середа, 13 жовтня 2004 р.

Меморандум Генерального Секретаріату України Тимчасовому Урядові Російської Республіки 1917




Меморандум
Генерального Секретаріату України
Тимчасовому Урядові Російської Республіки
13 [26] жовтня 1917 р.

В сучасний грізний і відповідальний мент для всієї Росії Генеральний Секретаріат України вважає своїм моральним і горожанським обов’язком звернути серйозну увагу Тимчасового Уряду на крайнє ненормальні умови, в які поставлено місцеву владу в краю.

Україна в складі губерній, які підлягають Генеральному Секретаріатові, несе на собі як прифронтова полоса весь тягар воєнних умов, котрий особливо збільшується через дезорганізованість військових частин. Загальний заколот, який і без того дається прикро відчувати завдяки близості фронту, особливо ускладнюється повним незабезпеченням майна й навіть самого життя внаслідок сваволі проходящих солдатів і частин анархічних виступів. При таких обставинах зовсім неможливі нормальне життя й нормальна праця місцевого населення, яке, однак, має давати армії допомогу своїми силами і засобами. Становище зробилося дуже грізним, і не тільки для України, але й для всієї Російської Республіки, яка в данім випадку дуже заінтересована з огляду на стратегічний стан і економічне значення краю. При таких умовах необхідні рішучі заходи для встановлення ладу, необхідна послідовно видержана система управління краєм і передусім повнота влади крайового органу управління – Генерального Секретаріату. Його прикликала до життя й діяльності воля революційної демократії України і, згідно з угодою з Тимчасовим Урядом з 3 [16] липня й з інструкцією Генеральному Секретаріатові з 4 [17] серпня, він є вищим органом влади на Вкраїні. При сьому не можна випускати з уваги ту дуже важну обставину, що сей останній акт – інструкція Генеральному Секретаріатові – значно обмежуючий компетенцію крайового органу управління в порівнянні з обсягом її відповідно угоді з 3 [16] липня, є тим мінімумом прав Генерального Секретаріату, далі яких не можна було йти й на який українська демократія пристала з великими труднощами в переконанні, що в будуччині Революційний Уряд Росії не зможе не піти назустріч необхідним потребам життя краю. І дійсно, життя видвинуло невідкладні потреби, для виповнення яких незабаром буде внесено Генеральним Секретаріатом ряд законопроектів, в тім числі, в першу чергу, законопроекти про поповнення Генерального Секретаріату України секретарями справ продовольчих і військових. Помирюючись з інструкцією 4 [17] серпня, й українська, й неукраїнська демократії України керувались міркуваннями про невідкладність справи, маючи на увазі якнайшвидше здійснення завдань налагодження життя краю й охорони в йому ладу й здобутків революції.

Але на шляху до переведення сих завданнів в життя стоять дуже серйозні перешкоди.

Головною з них є відношення Тимчасового Уряду до Генерального Секретаріату, яке в значній мірі не відповідає ним же затвердженій інструкції Секретаріатові. Відповідно п.5 інструкції, уповноваження Тимчасового Уряду переводяться в життя за посередництвом Генеральних Секретарів, як і відповідно п.6 тієї ж інструкції, місцеві власті краю звертаються до Генерального Секретаріату, який по порозумінні з Тимчасовим Урядом передає розпорядження й вказівки Уряду місцевим властям. А тим часом на протязі півторамісячного існування Генерального Секретаріату не було ні одного випадку, щоби Тимчасовий Уряд звернувся до Секретаріату. В той же час центральні управління міністерств не тільки що самі, всупереч інструкції, безпосередньо зносяться з місцевими урядовими і громадськими установами України, але ще (як, наприклад, міністерства хліборобства, освіти, торгу й промисловості) дають місцевим своїм органам ясні вказівки держатися старого порядку зносин з центральною владою.

Такі вчинки не можна назвати законними. Інструкція Генеральному Секретаріатові 4 [17] серпня сего року, офіціально видана за підписом міністра – голови Тимчасового правительства і з контрасигновкою міністра юстиції, має без сумніву характер акту законодавчого, обов’язкового до виконання для всіх, в тому числі і перш за все для Тимчасового правительства.

Систематичне порушення Тимчасовим правительством виданого ним самим законодавчого акту не може бути переконуюче обгрунтовано на тому формальному міркуванні, що ще не видано докладну інструкцію Генеральному Секретаріатові з ближчим означенням його діяльності. Ця остання інструкція має визначити окремі сторони діяльності Генерального Секретаріату, в загальних же, але досить ясно закреслених рисах ця діяльність вказана в офіціальному акті 4 [17] августа і має переводитись негайно в напрямкові, зазначеному згаданим актом. Само Тимчасове правительство, затвердивши генеральних секретарів ще півтора місяці тому, запевне, не мало на оці робити перешкоди для їх діяльності протягом так довгого часу, а велику прифронтову країну залишати в той же час без близької для неї власті. Під теперішню хвилю, більш ніж колись інше, треба додержуватись правила, що «промедление смерти подобно», і Тимчасове правительство, що само постало з виру революції, не може грунтувати своєї політики в справі відношення до так важливої в державному житті Росії країни, виходячи з міркуваннів виключно формального характеру. Політика ця повинна будуватися на вимогах самого життя, недвозначно висловлених всією демократією України в напрямкові, як вже було зазначено, організації власті для встановлення ладу та охорони здобутків революції.

Проте справедливість вимагає сказати, що вчинки вищих органів Тимчасового правительства не тільки не сприяють організації власті в країні, але й просто спричиняються до дезорганізації її. Місцеві органи врядування, що ставляться свідомо і поважно до таких важливих актів Тимчасового правительства, як акти 3 [16] липня і 4 [17] серпня, вважають Генеральний Секретаріат вищим органом врядування України, через котрий вони повинні мати зносини з Тимчасовим правительством. Вповні виразною в такому напрямкові є позиція губерніальних та повітових комісарів, з’їзд котрих відбувся в Києві 3–4 [16–17] жовтня. Так само розуміють своє відношення до вищої крайової власті земські самоврядування та багато інших як урядових, так і громадських установ, що вже вступили в офіціальні стосунки з Генеральним Cекретаріатом. Тому безпосередні звертання до них вищих органів Тимчасового правительства, викликаючи в таких установах природне здивування, спричиняються до нерішучості і непевності їхньої діяльності, від котрої саме тепер і в даному краю особливо вимагається перш за все певність і рішучість.

В той же час в уживаному з боку Тимчасового правительства відношенні до Генерального Секретаріату вбачають для себе сприяючий грунт місцеві контрреволюційні елементи, що недвозначно проводять тенденції, політично засуджені інструкцією 4 [17] серпня. Звідси – завзята агітація проти Генерального Секретаріату, що знов покликала до життя ту страшну національно-громадську боротьбу, котру вдалося було загасити порозумінням 3 [16] липня. На цьому грунті утворюється тривожний, дуже підвищений до Тимчасового правительства настрій не тільки серед інтелігентних кіл, але і в широких масах, котрі вже недалекі від того, щоб втратити віру і в обіцянки правительства, і взагалі в те, що якась власть існує.

З огляду на все це Генеральний Секретаріат висловлює своє глибоке пересвідчення, що так далі справа провадитись не може, штучно утвореній неозначеності його становища конче потрібно покласти край. Тимчасове правительство Російської Республіки повинно стати до чинної допомоги Генеральному Секретаріатові в здійсненні ним своєї власті. Для цього треба визнати потрібним вжити слідуючих заходів:

1. Перший ступінь в даному напрямкові повинно зробити саме Тимчасове правительство, здійснюючи свої повноваження в справах місцевого врядування через Генеральний Секретаріат, згідно ст.5 інструкції.

2. Потім, згідно ст. 6 тої ж інструкції, місцеві власті в своїй діяльності мають підлягати крайовому органові Тимчасового правительства – Генеральному Секретаріатові.

Проекти частинних інструкцій для окремих секретарств буде вироблено Генеральним Секретаріатом негайно, причім одна з таких інструкцій – інструкція Секретарству земельних справ – представляється на затвердження Тимчасового Уряду. Зараз же до видання докладних інструкцій, затвердження яких може затянутись, необхідно, як на те вже вказував Генеральний Секретаріат, видати урядовий акт про те, що підвладні Генеральному секретаріатові установи порозуміються з Тимчасовим Урядом через його посередництво. Зокрема, в сьому акті необхідно згадати, що офіціальні особи й установи мають обов’язково приймати письма, складені українською мовою.

3. Необхідно послідовно додержуватись ст.7 інструкції 4 [17] серпня відносно назначення осіб на посади, причім на ті урядові посади, які, згідно з цією статтею, обсаджуються по назначенню Тимчасового Уряду. Генеральний Секретаріат має представляти своїх кандидатів.

Цю статтю порушено, між іншим, назначенням комісаром м. Києва К.П.Василенка замість запропонованого на ту посаду А.В.Ніковського. Генеральний Секретаріат не може признати сього назначення й настоює на своєму кандидатові.

4. Організація крайової влади й планове її здійснення неможливі без згідної діяльності з місцевою військовою владою; тому є необхідним, щоби командуючий військом округи і комісар Тимчасового Уряду при нім були назначені по порозумінні з Генеральним Секретаріатом. Ті ускладнення, які мали місце при бувшім командуючім округою, діяльність котрого різко йшла всупереч місцевим потребам, роблять лишнім мотивування сієї пропозиції. Также необхідно перевести нинішнього київського військового комісара Кирієнка, діяльність якого викликає не менш різкий осуд в широких політичних колах; спільна праця з ним є для Секретаріату зовсім неможлива.

5. Для забезпечення Секретаріату відповідними робітниками необхідно дати служащим Секретаріату одсрочку від військової служби, про що вже було зроблено в свій час заяву й зараз справу сю подається до затвердження Тимчасового Уряду.

6. Разом з тим Генеральний Секретаріат настоює на якнайшвидшім виповненні своєї заяви про надання йому права реквізиції помешкань, перевозових засобів й інших підприємств, необхідних для організації його діяльності.

Всі наведені засоби прямо необхідні для організації влади Генерального Секретаріату, який лише при виповненні вказаних умов може цілком нормально, без дуже небажаних ускладнень здійснити ті уповноваження, які передав йому Тимчасовий Уряд інструкцією з 4 [17] серпня. Інакше не можна зорганізувати сильну владу краю, без якої йому грозить анархія, цілковите знищення та страшна взаємна різня, особливо при стихійнім руху з фронту дезорганізованих солдатських мас. Такі передбачення для недалекого майбутнього не є перебільшеними, бо Генеральний Секретаріат достаточно освідомлений про дійсний стан краю та про ті настрої, які ростуть з кожним днем. Уявляючи собі з повною ясністю картину майбутнього, Генеральний Секретаріат все-таки буде якнайрішучіше боротися з загальним заколотом, який запанував. Прикликаний до діяльності живими силами країни, він цілковито віддає свою волю й енергію, при піддержці сих сил, на наладження краю. Часу пропущено багато, безладдя збільшилося, але Генеральний Секретаріат вірить, що грізні перспективи на майбутнє, коли він і не відверне їх, то в кожному випадку значно ослабить, якщо Тимчасовий Уряд дасть йому ті засоби для організації влади, про які сказано вище.
Генеральний Секретаріат якнайрішучіше звертає увагу Тимчасового Уряду, що край находиться на останнім щаблі повного розладу і відкладання здійснення запропонованих заходів грозить дуже прикрими наслідками.

Підписали:
Председатель Генерального Cекретаріату,
Cекретар внутрішніх справ В. Винниченко
Генеральний писар О. Лотоцький
13[26].Х.1917 р. Київ.

____________
Робітнича газета. 1917. 25 жовтня [7 листопада].
//www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=1212864&cat_id=661174

Четвертий Універсал Української Центральної Ради 1918 
Постанови 3-го всеукраїнського військового з’їзу 1917 
До бою під Крутами лишилося 3 місяці і 3 дні 
(ІІ) Декларація Генерального Секретаріату України 1917 
Звернення Генерального Секретаріату до Народу України 1917 
Домагання (імперативний мандат) делегатів Демократичної наради від України 1917 
З’їзд народів і областей Росії (Михайла Грушевського) 1917 
Резолюція Української Центральної Ради про Інструкцію Генеральному Секретаріатові 1917 
Звернення Генерального Секретаріату до революційної демократії Росії 1917 
Тимчасова Інструкція Генеральному Секретаріатові Тимчасового Уряду на Україні 1917 
Статут вищого управління України («Конституція автономного устрою України») 1917 
(IІ) Універсал Української Центральної Ради 1917 
Декларація Тимчасового Уряду про призначення Генерального Секретаріату на Україні 1917 
Повідомлення Комітету Центральної Ради про організацію Генерального Секретаріату 1917 
(І) Декларація Генерального Секретаріату Центральної Української Ради 1917 
Декларація делегації Центральної Ради до Тимчасового Уряду і Петроградської Ради про Автономію України 1917 
(І) Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого 1917 
Всеукраїнський національний конгрес. Проект автономного статуту України 1917 
(І) Відозва Української Центральної Ради до Народу Українського 1917 
Заклик Товариства Українських Поступовців 1917 
Відозва Петроградського Тимчасового українського революційного комітету до українців Петрограду 1917



Постанова з'їзду українців Валуйського повіту Воронізької губернії з вимогою до Тимчасового Уряду включити до складу України Бессарабію, частини Воронізької та Курської губерній. 
24 жовтня [6 листопада] 1917 р. 
ЦДАВО України, ф. 1113, оп. 1, спр. 1, арк. 74
//www.archives.gov.ua/Sections/90AZ/CDAVO/index.php?38

Невідомий кубанський козак (знак на грудях схожий на знак учасника 3-го всеукраїнського військового з'їзду).
//narodna.pravda.com.ua/nation/4fb8ccbba3627/

Немає коментарів: