Юрій Луценко: Новообраний президент скличе Конституанту

У своїх листах із тюрми я писав про тягар української людини, який лежить через здійснення деколонізації українського Сходу. Я не претендую на істину, але, здається, саме це зараз відбувається в Україні. Ми ведемо війну на два фронти - з імперськими колонізаторами і з їхньою п’ятою колоною межигірського бандтва з претензією на еліту. Загроза втягування України в Євразійський проект Кремля лише підкреслив той факт, що економічне звільнення середнього класу неможливе без загальнонародного політичного звільнення.

Нюанси справді існують. У нас належність до середнього класу вимірюється не статками, а самоусвідомленням. Наприклад, багато вчених, вчителів відносять себе до цього прошарку, хоча їхні доходи мізерні. Те саме стосується доведених до напівпролетарського стану службовців та більшості підприємців.

ПР з мізками тюльки і щелепами акули своїм безбожним пограбуванням всіх їх штовхає на Майдан. Вони борються не за зміну прізвища Президента, а за зміну Системи влади.

Механізми? Зміна Конституції?

І це теж. Зміна Конституції має відбутися таким чином, щоб одна людина не могла узурпувати всю владу в країні. Має також відбутися зміна системи захисту власності. Має функціонувати конкурентна економіка за мінімального втручання держави. Має постати фінансово забезпечене самоврядування. Можна ще довго перераховувати, та загалом це зводиться до ліберальних цінностей.

Як ви бачите механізм повернення до Конституції 2004 року? Нове рішення КС? Скасування попереднього рішення КС парламентом?

Я не найсильніший конституціоналіст, але мені здається, що ситуацію могло б змінити рішення парламентської більшості про відправлення рішення КС назад до адресата для роз'яснення порядку імплементації документа. Ну не можна вважати, що розпорядження керівника Секретаріату ВР надрукувати стару Конституцію в парламентській газеті є достатнім методом зміни Основного Закону держави!

Хоча повернення Конституції 2004-го року – тимчасовий компроміс. Ми говоримо не про повернення до старих правил, а про перезавантаження країни.

Дозволю собі відступ. Особисто для мене Врадіївка стала дефолтом нинішньої суспільної угоди. Двадцять років нас влаштовувала клептократія. На горі крали мільярди, посередині – мільйони, а внизу – кольоровий метал із свого заводу. І ніхто нікого не чіпав. Проте тут з’явилася межигірська бригада, яка, треба віддати їй належне, дуже швидко вкрала все, що ще погано лежало на горі і зсунулася на середину. Це називається війною «сім’ї» з олігархами. Оскільки й ці себе не образять, то їхні опричники також опустилися нижче. Врадіївське зґвалтування стало символом порушення мирного співіснування народу, олігархів та влади. Ця подія стала останньою краплею. Порушився існуючий суспільний договір.

Конституція 2004-го хіба вирішить ситуацію?

Ні. Конституція 2004 року не є документом, який може претендувати на право бути новим суспільним договором. Вона була недолугим компромісом ще в момент прийняття. І її не довели до пуття реформою місцевого самоврядування.

Повернення до Конституції 2004 року в цьому парламенті могло б стати потрібним компромісом заради гарантування спокійних виборів президента. Це потрібно для позбавлення узурпаторських і диктаторських повноважень президента. Ціна виборів перестане бути ціною життя і смерті. І не лише для однієї персони, а для колосальної кількості людей. Після цього можна сформувати Тимчасовий технократичний Уряд, який триматиме штурвал до виборів нового капітана і його команди.

А після виборів новообраний президент скличе Конституанту з числа людей, котрі беруть на себе зобов’язання не обиратися найближчі 10-15 років до будь-яких органів влади. Вони й сформулюють новий справедливий суспільний договір - Основний Закон. Потім така Конституція виноситься на референдум і після її прийняття відбуваються нові парламентські вибори. Це можна встигнути зробити між 2015 і 2017 роками.

Йдеться не тільки про баланс повноважень Президента, Прем'єра і парламенту. Не менш важливий акцент – на сильному самоврядуванні, незалежності суддівської влади, децентралізації бюджету, реалістичних соціальних гарантіях держави для народу. Очевидно, що має бути застережено й право народу на повстання. У нашій країні це вже стало зрозуміло.

24.12.2013

Юлия Лымарь, шеф-редактор проекта «Главком»

http://glavcom.ua/articles/16400.html

Заява Координаційної ради Громадянської Асамблеї України з приводу теперішньої кризи та в зв’язку з проведенням круглого столу національної єдності 

Олександр Корнійчук. Маємо створити справді народну Конституцію та не допустити підміни поняття децентралізація 

Звернення науковців-конституціоналістів та громадських експертів щодо конституційної реформи в Україні 

Ярина Журба. Хто писатиме нову Конституцію? 

Сергій Одарич. Я не хочу, щоб Конституцію моєї країни писали Турчинов з Тігіпком і Фаріон 

Тарас Стецьків. Рухати революцію вперед 

Мирослава Свистович. Національна Революція буде завершеною, якщо ми приймемо нашу Народну Конституцію 

Володимир Ференц. Невчасна фантазія на тему європейськості 

Ігор Марков. Революція чи Протест або Установчий Майдан 

Олександр Палій. Ігор Дідковський. Якщо політики, які контролюють сцену, думають, що вони – це Майдан, то вони сильно помиляються

Четверте Народне Віче. Всеукраїнське об’єднання «Майдан» 2013

Резолюція Народного Віча

Про заснування Народного/Всеукраїнського

об’єднання «Майдан»

Протягом останнього місяця мільйони людей з усієї України взяли участь у мирному повстанні проти режиму Януковича, у боротьбі за свої права та свободи, за гідне європейське майбутнє для своїх дітей та для всієї України.

