середа, 27 червня 2012 р.

Які надії на Основний Закон покладають представники місцевої влади?


На першому засіданні Конституційної Асамблеї під головуванням першого Президента України Леоніда Кравчука Голова Верховної Ради Володимир Литвин назвав реформування Основного Закону питанням першорядної державної ваги. Він зазначив, що Конституція виконала свою місію — дозволила зберегти державу. Однак час вимагає нових законів. І це добре видно на прикладі непрацюючого місцевого самоврядування, пише «Голос України».

Депутати мають працювати на постійній основі

Михайло ЛЕВЧЕНКО (депутат Запорізької міськради, керівник відділу «Історико-архітектурний комплекс «Запорізька Січ» Національного заповідника «Хортиця»):

— Я відразу й назавжди поховав би в Україні гасло «Вся влада — Радам!». Бо ні в Радянській Росії, ні в Радянському Союзі воно не було реалізоване ніколи, і тільки ось сучасній Україні нав’язане як жорстокий експеримент над нею. Про що мова? Сучасна «влада Рад» на рівні місцевого самоврядування — це узаконена безвідповідальність і корупція. Тому, по-перше, на рівні Основного Закону має бути радикально скорочена кількість депутатів (5—10 для обласного центру). Вони мають працювати на постійній (професійній) основі й вирішувати лише два питання: голосування за бюджет і контроль виконання та витрат останнього. І тоді не буде торгівлі голосами, не буде торгівлі землею за голосування, не буде й ганебного політиканства.

Запровадити інститут старост

Валерій КРАВЦОВ (селищний голова Макошиного Менського району Чернігівської області):

— Основний Закон повинен дати справді більше самостійності місцевому самоврядуванню, адже є рішення, які прийняті громадою. Водночас кожного сільського голову мають право перевірити до 60 представників різноманітних інстанцій і зробити свої відповідні приписи, домогтися скасування депутатських рішень. У Конституції треба закріпити кількісний статус територіальних громад. Нині є сільради, які опікуються 150— 200 жителями. В нашій макошинській громаді — 2300 мешканців. Зрозуміло, що навантаження у керівників і апарату таких органів самоврядування дуже різні. Але зарплату вони мають однакову. Як на мене, треба вже в цьому зв’язку вводити конституційно інститут старост чи війтів. Вони мають представляти невеличкі населені пункти і підпорядковуватися виконкому органу місцевого самоврядування якоїсь більшої території.
Треба в Конституції вирішити питання децентралізації фінансових ресурсів. Освіта, наприклад, фінансується з Києва, а дитсадок — з місцевого бюджету. На школу, дитячий заклад, Будинок культури у нас треба десь 1 мільйон гривень. Тож нехай ці кошти будуть сконцентровані в селищній раді, а не порціями надходити з різних джерел. Та й цими закладами керують згори, хоча частина з них ніби підпорядкована нам.

Мажоритарна система без будь-яких списків

Василь ОСАДЧИЙ (заступник голови Хмельницької обласної ради):

— Конституція не є тим документом, котрий має до деталей визначити як життя всього суспільства, так і системи самоврядування. Хоч би як хто скептично ставився до неї, але ця стаття Конституції є найдійовішою, бо кожен може реалізувати своє право в управління державою через делегування його депутатам усіх рівнів. Але переконаний, для того, щоб обрати справді достойних, повинна діяти мажоритарна система без будь-яких списків. Депутат стає справжнім представником громади, а не політичної партії. До того ж надзвичайно важливим є право виборців відкликати свого обранця. Ця процедура теоретично існувала завжди, але на практиці мало коли використовувалась. І не тільки через інертність виборців, а ще й через складність проведення повторних виборів. Було б цілком логічно такі не проводити, а відкликаного депутата заміняти на того, хто під час попередніх виборів зайняв другу позицію.

Адже, з одного боку, є вертикаль рад, котра проходить через все державне будівництво, а з другого, в цій вертикалі немає чіткого підпорядкування, а отже, і єдності. Почасти це пов’язано з тим, що, починаючи від районних рад і вище, вони делегують свої повноваження виконавчим органам. А ті в особі державних адміністрацій прагнуть сформувати свою вертикаль і вже їй підпорядкувати все життя на місцях. Ось тут і відбувається своєрідне перетягування влади від однієї структури до іншої.

