Прийняття Закону України Про засади державної мовної політики (стенограма, відео)

ЗАСІДАННЯ П'ЯТДЕСЯТ П'ЯТЕ

Сесійна зала Верховної Ради України

3 липня 2012 року, 16 година

Веде засідання Перший заступник Голови Верховної Ради

України А.І.МАРТИНЮК

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги! Прошу підготуватись до реєстрації. Увімкніть систему "Рада". Реєструємось.

16:00:35

В сесійній залі зареєстровано 363 народних депутати. Вечірнє засідання Верховної Ради оголошую відкритим.

Будь ласка, Сас.

16:00:51

САС С.В. Дякую. Народний депутат Сас, "БЮТ - "Батьківщина". Шановний Адаме Івановичу! Сталося так, що на ранковому пленарному засіданні рішення щодо питання про включення до порядку денного проекту Постанови про відзначення 825-річчя першої літописної згадки назви "Україна" було проголосовано поза межами пленарного засідання, о 14.16. В зв’язку з тим, що відповідно до 44 статті Регламенту, рішення приймаються виключно на пленарному засіданні, Адаме Івановичу, я пропоную це питання розглянути зараз за процедурою скороченою, як передбачає Регламент.

Дякую за увагу.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Шановні колеги! Ну, можливо, дослухаємося до слів Сергія Володимировича. Була там, була там ситуація, що дійсно ми проголосували вже в 15.16, а засідання було до 14-ї, тобто до 14.15. Це один момент.

А другий, що, можливо, народні депутати не зрозуміли. Тому давайте повернемося до цього питання. Це проект Постанови про відзначення 825-річчя першої літописної згадки назви "Україна" (реєстраційний номер 10330). Хто? Так, будь ласка, запишіться, хто хоче виступити.

Так, будь ласка, Карпук.

16:02:43

КАРПУК В.Г. Наша фракція "Наша Україна – Народна самооборона" підтримує цей законопроект. Хоча 825 років тому, коли згадується вперше Україна, мова йшла як про країну – територію, про окраїну. І тому це була не держава Україна, і, ну, важливість все-таки викликає певний сумнів і святкування на державному рівні. Хоча ми, кажу, проголосуємо, але це треба враховувати.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, Сас Сергій.

16:03:12

САС С.В. Дякую. Шановний Адам Іванович, я прошу за скороченою процедурою надати слово все-таки автору Курпілю Степану. А слово прошу передати Яворівському.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Яворівський, будь ласка.

16:03:25

ЯВОРІВСЬКИЙ В.О. Шановні колеги, шановні наші виборці! Це справді унікальний момент у нашій українській історії, коли ми фактично на політичному, на публічному рівні визнаємо вік нашої держави. І справді факти в цьому відношенні є незаперечні. Я як голова комітету звертався до Інституту історії України, щоби мати офіційну відповідь. І мушу вам сказати про те, що науковці з Інституту історії України підтверджують ці дані.

Я хочу зачитати оцю першу згадку в Іпатіївському літописі, щоб ви почули, уже в перекладі із старослов'янської мови.

"У тім же поході розболівся Володимир Глібович недугою тяжкою, од якої він і скончився. І принесли його в город його Переяславль на носилицях. І тут преставився він місяця квітня у 18-й день і покладений був у церкві Святого Михайла. І плакали по ньому всі переяславці. Він бо любив дружину (ну, дружина – це військове поняття) і золота не збирав, майна не жалів, а давав дружині. Був же він князь доблесний і сильний у бою і мужністю кріпкою відзначався і всякими доброчесностями був сповнений. За ним же Україна багато потужила". Повторюю ще раз: "За ним же Україна багато потужила". Це головна і найперша офіційна письмова згадка про нашу з вами Батьківщину.

Я думаю, що кожен народ, кожна нація б гордилася віком таким своєї держави. Через те я переконаний в тому, і комітет просить, підтримати і відзначити цю дату на загальнодержавному рівні.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Будь ласка, автор законопроекту – Курпіль. Мікрофон ввімкніть.

16:05:26

КУРПІЛЬ С.В. Шановні колеги, можливо, не зрозуміли, оскільки якось дуже поспіхом голосували. Я не розумію, які тут можуть бути заперечення. Будь-яка держава не може формуватися, не може розвиватися, не може зміцнюватися без виховання патріотизму. Чому ми забуваємо про такі речі? Що тут може роз'єднувати? Це абсолютно немає ніякої політики в тому, ніякого протистояння в цьому не може бути. Чи опозиція, чи влада повинні бути зацікавлені у тому аби країна пам'ятала свою історію, аби країна розвивалася, аби молоде покоління гордилося своєю країною. Без цього ми не зможемо збудувати нормальну європейську демократичну державу.

Ми маємо всі підстави і наукові, і документальні, і літописні відзначати цю подію. Цим треба гордитися. Гордитися давністю назви, щоб ніхто не сумнівався у тому, що Україна була є і буде. Тому що дехто ставить під сумнів, чи то нам територію хтось не подарував, чи ми на своїй землі чи не на своїй. На своїй землі. І в ХІІ столітті ще була відповідна згадка в історичних документах.

Я прошу, шановні колеги, підтримати цю постанову, усім залом підтримати. Дякую.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Обговорення питання завершено.

Я ставлю на голосування пропозицію включити до порядку денного сесії проект Постанови про відзначення 825-річчя першої літописної згадки назви "Україна" (реєстраційний номер 10330). Прошу голосувати.

16:07:36

За-250

Підтримано.

Будь ласка, Єфремов.

16:07:45

ЄФРЕМОВ О.С. Уважаемый Адам Иванович, уважаемые коллеги, я хотел бы войти со следующим предложением, исходя из того, что мы проголосовали до этого. Мы видим, какая ситуация складывается вокруг законопроекта 9073 "Про засади державної мовної політики" и фракция Партии регионов, и фракция Коммунистической партии настаивает на том, чтобы мы сейчас поставили рассмотрение данного законопроекта в зале. Мы просим поставить вопрос на голосование.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Хто за те, щоб розглянути цей законопроект, прошу визначатись.

16:08:34

За-219

(Шум у залі)

Хто за те, щоб повернутися до питання, прошу голосувати.

(Шум у залі)

16:09:02

За-241

Повернулися.

Я ставлю на голосування прийняти закон 9073 в редакції… Прошу голосувати, голосуємо.

16:09:35

За-248

Рішення прийнято. Дякую.

Шановні колеги, зараз нам треба … Шановні колеги, я прошу підтримати рішення про включення до порядку денного проекту Закону …

Шановні колеги, на цьому вечірнє засідання Верховної Ради оголошую закритим.

Завтра початок роботи о 10 годині.

____________
//static.rada.gov.ua/zakon/new/STENOGR/03071210_55.htm
//ukrainian.voanews.com/content/ukrainian-language/1213114.html

05.07.2012 Правовий висновок Центру політико-правових реформ щодо закону Про засади державної мовної політики

19.12.2011 Висновок щодо проекту закону Про засади державної мовної політики. Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) 

23.09.2011 Координаційна рада з питань захисту української мови. Висновок щодо законопроекту Про засади державної мовної політики 2011

Адам Мартинюк: Луцьк не тягне на центр Волинської області

Конституція і 

Конституційна Асамблея

Днями в Адміністрації Президента відбулося перше засідання Конституційної Асамблеї, створеної для зміни Конституції України. Але, не встигла Асамблея запрацювати, як навколо неї виникли дискусії і конфлікти. Багато політичних сил заявили, що після створення такого дорадчого органу парламент втратить право вносити зміни в Конституцію. А опозиція переконує, що Президент намагається змінити Основний закон країни «під себе».

Про те, якими повноваженнями наділена Конституційна Асамблея і яким може бути результат її роботи, з журналістами поділився думками один з лідерів українського парламентаризму, Перший заступник Голови Верховної Ради України, член Президії ЦК КПУ Адам Іванович Мартинюк, який бере участь у роботі Асамблеї від Комуністичної партії України.

- Адаме Івановичу, щодо Конституційної Асамблеї… Потрібна вона чи не потрібна?

- Конституційна Асамблея в такому вигляді, як вона створена, я не заперечую, що потрібна. Бо дуже багато йшло дискусій, навколо того, що таке Конституційна Асамблея.

Можливо правильно, можливо не зовсім, ми скористалися цією назвою дещо не за призначенням, бо в уяві конституціалістів, Конституційна Асамблея – це той орган, який приймає Конституцію. Інколи в тій чи іншій державі скликається Конституційна Асамблея, виборці обирають делегатів на цю Конституційну Асамблею, або вони призначаються якимось іншим чином. По різному є, залежно, як закон виписаний. І завдання цієї Конституційної Асамблеї прийняти Конституцію.

Ми ж пішли дещо іншим шляхом - на Конституційну Асамблею поклали завдання підготувати проект змін до Конституції. Тобто, вона створена як певний допоміжний орган при Президентові держави, на що Президент має законне конституційне право.

Так що в такому вигляді, як вона створена і починає діяти, Конституційна Асамблея абсолютно в конституційному полі. Єдине, що є трошки зауважень до назви, ну але ніхто ж не забороняє використовувати ту чи іншу назву.

- Які завдання стоять перед Конституційною Асамблеєю?

- Завдання Конституційної Асамблеї підготувати зміни до Конституції України, подати їх на підпис Президенту. За діючим Основним законом України зміни в Конституції може ініціювати або сам Президент, або не менше, як 150 народних депутатів. А в роботі Конституційної Асамблеї беруть участь і фахівці, і політичні сили представлені в Парламенті.

- Але не всі?

- Ті, хто виявив бажання, бо опозиція не пішла. Я, наприклад, при всій повазі до опозиційної діяльності, не можу поділити їхньої точки зору, що, мовляв, ми не підемо. Навпаки треба йти, навіть якщо ти знаходишся в опозиції. По-перше ти повинен знати ситуацію, по-друге ти, якщо маєш свої погляди, то намагайся відстояти їх там і переконати, що не так Конституцію треба написати, а по іншому, в іншому ракурсі.

Так що я однозначно засуджую дії опозиції, яка не хоче брати участі цій справі. Навпаки, якщо є бажання, треба докласти зусилля і талант, в тому числі і свій розумовий потенціал. Докажіть, що так краще, ніж по іншому.

- Які дальші кроки після вироблення рекомендацій Конституційною Асамблеєю?

- Після того Президент повинен подавати ці зміни до Конституції у Парламент. І це також добре, бо були побоювання, що, мовляв, сама ця Конституційна Асамблея їх якимось чином прийме чи винесе на Всенародний референдум.

Всенародного референдуму не треба боятися по одній простій причині: дивлячись куди будуть вноситись зміни. Бо нинішня Конституція передбачає, що якщо вносяться зміни до першого, третього і тринадцятого розділів Конституції, то обов’язково ці зміни треба ще винести і на Всеукраїнський референдум. А якщо будуть серйозні зміни, то вони обов’язково і в ці розділи будуть вноситись, тобто референдуму нам не минути, бо це конституційна вимога провести референдум.

- Як швидко буде це зроблено?

- Важко сказати. Це не так легко робити і швидко це робити теж не варто.

Я переконаний, що парламент цього скликання не буде їх розглядати, бо зміни в Конституцію вносяться мінімум на двох сесіях. Спочатку на одній сесії треба попередньо їх ухвалити, а ми вже цю десяту сесію закінчуємо у липні місяці. А наступна починається в перший вівторок вересня, а там уже триватиме виборча кампанія. Буде технічно неможливим внесення змін до Конституції до виборів, навіть тих змін, які зараз деякі депутати вносили і які ми обговорюємо. Я не бачу реального шансу, що вони будуть, не говорячи вже про те, над чим працює Конституційна Асамблея. Так що швидше за все це вже буде робота для майбутнього парламенту і далеко не першого року.

- А чи потрібні взагалі зміни до Конституції?

- Те що вносити зміни в Конституцію потрібно, поза всяким сумнівом. І передусім ті, що стосуються нашого базового рівня - районної та обласної ланки. Бо тут продовжує існувати двовладдя. Тут є і адміністрації, які не залежать від народу, а призначаються Президентом і є обрані народом представницькі органи влади, районні чи обласні ради.

Мабуть, треба якщо й залишати адміністрації як орган влади, то лише на обласному рівні, але не з такими функціями як сьогодні. Вони повинні виконувати функції типу префекта, бути як наглядач від імені гаранта Конституції за дотриманням Конституції і законів на ввіреній території. І не більше.

А в районі взагалі адміністрації не повинні існувати, а повинні існувати виконкоми.

Це те, що найбільше потрібно і про що найбільше говорять. Мовляв ми повинні наближатись до європейського зразка управління державою, передати місцевому самоуправлінню більше влади.

Можливі і інші зміни, в першу чергу те, що стосується форми правління державою: чи вона чисто президентська, чи президентсько-парламентська, чи, чисто парламентська, чи парламентсько-президентська.

Ми вже пробували різні форми, я не виключаю, що знову можуть бути якісь нововведення. Проте, на чому ж зупинитися сьогодні? Чи може знову повернутися до того, що було до 2011 року, коли існувала парламентсько-президентська держава. Все-таки парламент мав певні функції і можливості впливати на розвиток подій у державі.

Я не виключаю, що знову може повстати питання про двопалатний парламент. Я не є прихильником цієї ідеї по одній простій причині, що я виступаю за унітарність нашої держави. А хочемо ми чи не хочемо, двопалатний парламент уже веде, особливо в наших умовах, до формування децентралізації і до формування федеративної держави. А федеративна держава в наших умовах буде сприяти не зміцненню держави. Навпаки, це будуть відцентрові сили, як свідчить наша історія і виходячи з нашого менталітету. Хоча, наскільки мені відомо, поки що ці теми не йдуть на першому місці.

- Хто бере участь у роботі Конституційної Асамблеї?

- Склад Конституційної Асамблеї був затверджений Президентом. Там дійсно представлені найкращі представники і юридичної науки, там не тільки політики будуть писати Конституцію, а люди, які знають у цьому толк. Тобто, можливо вона буде менш заполітизована, аніж парламент. Але написати проект це одне, а що з цього вийде в кінцевому результаті - інше. Бо для змін у Конституції потрібно мінімум 300 голосів, бо потрібна ще підтримка на референдумі, адже я не виключаю, що треба буде, як я уже говорив, вносити зміни до цих 1, 3-го і 13 розділів Основного Закону. Так що це - тривалий процес.

- Адаме Івановичу, а адміністративна реформа передбачається: зміна кількості областей, територіальний поділ?

- Так. Адміністративно-територіальний устрій передбачається Конституцією. Устрій, тобто назви областей, регіонів і так далі, все це записано в Конституції і це тільки конституційна норма.

Я не виключаю такого варіанту, що зміни можливі. Але перш ніж внести їх в Конституцію, напевно будуть якісь передумови для широкого громадського обговорення про те, яким чином це робити. Бо розмови ідуть щоб скоротити кількість областей, укрупнити управління.

Наприклад, повернутися до історичної Волині. Я не проти, якщо центр буде в Луцьку. Але, розумієте, географічно Луцьк не тягне на центр Волинської області, якщо туди входитиме Волинська, Рівненська, Житомирська, частина Хмельницької області, частина Вінницької області, частина Тернопільської області. Але це буде ще чи ні, неясно.

Перше, коли заходить мова про адміністративно-територіальну реформу, то говориться про укрупнення районів.

Я з цим теж не поспішав би, бо пам’ятаю, а старші віком люди ще краще пам’ятають, що було, коли М. Хрущов таку реформу провів - коли з трьох районів робили один. До цього часу це ще відхаркується, вибачте. Бо там, де був районний центр, він розвивався, а там, де не було, то колишні райцентри так селищами невеличкими і залишилися. Хоча з того часу пройшло уже 40 років, але піднятися досить важко.

Так що подібні зміни також поки що на рівні розмов і дискусій. Звичайно, якщо буде виписано укрупнення областей, то логічно воно потягне за собою і нижню ланку.

- Дякуємо за розмову.

02.07.2012

//www.lc.cominformua.com/index.php/razdeli/aktualnie-novosti/item/433-konstitutsiya-i-konstitutsiyna-asambleya

14.03.2013 Римма Білоцерківська. Покажіть мою власність по Конституції

16.10.2012 Доповідь Комісії з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування: «Напрями вдосконалення конституційного регулювання системно-структурної організації місцевого самоврядування в Україні» 

12.07.2012 Олексій Малиновський. Ключем до розв’язання проблеми народовладдя є зміна ролі й статусу органів місцевого самоврядування 

27.06.2012 Які надії на Основний Закон покладають представники місцевої влади? 

26.06.2012 Виктор Матчук. Украине нужна административно-территориальная реформа 

20.06.2012 Адам Мартинюк. Розмови йдуть, щоб скоротити кількість областей 

05.06.2012 Римма Білоцерківська. Україна захоплена рейдерами

21.11.2010 Андрій Дуда. Вигнання держави з регіонів

Адам Мартинюк: Розмови йдуть, щоб скоротити кількість областей

Те, що треба вносити зміни в Конституцію, поза всяким сумнівом

Чимало громадян уявляють Конституцію України, як щось беззмінне і стале на десятиліття. А втім, наша молода держава розвивається, удосконалення потребує і її Основний Закон. Аби ці процеси мали науковий, далеко передбачуваний характер, Президент України своїм Указом від 17 травня створив Конституційну Асамблею, яка і повинна цими питаннями займатися. Про необхідність функціонування такого допоміжного органу при Президентові України наш кореспондент веде розмову з Першим заступником Голови Верховної Ради Адамом МАРТИНЮКОМ.

— Адаме Івановичу, в Україні утворено Конституційну Асамблею, як допоміжний орган при Президентові України. Зокрема на неї покладено завдання підготувати проект змін до Основного Закону держави. Чи не надто часто ми переписуємо положення Конституції?

— Завдання Конституційної Асамблеї підготувати ці зміни, подати їх на підпис Президенту. Адже зміни в Конституції може ініціювати або сам глава держави, або не менш як 150 народних депутатів. Отже, коли будуть підготовлені ці зміни, Президент повинен подавати їх у Верховну Раду. Це дуже добре, бо були перестороги, що Конституційна Асамблея їх сама якимось чином прийматиме. Між іншим така практика у світі існує.

— Коли треба очікувати цих змін? Дехто побоюється, що вони будуть прийняті ще напередодні виборів у Верховну Раду на користь однієї з політичних сил?

— Як швидко це буде, важко сказати, це не так легко зробити і поспішати тут не варто. Переконаний, що вже парламент цього скликання не розглядатиме цих змін, бо зміни до Конституції вносяться як мінімум на двох сесіях. Спочатку на одній сесії треба попередньо схвалити, а десята закінчується, а наступна починається у перший вівторок вересня в розпал виборчої кампанії. Будуть великі перерви, тобто це навіть технічно неможливо.

— Тобто змін до Конституції найближчим часом не буде прийнято?

— Швидше за все, це вже буде робота для майбутнього парламенту і далеко не першого року.

— А є в цьому нагальна необхідність?

— Те, що треба вносити зміни в Конституцію, поза всяким сумнівом. І, передусім, це стосується нашого базового рівня — районної та обласної ланок. Там продовжує існувати двовладдя, бо є і адміністрації, які не залежать від народу, а призначаються Президентом, є й обрані народом представницькі органи влади — районні та обласні ради. Тобто, мабуть, треба якщо і залишати адміністрації як орган влади, то лише на обласному рівні, але не з такими функціями, як сьогодні, вони повинні виконувати функції на зразок префекта, бути як наглядач від імені гаранта Конституції за дотриманням Конституції і законів на ввіреній території і не більше. В районі їх взагалі не повинно бути, а керівництво територіями мають здійснювати виконкоми рад. Нам треба наближатися до європейського зразка управління державою, щоб передати місцевому самоуправлінню більше влади.

Можливі й інші зміни, насамперед, що стосуються форми правління. Чи це має бути суто президентська, чи президентсько-парламентська, чи суто парламентська, чи парламентсько-президентська. Не виключаю, що знову може постати питання про двопалатний парламент. Я не є прихильником цієї ідеї через одну просту причину — бо виступаю за унітарність нашої держави, а хочемо ми чи не хочемо, а двопалатний парламент вже веде, особливо в наших умовах, до формування децентралізації і до формування федеративної держави. А федеративний устрій у наших умовах не сприятиме зміцненню держави, а навпаки — це будуть відцентрові сили. Хоча, наскільки мені відомо, ці теми не стоять на першому місці.