Обираючи винятково мирні та ненасильницькі методи боротьби, ми були свідомі того, що буде дуже важко отримати швидкий результат у протистоянні з озброєним до зубів кримінально-бандитським режимом. Ми були, є і надалі готові до тривалої боротьби, до того, що Майдан стоятиме й боротиметься рівно доти, доки Янукович не почує голосу мільйонів.

Майдан – це постійно діючий осередок спротиву. Це – наш мобілізаційний пункт, звідки розпочався всенародний похід за очищення України від режиму кримінальних окупантів. Це і є наша Вільна Україна, територія, яка вже непідвладна Януковичу.

Сьогодні влада в державі протистоїть українському народові, тому вся Україна має стати єдиним Майданом, що очистить від Януковича нашу країну.

З цією метою та з метою подальшої координації нашої діяльності, її поглиблення та розширення, ми, учасники Народного Віча, вирішили:

1. Заснувати Народне/Всеукраїнське об’єднання «Майдан», до складу якого можуть входити політичні партії, громадські організації та українські громадяни.

2. Затвердити наступний персональний склад Ради «Майдану»:

Тарас Бойків

Олексій Гарань

Василь Гацько

Ігор Жданов

Андрій Іллєнко

Ірена Карпа

Сергій Квіт

В’ячеслав Кириленко

Ігор Коліушко

Віталій Кличко

Руслан Кошулинський

Іван Крулько

Руслана Лижичко

Ігор Луценко

Юрій Луценко

Марія Матіос

Андрій Мохник

Валерій Пацкан

Олег Осоховський

Сашко Положинський

Петро Порошенко

Віталій Портников

Сергій Рахманін

Єгор Соболєв

Сергій Соболєв

Олександр Сушко

Вікторія Сюмар

Борис Тарасюк

Юлія Тимошенко

Олександр Турчинов

Олег Тягнибок

Валерій Чалий

Рефат Чубаров

Віктор Чумак

Зорян Шкіряк

Єлизавета Щепетільникова

Арсеній Яценюк

3. Обрати співголовами Ради «Майдану» Сергія Квіта, Руслану Лижичко, Віталія Кличка, Юрія Луценка, Юлію Тимошенко, Олега Тягнибока та Арсенія Яценюка.

4. Доручити Раді «Майдану» розгорнуту широку мобілізаційну роботу з організації спротиву нинішньому режимові в усіх областях України та координації протестного руху по всій території держави.

м. Київ, Майдан Незалежності, 22 грудня 2013 року
http://maidan2013.com.ua/page/open/1
http://uk.wikipedia.org/wiki/Народне_об%27єднання_«Майдан»
https://www.facebook.com/ukrainianmaydan

01.12.2013, 08.12.2013 і 15.12.2013 Всеукраїнське, друге («Марш мільйонів») і третє («День гідності») Народне Віче

22.12.2013 Четверте Народне Віче «Одна країна – один Майдан». Київ, Майдан Незалежності

29.12.2013 П’яте Народне Віче «Солідарність проти терору». Програмний маніфест Майдану 

12.01.2014 і 19.01.2014 Шосте і сьоме Народне Віче. План дій Майдану 

22.01.2014 Восьме Народне Віче. День свободи і соборності. Народна Рада України (установчі матеріали)

Юрій Луценко. Танці навколо Конституції

Із дивною послідовністю кожний український президент через певний час після свого обрання починає кампанію по зміні Конституції. Так було при Кучмі, при Ющенку, так продовжується і при Януковичу.

Діючий глава держави ризикує взагалі увійти в історію як найбільший ґвалтівник Основного закону країни – обраний за однією Конституцією, він у незаконний спосіб скасував її в погоні за царськими повноваженнями, а тепер прагне ще раз її переписати під особистим контролем.

Чим викликана така настирливість українських керманичів у цьому напрямку? Чому вони не можуть виконувати свої функції гаранта Конституції, а постійно намагаються змінити її?

На це є дві причини.

Перша з них – вузька, персональна. Іграми навколо Конституції українські президенти намагаються пояснити провали очолюваної ними влади. Нинішній керманич спочатку пропонував потерпіти, поки запущені ним реформи дадуть позитив. Але дуже скоро стало очевидно, що реформи – міф, під завісою якого йде остаточне пограбування країни. Так звана адміністративна реформа привела до того, що видатки на чиновницький апарат склали 16,8 млрд. грн., а всі соцвиплати населенню – 14 млрд. грн.! Так звана пенсійна реформа, яка мала зменшити дірку в Пенсійному фонді, призвела до того, що після підвищення пенсійного віку українським жінкам, знищення пільг по вислузі і тому подібним «драконівським заходам» ця дірка збільшилася із 30 мільярдів за Тимошенко до 65 мільярдів – за Януковича. Медична реформа на ділі означає лише знищення і так кволої мережі райлікарень та ФАПів. Земельна реформа без жодних маскувань є скупкою національного багатства за безцінь.

Увесь цей мафіозний дерибан супроводжувався тужною піснею «У всьому винна Юля». Але, погодьтеся, що на третій рік необмеженої влади Януковича ця пісня викликає лише криву посмішку над танцюристом, якому відомо що заважає.

