Показ дописів із міткою Балога. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Балога. Показати всі дописи

пʼятниця, 16 травня 2008 р.

Пропозиція фашизму, або про яку державу мріє Юлія Тимошенко


Коментар до проекту 
Конституції від БЮТ

Хід конституційного процесу в Україні, започаткованого президентом Віктором Ющенком, останнім часом спотворився політичними спекуляціями, шантажем і неправдою.

Підготовка змін до Конституції стала інструментом політичної боротьби, коли замість зміцнення демократичних інститутів, збалансування влади пропонуються до втілення, по суті, механізми згортання демократії та утвердження авторитаризму. Авторитаризму, який неминуче перетвориться на тиранію.

Ця загроза спонукає мене, як посадову особу, політика і громадянина, виступити із превентивними застереженнями. Ціна питання – майбутній розвиток України – надто висока, щоб сором’язливо замовчувати плани тих, хто відносить себе до демократичного табору і називає союзниками чинного президента, але хоче силоміць запровадити модель держави, обнесеної колючим дротом.

Йтиметься про проект Конституції, розроблений БЮТ, який ця політична сила планує винести на розгляд Верховної Ради.

Одразу наголошу: розрахунок на конституційний бліцкриг - марний. Команда президента зробить все від неї залежне і можливе, щоб нова Конституція стала джерелом якісної еволюції, а не революції чи руйнації.

Ми застосуємо весь наданий законом арсенал засобів, щоб відвернути загрозу трансформації України в державу тільки однієї і тільки для однієї людини. Нас не введуть в оману ні красиві гасла, ні скрадливий голос, ані білі шати.

Так само не підірвуть нашу рішучість ні брехливі заяви, ні наклепи та провокаційні кампанії. Президентська команда готова як до відкритої, коректної дискусії, так і до жорсткого протистояння.

Прикро, але змістовний діалог з одним із учасників демократичної коаліції – БЮТ – поки не клеїться. Дуже важко вести розмову, коли твій візаві охоплений істерикою. Надважко налагоджувати діалог, коли інша сторона поводиться, немов дитина, якій відмовляють в такій бажаній іграшці.

Але якщо ця іграшка – не для дитячих забавок, то поступки неможливі. Мало хто готовий дати погратися своєму найулюбленішому чаду з бойовою гранатою. Не дозволив - і дитина одразу ж верещить, що їй усі заважають жити, вона всіх ненавидить та зживе зі світу.

Думаю, алегорія зрозуміла. Все надто серйозно: на кону – держава і влада, тому й затьмарює розум спокуса перехопити їх в своє розпорядження, володіти одноосібно і крутити-вертіти, як заманеться.

Порівняв конституційні апетити БЮТ із гранатою не випадково. Адже зміни до Конституції, які пропонують "біло-сердечні", вкрай небезпечні для життя нашої держави. Вони, фактично, спрямовані на встановлення в Україні режиму, тотожного владі в гітлерівській Німеччині.

Пройдімося разом по найбільш визначних місцях "країни Тимошенко". Країни, в якій права й свободи громадян не розширюються ні на йоту, натомість уся влада передається канцлеру. Точніше, судячи із передбачених для нього в бютівському проекті Основного Закону обсягу повноважень - рейхсканцлеру.

Отже.

Статтю 36 Конституції БЮТ хоче доповнити положенням про неможливість оскарження партійних рішень у суді. У цю статтю також пропонується додати норму про фінансування партій, що пройшли у парламент, із державної скарбниці. Таким чином, вище Закону ставляться корпоративні, фінансові та приватні інтереси партійних бонз.

Більше того, якщо партійним структурам заманеться створити свої штурмові загони (як це свого часу зробив Гітлер), то держава не тільки не зможе цього не допустити, а й буде зобов’язана фінансувати "неоесесівців" із бюджету. Наголошую: у розділі про права та свободи людини передбачено тільки розширення прав для власників контрольного пакету партійних акцій.

Йдемо далі. Особливої уваги заслуговують побажання БЮТ до статті 77, щодо виборів до Верховної Ради. У статтю пропонується новація: партія може змінювати черговість кандидатів у своєму виборчому списку протягом семи днів після затвердження результатів голосування.

Тільки уявить собі, які безмежні можливості відкриваються для зловживань із партійними списками! "Демократичний" БЮТ вважає цілком нормальною норму, за якою лідер партії (вождь, фюрер) за власним бажанням може змінювати волю виборців.

При цьому не зрозуміло, чи йдеться про зміну порядку місць лише для тих, хто пройшов фільтр голосування (БЮТ пропонує відкриті списки), чи мається на увазі перегляд списків із врахуванням і тих кандидатів, які за підсумками виборів опинилися поза прохідною частиною.

У такому разі за списком будь-якої партії та блоку, наприклад БЮТ, до Верховної Ради може потрапити не тільки Віктор Медведчук, а, скажімо, якийсь серійний убивця.

Ще однією відзнакою нової редакції 77 статті є пропозиція зменшити виборчий бар’єр до 1%, але проводити вибори у два тури, коли до другого туру допускаються дві партії, які набрали найбільшу кількість голосів. В підсумку вимальовується система "переможець отримує все".

За такого варіанту вибори у нас перетворяться на нескінченну лихоманку. Кампанії будуть запеклими та брудними, бо їхні учасники не вельми перебиратимуть методами. Доведеться забути про стратегічний розвиток держави, системні реформи - тобто про все те, що вимагає зважених, вдумливих та інколи непопулярних рішень.

Політичні сили змагатимуться за те, хто більше сподобається виборцеві – ширше усміхнеться, розповість солодшу казочку і роздасть найбільше цукерок. Чи може суспільство і держава витримати такий політичний екстрім кожні кілька років? Відповідь – ні.

У цьому зв’язку спадає на думку одна історична аналогія. Латинська Америка, 1950-70-і роки минулого століття. Евіта Перон - особа, з якою любить себе порівнювати Юлія Тимошенко. Актриса, яка стала дружиною президента. Вона перекачувала мільйони доларів з державного бюджету на програми соціальної допомоги, не забуваючи і про свої рахунки у банках Швейцарії.

Це оберталося економічним крахом для країни, але привертало фанатичних прихильників до особи популіста. Як казала сама Евіта Перон, "мій найбільший страх у житті – бути забутою".

Таким людям байдуже, як їхні дії відіб’ються на житті їхньої країни та її громадян. Головне – сяяти тут і зараз, не відповідаючи за наслідки. Тому розробники бютівської Конституції передбачають захисні механізми.

Для того, щоб таку систему зацементувати, зробити партійних функціонерів слухняними виконавцями будь-якої, навіть злочинної, волі канцлера, БЮТ змінює статтю 78 і дозволяє народним депутатам бути міністрами.

Можна лише уявити, що може накоїти міністр із депутатською недоторканністю. Отже, Юлія Тимошенко санкціонує та законодавчо закріплює корупцію на найвищому державному рівні. Крім того, це означає можливість одночасного наділення однієї і тієї ж особи законодавчими та виконавчими функціями.

Тут важко уникнути паралелі з сумним досвідом Паризької комуни, яка одночасно приймала і втілювала свої революційні закони…

Повертаючись до запропонованого БЮТ конституційного закріплення режиму найбільшого сприяння корупції, зверну увагу на пункт про відставку Генерального прокурора за поданням 150 народних депутатів.

На практиці це означатиме, що проти прем’єра, міністрів та депутатів більшості ніколи (!) не буде порушено кримінальної справи, оскільки не встигне Генеральний прокурор поставити свій підпис на відповідних документах, як залишиться без посади.

Під контролем уряду та залежної від канцлера більшості також опиняються Національний банк, спеціалізовані державні органи.

Корекція статті 81 передбачає запровадження імперативного мандату. Народний депутат втрачає повноваження автоматично після виключення з фракції за рішенням керівного органу партії, читай - господаря партії. Таким чином, зв’язок між партією і депутатом ставиться вище за зв’язок депутата з виборцями, а воля партії – вище волі народу.

Саме така норма сьогодні застосовується в ряді далеких від демократії країн, наприклад, на Кубі. Натомість в розвинених демократіях (Франція, Великобританія, Іспанія, Італія) депутати обстоюють власне розуміння національних інтересів, а не "лінію партії" (було колись таке сталінське визначення).

Набувають гіпертрофованих обсягів повноваження Кабінету Міністрів. Підсилені партійною диктатурою, вони перетворюють керівника уряду на рейхсканцлера. Він має необмежені царські права, але вільний від будь-якого контролю, оскільки і силові органи, і парламент знаходяться під безпосереднім впливом прем’єр-міністра.

А якщо врахувати ту обставину, що Конституція не обмежує термін перебування прем’єр-міністрів на посаді, в Україні може встановитися пролонгована парламентська диктатура.

Якби бютівські автори писали Основний Закон не під свого шефа, вони щонайменше мали б передбачити ліміт терміну повноважень прем’єра двома поспіль скликаннями парламенту.

Поки лідерка БЮТ прагне поєднати владу а-ля фюрер і славу аргентинської популістки Евіти Перон, а оточення Тимошенко намагатиметься вгадати ще невисловлені побажання своєї господарки, суспільству та країні загрожуватимуть небезпечні експерименти.

Чи хоче український народ жити за Основним Законом, який позбавляє його можливості впливати на владу та запроваджує в країні тоталітарний режим?

Очевидно, недарма Юлія Володимирівна з жахом сприймає навіть ідею запитати думку суспільства на референдумі. Бо знає відповідь.

16 травня 2008 р.
Віктор Балога, глава секретаріату президента України
//www.pravda.com.ua/articles/2008/05/16/3439031/
Фото з сайту Разом

понеділок, 18 лютого 2008 р.

Указ президента України Про склад Національної конституційної ради 2008




УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

{Указ втратив чинність на підставі Указу Президента
N 477/2010 (477/2010) від 02.04.2010}

Про склад Національної конституційної ради

Відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України (254к/96-ВР) постановляю:

1. Затвердити персональний склад Національної конституційної ради (додається).

2. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В.ЮЩЕНКО

м. Київ, 18 лютого 2008 року
N 139/2008

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 18 лютого 2008 року N 139/2008

СКЛАД
Національної конституційної ради

ЮЩЕНКО Віктор Андрійович - Президент України, Голова Національної конституційної ради

АВЕР'ЯНОВ Вадим Борисович - завідувач відділу проблем державного
управління та адміністративного права Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України (за згодою)

АВКСЕНТЬЄВ Юрій Анатолійович - голова Українського комітету "Назустріч III-му тисячоліттю" (за згодою)

АЗАРОВ Микола Янович - народний депутат України, член-кореспондент Національної академії наук України (за згодою)

БАЛОГА Віктор Іванович - Глава Секретаріату Президента України

БЕЗСМЕРТНИЙ Роман Петрович - заступник Глави Секретаріату Президента України

БЛИЗНЮК Анатолій Михайлович - голова Донецької обласної ради (за згодою)

БОГАТИРЬОВА Раїса Василівна - Секретар Ради національної безпеки і оборони України

БОДНАР Ольга Борисівна - народний депутат України (за згодою)

БОЙКО Віталій Федорович - суддя Верховного Суду України у відставці (за згодою)

ВАСИЛЕНКО Володимир Андрійович - представник України у Комісії ООН з прав людини

ВЕГЕШ Микола Миколайович - ректор Ужгородського національного університету (за згодою)

ВИДРІН Дмитро Гнатович - директор Європейського інституту інтеграції та розвитку

ВІЛКУЛ Юрій Григорович - голова Дніпропетровської обласної ради (за згодою)

ВОРОНА Валерій Михайлович - директор Інституту соціології НАН України, академік Національної академії наук України (за згодою)

ВОРОПАЄВ Юрій Миколайович - народний депутат України (за згодою)

ГАВРИШ Степан Богданович - Перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони України

ГЕРАСИМЕНКО Євгеній Станіславович - докторант кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (за згодою)

ГОЛОВАТИЙ Сергій Петрович - народний депутат України (за згодою)

ГРИНЕВЕЦЬКИЙ Сергій Рафаїлович - народний депутат України (за згодою)

ГРИЦЕНКО Анатолій Павлович - Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим (за згодою)

ГУБЕРСЬКИЙ Леонід Васильович - директор Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, академік Національної академії наук України (за згодою)

ДЖЕМІЛЄВ Мустафа - народний депутат України (за згодою)

ДЗЮБА Іван Михайлович - письменник, академік Національної академії наук України (за згодою)

ДОКТОРОВА Жанна Павлівна - Керівник Головної державно-правової служби Секретаріату Президента України

ЄВДОКИМОВ Валерій Олександрович - голова Союзу юристів України (за згодою)

ЄПІФАНОВ Анатолій Олександрович - ректор Української академії банківської справи Національного банку України (за згодою)

ЄФРЕМОВ Олександр Сергійович - народний депутат України (за згодою)

ЗАБОЛОТНИЙ Григорій Михайлович - голова Вінницької обласної ради (за згодою)

ЗАЄЦЬ Іван Олександрович - народний депутат України (за згодою)

ЗАРУБІНСЬКИЙ Олег Олександрович - народний депутат України (за згодою)

ЗАХАРОВ Євген Юхимович - голова правління Всеукраїнської асоціації громадських організацій "Українська Гельсінська спілка з прав людини" (за згодою)

ЗВАРИЧ Роман Михайлович - народний депутат України (за згодою)

КАМЧАТНИЙ Валерій Григорович - народний депутат України (за згодою)

КАРПАЧОВА Ніна Іванівна - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини (за згодою)

КАТЕРИНЧУК Микола Дмитрович - народний депутат України (за згодою)

КИРИЛЕНКО В'ячеслав Анатолійович - народний депутат України (за згодою)

КІВАЛОВ Сергій Васильович - народний депутат України (за згодою)

КЛЮЧКОВСЬКИЙ Юрій Богданович - народний депутат України (за згодою)

КНЯЗЕВИЧ Руслан Петрович - народний депутат України (за згодою)

КОЗЮБРА Микола Іванович - завідувач кафедри державно-правових дисциплін Національного університету "Києво-Могилянська академія", суддя Конституційного Суду України у відставці (за згодою)

КОЛЕСНІКОВ Борис Вікторович - народний депутат України (за згодою)

КОПИЛЕНКО Олександр Любимович - директор Інституту законодавства Верховної Ради України, член-кореспондент Національної академії наук України (за згодою)

КРЮЧКОВ Георгій Корнійович - член Центрального комітету Комуністичної партії України (за згодою)

ЛАБУНСЬКА Анжеліка Вікторівна - народний депутат України (за згодою)

ЛАВРИНОВИЧ Олександр Володимирович - народний депутат України (за згодою)

ЛЕВЕНЕЦЬ Юрій Анатолійович - директор Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Кураса НАН України, член-кореспондент Національної академії наук України (за згодою)

ЛИТВИН Володимир Михайлович - народний депутат України, академік Національної академії наук України (за згодою)

ЛУКАШ Олена Леонідівна - народний депутат України (за згодою)

МАЛЯРЕНКО Василь Тимофійович - суддя Верховного Суду України у відставці (за згодою)

МАМУТОВ Валентин Карлович - директор Інституту економіко-правових досліджень НАН України, академік Національної академії наук України (за згодою)

МАРТИНЕНКО Петро Федорович - декан юридичного факультету Міжнародного Соломонового університету, суддя Конституційного Суду України у відставці (за згодою)

МАРТИНЮК Адам Іванович - народний депутат України (за згодою)

МАТВЄЄВ Валентин Григорович - народний депутат України (за згодою)

МИХАЛЬЧЕНКО Микола Іванович - президент Української академії політичних наук, член-кореспондент Національної академії наук України (за згодою)

МІРОШНИЧЕНКО Юрій Романович - народний депутат України (за згодою)

МОЙСИК Володимир Романович - народний депутат України (за згодою)

ОЛІЙНИК Ігор Мирославович - голова Івано-Франківської обласної ради (за згодою)

ОНІЩУК Микола Васильович - Міністр юстиції України

ПАТОН Борис Євгенович - президент Національної академії наук України, академік Національної академії наук України (за згодою)

ПИСАРЕНКО Валерій Володимирович - народний депутат України (за згодою)

ПІТЦИК Мирослав Васильович - віце-президент Асоціації міст України та громад з виконавчої роботи (за згодою)

ПЛЮЩ Іван Степанович - народний депутат України (за згодою)

ПОПОВИЧ Мирослав Володимирович - директор Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, академік Національної академії наук України (за згодою)

ПОРТНОВ Андрій Володимирович - народний депутат України (за згодою)

ПРИГОДСЬКИЙ Антон Вікентійович - народний депутат України (за згодою)

ПУКШИН Ігор Гелярович - заступник Глави Секретаріату Президента України - Уповноважений Президента України з питань контролю за діяльністю Служби безпеки України

ПУХТИНСЬКИЙ Микола Олександрович - голова Фонду сприяння місцевому самоврядуванню України

РАБІНОВИЧ Петро Мойсейович - заступник декана юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка (за згодою)

РУБАН Юрій Григорович - директор Національного інституту стратегічних досліджень

САС Сергій Володимирович - народний депутат України (за згодою)

САУХ Петро Юрійович - ректор Житомирського державного університету імені Івана Франка (за згодою)

СЕЛІВАНОВ - постійний представник Верховної Ради Анатолій Олександрович України у Конституційному Суді України, завідуючий Відділом зв'язків з органами правосуддя апарату Верховної Ради України

СЕНИК Мирослав Петрович - голова Львівської обласної ради (за згодою)

СИМОНЕНКО Петро Миколайович - народний депутат України (за згодою)

СИРОТА Михайло Дмитрович - народний депутат України (за згодою)

СІРЕНКО Василь Федорович - головний науковий співробітник Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України, член-кореспондент Національної академії наук України (за згодою)

СМОЛІЙ Валерій Андрійович - директор Інституту історії України НАН України, академік Національної академії наук України (за згодою)

СОБОЛЄВ Сергій Владиславович - народний депутат України (за згодою)

СТАВНІЙЧУК Марина Іванівна - заступник Глави Секретаріату Президента України - Представник Президента України у Конституційному Суді України, секретар Національної конституційної ради

СТРЕТОВИЧ Володимир Миколайович - народний депутат України (за згодою)

СУПРУН Людмила Павлівна - голова правління Українського фонду миру (за згодою)

ТАБАЧНИК Дмитро Володимирович - народний депутат України (за згодою)

ТАЦІЙ Василь Якович - ректор Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, академік Національної академії наук України (за згодою)

ТЕПЛЮК Михайло Олексійович - заступник Керівника апарату Верховної Ради України - керівник Головного юридичного управління (за згодою)

ТИМОШЕНКО Юлія Володимирівна - Прем'єр-міністр України

ТОМЕНКО Микола Володимирович - народний депутат України (за згодою)

ЧАЛИЙ Валерій Олексійович - заступник генерального директора Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова (за згодою)

ЧАЛИЙ Олександр Олександрович - заступник Глави Секретаріату Президента України

ШАПОВАЛ Володимир Миколайович - Голова Центральної виборчої комісії, суддя Конституційного Суду України у відставці (за згодою)

ШАРОВ Ігор Федорович - народний депутат України (за згодою)

ШВЕЦЬ Віктор Дмитрович - народний депутат України (за згодою)

ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович - директор Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України, академік Національної академії наук України (за згодою)

ШУЛЬГА Микола Олександрович - заступник директора Інституту соціології НАН України (за згодою)

ЮРКІН Олександр Валентинович - Голова Федерації професійних спілок України (за згодою)

ЯНУКОВИЧ Віктор Федорович - народний депутат України (за згодою)

ЯЦЕНЮК Арсеній Петрович - Голова Верховної Ради України (за згодою).

Глава Секретаріату Президента України В.БАЛОГА
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/139/2008

02.04.2010 Указ Президента України Про ліквідацію Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого)

27.12.2009 Віктор Ющенко
Я упевнений у тому, що країна з перехідною економікою краще б долала бар'єри, якщо б у нас була президентська модель влади, як за Кучми. Не прем'єрська і парламентської більшості, а як була за Кучми.

05.10.2005 Рішення Конституційного Суду України (справа про здійснення влади народом)

четвер, 27 грудня 2007 р.

Указ Президента України Про Національну конституційну раду 2007




УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

{Указ втратив чинність на підставі Указу Президента
N 477/2010 (477/2010) від 02.04.2010}

Про Національну конституційну раду

З метою посилення конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, створення збалансованої системи державної влади, підвищення ролі місцевого самоврядування та напрацювання пропозицій щодо системного вдосконалення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні, залучення до цієї роботи представників різних політичних сил, громадськості, провідних фахівців у галузі конституційного права, інших науковців та відповідно до статті 102, пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України (254к/96-ВР) постановляю:

1. Утворити Національну конституційну раду, поклавши на неї підготовку концепції системного оновлення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні та проекту нової редакції Конституції України.

2. Установити, що Національну конституційну раду очолює Президент України.

3. Персональний склад Національної конституційної ради формується з урахуванням пропозицій політичних партій (виборчих блоків політичних партій), які мають депутатські фракції у Верховній Раді України, інших політичних партій, пропозицій Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, Національної академії наук України, всеукраїнських правозахисних громадських організацій і затверджується Президентом України.

4. Запропонувати політичним партіям (виборчим блокам політичних партій), які мають депутатські фракції у Верховній Раді України, іншим політичним партіям, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським радам, Національній академії наук України, всеукраїнським правозахисним громадським організаціям внести до 15 січня 2008 року пропозиції щодо кандидатур до складу Національної конституційної ради.

5. Затвердити Положення про Національну конституційну раду (додається).

6. Визнати за доцільне винесення на громадське обговорення підготовлених Національною конституційною радою пропозицій щодо концепції системного оновлення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні та основних положень проекту нової редакції Конституції України.

7. Запропонувати телерадіоорганізаціям, друкованим засобам масової інформації запровадити постійні рубрики та цикли передач, публікації з висвітлення діяльності щодо підготовки проекту нової редакції Конституції України, залучивши до участі в них членів Національної конституційної ради, народних депутатів України, провідних фахівців у галузі конституційного права, інших науковців та широких кіл громадськості.

8. Покласти організаційне забезпечення діяльності Національної конституційної ради на Секретаріат Президента України, фінансове та матеріально-технічне забезпечення - на Державне управління справами.

9. Цей Указ набирає чинності з дня його опублікування.

Президент України В.ЮЩЕНКО

м. Київ, 27 грудня 2007 року
N 1294/2007

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 27 грудня 2007 року N 1294/2007

ПОЛОЖЕННЯ
про Національну конституційну раду

1. Національна конституційна рада (далі - Національна рада) утворюється Президентом України для підготовки концепції системного оновлення конституційного регулювання суспільних
відносин в Україні та проекту нової редакції Конституції України і здійснює свою діяльність до прийняття нової редакції Конституції України.

2. У своїй діяльності Національна рада керується Конституцією України (254к/96-ВР), чинними міжнародними договорами України, що є частиною національного законодавства, законами України, актами Президента України та цим Положенням.

3. Основними завданнями Національної ради є:

підготовка пропозицій щодо концепції системного оновлення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні та основних положень проекту нової редакції Конституції України;

забезпечення громадського обговорення пропозицій щодо концепції системного оновлення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні та основних положень проекту нової редакції Конституції України за участю відомих громадських діячів, провідних фахівців у галузі конституційного права, у сфері суспільно-політичних наук, представників правозахисних громадських організацій та інших об'єднань громадян;

узагальнення внесених під час громадського обговорення пропозицій та підготовка з їх урахуванням проекту нової редакції Конституції України;

здійснення заходів щодо проведення експертизи проекту нової редакції Конституції України Європейською комісією "За демократію через право" (Венеціанська комісія), відповідними органами міжнародних організацій;

забезпечення ознайомлення широких кіл громадськості з проектом нової редакції Конституції України шляхом його опублікування у засобах масової інформації, роз'яснення положень проекту.

4. Національна рада для виконання покладених на неї завдань має право:

запитувати та одержувати необхідну інформацію й аналітичні матеріали від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян;

створювати робочі та експертні групи для підготовки пропозицій з окремих питань діяльності Національної ради, опрацювання та узагальнення пропозицій учасників громадського обговорення, залучати в установленому порядку до роботи в таких групах провідних учених і фахівців, представників громадськості;

запрошувати на свої засідання представників центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій, наукових установ, залучати їх до обговорення питань;

організовувати та проводити конференції, круглі столи, дискусії, зокрема на телебаченні, радіо, у пресі та електронних засобах масової інформації, з обговорення пропозицій щодо концепції системного оновлення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні, проекту нової редакції Конституції України.

5. Національна рада утворюється у складі Голови, секретаря та інших членів Національної ради.

Головою Національної ради є Президент України.

Персональний склад Національної ради затверджує Президент України.

Члени Національної ради здійснюють свою діяльність на громадських засадах.

6. Голова Національної ради здійснює керівництво діяльністю Національної ради, скликає її засідання та головує на них.

7. Секретар Національної ради забезпечує організацію діяльності Національної ради, підготовку питань порядку денного її засідань з урахуванням пропозицій членів Національної ради.

8. Основною організаційною формою роботи Національної ради є засідання, які проводяться в міру потреби, але не рідше одного разу на два місяці.

Засідання Національної ради є правомочним, якщо на ньому присутні більше двох третин від складу Національної ради.

9. Засідання Національної ради є відкритими і гласними.
Відкритість засідань Національної ради забезпечується шляхом створення умов для присутності на них представників засобів масової інформації, гласність - шляхом розміщення інформації про діяльність Національної ради, прийняті нею рішення, підготовлені матеріали на веб-сайті офіційного Інтернет-представництва Президента України.

Національна рада систематично інформує громадськість про свою діяльність та прийняті рішення.

10. Рішення Національної ради приймаються шляхом голосування.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів Національної ради. У разі рівного розподілу голосів голос Голови Національної ради є вирішальним.

У разі незгоди члена Національної ради з прийнятим Національною радою рішенням його окрема думка викладається в письмовій формі і додається до рішення Національної ради.

Рішення Національної ради оформляється протоколом, який підписує секретар Національної ради.

Рішення Національної ради у разі потреби можуть бути запроваджені актами Президента України.

11. Національна рада використовує в роботі бланки зі своїм найменуванням.

Глава Секретаріату Президента України В.БАЛОГА

____________
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1294/2007

02.04.2010 Указ Президента України Про ліквідацію Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого)

27.12.2009 Віктор Ющенко
Я упевнений у тому, що країна з перехідною економікою краще б долала бар'єри, якщо б у нас була президентська модель влади, як за Кучми. Не прем'єрська і парламентської більшості, а як була за Кучми.

05.10.2005 Рішення Конституційного Суду України (справа про здійснення влади народом)