Члени Конституційній Асамблеї Дмитро Котляр та Ігор Когут вимагають скасувати... Марина Ставнійчук теж має власну позицію...

Заява щодо проекту Закону

«Про засади державної мовної політики»

3 липня цього року у Верховній Раді України група народних депутатів України вчинила дії, що були спрямовані на прийняття в цілому як закону проекту Закону України «Про засади державної мовної політики». Цей законопроект було прийнято за основу 5 червня 2012 р. Голосування за проект Закону «Про засади державної мовної політики» супроводжувалося численними порушеннями Конституції України та Регламенту Верховної Ради України, зокрема:

- було порушено вимогу Конституції України щодо особистого голосування народними депутатами України;

- не було додержано визначеної Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» процедури підготовки проекту закону до другого читання та його наступного розгляду.

Відповідно до статті 152 Конституції України порушення встановленої Конституцією процедури розгляду чи ухвалення законів та інших правових актів є підставою для визнання їх неконституційними. Згідно з Рішенням Конституційного Суду №20-рп від 30.09.2010, дотримання встановленої Конституцією України процедури розгляду, ухвалення та набрання чинності законами, є однією з умов легітимності законодавчого процесу. Отже, законодавчі акти, які прийняті з порушенням вимоги особистого голосування народного депутата, а також інших вимог до процедури розгляду та ухвалення законів, є неконституційними.

Крім того, ціла низка положень проекту Закону «Про засади державної мовної політики», що був нібито ухвалений 3 липня 2012 р., суперечать Конституції України, зокрема:

- положення статей 10, 11, 14, 15 та інших цього документа суперечать статті 10 Конституції України. Остання, згідно з рішенням Конституційного Суду №10-рп від 14.12.1999, передбачає, що російська та інші мови національних меншин можуть використовуватися при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування лише поряд з державною мовою, яка є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо);

- положення ст. 14 про те, що гарантування державою можливості здійснювати судове провадження регіональною мовою забезпечується шляхом врахування при доборі суддів, суперечить статті 127 Конституції України, згідно з якою однією з вимог до кандидатів у судді є володіння державною мовою;

- положення статті 20 щодо вільного вибору мови навчання суперечить статті 10 Конституції Україна, яка, згідно із згаданим тлумаченням Конституційного Суду, передбачає, що мовою навчання в дошкільних, загальних середніх, професійно-технічних та вищих державних і комунальних навчальних закладах України є українська мова;

- документ містить багато нечітких термінів та формулювань («регіо», «самоправний», «органи державного управління», «у межах території» тощо), що не передбачені Конституцією та законами України. Крім того, документ не узгоджується із Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», насамперед у частині переліку таких мов. Це призведе до порушення юридичної визначеності – важливої складової принципа верховенства права, дія якого в Україні визнана статті 8 Конституції України.

З урахуванням зазначеного звертаємося з такими вимогами:

1) до Верховної Ради України – підтвердити неправомірність голосування 3 липня 2012 р. та скасувати рішення щодо прийняття проекту Закону України «Про засади державної мовної політики»;

2) до Президента України – у разі направлення на підпис Закону «Про засади державної мовної політики» застосувати право вето у зв’язку з грубими порушеннями процедури його розгляду та ухвалення, а також неконституційністю його положень.

Підписання Президентом України зазначеного документа означатиме схвалення неконституційних дій народних депутатів, а також порушення Президентом свого конституційного обов’язку гарантувати додержання Конституції України. Це також означатиме відсутність реальних намірів Президента сприяти здійсненню конституційної реформи в Україні, зокрема за допомогою свого допоміжного органу – Конституційної Асамблеї, що робить недоцільним участь у ній представників громадських організацій.

Підписали:

Дмитро Котляр, незалежний експерт, представник партнерства «Новий Громадянин» в Конституційній Асамблеї

Ігор Когут, голова ради громадської організації «Лабораторія законодавчих ініціатив», член Конституційної Асамблеї

Творче об'єднання «TOPO», Олексій Хмара

Центр політичних студій та аналітики, Віктор Таран

Центр UA, Світлана Заліщук

Європейська програма, Вікторія Гуменюк

Фундація Суспільність, Тарас Петрів

Інститут масової інформації, Вікторія Сюмар

Борис Кушнірук, громадський діяч

МГО «Інтерньюз-Україна», Андрій Кулаков

Центр Громадянських Свобод, Олександра Матвійчук

Європейська Асоціація Українців (Брюссель), Олексій Толкачов

Інститут Євро-Атлантичного співробітництва, Олександр Сушко

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, Ірина Бекешкіна

ГО «Європа без бар’єрів», Ірина Сушко

ВГО «Не будь байдужим!», Оксана Левкова

ВГО «Українська стратегія», Анатолій Пінчук

Організація роботодавців «Усім Миром», Олексій Антонюк

06.07.2012

//newcitizen.org.ua/news/gromadskist-vimagaie-skasuvati-nekonstituciyniy-zakon-pro-movi

Литвин підписав мовний закон, водночас Радник Президента визнала його неконституційнсть

Радник Президента України, Керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Марина Ставнійчук поділяє занепокоєння громадськості щодо можливих наслідків та ризиків набрання чинності та введення в дію Закону України «Про засади державної мовної політики».

У своїй відповіді на звернення партнерства «Новий Громадянин» з вимогою скасувати відповідний закон, прийнятий Верховною Радою України 3 липня 2012 року, вона зазначила: «прийняття закону відбулося з грубим порушенням вимог статей 47, 116-122, 130 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», а значна частина положень закону не узгоджується з відповідними положеннями Конституції України та міжнародних документів, ратифікованих Україною, зокрема Європейською хартією регіональних мов і мов меншин, та Рішенням Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10рп/99 у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови».

Також Марина Іванівна звернула увагу на те, що відповідно до Конституції України Глава держави вирішить долю Закону України «Про засади державної мовної політики» лише після його надходження на підпис в установленому порядку.

31.07.2012

//newcitizen.org.ua/news/litvin-pidpisav-movniy-zakon-vodnochas-radnik-prezidenta-viznala-yogo-nekonstituciynst-0

08.12.2013 Володимир Буткевич. Лист-звернення до громадян України 

02.12.2013 Заява про вихід зі складу Конституційної Асамблеї (Олександр Барабаш, Ігор Когут, Микола Козюбра, Ігор Коліушко, Володимир Крижанівський, Микола Мельник) 

28.11.2013 Володимир Буткевич. Заява про вихід зі складу Конституційної Асамблеї 

21.06.2013 Указ Президента України №341/2013 Про зміни у складі Конституційної Асамблеї 

15.03.2013 Віктор Мусіяка. Парад прав і свобод 

01.10.2012 Указ Президента України №566/2012 Про зміни у складі Конституційної Асамблеї 

17.08.2012 Новий Громадянин виходить зі складу Конституційної Асамблеї через підписання президентом мовного закону

Народный референдум. Кто против?

Референдум, лат. referendum - то, что нужно 
доложить, сообщить; сообщаю, докладываю... 

Народные депутаты, журналисты и общественные деятели поддержали идею проведения референдума в Украине

В январе этого года ряд общественных организаций объединили свои усилия с целью реанимирования референдума как механизма прямого народного волеизъявления, который не зависел бы ни от одной политической силы. По мнению инициатора этой идеи, правозащитника Эдуарда Багирова, политические и государственные деятели создали за последние 20 лет независимости Украины, вопреки нормам Конституции, систему отстранения граждан от управления государством. И это необходимо менять, используя европейскую практику проведения референдумов. Только тогда люди смогут решать большинство насущных проблем, улучшать качество своей жизни, не прибегая к акциям протеста, митингам и голодовкам.

«Граждане Украины должны осознать, что согласно ст.69-74 Конституции Украины источником власти является народ, - говорит Эдуард Багиров. - А единственным механизмом управления государством власть и политики оставили нам участие в референдуме. Украинцы должны брать пример со стран европейской демократии, где референдумы применяются для решения местных и общегосударственных проблем и имеют существенное влияние на внутреннюю политику государства. Общественное движение «Народный референдум» создано общественными организациями, лидерами общественных организаций, гражданами с целью создания инициативных групп для проведения местных референдумов. Мы планируем при поддержке киевлян в ближайшее время провести собрание по созданию инициативной группы общегородского референдума, на который вынести важные вопросы местного самоуправления, используя опыт существующей европейской практики. Но я хотел бы сразу подчеркнуть, что общественное движение «Народный референдум» не будет принимать никаких предложений от политических партий, мы делаем это не для участия в выборах или решения чьих-либо корпоративных интересов. Поэтому призываем киевлян и жителей других регионов страны стать нашими активными партнерами и принять участие в формировании и подготовке референдумов. Мы хотим через публичные мероприятия и с помощью средств массовой информации рассказать всем гражданам нашей страны, что они имеют право непосредственно принимать участие в решении вопросов общегосударственного и местного уровня, изменять законы и нормативные акты».

МАИР провел опрос среди политиков, общественных деятелей, журналистов, представителей местных властей, чтобы услышать их мнение по поводу проведения таких референдумов. Помогут ли они наладить диалог граждан и власти? Захочет ли власть прислушаться к гражданам, помочь им решать насущные проблемы? И какие вопросы в первую очередь необходимо поднять на референдумах?

Юрий Мирошниченко, народный депутат Украины, представитель Президента Украины в Верховной Раде:

- Безусловно, я поддерживаю такую инициативу. Это конституционная норма. Проведение как местных, так и всеукраинских референдумов является неотъемлемым правом граждан Украины и формой прямой демократии. Это надо делать. Конституция гарантирует гражданам право либо через своих представителей, либо самим непосредственно определяться по тем вопросам, которые их волнуют. И местные референдумы и всеукраинский – это механизм, который, к сожалению, в Украине еще активно не задействован. Но должен действовать. Именно к этому нас призывает Президент Украины Виктор Янукович, когда говорит о конституционной реформе.

Кстати, я пишу докторскую диссертацию о различных формах народного волеизъявления, которое реализуется, в том числе, и путем референдумов.

Как показывает опыт европейских стран, этот инструмент как раз больше применяется на локальном уровне для территориальных общин или регионов. Чем меньше людей - тем быстрее такие решения реализовать.

Андрей Сухоруков, председатель правления Международного общества прав человека (Украинская секция):

- Местные референдумы – это самое реальное проявление демократии, прав человека и гражданского общества. Это то, что реально можно сделать. Референдум по поводу Конституции и других высоких материй – это глупость, на мой взгляд. Нельзя толпой решать такие вопросы. А вот вопросы о том, где строить мост или прокладывать шоссе – это дела местных референдумов. Такие решения как раз и должны приниматься территориальными общинами.

Я поддерживаю идею о проведении местных референдумов. Но они, с моей точки зрения, должны быть аполитичны по своей сути. Они должны быть направлены на решение проблем конкретного круга людей, жителей района, города, области. Потому что при всех властях есть мусор, незаконные стройки и т.д.

Лариса Усенко, заместитель главного редактора газеты «Урядовий кур'єр»:

- Если Украина как государство хочет действительно быть демократичной, а не только декларировать это, то местные референдумы должны стать реальностью нашей жизни. Возможность проводить референдумы даст местным общинам больше шансов в управлении своим городом, районом, вплоть до решений каких-то социальных вопросов на отдельно взятом массиве. Ведь участвовать в управлении местом своего проживания – это право гражданина, и нужно сделать так, чтобы каждый член общины участвовал в принятии решений.

Конечно, чтобы в организации таких референдумов не было беспорядка, важно в законодательном плане определить, какие именно вопросы могут на них выноситься. Их главная отличительная черта – местное, а не общегосударственное значение. Речь, к примеру, о досрочном прекращении или продлении срока полномочий, приостановлении полномочий органов местного самоуправления, а также о проведении досрочных выборов в органы местного самоуправления либо об отсрочке указанных выборов. Это могут быть и вопросы о принятии или об изменении местного бюджета, исполнении и изменении финансовых обязательств муниципального образования, что, согласитесь, немаловажно для конкретной общины.

Приведу простой пример проблем, решать которые можно как раз путем принятия решения на местном референдуме. Еще с лета прошлого года в некоторых регионах страны мы наблюдаем процесс закрытия школ с украинским языком преподавания, именуемый «оптимизацией учебных заведений». Понятно, что против этого выступают родители детей, которые в этих школах учатся. Аргументы приводятся разные, но реального результата нет – наблюдается как бы перетягивание каната то одной стороной, то другой. А точку здесь мог бы поставить как раз местный референдум, на котором вся община могла бы сказать свое веское слово – быть конкретной школе в конкретном городе или поселке, или нет. Точно так же можно решать вопросы открытия или закрытия детских садиков, магазинов, больниц и множество других социальных проблем. То есть, референдная демократия на местном уровне должна стать распространенной, что позволит ограничить произвол местной бюрократии.

Валерий Бевз, народный депутат Украины, председатель Комитета Верховной Рады Украины по вопросам борьбы с организованной преступностью и коррупцией:

- Я лично за такую идею, потому что она абсолютно нормальная и правильная, а главное - она не противоречит ныне действующей Конституции. Но ее надо облечь в форму. Лучше всего, чтобы это был соответствующий закон, где было бы четко прописаны порядок проведения, участники, организаторы и все остальное. Есть страны, где такие референдумы проводят органы коммунального хозяйства. Есть страны, где такие вещи проводит даже полиция. Поэтому нам надо подумать над формой. В то же время законом о местном управлении оговорено, что каждая община имеет право принимать соответствующее решение, которое влияет на качество жизни.

К сожалению, существует огромный разрыв между тем, что у нас в стране сегодня декларируется властью, и тем, что делается. Это, наверное, самая большая проблема нашего общества и власти. Но сегодня мы говорим о будущем влиянии гражданского общества на все социально-экономические и политические процессы в стране. Поэтому я считаю, что право тех же общественных организаций на проведение таких референдумов по тем или иным вопросам - абсолютно нормальное право. Захочет ли государство услышать людей, достучаться ли они до власти? Это вопрос качества самого государства и самого общества.