У критичних умовах виборчої кампанії влада згадала про ще одну пісню трутнів із президентськими повноваженнями. Тепер для «покращення нашого життя вже сьогодні», виявляється, треба переписати Конституцію. Бажано так, щоб ніяких виборів у народу вже й не було.

Але цей процес конституційного свербежу має ще й другу, більш глибоку політичну причину. Справа у тому, що при всіх своїх вадах текст Основного закону містить широкий набір прав людини і механізм народовладдя. Владна олігархія не хоче ні ділитися з народом, ні тим більше дозволяти йому міняти їх владу.

Щоб зрозуміти, що таке українська влада, досить глянути на історію закону про недопущення двійного оподаткування з Республікою Кіпр. У перекладі на нормальну мову в ньому йдеться про те, що наші олігархи, які господарюють в Україні, але тримають банківські рахунки на Кіпрі, мають право платити податки лише в одній країні – в Україні (де податок на прибуток 30%), чи на Кіпрі (де цей податок близько 3%). Цей закон намагалися скасувати в українському парламенті разів зо двадцять. І завжди ці спроби провалювалися голосами ПР, Литвина, КПУ і багатих депутатів із НУ-НС і БЮТ.

Як результат – із України щорічно виводяться в офшорні зони понад 200 млрд. грн., що рівнозначно доходам Держбюджету. Саме тут зарита собака ганебних українських зарплат і пенсій. Чудес не буває, якщо хтось стає мільярдером, то десятки мільйонів мають стати жебраками.

У цьому відношенні влада Януковича – 100% влада олігархів. Не дарма світові агенції фіксують фантастичні в часи кризи темпи росту капіталів Ахметова, Пінчука, Коломойського. Прогнозовано найбільшими темпами зростають мільярди сім”ї Януковича.

Звідки таке чудо? З нових виробництв? З нових технологій? Ні – з кишень пограбованого народу. Річна мінімальна пенсія українця менша річного доходу глави Нацбанку в 150 тисяч разів! Середня зарплата українця в три рази менша від литовця, в 4 рази менша від поляка, в 5 разів менша від чеха.

Правляча мафія завжди важко переживає часи виборів. Як після Французької революції королі запам’ятали, що каміння вміє літати, а гільйотина робить своє діло, так і після Майдану народ і олігархи втямили, що на виборах все в руках людей, а влада – змінна.

Саме тому перед виборами й загострюється бажання крупного капіталу переписати українську Конституцію. Так робило оточення Кучми в 2004 році, так намагаються робити і придворні мільярдери Януковича.

Що ми можемо протиставити їхнім планам закріплення в Основному законі принципів межигірської рабовласницької республіки?

Перше: опозиція має чітко проголосити своєю метою зміну системи олігархії. Політично це означає несумісність держслужби і бізнесу. Економічно це означає необхідність сплати податків тут, в Україні.

Друге: пограбоване населення має вийти із оціпеніння і захистити себе. 90% головних питань 90% виборців зводяться до однієї відповіді. Хочеш європейських зарплат і пенсій? Скинь мафію! Шукаєш роботи? Скинь мафію! Прагнеш справедливості в судах? Скинь мафію! Не хочеш, щоб забрали твою змелю, твій бізнес? Скинь мафію!

І тільки після цього поговоримо і про мову, і про Конституцію…

____________

Юрій Луценко, 28 червня 2012 року

//www.nso.org.ua/ua/analytics/10378

Юрій Луценко: Конституційна асамблея і всенародний референдум мають припинити хаос і двовладдя в країні

//vidomosti-ua.com/ukraine/50084

Конституційна Асамблея - спроба обійти Верховну Раду?

Президент підтримав ініціативу щодо створення Конституційної асамблеї. Існує думка, що Асамблея є спробою обійти Верховну Раду, усунувши її від розробки і ухвалення змін до Основного закону. Але для Президента, який вже повернув Конституцію 1996 року, встановив президентсько-парламентський режим та має монопольний вплив на всі інституції влади, немає жодної потреби обходити парламент та змінювати форму правління. Тому однією з причин створення Асамблеї бачать питання середньострокової перспективи для проведення заявлених реформ, які можна вирішити лише шляхом внесення змін до Конституції.

Разом з тим, в умовах нинішньої жорсткої критики щодо вибіркового правосуддя, карних справ і арештів деяких представників опозиції, Президент має продемонструвати суспільству і своїм західним колегам, що у нас все ж таки існує демократія. Саме тому обрали формат Конституційної асамблеї, яка слугуватиме гарним майданчиком для демонстрації, як експерти і представники громадськості будуть формувати конституційні ініціативи. Експерти називають цю ідею цікавою, але не виключають, що це піар-акція і Асамблея в руках влади стане іграшкою в демократію.

Про це на прес-конференції в «Главкомі» говорили директор Центру політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко та директор GMT group Анатолій Луценко.

Анатолій Луценко: «Навіть якщо це піар-акція, кінцевий продукт ми все одно побачимо»

Конституційний процес в Україні має довгу історію, але він завжди був детермінований тими безпосередніми політичними діями або обстановкою, які були в країні. Він ніколи не був процесом, як у більшості сусідніх країн по соціалістичному табору, що конституює нову політичну реальність та створює нову матрицю діяльності для політиків. Конституційний процес в Україні завжди був заручником конкретної політичної кон’юнктури та політичних діячів, які перебували на посадах в той чи інший період.

