структуры уже появились и оппоненты. В частности, нардеп-нунсовец Тарас Стецькив успел заявить, что появление данного органа влечет за собой подмену понятий, так как вместо всенародного обсуждения Президент назначит в Ассамблею выгодных себе людей, чтобы под маркой общепризнанной реформы получить усиливающий собственные полномочия вариант документа. В этой связи Стецькив отметил, что писать новую Конституцию должны не юристы Януковича, а народ Украины, коль уж на его интересы ссылаются инициаторы создания новой структуры.

Разобраться в ситуации From-UA предложила видным отечественным политикам, политологам и общественным деятелям. Ведь проблема, по сути, касается всех – во всяком случае, так о ней было заявлено властью. Каков же получился ответ на прозвучавший голос власти от далеко не последних представителей украинского общества?

Проблема Украины состоит отнюдь не в Конституции, считает депутат-нунсовец Юрий Костенко и советует не искать выхода в переписывании Основного Закона.

«Уже 20 лет в украинском политикуме активно ведутся дискуссии о том, какой должна быть Конституция в Украине. И в то же время за 20 лет в Украине не реализовано ни одной целостной программы преобразований, ни политической, ни экономической, ни социальной – ни в одной сфере, начиная с темы развития демократии и заканчивая темой развития сельского хозяйства, мы за 20 лет ничего не сделали. В плане конституционных моделей Украина перепробовала все, что в мире уже давно работает, и довольно неплохо. У нас была парламентская республика, президентская, потом была смешанная система, теперь вновь вернулись к президентской. Но это не позволило реализовать в стране то, что нужно обществу – нормальные условия для производственной деятельности и достойные социальные стандарты», – отметил политик.

Все остальное, по его словам, нюансы – глубоко вторичные по отношению к главной проблеме.

«Поэтому мой вывод такой: какой бы ни была в Украине конституционная модель, это никоим образом не будет влиять на качество государственной политики. В Украине другая системная проблема – это не конституционное устройство, а отсутствие в украинской государственной политике политических сил, которые отображают общественные интересы. Не интересы кланов, вождя, а общественные интересы – производственный интерес и социальный. И конституционное устройство к этому не имеет никакого отношения», – уверен Костенко.

Известный диссидент Левко Лукьяненко беспокоится о другом.

«Я придерживаюсь той точки зрения, что Конституция является особым, чрезвычайно важным нормативным документом, и играться с ней каждый раз нельзя. Конституция должна быть стабильной, и менять ее каждый раз не годится. Ее можно усовершенствовать, но не надо это делать впопыхах», – переживает он о частых сменах Основного закона в угоду конкретным политическим обстоятельствам.

Диссидент боится, что новый вариант Конституции будет направлен на сближение Украины с Россией.

«При той власти, которая хочет все централизовать и превратить Януковича в конституционного монарха – я против таких манипуляций, потому что все бразды правления сосредотачиваются в руках Президента. В таких политических условиях менять Конституцию очень опасно. И сейчас Янукович берет себе за образец не то, что думают украинские политики, ученые, юристы, а московскую практику. И это будет путь превращения Украины в Малороссию», – заметил Лукьяненко.

Политолог Александр Палий менее категоричен.

«Я бы поддержал идею, чтобы в ассамблею входили авторитетные люди, которые действительно представляют общество, правовую мысль, а не назначенцы Администрации Президента. Президент тоже может выбрать авторитетных людей, но мне кажется, что он вряд ли это сделает, потому что у него совершенно другой подход», – предполагает он.

Эксперт уверен, что если Глава государства пойдет по пути назначения в ассамблею выгодных себе персон, толку от этого проекта не будет.

«Муляжные структуры ни к чему не приводят. Например, был муляжный парламент в Тунисе, Египте, Ливии – и к чему это все привело? Для того, чтобы реформы осуществлялись, необходимо, чтобы они опирались на реальные потребности общества, на реальное представительство общества. Президент мог бы возглавить этот процесс по внесению изменений в Конституцию, но он должен назначать не своих манипулируемых людей. Ему надо брать людей, которые могли бы выступать от какой-то части общества, то есть ему надо брать элиту, а элита – это, прежде всего, ответственность», – отметил Палий.

Откровенно нравится затея с Конституционной Ассамблеей руководителю политологического центра «Пента» Владимиру Фесенко.

«Подход, в принципе, правильный. Суть его в том, чтобы разработкой Конституции занимались не политики, а специалисты и представители общественности, к которым было бы определенное общественное доверие. Но при этом речь не идет о подмене конституционного процесса, как он зафиксирован в Основном Законе. То есть новую редакцию Конституции необходимо принимать через ВР, и если понадобится по конституционной процедуре, то надо будет проводить референдум. Поэтому я думаю, что здесь сама логика достаточно приемлема и легитимна», – отметил он.

В то же время эксперт не отрицает, что очень многое будет зависеть от того, каким будет состав Конституционной Ассамблеи.

«К этому процессу надо будет подойти очень взвешенно, основательно, чтобы там оказались люди, которых нельзя было бы упрекнуть в заангажированности политической, чтобы это были не политики. Я сторонник того, чтобы частью Ассамблеи была парламентская конституционная комиссия, в которой были бы и представители оппозиции. Но пусть она играет свою роль на финише процесса, а сами конституционные предложения пусть разработают люди, которые профессионально к этому готовы и которые не являются политиками, то есть не получат своей выгоды от этого», – считает Фесенко.

Совсем по-другому видит эту же перспективу директор Центра политического маркетинга Василий Стоякин.

«Мне эта идея кажется в высшей степени опасной. Мне приходилось много читать и общаться с теми людьми, которые проводят эту линию. Смысл Конституционной Ассамблеи изначально (она появилась еще во времена Ющенко) заключается вовсе не в том, чтобы разработать и принять новую Конституцию. Смысл заключается в переучреждении государства. И логика такая: национальные патриотические силы добились того, что в 1991 году было создано государство, и государство это не сложилось так, как они хотели, из-за несознательности населения. И поскольку у нас такие проблемы со «свидомостью» населения, то будем считать, что двадцати лет, которые прошли, не было, и создадим новое государство, которое будет правильное и в котором несвидомые граждане права голоса иметь не будут. Идти таким путем – это самый лучший способ эту государственность вообще потерять», – переживает он.

По словам эксперта, на данный момент власть должна заботиться о решении других проблем.

«При всех тех проблемах, которые сопровождали конституционный процесс в Украине (я считаю, что сейчас в Украине вообще нет никакой Конституции, потому что ее тупо отменили), создание какой-то Конституционной Ассамблеи, учредительного собрания с последующим всенародным референдумом, на мой взгляд, это путь тупиковый, потому что он идет в сторону умственных спекуляций относительно того, какая держава нам вообще нужна. Он уводит от решения конкретных жизненных проблем – от того, как должна быть устроена власть, как должна функционировать реальная власть. Надо не выдумывать новую власть, а заставить функционировать эту власть реально. Мне кажется, что речь должна идти не о работе какого-то нового органа, а о вполне традиционной работе. Если хотим принимать новую Конституцию, то давайте создавать конституционную комиссию в ВР, как это обычно делается», – заявил Стоякин.

Не видит смысла в обсуждении этого вопроса глава Госфинуслуг Василий Волга.

«Спор по поводу того, кто должен писать новый проект Конституции – болтовня, вызванная желанием всовывать власти палки в колеса по поводу и без повода», – отрезал он.

По словам чиновника, все будет так, как решит Президент Виктор Янукович, а решения Главы государства подлежат не обсуждению, а выполнению.

«У нас все определено законом. Есть Президент, являющийся гарантом Конституции, и он решает, каким образом будет происходить подготовка и обсуждение проекта. В Украине есть легитимная представительская власть, которую избрал народ. Она представляет мнение большинства и как его выразитель принимает определенные решения. В данном случае, касающиеся Основного закона», – объяснил Волга.

Еще лаконичнее свое отношение к проблеме выразил нардеп-регионал Василий Хара.

«Я считаю, что нужно собирать Ассамблею, нужно привлекать максимальное количество людей со всех сторон», – заявил он.

«Но окончательный вариант Конституции нужно принимать в парламенте», – уточнил Хара.

С учетом всего разнообразия мнений и оценок, можно констатировать: если хоть кто-то хоть что-то делает – это уже хорошо. В данном случае делает Президент, создав Конституционную Ассамблею. Потому что рассуждать о теоретических проблемах, кто и как должен или не должен менять Конституцию, и когда это надо, а когда не надо делать, – можно вечно. Ну, хорошо, не вечно, но на наш век точно хватит. А толку?

Понятно также, что любое действие рождает противодействие – это объективный закон природы. Поэтому ожидать от общества (а ведь опрошенные политики и эксперты являются его частью – репрезентантами, так сказать) со столь диаметрально противоположными взглядами на пути решения одной конкретной задачи единодушной оценки какой-либо инициативы Януковича не приходится. В данном случае это и не нужно – всегда будут недовольные и несогласные, всем не угодишь. Да и зачем, если по неписаным законам демократического общества в любом вопросе должно быть обеспечено право на альтернативу?

Другое дело, во что реально выльется эта самая Конституционная Ассамблея. Однако в этом отношении пока можно только гадать – процесс только начался. И это радует. Лед тронулся, господа присяжные заседатели!

Андрей Генералов, 23.02.2011 г.

//www.from-ua.com/politics/b5e03fe84ddb8.html