Універсал національної єдності 2006

УНІВЕРСАЛ 

НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ

Напередодні п’ятнадцятої річниці незалежності України перед українською владою, політичною та громадською елітою країни, усіма силами, яким небайдужа доля Батьківщини, постала історична вимога і можливість об’єднати свої зусилля, досягти національної єдності.

Усвідомлюючи відповідальність перед Українським народом та складність нинішньої політичної ситуації,

Шануючи волевиявлення народу, здійснене у демократичний спосіб на виборах 26 березня 2006 року,

Прагнучи зважено і відповідально вирішити політичні проблеми і приступити до розв'язання нагальних завдань економічного, соціального та гуманітарного розвитку,

Прямуючи до загальнонаціонального примирення, яке вважаємо ключем до майбутнього України та інструментом для вирішення сучасних проблем нашого суспільства,

Запроваджуючи традицію національного політичного і суспільного діалогу задля вирішення успадкованих і набутих проблем державного життя,

Засвідчуючи, що стрижнем консолідації народу є безумовне додержання принципів демократії та поваги до прав людини, дотримання європейського вибору України,

Підтверджуючи незмінність і незворотність зовнішньополітичного курсу України, зокрема на інтеграцію у Європейський Союз, та з метою посилення її міжнародного авторитету,

І в діях, і у вчинках неухильно керуючись національними інтересами України, проголошуємо спільну волю до об’єднання зусиль задля реалізації таких пріоритетів національного розвитку, як висока якість життя громадян, конкурентоспроможна, заснована на знаннях економіка, ефективна та справедлива влада, інтегрована у глобальні процеси та поважана у світі держава, погоджуємось на першочергове здійснення

ПЛАНУ ДІЙ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 

НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ:

1. Збереження суверенності і цілісності, унітарності та соборності України – непорушних принципів існування держави.

2. Подальше гарантування і неухильне дотримання прав людини. Послідовний розвиток таких безумовних надбань демократичної України, як свобода слова, вільне вираження поглядів і переконань.

3. Спираючись на встановлену чинною Конституцією України організацію державної влади, продовження удосконалення конституційного регулювання суспільних відносин в Україні, створення збалансованої системи «стримувань і противаг» між Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України, відновлення дієздатності Конституційного Суду України.

4. Забезпечення політичними силами відповідності прийнятих і подальших рішень всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування Конституції України та законам України.

5. Створення політичних та правових умов для безперешкодної діяльності опозиції у виборних органах влади усіх рівнів. Недопущення корупції у політиці.

6. Реформування структур виконавчої влади та унеможливлення політизації державної служби через першочергове прийняття Законів України «Про Кабінет Міністрів України» та «Про державну службу» (нова редакція), підготовлених для внесення Президентом України до Верховної Ради України.

7. Продовження судової реформи відповідно до схваленої Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні.

8. Забезпечення невтручання політичних сил та їх представників у діяльність правоохоронних органів, судів і Національного банку України.

9. Реформування правоохоронних органів відповідно до європейських стандартів, приведення кримінального законодавства, кримінального судочинства у відповідність із стандартами і рекомендаціями Комітету міністрів Ради Європи, Європейського Союзу та рішеннями Європейського Суду з прав людини.

10. Стимулювання розвитку місцевого самоврядування, підвищення його ролі і статусу шляхом забезпечення фінансово-економічної спроможності та реформування адміністративно-територіального устрою.

11. Реалізація антикорупційної політики на всіх рівнях влади через, зокрема, підтримку законодавчих ініціатив Президента України у цій сфері.

12. Всебічний розвиток і функціонування української мови як державної та мови офіційного спілкування у всіх сферах суспільного життя на всій території України – як основи самоідентифікації народу і держави. Гарантування кожному громадянину вільного використання у всіх життєвих потребах російської чи іншої рідної мови відповідно до Конституції України та Європейської хартії регіональних мов або мов меншин.

13. Розвиток культури та відродження духовності Українського народу, забезпечення цілісності мовно-культурного простору.

14. Дотримання свободи віросповідання. Поважне ставлення до об‘єднавчих прагнень віруючих усіх православних церков без втручання держави та політичних сил у цей процес.

15. Підвищення добробуту громадян України, боротьба з бідністю засобами ефективного та адресного соціального захисту, гарантування гідної оплати праці та справедливого пенсійного забезпечення.

16. Становлення середнього класу через трансформацію політики доходів населення, розвиток підприємництва та стимулювання створення нових робочих місць.