Эдуард Матвийчук, председатель Одесской областной государственной администрации:

- Местные власти обязаны слушать мнение людей, узнавать, как они живут и что бы они хотели изменить. Это и есть та прямая задача, которую ставит перед областными администрациями Президент Украины Виктор Янукович. Максимальная открытость – вот, что главное. Никакие реформы не пойдут, если не будет объединения власти и граждан, если люди не будут понимать, чем занимается власть, что она делает. Власть должна перед ними отчитываться, разъяснять суть тех или иных преобразований.

Вопрос не в том, проводить или не проводить референдум, а в том, чтобы услышать людей. Если власти удастся найти близкий контакт с людьми, тогда она получит и их поддержку.

На местные референдумы, с моей точки зрения, прежде всего, нужно выносить вопросы, которые касаются местного самоуправления. На уровне городов всегда возникает множество вопросов, которые очень важны.

Виктор Швец, народный депутат Украины, Председатель Комитета Верховной Рады Украины по вопросам законодательного обеспечения правоохранительной деятельности:

- Я поддерживаю идею о проведении местных референдумов, но на них необходимо выносить вопросы, которые интересуют территориальную общину. Эти вопросы не должны носить характер какого-либо вмешательства в политику или государственные дела. Местные референдумы должны касаться проблем исключительно местного значения. Местные референдумы очень важны, потому что с их помощью развивается гражданское общество. Каждый человек начинает понимать, что он непосредственно является творцом своего будущего, своей жизни. Благодаря его участию в референдуме он может влиять на ситуацию как на местном уровне, так и на общегосударственном. Но такие референдумы должны проводиться на уровне закона, должна быть определена четкая процедура их проведения, а в бюллетени опроса включаться абсолютно все вопросы, которые касаются вопросов местного самоуправления либо отдельных категорий граждан. То есть, это право людей определится с вопросами, которые непосредственно связаны с их жизнью.

Валерий Бондик, народный депутат Украины, заместитель председателя Комитета Верховной Рады по вопросам правосудия:

- В Конституции прописаны положения, разрешающие проведение референдумов, на которых граждане страны могут выражать свое мнение по тем или иным вопросам. Территориальная община, представляющая город или село, имеет право на решение вопросов путем проведения опроса. Например, в моем округе в г. Белая Церковь с помощью опроса решался вопрос о строительстве завода. Так что такие прецеденты в Киевской области уже есть.

Если опрос сделан, зарегистрированы инициативные группы - результат потом проводится решением сессии местного совета. Нет никаких предпосылок, чтобы такое решение не выполнять. Это основание к действию. Местным властям нужно обязательно спрашивать территориальную общину, что их интересует, и воплощать пожелания людей в жизнь. Иначе для кого они работают?

Владимир Бондаренко, народный депутат Украины, глава подкомитета Комитета по вопросам отслеживания влияния законопроектов на показатели бюджета Комитета Верховной Рады Украины:

- Референдумы - это очень важная вещь для развития системы демократических отношений власти и граждан. Такие референдумы проходят во многих странах Европы и действительно помогают людям решать те проблемы, которые их волнуют. К сожалению, референдумы национального масштаба у нас в стране не проводилось и не проводятся. Конечно, за исключением одного, когда определялся вопрос о независимости Украины. А не проводятся потому, что под решение конкретных проблем обязательно подвязывают политику, которая делит страну приблизительно на две части. Власти боятся нормальных референдумов, одни, к примеру, боятся обсуждения вопросов о языке, другие не хотят затрагивать вопросы религии.

Механизм же проведения местных референдумов до сих пор не был отработан. Сейчас они помогают лишь узнать общественное мнение, потому что решения, которые могут приниматься, практически невозможно имплементировать, нет законодательной базы. Хотя право граждан на референдум, как выявление нормы прямой демократии и народного волеизъявления, прописано в Конституции.

Местные власти не хотят давать на откуп граждан решение серьезных вопросов, потому что нужно «правильно» распределить землю, строить в парковых зонах, по-своему кроить карты городов. Поэтому они будут делать все, чтобы референдумы не состоялись. Давайте, к примеру, попробуем провести референдум о введении моратория на строительство в исторической части Киева и посмотрим на реакцию власти. Не думаю, что будет поддержана такая идея. Поэтому у меня двойственное отношение к вопросу проведения референдумов.

Валентина Доброта, журналист телеканала «1+1»:

- Представители политических сил за годы независимости Украины достаточно часто поднимали вопрос о проведении  референдумов на разные темы, но ни разу не довели процесс до логического завершения. Они, по сути, дискредитировали саму идею. Поэтому сегодня люди, прежде всего, должны поверить, что референдумы – это действительно реальный механизм, который может улучшить качество их жизни. Понять, что от их активной гражданской позиции, а не от желания политиков или власти зависит, в какой детский сад или школу будут ходить их дети, какой уровень медицинского обслуживания будет в поликлинике, которая находится по соседству с их домом. Возможно, тогда не придется выходить на акции протеста, штурмовать Верховную Раду или Кабинет министров, отстаивая право на социальную защиту, гарантированную законом. Референдумы, которые проводятся в европейских странах, позволяют решать многие проблемы спокойно и цивилизованно.

Владимир Пристюк, председатель Луганской областной государственной администрации:

- По моему мнению, любые важные вопросы, которые касаются жизни людей, вне зависимости от того, общегосударственного или местного значения, должны решаться только посредством широкого общественного обсуждения. Для этого есть масса инструментов: «круглые столы», общественные слушания, сходы граждан, «горячие телефонные линии». Все их мы используем в своей работе. Референдум же – это своего рода «крайняя мера», которая может использоваться лишь в двух случаях: или когда диалог «зашел в тупик», или когда принимаемые решения кардинально меняют существующее положение вещей. При этом референдум, безусловно, является действенным инструментом, который поможет власти услышать vox populi.

Эффективная работа власти во многом зависит от уровня налаженности диалога с местной общиной, ведь в своей работе мы, прежде всего, ориентируемся на общество в целом и на каждого человека в отдельности. Посредством референдума можно услышать голос большинства, понять, где мы уже имеем результат и где еще нужно работать. Повторюсь, референдум – это крайний случай, когда диалог власти и общественности зашел в тупик, и другого способа решить проблему нет. Убежден, что при обоюдном желании построить диалог власти и общественности можно и, более того, нужно.

Необходимо также четко понимать, что проведение референдума – очень трудоемкий процесс, требующий немалых как организационных, так и материальных затрат. Поэтому, как я уже сказал ранее, и на всеукраинский, и на местный референдумы выносить стоит лишь наиболее важные и актуальные вопросы.

Уже второй год Луганская область, как и вся Украина, живет в условиях реализации целого комплекса социально-экономических реформ. Открытый диалог с общественностью помогает нам понять приоритетные направления реформ, результативность своей работы и, в случае необходимости, своевременно ее откорректировать.

Так, в апреле планируется презентация интернет-сайта «Диалог ради реформ». Это будет первая в Украине интернет-площадка, где будет аккумулироваться вся информация о реформах. Сайт станет новой коммуникационной площадкой, где каждый сможет узнать о сути и целях реформ, а также в режиме он-лайн пообщаться на интересующие темы, высказать свое мнение.

Мы понимаем, что эффективное реформирование страны, и Луганщины в частности, возможно лишь посредством честного и открытого диалога с гражданским обществом.

Олег Царев, народный депутат Украины, глава подкомитета по вопросам акцизного налога, законодательного регулирования рынка спирта, алкоголя и табака Комитета Верховной Рады Украины по вопросам финансов, банковской деятельности, налоговой и таможенной политики:

- Я поддерживаю двумя руками идею проведения референдумов как формы прямого волеизъявление народа. И, безусловно, должны быть механизмы, которые бы обеспечивали такое право людей высказать свою точку зрения. Потому что зачастую люди голосуют за политиков, потом политики не поддерживают те точки зрения, взгляды, программы, которые они пропагандировали на выборах. А референдум – это конкретный вопрос и конкретный ответ, который высказывает народ. Решение, которое принимается народом в конкретном случае, должно иметь прямое действие.

Конечно, в европейских странах, где такие референдумы проводятся постоянно, больше денег и полномочий на уровне местных советов. И если проводится референдум, регионы, кантоны имеют законодательную власть и могут впоследствии имплементировать такие решения в законы. Я думаю, что со временем мы тоже сможем к этому прийти.

Михаил Березовчук, заместитель председателя общественной организации «Союз собственников жилья Украины»:

- Что касается идеи проведения как местных референдумов, так и общенациональных, то я поддерживаю ее по многим причинам. Одна из них заключается в том, что, к сожалению, обычные инструменты строительства гражданского общества и народовластия, реализации конституционного положения о том, что единым источником власти есть наш народ, не исполняется. Низкий уровень доверия (и неспроста) к Верховной Раде, которая занимается в основном узкопартийными задачами. Власть, которая не хочет защищать права людей. Конечно, их могли бы защитить суды, но мы все знаем, насколько они сегодня коррумпированы. Поэтому референдум может быть одним из последних способов, с помощью которого люди могли бы отстоять свои права. Но тут есть и проблемы. На начальном этапе должны быть найдены энтузиасты, которые без заработной платы будут заниматься организацией таких вопросов, комплектовать инициативные группы. Также очень важно, чтобы к этому движению не привлеклись какие-то политиканы, которые захотят использовать референдумы для решения своих целей в том или ином городе.

Андрей Павловский, народный депутат Украины, член Комитета Верховной Рады Украины по вопросам социальной политики и труда:

- Искренне, всей душой поддерживаю идею о проведении народных референдумов. В свое время я был депутатом Киевсовета. Тогда мы выдвигали идею - и она была поддержана киевлянами - о том, чтобы вопросы скандальных строек решались путем референдумов. Чтобы жители района, микрорайона голосовали. Это не сложно организовать. Провели бы раз референдум, тогда бы не было никаких спекуляций. А стало бы понятно, как местная община относится к этому вопросу. Также у нас была идея, чтобы и Генеральный план города утверждался на общегородском референдуме. Вот его утвердили раз в двадцать лет, и никто уже не будет строить в центре города, в его исторической части какие-то офисные центры. Я думаю, что в любой городской, районной общине есть вопросы, которые она может самостоятельно решать, используя такой механизм, как референдум. Не надо бояться спрашивать мнение людей.

Возьмите ту же Швейцарию. Маленькая страна, но там только общенациональных референдумов за год проводится несколько. Там по многим серьезным вопросам, вплоть до того, на какие цели и как использовать бюджет, правительство спрашивает мнение граждан страны. А в каждом кантоне вообще проводится по десять-двадцать референдумов за год. Когда вы спрашиваете путем опроса или референдума волю народа - это называется прямая форма демократии. Без посредников - депутатов, мэров, президентов и т.д. Это идеал демократии. К сожалению, у нас иногда чиновники боятся услышать настоящее мнение граждан.

Олег Зарубинский, народный депутат Украины, председатель Комитета Верховной Рады по вопросам прав человека, национальных меньшинств и межнациональных отношений:

- Референдумы во многих странах - довольно распространенное явление. Например, в странах Европы референдумы зачастую проводятся на местном уровне, вплоть до микрорайона в том или ином городе. Путем голосования люди решают даже бытовые вопросы, например, когда вывозить мусор – во вторник и четверг, или в среду и пятницу? Это очень интересное явление, и думаю, что мы до него еще дойдем. То есть, это фактически пик или кульминация народовластия, когда самые мелкие вопросы решаются общиной, а власть реализует такие решения.

Андрей Кокотюха, писатель, журналист, сценарист:

- Я поддерживаю эту идею, но только при условии, если результаты таких референдумов смогут на что-то влиять. Со своей стороны, как журналист, могу лишь использовать результаты таких референдумов в своей работе. Но воплощать в жизнь результаты должны, наверное, те, кому принадлежат инициативы.

Сегодня реализация реформ напрямую зависит от политической воли власти, а этой воли нет. Власть не обращает внимания на рекомендации Евросоюза, почему она должна учитывать мнение своих сограждан? Тем не менее, результаты референдумов должны отображать реальное состояние вещей, и власть должна это видеть. Если ей все-таки небезразлично как к ней относятся, к референдумам, проведенным внутри страны, политики и чиновники быстрее прислушаются, чем к Евросоюзу.

Мне все равно, какого цвета партия власти. Главное, чтобы она четко понимала, что такое национальные интересы Украины и наша безопасность. Поэтому первоочередные вопросы, которые необходимо поднимать на референдумах, это соблюдение законности, верховенства права, социальная политика, коммунальная реформа, защита детства и материнства, а также – защита информационного пространства.

Ирина Горина, народный депутат Украины, член Комитета Верховной Рады Украины по вопросам экономической политики:

- Очень хорошо, когда предлагается реально работающий механизм, благодаря которому общество может высказывать свою позицию, поддерживать или блокировать какие-либо решения власти. Несмотря на то, что есть большие программы, есть реформы, это же все делается для людей. И если ситуация дошла до того, что ты не смог объяснить, почему и зачем ты предлагаешь какие-то изменения, новации, что ты делаешь, а люди выступают против них, значит, их мнение надо услышать и учесть. Это нормальный путь.

Николай Джига, председатель Винницкой областной государственной администрации:

- Я считаю, что это необходимо делать. Чем больше мы будем людям рассказывать, чем чаще советоваться, прислушиваться к их мнению, тем легче нам будет работать. Возможно, мы не сможем сразу выполнить все, что они хотят, но диалог с гражданским обществом необходим.

Игорь Гужва, журналист:

- Демократия и гражданское общество начинается не со смены власти, не со смены фамилии президента, а с проявления гражданских инициатив по каждой конкретной проблеме, в каждом конкретном городе. Чтобы развивалось гражданское общество, как обязательное условие демократии, у нас должны появиться граждане как таковые – то есть люди, которые сопереживают тому, что происходит вокруг них, которым небезразличны проблемы их двора, района, города и страны в целом. Если общественные организации, которые инициировали этот процесс, смогут добиться не только проведения референдумов, но также имплементации решений, за которые проголосуют люди, то это будет огромным шагом вперед в плане построения гражданского общества в Украине. Куда большим шагом, чем политическая активность партий, которые борются за власть.

Юрий Одарченко, народный депутат Украины, глава подкомитета по вопросам региональной политики Комитета Верховной Рады Украины по вопросам строительства, градостроительства и жилищно-коммунального хозяйства, и региональной политики:

- Я двумя руками жестко поддерживаю идею проведения народных референдумов, потому что построение гражданского демократичного общества без таких инструментов невозможно. Они должны быть априори в Украине. Это позволяет почувствовать каждому человеку, что он - неотъемлемая часть того общества, в котором живет. Чтобы местное самоуправление существовало, а главы городских, районных, областных советов, мэры городов ощущали, что у них действительно есть связь с гражданами, такая процедура, как местные референдумы, необходима. И ее надо максимально упрощать. Сейчас любая инициатива местных жителей наталкивается на то, что мэры или главы местных советов не хотят подписывать документ на проведение референдума, если ему это не выгодно. Такую ситуацию однозначно надо менять.

Спиридон Килинкаров, народный депутат Украины, член Комитета Верховной Рады Украины по вопросам Регламента, депутатской этики и обеспечения деятельности Верховной Рады Украины:

- Сама идея проведения референдума – хорошая. Но для того, чтобы люди могли принимать такие решения, надо иметь объективную информацию, разобраться в том вопросе, который выносится на референдум, и т.д. Поэтому общественные деятели должны через свою позицию донести до людей, в чем суть того вопроса, который пытаются на данный момент рассмотреть. Тогда люди смогут сделать осознанный выбор. Я считаю, что на референдуме должны выноситься вопросы глобального характера, которые касаются каждого человека. Если бы представители власти всех уровней руководствовались интересами людей, то у нас всегда бы принимались правильные решения. Я за то, чтобы такой инструментарий работал.

Александр Лукьянченко, мэр Донецка, глава Донецкого горсовета:

- Проведение референдумов – это стандартная демократическая процедура, которая принята в большинстве развитых и цивилизованных стран. Ведь референдумы и другие подобные акции являются инструментами влияния населения на принятие важных политических, социальных и экономических решений. Каждый гражданин может высказать собственное мнение по интересующей его проблеме, ведь на референдум выносятся вопросы не только местного, но и общегосударственного значения. Всенародное волеизъявление отображает реальную картину настроений и предпочтений граждан, помогает избегать работы «в слепую», что для нас очень ценно. Также было бы весьма полезно проводить референдумы перед реализацией реформ, которые запланированы в стране.

С моей точки зрения, на подобные референдумы необходимо выносить не только сиюминутные проблемы, которые интересуют граждан в данный момент, но и более широкие и глобальные, которые все равно придется решать в дальнейшей перспективе. На примере нашего города можно было бы провести референдум по таким вопросам, как объединение административных районов или образовательных и медицинских учреждений, определение промышленных зон, если они находятся в городской черте, строительство мусороперерабатывающих заводов, обустройство парков или придомовых территорий.

Ярослав Сухий, народный депутат Украины, заместитель председателя Комитета Верховной Рады по вопросам социальной политики и труда:

- Такие инициативы предусмотрены Конституцией и Законом «О местном самоуправлении». Я считаю, что референдумы надо обязательно проводить, а исполнительная ветвь власти обязана надлежащим образом реагировать ни них. Если решение местного референдума будет имплементировано решением сессии (районного, городского или областного совета), оно имеет силу закона на определенной территории. Значит, его надо исполнять.

Юрий Кармазин, народный депутат Украины, первый заместитель председателя Комитета Верховной Рады Украины по вопросам правосудия:

- Если бы работал закон о референдумах, то мэры городов, которые пришли к власти на волне обнищания и популизма, но не исполнили своих обещаний, могли бы быть отправлены в отставку путем высказывания недоверия. Но когда все политизировано, а механизм реализации закона о местном референдуме находится в руках у того же мэра, то такой референдум не удастся провести, а люди возмущены.

Если бы в Киеве проводились народные референдумы, общественность не одобрила бы застройку склонов над Днепром, уродование центра города. При этом люди могли бы принимать решения о том, надо ли финансировать школу или лучше ее закрыть, надо ли устанавливать памятник в том или ином месте, что делать с поликлиниками и больницами. Это все вопросы местного референдума, которые должны быть основополагающими.

Нельзя использовать референдумы в том аспекте, в котором они практиковались в некоторых областях, где спекулировали народным волеизъявлением, чтобы практически разрушить государство. То вопрос языка изменять, то ущемлять одну нацию в ущерб другой. Эти вопросы на местных референдумах не решаются.

Арсений Яценюк, народный депутат Украины, член Комитета Верховной Рады Украины по вопросам охраны здоровья:

- Я поддерживаю идею народного волеизъявления, особенно в местных вопросах. Это важно и правильно. Но у нас, к сожалению, сейчас нет полноценного законодательного механизма. Власть всячески блокирует принятие нового закона о референдуме. Принятие его специально стопорится.
В то же время подобные референдумы очень распространены в странах Евросоюза, особенно много их проводится в Швейцарии.

Владимир Олейник, народный депутат Украины, первый заместитель председателя Комитета Верховной Рады Украины по вопросам законодательного обеспечения правоохранительной деятельности:

- Референдум- это один из способов, который позволяет гражданам принимать участие в местном самоуправлении. Я его приветствую. Когда человек понимает, что от него что-то зависит, он становится более активным. А когда он думает, что местные власти сами все выбрали и никто местных жителей не спросил, это плохо.

Не надо бояться, что проведение референдумов - это хлопотное и затратное дело. Напротив, это может добавить денег, если мы говорим о каких-то социальных проектах, потому что через такие механизмы глазами жителей конкретного района или города можно увидеть неэффективность работы самой власти по конкретному направлению. Людей надо обязательно подключать.

Так происходит во всех демократических странах. Например, я читал, что отдельные президенты США, в частности Рональд Рейган, принимали решение только после того, как проводили соответствующее социологическое исследование. Тогда президент страны знал, что решение власти люди поддерживают. Этот инструмент необходим для того, чтобы власть не отрывалась от людей. А люди понимали, что передали временно в управление власть в городе или поселке чиновникам и политикам, но их мнение по-прежнему очень важно. Что его будут спрашивать не раз в пять лет, а чаще.

11 апреля 2012 г.

//mair.in.ua/opinion/show/id/18981

Народный референдум. Кто за?
Українські реформи повинні починатися з реформ у Києві
Народный референдум - воля народа!

IV Форум Громадянської Асамблеї України «Криза демократії в Україні. Позиції громадянського суспільства». Громадянська Конституційна Асамблея 2012

Форум Громадянської Асамблеї України “Криза демократії в Україні. Позиції громадянського суспільства”

Київ. 22 березня, 10:00, концертна зала Українського дому (вул. Хрещатик, 2) - 

IV Форум Громадянської Асамблеї України “Криза демократії в Україні. Позиції громадянського суспільства” (за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.

Мета Форуму – виробити спільну позицію організацій громадянського суспільства щодо захисту прав і свобод громадян, європейської інтеграції України, парламентських виборів 2012 року, підвищення впливу громадянського суспільства.

Ключові питання Форуму:

• забезпечення прозорих і чесних парламентських виборів 2012 року шляхом консолідації зусиль громадянських мереж та організацій;
• вплив організацій громадянського суспільства на підготовку нової Конституції України;
• розвиток і поширення найкращих практик самоорганізації громадян.

Участь у заході братимуть представники Громадянської мережі “Опора”, кампанії “Новий громадянин”, руху “Чесно”, Комітету виборців України, ініціативи “1 грудня” й інших громадських організацій, мереж та ініціатив з усіх регіонів України. Серед учасників форуму – Ольга Айвазовська, Ірина Бекешкіна, Ігор Жданов, Ігор Коліушко, Ігор Когут, Мирослав Попович, Олег Рибачук, Вікторія Сюмар і інші громадські діячі. Гостями Форуму будуть народні депутати Андрій Шевченко, Ірина Геращенко, Леся Оробець, радник Президента України Марина Ставнійчук та інші.

Громадянську Асамблею України заснували провідні громадські організації України навесні 2007 року. Це найбільша в Україні громадянська мережа, що об’єднує понад 400 громадських та експертних організацій з усіх регіонів. Асамблея надає національні та регіональні майданчики для дискусії та консолідації громадянських об’єднань. В основі її діяльності лежать принципи відповідальності, відкритості, об’єктивності, солідарності та незалежності від політичних позицій учасників.

Програма Форуму (DOC)

21 березня 2012 р.

//gau.org.ua/node/593

Заява IV-го Форуму Громадянської Асамблеї України з питань конституційної реформи та Конституційної Асамблеї

Конституція – це основні правила співжиття, що схвалюються й дотримуються суспільством, і на базі яких розвивається держава. Україна потребує нової Конституції – не компромісу кланів, а справжнього нового суспільного договору.

Конституція має гарантувати свободу особи і народу та реалізувати запит громадян на становлення й розвиток української держави. Саме тому нова Конституція має бути розроблена не адміністрацією Президента і ухвалена не Верховною Радою чи маніпулятивним референдумом, а виключно Конституційною Асамблеєю – виборним установчим органом, який має заснувати нову республіку, державу громадян.

Саме ця позиція об’єднала делегатів І-ї Громадянської Асамблеї України 24 липня 2007 року. Саме на її основі ГАУ був презентований Громадянський законодавчий пакет, одним із складових якого був проект Закону про порядок підготовки і затвердження нової Конституції України. Ця позиція об’єднує нас і зараз.

Ми засуджуємо будь які спроби маніпуляції Конституцією та намагання використати конституційну реформу в корисливих чи вузькополітичних інтересах якоїсь групи осіб.

Громадянська Асамблея України  змушена заявити, що Указ Президента України «Питання формування та організації діяльності Конституційної Асамблеї» спотворює саме поняття Конституційної асамблеї. А принципи делегування, зазначені в Указі, попри наявність в переліку дійсно провідних наукових та громадських організацій , не дають змоги вважати цей орган представницьким і незалежним. В кращому випадку він може стати лише площадкою для обговорення концепцій конституційної реформи.

Ми закликаємо цей орган ухвалити єдине рішення – рекомендувати Президенту України ініціювати внесення  змін до ст. 154, 155, 156 Конституції України, які, передбачатимуть скликання установчих зборів – Конституційної Асамблеї для підготовки та схвалення нової Конституції України, делегати якої не будуть мати права обиратись до будь-яких органів державної влади протягом 10 років і тому ухвалять основний закон не для себе чи своїх партій, а для громадян.

Ми, делегати IV-го Форуму Громадянської Асамблеї України вимагаємо саме таких змін!

Для того, щоб продемонструвати як має відбуватись установчий процес ми ініціюємо скликання Громадянської Конституційної Асамблеї, організація діяльності якої має об’єднати громадські ініціативи щодо реформування Конституції.

Звертаємось до всіх громадських організацій, мереж, ініціатив, аналітичних центрів та експертів, до всіх громадських активістів, до всіх, хто хоче жити в України – громадянській республіці – приєднуйтесь!

Заява Форуму (DOC)

Громадянське суспільство України 

виробить програму спільних дій

Громадянське суспільство України має згуртуватися для спільної ефективної діяльності в умовах наступу на демократію та тиску влади. Про це заявили делегати IV Форуму Громадянської Асамблеї України “Криза демократії в Україні. Позиції громадянського суспільства”, який відбувається 22 березня в Києві за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Участь у заході взяли близько 400 делегатів – представників громадських організацій і ініціативних рухів з усієї України.

Мирослав Попович (ініціатива “1 грудня”) зауважив, що основним завданням напередодні парламентських виборів є зберегти моральні засади та основоположні цінності в українському суспільстві, оскільки нині вони “розмиваються”. За його інформацією, ініціатива, до якої увійшли відомі й шановані діячі та представники основних церков, збирається провести низку круглих столів для кваліфікованого аналізу ситуації та діалогу громадськості з владою (найближчий відбудеться 5 квітня). Окремо Мирослав Попович звернув увагу на те, що сьогодні громадянське суспільство має консолідувати свої зусилля для забезпечення чесних і справедливих виборів, до чого долучиться і згадана ініціатива.

Олег Рибачук (партнерство “Новий громадянин”) відзначив, що у громадянському суспільстві України формуються горизонтальні мережі, побудовані на моделі взаємодії рівноправних партнерів, а не ієрархічного підпорядкування. За його словами, сьогодні йдеться не про індивідуальне, а про колективне лідерство, коли людина, що має певну суспільно значущу ідею, стає лідером її втілення.

Ідею Олега Рибачука підтримала Вікторія Сюмар (рух “Стоп цензурі!”). Вона переконана, що суспільство стає не просто горизонтальним, а мережевим, коли дедалі більшу роль починає відігравати мережева комунікація, у тому числі в соціальних мережах в Інтернеті. “Українське суспільство твориться мережами”, – наголосила вона. На її думку, вертикальне управління поволі втрачає свою ефективність. За словами Вікторії Сюмар, досвід руху “Стоп цензурі!” показав, що скоординована діяльність десятків або сотень людей може сформувати порядок денний для цілої країни.

Ігор Когут, представник Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства, переконаний, що “Україна увійшла у стадію “громадянської весни”, свідченням чого є активізація громадянського суспільства через ініціювання пікетів, звернень, заяв, благодійних заходів тощо. За його словами, це спроба акумулювати енергію громадян для розвитку політичної культури, культури діалогу, демократії загалом. Експерт наголосив, що демократія – це не тільки вибори, а передусім повсякденна участь громадян. Так само європейська інтеграція України, на думку Ігоря Когута, – це не лише дипломатія й політика, а це передусім реформи, тобто конкретні справи, які треба робити щоденно на всіх рівнях.

Олександра Матвійчук (Центр громадянських свобод) зупинилася на дотриманні прав людини в Україні. За її словами, сьогодні влада систематично їх порушує. Свідченням цього є декілька тенденцій. Перша – це зростання бідності та соціальної нерівності. Експерт наголосила, що в той час як, за даними ООН, в Україні понад 80% населення перебувають за межею бідності, влада скорочує соціальні виплати та дає право урядові регулювати їх у ручному режимі. Друга тенденція – переслідування, причому не тільки за політичні, а й за ідеологічні переконання, а також за громадську активність. Третя тенденція – прагнення зберегти владу за будь-яку ціну, що веде до обмеження прав на свободу слова та мирні зібрання. Четверта тенденція – тиск на суди. “Суди втратили свою незалежність і перетворилися на слухняних виконавців чужої волі”, – наголосила Олександра Матвійчук. Ще одна тенденція – жорстокість кримінально-правової політики. За даними експерта, за перші півроку 2011 року смертність у місцях позбавлення волі зросла на 11%, а кількість суїцидів – на 22%. Вона відзначила, що Україна досі не встановила граничного терміну тримання людини під вартою, й оприлюднила “рекорд” перебування в СІЗО – 12 років.

Співголова Оргкомітету ГАУ Ганна Парфьонова представила результати опитування громадських лідерів у всіх регіонах України (203 людини). За її словами, найголовнішою проблемою суспільного життя активісти назвали корупцію. Найбільшою регіональною проблемою було названо неефективність і непрозорість влади. При цьому вона наголосила, що громадські лідери готові об’єднуватися для вирішення проблем на регіональному та загальнодержавному рівнях.

Співголова Оргкомітету ГАУ Анатолій Пінчук відзначив, що громадянське суспільство має виробити насамперед механізми спільних дій і координації зусиль. Він нагадав резолюцію попереднього Форуму, у якій наголошено, що сучасна криза України пов’язана з тим, що державотворення відбувалося без опори на громадянське суспільство. За його словами, сьогодні йдеться про перезаснування держави і для цього потрібно розробити нову Конституцію за участю громадянського суспільства. Анатолій Пінчук зазначив, що громадськість вимагає скликання Конституційної асамблеї, у якій було би представлено найрізноманітніші верстви суспільства. “Нова Конституція має бути не компромісом кланів, а новим суспільним договором”, – наголосив він.

23 березня 2012 р.
//gau.org.ua/node/594

Заява IV-го Форуму
Громадянської Асамблеї України

Ми, делегати IV-го Форуму Громадянської Асамблеї України мусимо визнати, що протягом останніх трьох років в Україні рівень дотримання прав людини і основоположних свобод та захисту і реалізації їх інтересів суттєво погіршився.

Робота в системному реформуванні державних інституцій проводиться вкрай повільно та фактично є імітацію дій. Реальна боротьба з корупцією в Україні підміняється гучними заявами та показовими акціями.

Більшість так званих реформ соціальної, правової, і зокрема судової, системи під красивими гаслами насправді призводять до монополізації влади однією політичною силою.

Посилюється практика кримінальних переслідувань за політичну діяльність та вибіркового застосування правосуддя, відсутність реальних механізмів протидії гендерному насильству. Зростає тиск з боку правоохоронних органів на представників бізнесу, які в тій чи іншій формі підтримували діяльність опозиційних політичних сил. З’являється все більше прикладів використання правоохоронних органів, прокуратури та судів для рейдейрства та інших форм протиправної конкуренції.

Водночас поширюється практика уведення від справедливого покарання за злочини проти життя, здоров’я та гідності громадян високопосадовців, представників великого бізнесу, членів їх родин та оточення.

Створюються штучні перепони у належному впровадженні норм Закону про доступ до публічної інформації та про засади запобігання і протидії корупції та контролю з боку суспільства за політиками і чиновниками.

За невеликими виключеннями, блокується впровадження правових норм, які стимулюватимуть розвиток громадянського суспільства, самоорганізації громадян, механізмів контролю суспільства за владою. Натомість тривають спроби обмежувати права і свободи громадян, зокрема право на мирні зібрання.

В таких умовах самоорганізація та самоструктуризація громадянського суспільства, мобілізація громадськості, створення системи координації громадських ініціатив стають чи не найважливішим чинником недопущення згортання демократії, формування авторитаризму та закриття європейської перспективи для України.

Ми, делегати IV-го Форуму Громадянської Асамблеї України заявляємо про консолідацію зусиль для захисту прав і свобод громадян, розвитку самоорганізації та громадських об’єднань з метою розбудови демократичної європейської держави Україна.

Вимагаємо:

1. Забезпечення сприятливого розвитку та діяльності інститутів громадянського суспільства, а саме: спрощення процедур та скорочення строків реєстрації громадських та благодійних організацій, органів самоорганізації населення, об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та інших інститутів громадянського суспільства.

2. Приведення законодавства щодо правового статусу неурядових організацій у відповідність до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам.

3. Забезпечення умов для реальної участі громадськості у формуванні і реалізації публічної політики на всіх рівнях та здійснення громадського контролю за діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування,  в тому числі шляхом:

• систематичного проведення консультацій з громадськістю щодо ключових питань гуманітарної та соціально-економічної політики та завчасного оприлюднення проектів нормативно-правових актів на веб-сайтах органів державної влади;
• реального врахування рішень громадських рад та інших консультативно-дорадчих органів при органах державної влади та органах місцевого самоврядування;
• сприяння проведенню громадських експертиз діяльності органів виконавчої влади, громадських антикорупційних експертиз нормативно-правових актів та забезпечення врахування рекомендацій за їх результатами;
• забезпечення інформаційної прозорості діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зокрема забезпечення впровадження і виконання в повному обсязі норм Закону про доступ до інформації, запровадження механізмів електронного урядування та електронної демократії;
• визначення на рівні закону чітких процедур проведення місцевого референдуму і загальних зборів громадян за місцем проживання.

4. Проведення комплексу реформ та заходів, спрямованих на системне подолання корупції в Україні. Унеможливлення корупції має стати основним фокусом більшості реформ, які здійснюються у державному управлінні.

5. Проведення судової реформи, спрямованої на забезпечення прозорого та справедливого судочинства, створення повного, відкритого реєстру всіх судових рішень, запровадження справжнього суду присяжних.

6. Припинення кримінальних переслідувань за політичну діяльність та вибіркового застосування правосуддя. Звільнення осіб які переслідуються за політичними мотивами. Забезпечення в повному обсязі права обвинувачених на справедливий суд.

7. Забезпечення прозорого відбору нових суддів, керівників міліції, прокуратури та СБУ за конкурсом, незалежними комісіями із залученням громадськості до контролю за дотриманням процедур та подальшого контролю за їх діяльністю.

8. Запровадження системи громадянської освіти населення та введення відповідного обов’язкового курсу до базової середньої освіти та поглибленого у вищої.

9. Впровадження правових засад створення та розвитку незалежних засобів масової інформації, демонополізації телевізійного простору та  впровадженню обмежень втручанню власників ЗМІ в поточну діяльність журналістів.

10. Завершення підписання та ратифікації Угоди про Асоціацію між Україною і Європейським Союзом та впровадження європейських стандартів демократії і права.

11. Ми заявляємо про створення Громадянською Асамблеєю України постійнодіючої системи взаємоінформування, комунікації та взаємодії національних і місцевих громадянських мереж, ініціатив, кампаній та об’єднань і доручаємо Координаційній Раді Громадянської Асамблеї України налагодити її роботу.

Ми звертаємось до всіх громадських об’єднань України, що працюють на принципах відкритості, демократичності та добровільності участі, об’єднуватись та спільно розвивати дієве громадянське суспільство України.

Ми звертаємось до громадян України – ми самі здатні творити своє майбутнє. Від нашої громадянської активності, здатності к взаємодії та самоорганізації залежить чи зможемо ми навести лад в нашому спільному домі, а сама країна - стати повноцінним партнером в європейській спільноті.

23 березня 2012 р.

//gau.org.ua/node/598

Заява Громадянської Асамблеї України щодо виборів народних депутатів України у 2012 році

Вибори народних депутатів України 2012 року стануть контрольним випробуванням політичних та громадських еліт відданості демократичним цінностям, зокрема, свободи слова та волевиявлення. Від прозорості, справедливості та конкурентності майбутніх перегонів залежить легітимність законодавчої гілки влади в очах громадян України, майбутній вектор розвитку країни.

За результатами парламентських виборів буде встановлено новий формат взаємин держави Україна з її зовнішньополітичними партнерами. Майбутнє Угоди про Асоціацію та Зону вільної торгівлі з Європейським Союзом безпосередньо залежить від того, наскільки кампанія відповідатиме міжнародним стандартам, що визначені Кодексом належних практик ведення виборчих справ Венеціанської комісії, Копенгагенським документом та зобов’язаннями країн-учасниць ОБСЄ щодо проведення демократичних виборів.

Громадянська Асамблея України закликає владу, опозицію та виборців бути свідомими того, що відповідальність за «відкат» від демократичних норм буде покладено на всіх суб’єктів виборчого процесу.

Завдання влади та особисто Президента як гаранта Конституції в тому, щоб забезпечити належний рівень організації виборів, не допустити використання адміністративного ресурсу та тиску на опонентів у будь-якій формі, зокрема і через судову систему, правоохоронні чи контролюючі органи.

Громадянська Асамблея України, підтримуючи позицію демократичних країн, міжнародних організацій вважає, що легітимність майбутніх парламентських виборів буде поставлена під сумнів у випадку, якщо українські політв’язні – Юлія Тимошенко та Юрій Луценко – не візьмуть в них участь.

В той же час і опозиційні сили також несуть відповідальність за перебіг виборчої кампанії. Політичним силам опозиційного табору, що зацікавленні у демократичному виборчому процесі, варто об’єднати організаційні, юридичні та інформаційні ресурси, щоб відстояти реалізацію п’яти основоположних засад виборчого права: загальність, рівність, вільність, таємність і безпосередність.

Громадянська Асамблея України закликає 
всі політичні сили до:

• прозорого та відкритого формування партійних списків та висування кандидатів по мажоритарних виборчих округах, у тому числі на основі праймеріз та негайного оприлюднення списку кандидатів на партійних сайтах;
• оприлюднення програм суспільного розвитку, переліку завдань, готового пакету законопроектів, які будуть ухвалені у майбутньому парламенті;
• оприлюднення реального списку кандидатів на державні посади найвищого рівня;
• забезпечення рівних прав чоловіків та жінок під час формування партійних списків кандидатів у народні депутати;
• чесної та конкурентної виборчої боротьби, що не виходить за рамки чинного українського законодавства та не порушує норм моралі, не призводить до негативних суспільних збурень.

В свою чергу, громадянське суспільство чекає новий іспит на зрілість. Об’єднання громадян та самоорганізовані активісти можуть спільними зусиллями забезпечити належний рівень громадського контролю за виборчою кампанією, організовувати заходи спрямовані на просвіту громадян та правовий захист їх конституційного права на вибір. 

Громадянська Асамблея України закликає всі дієві та активні організації до плідної співпраці з метою реалізації повномасштабних, професійних та успішних мобілізаційних, моніторингових чи просвітницьких кампаній.

Враховуючи важливість цих виборів, Громадянська Асамблея України пропонує підтримати діяльність руху «Чесно», Громадянської мережі ОПОРА, Комітету виборців України, інших громадських організацій, ініціатив та започатковує роботу спільного центру координації між громадянськими ініціативами щодо забезпечення чесних, прозорих та вільних виборів. Ми запрошуємо всіх, хто поділяє демократичні цінності до співпраці.

Громадянська Асамблея України не буде брати безпосередню участь у парламентських виборах. Однак, сьогодні політичний та моральний рівень представників як провладних, так і опозиційних політичних сил не влаштовує більшість організацій громадянського суспільства.

Тому ми із розумінням ставитимемось до ініціатив громадянського суспільства, спрямованих на формування реальної альтернативи старим політичним силам, до тих громадських організацій, які будуть підтримувати власних кандидатів на виборах народних депутатів, або до тих демократичних політичних сил, які включать найкращих представників громадянського суспільства до своїх виборчих списків.

Громадянська Асамблея України закликає усі засоби масової інформації забезпечити професійне, об`єктивне і неупереджене висвітлення виборчої кампанії. Журналісти, що безпосередньо впливають на громадську думку та працюють на свою аудиторію, як основного роботодавця, мають захищати її інтереси, в тому числі через спротив “виборчій джинсі”, цензурі та самоцензурі.

Делегати IV Форуму Громадянської Асамблеї України переконані, що усі демократичні та патріотичні сили повинні консолідувати свої зусилля з метою захисту демократичних цінностей, покращення іміджу країни та реалізації конституційних прав громадян.

23 березня 2012 р.

//gau.org.ua/node/596 

Аналіз опитування громадських лідерів, проведеного при підготовці до IV-го Форуму Громадської Асамблеї України “Криза демократії в Україні. Позиції громадянського суспільства”

Презентація співголови Оргкомітету Ганни Парфьонової на IV Форумі ГАУ.ppt

В опитуванні взяли участь громадські лідери з усіх регіонів України. Проаналізовано 203 анкети

24 березня 2012 р.

//gau.org.ua/node/604

14.05.2014 Заява Координаційної ради Громадянської Асамблеї України з приводу теперішньої кризи та в зв’язку з проведенням круглого столу національної єдності

05.07.2012 Заява Координаційної ради Громадянської Асамблеї України з приводу подій навколо ухвалення законопроекту №9073 

18.03.2012 Положення про Громадянську Конституційну Асамблею (проект) 

23.02.2012 Громадянська Асамблея України закликає надати право писати Конституцію народу 

01.02.2012 Заява Оргкомітету Громадянської Асамблеї України з приводу Указу Президента України про Питання формування та організації діяльності Конституційної Асамблеї 

29.12.2009 Проект Закону України Про порядок підготовки і затвердження нової редакції Конституції України 

09.04.2009 Резолюція ГАУ 2009: Дія громадянського суспільства в умовах державної кризи 

21.06.2008 Резолюція ГАУ 2008: Нова Конституція: позиції громадянського суспільства 

29.04.2008 Повернемо Україну народу! 

24.07.2007 Резолюція ГАУ 2007: Політична криза: позиції громадянського суспільства