четвер, 8 квітня 2004 р.

Проект Автономного Статуту України. Всеукраїнський національний конгрес 1917






Проект автономного статуту України. 1917 р.
ЦДАВО України, ф. 1115, оп. 1, спр. 1, арк. 108-111 зв.
//www.archives.gov.ua/Sections/Nezalezhnist/D-files-1.php?17
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?18#photo

Михайло Грушевський: Щирий порив відразу об'єднав і злив в одно тіло сю кількатисячну громаду, що зібралася з різних частин України вперше на великі національні збори.

Всеукраїнський національний конгрес (06 (19) — 08 (21) квітня 1917 року) — найважливіша подія початкового етапу Української революції, перший представницький форум українського руху на теренах України, який перетворив Українську Центральну Раду з київської на загальноукраїнську організацію.

На Конгресі були широко представлені делегати від усіх українських губерній, різних верств населення, багатьох політичних партій (УПСР, УСДРП, УПСФ, «самостійників», громадських рухів, селянських спілок, студентських громад, товариств, кооперативних організацій). 


На зібрання також прибули представники українських громад Петрограду, Москви, Кубані, Вороніжчини, Бессарабії, Саратова та інших територій поза межами України. 

Загалом зареєструвалося близько 1500 учасників (делегатів з вирішальним і дорадчим голосом, а також гостей).

Засідання Всеукраїнського конгресу проходили у Києві у залі Купецького зібрання (тепер Національна філармонія України, Володимирський узвіз, 2).

Уся робота з'їзду стала яскравою маніфестацією міцніючої національної єдності, впевненого перетворення різноликої і різнорідної армії делегатів на виразний, цілком певний, цілеспрямований представницький орган нації.

Активність делегатів можна схарактеризувати як бурхливу — протягом трьох днів відбулося понад 300 публічних виступів, не рахуючи величезної кількості (понад 350) вітань, що надійшли на адресу з'їзду практично з усіх куточків України і з-поза її меж.

Тим не менш, гасла «Україна для українців» та «Самостійна Україна» вважалися небезпечними, «Українська автономія в федеративній Російській республіці» — найбільш популярними.

Душею форуму став Михайло Грушевський, який відкривав з'їзд. Його було одностайно обрано почесним головою зборів, він постійно перебував в епіцентрі дискусій. З його позицією солідаризувалися доповідачі, промовці, його ідеї, теоретичні висновки переносилися до документів, що ухвалювались.



Резолюції першого дня роботи Конгресу 
(06.04.1917):

1. Згідно з історичними традиціями і сучасними реальними потребами українського народу з'їзд вважає, що тільки національно-територіальна автономія України забезпечить потреби нашого народу і всіх иньших народностей, котрі живуть на Українській Землі.

2. Що той автономний устрій України, а також і иньших автономних країн Росії матимуть повні гарантії для себе в федеративнім ладі.

3. Тому єдиною відповідною формою державного устрою з'їзд вважає федеративну демократичну Республіку Російську.

4. А одним з головних принципів української автономії - повне забезпечення прав національних меншостей, які живуть на Україні.

Наступного дня Конгрес ухвалив додаток до четвертого пункту постанови:

З'їзд визнає необхідним, щоби в тих країнах Федеративної Російської Республіки, в яких український народ складає меншість людности, українському народові будуть забезпечені права меншости на таких же умовах, на яких на Україні забезпечуються права меншости неукраїнців.



Резолюції другого дня роботи Конгресу 
(07.04.1917):

1) Український національний з'їзд, признаючи за Російськими Установчими зборами право санкції нового державного ладу в Росії, в тім і автономії України, і федеративного устрою Російської Республіки, вважає, однак, що до скликання Російських Установчих зборів прихильники нового ладу на Україні не можуть залишатися пасивними, але в порозумінні з меншими народностями України мають негайно творити підстави її автономного життя.

2) Український з'їзд, йдучи назустріч бажанням Тимчасового правительства щодо організації і об'єднання громадських сил, признає негайною потребою організацію Краєвої Ради (Областного Совета) з представників українських країв і міст, народностей і громадських верств, до чого ініціативу повинна взяти Українська Центральна Рада.

3) Український з'їзд, визнаючи право всіх націй на політичне самоопреділення, вважає: а) що кордони між державами повинні бути встановлені згідно з волею пограничної людности; б) що для забезпечення того необхідно, щоб були допущені на мирну конференцію, крім представників воюючих держав, і представники тих народів, на території яких відбувається війна, в тім і України.



Резолюції третього дня роботи Конгресу 
(08.04.1917):

1) Український національний з'їзд протестує проти претензій на землі непольські, заявлені тимчасовою Польською Державною Радою в декларації на заклик Тимчасового Уряду Російського до з'єднання польського народу з вільною російською державою. Народ український не потерпить ніяких намагань до захоплення прав на територію України, политу його потом і кров'ю.

2) Український національний з'їзд, вислухавши заяви і конкретні пропозиції українських делегатів армії і флоту, доручає Центральній Раді ті конкретні домагання подати Тимчасовому Уряду.

3) Український національний з'їзд ухвалив послати привітання українцям на фронт.

4) Український національний з'їзд доручає Центральній Раді взяти, якомога скоріше, ініціативу союзу тих народів Росії, які домагаються, як і українці, національно-територіальної автономії на демократичних підставах в Федеративній Російській Республіці.

5) Український національний з'їзд ухвалює доручити Центральній Раді організувати з своїх депутатів і представників національних меншин комітет для вироблення проекту автономного статуту України. Цей статут має бути запропонований для затвердження конгресові України, організованому так, щоб він висловлював волю людности всеї території України. Санкція автономного устрою України визнається, згідно з резолюцією попередніх днів, за Установчими зборами.

6) Український національний з'їзд, вислухавши передані йому зі зборів Селянської спілки резолюції щодо заборони, продажу й закладу землі і лісів, а також довгострокової оренди скарбів підземних (вугілля, руди та инших), постановляє передати їх Центральній Раді для відповідної заяви Тимчасовому Урядові.

Вибори

Останній день роботи з'їзду було присвячено проведенню виборів до Центральної Ради. Михайло Грушевський двічі (7-го та 8-го квітня) доповідав про засади виборів, норми представництва, які після обговорення були затверджені. Спочатку таємним голосуванням, за наполяганням Грушевського, обирався Голова Центральної Ради, потім — відкрито — два його заступники і, нарешті — депутати Ради.

Вибори Голови УЦР розпочалися з овацій: «Маємо голову», «Батько Грушевський наш голова». Проте, за наполяганням Михайла Грушевського, формальної процедури було дотримано: Головою УЦР він був обраний практично одностайно (за — 588 голосів, 5 голосів було віддано за кожного з претендентів, що висувалися з'їздом і також балотувалися на цю високу посаду). 

Заступниками Голови було обрано Володимира Винниченка і Сергія Єфремова.

До складу Центральної Ради Конгрес обрав 115 депутатів:

— від просвітніх та інших організацій міста Києва — 13;
— від київських військових організацій — 8;
— від кооперативних організацій, Селянської спілки, вчительства і студентства — по 5;
— від Українського жіночого союзу — 1;
— від Союзу українських автономістів-федералістів — 5;
— від УСДРП — 4;
— від УПСР і УРДП — по 3;
— від самостійників — 1;
— від більшості губернських міст — по 3;
— від губерній (окрім центрів) — по 4 депутати.

Дістали представництво у Центральній Раді й українці Кубані, Бессарабії, Петрограда, Москви, Ростова, Саратова. Загалом вісім українських губерній і великі міста отримали 60 місць у Раді, тобто більше половини.

Формування Малої Ради
[Комітету УЦР]

8 квітня 1917 року Михайло Грушевський запропонував обрати Виконавчий Комітет під назвою Комітет Центральної Української Ради (пізніше дістав назву Малої Ради) у складі 20 чоловік. Головою Комітету було обрано Грушевського, його заступниками — Винниченка та Єфремова, товаришем Голови — Ф.Крижанівського, скарбником — В.Коваля, секретарями — В.Бойка та С.Веселовського.

Було також прийнято рішення об'єднати агітаційну та інформаційну комісії в організаційну, а її голову — Дмитра Антоновича — запросити до Комітету товаришем Голови.

____________
//uk.wikipedia.org/wiki/Всеукраїнський_національний_конгрес
donklass.com/arhiv/histdisk/history.univ/history/ukrbooks/doc1900.html



Протокол засідання Комітету [Малої Ради] Центральної Ради (рішення домагатися від Тимчасового Уряду призначення Краєвого Комісара на Українські губернії - Київську, Херсонську, Волинську, Подільську, Чернігівську, Катеринославську, Полтавську, Харківську, Кубань і Таврію). 9 квітня 1917 р. 
ЦДАВО України, ф.1076, оп.2, спр.1, арк.1-1 зв.
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?29#photo
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?30#photo



Резолюція Загального Зібрання всих українців - членів Іркутської громади «Вільна Україна» (м. Іркутськ, Росія) на підтримку Автономної України.  26 квітня 1917 р. 
ЦДАВО України, ф.1115, оп.1, спр.50, арк.24
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?31#photo

Четвертий Універсал Української Центральної Ради 1918 
Закон про національно-персональну автономію 1918 
Конфлікт революцій. Українська Центральна Рада та Рада Народних Комісарів («Генеральський» і Народний Секретаріат УНР) 1917-1918-у/р 
Проект Конституції Української Народньої Республіки 1917 
Закон про утворення Генерального Суду 1917 
Закон про правонаступництво. Закон про порядок прийняття законів 1917 
(IІІ) Універсал Української Центральної Ради 1917 
Жовтневе повстання. Комітет Охорони Революції 1917 
Проект загальної відозви Генерального Секретаріату України (про прийняття всієї повноти влади) 1917 
Постанови 3-го всеукраїнського військового з’їзу 1917 
Меморандум Генерального Секретаріату України Тимчасовому Урядові Російської Республіки 1917 
(ІІ) Декларація Генерального Секретаріату України 1917 
Звернення Генерального Секретаріату до Народу України 1917 
Домагання (імперативний мандат) делегатів Демократичної наради від України 1917 
З’їзд народів і областей Росії (Михайла Грушевського) 1917 
Резолюція Української Центральної Ради про Інструкцію Генеральному Секретаріатові 1917 
Звернення Генерального Секретаріату до революційної демократії Росії 1917 
Тимчасова Інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового Уряду на Україні 1917 
Статут вищого управління України («Конституція автономного устрою України») 1917 
(IІ) Універсал Української Центральної Ради 1917 
Декларація Тимчасового Уряду про призначення Генерального Секретаріату на Україні 1917 
Повідомлення Комітету Центральної Ради про організацію Генерального Секретаріату 1917 
(І) Декларація Генерального Секретаріату Центральної Української Ради 1917 
Декларація делегації Центральної Ради до Тимчасового Уряду і Петроградської Ради про Автономію України 1917 
(І) Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого 1917 
До бою під Крутами лишилося 9 місяців і 8 днів
(І) Відозва Української Центральної Ради до Народу Українського 1917 
Заклик Товариства Українських Поступовців 1917 

Учасники офіційних делегацій сходяться до зали засідань 
Всеукраїнського національного конгресу. Київ. 1917 р.

Немає коментарів: