УКРАЇНА
Глава держави: Віктор Ющенко
Глава держави: Віктор Ющенко
Керівник уряду: Юлія Тимошенко
Смертна кара: скасована за всі види злочинів
Чисельність населення: 45,7 млн. чол.
Середня тривалість життя: 68,2 роки
Смертність дітей до 5 років (ч/ж): 18/13 на 1000
Грамотність дорослого населення: 99,7%
Біженцям та
шукачам притулку загрожувало примусове вислання з країни. Особи, затримані з
метою подальшої депортації, не мали можливості оскаржити законність як взяття
під варту, так і вислання. Влада виявилася нездатною належним чином протистояти
нападам на расовому ґрунті. Продовжували поступати повідомлення про тортури та
жорстоке поводження із затриманими у міліції, а винні у порушенні прав людини
залишалися безкарними. Свобода зібрань продовжує перебувати під загрозою.
Права біженці та шукачів притулку
Україна не припиняла
порушувати право на притулок: у країні були відсутні належні, справедливі процедури
надання притулку та висилки. Крім того, шукачів притулку та біженців примусово висилали
у країни, де їх права могли бути грубо порушені. Протягом року Amnesty International
зверталася до української влади у зв’язку із чотирма випадками примусового
повернення. 25 серпня вступили в силу поправки до постанови Кабінету Міністрів про
порядок в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну. Громадянам держав,
перелічених у документі,а також особам без громадянства тепер належить мати при
собі щонайменше 12 620 українських гривень (близько 1000 євро). Застосування таких
правил до шукачів притулку суперечать міжнародному праву щодо біженців і прирівнюється
до видачі.
31 серпня у аеропорт
«Бориспіль» прибули шість громадян Демократичної Республіки Конго (ДРК). Їм не дозволили
залишити аеропорт і 2 вересня депортували назад у ДРК через Дубай. За наявною інформацією,
коли один з громадян ДРК спробував звернутися за наданням притулку, його побили
та дали снодійне, через що він незабаром заснув. Прохання його було проігнороване.
Як заявила Державна прикордонна служба, громадян ДРК не пустили в Україну через
те, що вони мали при собі менш ніж 1000 євро на кожну особу.
Генеральний прокурор
скористався своїм правом здійснювати нагляд за законністю усіх судових рішень. Він
скасував рішення про надання статусу біженців 15 шукачам притулку з Афганістану,
Білорусі та Узбекистану. Свої дії він аргументував незначними упущеннями у документах,
такими, як відсутність довідки про проходження медогляду чи довідок з попередніх
місць роботи на батьківщині. На думку Управління Верховного комісару ООН у справах
біженців (УВКБ), ці упущення не дають законних підстав для відмови у наданні статусу
біженця. Шукачі притулку ніяк не могли оскаржити рішення Генерального прокурора.
Тортури та інші види жорстокого
поводження /безкарність
поводження /безкарність
Не припиняли поступати
повідомлення про тортури та інші види жорстокого поводження з боку працівників правоохоронних
органів. Влада демонструвала нездатність провести ефективне, незалежне розслідування
подібних заяв. З січня по жовтень у 13 правозахисних НУО, що належать до Української
Гельсінської спілки, надійшли 165 звернень з приводу тортур та інших видів жорстокого
поводження; сто з них стосувалися дій міліції. У 2006 році Україна ратифікувала
Факультативний протокол до Конвенції ООН проти тортур, проте у країні досі відсутній
механізм моніторингу місць утримання під вартою у відповідності до зобов’язань,
що взяті Україною у рамках даного протоколу.
24 березня Подільський
районний суд засудив Вадима Главатого до дев’яти років позбавлення волі за зґвалтування
та крадіжку. Станом на кінець року Вадим Главатий оскаржив вирок у суді вищої інстанції,
проте справу ще не було розглянуто. За повідомленнями, з вересня 2006 року працівники
Подільського РВ ДУ МВС України тричі піддавали Вадима Главатого тортурам та іншим
видам жорстокого поводження. Вони вибивали з нього зізнання спочатку у крадіжці,
а потім у зґвалтуванні. У результаті він отримав травми, для лікування яких був
госпіталізований. У жовтні прокурор міста Києва відповів на листа Amnesty International,
заявив, що підстави для порушення кримінальної справи проти працівників Подільського
РВ ДУ МВС відсутні. У листі говорилося, що розслідування про жорстоке поводження
ведуть інші працівники Подільського райвідділу.
Расизм
Боротьба зі злочинами
на расистському ґрунті та обнародування статистики були недостатніми. Незважаючи
на спільне розпорядження Генеральної прокуратури та МВС від 6 лютого з вимогою збирати
дані по злочинах на расовому ґрунті та результатам розслідувань, станом на кінець
року будь-яка статистика була відсутня. Злочини на расовому ґрунті, як і раніше,
кваліфікувалися як «хуліганство», а расистські компоненти злочину не враховувалися.
За даними Ініціативи за розмаїття - об’єднання місцевих НУО та міжнародних організацій,
- до жовтня було зареєстровано 23 расово вмотивовані інциденти. За цей же період
було порушено сім кримінальних справ по нападах за расовими мотивами і усі вони
- за звинуваченнями у «хуліганстві».
Троє шукачів притулку
з Сомалі розповіли Вінницькій правозахисній групі, що 28 лютого працівники міліції
затримали їх та доставили у відділок, де двох з них побили. За їх словами, міліціонери
зробили це для того, щоб помститися за викрадення українських моряків сомалійськими
піратами. Районна прокуратура міста Вінниці відкинула подібні твердження. Генеральна
прокуратура завірила УВКБ, що буде проведено ще одне розслідування, проте ні про
які результати не повідомлялося. Пізніше Вінницькій правозахисній групі неофіційно
повідомили, що двоє з можливих винуватців більше не працюють у міліції.
В’язні сумління
Українське законодавство
не передбачає процедуру, згідно якої затримані з метою подальшої депортації могли
б оскаржити законність взяття їх під варту та вислання.
7 липня Балаклавський
районний суд відмовився розглядати клопотання Ігора Коктиша, що очікував депортації
до Білорусі, про звільнення його з-під арешту, чим підтвердив відсутність будь-яких
засобів правового захисту у рамках процедури екстрадиції. Ігор Коктиш знаходиться
під вартою з 25 червня 2007 року - з того часу, як білоруська влада направила запит
про його видачу з тим, щоб той постав перед судом за звинуваченням у вбивстві (у
Білорусі покаранням за цей злочин може стати смертний вирок). У 2001 році з нього
вже були зняті усі обвинувачення у даному злочині та його було звільнено, а 1 лютого
2002 року Верховний суд затвердив вирок, за яким його виправдали. 11 квітня 2002
року Генеральна прокуратура оскаржила цей вирок та повернула справу до суду на перегляд.
Ігор Коктиш був активістом від опозиції і вів роботу по реабілітації юних наркоманів.
Він переїхав до України у жовтні 2003 року, проте продовжував підтримувати білоруську
опозиції підчас президентських виборів 2006 року. У жовтні 2007 року він звернувся
із заявою до Європейського суду з прав людини, де оскаржив рішення по екстрадицію
та арешт. Суд закликав Україну не депортувати його до Білорусі до того часу, поки
суд не вивчить його справу і не оцінить ймовірність того, що обвинувачення проти
Ігора Коктиша сфабриковані білоруською владою, щоб покарати його за мирне використання
свого права на свободу слова.
Свобода зборів
3 червня парламент
ухвалив у першому читанні законопроект «Про порядок організації і проведення мирних
заходів». НУО піддали критиці законопроект за невідповідність міжнародним нормам
у області прав людини. Згідно цього документу, про будь-яку акцію слід повідомляти
за п’ять днів, не допускаються спонтанні зібрання; дозволяється застосування сили
працівниками правоохоронних органів, проте при цьому не міститься ніяких вимог до
обмежувальних заходів. У законопроекті відсутнє положення про те, що держава зобов’язана
забезпечити дотримання прав людини на мирні зібрання.
Насильницькі зникнення
27 січня Парламентська
асамблея Ради Європи (ПАРЄ) ухвалила резолюцію, де схвалила винесення вироку трьом
бувшим працівникам міліції, засудженим за вбивство репортера Георгія Гонгадзе, який
займався журналістськими розслідуваннями. Разом з тим ПАРЄ вимагала притягти до
відповідальності замовників та організаторів злочину, «незважаючи на ранг та положення
підозрюваних». Георгій Гонгадзе зник 16 вересня 2000 року, а у листопаді того ж
року було знайдене його обезголовлене тіло. 23 липня, через 9 років після його зникнення,
за звинуваченням у його вбивстві заарештували бувшого генерал-лейтенанта МВС Олексія
Пукача.
© Amnesty International 2010
//helsinki.org.ua/index.php?id=1275489640
.png)
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар