вівторок, 30 листопада 1999 р.

Інавгурація. Інавгураційна промова Президента України Леоніда Кучми 1999




Інавгураційна промова
Президента України
Леоніда Даниловича КУЧМИ

Національний палац мистецтв «Україна»
30 листопада 1999 року


Шановні співвітчизники!

Високоповажні зарубіжні гості!

Україна разом з усім людством наближається до епохального рубежу, за яким - XXI століття і третє тисячоліття.

У переддень цієї хронологічної віхи ми водночас переступаємо і через доленосний історичний рубікон.

Саме так слід розглядати і оцінювати волевиявлення українського народу на президентських виборах.

Він висловився за своє майбутнє і одержав його гарантії.

Гарантії ясного, передбачуваного, гідного майбутнього, яке буде творитися не сліпою грою стихійних сил та процесів, не волею однієї людини чи партії, а усім народом, нашим розумом і руками.

Отже, сьогоднішній день є для мене датою не власного торжества, не особистої перемоги, а торжества і перемоги усієї української спільноти.

Якщо ж за великим рахунком, то і всієї Європи.

Актом інавгурації Президента для України увінчується перелік визначних подій XX століття.

Відходить у минуле епоха - прекрасна і жорстока, позначена високими злетами людського духу та розуму і бездонними прірвами варварства.

Вона принесла небачені випробування і водночас - незабутній омріяний багатьма поколіннями, акт відродження української державності.

На своєму крутозламі ця епоха підняла Україну від статусу однієї із складових республік Радянського Союзу до повнокровного самостійного життя, міжнародного визнання, до вершин європейської і світової політики.

Сьогодні, на порозі нового віку і нового тисячоліття, можемо з повним на те правом сказати: ми - народ, стійкий, волелюбний і сильний.

Народ, який зумів вистояти і зберегти себе у вогненному горнилі революцій, двох спустошливих світових війн, братовбивчих конфліктів, нещадних голодоморів та репресій.

Народ, який прийняв на себе удар Чорнобиля і заслонив собою від глобальної катастрофи людство.

Народ, який відчув себе єдиним цілим.

Нинішні вибори вперше не призвели до чергового ідеологічного його розколу по Збручу, Дніпру, Перекопу чи якихось інших лініях, до непримиренного розмежування різних регіонів за політичними симпатіями та уподобаннями.

День 14 листопада став фактично другим всеукраїнським референдумом. Він засвідчив, що наше суспільство вже не збочить і не зійде з курсу, який обрало для себе вісім років тому, 1 грудня 1991 року.

Складаю щиру подяку українському народові за активність і державницький підхід на виборах, за розуміння й підтримку діючого Президента.

Я був чесним перед Богом і людьми, відкрито й відверто говорячи про непрості життєві реалії. Не обіцяв і не міг обіцяти солодких ілюзій, негайного розв'язання всіх проблем, що нагромадилися за багато десятиліть.

У тому, що ви, дорогі мої співгромадяни, зробили саме такий вибір, вбачаю доказ і наслідок вашої мудрості, політичної зрілості, психологічного перелому, необоротності вашої орієнтації на демократичні та ринкові перетворення.

Висловлюю вдячність вітчизняним та міжнародним спостерігачам, журналістам, усім, хто сприяв вільному і демократичному волевиявленню українського народу.

Щире спасибі моїм численним прихильникам, які самовіддано працювали під час виборчої кампанії, доклали багато зусиль в організаційній та пропагандистській роботі.

Я глибоко вдячний главам держав та урядів, політикам і громадським діячам, своїм співвітчизникам та іноземним громадянам, які привітали мене з обранням. Це ще одне визнання того, що президентські вибори в Україні відбулися демократично і цивілізовано.

Звертаюся із словами подяки до співвітчизників за рубежем, української діаспори, яка у відповідальний час народного вибору була, як завжди, зі своєю історичною батьківщиною.

Звичайно, ми ще не досягли загальновизнаних зразків демократії.

Але ніхто не може заперечити, що наша держава і суспільство динамічно проходять той шлях, для якого іншим країнам знадобилися десятиліття і віки.

Я засвідчую своє розуміння позиції всіх співгромадян незалежно від того, якою вона є.

У цьому також вияв і доказ демократичного розвитку України.

Природне і зрозуміле невдоволення людей, передусім умовами свого життя, темпами економічних трансформацій, сприймаю як серйозний сигнал усім органам та гілкам влади.

Це спонукає мене, усіх нас до адекватних рішень і дій. Сьогодні цілком очевидні такі принципові висновки.

Перший. Україна вже ніколи не відмовиться від своєї незалежності і не повернеться до попередньої політичної та економічної системи.

Другий. Підводячи рису під своїм минулим, ми не відрікаємося від жодної з його сторінок.

Не відрікаємося від власної історії.

Історична пам'ять, розуміння того, хто ми і якого роду, допоможуть зміцнити державу і зцементувати націю.

Без усвідомлення цього молодому поколінню буде важко творити і вести у прийдешнє країну, яка має все, щоб посісти гідне місце у європейському та світовому співтоваристві.

Адже саме за це молодь переконано висловилася на виборах.

Без такого розуміння ми послабимо зв'язок поколінь, розгубимо підтримку людей старшого віку, які відстоювали Україну, примножували її міць і славу.