Склад Асамблеї затвердив Президент. У ньому представлені найкращі фахівці юридичної науки, там не тільки політики писатимуть цю Конституцію, а й люди, які знаються на цьому. Тобто, можливо, вона буде не заполітизована. Проте написати проект — це одне, але що з цього вийде в кінцевому результаті — інше, бо це треба щонайменше 300 голосів. Треба, щоб підтримав всеукраїнський референдум, коли йдеться про зміни в 1, 3, 13 розділах Конституції. Не виключаю, що зміни вноситимуть і до цих розділів. Отож це тривалий процес.

— Адміністративно-територіальна реформа буде передбачена? Зміна кількості областей, їх територій.

— Адміністративно-територіальний устрій визначає Конституція. Тобто назву областей чи регіонів. Не виключаю і такого варіанта, що це можливо. Але перш ніж внести його у Конституцію, напевно, будуть якісь передумови для широкого громадського обговорення. Бо розмови йдуть, щоб скоротити кількість областей, зробити їх крупнішими. Наприклад, повернутися до історичної Волинської області, куди б входили Волинська, Рівненська, Житомирська, частина Хмельницької, Вінницької та Тернопільської областей. Йдеться і про укрупнення районів. Я з цим би не поспішав, бо пам’ятаю, що було, коли Хрущов таку реформу провів, коли з трьох районів робили один. Досі це ще віддається. Бо там, де був районний центр, то він розвивався, а там, де не було райцентру, то вони так і залишилися невеличкими селищами. Хоча відтоді минуло вже п’ятдесят років, але піднятися їм дуже й дуже важко. Тож усе це поки що на рівні розмов і дискусій.

Інтерв’ю взяв Микола ЯКИМЕНКО

20.06.2012

//www.golos.com.ua/Article.aspx?id=259954

//www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/029675/

14.03.2013 Римма Білоцерківська. Покажіть мою власність по Конституції

16.10.2012 Доповідь Комісії з питань адміністративно-територіального устрою і місцевого самоврядування: «Напрями вдосконалення конституційного регулювання системно-структурної організації місцевого самоврядування в Україні» 

12.07.2012 Олексій Малиновський. Ключем до розв’язання проблеми народовладдя є зміна ролі й статусу органів місцевого самоврядування 

02.07.2012 Адам Мартинюк. Луцьк не тягне на центр Волинської області 

27.06.2012 Які надії на Основний Закон покладають представники місцевої влади? 

26.06.2012 Виктор Матчук. Украине нужна административно-территориальная реформа 

05.06.2012 Римма Білоцерківська. Україна захоплена рейдерами 

21.11.2010 Андрій Дуда. Вигнання держави з регіонів

Как может быть принята новая Конституция Украины?

На текущий момент большинство властвующих политических сил Украины осознает неизбежность корректив конституционного текста: действующий Основной Закон демонстрирует беспрецедентно низкий уровень легитимности и в этом отношении является еще более неудачным, чем его первичная редакция.

Поскольку действующая редакция Конституции устанавливает запутанную и в процедурном отношении очень пробильную конструкцию власти, теоретически наиболее конструктивным сценарием конституционной реформы должны стать частичные коррективы соответствующих конституционных положений, в первую очередь тех, которые непосредственно касаются механизмов взаимодействия между органами власти в процессе осуществления ими общих конституционных полномочий. Объективно, что возможные изменения к Конституции должны учитывать правовые позиции Конституционного Суда. Именно Конституционный Суд является органом, который во всяком случае с формальной точки зрения компетентен в даче предметной и профессиональной оценке ключевых недостатков конституционно предусмотренных институтов и процедур и может указать пути правового решения, сформулированных им проблем. Однако способность Конституционного Суда к выполнению такой роли сегодня сама по себе стала предметом дискуссии.

Процедура внесения изменений в конституционный текст, установленная в разделе XIII Конституции, предусматривает, что коррективы конституционного текста могут стать реальными только в условиях общественно-политической стабильности, практическим выражением которой должна быть способность главных политических сил к конструктивному пониманию в вопросах о распределении полномочий органов власти и организации системы сдерживаний и противовесов. Описанный сценарий частичных изменений текста Конституции, продиктованных течением событий в реальном государственно-созидательном процессе является, однако, малореальным, учитывая состояние политической и правовой культуры отечественного политикума, склонности высших должностных лиц государства использовать Основной Закон для легализации и легитимации собственных корпоративных интересов, несостоятельности, а часто и нежелания партийных сил, которые контролируют соответствующие звенья механизма власти достигать государственно-необходимых копромиссов, а еще больше — несостоятельности выполнять достигнутые договоренности. Поэтому кажется, что более достоверным является принятие нового конституционного текста с применением референдарной процедуры и конституанты.

Сами обстоятельства развития конституционного процесса в Украине сегодня частично напоминают соответствующую ситуацию накануне принятия Конституции Пятой республики во Франции в 1958 г., которая была одобрена большинством голосов граждан на референдуме. Принятию этой Конституции предшествовал глубокий политический кризис в стране. Особенности партийной системы Франции в послевоенный период в значительной мере оговорили нефункциональность парламентской формы правления и необходимость ее немедленной замены на более централизованную модель власти. В этой политической ситуации французский парламент принял решение о передаче власти в руки общенационального лидера, который был бы в состоянии вывести страну из кризиса, подготовить и осуществить конституционную реформу. Генерал Шарль де Голь, национальный лидер, который на протяжении многих лет оставался не при делах, был наделен Национальным собранием Франции чрезвычайными полномочиями относительно разработки проекта будущего основного закона.

Как видно, примененный порядок разработки и принятие Конституции Франции 1958 г. не отличались демократичностью, однако в описанной ситуации он, по-видимому, был оптимальным и позволил в короткие сроки вывести страну из состояния глубокого политического кризиса. Только высокий уровень правовой и политической культуры французской политической элиты (как и общества в целом) совместно с фактором принадлежности французских президентов к правящим партиям действенно предупреждает авторитарность власти главы государства в Пятой республике. Особенности правовой и политической культуры французского общества являются также ключом к пониманию того, почему текст Конституции 1958 г., разработанный формально и достаточно недемократическим способом, недоставал средством правового закрепления узкокорпоративных интересов. Сказанное также свидетельствует о том, что опыт разработки и принятие Конституции Французской Пятой республики не может быть воспринят безоговорочно в условиях отечественных государственно-политических реалий. Между тем, схема дальнейшего развития конституционной реформы, предложена пропрезидентскими силами в Украине на текущий момент, очень напоминает упомянутый французский сценарий.

Будущая Конституция Украины должна быть принята таким способом, который обеспечил бы ей максимальный уровень легитимности. Это является возможным только при условии, если субъект, который будет разрабатывать текст Конституции, сам будет пользоваться высоким общественным авторитетом. Как видно, это условие было целиком соблюдено в процессе разработки Конституции Пятой республики во Франции. Между тем, созданный указом Президента Национальный конституционный совет объективно не претендует на высокий уровень общественного признания, во всяком случае учитывая тот факт, что председателем совета самостоятельно объявил себя Президент, который является представителем не самой большой политической силы, а утверждение кандидатур членов Конституционного совета контролировалось Секретариатом Президента Украины. Конституционный совет — орган, который претендует на разработку Основного Закона государства, но не претендует на то, чтобы действовать от имени всего общества. Отсутствие мандата доверия народа значит ненародный характер способа принятия Конституции. Такую Конституцию корректно будет квалифицировать как дареную. Обстоятельства принятия нового Основного Закона государства (или его новой редакции), таким образом, как и 28 июня 1996 г. и 8 декабря 2004 г. угрожают опять превратить процесс конституционного реформирования в дело определенной группы политических сил, которые будут формировать текст Конституции в соответствии со своими партийными интересами.

Практика разработки конституций в странах с установившимися традициями демократии указывает, что выработка текста Основного Закона всегда остается делом узкого круга лиц из среды юридической элиты, наиболее авторитетных специалистов в отрасли конституционного права. Однако настоящим заданием в этом процессе является обеспечение независимости субъектов, которые разрабатывают конституционный текст, от непосредственного воздействия политических сил с тем, чтобы Основной Закон стал действительно воплощением общенародного консенсуса, а не правовым актом, который на наивысшем юридическом уровне узаконивает частные интересы. В механизме обеспечения упомянутого условия не существует установившихся рецептов. 

Предполагается, что разработка текста будущей Конституции Украины должна происходить конституантой — органом народного представительства, который должен образоваться с единой непосредственной целью — разработать текст Конституции Украины с его дальнейшим утверждением на референдуме. 

При этом контроль за законодателями-разработчиками Конституции должны обеспечить известные общественные деятели или даже профессиональные политики, представленные по демократически определенной квоте в конституанте. Таким образом, непосредственную разработку Основного Закона должны осуществлять законодатели-профессионалы, все же другие члены конституанты должны ограничиться ролью контролеров за разработчиками Конституции, чтобы обеспечить ее действительно народный характер. 

Дополнительным средством легитимации Основного Закона должно стать его обстоятельное общественное обсуждение на уровне широких форумов с привлечением известных специалистов в сфере конституционного права и политиков. Успешное общенародное обсуждение Конституции с соответствующими коррективами его положений конституантой по результатам упомянутого обсуждения станет предпосылкой успешного одобрения конституционного текста на референдуме.

Референдарная процедура на завершающем этапе конституционного процесса является обязательной. Хотя Конституция 1996 г. была принята Верховной Радой, по содержанию самой Конституции парламент лишен права принимать новую Конституцию. Конституция устанавливает только специальный порядок внесения Верховной Радой изменений в ее текст.

Принятие Конституции Верховной Радой в 1996 г. значило, что в данном случае учредительная власть была осуществлена парламентом: принятие Конституции парламентом было непосредственным актом реализации суверенитета народа, который только одноразово уполномочил Верховную Раду на ее принятие. Именно поэтому Конституция и не содержит правового основания для Верховной Рады принимать Основной Закон, а допускает только возможность внесения Верховной Радой изменений к действующей редакции Конституции.

Однако спецификой конституционного регулирования вопроса о принятии новой Конституции является то, что Основной Закон непосредственно не устанавливает порядка ее принятия. Такой порядок может быть выведен из Конституции только опосредованно, путем расширяющего толкования положений ч. 2 и 3 ст. 5 Конституции, которые гласят: «Носителем суверенитета и единственным источником власти в Украине является народ. Народ осуществляет власть непосредственно и через органы государственной власти и органы местного самоуправления. Право определять и менять конституционный строй в Украине принадлежит исключительно народу и не может быть узурпировано государством, ее органами или должностными лицами». 

Цитированные конституционные положения и объясняют, почему Верховная Рада лишена по содержанию Конституции права принимать новую Конституцию, поскольку такие действия Парламента удостоверяли бы узурпацию им суверенного права народа устанавливать или менять конституционный строй в государстве. Поэтому единственной легальной формой изменения конституционного строя является принятие новой Конституции на всеукраинском референдуме. 

Результаты референдума, на котором будет приниматься новая Конституция, т.е. будет определяться конституционный строй, будут иметь окончательный характер, не могут подвергаться ревизии со стороны государства, ее органов или должностных лиц и не требовать любого их утверждения. Отказ же со стороны государства, его органов и должностных лиц признать выполнение решения референдума, на котором будет принята новая Конституция, будет означать узурпацию власти.

Принимая во внимание, что внесение частичных изменений в Основной Закон по процедурам, предусмотренным разделом III Конституции возможно только в условиях политической стабильности или в условиях экстраординарной ситуации, когда вопрос внесения поправок в Конституцию станет предпосылкой к достижению политической договоренности по другому принципиальному вопросу, как это произошло 8 декабря 2004 г., более достоверным кажется принятие новой Конституции с использованием конституанты, ведь конституанты всегда становились востребованными в условиях крайней политической нестабильности и кризиса государственной власти, а то и просто отсутствия последней.

Роман МАРТЫНЮК, доцент кафедры государственно-правовых дисциплин Национального университета «Острожская академия», «День» №128, 23 июля 2008 г.

РИСУНОК АНАТОЛИЯ КАЗАНСКОГО / ИЗ АРХИВА «Дня»

//www.day.kiev.ua/204847

//www.day.kiev.ua/204807