пʼятницю, 26 червня 2009 р.

Виктор Ющенко. Новая Конституция Украины - это наш общий шаг в будущее!


Обращаюсь к моим соотечественникам во время больших вызовов, которые встали перед Украиной. Мы переживаем экономический кризис, который угрожает стабильности и дальнейшему развитию нашей страны. Мы переживаем кризис политический, который несет опасность потери демократических завоеваний последних пяти лет.

Когда весь мир целенаправленно противодействует финансово-экономическому кризису, наше правительство так и не смогло выработать антикризисный план, направив всю энергию на политические аферы. Раскол и постоянные раздоры в парламенте только ухудшают ситуацию.

Нереальный государственный бюджет стал источником нестабильного валютного курса и роста цен. Это поставило под угрозу предоставление нашей стране международной помощи. К потере доверия к Украине приводит и непрозрачность действий правительства и утаивание реальных экономических показателей.

Безработица, инфляция, злоупотребление государственными средствами, банкротство предприятий, газовый кризис и, наконец, потенциальный бюджетный коллапс — все это свидетельство того, насколько непрофессионально правительство и политическая элита руководят экономикой страны.

Но какой бы напряженной не была бы наша экономическая ситуация, выход из кризиса есть. Он заключается в четких, последовательных шагах, сделать которые я неоднократно призывал правительство и правящую коалицию.

Во-первых, необходимо немедленно внести поправки в нынешний бюджет, сделать его более реалистичным. Мы должны найти средства для выполнения наших социальных обязательств и в то же время сократить лишние расходы на правительство. Надеюсь, что сессия Верховной Рады, которая соберется на этой неделе, сделает этот первый шаг.

Во-вторых, я на протяжении долгого времени обращал внимание на непрозрачный характер газовых переговоров, нездоровую ситуацию вокруг компании «Нафтогаз України». Должны разрешить проблемы путем покрытия дефицита внутри НГУ и пересмотра контрактов с «Газпромом». На прошлой неделе в этом направлении были сделаны первые шаги. Надеюсь, что мы сможем изменить ситуацию таким образом, чтобы иметь возможность планировать выполнение наших обязательств перед «Газпромом» и в то же время не разрушить хрупкое равновесие в графиках уплаты нашего правительства.

В-третьих, меры, предпринятые мною относительно стабилизации банковской сферы, дали результаты. Теперь надо следовать такой же политике на протяжении следующих месяцев, чтобы возвратить доверие к банковскому сектору.

Это чисто экономические меры. Однако, тщательно проанализировав ситуацию, приходим к выводу: чтобы преодолеть нынешний кризис и предотвратить будущие, в первую очередь необходимо решить наши политические проблемы.

Их источником считаю в первую очередь ошибочные изменения к Конституции, принятые в 2004 году. Они вызвали несогласованность полномочий и ответственности различных ветвей власти, в частности, частичное дублирование функций исполнительной власти. Непомерные полномочия получил парламент, который меняет свой политический курс, как флюгер, и заботится только о собственных интересах.

Из-за введения системы закрытых списков на выборах в парламент была потеряна непосредственная связь между законодателями и избирателями. Такие списки сверх меры увеличили роль партийных вождей, а сами партии превратились в инструменты удовлетворения личных амбиций их лидеров.

Из-за этого в парламенте проходят бесконечные раздоры вместо сотрудничества во имя защиты национальных интересов. К тому же депутатская неприкосновенность фактически ликвидировала подотчетность парламентариев избирателям, приведя к неравноправию членов общества. В результате имеем парламент, в котором отсутствуют честь и профессионализм, а уважение к законодателям со стороны людей сошло на нет.

Нынешняя система государственного управления препятствует нам двигаться вперед и решать серьезные экономические проблемы. Чтобы успешно идти в будущее, надо навести порядок в нашем доме путем проведения правительственной реформы.

Я обеспокоен и разочарован тем, что Премьер-министр и лидер оппозиции не помогли решить эту сложную задачу. Наоборот, в тайне разработанная ими Конституция стала вопиющей попыткой узурпировать власть и еще больше обострила ситуацию в стране.

Конституция Тимошенко — Януковича преследовала цель лишить украинцев права выбирать своего президента и еще больше ослабить подотчетность лидеров перед народом. Их проект закреплял и далее двойные стандарты депутатской неприкосновенности, а также предусматривал ущемление свободы слова. Все эти «нововведения» означали попрание прав и свобод граждан, лишение их возможности влиять на правительство и парламент.

Такие «поправки» также засвидетельствовали о том, что бютовско-региональные коалицианты на самом деле не были заинтересованы в оздоровлении экономического положения. В ходе их переговоров ни разу не была затронута экономическая тематика. Их привлекала только одна цель — разделить власть между Тимошенко и Януковичем и задержать ее в своих руках на долгие годы путем подавления демократии.

Перекроенная заговорщиками Конституция красноречиво продемонстрировала, каким образом они желали руководить страной. Украина в их видении — это олигархическая система, в которой превыше всего собственная выгода и интересы. Убежден, что каждый украинец помешает этим планам. Я помешаю этому антиконституционному перевороту.

