Олена Рябченко. Щодо влади народу через органи державної влади

Делегування народом повноважень органам державної влади, які діють на засадах розподілу влад, передбачено Конституцією України. Обрання народних депутатів України, Президента України легітимує делегування народом владних повноважень, а інші органи державної влади реалізують передану владу через здійснення вторинного представництва, легітимованого народом або Верховною Радою України.

Вирішення питання про достатність форм реалізації влади народом через державні органи, відповідно ч.2 ст.5 Конституції України, знаходиться у площині врегулювання строковості зайняття посад, відкритості та доступності інформації про діяльність зазначених органів, можливості вирішення питання про позачергове припинення повноважень державних органів, які здійснюють вторинне представництво, ефективності діяльності судової влади як елементу системи стримувань і противаг.

Звернення до практики діяльності органів державної влади у частині, що стосується гарантування відкритості і доступності інформації про їх діяльність дозволяє вказати про Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. Стосовно інших гарантій достатності форм реалізації народовладдя - можливості вирішення питання про позачергове припинення повноважень органів вторинного представництва, ефективності діяльності судової влади – їх здійснення потребує суттєвого вдосконалення. Слід при цьому підкреслити системний характер проблеми забезпечення ефективності діяльності органів судової влади, вирішення якої потребує значних зусиль з боку не тільки законодавця, а й самої судової влади.

Не можна оминути проблему усунення конфліктності в діяльності органів державної влади. Про існування такої проблеми свідчать деякі Рішення Конституційного Суду України (зокрема, від 26.02.2009 № 6-рп/2009, від 17.04.2008 № 7-рп/2008)[справа щодо припинення повноважень члена Вищої ради юстиції].

Діяльність єдиного органу конституційної юрисдикції виступає гарантом запобігання конституційних конфліктів, ефективним способом захисту та забезпечення верховенства норм Основного Закону. Проте функціонування єдиного органу конституційної юрисдикції не вичерпує шляхи вирішення проблеми запобігання конфліктам на конституційному рівні.

Одним із шляхів запобігання конституційних конфліктів є врегулювання погоджувальних процедур саме на конституційному рівні, що дозволило би не тільки уникнути конфліктності ситуації, але й створити конституційний механізм реалізації представницького народовладдя, враховуючи припис статті 3 Конституції України про те, що «Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».

Наступним напрямком вдосконалення конституційно-правового регулювання форм народовладдя доцільно виділити закріплення на рівні Основного Закону засад здійснення народовладдя, а процедур реалізації –на рівні законів.

Конституційні основи здійснення народовладдя являють собою загальні норми-принципи як керівні ідеї, на яких основана державність та спеціальні норми-принципи як основи реалізації безпосередньої та представницької форм народовладдя. При цьому можна передбачити певну відмінність між спеціальними нормами-принципами як основами реалізації представницької форми народовладдя через діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Наявність відмінності між нормами-принципами реалізації представницької функції органами державної влади та органами місцевого самоврядування ґрунтується на специфічних суб’єктно-об’єктних ознаках місцевого самоврядування як публічної влади територіальної громади (Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2002 від 26.03.2002 р.)[справа про охорону трудових прав депутатів місцевих рад].

Закріплені у Основному Законі загальні та спеціальні норми-принципи являли би собою основу побудови конституційної моделі реалізації кожної форми народовладдя, втілення якої через врегулювання конституційно-правового статусу органів державної влади, органів місцевого самоврядування являють стабілізуючу основу функціонування держави, її владних інститутів, місцевого самоврядування та основ здійснення безпосередньої форми народовладдя. Забезпечення системності врегулювання конституційних основ народовладдя передбачає закріплення статусу органів державної влади, органів місцевого самоврядування як носіїв прав та обов’язків народовладдя у представницькій формі та суб’єктів народовладдя у безпосередній формі.

Як вірно вказує професор А.О. Селіванов, підфункціями народовладдя є: законодавча, виконавча, судова, що випливає з конституційно закріпленого положення про розподіл влад. Виділено також контрольну функцію народовладдя.