17. Підвищення доступності та якості освіти, популяризація здорового способу життя, переорієнтування системи охорони здоров‘я на людський розвиток та створення національних центрів боротьби з туберкульозом, з ВІЛ/СНІДом, Національного центру серця, Національного інституту раку, Всеукраїнського центру охорони здоров'я матері і дитини.

18. Запровадження принципів науково-технічного та інноваційного розвитку, досягнення щорічних темпів зростання ВВП на рівні не нижче ніж 5%, стимулювання створення щороку не менше 1 млн. робочих місць.

19. Проведення структурних реформ в економіці. Проведення податкової реформи, яка передбачає зниження податкового тиску на економіку з розширенням бази оподаткування, у тому числі шляхом поступового запровадження податку на нерухомість (податку на багатство) та єдиного соціального внеску з фонду оплати праці.

20. Забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення ефективності використання природних ресурсів, енергоносіїв, впровадження енергозберігаючих технологій.

21. Підвищення ефективності сільського господарства та уваги держави до селян. Запровадження не пізніше 1 січня 2008 року повноцінного ринку землі з одночасним матеріально-організаційним забезпеченням та створенням необхідної нормативно-правової бази (законів України про кадастр, ціну на землю та інших).

22. Гарантування та захист державою прав власності.

23. Підвищення доступності та якості комунальних послуг шляхом розвитку конкурентних відносин у житлово-комунальній сфері.

24. Налагодження ефективного економічного співробітництва з усіма зацікавленими зовнішніми партнерами, керуючись інтересами України. Невідкладне прийняття необхідних для вступу до Світової організації торгівлі змін до законодавства та вступ до цієї організації до кінця 2006 року на прийнятних для України умовах.

25. Продовження курсу європейської інтеграції України з перспективою вступу України до Європейського Союзу. Неухильне виконання Плану дій «Україна - ЄС», невідкладний початок переговорів щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

26. Завершення робіт щодо участі України у діяльності Єдиного економічного простору на принципах різнорівневої та різношвидкісної інтеграції з урахуванням норм і правил Світової організації торгівлі. Створення на першому етапі зони вільної торгівлі без обмежень та вилучень в межах ЄЕП.

27. Взаємовигідна співпраця з НАТО у відповідності із Законом України «Про основи національної безпеки України» (у редакції, чинній на дату підписання цього Універсалу). Вирішення питання щодо вступу до НАТО за наслідками референдуму, який проводиться після виконання Україною усіх необхідних для цього процедур.

Ми переконані, що втілення зазначених пріоритетів суспільного розвитку має стати визначальним критерієм формування та діяльності коаліції, яка опиратиметься у своїй роботі на нові суспільно-політичні механізми взаємодії, зокрема:

1. Розробку й запровадження регулярних публічних консультацій щодо важливих питань суспільного розвитку та державного будівництва, із залученням до діалогу, зокрема, позапарламентських політичних сил, об’єднань громадян та інших учасників суспільно-політичного процесу;

2. Формування ефективних механізмів громадського контролю за діями влади. Забезпечення прозорості та підзвітності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

3. Забезпечення відповідності діяльності органів влади національним інтересам України, стратегічним пріоритетам розвитку, інтересам окремих громадян, шляхом, зокрема, залучення політичних партій та громадських організацій до участі у підвищенні ефективності кадрової політики в державі.

Ми переконані, що реалізація положень цього Універсалу, які будуть покладені в основу діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України і Кабінету Міністрів України, можлива лише за умови національної єдності та згуртованості політичних сил.

Ми віримо, що взаємодія всіх органів влади, політичних партій та їх фракцій у законодавчому органі та органах місцевого самоврядування, громадських організацій, людей, які користуються незаперечним авторитетом у суспільстві, при втіленні зазначених пріоритетів згуртує суспільство.

Ми готові здолати розбіжності, об‘єднати свої зусилля, використати всі можливості задля покращення життя Українського народу і забезпечення процвітання нашої Вітчизни.

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ В. ЮЩЕНКО

ГОЛОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ О. МОРОЗ

ПРЕМ'ЄР-МІНІСТР УКРАЇНИ Ю. ЄХАНУРОВ

Від фракції Партії регіонів В. ЯНУКОВИЧ

Від фракції «Наша Україна» Р. БЕЗСМЕРТНИЙ

Від фракції Соціалістичної партії України В. ЦУШКО

Від фракції Комуністичної партії України П. СИМОНЕНКО

Київ, 3 серпня 2006 року

____________
//www.president.gov.ua/done_img/files/universal0308.html

02.04.2010 Указ Президента України Про ліквідацію Національної конституційної ради (Віктора Ющенка) 

02.04.2010 Указ Президента України Про ліквідацію Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого)

27.12.2009 Віктор Ющенко

Я упевнений у тому, що країна з перехідною економікою краще б долала бар'єри, якщо б у нас була президентська модель влади, як за Кучми. Не прем'єрська і парламентської більшості, а як була за Кучми.

25.08.2009 Указ Президента України Про винесення на всенародне обговорення проекту Закону України Про внесення змін до Конституції України 

26.06.2009 Віктор Ющенко. Нова Конституція України - це наш спільний крок до майбутнього! 

17.06.2009 Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія). Висновок щодо Конституції Віктора Ющенка (витяг) 

31.03.2009 Конституція Віктора Ющенка 

16.04.2008 Рішення Конституційного Суду України (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі) Іван Домбровський, Володимир Кампо, Ярослава Мачужак (окрема думка) 

23.02.2008 Віктор Ющенко. Україні потрібна Конституція національного творення 

20.02.2008 Перше засідання Національної конституційної ради Віктора Ющенка 

18.02.2008 Указ Президента України Про склад Національної конституційної ради 

27.12.2007 Указ Президента України Про Національну конституційну раду (положення) 

30.06.2007 Ігор Пукшин. Конституція України: рішення буде всенародним 

30.11.2006 Віктор Ющенко. Конституція веде до узурпації влади урядом 

27.12.2005 Конституційна реформа 2004 року. Висновок Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого) 

2005-2010 Національна комісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (укази, положення, склад) 

05.10.2005 Рішення Конституційного Суду України (справа про здійснення влади народом)

//www.restoran.ua/kiev/news/novosti/2011-08-01-skatert-samobranka/letnee-razdol-e-v-restorane-skatert-samobranka/

Тимчасова спеціальна комісія Верховної Ради України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України 2002-2003

Верховна Рада України;
Постанова від 26.12.2002 №381-IV
Документ 381-15, поточна редакція -
Редакція від 09.12.2003, підстава 1353-15

ПОСТАНОВА

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, N 7, ст. 79)

(Із змінами [див. нижче], внесеними згідно з Постановами ВР N 845-IV (845-15) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 36, ст.298 N 1353-IV (1353-15) від 09.12.2003, ВВР, 2004, N 12, ст.164)

Відповідно до частини третьої статті 89 Конституції України та глави 4.6 Регламенту Верховної Ради України Верховна Рада України постановляє:

1. Утворити Тимчасову спеціальну комісію Верховної Ради України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України (далі - Тимчасова спеціальна комісія).

2. Затвердити склад Тимчасової спеціальної комісії (додається).

3. Обрати співголовами Тимчасової спеціальної комісії народного депутата України Гавриша Степана Богдановича та народного депутата України Мороза Олександра Олександровича. (Пункт 3 із змінами [див. нижче], внесеними згідно з Постановою ВР N 1353-IV (1353-15) від 09.12.2003)

4. Визначити Тимчасову спеціальну комісію головною з доопрацювання проектів законів України про внесення змін до Конституції України.

5. Тимчасовій спеціальній комісії доопрацювати законопроекти про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 3207-1, N 4105, N 4180) з урахуванням відповідних висновків Конституційного Суду України, а також вимог юридичної техніки та внести доопрацьовані законопроекти на розгляд Верховної Ради України до 23 грудня 2003 року. (Пункт 5 в редакції Постанови ВР N 1353-IV (1353-15) від 09.12.2003)

6. Організаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Тимчасової спеціальної комісії покласти на Апарат Верховної Ради України.

Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН

м. Київ, 26 грудня 2002 року

N 381-IV

Додаток

до Постанови Верховної Ради України

від 26 грудня 2002 року N 381-IV

СКЛАД

Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України

à la Князевич’14
à la Ставнійчук ’13
à la Кравчук ’12

à la Кравчук ’11

à la Ющенко’08

à la Сирота’96

à la Мороз – Кучма’94

à la Кравчук’90 – Плющ’92

Симоненко Петро Миколайович - фракція Комуністичної партії України

Крючков Георгій Корнійович - фракція Комуністичної партії України

Мартинюк Адам Іванович - фракція Комуністичної партії України

Осика Сергій Григорович - група "Народовладдя"

Матвієнко Анатолій Сергійович - фракція Блоку Юлії Тимошенко

Гапочка Микола Михайлович - група "Народний вибір"

Гавриш Степан Богданович - група "Демократичні ініціативи"

Оніщук Микола Васильович - фракція політичних партій Промисловців і підприємців України та "Трудова Україна"

Іоффе Юлій Якович - фракція політичних партій Промисловців і підприємців України та "Трудова Україна"

Євдокимов Валерій Олександрович - фракція Соціал-демократичної партії України (об'єднаної)

Шуфрич Нестор Іванович - фракція Соціал-демократичної партії України (об'єднаної),

Шевчук Сергій Володимирович - фракція Народно-демократичної партії

Курас Іван Федорович - фракція "Регіони України"

Богатирьова Раїса Василівна - фракція "Регіони України"

Заєць Іван Олександрович - фракція "Наша Україна"

Катеринчук Микола Дмитрович - фракція "Наша Україна"

Ключковський Юрій Богданович - фракція "Наша Україна"

Соболєв Сергій Владиславович - фракція "Наша Україна"

Стретович Володимир Миколайович - фракція "Наша Україна"

Ващук Катерина Тимофіївна - фракція "Аграрники України"

Мусіяка Віктор Лаврентійович - позафракційний

Потапов Василь Іванович - група "Європейський вибір"

(Склад із змінами [див. нижче], внесеними згідно з

Постановою ВР N 845-IV (845-15) від 22.05.2003)

Верховна Рада України;
Постанова від 22.05.2003 № 845-IV

Документ 845-15, поточна редакція -

Прийняття від 22.05.2003

ПОСТАНОВА

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про зміни у складі Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 36, ст. 298)

Верховна Рада України постановляє:

Обрати додатково до складу Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України, утвореної Постановою Верховної Ради України від 26 грудня 2002 року (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 7, ст. 79), народних депутатів України:

Шуфрича Нестора Івановича - фракція Соціал-демократичної партії України (об'єднаної),

Потапова Василя Івановича - група "Європейський вибір".

Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН

м. Київ, 22 травня 2003 року

N 845-IV

Верховна Рада України;
Постанова від 09.12.2003 №1353-IV
Документ 1353-15, поточна редакція -
Прийняття від 09.12.2003

ПОСТАНОВА

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України "Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України"

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 12, ст. 164)

Верховна Рада України постановляє:

Внести до Постанови Верховної Ради України від 26 грудня 2002 року "Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., N 7, ст. 79, N 36, ст. 298) такі зміни:

1. Обрати народного депутата України Гавриша Степана Богдановича співголовою Тимчасової спеціальної комісії, увільнивши від обов'язків співголови Тимчасової спеціальної комісії Васильєва Геннадія Андрійовича.

2. Пункт 5 викласти в такій редакції:

"5. Тимчасовій спеціальній комісії доопрацювати законопроекти про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 3207-1, N 4105, N 4180) з урахуванням відповідних висновків Конституційного Суду України, а також вимог юридичної техніки та внести доопрацьовані законопроекти на розгляд Верховної Ради України до 23 грудня 2003 року".

Голова Верховної Ради України В.ЛИТВИН

м. Київ, 9 грудня 2003 року

N 1353-IV

____________
//zakon3.rada.gov.ua/laws/show/381-15
//zakon3.rada.gov.ua/laws/show/845-15
//zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1353-15

Конституція України 1996 - 2014

Верховна Рада України;

Постанова від 28.06.1996 № 255/96-ВР

Документ 255/96-вр, поточна редакція -

Прийняття від 28.06.1996

ПОСТАНОВА

ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Про Указ Президента України "Про проведення всеукраїнського референдуму з питання прийняття нової Конституції України"

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Конституції України (254к/96-ВР) і введення її в дію Верховна Рада України постановляє:

Звернутися до Президента України з пропозицією відкликати Указ Президента України "Про проведення всеукраїнського референдуму з питання прийняття нової Конституції України" (467/96).

Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ

м. Київ, 28 червня 1996 року

N 255/96-ВР

Верховна Рада України;

Закон від 28.06.1996 №254/96-ВР

Документ 254/96-вр, чинний, поточна редакція -

Прийняття від 28.06.1996

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про прийняття Конституції України

і введення її в дію

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, №30, ст. 142)

Верховна Рада України постановляє:

Стаття 1. Прийняти Конституцію України (254к/96-ВР).

Стаття 2. Визнати такою, що втратила чинність, Конституцію (Основний Закон) України (888-09) від 20 квітня 1978 року з наступними змінами і доповненнями.

Стаття 3. Визнати таким, що втратив чинність, Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" (1к/95-ВР) у зв'язку з прийняттям Конституції України.

Голова Верховної Ради України О.МОРОЗ

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 28 червня 1996 року

№254/96-ВР

Верховна Рада України;

Конституція, Закон від 28.06.1996 №254к/96-ВР

Документ 254к/96-вр, чинний

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, №30, ст. 141)

{Текст Конституції України відповідає тексту, що існував 

до внесення змін Законом "Про внесення змін до Конституції України" №2222-IV (2222-15) від 08.12.2004}

{Закон №2222-IV (2222-15) від 08.12.2004 "Про внесення змін до Конституції України" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття. Див. Рішення Конституційного Суду №20-рп/2010 (v020p710-10) від 30.09.2010}

{Із змінами, внесеними згідно із Законами №2222-IV від 08.12.2004, ВВР, 2005, № 2, ст.44; №2952-VI (2952-17) від 01.02.2011, ВВР, 2011, №10, ст.68; №586-VII від 19.09.2013; №742-VII від 21.02.2014}

Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей,

виражаючи суверенну волю народу,

спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення,

дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя,

піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України,

прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу,

усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями,

керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року (1427-12), схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням,

приймає цю Конституцію - Основний Закон України.

Загальні засади

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всю її територію.

Україна є унітарною державою.

Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Стаття 4. В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.

Стаття 5. Україна є республікою.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. {Офіційне тлумачення положення частини другої статті 5 див. в Рішеннях Конституційного Суду №6-рп/2005 від 05.10.2005, №6-рп/2008 від 16.04.2008}

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. {Офіційне тлумачення положення частини третьої статті 5 див. в Рішеннях Конституційного Суду №6-рп/2005 від 05.10.2005, №6-рп/2008 від 16.04.2008}

Ніхто не може узурпувати державну владу. {Офіційне тлумачення положення частини четвертої статті 5 див. в Рішенні Конституційного Суду №6-рп/2005 від 05.10.2005}

Стаття 6. Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. {Офіційне тлумачення положень статті 10 див. в Рішенні Конституційного Суду №10-рп/99 від 14.12.99}

Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Стаття 12. Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.

Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 15. Суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.

Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов'язкова.

Цензура заборонена.

Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України.

Стаття 16. Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Стаття 17. Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Стаття 18. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права.

Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Державний Прапор України - стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний Гімн України - національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Опис державних символів України та порядок їх використання встановлюються законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Столицею України є місто Київ.

Розділ I Загальні засади  

Розділ II Права, свободи та обов'язки людини і громадянина  

Розділ III Вибори. Референдум  

Розділ IV Верховна Рада України  

Розділ V Президент України  

Розділ VI Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади  

Розділ VII Прокуратура  

Розділ VIII Правосуддя  

Розділ IX Територіальний устрій України  

Розділ X Автономна Республіка Крим  

Розділ XI Місцеве самоврядування  

Розділ XII Конституційний Суд України  

Розділ XIII Внесення змін до Конституції України  

Розділ XIV Прикінцеві положення  

Розділ XV Перехідні положення

//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254/96-вр
//zakon2.rada.gov.ua/laws/show/255/96-вр
//www.president.gov.ua/content/chapter01.html

//zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254к/96-ВР

Проект Великого Герба України авторського колективу О. Івахненка (1996)

//uk.wikipedia.org/wiki/Герб_України

17 липня 2009 року Уряд Юлії Тимошенко схвалив проект Закону України «Про Великий Державний Герб України».

Опис Великого Державного Герба у форматі DOC

//kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=229212612&cat_id=156156902

//zhzh.info/news/2009-07-17-5409

ПОСТАНОВА

Верховної Ради України

Про Державний герб України

Верховна Рада України постановляє:

1. Затвердити тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України (кольорове та схематичне зображення герба додаються).

2. Зображення Державного герба України поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов'язковим додержанням пропорцій зображення герба, затвердженого пунктом I цієї Постанови.

Голова Верховної Ради України І.ПЛЮЩ

м. Київ, 19 лютого 1992 року

№2137-XII

//search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/T213700.html

Зображення малого Державного герба України у форматі DOC

//zakon.rada.gov.ua/signal/2137a.doc