Обновленная Конституция должна стать Основным Законом свободного, справедливого и защищенного общества, в котором господствует право и демократия. Нам нужна Конституция, которая будет основываться на таких принципах:

Лидеры должны быть подотчетны народу через прямые выборы. Предложенная мной Конституция сохранит за вами священное право определять будущее Украины при помощи прямых выборов Президента и введение системы открытых избирательных списков. Открытые списки предоставят гражданам право выбирать именно лиц, которых они хотят видеть в Верховной Раде, а также и самим баллотироваться в парламент.

Верховная Рада должна быть двухпалатной. Наш нынешний парламент разъединен и малоэффективен. Эту проблему предлагаю решить посредством сокращения количества депутатов и введения Верхней палаты с прямым представительством от регионов. Двухпалатный парламент поможет сбалансировать общенациональные и местные интересы, углубить представительную демократию и поднять на новый уровень законодательную деятельность.

Следует отменить депутатскую неприкосновенность. Каждый должен быть ответственным перед законом. Несправедливо, когда политики имеют отдельные законы, отличные от законов, которые действуют для других украинцев. Моя Конституция отменяет двойные стандарты парламентской неприкосновенности. Те, кто создают законы, будут также их выполнять. Таким образом, мы обеспечим единые правила игры для всех.

Конституция Украины должна обеспечивать реальную гарантию прав и свобод граждан, их социальную защиту. Одна из неотложных наших задач — переориентация правоохранительных органов с защиты интересов власти на защиту прав гражданина, и лишение обвинительного уклона досудебного следствия. Согласно обновленной Конституции каждый сможет защитить свои права, в частности, обжаловать неконституционный закон в Конституционном Суде.

Конституция должна отвечать европейским стандартам. Основания для ограничений свободы политической деятельности должны определяться только Основным Законом Украины. Насилие не может быть средством отстаивания политических интересов; деятельность политических партий должна основываться на свободной конкуренции, уважении к демократическим ценностям. В Украине должно признаваться право на оппозиционную деятельность.

В заключение, любое изменение к Конституции должно быть открыто и прозрачно, разработано и принято по согласованию с народом. Это является фундаментальным принципом демократии, которого нужно постоянно придерживаться.

Новая рациональная Конституция, основанная на этих принципах, даст нам возможность эффективно преодолевать будущие экономические вызовы благодаря единству и действенности. Новая Конституция — это следующий большой шаг к справедливой и богатой Украине.

Ради достижения этой цели все мы должны сплотиться и в первую очередь думать о народе. В наших личных стремлениях мы все индивидуалисты. Когда же речь идет об экономическом и политическом развитии Украины, должны помнить, что мы — одна нация.

Призываю всех украинцев вместе со мной сделать решающий шаг к демократической, стабильной, богатой европейской Украине.

Несмотря на сегодняшние трудности, мы должны уже сейчас заботиться о будущем. Важно помнить не только о том, где мы есть, но и о том, в каком направлении мы двигаемся.

Украина — прекрасная страна. Мы пережили трудные времена в прошлом, переживаем сложный период и ныне, однако наш дух всегда был стойким. Мы и в дальнейшем настойчиво будем идти к цели.

Наш путь не будет легким. Но если мы объединимся и отбросим наши споры, если каждый на своем месте будет работать для Украины, мы непременно осуществим свои стремления. Убежден, нам это под силу.

Приглашаю и вас сделать Большой Следующий Шаг к справедливой и богатой Украине.

Виктор Ющенко, Президент Украины
«День» №108, 26 июня 2009 г.
//www.day.kiev.ua/276120/

26.03.2012 Виктор Медведчук. Нам необходима новая конституция, новая политическая система 

//newzz.in.ua/main/1148837201-timoshenko-janukovichem-legko-upravljat.-on-ne.html 

середу, 17 червня 2009 р.

Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія). Думка щодо проекту Закону України Про внесення змін до Конституції (витяг) 2009




ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ ЗА ДЕМОКРАТІЮ ЧЕРЕЗ ПРАВО
(Венеціанська комісія)

ВИСНОВОК
ЩОДО ПРОЕКТУ ЗАКОНУ УКРАЇНИ
ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО КОНСТИТУЦІЇ
(Витяг)

Представлено ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ

Прийнято Венеціанською комісією
на її 79-му Пленарному засіданні
(Венеція, 12-13 червня 2009 року)

Неофіційний переклад inozmi.glavred.info

Стаття 3

9. Ця стаття передбачає чіткішу ієрархію адміністративно-територіальних одиниць трьох рівнів: муніципальних (громада), районних (район) і регіональних (область) одиниць. Громада стає інституцією, що може базуватися на різних видах поселень (стаття 3 (3) і її більше не можна буде плутати з поселенням як таким (як це має місце в теперішній Конституції і в законі «Про місцеве самоврядування» 1997 року).

1. Ці положення принесуть позитивні зміни. Однак вони можуть створити проблему для Києва (і Севастополя), адже проект змін до Конституції не дає конституційного підґрунтя для особливого статусу столиці (чи інших міст).

2. Натомість проект змін передбачає можливість через закон присвоїти статус області чи району деяким містам в залежності від кількості мешканців (стаття 3 (4)).

Автономна Республіка Крим розглядається як одиниця обласного рівня (стаття 3 (3), як це вже має місце, відповідно до діючих положень Конституції. Те саме стосується Києва, згідно зі статтею 86 (3) і з перехідними положеннями.

У статті 3 (2) проекту змін лише зазначається, що Київ – столиця України, у той час як теперішня Конституція передбачає особливий статус для Києва і Севастополя (стаття 133 (3)).

Стаття 3 (5) проекту змін передає повноваження з визначення територіальної структури законодавчому органу. Це може спростити упорядкування територіальної організації України завдяки більшій компетенції законодавчої влади в зміні кордонів і кількості одиниць кожної з категорій, перерахованих в статті 3 (3). Це підтверджується тим фактом, що на відміну від теперішньої Конституції, проект змін не містить списку областей. Це тягне за собою основний наслідок: існування областей не гарантується та існуючі області можуть скасовуватися.

Перехідне положення 10, що робить неможливим «скасування» існуючих областей протягом п’ятирічного терміну з дня набуття чинності новою Конституцією – це чітко допускає можливість їхнього скасування після цього перехідного періоду.

Стаття 12

13. Положення щодо громадянства було перенесено до розділу загальних принципів. Положення про те, що громадянин України не бути висланий чи виданий іншій державі може призвести до проблем у зв’язку з міжнародними зобов’язаннями України на основі Римського статуту. Чимало конституцій були змінені для того, щоб вони відповідали вимогам міжнародного права в цьому контексті.

Стаття 16

14. Згідно з новим положенням в статті 16 (1), «право власності не повинно використовуватися на шкоду прав, свобод і гідності людини, інтересів суспільства, не повинно погіршувати екологічну ситуацію і природні якості». Запропоноване положення передбачає законодавчі зміни, що підтверджуватимуть обмеження на використання права власності. Однак, враховуючи безпосередній дію Конституції (стаття 9 (2)), це положення може призвести до юридичної невизначеності. Тому рекомендується, щоб в ньому було посилання на чіткішу норму шляхом звичайного закону.

Стаття 18

15. Згідно зі статтею 18 (1), «держава гарантує свободу політичної активності, яка не забороняється Конституцією України». На відміну від діючої Конституції (стаття 15), посилання на заборони в законі було вилучено. Як було зазначено у висновках Комісії щодо проекту змін до Конституції за редакцією Шаповала, це дуже чітко усуватиме можливість для зловживання положенням як конституційним повноваженням для подальших обмежень політичної діяльності. З іншого боку, потрібно визнати, що правові норми щодо політичних партій завжди будуть необхідними. Нове формулювання не повинно хибно тлумачитися.

18. Список прав, які можуть обмежуватися у випадку надзвичайних ситуацій видається надмірно довгим. Статус соціальних гарантій не було чітко визначено. Завданням конституційного прецедентного права буде подальше висвітлення гарантій і їхня інтерпретація таким чином, щоб вони мали не лише теоретичну вартість, а й ефективно застосовувалися на практиці.

Стаття 25

19. Стаття 25 передбачає, що «сутність і обсяг існуючих прав і свобод не повинні обмежуватися при прийнятті нових законів»… Цей беззаперечний пункт, що також міститься в теперішній Конституції, може викликати проблеми, якщо потрібні будуть закони для подолання суперечностей у правах громадянина, і прийняття рішень буде можливим лише на основі компромісу.

Стаття 33

25. Стаття 33 регулює гарантії прав людини для іноземців, але ані не забезпечує мінімальної конституційної гарантії, ані створює рамок для можливих правових обмежень. Проект змін Шаповала був чіткішим стосовно цього, адже в ньому передбачалося, що права людини для іноземців можуть «обмежуватися законом лише з метою захисту національної безпеки чи територіальної цілісності».

Стаття 78

40. У статті 78 зазначається, що – на відміну від теперішньої версії Конституції, де це передбачається лише для окремих розділів – всі поправки до Конституції можуть вноситися виключно шляхом референдуму. Практичність такого обмеження сумнівна. Досвід інших конституційних систем показує, що незначні зміни в Конституції – складова частина щоденного політичного життя. Наприклад, Конституція Німеччини змінювалася більше 50 разів протягом 60 років свого існування. Лише деякі з цих змін були фундаментальними. З іншого боку, положення щодо того, що зміна території і передача верховної влади можливі лише шляхом референдуму, можна знайти у багатьох європейських конституціях.

Венеційська Комісія кілька разів зверталася до теми референдуму. Нещодавно вона підсумувала свою точку зору у висновках щодо фінської конституції. Розширення можливостей для проведення референдумів чи запровадження обов’язкового значення їх чи народних ініціатив – це політичний вибір. Однак це слизький шлях. У випадку негативного досвіду чи навіть зловживання таким інструментом, як референдум, дуже важко відмовитися від механізмів, запропонованих людям шляхом цієї специфічної форми прямої демократії. Політики і політичні партії зіткнуться з серйозними труднощами, пояснюючи таку відмову. Тому будь-яке розширення питань, що вирішуються шляхом референдуму, вимагає особливої обережності.

Збільшення кількості референдумів і зменшення необхідних лімітів може бути небезпечним і може підірвати традиційне функціонування представницької демократії. Попередній досвід в Україні та інших країнах СНД дає ще одну підставу для обережного підходу.

Стаття 81

46. Законопроект щодо питань, які входять до сфер, що регулюються законом, може бути представлений у Верховній Раді України народною ініціативою, за підтримки не менше ніж 100 тис. громадян України, що мають право голосу. Це справжня законодавча народна ініціатива, яка можлива щодо питань, які входять до компетенції законодавчої гілки влади. Це традиційне рішення для визначення простору для народної ініціативи. Але необхідна кількість підписів громадян для цієї ініціативи надзвичайно мала.