У зв’язку з цим логічно зазначити наступне. Здійснення народовладдя у представницькій формі обумовлює контроль народу як носія суверенітету та єдиного джерела влади. Такий контроль дозволить виявити міру і ступінь належної реалізації органами державної влади, органами місцевого самоврядування представництва. Формами контролю можуть бути: звіти народних депутатів, посадових осіб органів державної влади, громадські слухання, громадська експертиза.

Встановлюючи контрольну функцію на конституційному рівні, необхідно уникнути зайвої політизації та безпідставного ініціювання здійснення тієї чи іншої форми контролю, сформувати процедури мотивування до конструктивної взаємодії, досягнення компромісу між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, діяльність яких є предметом контрольної функції і суб’єкта ініціювання здійснення цієї функції з метою опрацювання того рішення, яке буде оптимальним за існуючих умов конституційного розвитку держави. Саме такий підхід випливає із сутності народовладдя як однієї з найголовніших форм виразу соборності, реальність якої залежить від активної громадянської позиції кожного та відповідальності перед народом і суспільством органів державної влади, місцевого самоврядування, конкретних посадових осіб, які реалізують представницьку функцію у відповідній формі.

Проведений аналіз довів необхідність вдосконалення конституційно-правового регулювання у таких напрямках:

- визначення основ реалізації народовладдя (закріплення загальних та спеціальних норм-принципів реалізації безпосередньої та представницької форм народовладдя);

- регламентація погоджувальних процедур з метою усунення конфліктності у механізмі держави;

- формування основ контролю народу як носія суверенітету та єдиного джерела влади.

27.08.2012

О.П.Рябченко (Комісія з питань здійснення народовладдя)
Прес-служба Президента України Віктора Януковича

//www.president.gov.ua/news/25130.html

16.10.2012 Доповідь Комісії з питань здійснення народовладдя щодо розуміння і реалізації конституційних положень «влада народу» 

12.09.2012 Олександр Фісун. Історико-політична природа категорії «народовладдя» в конституційних актах України (виникнення та еволюція) 

03.10.2012 Оксана Щербанюк. Щодо права визначення конституційного ладу народом України 

03.09.2012 Владислав Федоренко. Щодо сутності та змісту категорій «народний суверенітет», «народне волевиявлення», «безпосередня демократія», «форма безпосередньої демократії» та їх співвідношення в конституційній правотворчості 

27.08.2012 Юрій Барабаш. Щодо права визначення конституційного ладу народом України 

25.07.2012 Анатолій Селіванов. Щодо реалізації народовладдя через органи державної влади в Україні

Фото Макс Левин

//lb.ua/news/2011/08/24/111802_militsiya_primenila_k_mitinguyushchim_.html

«Ефективні власники» постімперського багатства пишуть Конституцію для себе

Днями Президент України своїм указом створив Конституційну асамблею. Подібним займався і Президент Ющенко. В такий спосіб намагаються подолати «конституційну кризу». Але потрібно завжди пам'ятати, хто її створив. Слід пам'ятати пораду гарно описану в «Чорному лебеді» Нассіма Талеба: людям, які з зав'язаними очима управляли автобусом і розбили його, не можна довірити новий автобус.

В Адміністрації Президента є ціле Головне управління з питань конституційно-правової модернізації. Цікаво, що в Росії немає жодної аналогічної Ради чи Комісії при Президенті. В США наявність такого органу виглядає повним абсурдом. А їх Конституції скоро стукне 225 років. Інша правова система, - можуть пояснити юристи з Адміністрації Президента. Інше ставлення до закону, - буду стверджувати я.

Порушення, або навіть плюндрування, Конституції Президентом, Парламентом, Конституційним Судом, іншими високопоставленими чиновниками призвело до кризи. Не можна стверджувати весь час, що ми не виконуємо закони, бо вони погані. Якщо ситуація не змінюється, то може це не закони недолугі?

Приходить на згадку фраза з «Берегись автомобиля» - вони посягнули на найдорожче, що в нас є - на Конституцію! Щоправда, в даному контексті вона виглядає не смішно, як в персонажа Міронова, а дуже сумно.

Чому ж вони порушують закони і Основний Закон зокрема? Діє принцип: друзям - все, ворогам - закон. Відсутня відповідальність. Але чому ми стали ворогами? Вони ж бо мають бути слугами народу, а чи так все виглядає сьогодні?

Конституція має бути суспільним договором: народ відмовляється від часточки свого суверенітету на користь публічної влади, що буде забезпечувати і захищати інтереси народу. Однак, в Україні такий суспільний договір не відбувся. Народ ніколи не був суб'єктом переговорів. Хоча слід згадати, що Пакти і Конституція прав і вольностей Війська Запорозького укладалися між гетьманом Пилипом Орликом та старшиною і козацтвом як договір ще 1710 року, а не були даровані государем.

Якщо згадати передісторію сучасної Конституції, то її прийняттю передував Конституційний Договір. Тобто народний суверенітет ділив Президент і Парламент. І все ж Конституція 1996 року була компромісом, хоча й між гілками влади, однак в такій боротьбі було неможливо не врахувати інтереси народу. Між ким може бути боротьба і компроміс сьогодні? Між Президентом, що разом з Конституційним Судом зруйнував Конституцію та додав собі повноважень, і між Парламентом, що продавив пенсійну реформу, Податковий кодекс, підняв прохідний бар'єр на виборах, щоб ніхто навіть не наблизився? Конституція-96 приймалася Верховною Радою, що була обрана в 1994 році.

В тодішньому виборчому законодавстві були норми про мінімальну явку виборця, а саме 50% + 1, була графа «проти всіх», ще не було політтехнологів, ніхто не використовував так званий адміністративний ресурс. Сьогодні ж народ навіть не може висловити протест на виборах: підняли прохідний бар'єр, збільшили розмір застави, прибрали графу «проти всіх». І головне, що навіть при 1% явки і повній апатії, вибори будуть визнані такими, що відбулися.

ОТ

Тому закликаю всіх піти на вибори, не бути байдужими. Не хочете голосувати за жодну партію - підіть спостерігачами: проконтролюйте свій голос, таким чином Ви обираєте майбутнє.

Окрім вищезазначеного у 1996 році ще не пройшла злочинна приватизація. Тоді вони писали правила включно і для себе. Тепер же ці «ефективні власники» постімперського комуністичного багатства вважають, що мають необмежену владу. Які, а головне для кого правила можуть написати вони? Президента коронуватимуть у Верховній Раді, а міністерські крісла передаватимуться від батька до сина. А щодо народу, то він має платити податки. Крапка. Про соціальні виплати треба забути, все буде конституційно. Пенсійний вік виведено за рамки тривалості життя - теж конституційно. Новий КПК на 100% буде відповідати новій Конституції. Вибіркове судочинство та корупція - стануть принципами формування судової системи. Розділу «Права і свободи людини і громадянина« не буде взагалі.

З точки зору демократичності, то Президент Кучма був ближчий до народу ніж будь-хто. Не дивлячись на акцію «Україна без Кучми», він провів єдиний референдум. Референдум - найкращий приклад демократії. Тоді результати народного волевиявлення були проігноровані.

Можливо, в умовах перманентної конституційної «модернізації» саме громадські організації мають стати плацдармом переговорів між народом і владою. Нам потрібен суспільний договір. Вже давно в наукових та професійних юридичних колах витає думка, що лише референдум може легітимізувати сучасний конституційний лад.

Не пропустіть вибори. Вимагайте референдум. Радійте життю.

Петро Рябченко, активіст громадської організації
«Ніхто Крім Нас», адвокат, 25.05.2012

//gazeta.ua/blog/4424/konstitucijna-asambleya-viklyuchno-dlya-psevdoeliti 
//www.mk.ru/merinov/