Переконаний: на цій основі у нас буде спільна мова, буде динамічний поступ.

Вважаю за необхідне наголосити на цьому особливо, як Президент усього українського народу.

Виходжу з того, що понад усе потрібно зберегти і примножити ресурси стабільності, злагоди і порозуміння, утримати сприятливий політичний клімат.

Енергія першого пориву, яка допомагала нам іти вперед, болісно переборюючи самих себе, неминучі об'єктивні складнощі, вичерпується і потребує підсилення, додаткових імпульсів.

А таке підсилення, такі імпульси може генерувати тільки спільність людей, згуртована єдиною національною ідеєю.

Я розглядаю це як обов'язкову передумову для розв'язання свого визначального, основоположного завдання - піднесення добробуту, поліпшення життя народу.

Ставлю на перше місце людський, соціальний вимір, яким нам до цього часу доводилося з різних причин жертвувати.

І, насамперед, в інтересах зміцнення конструкції держави.

Під таким кутом зору розглядатиму кожне своє рішення і дію, все, що робиться у державі й суспільстві.

Зусилля будуть зосереджені на одночасному вирішенні нагальних поточних і перспективних проблем.

Маю намір викласти основи економічної та соціальної політики на 2000-2004 роки у щорічному посланні до українського народу, з яким виступлю у Верховній Раді.

Тому акцентую увагу лише на окремих, вузлових моментах.

В економіці буде прискорено вирішення першочергових базових завдань перехідного етапу її розвитку.

Це нагромадження та приведення в дію потенціалу економічного зростання, формування критичної маси ринкових перетворень, дальше розгортання економічних відносин на самодостатній ринковій основі.

Радикальні кроки буде зроблено у реформуванні бюджетної та податкової систем, розв'язанні земельного питання як основи аграрної реформи, розвитку та захисті підприємництва, зміцненні позицій національного капіталу, підтримці вітчизняного виробника і формуванні внутрішнього ринку.

У поєднанні з іншими масштабними заходами, дальшою лібералізацією та дерегулюванням економічних відносин це дасть нам змогу в основному завершити перебудову української економіки за ринковим проектом.

І разом з тим закладе базу для проведення реальної, сильної соціальної політики.

Основні її складові: зміна політики доходів в інтересах людей з випереджаючими темпами зростання заробітної плати, невідкладне здійснення пенсійної реформи, перебудова системи охорони здоров'я, ефективна політика зайнятості, дієва адресна підтримка найменш захищених верств населення.

Забезпечуючи умови для розкриття потенціалу всіх наших громадян, ми повинні приділяти особливу увагу молоді і представникам старшого покоління. Тобто тим, хто ще має вступити в активне трудове життя і хто з нього вже вийшов.

Як один з принципових компонентів соціальної політики держави розглядаю стимулювання людей до набуття приватної власності і захист їхніх прав.

У широкому плані я ставлю для себе завдання змістити в економічну і соціальну площини центр ваги всіх державних та суспільних справ.

Консолідована робота на цьому найскладнішому, вирішальному напрямі має лягти в основу своєрідного, неписаного суспільного договору.

Повторюю: консолідована робота з солідарною відповідальністю Уряду і парламенту.

Акцентую на цьому увагу і тому, що соціально-економічна ситуація визначає не тільки умови життя людей.

Від того, як будемо вирішувати внутрішні свої проблеми, і сьогодні, і в найближчі роки залежатиме національна безпека України.

Окрім усього іншого, я зараз відношу сюди енергетичну та екологічну безпеку, те, що пов'язано з роллю України як транзитної держави, питання військово-економічної безпеки.

І, звичайно, усі компоненти обороноздатності держави

Буде оптимізовано структуру та чисельність Збройних Сил України, підвищено ефективність системи прийняття адекватних зовнішньополітичній обстановці рішень щодо використання оборонного потенціалу країни.

Серед невідкладних завдань - удосконалення системи єдиного і комплексного планування оборонних заходів, відпрацювання механізму цивільного контролю за діяльністю воєнної організації.

На основі того, що вже зроблено, і надалі підвищуватиметься суспільний престиж професії захисника Вітчизни, краще забезпечуватиметься всім необхідним людина зі зброєю.

У контексті зміцнення національної безпеки я надаю особливого значення боротьбі з корупцією та злочинністю.

Цього лиха ще не вдалося уникнути жодній державі і жодному суспільству. Вся сутність у тому, яких масштабів воно набуває і як йому протидіють.

У нас корупція і злочинність, особливо в економічній сфері, є породженням слабкості держави, недовершеності економічної системи, недоліків у діяльності правоохоронних, судових та інших органів, неповноти і недосконалості законодавчої бази.

І не в останню чергу - спадщини, рудиментів командно-адміністративної системи.

Відповідно акценти буде перенесено на застосування і поєднання двох основних підходів у боротьбі з цими явищами - адміністративно-примусового і економічного.

У тому числі й особливо - на рішучому очищенні державного апарату.

Державний службовець - це має означати службу державі, обстоювання її інтересів.

І ми цього доб'ємося.

Стою на тому, що жорсткий прагматизм сьогоднішніх реалій і завтрашніх завдань не повинен відсувати на задній план проблеми духовності, збіднювати наш внутрішній світ, розхитувати моральні засади українського суспільства.