Загальні зауваження до розділу про Національну асамблею

48. Законопроект пропонує запровадження двопалатної системи. Це політичний вибір, який має і переваги, і недоліки. З огляду на те, що територіальна структура Україна не базується на федеральних чи регіональних принципах, двопалатна система – не природній вибір для неї. Тим не менше навіть у випадку унітарної системи вона може покращити територіальне представництво і, завдяки тривалішому терміну, на який обираються депутати в парламент, посилити спадкоємність. З іншого боку, двопалатна система ускладнює правові і бюджетні процеси та може створити нові підстав для виникнення політичних глухих кутів.

Стаття 86

51. Що стосується складу парламенту, у проекті змін пропонується, що всі регіональні одиниці матимуть однакову кількість представників, незважаючи на серйозні демографічні невідповідності між територіальними одиницями (наприклад 4,6 млн. мешканців проживають у Донецькій області; а в Чернівецькій області – 900 тис.). На практиці це призвело б до суттєвої нерівності між виборцями (вагою їхніх голосів) в різних регіонах.

Стаття 90

52. Стаття 90 (2-4) проекту змін містить положення про посади чи діяльність, несумісні зі статусом народного депутата чи сенатора. Надалі додаткові несумісності можуть виникнути шляхом прийняття законів. Однак бажано, щоб звичайна парламентська більшість не отримувала повноважень із створення таких несумісностей. Усі несумісності повинні визначатися на конституційному рівні.

Згідно зі статтею 97 № 11, палата депутатів призначатиме і звільнятиме уповноваженого Національної асамблеї з прав людини. Рекомендується передбачити вимогу кваліфікованої більшості для забезпечення неполітичного характеру рішень.

57. Повноваження парламенту давати назви і перейменовувати населені пункти, райони і області (№15), здається, не відповідає основним вимогам щодо захисту прав меншин.

Стаття 103

61. Право президента розпускати палату депутатів без пояснення причин вже сильно критикувалося в проекті змін Шаповала. Заяву Венеційської Комісії тут можна повторити: «Жодний з альтернативних варіантів дострокового припинення повноваження Верховної Ради – не задовільний. З огляду на те, що депутати Верховної Ради отримують свій мандат безпосередньо від виборців на певний період часу, повинні бути беззаперечні причини для дострокового припинення повноважень. Запропонована стаття 95 (1) призведе до розпуску парламенту також і у випадках, коли його можна уникнути.

Відповідно до запропонованого тексту, повноваження Верховної Ради «можуть бути достроково припинені президентом після консультацій…» Згідно з текстом, ці консультації не мають жодних специфічних наслідків. Навіть якщо спікер Верховної Ради, прем’єр-міністр і лідери парламентських фракцій проти цього, президент може розпустити Верховну Раду. Більше того, не потрібно обґрунтовувати жодних підстав для розпуску».

Стаття 107

64. У більшості конституційних систем президент має право заблокувати закон шляхом накладання вето. Тим не менше вимога щодо прийняття закону, на який президент наклав вето, двома третіми голосів палати депутатів – це дуже великий бар’єр.

Загальні зауваження

66. Законопроект насправді не вирішує питання про дуалізм виконавчої влади, що створює один з основних факторів політичної нестабільності в Україні. Теперішні повноваження президента переважно залишаться в такому ж вигляді, як зараз, і законопроект не передбачає будь-якої зміни в теперішній ситуації з паралельними урядовими і президентськими адміністративними механізмами. Натомість той факт, що президент збереже за собою право законодавчої ініціативи і президентські законопроекти, проголошені терміновими, матимуть пріоритет у парламентських дебатах, передбачає важливу роль президента і президентської адміністрації в поточних законодавчих процесах. Запровадження другої палати і простіша процедура скликання всенародних референдумів ймовірно послаблять позицію Кабінету Міністрів стосовно президента. З іншого боку, нові правила формування Кабінету Міністрів повинні зробити цей орган більш однорідним.

Стаття 112

67. Загальний опис ролі президента дуже схожий на положення діючої Конституції.
Однак частина тексту незрозуміла в англійському перекладі. Нове положення, згідно з яким президент бере участь у координації державних органів, органів місцевого самоврядування, викликає питання. Це радше повинно бути в компетенції Кабінету Міністрів.

Стаття 118

71. Згідно із новим положенням (№1), Президент здійснює політичне керівництво у сферах зовнішньої політики, оборони і національної безпеки, а Кабінет Міністрів відповідає за «здійснення зовнішньої політики». Прямо ввівши у Конституцію слово «лідерство» у вищезазначених сферах, автори законопроекту мали на меті підкреслити керівну роль Президента і таким чином обмежити владу Кабінету Міністрів. Тим не менше, виникають сумніви у тому, чи така формула досить прозора. Вона не відноситься до юридичної термінології; це радше політичний опис, який на ділі може привести до неправильної інтерпретації і конфліктів.

72. Стаття 118, Пункт 5 залишає без відповіді деякі питання. Незрозуміло, що відбудеться, якщо Сенат не схвалить указ про надзвичайний стан. Застосування збройних сил можливе навіть без будь-якого схвалення іншого конституційного органу, окрім президента.

