Закон про утворення Генерального Суду 1917

ЗАКОН ПРО УТВОРЕННЯ ГЕНЕРАЛЬНОГО СУДУ

2 (15) грудня 1917 р.

Поки буде заложений Генеральний Суд Української Народньої Республіки на основі її конституції, яка буде ухвалена Українськими Установчими Зборами, Українська Центральна Рада ухвалила утворити Генеральний Суд на таких основах.

1. Генеральний Суд складається в трьох департаментів - цивільного, карного і адміністративного і виконує на цілій території України всі функції, належні досі Правительствующему Сенатові в справах судових і в справах нагляду над судовими установами і особами судового відомства також тимчасового, до розв'язання питання про скасування всіх особливих судів, виконує функції Головного Воєнного Суду щодо справ, вирішених на території України.

2. Генеральний Суд находиться в Київі.

3. Члени Генерального Суду мають звання Генеральних Суддів. Вони вибираються Центральною Радою на внесення Генерального Секретаріату на час, поки буде заложений Генеральний Суд на основі конституції і в протязі сього часу мають права, зазначені в арт. 243* Учрежденія Судових Установленій.

4. Провід в росправі Генерального Суду доручається даним складом присутносте одному з присутних Генеральних Суддів.

5. Провід над канцелярією роспорядною, господарською частиною Генерального Суду доручається одному з Генеральних Суддів по обранню Генерального Секретаря справ судових.

6. При Генеральному Судді утворюється Прокураторія. Одному з Прокураторів Генеральний Секретар справ судових надає звання Старшого і доручає провід над Прокураторією.

7. Від дня проголошення Генеральним Судом про початок своєї діяльносте всі Судові установи на теріторїї України повинні подавати Генеральному Судові всі справи, які до того дня мали подаватися до Правительствующего Сенату.

8. Генеральний Суд негайно по утворенню його персонального складу виробляє і подає на затвердження Центральній Раді через Генерального Секретаря справ судових свій докладний реглямент. Поки буде затверджений Реглямент, Генеральний Суд в своїй чинности пристосовується до законів, нормуючих чинність Правительствующего Сенату, і координує їх з нинішним законом про утворення Генерального Суду і ухвалами законодавчого органу України.

Реглямент Прокураторїї Генерального Суду виробляється нею і затверджується Генеральним Секретарем справ судових.

9. Декрети Правительствующего Сенату в справах, повсталих на території України і поданих йому до дня проголошення Генеральним Судом своєї діяльности, визначається Українською Народньою Республикою за правосильні і обов'язкові для Судових Установ України.

З оригіналом протоколу згідно:

Заст. Голови Української Центральної Ради Мик. Шраг

Секретар Центральної Ради А. Постоловський

Ствердив: За Генерального Писаря України Ів. Мірний

____________

Хрестоматія з історії держави і права України

//textbooks.net.ua/content/view/994/17/

//leksika.com.ua/16851204/legal/generalniy_sud_unr

//uk.wikipedia.org/wiki/Генеральний_суд_УНР

* 243. Председатели, товарищи председателей и члены судебных мест не могут быть ни увольняемы без прошения, кроме случаев, указанных в статьях 228-230, 295 и 296-й, ни переводимы из одной местности в другую без их согласия. Временное устранение от должностей допускается только в случае предания их суду, а совершенному удалению или отрешению от должностей они подвергаются не иначе как по приговорам уголовного суда.

____________

Учреждение судебных установлений

//constitution.garant.ru/history/act1600-1918/3450/

Четвертий Універсал Української Центральної Ради 1918 

Закон про національно-персональну автономію 1918 

Конфлікт революцій. Українська Центральна Рада та Рада Народних Комісарів («Генеральський» і Народний Секретаріат УНР) 1917-1918-у/р 

Проект Конституції Української Народньої Республіки 1917

До бою під Крутами лишився 1 місяць і 14 днів 

Закон про правонаступництво. Закон про порядок прийняття законів 1917 

(IІІ) Універсал Української Центральної Ради 1917 

Жовтневе повстання. Комітет Охорони Революції 1917 

Проект загальної відозви Генерального Секретаріату України (про прийняття всієї повноти влади) 1917 

Постанови 3-го всеукраїнського військового з’їзу 1917 

Меморандум Генерального Секретаріату України Тимчасовому Урядові Російської Республіки 1917 

(ІІ) Декларація Генерального Секретаріату України 1917 

Звернення Генерального Секретаріату до Народу України 1917 

Домагання (імперативний мандат) делегатів Демократичної наради від України 1917 

З’їзд народів і областей Росії (Михайла Грушевського) 1917 

Резолюція Української Центральної Ради про Інструкцію Генеральному Секретаріатові 1917 

Звернення Генерального Секретаріату до революційної демократії Росії 1917 

Тимчасова Інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового Уряду на Україні 1917 

Статут вищого управління України («Конституція автономного устрою України») 1917 

(IІ) Універсал Української Центральної Ради 1917 

Декларація Тимчасового Уряду про призначення Генерального Секретаріату на Україні 1917 

Повідомлення Комітету Центральної Ради про організацію Генерального Секретаріату 1917 

(І) Декларація Генерального Секретаріату Центральної Української Ради 1917 

Декларація делегації Центральної Ради до Тимчасового Уряду і Петроградської Ради про Автономію України 1917 

(І) Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого 1917 

Всеукраїнський національний конгрес. Проект автономного статуту України 1917 

(І) Відозва Української Центральної Ради до Народу Українського 1917 

Заклик Товариства Українських Поступовців 1917 

Відозва Петроградського Тимчасового українського революційного комітету до українців Петрограду 1917

Жовтневе повстання. Крайовий Комітет Охорони Революції Української Центральної Ради 1917

Зміст сторінки:

• Ухвала Малої Ради про утворення Комітету для охорони революції на Україні 1917
• Відозва Крайового Комітету Охорони Революції до громадян України
• Резолюція Малої Ради про повстання большевиків 1917
• Обов'язкова постанова Крайового Комітету Охорони Революції 1917
• Заклик Генерального Секретаріату України до громадян України 1917
• Оголошення Військово-Революційного Комітету при Петроградській Раді Робітничих і Селянських Депутатів про скинення Тимчасового Уряду 1917

УХВАЛА МАЛОЇ РАДИ

25 жовтня (7 листопада) 1917

Утворити революційний Комітет для охорони революції на Україні. 

На всій території України Комітет має розпоряджатися всіма силами революційної демократії, і йому підчиняються в порядку охорони революції всі органи влади означеної території. Комітет є відповідальний перед Українською Центральною Радою та негайно приступає до діяльності.

____________

Валерий Федорович Солдатенко

- Україна у революційну добу. Рік 1917

//litrus.net/book/read/2015?p=97

ВІДОЗВА КРАЙОВОГО КОМІТЕТУ

ОХОРОНИ РЕВОЛЮЦІЇ НА УКРАЇНІ

26 жовтня (8 листопада) 1917 р.

Громадяни України!

На вулицях Петрограда йде боротьба між Тимчасовим Правительством та Петроградською радою робітничих та солдатських депутатів.

Вороги революції та волі народної можуть скористуватися цією боротьбою для того, щоб повернути старий царський лад та вкинути народ у неволю.

В цей грізний час вся революційна демократія, робітництво, селянство та військо неодмінно повинні згуртувати свої сили для того, щоб зберегти спокій та добрий лад на Україні.

Зважаючи на це, Українська Центральна Рада утворила 25 жовтня (октября) [7 листопада (ноября)] Крайовий Комітет по охороні революції, котрому й доручила усякими засобами, разом з Генеральним Секретаріатом Ради, боротися з ворогами революції, зберегти спокій в краю та боронити всі завоювання революції.

До Крайового Комітету по охороні революції Українська Центральна Рада, пославши своїх представників, закликала слідуючі революційні організації і партії:

1. Український Військовий генеральний комітет;

2. Українську Раду військових депутатів;

3. Раду солдатських депутатів Київської округи;

4. Головний комітет доріг України;

5. Українську соціал-демократичну робітничу партію;

6. Українську партію соціалістів-революціонерів;

7. Російську соціал-демократичну робітничу партію (більшовиків);

8. Російську соціал-демократичну робітничу партію (меншовиків);

9. Російську партію соціалістів-революціонерів;

10. «Бунд»;

11. Єврейську об'єднану соціалістичну робітничу партію;

12. Ради солдатських і робітничих депутатів Києва, Харкова, Катеринослава і Одеси.

Крайовий Комітет по охороні революції оповіщає всіх громадян України, що всі громадські, військові тилові власті, а також і всі організації революційної демократії мусять твердо і неуклінно виконувати всі його накази і приписи.

Комітет заявляє, що він не допустить ніяких виступів проти інтересів революції, що всі такі ворожі революції виступи Комітет буде рішуче подавляти всякими способами, навіть озброєною силою, котра стоїть під орудою Комітету.

Власть Комітету, котрий об'єднує всі органи революційної демократії, всі революційні соціалістичні партії нашого краю як українські, так і неукраїнські, поширена на всю Україну, на всі дев'ять губерній - Київську, Волинську, Полтавську, Чернігівську, Харківську, Херсонську, Катеринославську і Таврійську.

Крайовий Комітет по охороні революції закликає всю людність до спокою, а всі революційні і демократичні організації об'єднатися в місцеві комітети для охорони революції під проводом Крайового комітету.

Громадяни України!

До спокою, праці і дружної оборони революції вас кличе Крайовий Комітет.

Крайовий Комітет по охороні революції на

Україні при Українській Центральній Раді.

____________

Хрестоматія з історії держави і права України

//textbooks.net.ua/content/view/990/17/

РЕЗОЛЮЦІЯ МАЛОЇ РАДИ

ПРО ПОВСТАННЯ БОЛЬШЕВИКІВ

26 жовтня (8 листопада) 1917 р.

Визнаючи, що влада як у державі, так і в кожнім окремім краю, повинна перейти до рук усієї революційної демократії, уважаючи недопустимим перехід усієї влади виключно до рук Рад Робітничих і Салдатських Депутатів, які являються тільки частиною зорганізованої революційної демократії, Українська Центральна Рада через це висловлюється проти повстання в Петрограді.

____________

Володимир Винниченко. Відродження нації

//exlibris.org.ua/vinnichenko/vin203.html

КРАЄВИЙ КОМІТЕТ

ДЛЯ ОХОРОНИ РЕВОЛЮЦІЇ

ОБОВ’ЯЗКОВА ПОСТАНОВА

26 жовтня (8 листопада) 1917 р.

1. Всякого роду погроми, бешкети, і непорядки будуть нещадно придушуватись всіма засобами, які маються в розпорядженні Комітету, аж до збройної сили.

2. Всякі прояви контрреволюційної агітації, спроби нацькувати одну частину населення на другу і підбурити до безпорядків на грунті продовольчих труднощів будуть рішуче подавлятись, і виновні понесуть найтяжчу кару.

3. В цілі охорони спокою в краю забороняються, до одміни сеї постанови, зібрання і мітинги під одкритим небом і всякі інші виступи на вулиці.

4. Всім властям на Україні пропонується вжити всіх заходів, які є в їх розпорядженню, до непохитного виконання цієї обов'язкової постанови.

Комітет певен в тім, що населення краю зуміє оцінити серйозність становища й прикладе всіх сил до охорони революції і спокою в краю.

____________

Валерий Федорович Солдатенко

- Україна у революційну добу. Рік 1917

//litrus.net/book/read/2015?p=98

ДО ВСІХ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ

27 жовтня (9 листопада) 1917 р.

В Петрограді зчинилися криваві події, що загрожують погубити здобутки революції. Частина населення Петрограда, за проводом більшовиків, повстала озброєна проти Тимчасового Правительства і хоче накинути свою волю всій Російській Республіці.

Генеральний Секретаріат України як вища крайова влада, створена Українською Центральною Радою і стверджена Тимчасовим Правительством, закликає населення України до спокою. Разом зі всіма революційними силами України Генеральний Секретаріат буде рішуче боротись зі всякими спробами підтримувати петроградське повстання.

Громадяни України!

Виявіть себе вірними оборонцями волі і ворогами анархії, яка може віддалити Всеросійські та Українські Установчі збори і привести до загину рідний край.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАРІАТ УКРАЇНИ

____________

Хрестоматія з історії держави і права України

//textbooks.net.ua/content/view/989/17/

Четвертий Універсал Української Центральної Ради 1918 

Закон про національно-персональну автономію 1918 

Конфлікт революцій. Українська Центральна Рада та Рада Народних Комісарів («Генеральський» і Народний Секретаріат УНР) 1917-1918-у/р 

Проект Конституції Української Народньої Республіки 1917 

Закон про утворення Генерального Суду 1917

Закон про правонаступництво. Закон про порядок прийняття законів 1917 

(IІІ) Універсал Української Центральної Ради 1917 

До бою під Крутами лишилося 2 місяці і 7 днів 

Проект загальної відозви Генерального Секретаріату України (про прийняття всієї повноти влади) 1917

Постанови 3-го всеукраїнського військового з'їзу 1917 

Меморандум Генерального Секретаріату України Тимчасовому Урядові Російської Республіки 1917 

(ІІ) Декларація Генерального Секретаріату України 1917 

Звернення Генерального Секретаріату до Народу України 1917 

Домагання (імперативний мандат) делегатів Демократичної наради від України 1917 

З’їзд народів і областей Росії (Михайла Грушевського) 1917 

Резолюція Української Центральної Ради про Інструкцію Генеральному Секретаріатові 1917 

Звернення Генерального Секретаріату до революційної демократії Росії 1917 

Тимчасова Інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового Уряду на Україні 1917 

Статут вищого управління України («Конституція автономного устрою України») 1917 

(IІ) Універсал Української Центральної Ради 1917 

Декларація Тимчасового Уряду про призначення Генерального Секретаріату на Україні 1917 

Повідомлення Комітету Центральної Ради про організацію Генерального Секретаріату 1917 

(І) Декларація Генерального Секретаріату Центральної Української Ради 1917 

Декларація делегації Центральної Ради до Тимчасового Уряду і Петроградської Ради про Автономію України 1917 

(І) Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого 1917 

Всеукраїнський національний конгрес. Проект автономного статуту України 1917

(І) Відозва Української Центральної Ради до Народу Українського 1917 

Заклик Товариства Українських Поступовців 1917 

Відозва Петроградського Тимчасового українського революційного комітету до українців Петрограду 1917

Оголошення Військово-Революційного Комітету при Петроградській Раді Робітничих і Селянських Депутатів про скинення Тимчасового Уряду 25 жовтня (7 листопада) 1917 р.

Хроніка подій Жовтневого повстання у Петрограді 24-26 жовтня (6-8 листопада) 1917 р.

____________

//uk.wikipedia.org/wiki/Жовтневе_повстання_1917_(Київ)

//uk.wikipedia.org/wiki/Жовтневий_переворот_1917

//ru.wikipedia.org/wiki/Октябрьская_революция

Лев Давидович Троцький (псевдонім, також: Перо, Антід Ото, Л. Сєдов, Старік та інші; ім'я при народженні Лейба Давидович Бронштейн; народження — 26 жовтня [8 листопада] 1879; село Янівка, Єлисаветградський повіт, Херсонська губернія (нині село Береславка Бобринецького району Кіровоградської області), загибель — 21 серпня 1940; Койоакан, Мехіко) — діяч міжнародного робітничого і комуністичного руху, теоретик марксизму, ідеолог одного з його течій — троцькізму. Двічі засланець при царському режимі, позбавлений всіх громадянських прав в 1905 р. 

Організатор гучного святкування власного 38-ліття — Жовтневого повстання у Петрограді 1917, творець і головнокомандувач Червоної Армії. Організатор збройних інтервенцій в УНР 1918-1919 років. 

Один із засновників та ідеологів Комінтерну, член Виконкому Комінтерну. У радянському уряді — нарком закордонних справ; у 1918-1925 — нарком військових і морських справ та голова Революційної Військової Ради РСФРР, потім СРСР. Член Політбюро ВКП(б) в 1919-1926 роках. У 1927 знятий з усіх посад, відправлений на заслання. У 1929 р. висланий за межі СРСР. У 1932 позбавлений радянського громадянства. Після висилки з СРСР — творець та головний теоретик Четвертого Інтернаціоналу (1938). Двічі одружений, без розірвання першого шлюбу. Смертельно поранений агентом НКВС Рамоном Меркадером 20 серпня 1940 у Мексиці.

____________

//uk.wikipedia.org/wiki/Троцький_Лев_Давидович

//ru.wikipedia.org/wiki/Троцкий,_Лев_Давидович

//lurkmore.to/Троцкий

Проект загальної відозви Генерального Секретаріату України (про прийняття всієї повноти влади) 1917

ПРОТОКОЛ ЗАСІДАННЯ

ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРІАТУ

[20 жовтня] 2 листопада 1917 р.

(ранішнє)

[про стан підготовки до

прийняття всієї повноти влади]

Присутні: генеральні секретарі – Винниченко, Лотоцький, Савченко-Більський, Стешенко, Зарубін, Шульгін, генеральні комісари – Золотарьов, Петлюра, Порш, Ткаченко, товариші – Зільберфарб, Мірний, Міцкевич, Красковський.

Вислухано звідомлення Ткаченка про стан справи на Печерську і про зносини помічника комісара Юго-Западного фронту Григор’єва з комісаром Іорданським, з яких виявилося, що Іорданський подіями і поведінкою Григор’єва у Києві незадоволений; справа з ударними батальйонами, висланими на Київ, остаточно не вияснена.

Вислухано доклад Петлюри про стан військовий (про організацію штабу, про прибуття українського війська до Києва і т. ін.) і про повідомлення їм ставки про військові справи, про призначення Петлюри генеральним комісаром і про заходи, вжиті для постачання війську харчів і військового знаряддя.

Вислухано доклад полковника Пилькевича про діяльність Військового генерального комітету (дано розпорядження подавати снаряди на фронт з подвійною енергією, полагоджено порядок у Дарниці, де вже всі розпорядж[ення] Генерального комітету виконуються, до солдатів українських частин видано наказ додержувати порядку, підтримувати дисципліну і взагалі всією поведінкою своєю підтримувати честь українського війська).

Вислухана надіслана Володченком телеграма Духоніна з ставки Верховного головнокомандуючого з приводу сучасних подій.

Вислухано заяву Пилькевича про те, що Іорданський просить потвердити українським полкам, щоб вони не знімалися з прифронтових місцевостей, бо це може оголити фронт.

Обмірковано заяву помічника комісара Юго-Западного фронту Григор’єва про те, що він зараз уже не може взяти участь в справі призначення Павленка в.о. командуючого Київською військовою округою, бо Квецинський уже повернувся на свою посаду. Визнано неможливим повернути на посаду Квецинського, який потайці залишив свій пост і виїхав з міста (на Шулявку).

Одноголосно ухвалено: 1) підтвердити призначення підполковника Павленка тимчасово в.о. командуючого Київською військовою округою і увійти в зносини з ставкою Верховного головнокомандуючого в справі затвердження цього призначення; 2) повідомити Квецинського, штаб і інші установи при штабі про становище справи, послати Квецинському та Кирієнку через Зарубіна та Савченка-Більського мотивовану заяву про причини зміни їх і затримання. Заяву цю передати також у ставку Верховного головнокомандуючого, у ставку Юго-Западного фронту та Іорданському; 3) пропонувати Квецинському здати справи Павленкові, а Кирієнкові – комісаріату при штабі.

Вислухано інформації Порша про біжучі події на Печерську, про переговори з більшовиками, про помічений уже перехід українських по складу частин на Печерську на бік Центральної ради.

Вислухано пропозиції Порша в справах фінансових, адміністраційних і земельних.

Доручено Туган-Барановському вияснити стан фінансів і доложити Секретаріату.

Вислухано доклад Петлюри в справі міської міліції і про причини зміщення Лепарського і тимчасового призначення Анохіна в.о. начальника міліції.

Вислухано звідомлення Анохіна в справах міліції.

Ухвалено: постанову Генерального комітету про арешт Лепарського одмінити як допущену помилково. Анохіна тимчасово залишити виконувати обов’язки начальника міліції, як людину, що організувала бойові дружини і має на них великий вплив, що дуже важно під цей час. Доручити генеральному контролеру Золотарьову та Красковському порозумітися у цій справі з городським самоврядуванням, а також в справі призначення городським комісаром Ніковського.

Вислухано інформації Зарубіна в справі пошти і телеграфу на Україні.

Вислухано заяву Одинця про становище в Арсеналі.

Ухвалено: накладати штраф за спізнення на засідання Секретаріату більш ніж на 15 хв. по 50 коп. за кожну хвилину.

В.Винниченко, М.Зільберфарб, М.Ковалевський, О.Шульгін, О.Зарубін, С.Петлюра, М.Савченко-Більський, В.Голубович, М.Ткаченко, І.Стешенко, М.Міцкевич, І.Мірний

ПРОТОКОЛ ЗАСІДАННЯ

[20 жовтня] 2 листопада 1917 р. (вечірнє)

[про стан підготовки до

прийняття всієї повноти влади]

Присутні: Винниченко, Лотоцький, Шульгін, Туган-Барановський, Зарубін, Савченко-Більський, Голубович, Ткаченко, Стешенко, Ковалевський; товариші – Мірний, Міцкевич, Мазуренко, Холодний, Одинець.

Вислухано заяву Винниченка про те, що до Києва прибув помічник начальника снабженія Огородников, щоб дізнатися у Секретаріаті, чи буде Секретаріат допомагати постачати на армію усього потрібного для війська, і пропонувати свою допомогу в сформуванні нового штабу, коли Генеральному комітету не вистачить для того своїх сил. Йому дано відповідь, що Секретаріат вживе усіх сил для постачання усього потрібного для армії.

Вислухано доклад Туган-Барановського про стан фінансів на Україні взагалі, про засоби полагодити справу і про потребу видання в цій справі належного законодатного акту.

Ухвалено: доручити Туган-Барановському виробити потрібні проекти. Постановлено одкрити кредит в один мільйон карбованців із средств Державного казначейства на біжучі потреби Генерального секретаріату.

Вислухано доклад Зарубіна і Савченка-Більського про переговори у штабі з Квецинським та Кирієнком.

Ухвалено: одноголосно пропонувати Квецинському і Кирієнку перебалакати з ставкою Верховного головнокомандуючого і по телеграфу подати прохання про одставку, а тоді здати справи (діла), після чого вважати їх цілком вільними.

Постановлено: 1) доручити Петлюрі організувати штаб, зносини з ставкою і з усіма належними інституціями; 2) доручити Винниченкові і Петлюрі обміркувати, вияснити і повідомити снабюз на його запитання, в яких відносинах тепер має бути командуючий Київською військовою округою з ставкою та снабюзом (безпосередньо чи через генерального комісара по військових справах), куди перевести донських козаків і т. ін.

Оголошено телеграму Володченка і Іорданського про усунення Керенського, переговори про утворення нової правительственної власті, здатної утихомирити край і довести до Установчих зборів.

Вислухано складений Винниченком проект загальної відозви Генерального секретаріату до всіх установ і громадянства України* [див. нижче]. Ухвалено: проект помножити і після ознайомлення з ним докладно обговорити.

Ухвалено: заснувати при голові Секретаріату тимчасову комісію по охороні порядку в складі 6 членів (Винниченко, Ткаченко, Ковалевський, Порш, Петлюра і Зільберфарб).

Вислухано доклад генерального писаря про заяву козачого сотника Шатова про роль Кирієнка в останніх подіях, про неправдиве інформування їм козаків в українських справах і намовляння козаків проти Центральної ради як австрофільської і зрадницької установи.

Вислухано заяву Петлюри про упорядкування штабу. Доручено Петлюрі негайно знестися по цих питаннях з ставкою Верховного головнокомандуючого.

Вислухано доклад Лотоцького про розмови його з Врубовим по прямому проводу. Вирубов прохає найшвидше прибути, запитує, чи правда, що 34-й корпус викликано з фронту Генеральним секретаріатом, і просить дати розпорядження, щоб корпус зостався на фронті.

Доручено Лотоцькому виїхати з Дорошенком до ставки якнайшвидше і повідомити, що 34-й корпус Генеральним секретаріатом не викликався. Вислухано телеграму Іорданського про порушення залізничної путі під Фастовом і заслухано пояснення Петлюри в сій справі.

Ухвалено: телеграфувати Іорданському, що військо, вислане їм до Києва, треба завернути, аби не викликати нового заколоту у Києві, і що всі засоби полагодити розібрані залізничим забастовочним комітетом путі будуть ужиті.

В.Винниченко, О.Шульгін, М.Ковалевський, І.Стешенко, І.Красковський, І.Мірний, О.Зарубін, В.Голубович, М.Савченко-Більський

При цьому додаєм особу заяву.

ДОДАТОК ДО ПРОТОКОЛУ

Особое мнение

На заседании Генерального секретариата от 2 ноября 1917 г. из докладов генеральных секретарей А.Н. Зарубина и М.О. Савченко-Бильского выяснилось, что генерал Квецинский и его штаб категорически утверждают, что их переезд в Николаевское юнкерское училище произошел из соображений безопасности и имел в виду исключительно перемену местонахождения штаба.

В связи с указанными докладами Генеральный секретариат тогда же принял решение предложить генералу Квецинскому и его штабу подать в отставку, на что, по словам докладчиков, генерал Квецинский заранее изъявил свое согласие, и снестись по этому поводу телеграфно с Верховным главнокомандующим.

Это решение Генерального секретариата, однако, до вечера 3 ноября выполнено не было, чем создалось для штаба Киевского военного округа крайне неопределенное юридическое положение.

Считая, 1) что при наличности имеющихся в распоряжении Генерального секретариата данных поведение чинов штаба не может быть в настоящее время квалифицировано как самовольное оставление своих постов, 2) что генерал Квецинский и его штаб не должны нести на себе неблагоприятных последствий, вытекающих из ошибки тех лиц, которые не выполнили постановлений Генерального секретариата от 2 ноября; считая также, 3) что вина в неопределенном положении генерала Квецинского и его штаба в значительной своей части падает также на противоречивые распоряжения и заявления помощника комиссара Юго-Западного фронта Григорьева, мы, нижеподписавшиеся, не можем согласиться с мерами, направленными к фактическому задержанию штаба, и полагаем, что единственно правильным выходом из создавшегося кризиса был бы путь добровольного соглашения генерала Квецинского с представителями Генерального секретариата, с немедленным освобождением штаба.

Все сказанное в одинаковой мере относится и к комиссару Киевского округа Кириенко.

А.Зарубин, Д.Одинец, М.Савченко-Бильский

____________

Протокол засідання Генерального секретаріату про стан в Україні справ військових, фінансових, адміністративних, земельних та інших. [20 жовтня] 2 листопада 1917 р. Ф. 1063. Оп. 3. Спр. 1 Арк. 49–50, 54–54 зв. Оригінал.

//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1212864&cat_id=661174

Протокол засідання Генерального секретаріату про стан військових, фінансових, адміністративних та земельних справ в Україні. [20 жовтня] 2 листопада 1917 р. ЦДАВО України, ф. 1063,оп. 3, спр. 1, арк. 49-50, 54-54 зв.

//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?3#photo

//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?4#photo

//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?5#photo

//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?6#photo

//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?7#photo

До бою під Крутами лишилося 2 місяці і 27 днів 

ПРОЕКТ ЗАГАЛЬНОЇ ВІДОЗВИ

ГЕНЕРАЛЬНОГО СЕКРЕТАРІАТУ ДО ВСІХ

УСТАНОВ І ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ*
[21 жовтня] 3 листопада 1917 р.

[про прийняття всієї повноти влади]

Звернення Генерального Секретаріату України до народу України про прийняття ним всієї повноти влади, [21 жовтня] 3 листопада 1917 р.

ЦДАВО України, ф. 1115, оп. 1, спр. 12, арк. 76-76 зв.

//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?35#photo

//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?36#photo

Четвертий Універсал Української Центральної Ради 1918 

Закон про національно-персональну автономію 1918 

Конфлікт революцій. Українська Центральна Рада та Рада Народних Комісарів («Генеральський» і Народний Секретаріат УНР) 1917-1918-у/р 

Проект Конституції Української Народньої Республіки 1917 

Закон про утворення Генерального Суду 1917 

Закон про правонаступництво. Закон про порядок прийняття законів 1917 

(IІІ) Універсал Української Центральної Ради 1917 

Жовтневе повстання. Комітет Охорони Революції 1917

До бою під Крутами лишилося 2 місяці і 26 днів 

Постанови 3-го всеукраїнського військового з’їзу 1917 

Меморандум Генерального Секретаріату України Тимчасовому Урядові Російської Республіки 1917 

(ІІ) Декларація Генерального Секретаріату України 1917 

Звернення Генерального Секретаріату до Народу України 1917 

Домагання (імперативний мандат) делегатів Демократичної наради від України 1917 

З’їзд народів і областей Росії (Михайла Грушевського) 1917 

Резолюція Української Центральної Ради про Інструкцію Генеральному Секретаріатові 1917 

Звернення Генерального Секретаріату до революційної демократії Росії 1917 

Тимчасова Інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового Уряду на Україні 1917 

Статут вищого управління України («Конституція автономного устрою України») 1917 

(IІ) Універсал Української Центральної Ради 1917 

Декларація Тимчасового Уряду про призначення Генерального Секретаріату на Україні 1917 

Повідомлення Комітету Центральної Ради про організацію Генерального Секретаріату 1917 

(І) Декларація Генерального Секретаріату Центральної Української Ради 1917 

Декларація делегації Центральної Ради до Тимчасового Уряду і Петроградської Ради про Автономію України 1917 

(І) Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого 1917 

Всеукраїнський національний конгрес. Проект автономного статуту України 1917 

(І) Відозва Української Центральної Ради до Народу Українського 1917 

Заклик Товариства Українських Поступовців 1917 

Відозва Петроградського Тимчасового українського революційного комітету до українців Петрограду 1917

Меморандум Генерального Секретаріату України Тимчасовому Урядові Російської Республіки 1917

Меморандум

Генерального Секретаріату України

Тимчасовому Урядові Російської Республіки

13 [26] жовтня 1917 р.

В сучасний грізний і відповідальний мент для всієї Росії Генеральний Секретаріат України вважає своїм моральним і горожанським обов’язком звернути серйозну увагу Тимчасового Уряду на крайнє ненормальні умови, в які поставлено місцеву владу в краю.

Україна в складі губерній, які підлягають Генеральному Секретаріатові, несе на собі як прифронтова полоса весь тягар воєнних умов, котрий особливо збільшується через дезорганізованість військових частин. Загальний заколот, який і без того дається прикро відчувати завдяки близості фронту, особливо ускладнюється повним незабезпеченням майна й навіть самого життя внаслідок сваволі проходящих солдатів і частин анархічних виступів. При таких обставинах зовсім неможливі нормальне життя й нормальна праця місцевого населення, яке, однак, має давати армії допомогу своїми силами і засобами. Становище зробилося дуже грізним, і не тільки для України, але й для всієї Російської Республіки, яка в данім випадку дуже заінтересована з огляду на стратегічний стан і економічне значення краю. При таких умовах необхідні рішучі заходи для встановлення ладу, необхідна послідовно видержана система управління краєм і передусім повнота влади крайового органу управління – Генерального Секретаріату. Його прикликала до життя й діяльності воля революційної демократії України і, згідно з угодою з Тимчасовим Урядом з 3 [16] липня й з інструкцією Генеральному Секретаріатові з 4 [17] серпня, він є вищим органом влади на Вкраїні. При сьому не можна випускати з уваги ту дуже важну обставину, що сей останній акт – інструкція Генеральному Секретаріатові – значно обмежуючий компетенцію крайового органу управління в порівнянні з обсягом її відповідно угоді з 3 [16] липня, є тим мінімумом прав Генерального Секретаріату, далі яких не можна було йти й на який українська демократія пристала з великими труднощами в переконанні, що в будуччині Революційний Уряд Росії не зможе не піти назустріч необхідним потребам життя краю. І дійсно, життя видвинуло невідкладні потреби, для виповнення яких незабаром буде внесено Генеральним Секретаріатом ряд законопроектів, в тім числі, в першу чергу, законопроекти про поповнення Генерального Секретаріату України секретарями справ продовольчих і військових. Помирюючись з інструкцією 4 [17] серпня, й українська, й неукраїнська демократії України керувались міркуваннями про невідкладність справи, маючи на увазі якнайшвидше здійснення завдань налагодження життя краю й охорони в йому ладу й здобутків революції.

Але на шляху до переведення сих завданнів в життя стоять дуже серйозні перешкоди.

Головною з них є відношення Тимчасового Уряду до Генерального Секретаріату, яке в значній мірі не відповідає ним же затвердженій інструкції Секретаріатові. Відповідно п.5 інструкції, уповноваження Тимчасового Уряду переводяться в життя за посередництвом Генеральних Секретарів, як і відповідно п.6 тієї ж інструкції, місцеві власті краю звертаються до Генерального Секретаріату, який по порозумінні з Тимчасовим Урядом передає розпорядження й вказівки Уряду місцевим властям. А тим часом на протязі півторамісячного існування Генерального Секретаріату не було ні одного випадку, щоби Тимчасовий Уряд звернувся до Секретаріату. В той же час центральні управління міністерств не тільки що самі, всупереч інструкції, безпосередньо зносяться з місцевими урядовими і громадськими установами України, але ще (як, наприклад, міністерства хліборобства, освіти, торгу й промисловості) дають місцевим своїм органам ясні вказівки держатися старого порядку зносин з центральною владою.

Такі вчинки не можна назвати законними. Інструкція Генеральному Секретаріатові 4 [17] серпня сего року, офіціально видана за підписом міністра – голови Тимчасового правительства і з контрасигновкою міністра юстиції, має без сумніву характер акту законодавчого, обов’язкового до виконання для всіх, в тому числі і перш за все для Тимчасового правительства.

Систематичне порушення Тимчасовим правительством виданого ним самим законодавчого акту не може бути переконуюче обгрунтовано на тому формальному міркуванні, що ще не видано докладну інструкцію Генеральному Секретаріатові з ближчим означенням його діяльності. Ця остання інструкція має визначити окремі сторони діяльності Генерального Секретаріату, в загальних же, але досить ясно закреслених рисах ця діяльність вказана в офіціальному акті 4 [17] августа і має переводитись негайно в напрямкові, зазначеному згаданим актом. Само Тимчасове правительство, затвердивши генеральних секретарів ще півтора місяці тому, запевне, не мало на оці робити перешкоди для їх діяльності протягом так довгого часу, а велику прифронтову країну залишати в той же час без близької для неї власті. Під теперішню хвилю, більш ніж колись інше, треба додержуватись правила, що «промедление смерти подобно», і Тимчасове правительство, що само постало з виру революції, не може грунтувати своєї політики в справі відношення до так важливої в державному житті Росії країни, виходячи з міркуваннів виключно формального характеру. Політика ця повинна будуватися на вимогах самого життя, недвозначно висловлених всією демократією України в напрямкові, як вже було зазначено, організації власті для встановлення ладу та охорони здобутків революції.

Проте справедливість вимагає сказати, що вчинки вищих органів Тимчасового правительства не тільки не сприяють організації власті в країні, але й просто спричиняються до дезорганізації її. Місцеві органи врядування, що ставляться свідомо і поважно до таких важливих актів Тимчасового правительства, як акти 3 [16] липня і 4 [17] серпня, вважають Генеральний Секретаріат вищим органом врядування України, через котрий вони повинні мати зносини з Тимчасовим правительством. Вповні виразною в такому напрямкові є позиція губерніальних та повітових комісарів, з’їзд котрих відбувся в Києві 3–4 [16–17] жовтня. Так само розуміють своє відношення до вищої крайової власті земські самоврядування та багато інших як урядових, так і громадських установ, що вже вступили в офіціальні стосунки з Генеральним Cекретаріатом. Тому безпосередні звертання до них вищих органів Тимчасового правительства, викликаючи в таких установах природне здивування, спричиняються до нерішучості і непевності їхньої діяльності, від котрої саме тепер і в даному краю особливо вимагається перш за все певність і рішучість.

В той же час в уживаному з боку Тимчасового правительства відношенні до Генерального Секретаріату вбачають для себе сприяючий грунт місцеві контрреволюційні елементи, що недвозначно проводять тенденції, політично засуджені інструкцією 4 [17] серпня. Звідси – завзята агітація проти Генерального Секретаріату, що знов покликала до життя ту страшну національно-громадську боротьбу, котру вдалося було загасити порозумінням 3 [16] липня. На цьому грунті утворюється тривожний, дуже підвищений до Тимчасового правительства настрій не тільки серед інтелігентних кіл, але і в широких масах, котрі вже недалекі від того, щоб втратити віру і в обіцянки правительства, і взагалі в те, що якась власть існує.

З огляду на все це Генеральний Секретаріат висловлює своє глибоке пересвідчення, що так далі справа провадитись не може, штучно утвореній неозначеності його становища конче потрібно покласти край. Тимчасове правительство Російської Республіки повинно стати до чинної допомоги Генеральному Секретаріатові в здійсненні ним своєї власті. Для цього треба визнати потрібним вжити слідуючих заходів:

1. Перший ступінь в даному напрямкові повинно зробити саме Тимчасове правительство, здійснюючи свої повноваження в справах місцевого врядування через Генеральний Секретаріат, згідно ст.5 інструкції.

2. Потім, згідно ст. 6 тої ж інструкції, місцеві власті в своїй діяльності мають підлягати крайовому органові Тимчасового правительства – Генеральному Секретаріатові.

Проекти частинних інструкцій для окремих секретарств буде вироблено Генеральним Секретаріатом негайно, причім одна з таких інструкцій – інструкція Секретарству земельних справ – представляється на затвердження Тимчасового Уряду. Зараз же до видання докладних інструкцій, затвердження яких може затянутись, необхідно, як на те вже вказував Генеральний Секретаріат, видати урядовий акт про те, що підвладні Генеральному секретаріатові установи порозуміються з Тимчасовим Урядом через його посередництво. Зокрема, в сьому акті необхідно згадати, що офіціальні особи й установи мають обов’язково приймати письма, складені українською мовою.

3. Необхідно послідовно додержуватись ст.7 інструкції 4 [17] серпня відносно назначення осіб на посади, причім на ті урядові посади, які, згідно з цією статтею, обсаджуються по назначенню Тимчасового Уряду. Генеральний Секретаріат має представляти своїх кандидатів.

Цю статтю порушено, між іншим, назначенням комісаром м. Києва К.П.Василенка замість запропонованого на ту посаду А.В.Ніковського. Генеральний Секретаріат не може признати сього назначення й настоює на своєму кандидатові.

4. Організація крайової влади й планове її здійснення неможливі без згідної діяльності з місцевою військовою владою; тому є необхідним, щоби командуючий військом округи і комісар Тимчасового Уряду при нім були назначені по порозумінні з Генеральним Секретаріатом. Ті ускладнення, які мали місце при бувшім командуючім округою, діяльність котрого різко йшла всупереч місцевим потребам, роблять лишнім мотивування сієї пропозиції. Также необхідно перевести нинішнього київського військового комісара Кирієнка, діяльність якого викликає не менш різкий осуд в широких політичних колах; спільна праця з ним є для Секретаріату зовсім неможлива.

5. Для забезпечення Секретаріату відповідними робітниками необхідно дати служащим Секретаріату одсрочку від військової служби, про що вже було зроблено в свій час заяву й зараз справу сю подається до затвердження Тимчасового Уряду.

6. Разом з тим Генеральний Секретаріат настоює на якнайшвидшім виповненні своєї заяви про надання йому права реквізиції помешкань, перевозових засобів й інших підприємств, необхідних для організації його діяльності.

Всі наведені засоби прямо необхідні для організації влади Генерального Секретаріату, який лише при виповненні вказаних умов може цілком нормально, без дуже небажаних ускладнень здійснити ті уповноваження, які передав йому Тимчасовий Уряд інструкцією з 4 [17] серпня. Інакше не можна зорганізувати сильну владу краю, без якої йому грозить анархія, цілковите знищення та страшна взаємна різня, особливо при стихійнім руху з фронту дезорганізованих солдатських мас. Такі передбачення для недалекого майбутнього не є перебільшеними, бо Генеральний Секретаріат достаточно освідомлений про дійсний стан краю та про ті настрої, які ростуть з кожним днем. Уявляючи собі з повною ясністю картину майбутнього, Генеральний Секретаріат все-таки буде якнайрішучіше боротися з загальним заколотом, який запанував. Прикликаний до діяльності живими силами країни, він цілковито віддає свою волю й енергію, при піддержці сих сил, на наладження краю. Часу пропущено багато, безладдя збільшилося, але Генеральний Секретаріат вірить, що грізні перспективи на майбутнє, коли він і не відверне їх, то в кожному випадку значно ослабить, якщо Тимчасовий Уряд дасть йому ті засоби для організації влади, про які сказано вище.

Генеральний Секретаріат якнайрішучіше звертає увагу Тимчасового Уряду, що край находиться на останнім щаблі повного розладу і відкладання здійснення запропонованих заходів грозить дуже прикрими наслідками.

Підписали:

Председатель Генерального Cекретаріату,

Cекретар внутрішніх справ В. Винниченко

Генеральний писар О. Лотоцький

13[26].Х.1917 р. Київ.

____________

Робітнича газета. 1917. 25 жовтня [7 листопада].

//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1212864&cat_id=661174

Четвертий Універсал Української Центральної Ради 1918 

Закон про національно-персональну автономію 1918 

Конфлікт революцій. Українська Центральна Рада та Рада Народних Комісарів («Генеральський» і Народний Секретаріат УНР) 1917-1918-у/р 

Проект Конституції Української Народньої Республіки 1917 

Закон про утворення Генерального Суду 1917 

Закон про правонаступництво. Закон про порядок прийняття законів 1917 

(IІІ) Універсал Української Центральної Ради 1917 

Жовтневе повстання. Комітет Охорони Революції 1917 

Проект загальної відозви Генерального Секретаріату України (про прийняття всієї повноти влади) 1917 

Постанови 3-го всеукраїнського військового з’їзу 1917 

До бою під Крутами лишилося 3 місяці і 3 дні 

(ІІ) Декларація Генерального Секретаріату України 1917 

Звернення Генерального Секретаріату до Народу України 1917 

Домагання (імперативний мандат) делегатів Демократичної наради від України 1917 

З’їзд народів і областей Росії (Михайла Грушевського) 1917 

Резолюція Української Центральної Ради про Інструкцію Генеральному Секретаріатові 1917 

Звернення Генерального Секретаріату до революційної демократії Росії 1917 

Тимчасова Інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового Уряду на Україні 1917 

Статут вищого управління України («Конституція автономного устрою України») 1917 

(IІ) Універсал Української Центральної Ради 1917 

Декларація Тимчасового Уряду про призначення Генерального Секретаріату на Україні 1917 

Повідомлення Комітету Центральної Ради про організацію Генерального Секретаріату 1917 

(І) Декларація Генерального Секретаріату Центральної Української Ради 1917 

Декларація делегації Центральної Ради до Тимчасового Уряду і Петроградської Ради про Автономію України 1917 

(І) Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого 1917 

Всеукраїнський національний конгрес. Проект автономного статуту України 1917 

(І) Відозва Української Центральної Ради до Народу Українського 1917 

Заклик Товариства Українських Поступовців 1917 

Відозва Петроградського Тимчасового українського революційного комітету до українців Петрограду 1917

Постанова з'їзду українців Валуйського повіту Воронізької губернії з вимогою до Тимчасового Уряду включити до складу України Бессарабію, частини Воронізької та Курської губерній. 

24 жовтня [6 листопада] 1917 р. 

ЦДАВО України, ф. 1113, оп. 1, спр. 1, арк. 74

//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?38

Невідомий кубанський козак (знак на грудях схожий на знак учасника 3-го всеукраїнського військового з'їзду).

//narodna.pravda.com.ua/nation/4fb8ccbba3627/