Тим більше, що це постійно і відчутно впливає на всі сфери нашого життя, визначає моральне здоров'я та історичні перспективи нації, обличчя держави, її престиж, роль і місце у світовому співтоваристві.

Це спонукає мене розглядати духовне відродження і як невід'ємну складову відродження державного.

Звідси гострий імператив нашої доби: на ділі віднести до найважливіших державних пріоритетів розвиток освіти, науки, нових технологій.

Віднести до найвищих суспільних чеснот інтелект, інтелігентність, освіченість, внутрішню культуру людини.

Маючи на увазі і те, що культура - один з найточніших індикаторів розвиненості суспільства, його прихильності до загальнолюдських цінностей, високої моральності.

Ми повинні постійно, старанно і любовно обробляти цю ниву. Бо на занедбаному полі виростає тільки бур'ян.

Це важливо і тому, що в сучасному світі з його відкритістю, інтенсивними контактами, впливами та експансіями можуть вистояти тільки сформовані і консолідовані культури.

А поразка своєї культури сьогодні означала б поразку політичну та економічну завтра.

За всіх часів та умов, а нинішніх особливо, багато важать позиція і практичні дії інтелігенції.

Сподіваюся, що вона буде й надалі виконувати своє суспільне призначення і громадянське покликання як активний фермент нації, основа її духовного середовища, провідник національної ідеї і національної волі, злагоди, примирення та творення.

Зрозуміло, що така висока місія покладає на її носіїв не менш високу відповідальність.

З позицій жорсткого прагматизму ми будемо підходити і до питань зовнішньої політики держави.

Набуваючи на ходу досвіду в цій практично новій для нас сфері, вдалося сформувати сприятливе для України міжнародне середовище.

На даному етапі результативність зовнішньополітичного курсу України, її міжнародний авторитет та імідж визначатимуть два основні чинники.

Перший - як ми розв'язуємо свої внутрішні проблеми.

Другий - наскільки активно й осмислено, з урахуванням національних інтересів адаптуємося до реалій сучасного світу.

Світу, який, інтегруючись, продовжує жити за законами конкуренції.

Ключовими орієнтирами у нашій зовнішній політиці є її багатовекторність, прогнозованість і стабільність, збереження позаблокового статусу України.

Підтверджуючи свій європейський вибір, ми ставимо за стратегічну мету вступ до Європейського Союзу.

Вимоги до членів ЄС багато в чому збігаються з завданнями, які планується вирішувати у внутрішній сфері.

І насамперед тими, що стосуються якості життя народу.

Вступ до Євросоюзу - справа на перспективу. А до невідкладних відношу відновлення репутації нашої держави у Раді Європи.

Європейський вибір України, як і вся логіка, сутність та цілі її зовнішньої політики, диктуються конкретними геополітичними реаліями.

Знаходячись на європейському перехресті, у складній системі міжнародних координат, будучи одночасно частиною Центральної, Східної та Південно-Східної Європи, наша держава не може не розвивати тісні стосунки з усіма країнами цих регіонів.

На одному з головних місць - стратегічне партнерство з Росією.

У ньому нерозривно переплітаються всі резони й аргументи - від історичних і геополітичних до суто житейських, людських.

Стабільність українсько-російських відносин багато в чому визначає, без перебільшення, безпеку всієї Європи.

Ще один з ключових зовнішньополітичних напрямів пролягає через стратегічне партнерство зі Сполученими Штатами Америки.

Ми будемо поглиблювати стосунки з державою - світовим лідером, який надав Україні за роки її незалежності неоціненну політичну, фінансову, економічну і технічну допомогу.

Усі ці три магістральні вектори української зовнішньої політики - самодостатні і взаємодоповнюючі.

Ми будемо органічно поєднувати їх із співпрацею на всіх інших напрямках.

Це стосується наших найближчих сусідів - Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії, Білорусі, Молдови, Туреччини.

Так, вагомий попередній досвід співпраці з Польщею може стати добрим підгрунтям для вироблення і здійснення спільної декларації "Разом - у XXI століття".

Нової динаміки набуде співпраця з усіма країнами - учасницями Співдружності Незалежних Держав, країнами Балтії.

Сподіваємося на тісне співробітництво з Францією, Німеччиною, Італією, Японією, всіма державами ЄС.

Будемо зміцнювати відносини з Китаєм і Канадою, Індією і Пакистаном, Кореєю і Ізраїлем, іншими державами Азії, Африки та Латинської Америки.

У зв'язку з обранням України до Ради Безпеки ООН відкриваються нові перспективи розширення її співробітництва з цією та іншими авторитетними міжнародними організаціями, зокрема ОБСЄ, ОЧЕС, НАТО.

Україна має всі підстави для того, щоб стати потужною регіональною державою, відігравати важливу геостратегічну роль у новому світовому порядку наступного століття.

І ми будемо серйозно, напружено працювати над використанням цих можливостей.

У періоди, коли ламається, переходить з одного стану в інший система життєустрою людей, державна машина повинна бути особливо чутливою до суспільних інтересів та потреб.

А державна влада - особливо відповідальною. І вже в цей час бути сильною, навіть сильнішою за зрілі, усталені демократії.

Усе це вимагає від мене ставити питання:
  • про відповідність конструкції державної влади її призначенню та завданням;
  • і про відповідальність влади перед народом.

Для їх вирішення я запропоную радикальні заходи, зміни по суті.

Українська держава не може і не буде залишатися заручницею недосконалої організації системи державної влади, її нестабільності, аматорських підходів у прийнятті важливих рішень, непередбачуваних політичних метань у крайнощі.

Влада зобов'язана і буде забезпечувати послідовність, стабільність і динамізм у розвитку країни.

За Конституцією України Президент є главою держави. Це означає, що єдиний носій суверенітету і єдине джерело влади - народ покладає на нього гарантії забезпечення громадянської злагоди в суспільстві, узгодження у діяльності органів державної влади та їх взаємодії з органами місцевого самоврядування.

Я це робитиму. Така норма випливає з самої природи поста глави держави, і Конституційна комісія не випадково закладала її у проект Основного Закону.

Українській державі ще властиві чимало рис, успадкованих від тоталітарного минулого, адміністративно-командної системи.

Це природно і зрозуміло, оскільки у зламі цієї системи ми пішли не революційним, а еволюційним шляхом.

Але нині той адміністративно-управлінський гібрид, що витворився, вступає у дедалі гостріше протиріччя з практикою і завданнями демократизації державного та суспільного життя, утвердження ринкових відносин.

Тому в першу чергу буде здійснено глибоку і всеосяжну адміністративну реформу, приведено структуру державного управління у відповідність до сучасних вимог.

Уряд, парламент, інші органи влади та управління потрібні не для минулого, а для сьогодення і майбутнього.

Будуть більш оптимально розмежовані функції і збалансовані інтереси та рівні відповідальності між центром і регіонами при забезпеченні та зміцненні єдності і цілісності держави.

Не менш важливий аспект адміністративної реформи - кадровий.

Він передбачає, з одного боку, істотне скорочення державного апарату та адміністративних витрат загалом.

З цієї причини у ході правової реформи - а вона також є невідкладною і охоплює всі правові блоки держави - центральне місце займе робота над законодавством з питань організації та функціонування публічної влади.

З другого боку, народові, державі потрібна не тільки дієздатна, а й чесна влада.

Що вимагає, крім усього, посилення орієнтації на кадри нової генерації - прагматиків і професіоналів.

Людей високої моральності і рішучої дії, здатних матеріалізувати свій патріотизм у конкретних справах.

Відповідно оцінювати кадри треба - і я це буду робити сам та вимагати цього від інших - не за деклараціями про особисту відданість і не за партійною приналежністю, а за організацією справи і досягнутими результатами на доручених ділянках.

А в сумарному вираженні - за станом справ в економіці, соціальним самопочуттям наших громадян.

Як глава держави, я приділятиму особливу увагу політичному структуруванню українського суспільства, утвердженню демократичних інститутів, реальному забезпеченню прав та свобод людини і громадянина.

Вбачаю в цьому чи не найважливіший фактор зміцнення держави, цивілізованості влади, побудови громадянського суспільства.

Я ініціюватиму прискорення прийняття закону про політичні партії, який допомагав би їм брати на себе роль політичних кристалізаторів суспільства і реально з цією роллю справлятися.

А водночас чітко і вичерпно окреслював права та обов'язки політичної опозиції, надійно убезпечував суспільство від деструктивних намірів та дій.

Виступаючи за чесну політику, я звертаюся до всіх відповідальних політичних сил України із закликом до порозуміння.

Час зрозуміти: вибори закінчилися. А отже, треба закопати вигострену у передвиборних баталіях зброю, відмовитися від налаштованості на конфлікт, на перманентну боротьбу і взятися за спільну працю в ім'я свого народу.

Україна, як мати, у нас одна, і нічого її ділити.

Давайте спрямуємо на утвердження в суспільстві благотворної атмосфери конструктивізму, взаємодопомоги, доброзичливості силу вільної преси, авторитет та впливовість професійних спілок, церков, національно-культурних об'єднань, усіх суспільних ланок, аж до сім'ї.

Це потрібно для того, щоб на українській землі були міцна держава, справедлива людська спільнота, гідне життя.

Дорогі співвітчизники!

Шановне зібрання!

Я виборював право на найвищий державний пост не для того, щоб тільки залишитися в історії України третім її Президентом.

Сьогодні я збагачений досвідом - як позитивним, так і негативним.

Сьогодні я краще, повніше знаю, що і як треба робити.

І чого робити не слід.

Ця впевненість у своїх силах і можливостях, силах і можливостях українського народу дає мені підстави сказати: перед вами постане новий Президент.

Я вірю в Україну, в її яскраву зорю щасливу долю, в добробут і процвітання свого народу.

І в ім'я цього буду працювати.

Хай Бог додає нам сил у цій святій справі!