Стаття 124

74. Потрібно уточнити, які саме злочини обґрунтовують початок процедури імпічменту.

Стаття 134

81. З огляду на основні вимоги незалежності суддів, в цілому не рекомендується, щоб судді обиралися народом. Детальний розгляд суддів у даній статті незрозумілий. Стаття 142 про призначення суддів у дійсності справедливо не передбачає обрання суддів народом.

Стаття 139

84. Венеціанська комісія вже висловлювала свою думку про неприйнятність ролі парламенту в позбавленні недоторканності суддів. У Статті 139 проекту Конституції необхідність згоди Верховної Ради було змінено на згоду новоствореного Сенату. Таким чином попередньо висловлені побоювання не зникають.

85. Згідно з Параграфом 3 даної Статті Держава забезпечує особисту безпеку суддів та їхніх сімей. Такий захист заходить занадто далеко. Суддя може отримувати захист Держави тільки за специфічних умов.

88. Нинішній законопроект пропонує нові норми у цій сфері в Статті 142. Англійський переклад ледве зрозумілий: «Суддів Верховного Суду і суддів високих спеціалізованих судів призначає Сенат в рамках рекомендацій Вищої ради юстиції, суддів інших судів про призначення і звільнення з посади Президента України Вищою радою юстиції (??) згідно з законом». Слід відзначити позитивний момент: парламент більше не втручатиметься у процедуру призначення суддів нижчих судів.

Рішення щодо суддів вищих суддів замість Верховної Ради прийматиме новостворений Сенат. Сенат також є частиною Парламенту. Чи можливо, що Сенат буде більш аполітичним, ніж Верховна Рада? Це один з головних аргументів на підтримку введення Сенату в українську систему влади. Система виборів до Сенату відрізнятиметься від системи виборів до Верховної Ради і, на думку авторів законопроекту, Сенат буде не так сильно втягнений в політичні ігри. На даний момент важко сказати, наскільки істотною буде зміна і наскільки краще вона гарантуватиме неполітичний характер призначення суддів. Все залежить від правил процедури призначення суддів, які ухвалить Сенат.

90. Небезпечним може виявитися дозвіл на звільнення судді з посади за «порушення клятви». Клятва, яку повинен виголосити суддя, не зафіксована в Конституції. Дане положення може бути використане (чи неправильно використане) для позбавлення від суддів, оскільки положення клятви, без сумніву, будуть дуже розпливчастими.

Стаття 144

91. Законопроект пропонує змінений склад Вищої ради юстиції. Нове рішення схвалюється. Рада складатиметься з шістнадцяти членів, вісім з яких призначатиме З’їзд суддів, а Президент і Сенат призначатимуть по чотири судді відповідно. Проте у законопроекті не йдеться про кваліфікацію осіб, яких призначатимуть Президент і Сенат. У пояснювальних примітках вказано, що всі члени, яких призначають Президент і Сенат, повинні бути суддями, що вийшли на пенсію. Це хороше рішення. У Статті 144 також йдеться про те, що глава Верховного Суду, Міністр юстиції і Генеральний прокурор більше не є офіційними членами ВРЮ, але можуть брати участь в пленарних засіданнях ВРЮ, на зустрічах кваліфікаційної комісії суддів і дисциплінарного комітету суддів. Таким чином структура Ради абсолютно змінюється, що гостро розкритикували європейські інститути.

94. Президент призначає Генерального прокурора з «урахуванням» (тобто зі згоди) Сенату (у нинішній час – зі згоди Верховної Ради), але звільняє одноосібно на визначених законом підставах (не Конституцією). Остання умова може послабити позицію Прокурора. Новий законопроект виключає можливість висловлення вотуму недовіри Генеральному прокурору. Таке рішення виправдане, оскільки допомагає уникнути політизації прокуратури.

Стаття 147

97. Запропонована процедура призначення суддів Конституційного Суду – аналогічна до запропонованої законопроектом Шаповала. А отже, Венеціанська комісія повторює свої попередні судження:

«Згідно з чинною Конституцією, конституційні судді суду обираються трьома способами: Президент України, Верховна Рада України і З’їзд суддів України призначають по шість суддів до Конституційного Суду України. Згідно з проектом, конституційні судді призначаються після дозволу Президента України більшістю у дві третини від загальної кількості депутатів Верховної Ради. В іншому випадку, Венеціанська комісія схвалила перехід від системи винятково прямого призначення конституційних суддів Президентом до змішаної системи, яка передбачає вибори чи призначення трьома головними гілками влади, оскільки така система більш демократична. І навпаки, відхід від цієї системи і перехід до комбінації, при якій Президент називає кандидатів, а Парламент їх обирає, – не вітається, хоч запропоноване рішення, власне, прийнятне і визнане в інших країнах. Окрім того, за нинішньої ситуації в Україні, запропонована система може легко призвести до безвихідних ситуацій, а монополія на внесення кандидатур закріплює за Президентом надзвичайно важливу роль».

Стаття 153

Загальні примітки

106. У чинній Конституції три розділи присвячено: територіальному устрою Держави (Розділ ІХ), Республіці Крим (Розділ Х) і місцевому самоврядуванню (Розділ ХІ). У законопроекті ці питання об’єднані у єдиному Розділі ІХ: «Місцеве самоврядування і територіальна структура державної влади». Наявність окремого розділу для Автономної Республіки Крим підкреслює важливість автономії і Венеціанська комісія рекомендує зберегти цей окремий Розділ. Окрім того, організація положень про Крим відрізняється від організації їх у чинній Конституції. Чинний порядок, в якому спочатку йдуть положення про Конституцію Автономної Республіки Крим, більше відповідає відповідній важливості та взаємопов’язаності положень.

107. Законопроект привносить дуже важливі зміни, вводячи чітке розмежування між місцевим самоврядуванням і державними адміністраціями на регіональному і місцевому рівні (як у Франції з 1982 року). Проте, як було зазначено вище, положення про «Державну владу», тобто децентралізовані органи державної виконаної влади і їхні відносини із органами місцевого самоврядування з’являються у Розділі ІХ. Рекомендуємо подати положення про місцеве самоврядування і про органи державної виконавчої влади, які діють на територіальному рівні (і їхні адміністрації) у двох окремих розділах, щоб уникнути плутанини між дуже різними видами органів державної влади.

Стаття 166

126. Зміни щодо Криму суттєвіші. Згідно з чинною Конституцією, тут немає місцевої державної адміністрації, а лише Представництво Президента України у Автономній Республіці Крим. Представництво – це не адміністрація. Тому було запропоновано створити структури Державної адміністрації, якої досі не існувало. Це явна ознака зменшення автономії.

127. Як правило, голова Державної адміністрації у відповідній територіальній одиниці «здійснює контроль над дотриманням Конституції, законів, актів Президента України, Кабінету Міністрів територіальними відомствами міністерства, іншими центральними органами виконавчої влади і місцевими органами влади та іншими офіційними інстанціями». Іншими словами, дана стаття допускає контроль над діями місцевих органів влади (і Автономної Республіки Крим) не тільки через їхнє підпорядкування Конституції і закону, а й погодження з рішеннями уряду. Це стане великою загрозою для справжнього місцевого самоврядування, чого не можна допустити.

Розділ ХІІ – Перехідні положення

130. Дана, остання частина Конституції містить норми щодо послідовної чи непослідовної зміни існуючих державних органів, які регламентує Конституція. Рекомендується чітко постановити, що положення, яке обмежує можливість переобрання Президента впродовж двох послідовних термінів вступає в дію, незважаючи на поправку до Конституції. Дане питання викликало труднощі у багатьох нових демократіях; конституційна дискусія відбулася й в Україні. Подібних проблем можна уникнути з допомогою однозначного рішення у Розділі про Перехідні положення.

ІІІ. Висновки

136. Вимога про проведення референдуму в разі внесення поправок до Конституції несе ризик зробити Конституцію надмірно негнучкою, а розширення прямої демократії на національному рівні створює додаткові ризики для політичної стабільності. Попри те, що зміни у положенні Автономної Республіки Крим – не радикальні, вони зменшують автономію.

137. Насамкінець, Комісія відзначає, що законопроект чіткіше описує повноваження державних органів і ліквідує певні джерела напруженості у відносинах між ними. Тим не менше, незрозуміло, чи він досягає своєї цілі з припинення постійних конституційних конфліктів між головними державними органами. Законопроект підтримує напівпрезидентську систему з подвійною виконавчою владою, а сфери потенційного конфлікту між Президентом і Кабінетом Міністрів залишаються.

«Главред», 17.06.09 р.
//glavred.info/archive/2009/06/17/174501-2.html
//www.venice.coe.int/docs/2009/CDL-AD(2009)024-e.asp

02.04.2010 Указ Президента України Про ліквідацію Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого)

27.12.2009 Віктор Ющенко
Я упевнений у тому, що країна з перехідною економікою краще б долала бар'єри, якщо б у нас була президентська модель влади, як за Кучми. Не прем'єрська і парламентської більшості, а як була за Кучми.

25.08.2009 Указ Президента України Про винесення на всенародне обговорення проекту Закону України Про внесення змін до Конституції України 
26.06.2009 Віктор Ющенко. Нова Конституція України - це наш спільний крок до майбутнього! 
31.03.2009 Конституція Віктора Ющенка 
16.04.2008 Рішення Конституційного Суду України (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі) Іван Домбровський, Володимир Кампо, Ярослава Мачужак (окрема думка) 
23.02.2008 Віктор Ющенко. Україні потрібна Конституція національного творення 
20.02.2008 Перше засідання Національної конституційної ради Віктора Ющенка 
18.02.2008 Указ Президента України Про склад Національної конституційної ради 
27.12.2007 Указ Президента України Про Національну конституційну раду (положення) 
30.06.2007 Ігор Пукшин. Конституція України: рішення буде всенародним 
30.11.2006 Віктор Ющенко. Конституція веде до узурпації влади урядом 
03.06.2006 Універсал національної єдності 2006 
27.12.2005 Конституційна реформа 2004 року. Висновок Національної комісії зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права (Сергія Головатого) 
2005-2010 Національна комісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (укази, положення, склад) 
05.10.2005 Рішення Конституційного Суду України (справа про здійснення влади народом)

The Venice Commission 20 years on
//webtv.coe.int/index.php?CategoryID=51&SubCategoryID=60

середу, 10 червня 2009 р.

Доповідь Amnesty International 2009 Україна


УКРАЇНА
Глава держави: Віктор Ющенко
Керівник уряду: Юлія Тимошенко
Смертна кара: скасована за всі види злочинів
Чисельність населення: 45,9 млн. чол.
Середня тривалість життя: 67,7 років
Смертність дітей до 5 років (ч/ж): 18/13 на 1000
Грамотність дорослого населення: 99,4%

Влада не приймала адекватних заходів у відповідь на зростання кількості расистських нападів. Біженцям і шукачам притулку загрожувало примусове повернення. Не припинялися тортури і жорстоке поводження під час утримання під вартою в міліції. Особи, винні в порушеннях прав людини, користувалися безкарністю.

Тло

Політична ситуація залишалася нестабільною. Після тертя між членами правлячої коаліції Президент Віктор Ющенко 8 жовтня розпустив парламент і видав указ про призначення виборів на 7 грудня. В кінці року законність цього указу оскаржувалася в суді. У квітні НАТО вирішило не пропонувати Україні членство, однак у грудні погодилося на більш тісне співробітництво в рамках існуючої комісії Україна - НАТО, з тим щоб стежити за виконанням України Плану дій з підготовки до членства в організації. У червні Президент Росії Дмитро Медведєв попередив Україну про можливі «серйозні наслідки» у випадку її вступу в НАТО. Вересневий Саміт ЄС – Україні заклав основу для зміцнення зв'язків між Україною та ЄС, однак так і не відкрив перед Україною перспективу вступу в ЄС.

Расизм

Тривожне зростання числа расистських нападів на іноземців, що проживають в Україні, відзначене в попередні роки, триває. Через недосконалість законодавчої бази, недостатність дій міліції та небажання визнавати важкість злочинів на расовому ґрунті винуватці залишалися практично безкарними. Деякі офіційні особи продемонстрували відсутність розуміння серйозності питання, брак політичної волі для боротьби з расизмом і заперечення самого існування проблеми. У серпні віце-прем'єр-міністром були схвалені повноваження міжміністерської робочої групи по боротьбі з ксенофобією і расовою нетерпимістю, але залишається неясним, чи є вони достатніми для ефективної роботи.

Європейська комісія по боротьбі з расизмом і нетерпимістю рекомендувала внести зміни до статті 161 Кримінального кодексу - однієї з двох статей, що безпосередньо стосуються расистських злочинів, - аби полегшити судове переслідуванню тих, хто розпалює расову ненависть. Комісія також закликала розширити сферу застосування статті 161, поширивши її на всіх осіб, які перебувають під юрисдикцією України, а не тільки на громадян країни.

23 квітня четверо молодих людей, у тому числі один неповнолітній, були засуджені до 13 років позбавлення волі за вбивство Джонг Квон Канга, громадянина Південної Кореї, на якого вони напали в квітні 2007 року. Консул посольства Республіки Корея повідомив, що на нападниках були черевики з шипами, якими вони били Джонг Квон Канга, «поки не вибили його мозок». За заявою прокуратури, один з нападників заявив, що хотів убити Джонг Квон Канга через його національність. Джонг Квон Канг помер 17 травня 2007 року в результаті важких травм голови, отриманих під час нападу. У травні 2007 року чотирьом молодим людям були пред'явлені звинувачення в нанесенні тяжких тілесних ушкоджень та хуліганстві. У листопаді 2007 року, після тривалого тиску з боку посольства, їм пред'явили звинувачення у вбивстві і «ненависті з метою приниження національної честі та гідності людини» за статтею 161. Тим не менш, Генеральна прокуратура звернулася з клопотанням про виключення з обвинувачення расистської складової, пояснивши в листі, направленому в посольство в жовтні, що стаття 161 стосується поширення національної ненависті, а обвинувачені не здійснювали жодних дій, які можна було б класифікувати як пропаганду, агітацію чи демонстрацію расової ненависті. Клопотання було відхилене Верховним судом.

У листопаді 2006 року В'ячеслав Манукян, громадянин України вірменського походження, звернувся з цивільним позовом проти міліції, звинувативши її в дискримінації. Він розповів міліції, що його часто зупиняють для перевірки документів, тому що його «характерна зовнішність» примушує міліцію перевіряти «законність його перебування на території України». 27 березня 2008 року Харківський окружний адміністративний суд ухвалив, що міліція діяла «неупереджено, сумлінно і помірковано, відповідно до принципу рівності перед законом і не допускаючи несправедливої дискримінації». В'ячеслав Манукян опротестував це рішення, і 29 липня суд вищої інстанції оголосив, що співробітник міліції не поінформував В'ячеслава Манукяна про його права, але залишив в силі рішення суду першої інстанції, що поведінка міліції не носить дискримінаційного характеру. Суд ухвалив, що вираз «характерна зовнішність» стосується не тільки етнічного походження, але й зовнішнього вигляду в цілому.

Біженці та шукачі притулку

Українська влада продовжує примусово повертати шукачів притулку в країни, де їм можуть загрожувати грубі порушення прав людини, а також нехтує правилами розгляду прохань про притулок.

4 і 5 березня 2008 року влада примусово повернула 11 шукачів притулку - тамілів у Шрі-Ланку, де їм загрожували грубі порушення прав людини, включаючи тортури та інше жорстоке поводження. Всі 11 шукачів притулку були зареєстровані в київському відділенні УВКБ ООН у справах біженців, і шість із них уже звернулися до української влади з клопотанням про надання статусу біженців. 27 лютого міграційна служба Хмельницької області відхилила ці шість клопотань з процедурних причин. Права на апеляцію не було надане.

Тортури та інші види жорстокого поводження

Місцеві правозахисні організації продовжували отримувати скарги на катування та інші види жорстокого поводження під вартою в міліції, слідчих ізоляторах та в'язницях. У 2008 році Харківська правозахисна група зареєструвала 197 заяв про катування та жорстоке поводження, з них 136 заяв про жорстоке поводження з боку міліції і 49 - з боку персоналу в'язниць.

27 червня співробітники міліції затримали Сергія Ушакова, його дружину Анну і тещу у Фрунзенському районі Харкова в зв'язку з убивством Анатолія Логвиненко, що сталося в ніч з 26 на 27 червня. Сергію та Анні Ушаковим не надали можливості зв'язатися з адвокатом, а саме затримання не було зареєстроване офіційно. Анна Ушакова заявила, що їй погрожували, її били, і примушували підписати заяву про причетність її чоловіка до вбивства. Сергій Ушаков також заявив, що його побили і примусили підписати зізнання. Його адвокат зауважив, що у нього на зап'ястках були рани, нехарактерні для звичайного використання наручників. Анну Ушакову звільнили 28 червня, а Сергія Ушакова був звільнений прокурором 1 липня у зв
язку з відсутністю доказів його причетності до вбивства. 1 липня Анна та Сергій Ушакова оскаржили жорстоке поводження з ними. Проте, коли вони давали свідчення в кабінеті заступника прокурора, в кабінет увійшла група співробітників міліції, які силою забрали їх назад у відділення міліції Фрунзенського району. За словами подружжя, там їх знову змусили підписати неправдиві свідчення. Анну Ушакову відпустили в той же день, а Сергія Ушакова - на наступний день. Поки вони перебували у відділенні міліції, їх обох приховували від прокурора. У якийсь момент Сергія Ушакова змусили покинути будівлю через вікно, а потім возили кілька годин по всьому Харкову, щоб приховати його місцеперебування. 4 липня Сергію Ушакову було пред'явлено звинувачення у вбивстві, а 21 липня його знову взяли під варту. Станом на кінець року справа продовжується.

Безкарність

15 березня Апеляційний Суд Києва засудив Миколу Протасова до 13 років позбавлення волі, а Олександра Поповича і Валерія Костенка - до 12 років позбавлення волі за вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. Георгій Гонгадзе зник 16 вересня 2000 року, а два місяці потому в лісі на околиці Києва знайшли його обезголовлене тіло. Його вдова Мирослава Гонгадзе заявила, що судити також необхідно організаторів і замовників вбивства. У червні Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) висловила стурбованість у зв'язку з тим, що слідство обмежилося притягненням до судової відповідальності тільки виконавців злочину, хоча і був досягнутий певний прогрес у розслідуванні щодо тих посадових осіб, хто замовив це вбивство. ПАРЄ закликала владу України активніше зміцнювати незалежність слідчих органів, особливо органів кримінального переслідування, і поновити розгляд справи.

У липні Генеральна прокуратура знову відмовила у порушенні кримінальної справи за звинуваченням у тому, що співробітники міліції неодноразово катували Олександра Рафальського у 2001 році. У листі батькам Олександра Рафальського генеральний прокурор заявив, що немає ніякої необхідності починати розслідування настільки «незначних порушень». Міліція затримала Олександра Рафальського в Києві 13 червня 2001 року, розслідуючи справу про вбивство. За його словами, співробітники міліції побили його при затриманні, а потім - у відділенні міліції на вулиці Володимирській у Києві, де вони наділи йому на голову чорний поліетиленовий пакет, затягли його на шиї ременем і кілька разів ледь не задушили його. Після цього вони наділи йому на голову протигаз поверх пакета. 16 липня 2001 року його відвезли в ІТТ міста Ставище Київської області, де, як заявлено, до різних частин його тіла неодноразово під'єднували електричні дроти і били його струмом. 30 червня 2004 року Олександра Рафальського засудили до довічного ув'язнення за вбивство. Усі звернення до влади із закликом розслідувати звинувачення у застосуванні тортур були безуспішними.



суботу, 6 червня 2009 р.

Конституція України (проект ПР і БЮТ) 2009



Таємне стає явним: проект Конституції від БЮТ і ПР

У розпорядження «Дзеркала тижня» потрапив проект Конституції України, розроблений спільно вузькою групою представників Блоку Юлії Тимошенко і Партії регіонів. 

За даними «ДТ», цей проект Юлією Тимошенко та Віктором Януковичем уже був переданий найближчому колу народних депутатів і голові Верховної Ради Володимиру Литвину. 

Ми пропонуємо читачам ознайомитися з документом, котрий стане основою майбутнього політичного та економічного союзу двох найбільших політичних сил України. Звісно, якщо цей союз відбудеться.

6 червня 2009 р.
//dt.ua/POLITICS/taemne_stae_yavnim_proekt_konstitutsiyi_vid_byut_i_pr-57061.html

Повний текст документу:
//www.segodnya.ua/news/14056108.html
//www.unian.net/ukr/news/news-319372.html
//www.pravda.com.ua/articles/2009/06/4/3998046/

Photo: AFP //www.segodnya.ua/news/14324098.html