Як змінити таку ситуацію? Думаю, корисним міг би стати польський досвід, де представники президента на місцях контролюють в основному роботу правоохоронних та фіскальних органів. А вся так звана господарська діяльність, відповідальність за розвиток територій покладені на вертикаль виборних органів. При цьому їхня робота все-таки контролюється представниками президента, котрі в разі потреби можуть накласти вето на рішення рад. Така система чітко збалансовує владу на місцях, не ділить її на дві гілки, а отже, робить міцнішою.

Для виконання досконалих законів потрібні гроші

Геннадій ГОЛОВНЕНКО (голова Антрацитівської райдержадміністрації):

— Як у чиновника, претензій до нашої Конституції в мене немає. Усе тут написано правильно. Інша річ, що ми не виконуємо положення головного документа країни, починаючи від пересічного українця й закінчуючи керівниками вищого ешелону влади. Однією із причин порушення конституційних вимог я б усе-таки назвав фінансову проблему, бідність нашої держави. Скажімо, згідно з Конституцією кожна людина має право на працю, — а в нас існує величезна армія безробітних. Нам гарантовані гарні дороги та якісне безперебійне водопостачання, — а наш район, наприклад, протягом десятиліть не може розв’язати проблему питної води, і перспектива, на жаль, особливих змін не обіцяє. Виною тому знову-таки відсутність необхідних коштів. Люди приходять до мене на прийом і, як у представника влади, вимагають виконання їхніх цивільних і конституційних прав. А я показую цифри мізерного районного бюджету, який не дає змоги побудувати дитячий садок або дати квартиру сироті. Одне слово, я б не змінював Конституції. Потрібна матеріальна база для її виконання.

Головне — щоб виконувалося те, що записано

Алім ШИРІНСЬКИЙ (Вугледарський міський голова, Донецька область):

— Головне — щоб виконувалося те, що записано в Конституції. Якщо Основний Закон працюватиме в тому вигляді, в якому прийнятий, робота органів місцевого самоврядування стане значно ефективнішою. Не варто забувати, що на місцевому самоврядуванні сьогодні тримається країна.

Щодо законодавчих засад такої роботи, то в Конституції вони визначені досить чітко. Хотілося б, щоб краще фінансувалися делеговані повноваження держави. Наприклад, існує невизначеність у відшкодуванні перевізникам безоплатного проїзду пільгових категорій громадян. Виплати транспортним підприємствам із бюджету відбуваються нерегулярно, і це викликає нарікання перевізників. Незважаючи на це, в нашому місті не призупинено надання цієї пільги тим пасажирам, які її мають.

Із проблемами, які виникають, мешканці, зазвичай, звертаються до міської ради. І ми робимо все, аби на території міста виконувалися конституційні права громадян. При цьому знаходимо різні шляхи розв’язання проблем. Взяти право на житло: воно існує, але держава, гарантувавши це право, давно нічого не будує. Квартири тим, хто їх потребує, надаємо шляхом повторного заселення, якщо звільняється неприватизоване житло. Це клопітний і непростий процес, але у такий спосіб просувається квартирна черга. Часто обмінюємося думками і досвідом зі своїми колегами, тому скажу так: на місцях працюють справжні професіонали, завдяки місцевому самоврядуванню зберігаються мир і спокій. І якщо всі в державі дотримуватимуться Основного Закону, то й ми працюватимемо стабільно, без коливань.

Ліквідувати державні адміністрації

Юрій ОРЄШКІН (депутат Станично-Луганської райради):

— Згідно з Конституцією, органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст, є районні й обласні ради. На рівні районів і областей я б ліквідував державні адміністрації, а за радами закріпив право самим створювати виконавчі органи, не порушуючи вертикаль управління. Вигода від цього буде більша. По-перше, вивільняться величезні бюджетні кошти, які сьогодні йдуть на утримання виконавчих органів. По-друге, дві гілки влади перестануть дублювати одна одну і через це працювати вхолосту. По-третє, припиниться «підкилимна війна» за владу між радами й адміністраціями, між представниками політичних сил, які, згідно із квотою, обійняли певні керівні посади.

Влада як вертикаль самоврядування

Анатолій НЕГРА (міський голова Голої Пристані, Херсонська область):

— Я б доповнив Конституцію України тезами, що регламентують пріоритет самоврядування в цілому. Влада, як у Європі, повинна складатися з вертикалі органів самоврядування — від сільського до державного рівня. А державним адміністраціям будь-якого рівня, якщо вже в них є така гостра потреба, потрібно відвести роль нагляду за дотриманням законів, цивільних прав і свобод.

Кожному гарантується право на вільне вираження своїх поглядів і переконань

27.06.2012
//www.golos.com.ua/Article.aspx?id=260582

Для нинішніх і майбутніх поколінь

Цей знімок зроблено ранком 28 червня 1996 року після прийняття Основного Закону нашої держави. На ньому перший всенародно обраний Президент України Леонід Кравчук разом з колегами-парламентаріями приймає вітання громадян із визначною подією. Але навряд чи він тоді здогадувався, що через стільки років очолить Конституційну Асамблею, яка має нині «зробити євроремонт», за його словами, тодішнього Основного Закону. «Ми можемо і повинні це зробити для нинішніх і майбутніх поколінь», — сказав Леонід Кравчук після першого засідання Асамблеї, до складу якої увійшли політики, фахівці у галузі права, народні обранці, які у 1996 році, попри ідеологічні розбіжності, зуміли створити фундамент правової основи України. На його думку, серйозних змін потребує розділ правосуддя, а також необхідно провести реформу усієї правоохоронної та правової системи, більш чітко сформувати розділ про місцеве самоврядування. Леонід Кравчук вважає: модернізувати країну і провести конституційну реформу можна лише в тому випадку, якщо при цьому будуть задіяні «нетрадиційні методи». Головне, переконаний він, — не політизувати процес.
//www.golos.com.ua/Article.aspx?id=260662

3 коментарі:

imho сказав...

УНЕМОЖЛИВИТИ БОРОТЬБУ ЗА ПОВНОВАЖЕННЯ

Валерій М’ятович (юрист, Кіровоград):
— Україна має стати парламентсько-президентською республікою. Це унеможливить боротьбу за повноваження між Президентом і парламентом, яку ми спостерігаємо впродовж усіх років незалежності України, та дублювання функцій уряду адміністрацією Президента. Якщо є дві ланки, що постійно між собою змагаються, хто ж найголовніший, повноваження однієї з них мають бути урізані. І формула ця відома, її широко застосовують у світі: парламентська більшість обирає уряд і відповідає за наслідки свого керівництва країною, а президент виконує суто представницькі функції.
Мені не подобається, що склад Конституційної Асамблеї одноосібно затверджує Президент. Конституція — документ, за яким житимуть наступні покоління, а тому розробляти її мають незалежні від жодної з гілок влади спеціалісти. Підкреслюю: спеціалісти, а не політики.

27.06.2012
http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=260583

imho сказав...

ВЧИТЕЛЯМ, ЛІКАРЯМ, ВІЙСЬКОВИМ
— СТАТУС ДЕРЖСЛУЖБОВЦЯ

Микола Сотник (працівник банку, підполковник запасу, Запоріжжя):
— Передусім треба, щоб Основний Закон чітко визначив, хто є держслужбовцем. Це вчителі, лікарі, військові, міліція, пожежні, тобто люди, які служать державі та суспільству. Попри зміну влади, суспільного ладу, президентів тощо.
Що менше всіляких «хитрощів» і «заковик» у пенсійному законодавстві (а для цього просто треба, щоб пенсії для пенсіонерів, які чесно відпрацювали все життя, були достойними), то менше потрібно людей, які працюють з безліччю найбезглуздіших довідок. Те саме стосується податкової та інших переобтяжених штатами структур, які задля виправдання свого існування придумали такий океан документообігу, який вже не лише знищив реальну і легальну економіку, а, здається, і втопив їх самих...

27.06.2012
http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=260585

imho сказав...

ПОЧЕКАТИ, ДОКИ ЗМЕНШИТЬСЯ ПРОТИСТОЯННЯ

Микола ШЕВЧУК (пенсіонер, Житомир):
— Зміни можна вносити постійно, тримаючи суспільство в напруженні. Це навіть вигідно, бо відволікає людей від реальних проблем. Натомість дуже важко навчитися жити за Конституцією. Бо інакше знову матимемо те, що маємо: для одних в Конституції тільки права, для інших — тільки обов’язки, бо в одних мільйони, вілли й катери, а в інших — кімнатка на шість осіб. Бо ті, хто її пише, і ті, що її втілюють у життя, часто самі і є порушниками.

27.06.2012
http://www.golos.com.ua/Article.aspx?id=260584