____________
http://www.brama.com/news/press/991130kuchmainaugural.html
http://www.ukrinform.ua/ukr/news/navguratsyna_promova_prezidenta_ukrani_ldkuchmi_natsonalniy_palats_ukrana_30_listopada_1999_roku_19728





Інавгурація. Інавгураційна промова Президента України Порошенка Петра 2014 

УКРІНФОРМ. «Інтронізація» Президента України Леоніда Кучми.
Київ, Національний палац мистецтв «Україна», 30 листопада 1999 року
http://www.depo.ua/rus/politics/inauguratsii-ukrainskih-prezidentov-skandaly-kazusy-i-06062014165500
УКРІНФОРМ. Інавгурація Президента України Леоніда Кучми.
Київ, Національний палац мистецтв «Україна», 30 листопада 1999 року
http://www.segodnya.ua/politics/pnews/inauguraciya-prezidentov-ukrainy-torzhestva-kuchmy-eyforiya-yushchenko-i-kazus-yanukovicha-526759.html
http://ru.tsn.ua/video/video-novini/inauguracii-prezidentov-kuchma-ne-derzhalsya-za-konstituciyu-a-yuschenko-ee-rasceloval.html
https://www.youtube.com/watch?v=e1roET2bJYw
https://www.youtube.com/watch?v=oKB5j--3Zio

понеділок, 29 листопада 1999 р.

Офіційні символи Президента України. Указ Президента України Про офіційні символи глави держави 1999


Президент України;
Указ від 29.11.1999 № 1507/99
Документ 1507/99, остання версія –
Прийняття від 29.11.1999



УКАЗ
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про офіційні символи глави держави

З метою запровадження атрибутів української державності постановляю:

1. Установити, що офіційними символами глави держави є:

Прапор (штандарт) Президента України,
Знак Президента України,
Гербова печатка Президента України,
Булава Президента України.


2. Затвердити Положення про офіційні символи глави держави (додається).

3. Кабінету Міністрів України здійснити матеріальне забезпечення виготовлення офіційних символів глави держави.

Президент України Л.КУЧМА

м. Київ, 29 листопада 1999 року
N 1507/99

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
від 29 листопада 1999 року N 1507/99

ПОЛОЖЕННЯ
про офіційні символи глави держави

1. Цим Положенням визначається опис офіційних символів глави держави та встановлюється порядок їх використання.

Прапор (штандарт) Президента України

2. Прапор (штандарт) Президента України являє собою синє квадратне полотнище з зображенням у центрі золотого Знака Княжої Держави Володимира Великого (малого Державного Герба України). Полотнище обрамлене золотою лиштвою і прикрашене золотою бахромою.

Древко Прапора (штандарта) Президента України дерев'яне. Верхівка древка має форму кулі з онікса, що оздоблена рельєфним накладним орнаментом із жовтого металу.

Лицьова і зворотна сторони Прапора (штандарта) Президента України ідентичні.

3. Прапор (штандарт) Президента України має оригінал і дублікати, розміри яких відповідають меті їх використання.

До основи верхівки древка оригіналу Прапора (штандарта) Президента України прикріплюється срібна пластинка з вигравіруваними прізвищем, ім'ям, по батькові Президента України та датою складення ним присяги народові. Після закінчення повноважень Президента України пластинка передається на постійне зберігання до Відділу державних нагород адміністрації Президента України.

4. Дублікат Прапора (штандарта) Президента України:

піднімається на прапорній щоглі біля Резиденції Президента України у столиці України - місті Києві;

встановлюється у ложі Президента України зали засідань Верховної Ради України під час перебування Президента України у Верховній Раді України;

встановлюється (піднімається, зображується у зменшеному вигляді) на транспортних засобах пересування Президента України на території України.

Дублікат Прапора (штандарта) Президента України за згодою Президента України та з урахуванням норм протоколу може встановлюватися (підніматися на прапорній щоглі) над іншими резиденціями під час перебування в них Президента України, у місці проведення офіційних заходів та урочистостей за участю Президента України, а також під час закордонних візитів Президента України на транспортних засобах пересування Президента України.

5. На знак всенародного трауру дублікат Прапора (штандарта) Президента України на прапорній щоглі біля Резиденції Президента України у столиці України - місті Києві приспускається. У разі використання у дні всенародного трауру іншого дубліката Прапора (штандарта) Президента України до нього кріпиться чорна стрічка (дублікат приспускається на прапорній щоглі).

Знак Президента України

6. Знак Президента України має форму орденського ланцюга, що складається з медальйона-підвіски, 6 фініфтевих медальйонів та 12 декоративних ланок, розміщених у відповідній послідовності.

Медальйон-підвіска Знака Президента України являє собою геральдичний картуш з рельєфним зображенням малого Державного Герба України на синій емалі.

Фініфтеві медальйони мають овальну форму, обрамлені геральдичним картушем і містять зображення знака Київського князя Володимира Великого, герба Галицько-Волинського князівства, герба Великого Князівства Литовського, герба Війська Запорізького, родового герба гетьмана Богдана Хмельницького, герба Української Народної Республіки.

На декоративних ланках - стилізоване зображення листя та кетягів калини.

Знак Президента України виготовлений з жовтого і білого металу, всі його елементи з'єднані між собою фігурними кільцями.

7. Знак Президента України носиться на шиї.

Знак Президента України використовується Президентом України під час:

прийому вірчих і відкличних грамот глав дипломатичних представництв іноземних держав в Україні;

вручення державних нагород України, президентських відзнак, відзнак лауреатів Державних премій України;

телевізійних звернень з посланнями до народу.

Знак Президента України використовується також у інших випадках, якщо це передбачено нормами протоколу.

Гербова печатка Президента України

8. Гербова печатка Президента України має форму кола. У центрі - зображення малого Державного Герба України, над яким по колу напис "Президент України". Під зображенням малого Державного Герба України - стилізоване зображення знака відзнаки Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого".

Гербова печатка Президента України має бортик і по колу облямована декоративною пружкою.

Руків'я Гербової печатки Президента України виготовлене з лабрадориту, прикрашене накладним рельєфним зображенням малого Державного Герба України з жовтого металу і увінчане позолоченою орнаментованою верхівкою.

9. Гербова печатка Президента України використовується для засвідчення підпису Президента України на грамотах, посвідченнях до президентських відзнак та почесних звань України, а також на посланнях Президента України главам інших держав.

Гербова печатка Президента України виготовляється у чотирьох примірниках, один з яких є еталонним і для засвідчення підпису Президента України не використовується.

Булава Президента України

10. Булава Президента України виготовлена з позолоченого срібла. Руків'я і верхівка булави прикрашені декоративним орнаментом і оздоблені дорогоцінним камінням.

Футляр до Булави Президента України виготовлений з червоного дерева, прикрашений рельєфним зображенням малого Державного Герба України з жовтого металу.

11. Булава Президента України засвідчує спадкоємність багатовікових історичних традицій українського державотворення.

12. Під час приведення до присяги новообраного Президента України оригінал Прапора (штандарта) Президента України розміщується поруч з Президентом України.

Знак Президента України покладається на новообраного Президента України, Гербова печатка Президента України і Булава Президента України вручаються новообраному Президентові України після складення ним присяги.

13. Місцем постійного знаходження оригіналу Прапора (штандарта) Президента України та інших офіційних символів глави держави є службовий кабінет Президента України в Резиденції Президента України у столиці України - місті Києві.

14. Зображення офіційних символів глави держави використовуються виключно за згодою Президента України.

15. Контроль за додержанням порядку використання офіційних символів глави держави, встановленого цим Положенням, здійснюється Службою Протоколу Президента України і Відділом державних нагород Адміністрації Президента України.

Глава Адміністрації
Президента України В.ЛИТВИН

____________
//zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1507/99


ОФІЦІЙНІ СИМВОЛИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Традиційно символами вищої влади слугували унікальні історичні реліквії, які передавалися у спадок – корони, вінці, скіпетри, держави, ритуальна зброя, особливий одяг. За часів Козаччини такі символи – клейноди – були уособленням верховної влади гетьмана. Булава і бунчук привселюдно вручалися гетьману після обрання його на козацькій раді.

Офіційні символи Президента України затверджені указом Президента вiд 29 листопада 1999 року і використовуються під час інавгурації. Президенту їх вручає голова Конституційного Суду України. Після інавгураційної промови Президент займає спеціальне місце в сесійній залі парламенту, біля якого розміщено Штандарт Президента України.


Штандарт Президента – це квадратне синє полотнище, в центрі якого зображено золотий тризуб – Знак Княжої Держави Володимира Великого, по периметру йде золота лиштва з рослинного орнаменту. Двостороннє шовкове полотно вишите із застосуванням комп'ютерних технологій. На одній стороні штандарта нанесено понад мільйон стібків ниткою червоного і жовтого золота. Вишитий тризубець, завдяки використанню спеціальної підкладки, є об'ємним. До речі, за такою ж технологією зроблені й прапори королеви Великої Британії, президентів США та Франції.


Знак (колар) Президента України важить майже 400 грамів. Нагрудний знак Президента не є обов'язковим, але глави більшості європейських держав його мають: наприклад, президентські колари (чоловіча прикраса на зразок жіночого кольє) є серед символів державної влади Польщі, Чехії, Болгарії. У деяких країнах для кожного нового глави держави виготовляють свій колар, а попередній передають до експозицій національних музеїв. Ажурний ланцюг з історичною реліквією – ладанкою, яка, за переказами, належала українському гетьману Івану Мазепі, – був серед атрибутів президента України в екзилі.

Колар виготовлений з білого та жовтого золота. Сім його медальйонів розписали київські художники. На них у мініатюрі зображені золотий княжий тризуб, тризуб Володимира Хрестителя, золотий галицький Лев (герб Галицько-Волинського князівства), знак «Погоні» (герб Великого князівства Литовського, до складу якого входили українські землі), знак «Козак з мушкетом», герб «Абданк-Сирокомля» (родовий герб Богдана Хмельницького) і герб Української Народної Республіки як першої спроби створення незалежної України в XX столітті. Розписні медальйони чергуються з ювелірними: над лавровими вінками з білого золота вкладене калинове листя з жовтого золота, по якому «розсипані» 96 півтораміліметрових гранатів.

І печатка, і колар зберігаються в шкіряних футлярах з оксамитовим ложементом і відтисненим зображенням Малого герба України.


Гербова печатка Президента України має круглу форму. У її центрi – зображення малого Державного Герба України, по колу йде напис «Президент України». Пiд гербом – стилiзоване зображення знака Ордена князя Ярослава Мудрого. Держак нової печатки прикрашений лазуритовою кулею. Тубус печатки, тобто центральна частина, позолочений; за своєю кольоровою гамою вона відповідає національному прапору України – блакитний верх і жовтий низ. Печатка виготовлена зі срібла і важить майже півкілограма. Зробив її – лише за тиждень – київський ювелір Михайло Чебурахін.


Президентська булава срібна, але повністю визолочена, її вага – 750 грамів. Складається вона з двох порожнистих частин: рукоятки й так званого яблука. У них «секрет» – тригранний стилет із булатної сталі з вигравіюваним позолотою латинським девізом «Omnia revertutur» («Усе повертається»). Яблуко булави прикрашене золотими орнаментальними медальйонами й увінчане золотим стилізованим вінцем, прикрашеним камінням та емаллю. За традицією, на булаві 64 камені (смарагди та гранати) у золотій оправі. Стилет із булави витягується за допомогою кнопки, прикрашеної якутським смарагдом. Зберігається булава в різьбленій скриньці з червоного дерева.

____________
//www.president.gov.ua/content/president_national_symbols.html
//www.nbuv.gov.ua/gallery/Prezident.html

Інавгурація. Інавгураційна промова Президента України Порошенка Петра 2014 

неділя, 14 листопада 1999 р.

Передвиборна програма кандидата у Президенти України Кучми Леоніда 1999


ПЕРЕДВИБОРНА ПРОГРАМА
КАНДИДАТА У ПРЕЗИДЕНТИ УКРАЇНИ
КУЧМИ Леоніда Даниловича
[Вибори Президента України
31 жовтня, 14 листопада 1999 року]

ДОРОГІ СПІВВІТЧИЗНИКИ!

Згадаймо початок 90-х років: важкі часи гіперінфляції, катастрофічне падіння виробництва, небачене знецінення трудових доходів і грошових заощаджень. Країна жила тривожним передчуттям економічного розвалу і громадянських заворушень, втрати державного суверенітету.

У 1994 році ви підтримали мою програму відвернення національної катастрофи.

За п’ять років напруженої праці нам вдалося утвердити Україну як державу, суспільство, політичну націю:

  • збережено громадянський мир;
  • прийнято Конституцію України, закладено фундамент сучасного державного устрою на принципах розподілу влади, відбулося становлення парламентаризму і виконавчої вертикалі, вибудовано незалежну судову систему;
  • Україна стала повноправним членом міжнародного співтовариства, членом Ради Європи, ключовою державою системи європейської і регіональної безпеки; укладено великий Договір про дружбу і співробітництво з Росією, вирішено проблему Чорноморського флоту і Севастополя;
  • введено власну національну валюту — гривню; приборкано гіперінфляцію; зупинено падіння виробництва; створено умови для технологічної модернізації промисловості; розпочато безкоштовну передачу землі тим, хто її обробляє;
  • зроблено суттєвий крок у розбудові України як соціальної держави, утверджується принципово нова система соціальних гарантій;
  • забезпечено рівність прав усіх національно-культурних і релігійних об’єднань; українська мова утверджується як державна з одночасним створенням умов вільного розвитку російської та інших мов.
Ми вистояли. Україна відбулася. Відтепер — назавжди.

За ці п’ять років не обійшлося без прикрих, часом неминучих, помилок. Водночас набутий досвід дозволяє впевнено дивитись у майбутнє.

І. ЗА ЕФЕКТИВНУ ВЛАДУ

Від паростків демократичного управління —
до дієвої демократичної системи

Чесно служити народу

Завершення адміністративної реформи; двопалатний парламент; політично відповідальна більшість у парламенті на базі широкої суспільної коаліції; уряд парламентської більшості, народної довіри і відповідальності; скорочення державного апарату і його оновлення; прийняття Кодексу честі держслужбовця і народний контроль за його дотриманням.

Закон понад усе і один для всіх

Судова реформа; президентські гарантії прав та свобод громадян; попередження злочинів і невідворотність покарання; джерела прибутків — під контроль держави і народу; викорінення корупції.

Від всевладдя центру — до сильних регіонів

Гармонізація відносин держави та територіальних громад; посилення самостійності місцевих органів влади та самоврядування; утвердження муніципальної власності.

Незалежній державі — сучасну армію

Нова військова доктрина; перехід до професійної армії; зміцнення матеріальної бази і кадрового складу Збройних Сил України; розвиток військової науки; дієві соціальні гарантії та повага — військовослужбовцям.

ІІ. ЗБУДУЄМО СОЦІАЛЬНО ВІДПОВІДАЛЬНУ ДЕРЖАВУ

Через активну соціальну політику
до прискореного економічного зростання

Надійні гарантії тим, хто працює

Національна програма соціально-економічного розвитку — основа суспільного договору; її виміри: темпи економічного зростання — не менше 7% щороку, створення 1 млн. нових робочих місць, збільшення реальних доходів населення у 1,6 раза, їх захист від інфляції; випереджаюче зростання заробітної плати; погашення впродовж шести місяців заборгованості з заробітної плати, пенсій та інших соціальних виплат; пріоритет — працевлаштуванню молоді, демобілізованої з армії.

Адресну допомогу — соціально незахищеним

Боротьба з бідністю; соціальний захист безробітних; компенсація знецінених заощаджень громадянам та ошуканим вкладникам; професійна реабілітація, зайнятість та пільги інвалідам; пенсійна реформа: прийняття нового пенсійного закону вже в 1999 р. — підвищення мінімального рівня пенсій, розмір пенсій — у пряму залежність від стажу і трудового внеску.

Доступне житло

Збільшення у 2 рази обсягів житлового будівництва; запровадження пільгового оподаткування та довгострокового кредитування; розширення програми “Сільський дім”, молодіжного житлового будівництва; забезпечення житлом військовослужбовців; державне житло — найменш соціально захищеним.

Здорова людина — здорове суспільство

Збільшення асигнувань на охорону здоров’я; особлива увага — сільській медицині; активна демографічна політика; захист матері і дитини; профілактика інфекційних захворювань; забезпечення медичних установ необхідними ліками і медобладнанням.

Інтелекту нації — суспільну повагу та захищеність

Обов’язкова середня освіта, рівні можливості для безкоштовної вищої; запровадження пільгового кредитування студентів; президентська програма комп’ютеризації школи; підвищення зарплати вчителям, викладачам, науковцям; розвиток національної культури і мистецтва, державної української, російської та інших мов; захист людини від пропаганди насильства та аморалізму.

Соціальна держава — солідарне суспільство

Утвердження засад громадянського суспільства; конструктивна співпраця між урядом, профспілками та роботодавцями; запобігання соціально-політичним конфліктам та екстремізму; державна підтримка національних меншин; міжетнічна та міжконфесійна злагода.

ІІІ. ДО ЕКОНОМІКИ ДОБРОБУТУ

Всебічний розвиток внутрішнього ринку,
зміцнення конкурентоспроможності національної економіки

Зменшити податковий тягар

Спрощення податкової системи і суттєве зниження податків; п’ятирічний мораторій на зміни у податковому законодавстві; захист платників податків; рішуче обмеження тіньової економіки, прозорість та ефективний контроль за використанням бюджетних коштів.

Стимулювати приватну ініціативу

Зміцнення середнього класу; надійний захист приватній власності; створення можливостей для кожного, хто хоче і може розпочати власну справу, через мікрокредитування, іпотеку, пільгове оподаткування; підтримка та зростання чисельності тих, хто одержує доходи від майнової та інтелектуальної власності; гарантії прав власників акцій та земельних паїв; державний захист дрібних підприємців та торгівців від кримінального рекету та бюрократичного свавілля.

Привабливий інвестиційний клімат

Технологічне оновлення та фінансове оздоровлення діючих державних підприємств; запровадження дієвої системи страхування вітчизняних та зарубіжних інвестицій; перехід від сертифікатної до інвестиційної приватизації; інвестору — право власності на земельну ділянку; оздоровлення банківської системи та розвиток фондового ринку; захист національного виробника; розвиток конкурентного середовища.

Промисловості, науці, технологіям — світовий рівень

Збільшення до 2% ВВП державного фінансування науково-технічної сфери; державна підтримка високотехнологічних галузей; використання науково-технічного потенціалу військово-промислового комплексу для переозброєння армії та інноваційного оновлення виробництва; стимулювання експорту високотехнологічної продукції; пріоритет — інформатизації, енергозберігаючим та екологічно чистим технологіям; реструктуризація паливно-енергетичного комплексу, вирішення проблеми ЧАЕС.

Селу — нові можливості

Завершення земельної реформи; вільний розвиток усіх форм господарювання; сприяння колективним, приватно-орендним, фермерським та особистим підсобним господарствам; селу — сучасний вітчизняний трактор і комбайн; справедлива цінова політика; розвиток ринку сільськогосподарської продукції та продовольства; іпотечне кредитування, державна підтримка соціального розвитку села.

Стабільна гривня, збалансований бюджет

Стійка грошова система, збалансована бюджетна політика, зменшення державного боргу; подолання кризи платежів, дефіциту платіжного балансу; накопичення валютних резервів.

IV. У ЗЛАГОДІ ЗІ СВІТОМ

Немає України без світу, а світу без України

Зовнішня політика — проукраїнська

Позаблоковість і стабільне партнерство з усіма демократичними країнами світу; активна участь у побудові ефективної системи європейської безпеки; гармонізація національного законодавства відповідно до світових і європейських стандартів; стратегічне партнерство з Росією та іншими державами; активна робота щодо збереження старих і завоювання нових ринків українських товарів; реалізація переваг географічного положення України; гарантії захисту громадян України за кордоном; розвиток господарських міжрегіональних зв’язків; спрощення режимів перетинання кордонів; зміцнення зв’язків зі світовим українством.

***

Переконаний у правильності обраного шляху. Відмова від здобутого великими зусиллями — згубна. Впевнений — наступні п’ять років істотно змінять життя на краще.

Вірю в Україну!

Вірю в український народ!

Ми разом вистояли — разом переможемо!

Л. Д. КУЧМА

____________
http://www.cvk.gov.ua/images/prog_1.htm

УНІАН. Леонід Кучма вдруге обраний Президентом України демонструє своє президенське посвідчення, 15 листопада 1999 року
http://photo.unian.net/rus/detail/1791.html
http://www.1tv.ru/news/social/132320



Інавгурація. Інавгураційна промова Президента України Порошенка Петра 2014 

УКРІНФОРМ. Інавгурація президента України Леоніда Кучми. Президент України Леонід Кучма і голова уряду Російської Федерації Володимир Путін, Київ, 30 листопада 1999 року
http://www.radiosvoboda.org/content/article/25413304.html