Багато можна говорити про те, наскільки він буде адекватним зараз, але потрібно застосувати метод політологічних аналогій і згадати, за якими конституціями ми останній період жили. Незалежна українська держава фактично три роки жила за радянською Конституцією, в яку намагалися вносити зміни. Потім у 1995 році був підписаний Конституційний договір і рік ми жили фактично за сурогатом Конституції, який вже не був радянським, але констатував тут президентську модель, яка сформувалася на той момент в Україні. У перехідних положеннях він був визначений як такий, що діє протягом року.

За цей період часу ламалося багато списів, кожна політична партія виступала зі своїм проектом нової конституції. В результаті в 1996 році була прийнята Конституція, яка не задала нову матрицю, а конституювала фактичний розподіл політичних сил, тобто ту модель, яка вже сформувалась. Вона зафіксувала цю гібридно-радянську політичну систему адміністративного типу, на довгі роки вирізавши самоврядування, бо у нас по факту самоврядування немає і зараз. Якщо говорити про певні еталонні речі, то тільки в містах і селищах воно має шанси якось існувати та жевріти, а на всіх інших рівнях самоврядування немає. Це як почалося з 1996 року, так і діяло весь період «кучмівської» епохи.

Далі конституційний процес знову став заручником об’єктивних обставин, коли під кон’юнктуру революції у 2004 на коліні написали зміни, багато в чому безглузді. Наприклад, відновлювався загальний нагляд прокуратури. У 2004 році на демократичному тлі відновився рудимент сталінського часу. Потім була закладена модель, яка апріорі провокувала прем’єра та президента бути у конфлікті. Відповідно, уже на практиці ми побачили, що для України ця модель є недієва і нежиттєва, але вона на той момент була кон’юнктурно вигідна всім. Виходить так, що після всіх моделей, які закладаються під кон’юнктуру, стає ще гірше. Я не даю оцінок щодо рішення Конституційного суду, який відновив дію Конституції 1996 року.

Знову ми опинилися біля розбитого корита 1996 року і знову перед державними діячами та політичними силами стоять виклики зробити якусь модель. Тут з’являється Конституційна асамблея як певний інструмент для того, щоб цю модель запропонувати суспільству. Насправді, я б не називав це співтовариство Конституційною асамблеєю, бо на практиці це мали б бути вибрані делегати за окремою системою виборів, які б певний період часу займатися виключно Конституцією. Це мав би бути такий схожий на парламент орган, який потім би вкінці мав повноваження прийняти нову Конституцію. А це, швидше, якась експертна рада, до якої дійсно ввійшли майже всі світила цивільного права, які можуть запропонувати політикам якусь модель Конституції. Але, мені здається, далі дій не буде, тому що це Верховна Рада повинна легітимізувати діючу Конституцію. Навіть на період виробництва цього продукту знову ж таки будуть дуже сильно впливати центри влади, і кон’юнктура все-таки буде дуже сильно детермінувати діяльність цієї всієї експертної комісії.

Думаю, що ця експертна комісія повинна дати відповідь на кілька питань. Перше: запропонувати модель, буде вона парламентська чи президентська. Друге: повністю створити вертикаль виконавчої влади, зосереджену на Кабінеті Міністрів, чи якусь іншу, якщо йтиметься про президентську модель. Повинно бути усунено постійно присутнє в українській практиці дублювання повноважень різних органів влади. Третє: дати відповідь, парламент має бути однопалатний чи двопалатний. Четверте – це місцеве самоврядування, яке в розвинених демократіях живе і при одно-, і при двопалатному парламенті. Але з огляду на територію України, двопалатний парламент був би сильніший з точки зору представлення інтересів регіонів. Зараз таких тем можна накидати з десяток і гадати, до чого прийде робота цієї комісії. Можливо потрібно було б ризикнути і сформувати справжню Конституційну асамблею як установчу асамблею, яка прийме нову Конституцію. Я переконаний, що текст та закладена система була б більш адекватною для суспільства і менш під впливом кон’юнктурних факторів та політичних сил.

Якщо застосовувати механізм референдуму, то виключно з дорадчих функцій і, наприклад, по ключових питаннях. Знаючи останню соціологію, скажу, що в українському суспільстві як було від 60 до 80% (в залежності від періоду) людей, які хочуть напряму обирати президента, так і є. Інша справа, що можна піти шляхом обрання президента, але з повноваженнями англійської королеви чи ще меншими. Це так само лягає і парламентську систему. Але в принципі треба виписати матрицю, яка буде лише дорадчою, не більше.

Володимир Фесенко: «Президент має продемонструвати суспільству і своїм західним колегам, що у нас існує демократія, саме тому обрали формат Конституційної асамблеї»

У нас дійсно конституційний процес завжди був заручником політичного процесу, був інструментом тих чи інших політичних дій для досягнення тих чи інших політичних цілей. Але проявлялася і інша закономірність: задумували одне, а виходило трохи інше в рамках конституційних змін. Тобто, наслідки конституційного процесу завжди були іншими, ніж мріяв той, хто його започатковував.

Чому зараз постало питання про новий конституційний процес і чому виникла ідея Конституційної асамблеї? Хочу нагадати, що ідея виникла не сьогодні, про Конституційну асамблею Президент в своїх виступах згадував десь починаючи з травня чи червня. І зараз ця ідея матеріалізується. Чи тому виникла ця ідея, що потрібно обійти Верховну Раду? У мене питання, а навіщо її треба обходити? Взяти навіть те, про що сказав Тарас Чорновіл, - продовжити повноваження нинішньої Верховної Ради до 2015 року. Це в інтересах багатьох парламентарів, тому що у багатьох з них немає шансів переобратися. Підкреслюю, інтерес парламентарів, а чи є це інтересом Президента, тут я дуже сильно сумніваюся. Якщо б у цьому була потреба, то це було б зроблено зараз, проголосували б і ми б обирали не восени 2012 року, а в 2015-му. Тому я до цієї тези ставлюся, як до політтехнологічних фантазій деяких депутатів, і не більше.

Навіщо Президенту ідея обійти Верховну Раду? Насправді інтерес Президента полягає зовсім в іншому. Ідея нового конституційного процесу і Конституційної асамблеї пов’язана з наступними причинами. Є об’єктивна потреба не в точкових конституційних змінах. Президент і так повернувся до Конституції 1996 року, у нас зараз президентсько-парламентський режим, Президент має фактично монопольний вплив на всі інституції державної влади. З цієї точки зору, на сьогодні йому не потрібні зміни форми правління.

Але є багато питань на середньострокову перспективу, які доведеться вирішувати, якщо будуть продовжуватися заявлені реформи. У нас є пенсійна норма, яка за суттю є соціалістичною, – це незмінні соціальні гарантії. От зараз чому не можна зменшити високі пенсії? Тому що є рішення Конституційного суду (між іншим, це прямий інтерес конституційних суддів, у яких зараз одні з найбільших пенсій в країні). Не можна зменшувати, тому що є такий конституційний принцип, тому створити нову соціальну систему, не змінивши цей принцип, неможливо. Поки що ніхто не знає, якою буде реформа місцевого самоврядування, але зміни структури і функцій неминучі, що також потребує конституційних змін. Є питання про адміністративно-територіальну реформу, звернуть увагу, у Президента про неї теж згадують, але коли починають обговорювати цю тему, всі чітко розуміють і знають, що зараз і найближчим часом її ніхто робити не буде, тому що це дуже дорога забавка. Це дуже серозні і дорогі зміни, до них просто не готові, і грошей немає. Але змінити адміністративно-територіальну систему можна знову ж таки лише в рамках змін до Конституції. Є ще декілька принципово важливих питань, які потребують вирішення, і бажано це робити системно.

Проте, в нових конституційних ініціативах є і більш актуальна потреба. Справа в тому, що достатньо критично була сприйнята і в суспільстві, і закордоном та форма конституційних змін, яка відбулася восени. Тобто, рішення Конституційного суду про повернення до Конституції 1996 року. Той конституційний процес, який відбувся минулого року, є формально легальним, але не зовсім легітимним. На критику треба реагувати, потрібно започаткувати легітимний конституційний процес, який буде сприйнятий суспільством і на Заході.

Тут є ще одна мета, в якій зараз зацікавлений зараз Президент. В умовах нинішньої жорсткої критики щодо вибіркового правосуддя, карних справ і арештів деяких представників опозиції, Президент має продемонструвати суспільству і своїм західним колегам, що у нас все ж таки існує демократія. Потрібен демократичний і відкритий конституційний процес, саме тому обрали формат Конституційної асамблеї, бо це гарний майданчик для того, щоб продемонструвати, як експерти і представники громадськості будуть формувати конституційні ініціативи.

До процесу не залучають політиків, думаю, це свідомо, тут є деякі тактичні цілі. Але в принципі зараз поки що це не Конституційна асамблея. Завдання нинішньої науково-експертної групи полягає в тому, щоб сформулювати саму концепцію Конституційної асамблеї. (Зрозуміло, що це буде консультативно-дорадчий орган). Про це було сказано і Кравчуком, що ця група буде формулювати не текст Конституції, а концепцію майбутніх конституційних змін.

Анатолій згадав про двопалатність, її прихильники завжди були, причому в різних таборах. Думаю, ця ідея обговорюватися буде. Я не виключаю, що трохи в іншому контексті і з іншим ставленням, зокрема, на заході країни буде обговорюватися ідея федералізації. Якщо цю ідею підтримували деякі російські радикали на сході, то зараз у мене передчуття, що прихильниками її стануть представники інтелектуальних кіл на заході України. Чи підтримають, це інше питання, але, думаю, що будуть зустрічатися з представниками БЮТ, «Свободи», всіх, хто розробляв конституційні ініціативи, їх будуть передавати, узагальнювати і формулювати концепцію майбутніх конституційних змін. Тобто, треба демонструвати відкритість і демократичність конституційного процесу.

Чи будуть обходити в перспективі Верховну Раду? Наскільки я знаю, ні. Я не буду приховувати, що брав участь в деяких обговореннях цієї ідеї, з цього приводу навіть з Леонідом Макаровичем зустрічався. Я висловлював точку зору, що складовою Конституційної асамблеї має бути і парламентська конституційна комісія. Але оскільки домінує підхід, що це має бути неполітичний процес, парламентарів поки не хочуть підключати. Але те, що я чув від Леоніда Макаровича і від деяких людей, які представляють нинішню владу, в принципі планується, що це треба для легітимності процесу. Тобто, ініціативи самої Конституційної асамблеї мають бути розглянуті і ухвалені Верховною Радою, а потім вже і виникне потреба в референдумі. Адже за конституційною процедурою, якщо зміни вносяться в розділ 1, 3 або 13 Конституції, тоді треба проводити референдум. Серед конституціоналістів, зокрема, тих, хто зараз є в науково-експертній групі (а деякі з них працювали в комісії, яка була при Ющенко), є багато прихильників розробки нової редакції Конституції України. Тому якщо буде нова редакція, нагадаю, є висновок Конституційного суду, треба голосувати на референдумі, але не до, а після.

Коли це буде? Тут я знову згадую ідею Тараса Чорновіла. Наскільки я чув, ідея 2015 року буде обговорюватися, тому що це інтерес окремих політиків. Але насправді потреба в продовженні повноважень нинішнього парламенту може виникнути лише за однієї умови – якщо просто треба буде провести дуже потрібні нові зміни, а ухвалити їх може лише нинішній парламент. Але я чув, що на сьогодні є задуми, щоб ці зміни до Конституції ухвалювала не нинішня Верховна Рада, а наступна. Але хто знає, яка політична ситуація буде в 2012 році. Я не виключаю, що також можуть виникнути ідеї якихось точкових конституційних змін, можуть бути якісь кон’юнктурні речі. Але поки задум такий, щоб ці конституційні зміни поступово напрацювати, а винести вже на розгляд до нової Верховної Ради і так, щоб це були пропозиції не Президента, а експертів і представників громадськості.

Щодо виборності. Я знаю багато колег, це і Тарас Стецьків, і Ігор Колі ушко, які є прихильниками Конституційної асамблеї як органу, який обирається. Це фактично конституційні збори, які потім ухвалюють конституцію і потім припиняють свої повноваження, щоб не було власного інтересу. Тобто, це такий спеціальний представницький орган. Але слабке місце цієї ідеї в тому, що це буде політична форма і виникне неминучий розкол. Уявіть собі, на заході обирають прихильників ідеї державного статусу української мови, на сході – російської. «Плюс» цю формулу ухвалення конституції треба провести через Конституцію. Тобто, треба проголосувати відповідний законопроект у Верховній Раді, потім затвердити на референдумі. Прихильників цієї ідеї немає серед влади, думаю, що і в опозиції далеко не всі її підтримують, можливо, тільки для того, щоб використати цей референдум проти Президента.

Тому ризикну припустити, що нас очікує довготривалий конституційний процес, як це було за часів президентства Леоніда Макаровича Кравчука. Роки два нас чекають діяльність Конституційної асамблеї, дискусії, обговорення різних конституційних ініціатив і тільки після цього десь, можливо, в 2013 році ми вийдемо на фазу ухвалення політичного рішення. Звичайно, якщо не відбудеться якихось серйозних політичних змін.

Скільки людей складає науково-експертна група. Хто ці люди, які сфери вони представляють?

Володимир Фесенко: 20 з чимось членів, в основному це юристи-конституціоналісти, хоча там є Губернський, а він - міжнародник. Там представлена експертна спільнота. Я б не хотів давати політичних оцінок, до багатьох учасників цієї групи ставлюся з великою повагою саме, як до фахівців.

Анатолій Луценко: І я так само.

Володимир Фесенко: Інша річ, як вони будуть працювати.

Скільки людей має складати сама Конституційна асамблея, хто це має бути і хто їх повинен обирати?

Володимир Фесенко: Я знаю з власних дискусій з людьми, які започатковували цю ідею, що ні у кого немає чіткої відповіді. Називають 100-150 людей.

Анатолій Луценко: Повинен бути обраний певний принцип. Якщо певна кількість людей від території – це одна чисельність, якщо пропорційно до кількості населення на території – інша. Але такі органи будуються, коли є певний політичний консенсус і воля, тоді принцип легко придумати. Взагалі якісні конституційні рішення – це тільки консенсусні рішення загальносуспільні, а головне, щоб політичні.

Володимир Фесенко: Я поки з сумнівом ставлюся до ідеї виборності хоча б частини членів Конституційної асамблеї. Наскільки я знаю настрої людей, які там працюють, вони не є прихильниками такого принципу. Тут є серйозна проблема легітимності Асамблеї, навіть в тому, як вона буде створена: указом Президента чи законом. Як буде визначатися її склад? Я тому і сумніваюся, що буде принцип виборності, бо він найбільш легітимний. Вибори завжди є майданчиком для зіткнення політичних інтересів, боротьби опозиції і провладних політичних сил. Зараз в цьому не зацікавлені і будуть шукати якийсь інший формат з акцентом саме на такі дорадчі функції.

Анатолій Луценко: Я думаю, будуть впливати і результати 2012 року. Якщо там будуть якісь сюрпризи, відповідно будуть змінювати ставлення до Асамблеї і форми її існування.

Чи може статися так, що ми взагалі не побачимо кінцевого продукту, що це просто піар-акція?

Анатолій Луценко: Навіть якщо це піар-акція, кінцевий продукт ми все одно побачимо. Тим більше, що в Україні на моїй пам’яті є 5-6 завершених варіантів Конституції. Тут питання волі політичної і консенсусу.

Наведу приклад Латвії, де відновили конституцію 1921 року. Там місцевого самоврядування немає, а демократія умовна. Ніякий варіант Венеціанської комісії там не проходить. Що придумали латвійці? Вони кажуть: наша конституція маленька, але свята, вона є символом держави. І вони приймають рішення, що все їхнє існування регулюється законами, а конституція просто є символом, як герб, прапор, гімн і т.д. Коли є політична воля і консенсус, можна і таким шляхом іти.

Володимир Фесенко: Насправді потреба в конституційних змінах є, інша річ, що немає єдності в тому, якими мають бути ці зміни: точкові чи ні, що буде взято за основу, чи буде це нинішня редакція Конституції, до якої будуть просто змінювати деякі норми, або це буде принципово інший документ, може навіть із структурними змінами. Тут може стати в нагоді навіть те, що розроблялося за часів Ющенка і Кучми.

Тобто, Конституційна асамблея може бути створена для замилювання очей, як символ демократії, і не виконуватиме жодної функції?

Анатолій Луценко: Те, що сьогодні отримало назву Конституційна асамблея, є науково-експертним середовищем. Воно може виконувати функції підготовки документів, розробки концепції і т.д., але воно не може мати повноваження окремого інституюючого конституцію органу апріорі.

Володимир Фесенко: Якщо буде відповідна політична ситуація та політична воля, то її дійсно можна використовувати, як демократичний фасад. Такий ризик існує, але тут є ідея створення експертного громадського майданчика для наробки конституційних ініціатив, їх узагальнення і обговорення. Сенс такої ідеї є, але як вона буде використовуватися, чи як іграшка в демократію, чи як все ж таки інститут, який може реально впливати на конституційний процес, – питання відкрите.

Поки що це не Конституційна асамблея, а лише підготовча фаза. Думаю, Конституційна асамблея з’явиться не раніше осені. Коли вже буде оголошена концепція самої Асамблеї, тоді зможемо робити висновки. А ще більше впливатиме на її роботу склад, те, наскільки відкритим буде обговорення, і що ми отримаємо на виході. А поки ідея нормальна та цікава, але багато відкритих питань, від яких буде залежати перспектива процесу.

Галина Каплюк, Альона Блохтур, 

фото Станіслава Груздєва, «Главком», 24.02.2011 р.

//glavcom.ua/articles/3040.html

Юрій Луценко. Конституційна асамблея і всенародний референдум мають припинити хаос і двовладдя в країні

З'їзди провідних політичних сил відрізнялись від аналогічних заходів усіх попередніх виборів. Це дійсно було схоже на справжнє політичне шоу - нагадувало яскраві виступи американських кандидатів у президенти. 

Тепер стає вкрай важливо справді прислухатися до того, що пропонують партійні лідери. Мінімум гасел - максимум змісту. Головні політичні гравці розуміють - ще одних дострокових виборів не буде. Ті, що пройдуть до парламенту і зможуть сформувати коаліцію - і будуть реальною владою в найближчі п'ять років.

Це стосується і блоку "Наша Україна" - Народна Самооборона". Треба буде домовлятися. З тими ж опонентами. Чутки про таємні переговори з Партією регіонів щодо формування коаліції - цього тижня категорично спростовували "нашоукраїнці". 

Проте їхній партнер по блоку - лідер "Народної самооборони" Юрій Луценко - не виключає, що співпрацюватимуть з "регіоналами" у майбутньому парламенті. Спільне голосування з головними опонентами з усіх найважливіших питань - цілком реальне - вважає Луценко. Його ексклюзивне інтерв'ю - "Подробицям тижня".

- Юрію Віталійовичу, добрий вечір!

- Вітаю Вас!

- Ви очолили блок "Наша Україна-Народна Самооборона", але по суті, ця політична сила відстоює інтереси великого бізнесу та ідеали ринку. До цього ви були в Соцпартії, відстоювали інтереси лівих. Як так сталося, що Ви змінили політичну орієнтацію?

- Насамперед, я не згодний з тим, що "Наша Україна" відстоює інтереси великого капіталу. Насправді, це партія малого та середнього бізнесу. Сам він був рушійним... рушійною силою Помаранчевої революції. Як і правда те, що на сьогодні він, на жаль, не добився змін у своєму економічному житті. Монополії, особливо пострадянські сировинні монополії, як душили так і душать розвиток середнього бізнесу. І конкуренція - головне завдання сьогодні в економічній програмі нашого блоку. Стосовно мого лівого минулого, то я не бачу в цьому жодних проблем, бо в Україні так само як актуальні ідеї конкурентності, так само надзвичайно актуальні ідеї підвищення соціальних стандартів життя.

- Якщо Ваша політична сила формуватиме коаліцію в парламенті. На яку позицію, на яку посаду Ви претендуватимете?

- Я претендую на те, аби наш блок набрав не менше 20% у наступному парламенті і став потужною демократичною проукраїнською силою, яка допоможе навести порядок у парламенті, разом з нашими союзниками з БЮТ.

- Якщо формуватимете коаліцію з БЮТ, все-таки доведеться говорити про посади. Зараз такі перемовини ведуться?

- Що значить "якщо"? Ми не сумніваємося в перемозі демократичних сил і наш найближчий союзник БЮТ має угоду між "Нашою Україною" і БЮТом, в якій чітко розписано механізм формування влади. Хто з нас більше отримає голосів українців, може делегувати свого кандидата в прем'єр-міністри, інші посади діляться в однакових пропорціях, і кожен висуває не свїх людей, а своїх професіоналів.

- Ну можуть бути різні варіанти конфігурації влади в Україні після виборів. Уявимо інше. Так може вийти, що треба буде домовлятися із Партією регіонів. Як Ви можете в цьому сенсі спрогнозувати політичне майбутнє України?

- Я слабий теоретик, більше займаюся практикою - і на вулиці, і в кабінеті. Тому...

- І така практика може бути...

Якщо казати не теоретично, а практично, то, звичайно, ми мусимо рахуватися з тим, що третина українців приблизно делегує свою підтримку Партії регіонів.

- Знаючи досконально біографію пана Януковича, вони вважають його своїм представником. Можливо, мені це не подобається, але я з цим рахуюся. Як відповідальний політик, я думаю, що ми маємо вести діалог з Партією регіонів, особливо там, де необхідна конституційна більшість в парламенті. Наприклад, питання нової Конституції, наприклад, прийняття конституційних законів, можливо, нового виборчого закону. Є багато речей, де ми можемо знайти співпрацю. Але уряд має бути сформований на чіткій ідеологічній основі. Сьогодні є протистояння між нашими. Воно не є лівим-правим. Фронт виборів сьогодні проходить по світоглядному принципу. Ми виступаємо за повноцінно незалежну європейську Україну з усіма вихідними - стандартами життя, зарплат, доріг, робочих місць тощо. Там виступають за колоніальний статус України. Вони говорять, що необхідно триматися і домовлятися, і уступати національні інтереси тій чи іншій державі для того, щоб в нас щось було краще. Вони сповідують таку політику. Це їх право. Люди підтримують таку політику - це їх право.

- Тим не менше, Юлія Тимошенко не схотіла з Вами йти разом...

- Юлія Тимошенко вважає, що треба йти двома колонами, що її сила настільки потужна, що не потребує злиття з будь-якою іншою. Вона має на це право. Це її політика.

- А як Ви вважаєте, ви б більше набрали голосів?

- Я вважаю, що українцям було б легше голосувати, коли вони б бачили єдину демократичну мегасилу. Так було би легше. Але, можливо, вибори покажуть, що ми більше голосів зберемо, йдучи двома колонами, але в жодному разі не поборюючи один одного, не підставляючи один одному ніжку. Бо кожен депутат в тій чи іншій силі в єдиній проукраїнській більшості в парламенті. 01:02:44

- А коротко: хто Ваш головний опонент на цих перегонах?

- У нас немає ворогів, але наш опонент Партія регіонів та її сателіти, які сповідують колоніальну політику і перспективу для України.

- Хто у Вашій політичній силі головний? Пан Кириленко, Ви чи президент Ющенко?

- В нашій політичній силі є Президент Ющенко, але ми не партія окремих вождів. Ми партія команди. І сьогодні п'ятірка Луценка, Кириленка, Яценюка, Гриценка, Катеринчука, власне, можемо казати про десятку, двадцятку...

- Як ви ставитеся до ініціативи Юлії Тимошенко відразу провести референдум і парламентські вибори?

- Блок Юлії Тимошенко наш найближчий союзник, і ми підтримуємо її ідеї, особливо цю просвітницьку роботу по різним формам конституційного устрою, який може бути запропонований в наступній Конституції. В цій ситуації ми вважаємо, що це є дуже корисно. Але ми хочемо сконцентруватися на стрижневій проблемі - скасування депутатської недоторканності. Це основа нинішньої корупційної культури. Чесно кажучи, я вважаю, що треба робити не референдум про форми, про просвітницьку роботу, про різні варіанти устрою в Україні. Треба внести на розгляд готовий конституційний документ, прийняти його всенародно або на конституційній асамблеї не депутатів, а делегованих спеціально для цього спеціалістів, і всенародно затвердити його раз і назавжди, припинивши хаос і двовладдя в країні 01:06:04

- Ви особисто за парламентську чи президентську форму правління?

- Я вважаю, що Україна має мати сильну владу. Це і сильні повноваження Президента, і серйозні баланси проти можливої узурпації зі сторони парламенту та на місцях. Наприклад, я виступаю за відновлення виконкомів на місцях, а представник Президента мають виконувати контролюючі функції. Там само я виступаю, що Президент мав право розпуску парламенту в разі гострої політичної чи економічної кризи і розпуску відповідних місцевих рад, якщо вони погано працюють на відповідній території. Але одночасно ми говоримо більшість у парламенті чи на місцях формує уряд чи виконкоми. Це європейська модель. Вона загальновідома. Але Президент має бути арбітром гілок влади, який служить народу в цілому, бо він загально обраний лідер держави. Отже, він має право розпускати парламент, але одночасно парламент формує уряд. Це зрозуміла для мене модель.

- Дякую за інтерв'ю.

- І вам спасибі.

05 серпня 2007 р.

Ексклюзивне інтерв'ю Юрія Луценко "Подробицям тижня"

//podrobnosti.ua/podrobnosti/2007/08/05/446518.html

//www.nso.org.ua/ua/mass-media/164

26.03.2012 Виктор Медведчук. Нам необходима новая конституция, новая политическая система 

28.01.2011 Юлія Тимошенко. Вираз «НОВА КОНСТИТУЦІЯ» має бути вказаний лише великими літерами 

27.08.2010 Юлія Тимошенко. Чому я кажу про нову Конституцію? 

26.06.2009 Виктор Ющенко. Новая Конституция Украины - это наш общий шаг в будущее! 

22.09.2008 Анатолій Гриценко. Я за сильного Президента, який би очолював уряд

23.08.2008 Віктор Ющенко. Україні потрібна Конституція національного творення 

01.03.2008 Евгений Захаров. Новая Конституция - hie et nunc! 

30.06.2007 Віктор Янукович. Свобода, злагода, компроміс, або Яка Конституція потрібна Україні 

30.06.2007 Юлия Тимошенко. Новая Конституция Украины: от паритета силы к приоритету прав 

30.06.2007 Ігор Пукшин. Конституція України: рішення буде всенародним 

30.06.2007 Сергій Рахманін. Здоровенька была, Конституция! 

23.06.2007 Фішка Конституції «від Луценка» - право голосувати з 16 років 

30.11.2006 Віктор Ющенко. Конституція веде до узурпації влади урядом 

11.10.2006 Юлія Тимошенко. Країні потрібна нова Конституція

//www.nso.org.ua/ua/mass-media/164